Підготовка майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності як педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.14:355.23:356.1

Окрема бригада морської піхоти, м. Миколаїв

Підготовка майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності як педагогічна проблема

Анотація

педагогічний наставництво піхота офіцер

Ключові слова: майбутні офіцери морської піхоти, наставницька діяльність, педагогічна проблема, підготовка.

Аннотация

Ярема В. В. Подготовка будущих офицеров морской пехоты к наставнической деятельности как педагогическая проблема

В статье представлены результаты анализа психолого-педагогической литературы по проблеме наставничества и его разновидностей. Автором выделены основные требования к личности наставника и функции, которые он выполняет. Выяснено сущность и содержание понятия “наставничество” в системе подготовки будущих офицеров морской пехоты к профессиональной деятельности.

Ключевые слова: будущие офицеры морской пехоты, наставническая деятельность, педагогическая проблема, подготовка.

Annotation

Yarema V. Training of the Future Marine Corps Officers for Tutor Activity as a Pedagogical Problem

In article the results of analysis of the psychological and pedagogical literature on the problem to define the essence and the maintenance of tutorship and its varieties are presented.

The main requirements for the tutor's personality and functions that he (or she) performs are outlined by the author. The essence and content of the concept of “tutorship” in the system of training of future Marine Corps officers for their professional activity is determined.

The conclusion of the analysis of psychological and pedagogical literature on the problem research has allowed to draw the results that scientists under the notion of “tutor” understand the subject of professional activity, who deliberately and purposefully coordinates the process of personal and professional growth of young professionals through the translation of their own experience. The tutor must possess the necessary knowledge and experience, be able to transfer the acquired knowledge and experience, and is motivated to transfer knowledge.

Tutoring is a dynamic system of partnership cooperation between a tutor and a ward, aimed at optimizing the processes of support, socialization, self-realization and the entry of a young specialist into a professional community, their mutual professional development.

Under the tutorship of future Marine Corps officers, it is necessary to understand the structured, open, dynamic process, which is a set of targeted influences on young people who start or continue military service on their new post in order to form their professional (service-oriented) competencies; socially meaningful personality traits; the reduction of the serviceman adaptation period on the primary position and the increase of motivation to qualitative performance of their official duties, continuity of the formed traditions and rituals of military service. Considering multidimensionality of the specified kind of activity and its practical value for adaptation of military men to service conditions, we consider that preparation of the future Marine Corps officers should be directed not only on their professional development, and but also to facilitate the acquisition of the knowledge, skills and abilities necessary for tutoring activity in their future service activity.

Keywords: future Marine Corps officers, tutor activity, pedagogical problem, training.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Актуальність питання щодо удосконалення фахової підготовки майбутніх офіцерів морської піхоти до професійної діяльності обумовлено міжнародними та внутрішніми військово-політичними чинниками, реформуванням Збройних Сил України, проведенням антитерористичної операції на території нашої держави, змінами в національній законодавчій базі з питань освіти та науки. Сучасні тенденції формування нової ідеології стандартів вищої військової освіти вимагають від майбутніх офіцерів гнучко реагувати на численні реформи у секторі безпеки і оборони, максимально швидко адаптуватися до нових умов професійної діяльності з метою реалізації власного професійного і особистісного потенціалу.

У контексті зазначеного заходи щодо підвищення ефективності функціонування системи військової освіти в Україні потребують інноваційних дидактичних підходів, забезпечення якості освіти та її відповідності світовим стандартам. Однак, очевидним є факт, що якісна професійна підготовка у вищому військовому навчальному закладі не завжди гарантує, що його випускник є цілком сформованим фахівцем. Для успішної адаптації, професійного становлення і подальшого професійного розвитку потрібне створення науково-обґрунтованої системи індивідуальної соціально-психологічної й методичної підтримки. Така система підтримки молодих офіцерів, ядром якої є наставництво (наставницька діяльність), успішно функціонує у країнах Євроатлантичного альянсу, інтегрування до якого є стратегічною метою зовнішньої політики України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор показує, що питання наставництва у професійній підготовці різної категорії фахівців залишається актуальною проблемою для сучасної науки. Так, важливими в контексті нашого дослідження стали праці сучасних науковців, де розкриваються теоретико-методичні засади підготовки майбутніх фахівців до наставницької діяльності [1], педагогічні умови компетентнісного наставництва у системі професійної підготовки військових фахівців [3], сутність поняття “наставництво” [1; 2; 4; 5], а також особливості взаємодії наставників і майбутніх офіцерів [6].

