Практичні рекомендації викладачам з медіації щодо використання програми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом у системі післядипломної освіти для професій типу "людина-людина"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923:316.485.6:377.4

Сертифікований медіатор Українського Центру медіації при Києво-Могилянській Бізнес-Школі [kmbs], м. Київ

Практичні рекомендації викладачам з медіації щодо використання програми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом у системі післядипломної освіти для професій типу "людина-людина"

Олена Урусова

Анотація

професійний персонал педагогічний медіатор

Ключові слова: практичні рекомендації, сфера управління персоналом, психологічна готовність, майбутні медіатори, медіація.

Аннотация

Урусова Е. Г Практические рекомендации преподавателям медиации по использованию программы формирования психологической готовности будущих медиаторов к работе в сфере управления персоналом в системе последипломного образования для профессий типа “человек-человек”

В статье изложены практические рекомендации преподавателям по медиации по использованию программы формирования психологической готовности будущих медиаторов к работе в сфере управления персоналом в системе последипломного образования для профессий типа “человек-человек”, деятельность которых связана с урегулированием конфликтов разного уровня сложности и направленности. В практичных рекомендациях представлено описание особенностей профессиональной деятельности медиаторов в сфере управления персоналом и анализ психолого-педагогических условий формирования указанного вида готовности.

Ключевые слова: практические рекомендации, сфера управления персоналом, психологическая готовность, будущие медиаторы, медиация.

Annotation

Urusova О. Practical Recommendations to Teachers on Mediation on the Use of the Program of Forming the Psychological Readiness of

Future mediators for Work in the Field of Personnel Management in the System of Postgraduate Education for Occupations Such as “Man-Man”

The article defines the notions “psychological readiness of the future mediator for work in the field of personnel management” and “the sphere of personnel management”. The description of the program of forming the psychological preparedness of future mediators for work in the field of personnel management is briefly described. It is the developing block of the structural and functional model of the targeted formation of the psychological preparedness of future mediators for work in the field of personnel management.

Practical recommendations to teachers on mediation on the use of the program of forming the psychological readiness of future mediators for work in the field of personnel management in the system of postgraduate education for professions such as “man-man”, whose activities are related to the settlement of conflicts of different levels of complexity and focus are set out. In practical recommendations, a description of the characteristics of the professional activity of mediators in the field of personnel management and an analysis of the psychological and pedagogical conditions for the formation of this type of readiness are presented.

The main forms of psychological training have been identified, which should be used during the program of forming the psychological preparedness of future mediators for work in the field of personnel management: group discussions, the method of “unfinished proposals”, “brainstorming”, case study, simulation, work in small groups, work in a large circle, providing feedback, a reflexive circle, exercises, independent work in the form of working out a specific list of recommended literature, keeping a diary, etc.

It is noted that the purposeful formation of the psychological readiness of future mediators to work in the field of personnel management is a means of creating a competitive personality in the conditions of a rapid increase in demand for mastering the newest profession.

Keywords: practical recommendations, the sphere of personnel management, psychological readiness, future mediators, mediation.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Питання дослідження професійної діяльності медіаторів у сфері управління персоналом є важливою складовою сучасного знання про медіацію як молоду міждисциплінарну галузь, що дозволяє створити якісну основу для підвищення кваліфікаційного рівня підготовки майбутніх фахівців з медіації. У цих умовах актуальними є засоби формування психологічної готовності до такої діяльності. Одним із таких засобів автор статті пропонує програму формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом та практичні рекомендації щодо її використання у системі післядипломної освіти для професій типу “людина-людина”.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Проблематику психологічної готовності особистості до професійної діяльності, особливо в межах різноманітних її видів, досить широко вивчено у сучасній психологічній науці (П. П. Горностай, Л. В. Долинська, М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович, Л. М. Карамушка, М. В. Левченко, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, Л. С. Нерсесян, О. Ц. Пуні, Р. Т. Сімко, Д. Н. Узнадзе, П. Р. Чамата та ін.). Останнім часом вивчення закономірностей розвитку сфери управління персоналом викликає інтерес у вітчизняних і зарубіжних науковців (М. Альберт, А. Бовтрук, В. Гаращук, О. Дьяченко, Г. Зайцев, А. Єгоршин, В. Ландсман, М. Мескон, Б. Мільнер, А. Саакян, В. Співак, Ф. Хедоурі, В. Храмов та ін.). Однак проблема формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом попри всю її актуальність залишається сьогодні поза увагою дослідників.

