Класифікація учасників еколого-просвітницьких програм у діяльності освітньо-виховних інституцій

Размещено на http://www.allbest.ru

КЛАСИФІКАЦІЯ УЧАСНИКІВ ЕКОЛОГО-ПРОСВІТНИЦЬКИХ ПРОГРАМ У ДІЯЛЬНОСТІ ОСВІТНЬО-ВИХОВНИХ ІНСТИТУЦІЙ

Однією з найактуальніших проблем ХХІ століття є формування екологічної культури особистості, зокрема молоді. Викликом, насамперед, є досягнення науково-технічного прогресу, що надав можливість людині впливати на природне середовище з такою силою, яка часто є причиною незворотних наслідків щодо відновлення останньої. Тому застосування сучасних технологій для полегшення життя людини часто має негативні наслідки щодо впливу на природне середовище. Внаслідок цього, виникає проблема освіченості та мотивування до природовідповідних дій молоді у системі «людина - природа». Особливо ця проблематика загострюється у молоді після закінчення навчального закладу на порозі дорослого життя.

На етапі ранньої дорослості однією з найвпливовіших інституцій виховання, зокрема формування екологічної культури, молоді є громадські організації екологічного спрямування. Вони мають вагомий виховний потенціал в еколого-просвітницькій роботі, необхідні та достатні психо- лого-педагогічні умови у формуванні екологічної культури молоді. Вагомою складовою в еколого-просвітницькій діяльності є інформування молоді про проведення відповідних заходів та формування програми таким чином, щоб молодь залучалася до них із задоволенням.

Теоретичні питання екологічної освіти висвітлені в працях О. Галєєвою, М. Кисельовим, М. Куроком, В. Липицьким, Г. Платоновим, М. Хилько. Формування екологічної культури молоді досліджено такими вченими, як І. Абалкіна, І. Моткін, С. Куркуленко, Л. Курняк, Н. Науменко, В. Процюк. Особливості формування екологічної культури молоді на місцевому і регіональному рівні розглянуто в працях Я. Гаць, В. Андронова, Р. Мірошніченко. Соціальне становлення молоді вивчали українські дослідники О. Вишняк, М. Чурилов, а також І. Кон, Є. Головаха, В. Оссовський, Л. Шпак, Л. Аза, В. Шубкін.

Мета статті - розглянути класифікацію учасників еколого-просвітницьких програм екологічного спрямування в діяльності освітньо-виховних інституцій у формуванні екологічної культури молоді.

За визначенням О. Салтовського, екологічна культура включає в себе певний зріз суспільно виробленого способу самореалізації людини в природі, культурних традицій, життєвого досвіду, моральних почуттів і моральної оцінки ставлення до природи. Це сукупність знань, норм, стереотипів і «правил поведінки» людини в оточуючому її природному світі.

Екологічна культура - культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних із пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається зі знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх задоволенні. Тобто екологічна культура є складовою світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті та майбутньому розвитку людства; її формування має починатися з дитинства, одночасно із засвоєнням положень загальної культури [1, с. 255].

Отже, організацію просвітницької роботи з молоддю необхідно спрямувати у трьох напрямах:

- пізнання природи;

- освоєння природи;

- перетворення природи.

Щодо особистості екологічна культура може бути розглянута як її особлива якість, як таке ставлення до природи, в якому вона, реалі- зуючи свою діяльність і розкриваючи в ній свою індивідуальність, сприяє розкриттю життєвих сил природи, її різних властивостей і потенційних можливостей.

Формування екологічної культури молоді є ефективнішим при проведенні еколого-просвітницьких заходів для груп, об'єднаних за певними критеріями. екологічний просвітницький освітній виховний

Дискусійним і дотепер є питання вікової періодизації молоді. Згідно з найпоширенішою точкою зору, віковими межами молоді вважається період від 16 до 30 років. Але в соціологічній літературі є й інші підходи. Деякі соціологи до молоді відносять осіб віком 11-25 років, інші - 15-28, 16-24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14, а верхньою - 35 років. В основу цієї точки зору (14-35 років) покладено тезу про «продовження юності», збільшення часу входження у трудове життя. Розширення загальноприйнятих у 60-70-ті роки вікових меж молоді (16-30 років) до 14-35 років відображає об'єктивні процеси в житті та розвитку людства. З одного боку, життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціалізації молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя, з іншого - розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу молоді [2, с. 85].

Існує декілька підходів до визначення поняття «молодь». Найпростішим із них є використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Поширеним є підхід, який розглядає молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи молодь розглядають як соціально-демографічну групу, головною характеристикою якої є процес соціалізації. Ця позиція передбачає, що найважливішими показниками, які дають змогу розкрити сутність молоді, є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. За цим підходом до молоді відносять тих молодих людей, які ще не почали самостійне трудове життя, а також працюючих, які ще не мають сім'ї [2, с. 53].

