Формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до застосування суб’єкт-суб’єктної взаємодії у навчально-виховному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра педагогіки та методики професійного навчання

Анотація

У статті проаналізовано проблему підготовки майбутніх інженерів-педагогів до суб'єкт-суб'єктної взаємодії у педагогічній діяльності через виявлення наявних гострих суперечностей їх підготовки. Зазначено, що формування професійної компетентності майбутніх інженерів-педагогів має бути цілеспрямованим активним процесом їх взаємодії з науково-педагогічними працівниками та адміністративним складом ВНЗ. Визначено види взаємодії суб'єктів навчального процесу та основні ознаки суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Ключові слова: професійна підготовка, професійна компетентність, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, майбутні інженери-педагоги, навчально-виховний процес.

Аннотация

В статье рассмотрены проблемы подготовки будущих инженеров- педагогов к субъект-субъектному взаимодействию в педагогической деятельности. Отмечено, что формирование профессиональной компетентности будущих инженеров-педагогов должно быть целенаправленным активным процессом их взаимодействия с научно-педагогическими работниками и административным составом ВУЗ. Определены виды взаимодействия субъектов учебного процесса и основные признаки субъект-субъектного взаимодействия.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, профессиональная компетентность, субъект-субъектное взаимодействие, будущие инженеры- педагоги, учебно-воспитательный процесс.

Annotation

The article states that the leading trend of рedagogy of the third millennium is recognized focus on the beginning of human personality. The system of vocational education confronts contemporary engineers demand teachers not only to acquire specialized training, be experts from high-tech industries, capable of practical application of knowledge and skills in professional activity.

The problem of subject-subject interaction is interdisciplinary and studied at the philosophical, social, psychological and psycho-pedagogical levels.

The subject-subject relations are provided based on the realization that man is both the beginning and the ultimate goal of any project of social development and even social and economic structure. Use subject-provides educational process personal form. Humanization of teacher education involves, above all, subjective personality development and self-development future engineer-teacher, ready to professionally involved in the educational process, put into practice modern educational technology, to creative processes in all areas of its activity.

Formation of professional competence of future engineers-teachers should be targeted active process of their interaction with scientific and pedagogical staff and administrative staff. He must have subject-subjective nature, focus on transmission and capture students experience developing abilities and skills, develop skills of self education, the promotion of their potential abilities in professional activities. The basis of this put humanistic approach to the process of formation and development of personality of future engineers-teachers in terms of subject-activity model learning process.

The main elements of this model to ensure its effective operation are: purpose, motives and motivation, teacher, student, content, methods, forms, tools and learning outcomes. The central figures of this model is the teacher and student, between which there are definitely subject-subject relationship.

The main elements of this model to ensure its effective operation are: purpose, motives and motivation, teacher, student, content, methods, forms, tools and learning outcomes. The central figures of this model is the teacher and student, between which there are definitely subject-subject relationship.

Adequate understanding of the complex dynamic educational system - subject- activity model learning process - as an organic unity of all its components (target, value-motivational, informative, procedural control and adjustment, the estimated- effective and subject-subject) the system needs to study the historical, structural and functional aspects. They are necessary and sufficient components of methodological analysis of theoretical and methodical bases of training of future engineers-teachers for subject-subject interaction teaching interaction in the educational process.

The basis of the functioning and development of this model should rest humanistic paradigm of education. Its main idea is the subjectivity of the student in the learning process, it create conditions for full self-manifestation of own individuality in learning and future educational activities. This requires a holistic psycho-didactic modeling of educational process in terms of subject-activity studies, constructing scientifically justified, adequate for higher education humanistic, professionally focused strategies and methods of teaching future engineers-teachers.

Keywords: professional training, professional competence, subject-subject interaction, future engineers, teachers, educational process.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Провідною тенденцією педагогіки третього тисячоліття визнана орієнтація на особистісний початок людини [1]. Оновлена парадигма освіти містить, принаймні, три науково обґрунтованих позиції, що виступають її ціннісними складовими: сприйняття педагогом студента як суб'єкта і мети навчально-виховного процесу, коли перший наділяється вольовою активністю, а інший - постає як пасивний; усвідомлення освітнього процесу як соціально-особистісного феномена, коли викладач залучається до соціально опосередкованих відносин зі студентами, кожний з яких дотримується визначених правил; проектування і розвиток, формування особистості, коли студент стає суб'єктом, що рефлексує, та пізнає самого себе. інженер педагог навчальний

В суб'єктно-діяльнісній парадигмі головною метою освіти визнається формування суб'єкта педагогічної діяльності, що особливо актуально сьогодні для вищої інженерно-педагогічної освіти.

