Розвиток форм, методів і засобів навчально-виховної роботи у школах-інтернатах в Україні (1956-1965 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток форм, методів і засобів навчально-виховної роботи у школах-інтернатах в Україні (1956-1965 рр.)

Султанова Н.В., к. пед. н., доцент кафедри спеціальної освіти Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

У статті представлені результати історико-педагогічного дослідження проблеми виховання учнів шкіл-інтернатів в Україні у 50-х рр. XX ст. На основі аналізу архівних документів та літературних джерел висвітлено правові засади становлення і функціонування, а також роль та значення шкіл-інтернатів як навчально-виховних закладів нового типу. Розкрито особливості та стан виховної роботи в інтернатних установах, методологічні вимоги до кваліфікації та професіоналізму вчителів та вихователів. Також у статті визначено основні завдання виховання учнів, напрями та засоби його забезпечення у школах-інтернатах у період їх становлення. Обґрунтовується доцільність і важливість провідної виховної функції інтернатних установ - вироблення в учнів стійкої й усвідомленої громадянської позиції, відповідальності за долю країни та готовності до суспільного і самостійного життя.

Ключові слова: інтернатні заклади освіти, школи-інтернати, навчально-виховний процес, трудове виховання, навчально-виховні заклади нового типу, вихователі, самообслуговування, свідома дисципліна, відповідальність.

професіоналізм вчитель інтернат кваліфікація

В статье представлены результаты историко-педагогического исследования проблемы воспитания учащихся школ-интернатов в Украине в 50-60-х гг. XX в. На основе анализа архивных документов и литературных источников освещены правовые основы становления и функционирования, а также роль и значение школ-интернатов как учебно-воспитательных учреждений нового типа. Раскрыты особенности и состояние воспитательной работы в интернатных учреждениях, методологические требования к квалификации и профессионализма учителей и воспитателей. Также в статье определены основные задачи воспитания учащихся, направления и средства его обеспечения в школах-интернатах в период их становления. Обосновывается целесообразность и важность ведущей воспитательной функции интернатных учреждений выработки у учащихся устойчивой и осознанной гражданской позиции, ответственности за судьбу страны и готовности к общественной и самостоятельной жизни.

Ключевые слова: интернатные учреждения образования, школы-интернаты, учебно-воспитательный процесс, трудовое воспитание, учебно-воспитательные учреждения нового типа, воспитатели, самообслуживание, сознательная дисциплина, ответственность.

The social preconditions of the formation and development of boarding schools in Ukraine in 50-60th years of XX century as educational institutions of a new type are distinguished in the article. The peculiarities of the organization of boarding schools in the Ukrainian SSR, conditions of their functioning and the main tasks of children's social education in these institutions are described. The methodological basis on which the social and educational work with children growing up outside the family is grounded. The peculiarities of the boarding schools' work as a center of children's social education are highlighted. The sociopolitical and socio-economic preconditions of the creation of new types of educational institutions, as well as organizational and methodological conditions for effective usage of pedagogical technologies and methods of educational work in them are revealed and analyzed.

Key words: boarding schools, boarding schools, educational process, labor education, educational institutions ofa new type, educators, self-conscious discipline, responsibility.

Постановка проблеми. Реформаційні процеси, що відбуваються в українській державі впродовж останніх років, характеризується соціально-економічними, політичними зрушеннями, викликами та одночасно великими перспективами розвитку. У суспільстві формується нове бачення щодо організації виховання та соціального захисту дітей, які потребують державної допомоги й підтримки. Гостро постає проблема реформування усталеної в Україні системи освітніх інтернатних закладів та, відповідно, системи забезпечення соціальних потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наявні проблеми надають особливого значення створенню та забезпеченню для повноцінного функціонування системи навчання та виховання дітей-сиріт сприятливих та відповідних умов. Входження таких дітей у суспільство на паритетних началах уможливлюється шляхом їх соціального виховання в системі інтернатної освіти. Посилення пріоритету його забезпечення шляхом сучасних виховних технологій нині зумовлює необхідність вивчення та узагальнення теоретичного доробку і практичних надбань у галузі виховного процесу в інтернатних закладах освіти з періоду їх становлення в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні засади виховання дітей-сиріт розкрито в роботах Я. Корчака, А. Макаренка, Й-Г. Песталоцці, В. Сухомлинського, Т. Шацького. У працях науковців та діячів освіти (І. Білодід, А. Бондар, О. Голуб, І. Ігнатенко, О. Ігнатової, Л. Канішевської, Б. Кобзаря, С. Коваленко. Б. Мельниченко, В Наточого та ін.) обґрунтовано теоретичні основи навчально-виховної діяльності інтернатних закладів освіти, розглянуто організаційні аспекти виховної роботи в установах.