Однак досі поза увагою дослідників залишаються важливі аспекти підготовки майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності.

Мета статті - з'ясувати сутність та зміст поняття “наставництво” у системі підготовки майбутніх офіцерів морської піхоти до професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Результати аналізу наукової літератури [1-5] дозволили дійти висновку, що на сьогодні серед науковців немає єдиного підходу до інституту наставництва у професійній підготовці майбутніх фахівців. Дослідники, як правило, розглядають роль наставника в адаптації молодих фахівців до певного виду професійної діяльності або нових умов праці (переважно у рамках досліджень професійного становлення).

Вивчення понятійно-категоріального апарату є обов'язковою умовою будь-якого наукового дослідження, а тому й зумовлює необхідність точного визначення ключових понять, а саме: “наставник”, “наставництво”, “готовність майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності”.

Результати аналізу наукової літератури дозволили дійти висновку, що вчені під поняттям “наставник” розуміють суб'єкт професійної діяльності, який свідомо та цілеспрямовано координує процес особистісного і професійного зростання молодих фахівців шляхом трансляції власного досвіду [1, с. 77]. Термін “наставник” описують, використовуючи такі характеристики: “той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель; наглядач” [7, с. 14]. На думку вітчизняних науковців, наставник повинен бути авторитетною для підростаючого покоління людиною, що сприятиме виконанню на високому професійному рівні наставницької діяльності [1, с. 85], а термін “наставляти” має значення “даючи поради, навчати чогось; наводити, направляти, націлювати і т. ін. у потрібному напрямі; скеровувати, спрямовувати” [8].

За твердженням Н. Чугуєвої, до особистості наставника є низка серйозних вимог. Серед них автор виокремлює головні, без задоволення яких неможливо стати висококваліфікованим наставником, і другорядні, відповідність яким не є обов'язковою для наставника, але робить його особистістю, що здатна якнайкраще виховати іншу особистість. До головних і постійних вимог, що висуваються до наставника, дослідниця відносить такі: педагогічна інтуїція, високорозвинений інтелект, широка ерудиція, високий рівень загальної культури та моральності, професійне володіння різноманітними методами виховання. Додатковими, але відносно стабільними вимогами, що висуваються до наставника є комунікабельність, артистичність, весела вдача та інші. Головні і другорядні педагогічні якості в сукупності складають індивідуальність наставника, за якої кожен висококваліфікований наставник є унікальною і своєрідною особистістю [9].

Н.Алюшина у своїх наукових працях зазначає, що наставник повинен: володіти необхідними знаннями та досвідом; уміти передавати накопичені знання і досвід; мати мотивацію передавати свої знання [5, с. 59].

Поряд з цим варто зауважити, що наставник виконує низку функцій. До них відносять: керівництво, планування, надання інформації, демонстрація; сприйняття і структурування ідей підопічних; рекомендування варіантів вирішення завдань; контроль; спостереження; оцінювання; здійснення зворотного зв'язку; спонукання; передавання повноважень; управління дискусією [10]. З урахуванням зазначеного питання підготовки фахівців до наставницької діяльності набуває особливого значення.

Підготовка наставників значною мірою схожа з навчанням фахівців різних спеціальностей, адже у кожному випадку необхідним є високий рівень знання теорії та практики професійної діяльності. Підготовка наставників повинна відображати характер професійної діяльності за посадою, тобто бути орієнтованою на завдання і реальні ситуації з практики службової діяльності, мати елементи активного навчання, командної роботи і базуватися на інтерактивному, критичному підході до такої підготовки [10].

Результати аналізу наукової літератури дозволили дійти висновку, що проблема наставництва все більше привертає увагу як педагогів-теоретиків, так і педагогів-практиків. Як зазначає Т. Осипова, сьогодні науковцями розглядається кілька різновидів наставництва: тьюторство, коучінг, менторінг, наукове керівництво, кураторство [1, с. 39].

