Співпраця навчального закладу з місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування - запорука забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти дітям з особливими потребами

М.І. СКІЛЬСЬКА

Усі процеси у людському суспільстві, як на міжнародному, так і на державному рівні регулюються законодавчими нормами. Характерно, що з розвитком демократичного суспільства, яке гарантує право кожного громадянина на активну участь у його житті, надається належна уваги тим особам, які мають певні відмінності у фізичному розвитку і особливості в освітніх потребах. Останніми десятиліттями у більшості країн Західної, а тепер і Центральної Європи, відбуваються докорінні зміни у законодавстві, розумінні та забезпеченні якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами.

Разом з вибором Україною незалежного та демократичного напряму розвитку суспільства, визнанням нашою державою у 1991 році Конвенції ООН „Про права дитини”, посилилася увага до якості й доступності освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Так, в ній зазначається, що „...усі діти мають право на освіту, і, як наслідок цього, право на прогрес”. Ратифікувавши основні міжнародні правові документи (Декларації ООН про Права Людини, Про права інвалідів, Конвенцію ООН про права дитини), Україна взяла на себе зобов'язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема щодо здобуття якісної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, в тому числі дітьми з порушеннями психофізичного розвитку.

У міжнародних документах пріоритетним, з точки зору державної політики України, є реформування системи освіти, яке б дало змогу охопити навчанням усіх дітей, незважаючи на відмінності; законодавчо визнати принципи інклюзивної освіти. В Конституції України декларовано демократичні положення, які відповідають міжнародним угодам і домовленостям; визначено та стверджено основні права людини, серед яких, право на освіту (ст. 53), право на соціальний захист (ст. 46).

Відповідно до Конституції України та законодавства у галузі освіти, реабілітації, соціального захисту населення держава має забезпечити доступність до якісної освіти відповідного рівня дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням здібностей, можливостей, бажань та інтересів кожного студента.

Законодавчого визнання права на здобуття освіти громадянами України, в тому числі і дітей з особливими освітніми потребами, набуло у Законах „Про освіту”, зокрема, внесеними змінами і доповненнями Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про освіту” Щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг” від 23 травня 2017 року, „Про загальну середню освіту”, де визначено право всіх громадян на освіту в усіх навчальних закладах незалежно, від стану здоров'я; створення умов для навчання відповідно до здібностей та інтересів.

В Законах України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, „Про охорону дитинства”, „Про соціальні послуги”, „Про реабілітацію інвалідів в Україні” регламентовано надання освітніх, медичних, соціальних послуг особам з обмеженими можливостями здоров'я, зокрема дітям з особливими освітніми потребами.

Усе це всеохоплююче чинне законодавство гарантує право на освіту дітей з особливими освітніми потребами без дискримінації і на основі рівності можливостей, забезпечуючи інклюзивну освіту на всіх рівнях навчання. Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами, нині людство переходить до нової світоглядної парадигми - „єдине суспільство, яке включає людей з різноманітними проблемами”. Сучасною світовою тенденцією є прагнення до соціального інтегрування осіб з особливостями психофізичного розвитку формується нова культурна й освітня норма - повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних.

Провідною моделлю сучасних суспільно-соціальних стосунків щодо осіб з обмеженими можливостями визначено інклюзію. Основоположним в інклюзивних підходах є те, що не особистість має прилаштовуватися до суспільних, соціальних, економічних стосунків, а навпаки, суспільство має створити умови для задоволення особливих потреб кожної особистості. Водночас, особливості не повинні сприйматися „як явище виняткове, приречене”, наявність того чи іншого порушення не зумовлює маргінальність життєвого шляху людини.

Відповідно до ініціатив Марини Порошенко у Програмі „Інклюзивна освіта - рівень свідомості нації” і новому Проекті з впровадження інклюзивної освіти передбачається низка заходів, які зроблять легшим доступ до освіти дітей з особливими освітніми проблемами. Провідним завданням є те, щоб кожна дитина з названої категорії мала змогу навчатися у колективі однолітків та не була відірвана від реального життя суспільства. При цьому надзвичайно важливо забезпечити таку дитину відповідним супроводом, переконатися, що для неї створено усі необхідні умови для навчання. Умовами прийому на навчання до вищих навчальних закладів у 2017 році передбачені основні траєкторії вступу на навчання для осіб з інвалідністю.

Хоча законодавство декларує права дітей з особливими освітніми потребами на розвиток, здобуття освіти, водночас, не вказує практичних механізмів їх реалізації. Тому на практиці необхідно вишуковувати шляхи і напрями реалізації законодавчих норм.