Більш коректним є поділ молоді на внутрішні групи за соціально- професійними та віковими ознаками у взаємодії з їх духовним світом і поведінкою. Такий підхід дає змогу адекватніше аналізувати окремі контингенти молоді під час емпіричних соціологічних досліджень.

Останнім часом активно розробляються поняття «соціальний портрет молоді», категорії «потреби», «поведінка», «діяльність». На підставі порівняльних соціологічних досліджень простежуються зміни у характері потреб учнівської молоді та молоді, що працює.

Ідея. Із запропонованого широкого переліку (100 тематик) еколого- просвітницьких заходів, які проводяться освітнього-виховними інституціями України, вибрати такі, що зацікавлять молодь найбільше. Досліджуваних, у яких буде понад 75% співпадінь, об'єднати в групи та визначити характеристики відповідних груп. Скласти алгоритм роботи для отриманого розподілу за групами з формування екологічної культури.

У дослідженні взяла участь молодь м. Мукачево Закарпатської обл., Мукачівського державного університету, підприємств м. Мукачево та Арданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (с. Арданово Іршавського району Закарпатської обл.) у кількості 105 осіб віком від 14 до 35 років.

Виходячи з даного дослідження й особливості соціально-психологічної організації еколого-просвітницької роботи з молоддю, доцільно виділити такі групи молоді при проведенні екологоспрямованих заходів освітніми інституціями:

- старшокласники;

- студенти денної форми навчання;

- молодь, яка працює на виробництві;

- молодь, яка вчиться без відриву від виробництва;

- молодь, яка тимчасово не вчиться і не працює.

Отримані результати представлені у табл. 1.

Таблиця 1

Розподіл молоді по групах у кількості осіб за співпадінням вибраних тематик понад 75%

З розподілу за групами видно, що доцільно проводити еколого- просвітницькі заходи з урахування виду діяльності, що, у свою чергу, формує потреби й інтереси на даному віковому етапі. У першій групі є 1 студент денної форми навчання першого курсу разом із більшістю старшокласників, що може свідчити про тривалий адаптаційний процес до навчання у вищому навчальному закладі. Цікавим є те, що 3 старшокласників знаходяться у студентській групі. Це може свідчити про відповідне коло інтересів, характерне для даної вікової категорії та наявність друзів серед студентської молоді. Найбільша кількість неспівпадінь у групі «Молодь, яка вчиться без відриву від виробництва» та «Молодь, яка тимчасово не вчиться і не працює». Це може бути пов'язано зі слабкістю соціальних зв'язків у своїй групі та флукту- ативним впливом соціуму. 3 та 5 групи потребують особливої уваги при формуванні еколого-просвітницької роботи.

У двох групах (молодь, яка вчиться без відриву від виробництва; молодь, яка працює) необхідно враховувати також напрями діяльності виробництва:

- охорона здоров'я;

- соціальні послуги;

- культура;

- навколишнє середовище;

- міжнародні відносини;

- релігія тощо.

Така диференціація у підході до роботи з різними групами молоді дозволить співробітникам освітнього-виховних інституцій (загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів, коледжів, громадських організацій тощо) підібрати відповідні форми еколого-просвітницької роботи, зокрема формування екологічної культури молоді.

Також з'ясовано, що 80% старшокласників, 60% студентської молоді, 70% молоді, яка вчиться у ВНЗ без відриву від виробництва, 90% молоді, яка не працює тимчасово і не вчиться, на перше місце у пізнанні природи ставлять просвітницькі екскурсії з екологічних проблем місцевості та найкращих надбань природи, які вдалося зберегти. Більше половини опитаних у підсумку всіх груп бажали б відвідати музичний концерт ближче до природних умов із попередньо визначеними правилами поведінки у природному середовищі для відносно невеликих груп.

Щодо освоєння природи є великі розбіжності за тематикою заходів, до яких є бажання долучитися. Наприклад, до тематики «Новітні технології в галузях господарства» старшокласники та студентська віддають перевагу технологіям озеленення подвір'я, вирощування квітів; натомість працюючу молодь та молодь, яка вчиться без відриву від виробництва, цікавлять новітні технології будівництва, ведення господарства без шкоди довкіллю. Це пов'язано з потребами відповідного вікового етапу.