Визначаючи пріоритети вищої інженерно-педагогічної освіти, фахівці ведуть мову про необхідність дати випускникові професійні знання, вміння, навички на сучасному науковому рівні; озброїти досвідом постійного нарощування своєї компетентності, самовдосконалення в області обраної спеціальності; створити умови для особистісного росту і розвитку творчої особистості [2].

Система професійно-технічної освіти ставить перед сучасними інженерами-педагогами вимогу не тільки оволодіти спеціалізованою професійною підготовкою, бути висококомпетентними фахівцями із наукомістких галузей, здатними до практичного застосування отриманих знань, умінь і навичок у професійній діяльності, але й вміти застосувавати суб'єкт- суб'єктну взаємодію у майбутній педагогічній діяльності, бо розвиток особистісної сфери майбутнього спеціаліста здійснюється під впливом не тільки навчального процесу, а й під час суб'єкт-суб'єктної взаємодії між ними та педагогами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблем та на які опирається автор. Проблеми реалізації суб'єктно-діяльнісного підходу в підготовці майбутніх фахівців розробляли Г. Балл, А. Брушлинський, П. Гальперін, В. Козаков, О. Леонтьєв, Б. Ломов, Ю. Машбиць, В. Моляко, С. Рубінштейн, Н. Тализіна, В. Шадріков та ін.

Аналіз наукової літератури свідчить про наявність методологічних і теоретичних передумов для осмислення проблеми суб'єкт-суб'єктної взаємодії: у вітчизняній і зарубіжній психології сформувалися підходи до визначення сутності та змісту суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії (Н. Амяга, М. Бахтін, С. Братченко, Б. Братусь, В. Кан-Калік, К. Роджерс, А. Ухтомський та ін.); накопичений практичний досвід здійснення суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії (Г. Андрєєва, П. Блонський, Л. Виготський, А. Макаренко, В. Мудрік, К. Платонов, В. Сухомлинський); виявлено особливості суб'єкт-суб'єктної взаємодії з точки зору і особистісних смислів (X. Хекхаузен, О. Леонтьєв, В. Петренко, К. Абульханова-Славська).

На необхідність розв'язання різноманітних проблем, пов'язаних із розвитком ідеї педагогічної взаємодії, вказують сучасні українські вчені Л. Велітченко, О. Глузман, М. Коць, В. Курило, В. Лозова та інші. У другій половині ХХ століття проблема взаємодії викладачів і студентів продуктивно розроблялася в педагогіці в різних аспектах: як педагогічне спілкування (О. Бодальов, В. Кан-Калик, І. Зимня, С. Кондратьєва та інші); як істотна характеристика педагогічного процесу (В. Сластьонін); як діяльність, спрямована на розвиток того, хто вчиться, становлення його особистісної позиції, підтримку проявів його самостійності (О. Газман, Н. Михайлова, С. Юсфін); як сукупність педагогічних ситуацій (І. Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос та інші); як інтеракція, тобто навчання в малих групах («cooperative learning”) Р. Славін («Навчання в коман ді»), Д. Джонсон і Р. Джонсон («Учимося разом»), Шл. Шаран («Групові дослідження»), а також Ел. Аронсон, Спенсер Каган та інші; як організація навчального співробітництва у колективних, кооперативних, групо вих формах роботи (О. Донцов, В. Дьяченко, О. Захаренко, Х. Лійметс, А. Петровський, В. Фляків, Д. Фельдштейн, Г. Цукерман, С. Якобсон).

Проблема суб'єкт-суб'єктної взаємодії носить міждисциплінарний характер і досліджується на філософському, соціально-психологічному та психолого-педагогічним рівнях.

Вивчення проблеми підготовки майбутніх інженерів-педагогів до ретельного аналізу основ професійної підготовки майбутніх педагогів (С. Гончаренко, Г. Мешко, В. Сластьонін, А. Усова, В. Чайка та ін.); теоретико-методологічних засад професійної освіти (С. Архангельський, В. Безрукова, С.Сисоєва та ін.); підготовки кваліфікованих робітників у професійних навчальних закладах і на виробництві (С. Батишев, Е. Зеєр, Н. Ничкало, В. Радкевич та ін.); змісту інженерно-педагогічної підготовки (С. Артюх, А. Ашеров, Н. Брюханова, О. Коваленко, М. Лазарєв та ін.); теоретико-методичних проблем освітніх технологій (В. Загвязинський, А. Нісімчук, O. Падалка, О. Пєхота, Л. Романишина, Г. Терещук, Д. Чернілевський та ін.); психолого-педагогічних умов організації освітнього процесу в підготовці інженерів-педагогів (В. Бесараб, Н. Жукова, Г. Карпова, О. Коваленко, А. Сейтешев та ін.); шляхів удосконалення професійної підготовки інженерів-педагогів у педагогічних вищих навчальних закладах (В. Бажутін, В. Безрукова, P. Горбатюк, А. Маленко та ін.); компетентнісного підходу в неперервній професійній підготовці інженерно-педагогічних кадрів (О. Петров та ін.); методологічних підходів до конструювання змісту професійно-правової підготовки інженера-педагога (Д. Коваленко та інші вчені).

