У професійно-технічному навчальному закладі учні оволодівають знаннями основ наук, основ техніки, технології, економіки виробництва, знанням конкретної галузі народного господарства і, отже, системою основоположних понять. Формування в учнів системи понять - одне з найважливіших завдань навчання і виховання в професійно-технічних навчальних закладах. Від того, наскільки успішно вирішується це завдання, залежить рівень кваліфікації майбутніх робітників, розвиток їхнього творчого мислення [10].

Система знань, умінь і навичок об'єднує наукові ідеї, закони, поняття, факти, пізнавальні і трудові дії. Вона формує в учнів цілісне уявлення про навколишній світ, про виробничі процеси, творче мислення і самостійність в трудовій діяльності. Структура і організація дидактичної системи повинні передбачати зв'язки і взаємодію її основних частин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах різних підходів до проблеми систематизації, формування і розвитку понять в учнів та студентів професійно-технічних навчальних закладах доцільно звернутися до історичного досвіду вітчизняних і зарубіжних педагогів-класиків: Я.А. Коменського, Дж. Локка, І.Г. Песталоцці, І.Ф. Гербарта, А. Дистервега, В.Ф. Одоєвского, К.Д. Ушинського, Д.О. Тхоржевського, та ін., що дозволяє осмислити сучасні концепції, а також звернути увагу на маловивчені сторони даного процесу.

На основі філософських передумов в педагогічній і психологічній науках зроблено значний крок вперед по обґрунтуванню принципу систематичності, який став одним з основоположних принципів дидактики професійно-технічної освіти [2].

Формулювання цілей статті. Мета даної статті полягає у розгляді теоретичних підходів до систематизації понять, умінь і навичок в змісті професійно-технічної освіти та його вплив такої систематизації на можливості якнайновішої реалізації міжпредметних зв'язків та інтеграційних підходів у навчальному процесі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Принцип систематичності розповсюджується на весь процес освіти, навчання і виховання учнів, що обумовлене логічною єдністю і взаємозв'язком знань, умінь і навичок, формами, методами і дидактичними засобами навчання і виховання учнів, єдністю вимог до учнів, раціональною організацією діяльності викладачів, майстрів і вихованців професійно - технічних навчальних закладів.

Систематичність знань в змісті професійно-технічної освіти обумовлена перш за все системою понять, умінь і навичок, що знаходяться в певних зв'язках і взаємовідношеннях між собою [5].

Встановлення загальних закономірностей розвитку понять, визначення найбільш ефективних методів і прийомів формування їх у учнів є однією з актуальних проблем дидактики професійно - технічної освіти [3, 9]. Важлива частина цієї проблеми - складна взаємодія понять різних наук і виробництва. При цьому порівняно чітко виділяються поняття більш загального характеру, що мають загальнонаукове, загальнополітехнічне, загальновиробниче значення, і поняття часткові, такі, що відображають специфічні особливості конкретної галузі виробництва, конкретної професії, певного виду навчально-виробничих робіт [11].

Якщо поняття про загальні закономірності розвитку природи і суспільства, про техніку, технологію, організацію праці мають загальнонаукове, політехнічне, загальновиробниче значення, то конструктивні особливості вживаних в конкретному виробничому процесі машин, устаткування і інструментів, а також співвідношення і взаємозв'язок різних операцій при виготовленні виробів, організація виробництва і правила експлуатації засобів виробництва, питання техніки безпеки, промислової санітарії і гігієни, економічні показники роботи мають більш часткове значення для конкретної галузі і професії. Оволодіння всією системою понять (загальних і часткових) допомагає робітникам вільно орієнтуватися у виробництві, значно підвищує їхній культурно-технічний рівень, наближаючи їх за своїм розвитком до інженерно-технічних працівників, дозволяє ширше використовувати їх у зв'язку з конкретними змінами в організації і змісті праці на підприємствах. А це відповідає вимогам соціального і науково-технічного прогресу до підготовки сучасного висококваліфікованого робітника [12].