Алгоритм формування еколого-просвітницьких програм для молоді в діяльності освітньо-виховних інституцій з формування екологічної культури молоді має такі складові:

- аналіз останніх психолого-педагогічних досліджень щодо особливостей формування екологічної культури молоді;

- проведення дослідження з різними групами молоді (старшокласники, студентство, молодь, яка працює, молодь, яка вчиться без відриву від виробництва, молодь, яка тимчасово не вчиться і не працює) щодо визначення пріоритетних напрямів освітньо-виховної роботи з відповідними групами при максимальному врахуванні особливостей їх взаємодії з природним середовищем і визначенні мотиваційної складової участі молоді в даних заходах;

- формування освітньо-виховних програм для молоді;

- аналіз результатів роботи та її корегування.

Особливістю даного алгоритму є його третя складова (проводиться з різними групами молоді), а саме визначення затребуваних молоддю напрямів еколого-просвітницької роботи. З цією метою проводиться опитування серед попередньо сформованих категорій молоді.

З'ясовано також, що лише 37% опитаних знають про природоохоронні заходи екологічного спрямування, які проводяться громадськими організаціями, тому одним із головних завдань освітньо-виховних установ є інформування молоді про заходи, що проводяться.

Отже, участь у природоохоронній діяльності залежить, насамперед, від зайнятості молоді, але водночас спостерігається адміністративне залучення молоді до тих чи інших природоохоронних заходів. Знижену активність молоді щодо залучення до екологічних заходів, які проводяться громадськими організаціями, можна охарактеризувати так: молодь бажає реалізувати отримані знання чи досвід у майбутньому. Тому при проведенні екологоспрямованих заходів необхідно якомога більше враховувати особистісні потреби молоді, щоб зацікавити відповідні групи брати участь у суспільно корисній природоохоронній діяльності.

Не всі види класифікації учасників екологоспрямованих програм у діяльності освітньо-виховних інституцій є однозначними. Причина криється в тому, що молодь, особливо після закінчення вищого навчального закладу, займається різними видами діяльності, іноді в кількох сферах.

Критерії, за якими класифіковано молодь, поділено на дві групи: за віком та видом діяльності. Тому в перспективі подальших досліджень необхідно враховувати особистісні характеристики, такі як інтереси, хобі, вподобання тощо. Також поглибленого вивчення потребують питання розробки механізмів реалізації алгоритму проведення еколо- госпрямованих заходів з формування екологічної культури молоді.

Посилання:

1. Мусієнко, М. М. Екологія. Охорона природи : словник-довідник / М. М. Мусієнко, В. В. Серебряков. -- К. : Т-во «Знання», КОО, 2007. -- 624 с.

2. Теремко, С. Соціологія / С. Теремко. -- К. : Лібра, 2001. -- 358 с.

И. Алмаший

В статье рассмотрена классификация участников эколого-просветительских программ для молодежи в деятельности образовательновоспитательных учреждений по формированию экологической культуры личности по возрастному признаку и видам деятельности. Исходя из социально-психологических исследований организации эколого-просветительской работы с молодежью выделено следующие группы молодежи при проведении экологонаправленных мероприятий образовательными учреждениями: старшеклассники; студенчество; молодежь, которая работает на производстве; молодежь, которая учится без отрыва от производства; молодежь, которая временно не учится и не работает. Сформирован алгоритм конструирования эколого-просветительских программ для молодежи по соответствующим группам. Нововведением данного алгоритма является, прежде всего, определение востребованных молодежью направлений экологопросветительской работы. Организация эколого-просветительских мероприятий предлагается в трех направлениях: познание природы, освоение природы, преобразование природы. Данный подход позволит педагогам образовательно-воспитательных учреждений подобрать формы эколого-просветительской работы, которые будут иметь наибольший воспитательный эффект по формированию экологической культуры молодежи в соответствующих группах.

Ключевые слова: экологическое просвещение, образовательно-воспитательные учреждения, экологическая культура, воспитание, классификация молодежи.

I. Almashiy

The article is devoted to classification of the participants in youth ecological and educational programs of educational activities (institution, establishment) for the ecological culture formation of personality according to the age and types of activities. On the basis of social and psychological researches concerning the organization of ecological and educational activity with the youth, the following groups of young people are identified during ecologically directed measures provided by educational institutions: senior school students; university students; youth working for industries; training on job youth, as well as youth temporarily not involved in learning and working. Algorithm of ecological educational programs for youth of corresponding groups is designed. The innovation of the algorithm is the determination of popular areas for youth ecological and educational work. The organization of ecological and educational measures should be directed as follows: cognition of the nature; operationalisation and transformation of the nature. The approach will allow pedagogues to select the forms of ecological and educational works in corresponding groups, for greater educational effect on the youth ecological culture formation.

Key words: ecological education, educational institutions, ecological culture, upbringing process, classification of the youth.

Размещено на Allbest.ru