Отже, окремі аспекти проблеми підготовки майбутніх інженерів-педагогів до суб'єкт-суб'єктної взаємодії у педагогічній діяльності перебувають у полі зору вчених-дослідників. Проте фундаментальні дослідження до цього часу не проводилися.

Мета статті - виділити основні параметри сучасної освіти, порушити проблему підготовки майбутніх інженерів-педагогів до суб'єкт-суб'єктної взаємодії у педагогічній діяльності через виявлення протиріч, визначити види взаємодії суб'єктів навчального процесу та основні ознаки суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Виклад основного матеріалу дослідження. Суб'єкт-суб'єктні взаємини забезпечуються на основі усвідомлення того, що людина є одночасно початком і кінцевою метою будь-якого проекту соціального розвитку або навіть суспільно-економічної формації [3]. Тому в навчальній взаємодії головним є не засвоєння певної суми знань, а їх світоглядний аспект, тобто гуманітаризація освіти як засіб її гуманізації та важлива умова її ціннісного характеру.

Використання суб'єкт-суб'єктних відносин надає навчально-виховному процесу особистісної форми. Формування суб'єкта професійної діяльності необхідно дійсно розглядати як основну мету навчально-виховного процесу, а навчання і виховання - як засоби її досягнення.

Ґрунтуючись на вищесказаному, можемо виділити основні параметри сучасної освіти:

1. Суб'єктність як визнання за особистістю прав на унікальність, внутрішню свободу, активність і духовність, що базується на врахуванні інтересів педагогів і студентів, пріоритеті суб'єктності в навчально-виховному процесі.

2. Діалогічність як орієнтація на суб'єкт-суб'єктні відносини, коли діалог виступає ефективною формою побудови відносин між учасниками освітньої діяльності ВНЗ.

3. Суб'єктна спрямованість, яка зміщує акценти із знань, умінь, навичок на суб'єктний розвиток.

4. Фундаментальність підготовки педагогічних кадрів, яка складається з концептуально-методологічної підготовки як розробки власної концепції викладання предмета; технологічної як оволодіння психолого-педагогічними та технологіями управління; методичної як прояв творчості у професії.

Таким чином, гуманізація педагогічної освіти передбачає, насамперед, суб'єктний розвиток і саморозвиток особистості майбутнього інженера- педагога, готового на професійному рівні брати участь у навчально-виховному процесі, реалізовувати на практиці сучасні педагогічні технології, здійснювати процеси творчості у всіх сферах своєї діяльності.

Для підготовленості майбутніх інженерів-педагогів до педагогічної діяльності важливу роль відіграють такі види взаємодії суб'єктів навчального процесу:

міжсуб'єктна взаємодія - дії суб'єктів спілкування, спрямовані на продуктивну організацію процесу спілкування під час навчання;

міжособистісна взаємодія - взаємозв'язки, взаємовпливи, взаємовідносини у процесі спілкування та спільної діяльності на різних рівнях взаємодії: викладач-студент, студент-студент тощо;

комунікативна взаємодія - взаємний обмін інформацією за допомогою вербальних та невербальних засобів спілкування.

Суб'єкт-суб'єктна взаємодія, згідно з аналізом наукової літератури, характеризується такими ознаками:

здатність бачити, розуміти співрозмовника (особистісне орієнтування); рівність психологічних позицій суб'єктів процесу - домінування майбутніх інженерів-педагогів у спілкуванні неприпустиме, він повинен визнавати право іншої особистості на власну думку, позицію;

активність усіх учасників взаємодії, за якої вони здатні виробляти свою стратегію, свідомо удосконалювати себе;

емпатичність (проникнення у світ почуттів, переживань), готовність прийняти погляд іншої людини, спілкування за законами взаємної довіри, коли партнери вслухаються, розділяють почуття один одного;

готовність прийняти співрозмовника, взаємодіяти з ним; нестандартність у прийомах спілкування - відхід від суто рольової позиції викладача.

