Державна мова в процесі навчання у вищих навчальних закладах України

Державна мова в процесі навчання у вищих навчальних закладах України

У статті визначається роль державної мови як єдиної мови в процесі навчання у вищих навчальних закладах України. Автор на підставі свого дослідження ототожнює поняття «рідна мова», «українська мова», «державна мова». З'ясовано вплив рідної мови на розвиток особистості у процесі навчання у ВНЗ, формування професійних та особистісних рис. Проаналізовано законодавчі акти, які визначають мову навчання та викладання у ВНЗ України. Визначено основні функції мови, які вона виконує в процесі навчання у ВНЗ: комунікативна, інформаційна, когнітивна, мислетворча, імпресивна, виховна, волюнтативна, номінативна, культуротворча, - з метою підкреслити вплив рідної мови на студентів в процесі навчання у ВНЗ. Автор робить висновок, що застосування єдиної державної мови (української, рідної) у ВНЗ України - це процес, пов'язаний із далекоглядною перспективою. Однак варто пам'ятати про те, що наслідки невиконання закону про єдину мовну політику будуть невтішними (розшарування освітньої системи; поширення двомовності; гальмування розвитку української мови; протистояння на мовному ґрунті й не тільки; неповноцінне функціонування держави тощо). Якісна освіта в Україні залежить від мовної політики. Проаналізовані законодавчі акти свідчать про позитивні зміни, які мають відбутися у сфері освіти та навчання, але, попри це, результати аналізу сучасного стану викладання українською мовою у ВНЗ на всій території України є невтішними, що вимагає суттєвих змін найближчим часом.

Ключові слова: українська мова, державна мова, рідна мова, функції мови, мовна політика.

освіта державний мова білінгвізм

The article defines the role of the state language as the only language in the process of studying at higher educational institutions of Ukraine. The author, on the basis of his research, identifies the concept of «native language», «Ukrainian language», and «state language». The influence of the native language on the development of personality in the process of studying at higher educational institutions, the formation of professional and personal traits is considered. The legislative acts that define the language of teaching and learning at higher educational institutions of Ukraine are analyzed. The main functions of the language that it performs in the process of studying at higher educational institutions are singled out and named: communicative, informational, cognitive, thought-making, impressionistic, educational, voluntary, nominative, and culture-oriented ones, in order to emphasize the influence of the mother tongue on students in the process of studying at higher educational establishments. The author concludes that the use of the only state language (Ukrainian, native language) at higher schools of Ukraine is a process associated with a far-sighted perspective. However, it is worth remembering that the consequences of noncompliance with the law on a unified language policy will be disappointing (stratification of the educational system, the spread of bilingualism, inhibition of the development of the Ukrainian language, confrontation on the linguistic basis and not only, inadequate functioning of the state, etc.). Quality of education in Ukraine depends on linguistic policy. The analyzed legislative acts indicate positive changes that are to take place in the field of education and training, but despite this, the results of the analysis of the current state of Ukrainian language teaching at higher educational institutions throughout Ukraine are disappointing, which requires significant changes in the near future.

Key words: Ukrainian language, state language, native language, language functions, language policy.

Складні процеси розбудови незалежної Української держави, творення української політичної нації, становлення національно свідомої молоді, розвитку цивілізованої нації пов'язані з багатьма чинниками, серед яких надважливим є належне ставлення до державної мови. Цим самим ми підкреслюємо ще раз думку про те, що мова - основа становлення кожного народу; коли «вона зникає, народу більше нема!» [8, с. 110].

Державна мова - це офіційно визнана обов'язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання, офіційних засобів масової інформації тощо [2]. Ще наприкінці 1989 року Законом «Про мови в Українській РСР» було надано українській мові статус єдиної державної мови в Україні, що дозволило згодом поступово відроджувати українську мову як повнофункціональний засіб спілкування та важливий чинник розбудови соборної України. Згодом це було офіційно проголошено і підтверджено статтею 10 Конституції України. А це означало, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Чому ж сьогодні, на 27 році незалежності, і надалі залишається відкритою актуальна проблема викладання предметів у ВНЗ державною мовою?

Нині в Україні існує глобальна проблема неофіційного білінгвізму, який має кілька суттєвих особливостей. Зупинимося на двох основних, які є важливими у межах нашого дослідження. Першою особливістю є наявність того факту, що значна кількість корінних українців використовує у побутовому житті російську мову, що дозволяє стверджувати про розбіжність між етнічною та мовною самовизначенню. Другою особливістю є різний мовний статус регіонів, спричинений відмінностями історичного розвитку західної та східної України (захід - україномовний; схід, південь - російськомовний; центр - суржикова мова). Поділяємо думку І. П. Лопушинського, який вважає, що у такій ситуації держава повинна подбати про баланс інтересів між різномовними групами регіонів. А для цього потрібна виважена мовна політика, яка буде спрямована на розширення сфери функціонування державної мови як стрижня, серцевини нації, яка має єднати суспільство в одне ціле, а також гарантування усієї законної поваги прав мовам національних груп із тим, щоб забезпечити їх повноцінний розвиток і лояльність до Української держави як своєї Батьківщини [3].

Метою нашої статті є визначити роль державної мови в процесі навчання у вищих навчальних закладах України. Мета дослідження дозволила нам виокремити такі завдання: визначити вплив державної мови на розвиток особистості у процесі навчання у ВНЗ; проаналізувати законодавчі акти, які визначають мову навчання та викладання у ВНЗ; назвати основні функції мови у процесі навчання у ВНЗ.

Оскільки єдиною державною мовою в Україні є українська, а для більшості студентів вона є рідною, то вважаємо за доцільне поняття «українська мова», «державна мова» та «рідна мова» у нашому дослідженні ототожнювати. Перш за все, з'ясуємо значення поняття «рідна мова». Вважаємо, що ця дефініція означає набагато більше, ніж просто «мова, яку виробили рідні по крові покоління, саме цю мову людина в нормальних соціальних умовах вивчає найперше» [6]. На жаль, багато мовознавців забувають про те, що рідна мова закладена в людині генетично. Чеський мовознавець І. Марван зазначив: «Рідна мова - єдина Батьківщина, яка назавжди залишається і відроджується в людині, куди б її не закинула доля» [5, с. 397].

Свого часу великий педагог К. Ушинський писав про те, що чужа «народному характеру», «народному організму» мова «ніколи не матиме такого значного впливу на її розвиток, який мала б рідна мова; ніколи не проникне так глибоко в її дух і тіло, ніколи не пустить такого глибокого здорового коріння, яке обіцяло б багатий, пишний розвиток» [9, с. 273]. Тому провідною ідеєю сучасної освіти та навчання повинна бути така: навчання має відбуватися рідною мовою - мовою, з якою індивід відчуває особливу духовну спорідненість, гармонію, зручність і легкість. Ось чому, на думку К. Ушинського, викладання української мови становить предмет головний, який входить в усі інші предмети і збирає в собі їх результати.

Державна мова у вищій школі України була предметом розгляду провідних вітчизняних учених, зокрема Т. Ісаєнко, О. Куця, І. Лопушинського, Л. Мацько, М. Пентилюк, М. Плющ, І. Ющука та ін.

Нині українська мова у ВНЗ, на думку Я. Януша, має особливе значення, оскільки саме вона уможливлює розв'язання проблеми навчання та виховання студентської молоді в середніх і вищих навчальних закладах [10]. Ми поділяємо думку про те, що недостатня увага до української мови може дорого обійтись українському суспільству.

