Кризові явища у суспільстві зумовили появу великої кількості осіб, що є непристосованими до умов сучасного життя. Особливо вразливими категоріями є діти та молодь, тому професійна підготовка фахівців, до профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях є важливим завданням професійної освіти. У зв'язку зі змінами, що відбулися у всіх сферах життя суспільства, процес підготовки фахівців у сучасних умовах теж потребує врахування новітніх тенденцій. Серед основних завдань освіти у Законі України “Про вищу освіту” визначено необхідність “забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності”, а також “створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їх здібностей і талантів” [15, с.2]. Це зумовлює потребу у визначенні суті та особливостей професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях та розробці методичного забезпечення, яке створить умови для підвищення рівня їх компетентності та набуття певної кваліфікації у зазначеному напрямі.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців до соціальної та соціально-педагогічної роботи з профілактики дезадаптації учнів показав, що вивчено такі її аспекти: теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників (О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, О. Карпенко, Л. Міщик, В. Поліщук, С. Харченко та ін.); питання підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до профілактичної роботи з учнями з девіантною поведінкою (С. Архіпова, І. Козубовська, Г. Майборода, Р. Новгородський, В. Поліщук, О. Тютюнник, О. Чусова та ін.); особливості підготовки майбутніх педагогів та соціальних педагогів до профілактичної роботи з дітьми у сім'ї (І. Галатир, І. Манохіна, В. Приходько, Л. Шпальчак та ін.); специфіка підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів з особливими потребами (Т. Мальцева, С. Нетьосов, О. Рассказова, П. Скляр та ін.). Разом з тим, проблема визначення особливостей професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях є недостатньо розробленою, що зумовило необхідність її вивчення.

Мета статті - визначити особливості професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях, а також відібрати засоби для розробки науково-методичного забезпечення процесу їх професійної підготовки.

Аналіз наукової літератури та практики з проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців до профілактичної діяльності показав, що дослідники відзначають необхідність здійснення їх різнобічної, комплексної підготовки. Так, Л. Міщик зазначає, що система підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактичної діяльності повинна мати “комплексний характер та будуватися на основі таких принципів: індивідуального підходу; єдності теорії й практики; добровільної участі; поступового включення учасників у профілактичну діяльність; послідовності; динамічності; поліфункціональності; співробітництва" [10, с.76].

Враховуючи різноспрямованість роботи працівників соціальної сфери, пов'язану з вирішенням специфічних соціальних проблем клієнтів, у професійній підготовці фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів необхідно виокремлювати певні особливості, що пов'язані з типом соціальної інституції, де вона здійснюється, віковою та соціальною категорією, з якою проводиться робота, ступенем включеності учня у проблему тощо. Тому для ефективної діяльності щодо профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях суспільства важливою є підготовка майбутніх фахівців до роботи в різних соціокультурних осередках та взаємодії на різних суспільних рівнях.

Оскільки ми розглядаємо профілактику дезадаптації учнів як комплексну діяльність фахівців соціальної сфери, що забезпечує запобігання появи причин та умов, які можуть сприяти розвитку в учнів особистісних рис та характеристик, що знижують їх адаптаційний потенціал та можливості позитивного пристосування до умов певного соціального інституту, то процес професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів повинен забезпечити формування їх готовності до специфічних видів діяльності шляхом засвоєння традиційних та інноваційних моделей соціально-педагогічної та соціальної роботи в сім'ї, закладах освіти та виховання, соціальних інституціях, що надають додаткові соціальні послуги дітям та молоді на рівні громади з метою визначення ефективних чинників соціально-виховного середовища для учнів.

Особливого значення у сучасних умовах набувають різні форми соціальної допомоги та інноваційних послуг сім'ї: робота соціального гувернера, соціально-педагогічний супровід сімей “групи ризику”, соціальні послуги сім'ям, що перебувають у складних життєвих обставинах тощо. Аналіз наукової літератури показав, що дослідниками розроблено різні інноваційні моделі підготовки фахівців до здійснення соціальної та соціально - педагогічної діяльності з сім'єю. Так, О. Шароватовою теоретично обґрунтовано та експериментально апробовано систему підготовки соціальних педагогів до гувернерської діяльності [22, с.11], розроблено програму та навчально-методичне забезпечення професійно орієнтованого курсу “Технології роботи соціального гувернера”.