Процес пізнання понять учнями передбачає окрім засвоєння істотних ознак понять, ще й формування системи умінь і навичок по застосуванню цих понять в продуктивній праці, в поясненні явищ і процесів та зв'язків між ними. Це виключно важливий процес в підготовці кваліфікованих робітників. Він припускає активну розумову діяльність учнів в процесі виробничої діяльності. Досвід показує, що випускники професійно-технічних навчальних закладів на виробництві зі знанням справи пояснюють конкретні явища, ознаки предметів і засобів виробництва на основі сформованих наукових понять [1].

Педагогіка і психологія завжди приділяли велику увагу розробці проблем розвитку, засвоєння та формування понять в процесі навчання учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вже досить тривалий час ці проблеми привертають все більшу увагу дидактів і методистів [4, 6].

У професійно-технічних навчальних закладах є великі можливості для формування системи понять, оскільки розвиток понять є перш за все результатом практичної діяльності людей з перетворення навколишнього світу і поглибленню знань про нього [7].

Формування понять в учнів професійно-технічних навчальних закладах - один з важливих елементів озброєння їх системою знань, умінь і навичок політехнічного і професійного характеру [11].

Розуміння учнями взаємозв'язку між предметами і явищами, що вивчаються, можливе на основі комплексного застосування знань, умінь і навичок в процесі теоретичного і виробничого навчання і надалі у виробничій діяльності. Тому діючі навчальні плани і програми для професійно - технічних навчальних закладах орієнтовані на застосування в навчальному процесі комплексних міжпредметних зв'язків як одного з основних дидактичних принципів. Проте міжпредметні зв'язки слід встановлювати не на основі зовнішньої супідрядності і співпадання за часом змісту навчальних предметів, а на основі їхньої внутрішньої логіки. У зв'язку з цим характер між предметних зв'язків повинен визначатися особливостями змісту навчальних предметів, взаємозв'язком понять, які в різних навчальних предметах мають як основне, так і допоміжне значення. Але в тому і іншому випадку вони пов'язані з суміжними навчальними дисциплінами. Ці зв'язки сприяють формуванню системи знань і створюють цілісне уявлення про явища, що вивчаються. В таких умовах в учнів розвивається уміння встановлювати зв'язок між знаннями з різних галузей наук і виробництва.

При використанні міжпредметних зв'язків важливо виявити їх в змісті суміжних навчальних предметів, намітити перспективу розвитку основних понять, забезпечити їх планомірне формування в процесі навчання і виховання майбутніх робітників.

У процесі теоретичного і виробничого навчання в професійно-технічних навчальних закладах відбувається формування системи умінь і навичок в певній послідовності і при дотриманні наступності [8]. Як показує аналіз змісту праці кваліфікованих робітників сучасного виробництва і на перспективу, велике значення в процесі навчання учнів має формування умінь і навичок узагальнювального характеру на основі засвоєння ними всіх елементів трудової діяльності у сфері конкретного виробництва. При цьому важливо, щоб випускники професійно-технічних навчальних закладів могли застосовувати їх в різних виробничих ситуаціях. Для того, щоб навчити учнів цьому, необхідно при навчанні дотримуватися основних дидактичних принципів, а також сформувати навички творчого мислення, технічній самостійності та самоконтролю.

Досвід роботи професійно-технічних навчальних закладів показує, що уміння й навички узагальнювального характеру потрібно формувати на основі комплексних міжпредметних зв'язків, проведення системи комплексних навчально-виробничих робіт різної складності з використанням сучасних матеріалів і засобів механізації та автоматизації, з дотриманням послідовності і безперервності технологічних процесів і безпечних умов праці, а також на основі виконання комплексу лабораторно - практичних робіт (питома вага їх в окремих програмах повинна складати до 30-40% навчального часу), значної кількості робіт розрахункового характеру, спеціальних вправ з самостійної розробки технологічних процесів, самостійних робіт з використанням довідкової літератури та інших, що вимагають застосування всього обсягу знань, умінь і навичок, отриманих учнями в загальноосвітній школі і професійно-технічних навчальних закладах.