Метою статті є висвітлення опрацьованих автором практичних рекомендацій викладачам з медіації щодо використання програми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом у системі післядипломної освіти для професій типу “людина-людина”.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні глобалізація всіх сфер життя, вплив Інтернету та гаджетів, шалений темп нашого буття суттєво змінили світосприйняття людей і характер міжособистісного спілкування, особливо серед молоді та підлітків, формуючи нові комунікаційні бар'єри з оточенням, нові конфлікти та непорозуміння. Фактично, сьогодні йдеться про нагальну потребу активного нарощення медіаційних компетенцій для кожної особистості, а не лише про використання медіації як інструменту соціального діалогу або альтернативного засобу урегулювання конфліктів. Особистість, яка володіє медіаційними компетенціями та застосовує 'їх у повсякденному житті, завжди зможе якісно покращити рівень власного міжособистісного спілкування або допомогти оточенню. Тому формування психологічної готовності особистості до використання медіаційних компетенцій у власному життєвому просторі є запорукою їхнього успішного професійного й особистісного зростання, що також відповідає сучасним запитам українського суспільства.

У дослідженні під поняттям “психологічна готовність майбутнього медіатора до роботи у сфері управління персоналом” розуміється складна система особистісного новоутворення, що поєднує взаємопов'язані та взаємозалежні складові змістовного, рефлексивного, когнітивного та особистісного компонентів. У сфері управління персоналом застосування медіації має виразну особливість - її можна використати не лише для врегулювання конфліктів, а й для управління відносинами у колективі, що є наслідком високої мотивації учасників конфлікту на збереження робочих відносин або керування ними для продовження нормального робочого процесу. Сама сфера управління персоналом традиційно розуміється як “сукупність заходів, спрямованих на оптимальне кількісне і якісне формування їх кадрового складу, організацію його професійного і соціального розвитку, досягнення раціонального ступеня мобільності та повне й ефективне використання його можливостей у процесі діяльності цих підприємств” [1, с. 5]; як “сукупність впливів на організаційну поведінку людей, спрямованих на активізацію ще невикористаних професійних і духовних можливостей для розв'язання поставлених завдань” [2, с. 18].

Розроблена автором програма формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом [3] є часткою структурно-функціональної моделі цільового формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом, що складається з діагностичного, розвивального та результативного блоків [4]. Особливостями програми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом, яка становить розвивальний блок моделі, є поєднання інноваційних форм самопізнання особистості з акцентуалізацією на проблемні зони формування окремих компонентів психологічної готовності майбутніх медіаторів (на базі авторських кейсів) та проведення супервізорської практики. Програма нараховує 32 години тренінгово-симуляційних занять (загальна частина) та 15 робочих днів польової супервізії (індивідуальна частина).

Розроблену програму формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом (далі - Програму) було теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено. Результати експериментальної перевірки довели ефективність упровадження Програми у систему фахової підготовки майбутніх медіаторів [5].

На основі проведеного дослідження було опрацьовано практичні рекомендації, використання яких сприятиме підвищенню рівня професійної компетентності викладачів з медіації. Практичні рекомендації доцільно використовувати у системі післядипломної освіти не лише фахівців з управління персоналом, а й для всіх інших професій, діяльність яких пов'язана із врегулюванням конфліктів різного рівня складності та спрямованості - практичних психологів, педагогів, лікарів, дипломатів, правників, соціальних працівників, управлінців та багато інших.

При складанні практичних рекомендацій щодо використання Програми ми враховували особливості розвитку інституту медіації в Україні в цілому.

По-перше, на сьогодні медіація не визначена як окрема професія, тому медіаційна діяльність розглядається особами різного віку, статі та фахової спрямованості як підвищення кваліфікації, самореалізація, додатковий прибуток тощо.

