Трансформація західноєвропейської концепції тримовної освіти в освітньо-культурному просторі України в період раннього модерну

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ТРИМОВНОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ В ПЕРІОД РАННЬОГО МОДЕРНУ

Галина Антонюк

Трансформація західноєвропейської концепції тримовної освіти в освітньо-культурному просторі України в період раннього модерну

Г. Антонюк

У статті прослідковано становлення полілінгвістичної, у своїй основі трансформованої із західноєвропейської тримовної (староєврейсько-грецько-латинської) у слов'янську (слов'яно-грецько-латинську) традицію в освітньо-культурному просторі України в період раннього модерну (XVI -XVIII ст.); висвітлено роль церковнослов'янської мови в освітньому дискурсі окресленої епохи; охарактеризовано значення грецько-латинсько-слов'янської концепції як цивілізаційної моделі для розвитку школи й освіти в Україні у наступні часові епохи. Автор робить висновок, що класична західноєвропейська тримовна освітня модель (староєврейська-грецько-латинська) в умовах українського освітнього простору кінця XVI початку XVIII ст. була трансформована у засаду грецько-латинсько-слов'янської тримовності, що засвідчувало прагнення до поєднання вітчизняною освітньою культурою українсько-слов'янських (візантійсько-слов'янських) чинників із західними «латинськими». Найбільш повно ідея тримовної школи в Україні була зреалізована у діяльності братських шкіл, далі у Києво-Могилянській академії, яка пристосувала цю ідею до потреб часу і розвинула її у полілінгвістичному вимірі. Освітні заклади, які розгорнули свою діяльність в Україні в період раннього модерну, засвідчували готовність вітчизняної освітньої культури до рецепції інтелектуальних здобутків попередніх цивілізаційних надбань, чим визначили вектор розвитку української освіти у наступні часи.

Ключові слова: тримовна освіта, український освітній простір, Острозький культурно-освітній центр, братські школи, КиєвоМогилянська академія, полілінвістична спрямованість.

Transformation of Western Concepts Trilingual Education in Educational and Cultural Space of Ukraine in the Early Modern Era

H. Antoniuk

The article followed the formation of multilingual, basically transformed from Western trilingual (Hebrew-Greek-Latin) in Slavonic (SlavicGreek-Latin) tradition in the educational and cultural space of Ukraine in the early Modern period (the 15th 18th centuries). The role of the Church Slavonic language in the educational discourse of the outlined period is highlighted; the significance of the Greek-Latin-Slavic concept as a civilization model for the development of school and education in Ukraine in the subsequent time periods is characterized. The author concludes that the classic Western-European trilingual educational model (Old HebrewGreek-Latin) in the conditions of the Ukrainian educational space of the late 16th the beginning of the 18th centuries was transformed into an ambush of Greek-Latin-Slavic model, which testified to the desire to combine Ukrainian-Slavic (Byzantine-Slavic) factors with the western «Latin» ones by the Ukrainian educational culture. The idea of a trilingual school in Ukraine was realized in the activities of fraternal schools, and later in the Kyiv-Mohyla Academy, which adapted this idea to the needs of the time and developed it in the polylinguistic dimension. Educational in Ukraine during the early modern era demonstrated the readiness of the domestic educational culture to receive the intellectual achievements of previous civilizational achievements that determined the vector of the development of Ukrainian education in the future.

Key words: trilingual education, Ukrainian educational space, Ostroh cultural and educational center, fraternal school, Kyiv-Mohyla Academy, polylinguistic orientation.