Специфічність професійної профілактичної соціальної роботи з різними типами сімей “групи ризику” потребує врахування цих особливостей у процесі їх підготовки.І. Махоніною розроблено технологію формування у майбутніх соціальних педагогів готовності до роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування [9].І. Галатир визначено, обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з соціальними сиротами: коригування мети та змісту професійно-педагогічної підготовки студентів на основі максимального урахування особливостей клієнтів соціально - педагогічної роботи; залучення студентів до колективного обговорення професійних проблем у напрямі професійної спеціалізації, складених на матеріалі реальних життєвих ситуацій; активне використання вправ професійної спрямованості, потенціалу педагогічної практики і самостійної роботи; розвиток у студентів рефлексивного ставлення до роботи у певному професійному напрямі) [3].

Л. Міщик доводить, що підготовка майбутніх соціальних педагогів до профілактики соціального сирітства буде успішною, якщо: розглядати превентивну діяльність як комплекс психолого-педагогічних, соціальних, медичних і правових умов; у процесі підготовки реалізуються міждисциплінарні зв'язки, спрямовані на інтеграцію загальнопрофесійних і спеціально-професійних знань, навичок корекційно-профілактичної роботи з діть - ми-соціальними сиротами [10]. Дослідниця виділяє такі компоненти технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактичної роботи [10, с.76-77]: ціннісно-орієнтаційний; змістовний; технологічно - процесуальний; діагностично-результативний.

Ж. Петрочко розроблено концепцію соціально-педагогічного забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах та загальну технологію соціально-педагогічного забезпечення прав дітей, що містить соціально-середовищний і змістово-процесуальний блоки й діагностично-прогностичний, проектувальний, діяльнісно-реалізаційний, результативно-оцінювальний етапи [12, с.8]. Дослідницею розроблено навчально-методичні комплекси до навчальних дисциплін “Основи соціально - правового захисту особистості”, “Оцінка потреб дитини та її сім'ї”, “Створення та соціальний супровід прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу”, елементи яких можуть бути використані в процесі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до профілактики дезадаптації дітей з сімей групи ризику.

Л. Шпальчак розроблено модель підготовки майбутніх соціальних педагогів до психолого-педагогічного супроводу дистантних сімей, що передбачає реалізацію чотирьох модулів [23, с.11]: цільового; взаємодії, змістовного, технологічного. Автором розроблено технологію та організаційно-змістове забезпечення підготовки майбутніх соціальних педагогів до відповідного виду діяльності [23, с.12]: навчальний курс “Соціальний супровід сім'ї”, спецкурс “Соціальний психолого-педагогічний супровід дистантних сімей”, додаткове забезпечення для предметів “Соціально-педагогічна діяльність з неповною сім'єю”, “Особливості роботи з сім'ями трудових мігрантів”, “Основи родинного виховання”, “Практика індивідуального консультування в сім'ї”, завдання різних видів практик, напрями науково-дослідницької та позааудиторної роботи студентів.

В. Приходько розроблено педагогічні засади, визначено структурні та функціональні компоненти технології особистісно орієнтованої підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей, а також засоби для її моніторингу. Автором представлено систему формування професійної готовності майбутніх педагогів до здійснення превентивної діяльності. Дослідник визначає такі чинники превентивно-педагогічної компетентності вчителя [14, с.85-86]:

1) когнітивно-педагогічний (обізнаність із формами і методами превентивної роботи з неблагополучними сім'ями);

2) констуктивно-виховний (планування прогнозування, програмування, організація превентивної роботи з неблагополучними сім'ями);

3) комунікативний (уміння спілкуватися з неблагополучними сім'ями);

4) організаційно-регулятивний (уміння оцінювати та регулювати попереджувально - педагогічний аспект превентивної діяльності);

5) операційний (комплекс умінь і навичок, які забезпечують успішність здійснення превентивної функції). Ознайомлення майбутніх фахівців соціальної сфери з системою превентивної роботи з учнями з неблагополучних сімей, а також чинниками превентивно-педагогічної компетентності вчителя, розробленими автором, дадуть змогу підвищити рівень їх професійної готовності до профілактики дезадаптації у дітей із неблагополучних сімей.