По-друге, слухачі обирають професійну діяльність медіатора без чіткого уявлення про її особливості, адже в українських реаліях відсутня сформованість образу професії або спостерігається розбіжність із закордонною практикою. Ураховуючи, що медіація є зовсім новою, недостатньо популяризованою професійною діяльністю, українському пересічному громадянину важко уявити її зовнішні вияви за аналогом професії лікаря чи вчителя, смислове та візуальне наповнення яких ми чітко розуміємо з дитинства.

По-третє, при виборі програм підготовки майбутні медіатори у своїй більшості не можуть здійснити адекватне професійне оцінювання відповідності своїх вже попередньо набутих професійно важливих якостей вимогам нової професійної діяльності, майбутньому гармонійному “знаходженню у ній”, що може стати суттєвою перепоною для подальшого формування психологічної готовності до самостійної діяльності.

Як зазначає вітчизняний дослідник А. І. Гусєв, “у процесі навчання медіації представників інших спеціальностей маємо справу з кризою професійної ідентичності, коли особистість опиняється в ситуації невизначеності смислових підвалин власного професійного буття” [6, с. 20]. Окрім того, не всі учасники навчання є здатними до розширення власних професійних ролей і системи переконань, тому “базове заняття є своєрідною “приміркою” нової професійної позиції, після чого людина має змогу свідомо відмовитись від подальшого навчання (у середньому це 10-15 % учасників)” [6, с. 21].

З іншого боку, медіатори як представники соціономічних професій потребують постійного поглиблення власних умінь і навичок, оскільки знаходяться у безпосередньому контакті з учасниками конфлікту та такими їх психологічними виявами, що не можна передбачити чи прописати у підручнику. Це вимагає створення на практичних заняттях “такої навчальної атмосфери, що викликає в фахівцях психічні процеси та стани, максимально схожі з тими, що відбуваються в реальності” [7, с. 288].

Хочемо зазначити, що Програма розрахована на слухачів, які вже володіють глосарієм, мають базові навички з медіації, певний багаж знань, сформовані стилі роботи, психологічні установки та бар'єри, певне розуміння про труднощі майбутньої діяльності тощо. Тому особливе значення у системі професійної підготовки майбутніх медіаторів займає вплив викладача, коли “під час навчальної діяльності вчитель має забезпечити “суб'єкт-суб'єктний” характер власного спілкування з учнями, рівність власної та їх психологічних позицій має бути зорієнтовано на використання, насамперед, діалогічних стратегій взаємодії з ними” [8, с. 10].

Ураховуючи, що навчальна діяльність під час реалізації Програми опирається на особливості медіації як професії, сам викладач повинен забезпечувати:

організацію та управління процесом навчання (вміло поєднує активні й інтерактивні навчальні форми навчання, додержується сценарію проведення тренінгово-симуляційних занять, керує супервізорською практикою, організовує інформаційні повідомлення та розсилки, збір учасників тощо);

психологічні умови ефективної взаємодії слухачів (урахування нервово-психічного стану та індивідуальних особливостей емоційної сфери кожного учасника; забезпечення психологічного супроводу учасників упродовж усіх етапів; окреслення чітких правил та умов міжособистісної взаємодії тощо);

змістовні аспекти взаємодії слухачів під час їх безпосереднього спілкування (наближення навчальних ситуації до реальних медіаційних кейсів; закріплення отриманих умінь і навичок на практиці; залучення інноваційних інтерактивних методів навчання тощо).

Викладачу Програми необхідно організовувати професійно спрямовану діяльність, яка базується на засадах навчального спілкування та передбачає реалізацію трьох основних функцій, а саме:

інформаційно-комунікативну - відбувається передача навчальної інформації від викладача та прийом її слухачами;

регуляційно-комунікативну - упродовж навчання відбувається регуляція особистої поведінки суб'єктів, міжособистісних стосунків у групі тощо;

афективно-комунікативну - забезпечується подальший розвиток емоційної сфери суб'єктів навчання [9, с. 239].

Викладачам з медіації варто вивчати та використовувати в навчально-виховному процесі результати останніх вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень у суміжних галузях, що надасть можливість ураховувати психологічні особливості навчального процесу.