Науковці [1; 4] у своїх дослідженнях стверджують, що наставництво існувало вже у первісному суспільстві під виглядом обряду ініціації, для підготовки якого вибиралися спеціальні наставники, котрі навчали молодих людей певних ритуальних правил і вмінь. Наставництво дослідники трактують як відносини, в яких людина з високим рівнем знань навчає, супроводжує й розвиває новачків в організації або професії [11, с. 329]. Погоджуємося з твердженням М. Зембицької про те, що наставництво - це динамічна система партнерської співпраці між наставником і підопічним, що спрямована на оптимізацію процесів підтримки, соціалізації, самореалізації та входження молодого фахівця до професійної спільноти, їх взаємний професійний розвиток [2, с. 26].

Окремої уваги заслуговує трактування наставництва як системи суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, що ґрунтується на актуалізації наставником життєвого професійного досвіду, його підтримці в розвитку духовно-моральної сфери особистості вихованця, і передбачає створення сприятливих умов для самоусвідомлення ним власного “Я”, самоактуалізації, самореалізації і самовдосконалення [1, с. 85-86].

Важливим для нашого дослідження є твердження, за яким наставництво - це один із видів навчання, а також одна з форм адаптації. Вважається, що наставництво - найбільш ефективний різновид і важлива ланка навчання в організації. Кінцева мета наставницької програми полягає у “створенні” ефективного співробітника для конкретної організації. Наставництво передбачає таку систему навчання персоналу, за якої передавання знань, умінь та навичок відбувається безпосередньо на робочому місці в реальній робочій обстановці. Під час наставницької діяльності більш досвідчений і кваліфікований співробітник організації має передавати своєму підопічному знання та навички, необхідні для ефективного виконання професійних обов'язків. Інакше кажучи, наставництво спрямоване на розвиток прикладних професійних компетенцій людини. Воно заслуговує на особливу увагу, оскільки є одним із найефективніших методів навчання, перевірених часом і відпрацьованих багатьма поколіннями [7, с. 14].

Досліджуючи наставництво як один із методів підвищення рівня підготовки правоохоронця, Ю. Лаврик зазначає, що основна мета наставництва полягає у забезпеченні оптимальної адаптації працівника як фахівця до умов служби, а також розвитку професійних та особистісних якостей, необхідних для виконання головних завдань правоохоронної діяльності [12].

Індивідуалізація системи підготовки кадрів, підвищення фахового рівня персоналу сектору безпеки і оборони визначені одними з пріоритетних завдань, спрямованих на ефективний розвиток сектору безпеки і оборони в сучасних умовах [13].

Так, досліджуючи педагогічні умови компетентнісного наставництва, орієнтованого на професійну підготовку військових фахівців, С. Смірнов зазначає, що логіка професійної підготовки військових фахівців в умовах наставництва в контексті компетентнісно-орієнтованого підходу є найбільш сприйнятливою і складатиметься із двох взаємодоповнюючих ланок. До їх складу автором зараховано логіку безпосереднього професійного військового навчання і логіку розвитку особистості в умовах сучасної військово-професійної підготовки на основі діяльності сформованого інституту наставництва [3, с. 299].

Окремі дослідники розуміють наставництво у військові сфері як систему індивідуальної роботи курсанта з досвідченим офіцером, спрямовану на його розвиток, адаптацію до бойових умов, формування психологічної готовності, шляхом передавання знань, умінь і навичок від більш досвідченого колеги, тобто наставника [14, с. 414]. На думку Н. Денисенко та С. Смірнова, під час визначення поняття “військове наставництво” слід враховувати практичні нюанси: взаємозв'язки між курсантами кафедри військової підготовки вищих навчальних закладів та досвідченими військовослужбовцями під час передачі знань, умінь і бойових навичок, що проявляється у формі індивідуального, колективного, формального або неформального шефства, яке нерозривно пов'язане з професійною підготовкою, адаптацією курсантів і розвитком їхнього військового потенціалу [14].

Висновки

Отже, під наставницькою діяльністю майбутніх офіцерів морської піхоти необхідно розуміти структурований, відкритий, динамічний процес, який є сукупністю цілеспрямованих впливів на молоді кадри, які розпочинають військову службу або продовжують її на новій посаді, з метою формування у них професійних (службово орієнтованих) компетенцій; соціально значущих якостей особистості; скорочення адаптаційного періоду військовослужбовця на первинній посаді й посилення мотивації до якісного виконання службових обов'язків, наступності сформованих традицій та ритуалів військової служби. Наставництво, як правило, здійснюється у формі консультацій, порад та роз'яснень. Основними формами наставництва є: індивідуальне, колективне, колективно-індивідуальне.