Дослідженню проблеми становлення інтернатних закладів освіти сприяло вивчення історичного аспекту в працях А. Бандаря, В. Галузинського, Ю. Грицая, В. Вугрича, Б. Кобзаря, А. Макаренка, В. Покася, В. Слюсаренка та ін.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає у висвітленні на основі історико-педагогічного аналізу проблеми розвитку форм, методів та засобів навчально-виховної роботи в інтернатних закладах освіти в Україні у 50-60-х рр. XX ст.

Виклад основного матеріалу дослідження. Слово «інтернат» у перекладі означає «внутрішній» і походить від латинського слова «internus». За тлумаченням педагогічного словника, школа-інтернат визначається «як загальноосвітня школа, в якій діти навчаються і живуть» [1, с. 366]. Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України, а також Міністерством України у справах сім'ї, дітей та молоді від 21.09.2004 р. № 747/460), свідчить: «Дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (інтернатні заклади), - це навчально-виховні або виховні заклади, що забезпечують дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя» [13].

Нині в Україні існує розгалужена система інтернатних закладів освіти - загальноосвітня школа-інтернат, дитячий будинок, спеціалізована (з поглибленим вивченням окремих предметів), спеціальна (для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та дітей, які потребують тривалого лікування) та санаторна загальноосвітня школа-інтернат. Проте інтернатні заклади системи освіти беруть свій початок лише у 1956 р., коли задля «посилення суспільного характеру виховання й передачі державі частини функцій сім'ї щодо комуністичного виховання молоді» ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили Постанову № 738 від 29 червня 1956 р. «Про організацію шкіл-інтернатів в Українській РСР», призначення яких убачалося у «розв'язанні на більш високому рівні завдання підготовки всебічно розвинутих, освічених будівників комунізму» [7]. До шкіл-інтернатів у той час приймалися діти інвалідів війни і праці, ма- терів-одиначок, діти-сироти, а також діти, які не мали належних умов для проживання у своїх сім'ях. До системи виховання дітей висунули принципово нові вимоги - вона мали стати найважливішим чинником гуманізації суспільних відносин, формування нових життєвих установок особистості [7].

Згідно з цією Постановою, передбачалося відкрити з 1 вересня 1956 р. в Українській РСР 50 шкіл-інтернатів, до 15 серпня 1956 р. - виготовити і поставити Міністерству освіти УРСР за його замовленням одяг, взуття, меблі та інші вироби для шкіл-інтернатів. У документі підкреслюється «велике політичне значення загальноосвітніх шкіл-інтернатів у справі комуністичного виховання дітей» [8].

Так, завідуючий обласним відділом народної освіти на сесії обласної Ради депутатів трудящих звітувався «Про стан навчально-виховної роботи в школах у 1956-1957 н. р.»: «Вся наша громадськість виявляє великий інтерес до створення в нашій країні перших загальноосвітніх учбових закладів нового типу - шкіл-інтернатів» [2]. Уся виховна робота в школах-інтернатах, як зазначалося у звітних документах відділів народної освіти Української РСР, була спрямована на піднесення успішності, поглиблення знань учнів та зв'язок теоретичних положень із практичним життям, а тому особливу увагу надавали прищепленню учням трудових навичок, навичок свідомої дисципліни, культурної поведінки, почуття відповідальності за свої дії, дружби та товаришування, колективізму тощо [4].