Головну роль як в процесі навчання учнів, так і у відборі і побудові змісту навчання відіграє провідний принцип професійної педагогіки - поєднання навчання з продуктивною працею. При визначенні змісту програм навчальних предметів здійснення цього принципу вимагає систематизації знань, умінь і навичок на основі політехнічної і професійної спрямованості. У навчанні реалізація цього принципу вимагає систематизації загальнополітехнічних і професійно-політехнічних компонентів діяльності і послідовного оволодіння учнями практичними уміннями і навичками в різноманітних видах діяльності. Тому в дидактиці профтехосвіти надається велике значення відбору навчально-виробничих робіт, введенню системи тренувальних, навчально-виробничих і робочих вправ, розробці системи комплексних навчальних завдань і робіт виробничого характеру. Це приводить до істотної інтенсифікації словесно-інформаційних форм діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладах у процесі теоретичного навчання, сприяє формуванню у них умінь переносити знання з одного об'єкту діяльності на іншій, систематизації навчального матеріалу і його професійної спрямованості тощо.

професійна освіта навичка навчання

У методиці прийнято розділяти поняття за елементами знань [7]. Під складовими елементами знань або компонентами змісту розуміються відповідні галузі наук або їх практичні галузі, що знайшли віддзеркалення в навчальному предметі. Поняття в професійно-технічній освіті діляться на наступні: загальнонаукові, політехнічні, професійні (спеціальні).

Ці поняття забезпечують систематичність знань на основі взаємозв'язку, наступності і послідовності їх розкриття і застосування в практичній діяльності.

Загальнонаукові поняття розкривають найбільш важливі положення, що утворюють теоретичну основу загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних навчальних предметів.

Так, у фізиці до загальнонаукових понять відносяться: матерія, рух, сила, енергія, робота, речовина, поле тощо; у хімії - речовина, сполука, періодичний закон, атом, молекула, хімічний зв'язок, хімічна рівновага, валентність, розчин, концентрація, електроліт, електроліз, електролітична дисоціація, каталіз, абсорбція, дисперсія тощо; у математиці - число, функціональна залежність, рівняння, нерівність, тотожне перетворення, теорема, аксіома, ізоморфізм, похідна, інтеграл тощо; у біології - клітинна будова, спадковість, мінливість, взаємовідношення організму і середовища, організм як складна саморегульована система, єдність будови і функції органів, система організму, обмін речовин тощо.

Політехнічні поняття включають як загальнополітехнічні, так і професійно-політехнічні. Аналіз навчальних планів и програм показує, що в професійно-технічних навчальних закладах між ними існують зв'язок і наступність. Це пояснюється подальшими змінами змісту праці кваліфікованих робітників, різноманітністю і складністю сучасних засобів виробництва і технологічних процесів, а також продуктів виробництва, різноманітністю підготовчо-заключних, основних і допоміжних трудових функцій, організацій праці та техніки управління.

До загальнополітехнічних понять, наприклад, відносяться поняття, що розкривають сутність класифікації наук, техніку (так, в машинобудуванні всі технічні засоби праці класифікуються за ступенем їх технічної досконалості і рівнем автоматизації), такі поняття, як праця, виробництво, виробничий процес, продуктивність праці, автоматизація і комплексна механізація, універсалізація машин і устаткування, стандартизація устаткування, стандартизація устаткування і продукції, що випускається, кооперація праці, наукова організація праці тощо.

До числа загальнополітехнічних входять також загальнотехнічні і загальногалузеві поняття - закони технічної механіки, опору матеріалів, теорії машин і механізмів, деталей машин, теорії різання металів, ріжучий інструмент, принцип дії електроприводу, електронні, гідравлічні і пневматичні пристрої, технології машинобудування тощо.