Актуальність теми дослідження випливає з практики сучасних процесів інтеграції України в систему світових, економічних, політичних і культурних зв'язків, що визначають якісно новий рівень і завдання освіти. Відповідний рівень освіти є одним із гарантів вступу нашої держави у світове співтовариство цивілізованих держав, умовою інтеграції у світову культуру. Важливого значення в освітніх процесах набуває мовний чинник мова як інструмент, засіб оволодіння і передачі знань у просторі та часі. Полілінгвізм в умовах мультикультурного простору, зокрема в освітніх процесах, на сучасному етапі факт беззаперечний. Завдання статті прослідкувати становлення полілінгвістичної, у своїй основі трансформованої із західноєвропейської тримовної (староєврейсько-грецько-латинської) у слов'янську (слов'яно-грецько-латинську) традиції в освітньо-культурному просторі України в період раннього модерну (XVI XVIII ст.); висвітлити роль церковнослов'янської мови в освітньому дискурсі окресленої епохи; охарактеризувати значення грецьколатинсько-слов'янської концепції як цивілізаційної моделі для розвитку школи й освіти в Україні у наступні часові епохи. західноєвропейський полілінгвістичний освіта україна

В умовах Середньовіччя знання трьох мов давньоєврейської, грецької, латинської розглядалось як ознака вченості. Ставлення до цих трьох мов набуло нового виміру в наступну часову епоху XV XVI ст. епоху Відродження, що було пов'язано, перш за все, з діяльністю західноєвропейських гуманістів і з їхнім методом текстологічної критики. Цей метод застосовувався при вивченні текстів Святого письма і передбачав досконале знання класичних мов. Успішною в цьому плані виявилась діяльність Еразма Роттердамського, який застосував метод текстологічного критицизму для перекладу і редагування текстів Біблії [18, с. 1]. Ідею необхідності наукового вивчення трьох сакральних мов Еразм Роттердамський обґрунтував у праці «Apologia refellens suspiciones quorundam dicitantium dialogum D. Jacobi Latomi de tribus linguis et ratione studii theologici» (Апологія, яка спростовує підозри, висловлені в діалогах Д. Якоба Латома стосовно трьох мов і засад вивчення теології), що була відповіддю на трактат ідеологічного опонента Лютера Якова Латома «De trium linguarum studii theologici ratione dialogus («Про принципи навчання релігійної дискусії трьома мовами» Про засади вивчення теологічної науки трьома мовами, Антверпен, 1519 р.) [7, c. 9].

Гуманістичні, педагогічні та лінгвістичні аспекти еразмівського ідеалу «тримовного виховання» найповніше були зреалізовані в університеті Collegium Trilinguae бельгійського міста (1517 р.). За зразком Лувенського, у 1530 р. було засновано аналогічний заклад у Парижі під назвою «Королівський колегіум» (College Royal). Під назвою «Колеж де Франс», наданою 1795 р., ця освітня установа проіснувала до нашого часу [7, с. 9]. Вивчення староєврейської та грецької мов проводилось у німецьких університетах після гуманістичної реформи Філіпа Меланхтона (1497-1560 рр.), у Ягеллонському університеті (м. Краків), у середніх (католицьких і протестантських) навчальних закладах Польського королівства [11, c. 14].

Найбільшим досягненням тримовного колегіуму стало видання у 1517 р. філологічно вивіреної багатомовної Біблії Комплютенської поліглоти [4]. Поліглота призначалась, у першу чергу, для освітніх цілей, супроводжувалась греко-латинським, єврейським, арамейським словниками з позначеннями коренів слів на полях єврейського й арамейських текстів. Комплютенська поліглота стала зразком для багатомовних біблійних видань у наступні часові епохи [8].

Наведені у цій частині дослідження дані про діяльність західноєвропейських тримовних колегіумів і про видання Комплютенської поліглоти можуть слугувати певною підставою для порівняльного аналізу розвитку освіти у різних регіонах Європи. Незважаючи на суттєву відмінність у соціально-економічному та у політичному розвитку, Україна, хоча із запізненням, була включена у загальноєвропейський культурно-освітній процес. Прикладом цього є сприйняття в Україні ідеї тримовного науково-навчального закладу, який би відповідав усталеним європейським нормам і слугував завданню розвитку освіти і науки у східнослов'янському просторі. Таким першим тримовним навчальним закладом в Україні став заснований у 1576 р. князем Василем Острозьким Острозький культурно-освітній центр (ліцей, академія) [9, с. 115-125].