І. Трубавіною обґрунтовано родиноцентричний підхід, розроблено методичні основи та систему соціально-педагогічної роботи з сім'єю для центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Одним із важливих компонентів у системі соціальної роботи з сім'єю з метою її розвитку автор визначає соціально-педагогічну профілактику [19, с.22-23].

Отже, врахування ідей І. Галатир [3], М. Махоніної [9], Л. Мітчик [10], Ж. Петрочко [12], В. Приходько [14], І. Трубавіної [19], О. Шарова - тової [22] та Л. Шпальчак [23] у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів сприятиме формуванню їх мотиваційної, когнітивної, особистішої та практичної готовності до роботи з дітьми з різних типів сімей.

Роль закладів освіти та виховання в профілактичній роботі з дітьми та молоддю є однією з визначальних. У ст.5 Закону України “Про загальну середню освіту” важливими завданнями, які повинна реалізувати школа, визначено такі: “підготовка учнів до подальшої освіти і трудової діяльності, виховання свідомого ставлення до власного здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування. засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів" [16, с.1]. Фахівцями, які мають здійснювати в школі цю роботу, є працівники психологічної служби школи (соціальні педагоги, практичні психологи), а також учителі біології, права та фізичної культури, що здійснюють освітньо-виховну діяльність з профілактики поширення в середовищі закладів освіти та виховання різноманітних залежностей, конфліктної, агресивної та протиправної поведінки учнів, які призводять до їх шкільної та середовищної дезадаптації.

Важливим напрямом профілактичної професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів дослідники (С. Архипова, В. Поліщук, Н. Пихтіна, Р. Новгородський та ін.) визначають підготовку майбутніх фахівців до профілактики вживання наркогенних засобів. Так, С. Архипова пропонує в якості ефективних способів підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді використовувати такі активні методи групової роботи [1, с.5-8]: групові дискусії, мозковий штурм, комунікативно-корекційний тренінг, ситуаційні рольові і ділові ігри, фокус-групи, наради, психодрама та ін. Вважаємо, що ознайомлення майбутніх фахівців соціальної сфери з пропонованими автором методами активної групової роботи з профілактики адиктивної поведінки учнів забезпечить підвищення їх професійної готовності до здійснення профілактики девіант - ної поведінки учнів у різних соціальних осередках.

Сучасні дослідники визначають, що успішній підготовці студентів до профілактичної роботи з дітьми та молоддю з девіантною поведінкою сприяє вивчення ними низки курсів і спецкурсів, де вони отримують ґрунтовні теоретичні знання з теорії дитячої девіантології (знайомляться з основними поняттями “важковиховувані діти”, “педагогічно занедбані діти”, “діти групи ризику”, різними класифікаціями цих дітей, що запропоновано українськими та зарубіжними вченими [5]. Автори зазначають, що такі діти мають ризики у навчанні, поведінці, відносинах, а також послаблення у здоров'ї через соціально-спадкові та генетичні причини [5, с.92-93]. Особливо важливими у підготовці майбутніх фахівців дослідники вважають їх ознайомлення з основами психодіагностичної, психокорекційної та психотерапевтичної діяльності як підґрунтя для здійснення профілактичної та корекційної роботи серед дітей та молоді з девіантною поведінкою [5, с.95-96]. Погоджуємося з необхідністю опанування майбутніми фахівцями соціальної сфери основ психодіагностичної, психокорекційної та психотерапевтичної діяльності з метою підсилення їх психологічної готовності до роботи з вразливим контингентом.