Зважаючи на актуальність інклюзії й надання якісних освітніх послуг у цій сфері, педагогічні працівники у Тернопільському коледжі Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” розробили і здійснюють комплексні заходи щодо впровадження і практичного застосування вищенаведених положень чинних нормативних актів. В нашому закладі навчається 60 відсотків дітей з особливими потребами. від загальної кількості студентів з інвалідністю області. Вступні кампанії проводяться під гаслом: „різні можливості - рівні права”.

Перш за все, стараємось створити належний мікроклімат для якомога скорішої адаптації цієї категорії студентів у викладацько-студенському колективі навчального закладу. Залучаємо їх до активної участі у культурно-масових заходах. Наголос робиться в першу чергу на розвиток сильних якостей і талантів учнів, а не на їхніх фізичних проблемах. Взаємодія з іншими студентами сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують їх до цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Намагаємося створити атмосферу взаємоповаги і взаємодопомоги, сприяти налагодженню між ними дружніх стосунків, завдяки чому студенти вчаться природно сприймати одні інших й толерантно ставитися до людських відмінностей, стають більш чуйними, готовими допомогти. Адже інтегрований колектив, як педагогічно, психологічно та соціально підтримані інституції, можуть забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку досягнення індивідуально високих показників особистісного розвитку, усвідомлення самоцінності цього розвитку для життєдіяльності індивіда, функціональної значимості у процесі інтеграції в соціальне середовище, спроможності посісти в ньому належне місце, адекватне внутрішнім, особистісним набуткам.

З іншого боку, саме колектив забезпечить можливості для здорових дітей бережливо ставитися до потенціалу, дарованого їм природою, запобігати здійсненню деструктивних кроків (наркоманія, паління, алкоголь тощо) через нерозуміння вартісності свого самотворення; розкривати нетрадиційні шляхи особистісних досягнень в опануванні знань, умінь і навичок. Отже, інклюзивне навчання корисне не лише для дітей з особливими потребами, а й для їхніх здорових однолітків.

Та й для викладацького складу - позитивний досвід. Робота із студентами з інвалідністю дає новий, не дооцінюваний досі, поштовх до самовдосконалення. Це є тим фактором, який допоможе викладачу позбутися успадкованого від тоталітарної системи авторитаризму, стане покликом й умовою формування щирих, демократичних стосунків, убереже від грубощів у будь- яких проявах, не дозволивши проявитися деструктивним внутрішнім силам. Викладач, працюючи в інтегрованих групах, зможе поглиблювати свої знання про закономірності розвитку дітей, оцінювати методичний підхід, виробляти власні позиції щодо ефективності тих навчальних технологій, якими він володіє, осягати розуміння сильного, спільного та специфічного у функціональних і потенційних можливостях своїх особливих студентів.

Робота у інтегрованих групах формує у викладача нове розуміння проблем студентів, які відстають, розкриває перед ним стратегію і тактику психолого-педагогічної підтримки цих дітей. Окрім того, з нових позицій оцінює можливості, працездатність дітей без відхилень, перед ним постають нові шляхи виховання особистості.

Вибір технологій навчання ґрунтується на використанні сильних сторін особистості, урахуванні множинності інтелекту та різних навчальних стилів.

Студенти з інвалідністю мають можливість дистанційного навчання, підключення до електронної бібліотеки, отримання учбової літератури в електронному вигляді, мають доступ у впроваджене віртуальне освітнє середовище Moodle з метою надання можливості дистанційного навчання студентам з інвалідністю. В приміщеннях закладу є Wi-Fi мережа, можливість користування інтернетом.

Зважаючи на те, що увага до проблем дітей з особливостями психофізичного розвитку має суспільно-гуманістичну значущість, вважаємо, що велику роль у вирішенні нагальних проблем і поставлених завдань є тісна співпраця навчального закладу з місцевими органами влади та місцевого самоврядування. освітній особливий діти обмежений

30 жовтня цього року укладено трьохсторонній Меморандум про співпрацю та взаємодію між управлінням освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, відділом сім'ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільським коледжем Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”.