Вивчення стану дослідженості проблеми підготовки майбутніх інженерів-педагогів до суб'єкт-суб'єктної взаємодії у педагогічній діяльності дало можливість виявити певні суперечності між:

соціальним замовленням щодо підготовки майбутніх інженерів-педагогів до суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі і недостатністю теоретико-методологічного обґрунтування цієї проблеми;

зростанням значення застосування особистісно орієнтованих і суб'єктно-діяльнісних методик і технологій та недооцінкою ролі цього фактора у професійній діяльності інженерів-педагогів у ПТНЗ;

запитом освітньої галузі на всебічну підготовленість майбутніх інженерів-педагогів для професійної діяльності і нерозробленістю технологічних засад їх підготовки до суб'єкт-суб'єктної взаємодії у педагогічній діяльності;

високим темпом розвитку методів і засобів технологій навчання та виховання і їх неадекватністю відображення у змісті, методах, формах і засобах суб'єкт-суб'єктної взаємодії для майбутньої педагогічної діяльності інженерів-педагогів.

Формування професійної компетентності майбутніх інженерів-педагогів має бути цілеспрямованим активним процесом їх взаємодії з науково-педагогічними працівниками та адміністративним складом ВНЗ. Він повинен мати суб'єкт-суб'єктний характер, спрямованість на передачу й опанування студентами досвіду, формування вмінь і навичок, вироблення вмінь і навичок самоосвіти, сприяння реалізації їх потенційних здатностей у професійній діяльності.

В основу цього покладено гуманістичний підхід до процесу формування і розвитку особистості майбутніх інженерів-педагогів в умовах суб'єктно- діяльнісної моделі навчального процесу.

Адекватне уявлення про складну динамічну педагогічну систему - суб'єктно-діяльнісну модель навчального процесу - як органічну єдність всіх її компонентів (цільовий, ціннісно-мотиваційний, змістовний, процесуальний, контрольно-регулювальний, оцінно-результативний і суб'єкт-суб'єктний) потребує їх системного дослідження в історичному, структурному і функціональному аспектах. Вони є необхідними і достатніми методологічними компонентами аналізу теоретичних і методичних засад навчання підготовки майбутніх інженерів-педагогів до суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі.

Основними системоутворювальними елементами такої моделі, що забезпечують її ефективне функціонування, є: мета, мотиви й мотивації, викладач, студент, зміст, методи, форми, засоби та результати навчання. Центральними постатями цієї моделі є викладач і студент, між якими обов'язково мають існувати суб'єкт-суб'єктні взаємини. Характер цих взаємин є визначальним для спрямування і характеру формування й розвитку особистості майбутніх інженерів-педагогів, які в свою чергу мають бути готовими до суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі.

В основу функціонування й розвитку такої моделі має бути покладена гуманістична парадигма навчання. Основною її ідеєю є суб'єктність студента у навчальному процесі, створення йому умов для повної самореалізації, прояву власної індивідуальності в учінні та майбутній педагогічній діяльності. А це потребує цілісного психолого-дидактичного моделювання навчального процесу в умовах суб'єктно-діяльнісного навчання, побудови науково обґрунтованої, адекватної для вищої освіти гуманістичної, професійно спрямованої стратегії та методики навчання майбутніх інженерів-педагогів.

Висновки

Отже, у статті виділено основні параметри сучасної освіти, проаналізовано проблему підготовки майбутніх інженерів-педагогів до суб'єкт-суб'єктної взаємодії у педагогічній діяльності через виявлення суперечностей. Визначено види взаємодії суб'єктів навчального процесу та основні ознаки суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Список використаної літератури

1. Брюханова, Н. О. Теоретичні засади професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до Болонського процесу : [монографія] / О. Е. Коваленко, Н. О. Брюханова, О. О. Мельниченко. - Х. : УІПА, 2007. - 162 с.

2. Коваленко, О. Е. Комунікативні процеси в педагогічній діяльності : навч. посіб. для студ. інж.-пед. спец. / О. Е. Коваленко, Н. О. Брюханова, Т. В. Калініченко. - Х. : ВПП «Контраст», 2008. - 112 с.

3. Сикорская, И. Н. На пути к Европейскому образовательному простору : международное сотрудничество вузов : тези доповіді / И. Н. Сикорская // Актуальні проблеми входження вищих навчальних закладів України до єдиного європейського освітнього простору : матеріали міжнар. наук.-метод. конф. (22-23 листоп. 2005 р., м. Київ). - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - С. 193-195.

Размещено на Allbest.ru