Український гуманіст початку XVII ст. Симон Пекалід, автор твору «De bello Ostrogiano» («Про Острозьку війну», 1600 р.) називає цей освітній заклад «тримовним ліцеєм» [14, с. 45], «тримовною гімназією» [14, с. 54] з базовим вивченням церковнослов'янської, грецької та латинської мов [14, с. 40-77]. Окреслення колегіуму як «тримовного» засвідчило, що князь Острозький і його послідовники розглядали свій навчальний заклад і науковий гурток у контексті започаткованого Еразмом Роттердамським руху за створення навчально-наукових установ, спрямованих на глибоке вивчення сакральних мов і використання їх у текстологічному вивченні Біблії [7, с. 8]. На прикладі діяльності ОКОЦ можна простежити, як західноєвропейська концепція староєврейсько-грецько-латинської освіти трансформувалася у вітчизняному освітньому просторі XVI початку XVII ст. у засаду грецько-латинсько-слов'янської тримовності з подальшою еволюцією у полілінгвістичному вимірі.

В основу діяльності ОКОЦ було покладено традиційне для середньовічної Європи, однак цілком нове для української шкільної практики вивчення семи «вільних наук». Така програма охоплювала предмети «тривіуму» (граматика, риторика, діалектика) та «квадривіуму» (арифметика, геометрія, музика, астрономія). Проте новозаснована школа докорінно відрізнялася від західноєвропейських початкових і середніх шкіл, насамперед своїм активним використанням грековізантійської культурної спадщини та виразним національним характером. Унікальність та оригінальність її виявилися і в тому, що відповідно до культурних і релігійних потреб України тут своєрідно інтерпретували гуманістичну ідею «тримовного ліцею» (тобто єврейськогреко-латинського). Православний характер школи зумовив заміну староєврейської мови (івриту) церковнослов'янською мовою [11, с. 14]. Західноєвропейська концепція єврейсько-грецько-латинської освіти трансформувалася в Україні в засаду грецько-латинськослов'янської тримовності. Ця трансформація відбувалася не просто, адже латинська мова в українській середньовічній культурній традиції сприймалася як «чужа», власна культура усвідомлювалася як греко-слов'янська. Але особливістю доби були взаємодія і взаємопроникнення «східних» і «західних», «грецьких» і «латинських» чинників. Отже, поступово латинська мова і латиномовні твори стали складовою української культури XVI-XVII ст. На думку Я. Ісаєвича, саме заснування Острозького колегіуму як слов'яно-греко-латинського «засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу усвідомленого прагнення поєднати слов'яно-грецьку спадщину з досягненнями «латинськими», тобто з культурними надбаннями Західної і Центральної Європи» [7, с. 11].

Визначне місце у світоглядній системі острозьких книжників посідало обґрунтування необхідності розвитку старослов'янської мови. З метою піднесення її авторитету острозькі діячі розгорнули діяльність із доповнення і передруку старослов'янського «Буквара», виданого у Львові у 1574 р. Іваном Федорівим [13, с. 185]. 1578 р. Іван Федорів видрукував у Острозі наступний після львівського кириличний «Буквар» [13, с. 186-187]. Греко-церковнослов'янський Буквар 1578 це елементарний підручник двох мов з острозької лінгвістичної тріади. На його титулі декларується ідея тримовної школи: «Бог повелів князю «устроити дом на діло книг печатных. К тому же єще дом и дітем к наученію в своєм отчизном и славном граді Осрозі, єже єсть лежащій в земли волыньстей. И избравши мужей, в божественном писаніи искусных, в греческом язьїці и в латиньском, паче же и в руском и пристави их дітищному училищу. И сея ради вины напечатана сія книжка, по греческіи альфа-вита, а по рускіи азбуки перваго ради наученія дітскаго многогрішнім Іоанном Феодоровичем в літо от созданія миру 1578...» [15, с. 199]. Від львівського видання Острозький буквар відрізняється тим, що тексти подано у ньому двома мовами слов'янською і грецькою (Буквар 1574 р. вміщує три кириличні абетки, грецька відсутня). Вагоме культурно-просвітницьке значення має пам'ятка староболгарської літератури, яка входить до Букваря 1578 р. «Сказаніє како состави святый Кирил Философ азбуку по языку словенску и книги преведе от гречески на словенский язык». Авторство твору належить болгарському письменнику Х ст. Чорноризцю Храбру, який вже в умовах раннього середньовіччя намагався довести рівноправність слов'янської традиції поруч із грецькою, латинської та староєврейською для розвитку освіти і науки [16, с. 536]. В Острозькій школі вперше старослов'янську (церковнослов'янську) мову поставлено на науково-методичну основу, що уможливило видання церковнослов'янською мовою Острозької Біблії (1581 р.). Видання Біблії враховувало інтереси всього слов'янського регіону і відображало пріоритет церковнослов'янської мови в перекладі та публікації творів греко-візантійської літератури, що в окреслений період (в умовах втрати власної державності) набувало великого значення.