Цей Меморандум, базуючись на тому, що лише активна співпраця державних органів управління і навчального закладу, орієнтованих на актуальні проблеми інклюзивної освіти та цілеспрямовану соціалізацію осіб з особливими потребами, дає шанс забезпечити отримання освітніх послуг для адаптації у суспільстві, створення рівних можливостей у формуванні навичок життя у демократичному соціумі. Його мета - мобілізувати громадську думку, забезпечити консенсус, здійснити аналіз ситуації, надати взаємопідтримку проектам на місцях. Напрями співробітництва є:

- реалізація пріоритетних для української освіти і громадянського суспільства цілей, зокрема актуальних питань в частині інклюзивної освіти;

- систематична комунікація між місцевими органами управління, місцевого самоврядування, навчальним закладом, що ставлять собі за мету активну участь у навчанні і вихованні молоді з особливими потребами;

- сприяння у вільному доступі до якісної вищої освіти і ширшого залучення даного контингенту молоді до навчання у закладі з метою отримання спеціальності та подальшої соціалізації у суспільстві;

- здійснення взаємного обміну інформацією про випускників загальноосвітніх закладів області з особливими потребами, в т.ч. з інвалідністю;

- створення банку даних потенційних користувачів послуг інклюзивної освіти в області;

- сприяння вибору оптимального шляху у кожному конкретному випадку інклюзії дитини з особливими освітніми потребами та сприяння отримання нею всіх необхідних освітніх послуг;

- координація спільної діяльності між навчальним закладом та управліннями шляхом проведення спільних заходів (семінарів, круглих столів, тренінгів, лекцій, конференцій, фокус-груп тощо), спрямованих на аналіз і оцінку стану інклюзивної освіти;

- проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення стосовно актуальності інклюзивної освіти та інтеграції людей з особливими потребами у суспільстві;

- спільна розробка та реалізація програм, проектів, навчальних, науково-методичних та інформаційних матеріалів;

- консультування з метою вироблення узгоджених позицій щодо розв'язання найбільш гострих та актуальних проблем у сфері інклюзивного навчання;

- здійснення заходів з обміну досвідом інклюзивної роботи з іншими областями України;

- відслідковування громадської думки (зокрема членів сімей, де виховуються діти з особливими потребами) щодо напрямів і якості навчально-виховної роботи і реалізації інклюзивної освіти;

- забезпечення у межах своєї діяльності ефективності просування інклюзивної освіти в області.

В рамках Меморандуму сторони здійснюють взаємодію на принципах гласності, інформативності, відкритості й взаєморозуміння.

Сторони зобов'язуються докладати всіх можливих зусиль для подальшого розвитку взаємовигідного співробітництва та забезпечення залучення до нього широкого кола учасників на місцевому рівні.

Меморандум залишається відкритим для підписання іншими організаціями, які виявляють бажання долучитися до співпраці у впровадженні та удосконаленні інклюзивної освіти. Ми працюємо над тим, щоб до співпраці з виконання поставлених завдань з питань освітніх проблем й інклюзивної освіти, які може надавати наш заклад, долучалися інші місцеві структури державної влади, місцевого самоврядування, громадські організації тощо.

Скоординований підхід щодо надання офіційної підтримки з боку органів державної влади та місцевого самоврядування є надзвичайно важливим, власне, як і спільна робота різних служб та установ. Налагодження партнерських зв'язків з більш широкими верствами громадськості відкриває великі можливості у цій роботі.

Наступний крок, який знаходиться в стадії розробки - напрями співпраці з Тернопільським обласним центром зайнятості з питань працевлаштування наших випускників. Люди з обмеженими можливостями повинні мати шанс на суспільно-корисну працю та повноцінне, щасливе життя. Головним критерієм успішності нашої діяльності є навчальні досягнення студентів, особливо успіхи випускників з інвалідністю, у різних сферах життєвої практики.

Аби інклюзія була успішною, потрібно ефективно працювати в одній команді із державними й недержавними органами. Інклюзивна освіта, своєчасний психолого-педагогічний супровід та ефективні корекційно-реабілітаційні заходи дають кожній дитині шанс стати успішною, щасливою, а головне - реалізувати себе в житті.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про освіту” щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» // Відомості Верховної Ради. 2017. № 5.

2. Конвенція про права осіб з інвалідністю. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 13 грудня 2006 року. Вид-во представництва ООН в Україні, 2008.

3. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: [наук.-метод. зб.] / ред. кол. Н. Софій, І. Єрмакова та ін. К.: Контекст, 2000. 336 с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 706 „Про затвердження Державної цільової програми „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/706*2012*%D0%BF.

5. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів.Резолюція Генеральної Асамблеї ООН №48/96, прийнята на 48 сесії ГА ООН 20 грудня 1993 р. К.: ВГСПО „НАІУ”, 2003.

Размещено на Allbest.ru