Ураховуючи багатоаспектність окресленого виду діяльності та його практичну значущість для адаптації військовослужбовців до умов служби, вважаємо, що підготовка майбутніх офіцерів морської піхоти повинна бути спрямованою не тільки на їхнє професійне становлення, але й сприяти здобуттю знань, умінь та навичок, необхідних для наставницької діяльності в подальшій службовій діяльності.

Перспективами подальших розвідок у даному напрямі є розкриття особливостей підготовки майбутніх офіцерів морської піхоти, визначення сутності, структури і змісту готовності майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності та характеристика її компонентів.

Список використаної літератури

1. Осипова Т. Ю. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів до педагогічного наставництва : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.04 / Осипова Тетяна Юріївна ; Південноукр. нац. педаг. ун-т ім. К. Д. Ушинсько- го. - Одеса, 2016. - 501 с.

2. Зембицька М. В. Педагогічне наставництво у системі середньої освіти США : дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.04 / Зембицька Марина Володимирівна ; Терноп. нац. педагог. ун-т ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, 2016. - 324 с.

3. Смірнов С. В. Педагогічні умови компетентнісного наставництва, орієнтованого на професійну підготовку військових фахівців / С. В. Смірнов // Науковий журнал “Молодий вчений” [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://molodyvcheny.in.Ua/files/journal/2017/6/67.pdf

4. Старинська Н. В. Особливості психолого-педагогічного супроводу оптимізації самоактуалізації майбутніх психологів в процесі професійної підготовки / Н. В. Старинська // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія. - 2013. - Вип. 46(2). - С. 237-247. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ VKhnpu_ psykhol_2013_46(2)_30

5. Алюшина Н. О. Інститут компетентнісного наставництва - один із пріоритетів державної кадрової політики / Н. О. Алюшина // Вісник Національної академії державного управління [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://visnyk.academy.gov.ua/wp-content/uploads/2015/01/2014-4-10.pdf

6. Дончак А. М. Взаємодія викладачів і майбутніх офіцерів як чинник становлення особистості захисника країни / А. М. Дончак // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. - 2011. - № 1-2. - С. 14. - Режим доступу : http://nbuv. gov.ua/UJRN/punpu_2011_1-2_5

7. Алюшина Н. О. Компетентнісно орієнтоване наставництво як складова цілісного навчального процесу в професійній підготовці державних службовців / Н. О. Алюшина // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2014. - № 2. - С. 12-17. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2014_2_4

8. Новий тлумачний словник української мови / [уклад. В. Яременко та ін.]. - К. : Аконіт, 1999. - 912 с.

9. Чугуєва Н. Ю. Психологічні особливості наставництва як складової навчально-виховного процесу студентів в умовах реформування вищої освіти / Н. Чугуєва // ВІСНИК НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://novyn.kpi.ua/2005-2/10_Cugaeva.pdf

10. Освіта для демократичного громадянства : посіб. для підготов. вчителів з питань освіти для демократ. громадянства та освіти з прав людини / [Р. Голлоб, Е. Хаддлестон, П. Крапф та ін.] ; пер. з англ. та адапт. Л. М. Ващенко ; за ред. Е. Хаддлестона ; заг. ред. укр. версії : Н. Г. Протасова. - К. : НАДУ, 2009. - 92 с.

11. Alleman E. Enriching Mentoring Relationships / E. Alleman, J. Cochran,

J.Doverspike, I. Newman // The Personnel and Guidance Journal. - 1984. - Vol. 62. - Issue 6. - P. 329-332.

12. Лаврик Ю. В. Наставництво серед працівників ОВС як один із методів підвищення рівня підготовки правоохоронця / Ю. В. Лаврик // Право і Безпека. - 2006. - Т. 5, № 2. - С. 160-163. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Pib_2006_5_2_46

13. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 берез. 2016 р. “Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України” : Указ Президента України № 92/2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/922016-19832

14. Денисенко Н. Г. Компетентнісно-орієнтоване наставництво як засіб інноваційної підготовки майбутніх офіцерів запасу в умовах ВНЗ / Н. Г. Денисенко, С. В. Смірнов // Науковий журнал “Молодий вчений”. - 2016. - № 12.1 (40) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://molodyvcheny.in.ua/files/ journal/2016/12.1/95.pdf

Рецензент - доктор педагогічних наук, професор Романишина Л. М.

Размещено на Allbest.ru