Трохим Іванович Пасічник (1896–1968). "Четвертий" з когорти "викладачів-подолян" українського вищого (високого) педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трохим Іванович Пасічник (1896-1968). «Четвертий» з когорти «викладачів-подолян» українського вищого (високого) педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі

Захистивши в 2010 році ґрунтовне дослідження, присвячене створенню та діяльності Українського вищого (високого) педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі (1923-1933 рр.), констатувала факт, що з восьмидесяти біографій викладачів - «увпістів» не відтвореними залишилося п'ятнадцять. В когорті тих п'ятнадцяти - п'ятеро подолян: Петро Савицький, Ніна Дяченкова-Гордаш, Микола Тимченко, Федір Сумневич, Трохим Пасічник. Першою із «подільського списку» було «викреслено» «лі - тинчанку» Ніну Дяченкову-Гордаш - учасницю Республіканської капели Олександра Кошиця, а згодом відому чехословацьку оперну співачку. Оскільки в 2012 році вийшла друком монографія про музичну культуру української діаспори доктора мистецтвознавства, професора й завідувача кафедри академічного та естрадного співу Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Ганни Карась [1]. «Ямпільчанин» Петро Савицький - доцент кафедри геології та мінералогії, а згодом викладач (ректор в 1953-1963 роках) Українського Технічно-господарського інституту в Мюнхені - був «представлений» автором даної публікації на Всеукраїнській науковій конференції «Українська революція 1917-1921 рр.: передумови, процеси, наслідки, уроки» 24 березня 2017 року у Меджибожі Хмельницької області [2]. «Муровано - куриловчанин» Федір Сумневич - адвокат, повітовий комісар Рівненщини, губернський комісар Волині, голова Української Селянської спілки в ЧСР та асистент кафедри економіки й правознавства «звучатиме» у травні 2017-го на Міжнародній науковій конференції «Україна-Польща: історичне сусідство» (Вінниця, 1819 травня 2017 р.). Тоді як Трохим Іванович Пасічник - «четвертий» з «подільських увпістів».

Пошуки увпіста Пасічника почалися з короткої його біографії, віднайденої у фонді Українського Громадського комітету в Празі (1921-1925):

«Народився 23.07.1896 р. на Поділлі. Закінчив Вінницьку вчительську семінарію, згодом завідував двокласною школою у Сарненському повіті (Волинь). В 1915-1916 роках - вступив до Вінницького реформованого учительського інституту, по закінченні якого був учителем Вінницької семінарії з дисциплін: українське письменство та історія. Керівник зразкової при семінарії школи. Після року служби, вступив дійсним студентом у Київський державний університет, де й перебував аж до часу емігрування (до 1921 року). З 1921 року - прикомандірова - ний до Міністерства освіти УНР, а з 1922 року по запрошенню Українського Педагогічного Товариства у Львові прийняв посаду професора українського письменства та історії у класичній гімназії м Луки (Галичина). Тут же викладав співи і керував шкільним хором аж до 1923 року. З 1923 року - у складі викладачів Матуральних курсів* при УВПІ ім. М. Драгоманова в Празі.

Громадський стаж: член УПСР, працював у справі військової пропаганди і українізації війська Тому, під час свого студентства був головою Українського Товариства юнаків Київської Костянтинівської Військової школи. Під час більшовицької окупації свої політичні переконання переховував. А у Вінниці під керівництвом Чехівського приймав діяльну участь в українізації церкви, як засіб боротьби з русифікацією.

Під час вчителювання в Луці був організатором Товариства Просвіти та головою Національного Хорового Товариства

Цей життєпис складений на підставі інформації, поданої професором Миколою Тимченком Документом, прикладеним до прохання Т. Пасічника, є посвідка Міністерства освіти УНР від 13.IV.1922 р. Ч. 482.

Директор Матуральних курсів - Євген Іваненко» [3, арк. 12].

Якщо Ніна Дяченкова-Гордаш була пов'язана з Хоровою капелою Кошиця, Петро Савицький - з технічними діамантами «Де Бірс», а Федір Сумневич - з неймовірно популярними у празькому еміграційному колі автотракторними курсами (курсами водіїв в епоху науково-технічної революції 1920-х - 1930-х, коли швидкими темпами розвивалися авіація, автомобілевиробництво, двигунобудівництво, машинобудівництво, з'явилися нейлон та різновиди пластмаси й т.д.), то Трохим Пасічник - з Матуральними курсами та поезією.

Матуральні курси при УВПІ (1924-1929 рр.) були зорганізовані спершу при Українській Сільськогосподарській академії в Подєбрадах. Їх поява в 1922 році була спричинена тією обставиною, що більшість української молоді мала незакінчену середню освіту. А без повної середньої освіти вступ до вищих навчальних закладів був, фактично, закритий. Згодом, Управа Українського Громадського комітету в Празі (керівник - Микита Шаповал) визнала за доцільне закріпити курси юридично за Вищим Педагогічним інститутом (1924 рік). Доцільність такого перезакріплення крилася у самому профілі Драгоманівського вузу. Адже серед навчальних дисциплін, які викладалися на курсах були: українське письменство (українська мова - О.З.), латинська, французька, німецька, чеська мови, історія, філософська пропедевтика (скорочений виклад філософії в систематизованому вигляді, фактично вступ до філософії - О.З.), алгебра, геометрія, тригонометрія, аналітична геометрія, фізика, хімія, природознавство, географія, малювання, нарисна геометрія, креслення [3, арк. 29]. Трохим Іванович, як лектор українського письменства до 1929 року отримував заробітну платню в розмірі 1000 чехословацьких крон. (При співвідношенні курсу чехословацької крони до американського долару в 1923-1933 роках як 100:2,96, Трохим Іванович щомісячно отримував, фактично, 29 доларів 60 центів, встановлену чехословацьким Міністерством фінансів платню для лекторського еміграційного персоналу - О.З. [4, с. 64-65]).