Професійно-політехнічні поняття включають конструктивні особливості машин і устаткування, комплексні операції, організацію виробництва, правила експлуатації техніки, технологію виробництва, техніку безпеки, промислову санітарію тощо.

Професійні поняття характеризують як теоретичні знання, так і практичну діяльність майбутнього робітника конкретної професії. Для кожної робітничої професії або групи професій вони мають специфічні особливості. Аналіз змісту праці і навчання робітників із вищезгаданих професій показав, що професійні поняття можна розділити на виробничі, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні. До виробничих відносяться технічні, технологічні, організаційні й економічні, а також поняття про безпечні умови праці і протипожежні заходи на виробництві.

До психофізіологічних і санітарно-гігієнічних відносяться поняття про психофізіологічні особливості професії, про правила санітарії і гігієни, які необхідно дотримувати в процесі виробничої діяльності, про медичні протипоказання. Ті та інші мають професійну специфіку і в основному застосовуються робітником безпосередньо в трудовому процесі.

Професійні поняття вимагають певних способів вивчення, що пов'язано в кожному окремому випадку з характером і змістом праці робітника. Знання про будь-яке явище включає комплекс взаємозв'язаних понять. При цьому найбільш важливе значення для формування робітничої професії мають інтегровані поняття. У даній системі таку роль виконують політехнічні і виробничі поняття.

Уміння і навички в змісті профтехосвіти систематизуються по-різному. Систематизація здійснюється на різних рівнях їх узагальнення залежно від технічних, технологічних, економічних і інших чинників навчально-виробничої діяльності учнів і виробничій діяльності випускників на підприємствах. Ці рівні мають значення для всієї системи змісту освіти і в той же час специфічно проявляються в окремих навчальних предметах [6, 7].

Уміння і навички діляться на наступні групи: загальнонаукові; політехнічні; професійні (спеціальні). Такий поділ забезпечує не тільки взаємозв'язок їх на різних рівнях узагальнення, але і зв'язок із знаннями і між окремими навчальними предметами і циклами. У свою чергу, ці групи умінь і навичок включають декілька дрібніших груп, що утворюють разом із знаннями зміст загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних навчальних предметів.

Всі групи умінь і навичок тісно пов'язані між собою. Для формування такої складної системи умінь і навичок в змісті профтехосвіти необхідний поступовий перехід від першого рівня узагальнення до наступного, взаємопроникнення умінь і навичок, а також успішне оволодіння ними на третьому етапі узагальнення - професійному. Успішне оволодіння уміннями і навичками забезпечується поєднанням навчання з продуктивною працею, системою виробничого навчання у сфері конкретного виробництва, розвитком технічної самостійності і творчого підходу до виконання учнями навчально-виробничих завдань.

Оскільки характерною особливістю складових елементів знань є їх розвиток, то взаємні переходи і ускладнення понять педагогічно правильними будуть тільки тоді, коли вони не порушать всієї системи понять, умінь і навичок, їх взаємозв'язку. Це забезпечує систематичність і динаміку знань, умінь і навичок.

Аналіз навчального предмету "Спеціальна технологія" для різних професій показує, що його зміст визначається специфічними особливостями професій. Цей предмет складається з двох частин: теоретичної і практичної. Більшість тем цього предмету пов'язані з виробничим навчанням, що є закономірним у зв'язку з роллю спецтехнології в професійній підготовці робітників. Це співвідношення може варіюватися залежно від особливостей професії. У теоретичній частині спецтехнології розкриваються основні принципи систематизації і дії техніки конкретного виробництва, наукові принципи технологічних процесів, відомості про психофізіологічні особливості професії, питання гігієни і санітарії праці. Так, для підготовки робітників машинобудівного профілю з теоретичної точки зору особливої уваги заслуговують елементи теорії різання, геометрія різця і розрахунок режимів різання, а також механічне випробування металів, елементи матеріалознавства, вимірювальні засоби і техніка вимірювання.