23 липня 1957 р. Рада Міністрів Української РСР ухвалює Постанову «Про дальше розширення мережі шкіл-інтернатів в Українській РСР». На виконання цього розпорядження Наказом по Міністерству освіти УРСР від 2 серпня 1957 р. № 329 затверджено списки шкіл-інтернатів (подано у додатку до Наказу); звернуто увагу міністра освіти УРСР і. Білодіда на наявність та негайне усунення недоліків, які мають місце в багатьох школах-інтернатах, відкритих у минулому році (тісні, малопридатні приміщення, відсутність начальних кабінетів, майстерень та інших підсобних приміщень, незадовільний санітарний стан тощо), а також «обов'язкове створення нормальних умов для навчання і виховання у всіх школах-інтернатах республіки» [5].

Заступник Міністра освіти УРСР П. Миргородський Наказом по Міністерству освіти № 265 від 22 червня 1957 р. затверджує «Положення про школи-інтернати» та наказує організувати їх роботу у суворій відповідальності до цього Положення.

Таким чином, за підсумками роботи шкіл-інтернатів Української РСР за 19561957 н. р. в Україні було створено 50 шкіл-інтернатів, в яких навчалося понад 10 тисяч учнів. Посилилась увага до політехнічного навчання та трудового виховання. За результатами функціонування шкіл-інтернатів у цих роках було помічено: «Учні набувають певних культурних, санітарно-гігієнічних і трудових навичок, залучаються до активної участі в самообслуговуванні, суспільно корисній роботі, продуктивній праці в підсобних господарствах і навчально-виробничих майстернях» [4]. Міністром освіти Української РСР на виконання заходів із розвитку шкіл-інтернатів наказано «спрямувати роботу педагогічного колективу у напрямі здійснення трудового виховання, забезпечити взаємозв'язок у роботі вчителів і вихователів у справі боротьби за піднесення рівня знань учнів, їх трудового виховання, психологічної і практичної підготовки до самостійного життя» [12, арк. 75-84].

Одним з основних недоліків навчально-виховного процесу у ці роки визначався відрив навчання від життя й слабка підготовленість випускників звичайних шкіл до практичної діяльності.

У зв'язку з цим 24 квітня 1958 р. Верховною Радою СРСР ухвалений Закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям та про дальший розвиток системи освіти в СРСР». У ньому зазначалось: «Всесвітній розвиток електрифікації та інші досягнення науки і техніки <...> висувають дедалі більш високі вимоги до всіх трудівників нашого суспільства. Різнобічна освіта для них стає нагальною потребою». Цей Закон змінює структуру інтернатної освіти, її зміст та методи виховання. Головна ідея реформування полягала у поєднанні навчання з виробничою працею.

У червні 1959 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР Постановою затверджують заходи щодо розвитку шкіл-інтернатів в Українській РСР на 1959-1965 рр., розширення мережі закладів цього типу, збільшення кількості дітей у них до 2,5 млн. осіб із перспективою виховання дітей усіх бажаючих. Як зазначалося у Постанові уряду «Про заходи щодо розвитку шкіл-інтернатів у 1959-1965 рр.», ці заклади «за короткий термін свого існування дістали широке визнання трудящих нашої країни і показали на практиці, що вони є найбільш вдалою формою виховання і навчання дітей» [12]. Наголошувалося на прагненні значної кількості батьків віддати своїх дітей до цього типу навчально-виховних установ.

З організацією шкіл-інтернатів були створені умови для поступової ліквідації у майбутньому дитячих будинків. Передбачалося, що школа-інтернат зможе повністю замінити сімейне виховання. Але на практиці з'ясувалося, що перехід до суспільного виховання у цих навчально-виховних закладах потребує як значних матеріальних ресурсів, так і тривалого часу. З огляду на це цК КПРС приймає рішення звернути увагу на звичайні школи, забезпечити їх зв'язок із суспільним життям.