В. Поліщук доводить необхідність формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до профілактичної роботи щодо вживання наркогенних засобів неповнолітніми, яка “є синтезом професійних знань і вмінь, індивідуального стилю професійної діяльності, інноваційного, творчого підходу до роботи, педагогічної рефлексії" [13, с.185]. Дослідниця зазначає, що “фахівець, який працює із зазначеною категорією клієнтів, повинен мати сформовану власну позицію щодо вживання наркоген - них речовин, уміти чітко розмежувати в проблемі наркогенних узалежнень юридичні, медичні, психологічні, соціальні та соціально-педагогічні аспекти”. Автор аналізує можливості різних методик у роботі з наркозалежними та визначає такі особливості підготовки майбутніх фахівців у Тернопільському державному педагогічному університеті [13, с. 190]: тісний зв'язок теорії з практикою; цілеспрямований та превентивний характер роботи соціального педагога у зазначеному напрямі; необхідність здійснення індиві - дуально-особистісного підходу до наркогенно залежних підлітків. Вважаємо необхідним у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з профілактики дезадаптації учнів їх ознайомлення з вищезазначеними принципами, методами роботи з наркозалежними клієнтами, а також врахування особливостей підготовки майбутніх фахівців до зазначеного виду професійної діяльності.

Аналіз досліджень М. Лукашевича дає змогу стверджувати, що для ефективної роботи з клієнтами щодо профілактики адиктивної поведінки соціальним працівникам необхідно володіти індивідуально орієнтованими технологіями соціальної роботи, що зумовлює необхідність розробки моделі індивідуально орієнтованої підготовки соціальних працівників в сукупності з системою освітньо-виховних соціальних технологій, яка ґрунтується на адаптивно-розвивальній концепції професійної орієнтації та професійного визначення людини [6]. Автор стверджує, що розроблена модель підготовки соціальних працівників реалізовується через відповідні соціальні технології-практикуми, які дають змогу на основі визначення соціального типу особистості, виявлення її сильних та слабких сторін більш чітко здійснювати відбір та професійну орієнтацію та подальшу спеціалізацію абітурієнтів у соціальній роботі, а також їх самостійне професійне самовизначення та самореалізацію. Вважаємо, що використання запропонованої автором моделі підготовки дає змогу чітко визначити можливості та схильність майбутніх фахівців та забезпечить оптимальний вибір їх професійної спрямованості з початкових етапів навчання у ВНЗ та сприятиме раціональному використанню ресурсів у процесі навчання.

І. Сидорчук підготовку майбутніх соціальних педагогів до профілактики зловживання дітьми психоактивних речовин визначає як цілеспрямований спеціально організований процес прищеплення студентам інтересу та бажання займатися превентивною діяльністю, формування професійної обізнаності, відповідних умінь, навичок, базових компетентностей у зазначеній сфері, сприяння самовдосконаленню майбутніх фахівців шляхом розвитку психологічних та індивідуальних властивостей, необхідних у соціально - професійній поведінці, покликаній забезпечити в подальшому успішність професійної профілактичної антинаркотичної діяльності [17, с.72-73].

На основі узагальнення результатів наукових досліджень з проблеми профілактики адикцій дійшли висновку, що у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з профілактики дезадаптації учнів велику увагу треба приділяти не тільки вивченню суті та змісту профілактичної діяльності взагалі, а й визначенню її особливостей при роботі з дитячою та молодіжною аудиторією. Так, аналіз досліджень Г. Майбороди дає змогу стверджувати про необхідність підготовки майбутніх соціальних педагогів до діагностування причин дезадаптації в учнів. Автор виокремлює такі важливі методики, якими повинні володіти майбутні фахівці [7, с.125-126]: діагностики особистості; діагностики сім'ї; діагностики підліткових і юнацьких груп; діагностики мікросоціуму.Г. Май - борода зазначає, що у процесі професійної підготовки майбутні фахівці повинні оволодіти ґрунтовними знаннями з означеної проблематики, а також сформувати практичні вміння та навички, засвоївши методи проведення діагностичного дослідження та методи аналізу діагностичної інформації. Цілком поділяємо ідеї автора та вважаємо потрібним ознайомлення майбутніх фахівців соціальної сфери, що здійснюватимуть профілактику дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях, з вищезазначеним діагностичним інструментарієм, який дасть їм змогу чітко визначити проблеми в учнів на різних рівнях (особистісному, сім'ї, оточення у групі однолітків чи колективі певної соціальної установи тощо).

Аналіз наукової літератури з проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактичної роботи в закладах освіти дав змогу визначити певні теоретичні та практичні напрацювання в означеному напрямі. Так, Н. Синюк розроблено та апробовано структурно-функціональну модель підготовки майбутніх фахівців до профілактики адиктивної поведінки учнів у загальноосвітніх навчальних закладах [18]. Автором запропоновано такі концептуальні ідеї: системність, парциальність, когнітивна та соціокультурна адекватність, випереджальне навчання студентів. Вважаємо за потрібне врахування розроблених автором елементів моделі у підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з профілактики дезадаптації учнів в умовах загальноосвітніх навчальних закладів.