Передаючи досвід, викладач повинен бути здатним контролювати групову діяльність та динаміку, пам'ятати про особливості вирішення дидактичних завдань. Крім того, у Програмі максимально перетинаються різні види безпосереднього спілкування:

міжособистісне - характерне для групи слухачів, які підтримують між собою первинний зв'язок і взаємодіють один з одним (наприклад, слухачі під час самостійної роботи або польової супервізії);

особистісно-групове - характерне при взаємодії групи слухачів з викладачем, що спостерігається під час тренінгово-симуляційних занять;

міжгрупове - характерне при взаємодії двох або більше спільнот, кожна з яких намагається досягти власних цілей або дійти до згоди щодо певного питання. Важливо, що кожна особистість міжгрупової взаємодії є носієм колективної позиції та виразником її інтересів (під час проведення бізнес-симуляцій, робота у динамічних групах тощо).

Викладачам Програми варто застосовувати активні форми проведення занять з урахуванням специфіки сфери управління персоналом та постійно контролювати зміщення акцентів з теорії в практику, що забезпечить практичну спрямованість розвитку структурних складових психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом.

Так, упродовж тренінгово-симуляційних занять учасники Програми відпрацьовують навчальні симуляції (для яких мають бути заздалегідь розроблено кейси з акцентом на проблемні зони формування структурних компонентів психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом) у формі “акваріума” із подальшим відеоаналізом. Після завершення симуляції обов'язковим є групове обговорення та надання викладачем зворотного зв'язку учасникам (відмічає вдалі фрази, техніки, вербалізує приховані жести, міміку, використовує відеодемонстрацію симуляцій). Водночас учасники програми навчаються вербалізувати власні почуття, що переживали під час симуляції, аналізують власні помилки, роблять спроби оцінити дії партнерів, що були ними пропущені, резюмують нові технологічні й інструментальні набутки.

Основними формами психологічної підготовки, що доцільно використовувати під час проведення Програми, є: групові дискусії, метод “незавершених речень”, “мозкові штурми”, кейс-стаді, симуляція, робота у малих групах, робота у великому колі, надання зворотного зв'язку, рефлексивне коло, вправи, самостійна робота у вигляді опрацювання певного переліку рекомендованої літератури, ведення щоденника тощо.

У процесі підготовки майбутніх медіаторів ми рекомендуємо:

організувати роботу у симуляціях із дотриманням певних психологічних умов: поступово “відривати” суб'єкти навчання від постійного зворотного зв'язку, скорочувати підказки, спонукати до самостійного прийняття рішення;

проговорювати, чому слухач обрав саме такий спосіб вирішення завдання, постійно проговорювати питання, не соромитись постійно їх повторювати, напрацьовувати власний “банк запитань”. Таким чином “активується декілька органів сприйняття, що підвищує ефективність запам'ятовування та відпрацювання на автоматичному рівні” [10, с. 151];

розвивати мовленнєву компетенцію слухачів через збільшення вправ, спрямованих на формування мовленнєвих актів і конструкцій, перш за все, завдяки діалоговій активності.

Ураховуючи, що слухачі не мають достатнього досвіду щодо врегулювання медіаційних справ, викладач повинен допомагати їм, бути толерантним до помилок, виявляти педагогічний такт, толерантність тощо.

Професійне мислення медіаторів характеризується наявністю творчого компонента, тому використання завдань, що вимагають креативних підходів до вирішення та виконання творчих робіт, повинні стати невід'ємною частиною процесу підготовки майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом.

Викладачу з медіації необхідно постійно підтримувати власний кваліфікаційний рівень як медіатора, бути “граючим тренером”, що вимагає власну фахову практику. На нашу думку, сертифікація не лише майбутніх медіаторів, а й викладачів з медіації, є обов'язковою, що гарантує якісний кадровий склад самих викладачів. Ураховуючи відсутність програм підготовки вітчизняних супервізорів та різноманітний досвід експертів, які залучаються до цієї ролі у Програмі, на початку проведення польової супервізії доцільно приділити більше уваги особливостям проведення комедіації та технології надання розвиваючого зворотного зв'язку.

Варто наголосити на значенні введення елемента оцінки психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом, що дозволить відійти від суб'єктивізму цього процесу, адже на сьогодні викладач з медіації є єдиним, хто бачить потенціал майбутнього медіатора. Уведення оцінки психологічної готовності учасника Програми до самостійної професійної діяльності надасть об'єктивного аналізу в оцінці респондента з боку незалежних експертів.