Михайло Шляхтиченко - інтернований вояк Каліського табору, а згодом слухач Матуральних курсів при УВПІ так згадував про своїх приятелів Олега Кандибу-Ольжича та Трохима Пасічника в 1920-х роках: «…Коли я ще був в третій групі Матуральних курсів разом із Олегом, українську мову і літературу викладав професор і поет Трохим Пасічник. Хоч я був матурантом, а Пасічник професором, ми через родину Іваненків і мою дружину, стали добрими знайомими і приятелями.

Раз третя група мала писемну працю з історії української літератури, я якось спитав Пасічника як виглядала праця Олега Кандиби? Він мені відповів: «Вам я поставив чвірку (так у тексті - О.З.), а для праці Олега Кандиби у мене ноти немає. Його робота коротка, але змістом унікальна; він буде великим письменником»» [5].

І справді, Олег Ольжич лишив помітний слід в українській літературі, але не менший помітний слід в царині українського письменства полишив і його викладач - Трохим Іванович Пасічник. Так, у випуску «Свободи» ч. 37 від 26 лютого 1964 року зазначалося, що в редакцію 18 лютого 1964 року особисто завітав відомий український педагог і поет Трохим Іванович Пасічник [6, с. 3]. Як довідуємося із публікації, 1939-1943 роки подолянин Пасічник переживав у Чехословаччині. Проте, вже в 1944 році, з відкриттям Другого фронту, Трохим Іванович перебирається до Німеччини. Тут, в одному з німецьких видавництв в 1944 році була надрукована перша частина його поеми «Петро Гордієнко». Основним сюжетом поетичного твору стали визвольні змагання 1917-х - 1920-х років на тлі усієї історії України. Проте, весь наклад першої частини «В дорозі», як відзначив власне автор, «був захоплений і знищений большевиками». Тоді як другий том поеми був опублікований автором в 1957 році у США. Цікаво, що друга частина «Петра Гордієнка» «Рідний гомін» саме 1957 року видання є нині в ряді бібліотек київських та одеських вузів. Зокрема, є вона у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича [9]. В 1944 році світ побачив й інший твір поета - поема «По всій Україні». Тематика цієї поеми «теж охоплювала події і переживання з часу боротьби за самостійну та соборну Україну». Цей твір автор писав впродовж 1922-1925 років, коли перебував не тільки в ЧСР, а й під час робочих поїздок на Західну Україну (на Закарпаття, що мало стати основним плацдармом працевлаштування випускників УВПІ ім. М. Драгоманова в Празі - О.З.). Поема «По всій Україні» теж побачила світ у Німеччині в кінці 1940-х у видавництві Геррозе, однак як і її попередниця, була знищена зі вступом радянських військ на територію країни.

Середина 1950-х - час, коли Трохим Іванович Пасічник перебрався з Німеччини до США. Осів він у Вунсокеті, Род Айленд. Тут у парафіяльній школі церкви Святого Михайла він обійняв посаду вчителя. А ще став диригентом двох хорів: місцевого та чоловічого хору «Бандура». На цих посадах «подолянин-увпіст» пропрацював до останніх днів свого життя.

В 1964 році в Нью-Йорку власним коштом професор Пасічник спромігся таки перевидати поему «По всій Україні». Хоча виказував міркування, що подужати власне видання семитомної епопеї «Петро Гордієнко» він не в змозі. А ще в останні роки свого життя професор Пасічник працював над історією світової літератури. В 1964 році ним був закінчений перший том «Історії всесвітньої літератури». Том закінчувався викладом історії літератури стародавнього Сходу. Другий том, за заувагою автора, мав містити матеріал про історію літератури давніх Греції та Риму, а третій том мав охопити «історію європейських літератур, включно з українською». Однак, цим планам не судилося виповнитися. В 1968 році «четвертий» з когорти видатних «увпістів» відійшов у вічність.

Список використаних джерел та літератури

педагогічний інститут викладач пасічник

1. Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часо - просторі ХХ століття. Монографія. Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012. 1164 с.

2. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України в м. Києві (ЦДАВО України в м. Києві). Ф. 3801. Оп. 1. Спр. 287.

3. ЦДАВО України в м. Києві. Ф. 3801. Оп. 1. Спр. 281.

4. Зубко О.Є. Створення та діяльність Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі (1923-1933 рр.): дис…. канд. іст. наук: 09.00.12 «Українознавство». Київ, 2010. 224 с.

5. Шляхтиченко М. До біографії д-ра Олега Кандиби-Ольжича. URL: http://shron.chtyvo.org.ua/Shliakhtychenko_Mykhailo/Do_biohrafii_d - ra_Oleha_Kandyby-Olzhycha.pdf

6. Проф. Т. Пасічник видав поему «По всій Україні» і закінчив 7-томову епопею «Петро Гордієнко». URL: http://svoboda-news.com/arxiv/ pdf/1964/Svoboda-1964-037.pdf

7. Петро Гордієнко. Епопея. Ч. 2: Рідний гомін / Т. Пасічник. Нью-Йорк; Торонто: Дніпро, 1957. 240 с.

Размещено на Allbest.ru