Так, аналізуючи стан функціонування державної мови у вищих навчальних закладах України, зовсім не дивує ситуація в Луганській області. Викладач Східнослов'янського національного університету імені В. Даля І. Магрицька констатує: «Сьогодні бажання відвідувати українські класи різко зменшилося, і не тому, що батьки втратили патріотизм, а тому, що вони міркують: для чого глибоко вивчати мову, якщо вона не потрібна в коледжах і університетах? З точки зору практичної доцільності вона просто є зайвою» [4, с. 42]. Натомість обов'язок кожного громадянина - дотримуватися законів Конституції, у статті 10 якої йдеться про те, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Звернемося до інших законодавчих актів. Згідно із Законом України «Про мови», держава забезпечує право громадян України на здобуття освіти державною мовою; мовою навчання та виховання є державна мова (стаття 23). Важливим є Закон «Про вищу освіту», у 48 статті якого йдеться про обов'язкове викладання дисциплін у вищих навчальних закладах державною мовою, оскільки боротьба за культуру мовлення - обов'язок кожного педагога, а не лише вчителя-мовника.

Законопроект «Про державну мову» № 5670, на нашу думку, все- таки більшою мірою регламентує обов'язкове застосування державної мови в навчально-виховному й освітньому процесах в усіх навчальних закладах. Але про це говорити зарано.

Заслуговує уваги виступ екс-міністра освіти і науки України С. Ніколаєнка, який зазначив, що весь народ заговорить державною мовою лише тоді, коли нею заговорять університети і церква. Українська мова в галузі освіти повинна реалізуватися як навчальний предмет, як основний засіб комунікації і здобуття знань із різних сфер пізнання, як засіб розвитку і саморозвитку студента, творчого самовираження й утвердження особистості в суспільстві. А тому важливими у процесі навчання у ВНЗ є функції, які виконує мова.

У сучасному суспільстві панує легковажне ставлення до мовної освіченості молоді, зумовлене поверхневим розумінням сутності, змісту мови та зведенням її до однієї комунікативної функцій. Так, у генетичному аспекті вона є первинною. Ця функція є надзвичайно важливою під час навчання у ВНЗ, оскільки за її допомогою викладач і студент мають можливість спілкуватися, утворюючи комунікативний процес.

Людство знає чимало засобів обміну інформацією: машинна сигналізація, жести, міміка, символіка науки, знаки тощо. Серед усіх названих засобів передачі сигналів та інформації мова продовжує посідати головне місце, оскільки всі позамовні знакові системи є похідними від неї. В. фон Гумбольдт, високо оцінюючи роль мови у спілкуванні, уважав її чимось більшим, ніж просто засіб комунікації: «Мова - це не просто засіб спілкування, вона вираження духу і світогляду мовця і спілкування ... далеко не єдина мета, на котру мова працює, і котра, зрештою, отримує своє кінцеве призначення все ж у конкретній людині, тією мірою, якою її можна відокремити від людства [1, с. 118]. Тому варто наголосити й на інших функціях мови.

Схожою за результатом є інформаційна функція, яка полягає у передаванні одне одному певної інформації - основному сенсі комунікативного процесу. Однак спілкування, яке є виявом комунікативної функції, не зводиться лише до передавання інформації. Для інформаційної функції характерні регулярність, однотипність мовних засобів (тобто те, що передається викладачем); для комунікативної - емоційність, нерегулярність, різнотипність, розмаїтість мовних засобів (тобто те, що передає викладач і як він це робить).

Важливою також є когнітивна (пізнавальна) функція, за допомогою якої мова у процесі навчання виступає основним засобом і найважливішим джерелом пізнання світу, процесів і явищ. Студент має можливість не тільки почути інформацію про незнане, а й пізнати його, тобто осягнути розумом. У слові криється нагромадження досвіду попередніх поколінь. Все, що будь-коли пізнане людиною, закріплюється і зберігається в ньому. Тому ця функція є такою важливою на заняттях у ВНЗ.

З метою обміну інформацією викладач і студент спершу повинні створити, сформулювати відповідні думки, які утворюються в результаті розумової діяльності людини за допомогою мови. З огляду на це виокремлюють мислетворчу функцію. Аналізуючи лінгвофіло- софську концепцію мови Г. Сковороди, спостерігаємо тісну взаємодію слова та думки: «Мысль движет грязь (тобто м'язи) твоего языка, и она-то говорит оным» [7, с. 80]. Думка є чинником мовлення, що нагадує механізм годинника, у якому молоточок вибиває звуки, але не він їх глибинна причина: «выходит из нутра часовыя машины побудительная сила, коею нечувственный движется молоток» [7, с. 80].