Обидві частини навчального предмету "Спеціальна технологія" в логічній послідовності, обумовленій закономірностями виробництва і навчально-виховними завданнями, складають зміст єдиного курсу і утворюють теоретичну основу професійною підготовки майбутніх робітників.

Зміст навчального матеріалу, присвячений будові і роботі будь-якої машини або системи машин, традиційно включає три розділи:

1) технічні основи будови машин, що враховують можливості сучасного машинобудування і його перспективи;

2) наукові основи роботи машин, що визначаються умовами протікання їх робочого процесу;

3) виробничо-експлуатаційні особливості машин, пов'язані з їх виготовленням і використанням.

Практична частина спецтехнології включає лабораторно-практичні роботи, виконання навчальних

завдань (планування, виготовлення креслень, розробка схем, складання виробничої, технічної і технологічної документації тощо), самостійну роботу учнів (вивчення додаткової літератури, ведення обліку виконання навчально-виробничих робіт, складання графіків напрацювання машин і устаткування тощо).

Висновки. На основі викладеного можна зробити наступні висновки:

Сукупність знань, умінь і навичок в професійно-технічній освіті передбачає їх об'єднання в єдине ціле на трьох рівнях узагальнення: загальноосвітньому, загальнотехнічному і професійному. Між останніми існує взаємообумовленість і щонайтісніший зв'язок на основі взаємозв'язку основ наук і основ виробництва, об'єднуючих всі елементи системи.

Систематичність знань обумовлена перш за все системою понять, що знаходяться і підлягають вивченню в певних зв'язках і взаємовідношеннях одне з одним. Система понять може бути представлена в трьох основних групах: загальнонаукові, політехнічні і професійні. Всі поняття різних наук і виробництва знаходяться в складній взаємодії. Тому процес систематизації знань складається з диференціації й інтеграції понять, встановлення взаємозв'язку між ними, послідовності їх введення і практичного застосування.

У системі змісту професійно-технічної освіти знання, уміння і навички знаходяться в тісному зв'язку. Важливо враховувати всі зв'язки між елементами знань, умінь і навичок, сприяючи логічній побудові навчальних предметів, взаємозв'язку між ними і успішному засвоєнню знань, формуванню умінь і навичок. Система умінь і навичок на основі їх узагальнення залежно від технічних, технологічних, економічних, психофізіологічних і інших чинників навчально-виробничої діяльності учнів у професійно-технічних навчальних закладах і виробничої діяльності випускників на підприємстві може бути представлена в трьох групах: загальнонаукові, політехнічні, професійні. Такий поділ забезпечує як взаємозв'язок між ними на різних рівнях узагальнення, так і зв'язок із знаннями і між окремими навчальними предметами і циклами.

Розробка змісту спеціального навчального предмета вимагає урахування розвитку системи понять, умінь і навичок. Цілісність змісту спеціального навчального предмета значною мірою залежить від дотримання наступності з попередніми знаннями, уміннями і навичками з загальноосвітніх і загальнотехнічних предметів і перспектив їх розвитку на подальших ступенях навчання.

Спеціальний навчальний предмет є інтеграцією наукових, політехнічних і професійних знань, умінь і навичок, які повинні бути логічно взаємопов'язані, доповнювати і поглиблювати один одного. При цьому необхідно враховувати рівень знань що учнів із загальноосвітніх і загально технічних навчальних предметах і методично правильно використовувати їх для формування системи професійних знань, умінь і навичок.

Структурними дидактичними одиницями, що визначають взаємозв'язок і поєднання елементів змісту освіти в єдине ціле (систему), як показує досвід, є: у трудовій діяльності - операція, в навчальному предметі - поняття, уміння і навичка. Вони характеризують сутність навчального предмета, його стійкі внутрішні і міжпредметні зв'язки і відношення. Зв'язки між поняттями, уміннями і навичками відображають реальну структуру взаємодії всіх частин і елементів даної системи (праці робітника) в цілому.

При управлінні процесом систематизації знань, умінь і навичок викладачам і майстрам виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів слід особливу увагу приділяти дидактичним і психологічним особливостям засвоєння учнями навчального матеріалу.