Діяльність, розгорнута в Острозі з вивчення і піднесення ролі старослов'янської мови з одночасним введенням у практику грецької та латинської, була продовжена в школі Львівського (1585 р.), Луцького (1620 р.), а далі Київського братства (1615 р.). У першій редакції статуту Львівської школи «Порядок школьный или уставъ Львовской Ставропігийской братской школы» (1586 р.). зазначено, що це «школа грецкая и руская», а у другій «училище... греческого и словенского писания» [цит. за: 5, с. 106]. Статут Луцької братської школи називає цей освітній заклад «греко-латино-слов'янською школою» [1, с. 85], що засвідчувало рівноправність слов'янської традиції з класичними грецькою та латинською.

Окрему сторінку в історії братського руху становить Київська братська школа (1615 р.), яка після об'єднання з Лаврською (1631 р.) була реорганізована в колегіум (колегію) далі в Академію (1632 р.). При організації Києво-Могилянської академії її засновник Петро Могила опирався на демократичні традиції братських шкіл з одночасною орієнтацією на західноєвропейські моделі [2, с. 240]. У київській школі, згідно з юридичним документом грамотою, наданою Петром І у 1694 р., повинні були навчати «радительно, спокойно и свободно», причому «не токмо поэтики и реторики, но и философии и богословии учения, рачения и ведения славеноросийским и еллиногреческим и латинским языком преподавать» [6, с. 490-491].

Тут варто підкреслити, що трансформована на вітчизняному ґрунті еразмівська модель тримовного навчального закладу (слов'яногрецько-латинського), яка була успішно втілена у педагогічній та освітній практиці Острозької академії та братських шкіл, на початку XVIII ст. отримала свій подальший розвиток, що виявлялося у полілінгвістичній спрямованості Києво-Могилянської академії (КМА), у посиленому вивченні нових європейських мов (німецької, французької) та у науковому опрацюванні церковнослов'янської (слов'яноруської) мови. Наукова розробка слов'янської мови є характерною ознакою КМА як освітньої установи. У практиці викладання і у творчості діячів Академії простежуються зусилля щодо розвитку, вдосконалення української книжної мови. У цьому освітньому закладі закладалися основи українського теоретичного мовознавства [16, с. 7576; 3, с.67-68]).

Отже, полілінгвізм одна з найвиразніших ознак, що визначає дотичність КМА до академічної традиції. Адже багатомовність не лише налаштовувала на спілкування з іншим, але відкривала шлях до самостійного вивчення першоджерел європейської культури і науки, виховувала здатність до самостійного критичного мислення. Значення мов добре усвідомлював Петро Могила, про це він говорив у своєму полемічному трактаті «Ли0осъ, (1644 р.)», що був відповіддю Касіянові Саковичу на його твір «Перспектива» (1642 р.) [12, с. 1-147]. Теза К. Саковича «Ze Rus niema si$ po Lacinie uczyc, ieno po Grecku, po Stowiensku, y po Polsku» [12, с. 375] спонукала П. Могилу до обґрунтування необхідності вивчення латинської мови в умовах українського поліконфесійного та багатокультурного простору. П. Могила зазначав, що українцям («для Русі») знання латинської мови поруч із грецькою, слов'янською та польською є необхідними для того, щоб бути освіченими і не бути невігласами як у справах громадських, так і відповідях стосовно правил віри: «Dla tego tedy, aby y politykami y ПІЄ prostakami, tak w rzechach politicznych, iako y w daniu sprawy o artikutach wiary, byli, stysznie im przy Graecczyznie, Stowiensczyznie, Polsczyznie, y po Lacinie umiec. Lepkj bowiem z uczonym, niz z prostakiem, tak politice, iako y theologice, diszkurowac» [12, с. 376-377]).

Таким чином, класична західноєвропейська тримовна освітня модель (староєврейська-грецько-латинська) в умовах українського освітнього простору кінця XVI початку XVIII ст. була трансформована у засаду грецько-латинсько-слов'янської тримовності, що засвідчувало прагнення до поєднання вітчизняною освітньою культурою українсько-слов'янських (візантійсько-слов'янських) чинників із західними «латинськими». Найбільш повно ідея тримовної школи в Україні була зреалізована у діяльності братських шкіл, далі у Києво-Могилянській академії, яка пристосувала цю ідею до потреб часу і розвинула її у полілінгвістичному вимірі. Освітні заклади, які розгорнули свою діяльність в Україні в період раннього модерну, засвідчували готовність вітчизняної освітньої культури до рецепції інтелектуальних здобутків попередніх цивілізаційних надбань, чим визначили вектор розвитку української освіти у наступні часи.

Література

1. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н. П. Калениченко. -- М. : Педагогика, 1988. -- 640 с.

2. Антонюк, Г. Д. Ідеї раннього Просвітництва в освітньо-культурному просторі України XVII першої половини XVIII ст. : монографія / Г. Д. Антонюк. -- Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2015. -- 496 с.

3. Білодід, І. К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов'янських літературних мов / І. К. Білодід. -- К. : Наук. думка, 1979. -- 199 с.

4. Вигуру, Ф. Руководство к чтению и изучению Библии. Т. I : Пятикнижие [Електронний ресурс] / Ф. Вигуру ; [Пер. В. В. Воронцова]. -- 2-е изд. -- М. : Тип. Г. Лисснера и В. Совко, 1916. -- Т. 1. -- 676 с. -- Режим доступу : https://books.google.ru/books?id=2RIoBwAAQBAJ&prmtsec=fronteover&hl=m# v=onepage&q&f=false

5. Грушевсъкий, М. Історія української літератури : в 6 т., 9 кн. / М. Грушевсъкий ; [упоряд. та прим. С. К. Росовецъкого]. -- К. : Либідь, 1996. -- Т. VI. -- Кн. І. -- 256 с.

6. Жалованная грамота царя Иоанна и Петра Алексеевичей на беспрепятственное преподавание наук в Киево-братском коллегиуме, с назначением ректору и учителям жалованья от казны. 1694 года, 11 января // Памятники, изданные Киевской Комиссиею для разбора древних актов. -- Т. III. -- 2-е изд. -- Т. II. -- К. : Тип. имп. ун-та Св. Владимира Н. Т. КорчакНовицкого, 1897. -- C. 488-492.

7. Ісаєвич, Я. «Lycaeum Trilingue»: концепція тримовної школи у Європі в XVI ст. / Я. Д. Ісаєвич // Острозька давнина. Дослідження і матеріали / !н-т українознавства ім. I. Крип'якевича НАН України. -- Вип. 1. -- Львів, 1995. -- С. 8-12.

8. Комплютенская полиглотта. Мировая цифровая библиотека. -- [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://www.wdl.org/ru/item/10636/

9. Литвинов, В. Д. Україна в пошуках своєї ідентичності. XVI початок XVII століття. історико-філософський нарис / Володимир Литвинов. -- К. : Наук. думка, 2008. -- 527 с.

10. Мицъко, І. З. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (1576-1636) / І.З. Мицъко; АН УРСР, !н-т сусп. наук; відп. ред. Я. Д. Ісаєвич. -- К. : Наук. думка, 1990. -- 192 с.

11. Мицъко, І. Острозька слов'яно-греко-латинська академія / І. З. Мицъко // Ос-трозька давнина : досл. і матеріали. -- Львів, 1995. -- Вип. 1. -- С. 13-22.