На виконання Закону УРСР «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР» Колегією Міністерства освіти 4 травня 1959 р. було запропоновано План заходів, за яким передбачалося: «організувати з 1959/60 навчального року необхідну сітку шкіл-інтернатів для охоплення навчанням усіх дітей і підлітків із фізичними і розумовими вадами; розробити практичні заходи по поліпшенню професійного навчання в цих школах-інтернатах; створити в кожній області по одній школі-інтернату для слабозорих дітей та в містах Києві, Харкові, Сталіно, Одесі по одній школі-інтернату для дітей, які перехворіли на поліомієліт; скласти і видати відповідні положення про школи-інтернати для цієї категорії вихованців. Протягом 1959-1965 рр. Планом також передбачалося «піднести рівень навчально-виховної роботи та зміцнити матеріальну базу дитячих будинків для того, щоб реорганізувати їх у школи-інтернати. Наголошувалось також на посиленні трудового виховання дітей у дитячих будинках, сприянні забезпеченню набуття ними за час перебування в установі спеціальності кваліфікованого робітника 4-5 розряду або спеціальності сільськогосподарського виробництва» [4, арк. 112-113]. Заходами з реалізації Плану передбачалося «розробити пропозиції про створення дошкільної установи нового типу - дитячого садка-інтернату, науково обґрунтувати систему морального, трудового, естетичного виховання дітей дошкільного віку у цих інтернатних закладах» [4, арк. 115].

Висновки з проведеного дослідження

Таким чином, у другій половині Хх ст. було покладено великих зусиль, щоб школи-інтернати розпочали свою велику і корисну роботу. Маючи серйозні недоліки у навчально-виховному процесі функціонування, школи-інтернати на етапі їх становлення відігравали провідну роль формування у своїх вихованців свідомої громадської позиції, готували учнів до життя, суспільно корисної праці, дбали про всебічний розвиток молодих людей і підготовки їх до майбутньої практичної діяльності.

Перспективні напрями подальших досліджень вбачаються у вивченні та аналізі тенденцій розвитку системи соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України у другій половині ХХ ст.

Література

1. Гончаренко С.У Соціально-педагогічні проблеми розбудови української школи / С.У Гончаренко, Ю.І. Мальований // Рідна школа. - 1993. - №4.- С. 7-12.

2. Доповідь завідуючого обласним відділом народної освіти на сесії обласної Ради депутатів трудящихся «Про стан навчально-виховної роботи в школах у 1956-1957 н. р. // ДАМО. - Ф. 2817. - Оп. 2. - Спр. 19. - 36 арк.

3. Кияниця З.П. Соціально-педагогічні аспекти роботи служби реінтеграції та соціалізації випускників інтернатних закладів як складової структури інтегрованих соціальних служб для вразливих дітей та сімей / З.П. Кияниця // Соціальна педагогіка: теорія та практика, наук.-метод. журнал Луганського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - 2008. -№4,- С. 78-84.

4. Листування з Міністерством освіти УРСР про порядок проведення випускних і перевідних екзаменів в школах, про поліпшення політехнічного навчання учнів та інших питань, 1959 р. // ДАМО. - Ф. Р 2817. - Оп. 2. - Спр. 55. - 227 арк.

5. Накази по міністерству освіти УРСР, 1957 р. // ДАМО. -Ф.Р 2817. - Оп. 2. - Спр. 29. - 147 арк.

6. Наточій А.М. Виховання підлітків у загальноосвітніх школах-інтернатах України: теорія і практика [монографія] / А.М. Наточій ; Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України. - Миколаїв : Іліон, 2012. - 459 с.

7. Покась В.П. Зміна філософської парадигми управління навчально-виховним процесом інтернат них закладів освіти України : автореф. дис. ... д-ра філос. Наук : 09.00.10 В.П. Покась - Київ : Б.в., 2012,- 32 с.

8. Про організацію шкіл-інтернатів в Українській РСР : Постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 29 червня 1956 р. № 738 // ДАМО - Ф. Р 2817. - Оп. -2,- Спр. 8.-3 арк.

9. Про заходи щодо розвитку шкіл-інтернатів у 1959-1965 рр. // Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР. - 1959. - № 13. С. 2-3.

10. Про організацію шкіл-інтернатів в Українській РСР : Постанова Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 29 червня 1956 року // ДАМО. - Ф. Р 2817. - Оп. 2. - Спр. 9.-3 арк.

11. Про заходи по розвитку шкіл-інтернатів в Українській РСР на 1959-1965 рр.: Постанова Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 23 червня 1959 р. № 955 // ДАМО. - Ф. Р 2817. - Оп. 2. - Спр. 63. - Арк. 240.

Размещено на Allbest.ur