Викладач Програми також має впевнено орієнтуватись у різноманітних соціально-педагогічних ситуаціях, ефективно організовувати спільну комунікативну діяльність, правильно діагностувати різноманітні психологічні перешкоди і мотивувати своїх слухачів до їх відпрацювання тощо.

На нашу думку, цілеспрямоване формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом є засобом створення конкурентоспроможності особистості в умовах стрімкого підвищення попиту на опанування новітньої професії. Ураховуючи, що молода професія медіатора ще “не ввійшла у моду” (як це трапилось із професією, наприклад, психолога наприкінці 90-х років ХІХ століття або бізнес-тренера на початку 2000-х років), експерти медіаційного середовища мають час на подальше вдосконалення науково-методологічної бази професійної підготовки фахівців з перспективою розширення потенційних користувачів не лише серед професійних медіаторів, а й серед звичайних людей.

Висновки

Отже, ураховуючи міждисциплінарний характер медіації, її новизну для українського суспільства та відсутність легалізації, здобуття медіаційних умінь і навичок розглядається в Україні людьми різного віку та професій як додаткова освіта або підвищення кваліфікації, опанування нових знань, які допомагають не лише у професійній діяльності, а й в усьому життєвому просторі. Застосування програми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом не обмежується віковими та освітньо-кваліфікаційними рівнями викладацького складу і може бути рекомендовано до використання у системі післядипломної освіти для професій типу “людина-людина”, професійна діяльність яких пов'язана із вирішенням конфліктних ситуацій.

Перспективи подальшого дослідження. Перспективним є подальше вивчення проблематики підготовки тренерів з медіації та супервізорів, а також дослідження психологічних чинників готовності системи професійної підготовки медіаторів у цілому.

Список використаної літератури

1. Ландсман В. А. Теоретичні аспекти розвитку системи управління персоналом сучасного підприємства [Електронний ресурс] / В. А. Ландсман // Державне будівництво. - 2012. - № 2. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/ UJRN/DeBu 2012 2 38.

2. Храмов В. О. Основи управління персоналом : навч.-метод. по- сіб. / В. О. Храмов, А. П. Бовтрук. - К. : МАУП, 2001. - 112 с.

3. Урусова О. Г. Програма формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до професійної діяльності / О. Г. Урусова // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : психологічні науки. - Хмельницький : Вид-во НАДПСУ 2017. - № 1. - С. 213-227.

4. Урусова О. Г. Психологічні особливості професійної діяльності медіаторів у сфері управління персоналом [Електронний ресурс] / Олена Урусова // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : психологія : електрон. наук. фах. вид. / голов. ред. Волобуєва О. Ф. - 2017. - Вип. 4. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Vnadpn_2017_4_16.

5. Урусова О. Г. Результати експериментальної перевірки програми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до професійної діяльності / О. Г. Урусова // Організаційна психологія. Економічна психологія / за наук. ред. С. Д. Максименка та Л. М. Карамушки. - К. : Логос, 2017. - № 1(8). - C. 76-84.

6. Гусєв А. І. До проблеми особистісно орієнтованої підготовки медіаторів / А. І. Гусєв // Освіта та розвиток обдарованої особистості. - К., 2015. - № 7(38). - С. 18-22.

7. Йосипів Ю. Р. Психологічні чинники професійної підготовки працівників ОВС до дій в екстремальних ситуаціях / Ю. Р. Йосипів // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Серія “Проблеми сучасної психології”. - 2009. - Вип. 6, част. 1. - С. 283-291.

8. Максименко С. Д. Технологія спілкування (комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування) / С. Д. Максименко, М. М. За- броцький. - К. : Главник, 2005. - 112 с.

9. Щербан Т. Д. Психологія навчального спілкування : монографія / Т. Д. Щербан. - К. : Міленіум, 2004. - 346 с.

10. Скиба К. М. Психолого-педагогічні умови розвитку лінгвістичного мислення майбутніх перекладачів : дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.07 / К. М. Скиба. - Хмельницький, 2008. - 219 с.

Рецензент - кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Андрощук О. Ю.

Размещено на Allbest.ru