12. Могила Петр. Ли0осъ (1644 г.) с собственноручными замечаниями к нему Кассияна Саковича // Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторстве. -- Т. IX. -- Ч. I. -- К. : Тип. КорчакНовицкого, 1893. -- 445 с.

13. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР (С древней-ших времен до конца XVII в.) / отв. ред. Э. Д. Днепров, О. Е. Кошелева, Г. Б. Корнетов [и др.]. -- М. : Педагогика, 1989. -- 479 с.

14. Пекалід Симон. Про Острозьку війну під П'яткою проти низових // Українські гуманісти епохи Відродження : антологія у 2-х частинах. -- К. : Наук. думка, Основи, 1995. -- Ч. 2. -- С. 40-77.

15. Передмова до Острозької азбуки 1578 р. // Українська література XIVXVI ст. Апокрифи. Агіографія. Паломницькі твори. Історіографічні твори. Полемічні твори. Перекладні повісті. Поетичні твори [вст. ст. і ред. тому В. Л. Микитася; упор. і прим. В. П. Колосової та ін.]. -- К. : Наук. думка, 1988. -- C. 199.

16. Фаріон І. Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива : монографія / І. Д. Фаріон. -- Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2015. -- 656 с.

17. Хижняк З. І. Історія Києво-Могилянської академії / З. І. Хижняк,

В. К. Маньківський. -- 2-ге вид., доп. і перероб. -- К. : Вид. дім «КМ Академія», 2008. -- 203 с.

18. Heinz, H. Humanistische Bibelphilologie als Reformproblem bei Erasmus von Rotterdam, Thomas More und William Tyndale. -- Leiden, 1997. -- 415 р.

References (transliterated and translated)

1. Antolohgiya pedagogicheskoi mysli Ukrainskoi SSR (Anthology of pedagogical thoughts of the Ukrainian SSR). / Compiler N. P. Kalenichenko. Moscow, 1988, 640 p.

2. Antoniuk, H. D. Idei rannoho Prosvitnytstva v osvitno-kulturnomu prostori Ukrainy XVII pershoi polovyny XVIII st. : monohrafiia (The ideas of the early Enlightenment in the educational and cultural space of Ukraine in the 17th the first half of the 18th centuries: Monograph). Lviv, 2015, 496 p.

3. Bilodid, I. K. Kyievo-Mohylianska akademiia v istorii skhidnoslov'ianskykh literaturnykh mov (Kyiv-Mohyla Academy in the history of East-Slavic literary languages). Kyiv, 1979, 199 p.

4. Viguru, F. Rukovodstvo k chteniyu i izucheniyu Biblii. T. I : Piatiknizhie (A guide

to reading and studying the Bible. Vol. I: The Pentateuch). [Electronic resource]. Moscow, 1916, Vol. 1, 676 p. ULR :

https://books.google.ru/books?id=2RIoBwAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=ru# v=onepage&q&f=false

5. Hrushevskyi, M. Istoriia ukrainskoi literatury : v 6 t., 9 kn. (History of Ukrainian literature: in 6 volumes, 9 books.). Kyiv, 1996, Vol. VI, Book I, 256 p.

6. Zhalovannaia gramota tsaria Ioanna i Petra Alekseevichei na besprepiatstvennoe prepodavanie nauk v Kievo-bratskom kollegiume, s naznacheniem rektoru i uchiteliam zhalovania ot kazny. 1694 goda, 11 yanvaria (The letter of gratitude of Tsar John and Peter Alekseevich for the unhindered teaching of sciences in the Kiev fratenity collegium, with the appointment salaries from the treasury to the rector and teachers . 1694, January 11). In: Pamiatniki, izdannye Kievskoi Komissiei dlia razbora drevnih aktov (Monuments published by the Kiev Com-mission for the analysis of ancient acts). Vol. I-II. Kyiv, 1897, Vol. II. P. 488-492.