Для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів М. Мальковою створено і впроваджено курс “Взаємодія соціального педагога з підлітками девіантної поведінки”, та тренінг “Формування у майбутніх соціальних педагогів толерантного ставлення до деві - антного підлітка як важкого партнера спілкування" [8]. Використання у процесі професійної освіти майбутніх фахівців соціальної сфери розроблених автором методичних матеріалів допоможе у формуванні їх практичної готовності до роботи з профілактики девіантної поведінки учнів.

М. Трухан визначено специфіку професійної конфліктологічної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи у середовищі загальноосвітніх навчальних закладів та розроблено структурну модель формування готовності майбутніх соціальних педагогів до розв'язання професійних конфліктів у закладах освіти [20, с.11]. Вважаємо необхідним ознайомлення майбутніх фахівців соціальної сфери, що здійснюють профілактику дезадаптації учнів у закладах освіти, з концептуальними ідеями автора, що сприятиме розвитку їх практичної та особистісної готовності до виконання професійної діяльності в означеному напрямі.

О. Наконечною розроблено модель формування готовності майбутніх соціальних педагогів до використання арт-терапії в роботі з підлітками, що містить [11, с.10]: нормативно-цільовий, змістовий, результативно-оцінний компоненти та початково-мотиваційний, змістовно-діяльнісний та інтегративний етапи формування готовності до здійснення відповідної професійної діяльності, а також навчально-методичне забезпечення формування зазначеного виду готовності. Серед інтерактивних методів автор пропонує такі: тренінг, фокус-група, рольові ігри, технологічний практикум тощо. До арт-терапевтичних технік відносено такі: інсталяція, перформанс, коллаж, імаготерапія, ізо- та казкотерапія, тілесно-орієнтована терапія, танцетерапія, музикотерапія. Поділяємо ідеї автора про необхідність використання в роботі соціальних педагогів арт-терапевтичних засобів як важливого джерела, що забезпечує підвищення їх професійної компетентності.

Як зазначає О. Чернишенко, організація соціокультурної діяльності є дієвим профілактичним засобом, що “сприяє попередженню соціальних негативів і спрямуванню життєдіяльності старшокласника на вивчення та дотримання соціальних норм” [21, с.7]. Автором розроблено навчально - методичний комплекс “Соціально-педагогічна робота у сфері дозвілля”, а також уточнено сутність професійних функцій соціального педагога як організатора соціокультурної діяльності зі старшокласниками. Вважаємо необхідним використовувати елементи пропонованих автором ідей у підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери до здійснення профілактичної діяльності з учнями у сфері дозвілля із застосуванням засобів соціокультурної діяльності.

Одним із важливих напрямів професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з профілактики дезадаптації учнів є забезпечення їх практичної готовності до її здійснення через організацію волонтерської роботи у ВНЗ. Аналіз досліджень З. Бондаренко показав, що автором розроблено модель організації волонтерської роботи у ВНЗ [2]. Основними компонентами змісту підготовки до волонтерської роботи виділено такі [2, с.8]: цільовий, змістовий, процесуально-технологічний, рефлексивно-аналітичний, компонент супервізії, компонент моніторингу.

Враховуючи поширення кризових явищ у сучасному суспільстві, що зумовили появу великої кількості нових складних професійних завдань у фахівців соціальної сфери, що здійснюють профілактичну діяльність з дітьми та молоддю, особливого значення набуває підвищення їх професійної адаптивності у системі професійної освіти. Аналіз наукової літератури із зазначеної проблеми показав, що Г. Єфремовою обґрунтовано теоретичні основи розвитку професійної адаптивності соціальних педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти та розроблено спецкурс “Тренінг професійної адаптивності” [4].

На основі аналізу та узагальнення наукових праць з проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів нами визначено її особливості, що наведено у табл.1.

Таблиця 1. Особливості професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів

професійна підготовка соціальний педагог

Висновки