Викладач ВНЗ з метою реалізації певного мовленнєвого ефекту використовує спеціальні мовні засоби, наприклад, звертання, наказовий спосіб дієслова, вигук тощо. Це відбувається завдяки імпресивній функції мови, щоб домогтися від студента бажаного для викладача результату.

Навчально-виховний процес - це не лише передача знань, умінь і навичок, а й виховання. Однією з найважливіших на заняттях української мови є виховна функція. Словом викладач прищеплює моральні риси, виховує національно свідому особистість, естетичне світовідчуття, духовну культуру.

За допомогою волюнтативної функції викладач може давати поради студентові, запрошувати до співпраці, спонукати до дій. Через культуротвірну функцію він формує культуру студентів (мовну, поведінки, моральну, етичну тощо), застосовуючи надбання попередніх поколінь. Номінативна функція допомагає вчителю передавати інформацію, називаючи предмети і явища конкретними назвами.

Мова - явище системне, її функції проявляються у взаємодії. Ми назвали лише невелику частину функцій, але кожна з них є підтвердженням того, наскільки важливо, щоб навчання відбувалося рідною мовою. Ні про яке оновлення суспільства, формування у молодого покоління культури не можна говорити, якщо найбільші скарби світу - знання - учні та студенти отримують, пізнають через чужу мову, з якою вони себе не ідентифікують.

Таким чином, застосування єдиної державної мови (української, рідної) у ВНЗ України - це процес, пов'язаний із далекоглядною перспективою. Але варто пам'ятати про те, що наслідки невиконання закону про єдину мовну політику будуть невтішними (розшарування освітньої системи; поширення двомовності; гальмування розвитку української мови; протистояння на мовному ґрунті й не тільки; неповноцінне функціонування держави тощо). Не менш важливим є вплив мови на студентів під час навчання, на що вказують її функції. Це проявлятиметься не тільки у поганому сприйнятті вихованцями інформації та набутті професійних якостей, а й в особистіших конфліктах і неможливості формування культурної, моральної, духовної людини в собі.

Враховуючи сучасні умови євроінтеграції, варто зауважити, що Україна має великі шанси здобути міжнародне визнання, оскільки, як показує практика, багато університетів інших держав мають бажання займатися україністикою. Однак чи стане це реальністю, залежить від України, адже жодна з країн не захоче братися за те, що є проблемним навіть у межах рідної землі. Якісна освіта в Україні залежить від мовної політики. Проаналізовані законодавчі акти свідчать про позитивні зміни, які мають відбутися у сфері освіти та навчання, але, попри це, результати аналізу сучасного стану викладання українською мовою у ВНЗ на всій території України є невтішними, що вимагає суттєвих змін найближчим часом.

Подальші дослідження проблеми ми вбачаємо у висвітленні проблеми оновлення змісту мовної освіти; стану функціонування державної мови в системі початкової та середньої освіти України.

Література

1. Гумбольдт, В. фон. Избранные труды по языкознанию. -- М. : Прогресс, 1984. -- 398 с.

2. Магрицька, І. Чи дбає держава про своє майбутнє? (стан функціонування державної мови на Луганщині) // Розбудова держави. -- 2004. -- № 1-3. -- С. 37-42.

3. Сковорода, Г. Твори : у 2 т. / упоряд. І. А. Табачников. -- К. : Вид-во АН УРСР, 1961. -- Т. 1. -- 638 с.

4. Ушинский, К. Педагогические произведения : в 6 т. / ред. С. Ф. Егоров. -- М. : Педагогика, 1998. -- Т. 1. -- 426 с.

5. Ушинський, К. Твори : в 6 т. -- К. : Рад. шк., 1954. -- Т. 1. -- 449 с.

6. Януш, Я. Роль української мови у вихованні студентів // Дивослово. -- 2005. -- № 4. -- С. 37-39.

Размещено на Allbest.ur