7. Isaievych, Ya. «Lycaeum Trilingue»: kontseptsiia trymovnoi shkoly u Yevropi v XVI st. («Lycaeum Trilingue»: The concept of a trilingual school in Europe in the 16th century). In: Ostrozka davnyna. Doslidzhennia i materialy (Ostroh Antiquity. Researches and Materials). Issue 1. Lviv,1995. P. 8-12.

8. Kompliutenskaia polyhlotta. Myrovaia tsyfrovaia byblyoteka (The Complutten polyglot. World Digital Library). [Electronic resource]. URL: https://www.wdl.org/ru/item/10636/

9. Lytvynov, V. D. Ukraina v poshukakh svoiei identychnosti. XVI pochatok XVII stolittia. Istoryko-filosofskyi narys (Ukraine in the search of its identity. The 16th the beginning of the 17th centuries. Historical and philosophical essay). Kyiv, 2008, 527 p.

10. Mytsko, I. Z. Ostrozka slov'iano-hreko-latynska akademiia (1576-1636) (Ostrog Slavic-Greek-Latin Academy (1576-1636)). / Ed. by Ya. D. Isaievych. Kyiv, 1990, 192 p.

11. Mytsko, I. Ostrozka slov'iano-hreko-latynska akademiia (Ostrog Slavic-GreekLatin Academy). In: Ostrozka davnyna : dosl. i materialy (Ostroh Antiquity. Re-searches and Materials). Lviv, 1995. Issue 1. P. 13-22.

12. Mohyla Petr. Li0osъ (1644 h.) s sobstvennoruchnymi zamechaniyami k nemu Kassiana Sakovicha (Li0os (1644) with Cassian Sakovich's own remarks to it). In: Arkhiv Yugo-Zapadnoi Rosii, izdavaemyi Komissiei dlia razbora drevnih aktov, sostoiashchei pri Kievskom, Podol'skom i Volynskom General-Gubernatorstve (Archive of South-Western Russia, published by the Commission for the analysis of ancient acts). Vol. IX. Part I. Kiev, 1893, 445 p.

13. Dneprov, Ye. D. (ed.), Kosheleva, O. E., Kornetov G. B. [et. al.]. Ocherki istorii shkoly i pedagogicheskoi mysli narodov SSSR (S drevneishih vremen do kontsa XVII v.) (Essays on the history of the school and the pedagogical thought of the peoples of the USSR (From ancient times to the end of the 17th century). Moscow, 1989, 479 p.

14. Pekalid Symon. Pro Ostrozku viinu pid P'iatkoiu proty nyzovykh (About the Os-trog war under Piatka against the grassroots). In: Ukrainski humanisty epokhy Vidrodzhennia : antolohiia u 2-kh chastynakh (Ukrainian humanists of the Renais-sance: Anthology in 2 parts). Kyiv, 1995, Part 2. P. 40-77.

15. Peredmova do Ostrozkoi azbuky 1578 r. (Preface to the Ostroh Alphabet of 1578). In: Ukrainska literatura XIV-XVI st. Apokryfy. Ahiohrafiia. Palomnytski tvory. Istoriohrafichni tvory. Polemichni tvory. Perekladni povisti. Poetychni tvory (Ukrainian Literature 14-16 centuries. Apocrypha Hagiography. Pilgrimage works. Historiographical works. Polemic works. Poetic Works). Kyiv, 1988. P. 199.

16. Farion I. Suspilnyi status staroukrainskoi (ruskoi) movy u XIV XVII stolittiakh: movna sidomist, movna diisnist, movna perspektyva : monohrafiia (Social status of the Old Ukrainian (Ruthenian) language in the 14th 17th centuries: Linguistic identity, linguistic reality, linguistic perspective: Monograph). Lviv, 2015, 656 p.

17. KhyzhniakZ. I., Mankivskyi, V. K. Istoriia Kyievo-Mohylianskoi akademii (History of the Kyiv-Mohyla Academy). Kyiv, 2008, 203 p.

18. Heinz, H. Humanistische Bibelphilologie als Reformproblem bei Erasmus von Rotterdam, Thomas More und William Tyndale. -- Leiden, 1997, 415 p.

Размещено на Allbest.ru