Формування системи знань, умінь і навичок слід здійснювати поступово за допомогою структурного ускладнення завдань на різних рівнях систематизації, неодмінно враховуючи "початкове знання", процес переробки якого складає сутність психологічної асиміляції нового навчального матеріалу; непропорційно накопичувані знання, що односторонньо систематизуються, значно звужують і роблять малоефективною розумову діяльність. Неодмінною умовою успішного протікання процесу систематизації є урахування індивідуальних якостей учнів профтехучилищ.

Дослідження питань систематизації знань, умінь і навичок в змісті освіти для п'яти провідних професій сучасного виробництва дозволяє зробити висновок про існування єдності і диференціації в структурі основних елементів змісту навчання. У змісті професійної підготовки робітників проаналізованих професій можна виявити наявність всіх груп понять, умінь і навичок, наведених в класифікації. Проте кількісний і в ще більшому ступені якісний склад елементів змісту явно відрізняє одну професію від іншої. Для професій, пов'язаних з налагодженням і ремонтом складної техніки, характерне вивчення різноманітних технічних пристроїв, і тому основою структури і змісту спеціальних навчальних предметів для цих професій є технічні поняття, уміння і навички.

Для професій, пов'язаних з машинно-ручною обробкою матеріалів, головне значення має технологія виробничих процесів, що обумовлює першорядну роль технологічних понять при формуванні спеціальних навчальних предметів.

Склад понять, умінь і навичок в змісті спеціальних предметів знаходить своє віддзеркалення в методиці навчання. Особливо впливають технологічні уміння і навички на зміст і методику виробничого навчання. Це необхідно враховувати при побудові навчально-програмної документації та в процесі теоретичного і виробничого навчання учнів, а також при обґрунтуванні систем виробничого навчання в професійно-технічних навчальних закладах.

Використані джерела

1. Батышев С.Я. Требования производства к разработке учебно-программной документации / С.Я. Батышев // Педагогика. - 1996. - №3. - С.15-19.

2. Беляева А.П. Дидактические принципы профессиональной подготовки в профтехучилищах / А.П. Беляева. - М.: Высшая школа, 1991. - 246 с.

3. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах / Р.С. Гуревич. - К.: Вища школа, 1998. - 229 с.

4. Дидактические проблемы подготовки рабочих высокой квалификации в профтехучилищах: Науч. тр. / ВНИИ профтехобразования. - Л., 1978. - 72с.

5. Козловська І.М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної школи (дидактичні основи) / І.М. Козловська - Львів: Світ, 1999. - 302 с.

6. Методика исследования содержания труда рабочих и классификации рабочих профессий / Н.Е. Колесников. - М.: Высшая школа, 1982. - 96 с.

7. Методика исследования формирования понятий, умений и навыков у учащихся средних профтехучилищ / А.П. Беляева, С.Я. Баев, Л.В. Савельева и др.; Под ред.П. П. Беляевой. - М.: Высшая школа, 1986. - 200 с.

8. Основы методики комплексного подхода к содержанию образования в профтехучилищах / Под ред.А.П. Беляевой. - М.: Высшая школа, 1979. - 344 с.

9. Педагогика профессионального образования / М.В. Ильин.э.М. Калицкий.А.Х. Шкляр и др.; Науч. ред.А.Х. Шкляр. - Минск: РИПО, 2о03. - 374 с.

10. Профессиональная педагогика / Батышев С.Я., Яковлева М.Б., Скакун В.А., Ховов О.Б. и др. - М.: Ассоциация "Профессиональное образование", 1997. - 412 с.

11. Тюнников Ю.С. Политехнические основы подготовки рабочих широкого профиля / Тюнников Ю.С. - М.: Высшая школа, 1991. - 192 с.

12. Шапкин В.В. Общетехническая подготовка квалифицированных рабочих в условиях научнотехнической революции / В.В. Шапкин. - М.: Высшая школа, 1985. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru