Вивчення світового досвіду підготовки військових фахівців у сфері кадрового менеджменту, зокрема досвіду США, є одним з найважливіших інструментів розроблення і впровадження нових підходів, що надає можливість глибше осмислити специфіку системи управління персоналом зарубіжних армій, запобігти помилкам при підготовці фахівців для служб персоналу ЗС України, упровадити в їх підготовку основні концепції, що пройшли випробування часом у провідних країнах світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Результати проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури надали можливість виокремити праці закордонних та українських науковців з питань професійної підготовки: проблем освіти загалом і професійної освіти зокрема - В. Кремень, В. Луговий, Н. Ничкало; дослідження системного підходу - Н. Кузьміна; загальних основ професійної підготовки фахівців у ВВНЗ - О. Барабанщиков, М. Нещадим, В. Ягупов [1]. Питання професійної підготовки фахівців служби персоналу збройних сил США, в тій чи іншій мірі, розглядалися у працях вітчизняних дослідників - В. Артюха, М. Нещадима, В. Радецького, І. Романченка, Г. Ситника, В. Телелима, О. Тракалюка, М. Шевченка, В. Ягупова та ін.

Аналіз цих праць дозволяє стверджувати, що ці проблеми розглядалися переважно у контексті вивчення проблем державного управління у сфері національної безпеки, кадрової політики, кадрового менеджменту, ефективності використання кадрового потенціалу в ЗС України. Разом з тим, з огляду на нагальну потребу вдосконалення системи управління персоналом у ЗС України, вивчення досвіду підготовки та підвищення кваліфікації військових фахівців служб персоналу армії США потребує більш прискіпливої уваги.

Метою статті є аналіз організації професійної підготовки військових фахівців служб персоналу збройних сил США в системі неперервної освіти, зокрема процесу підвищення їх кваліфікації з визначенням його специфіки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасні служби персоналу армії США є важливою ланкою у здійсненні управління людськими ресурсами. Вони беруть активну участь в обґрунтуванні принципів і напрямків кадрової стратегії, політиці формування архітектоніки наявного та перспективного кадрового господарства, здійсненні кадрового менеджменту, поточної кадрової роботи та багатьох інших заходів. Сьогодні служби персоналу або підрозділи є суб'єктами здійснення кадрової політики та кадрової роботи. В США вони є структурами, які активно включені в завдання стратегічного розвитку збройних сил через 'їх забезпечення висококваліфікованими кадрами. Відповідно до завдань і функцій служб персоналу, рекрутингових агентств визначається зміст освіти та необхідний час щодо підготовки фахівців за цими спеціальностями. Необхідно зазначити, що у службі персоналу армії США переважну більшість технічних та інженерних посад кадрової роботи займають цивільні фахівці та сержанти, які пройшли відповідний курс підготовки.

США для забезпечення ефективної підготовки офіцерських кадрів створили систему військової підготовки, яка розподілена на три основні підсистеми:

Військові навчальні заклади міністерства оборони.

Курси позавійськової підготовки офіцерів резерву - ROTC (Reserve Officers Training Corps) при цивільних вищих навчальних закладах.

Прямий набір цивільних осіб на офіцерські посади.

Система військово-професійної освіти в США базується на широкій мережі навчальних закладів, вони помітно відрізняються один від одного за відомчою належністю, що дозволяє максимально динамічно та з високою якістю здійснювати підготовку кваліфікованих фахівців для всіх родів військ збройних сил США [2]. Крім того, військовослужбовці можуть підвищувати рівень загальноосвітньої та професійної підготовки в інститутах заочного навчання через свої відділення, що функціонують при коледжах й університетах [1].

Відбір офіцерів для призначення на посади у службу персоналу армії США здійснюється з числа офіцерів, які зарекомендували себе з позитивної сторони та прослужили після закінчення навчального закладу на офіцерських посадах не менше 3 років [3].

Організація підготовки зазначених фахівців має свою специфіку. Оскільки, підготовка офіцерів для служб персоналу на тактичному рівні у США не здійснюється, для набуття відповідних знань і вмінь запроваджена підготовка терміном від 3 до 5 місяців для відібраних кандидатів на курсах перепідготовки та підвищення військової кваліфікації при командно-штабних коледжах сухопутних військ, військово-повітряних і військово-морських сил без отримання ступеня вищої освіти. Обов'язковою умовою призначення на посаду офіцера служби персоналу виступає наявність досвіду роботи з особовим складом на командних посадах та служби у відповідних видах збройних сил США.

У подальшому офіцери служб персоналу перед призначенням на вищу посаду проходять підготовку терміном від 5 до 10 місяців на курсах підвищення військової кваліфікації. Під поняттям підвищення кваліфікації особового складу в збройних силах США розуміють, у першу чергу, створення умов для реалізації особистісних перспектив подальшого просування по службі. Основу для належного підвищення кваліфікації особового складу складають відповідні концепції.

Підвищення кваліфікації посадових осіб спирається на систематичні та визначені на відповідний термін заходи, завдяки яким покращуються знання та навички персоналу. Добросовісне підвищення кваліфікації є вагомою передумовою для належного виконання функціональних обов'язків за призначенням.

Офіцер служби персоналу зі штатно-посадовою категорією “капітан”, після відповідного терміну служби (загальна вислуга 4-10 років), проходить курси підвищення кваліфікації по управлінню людськими ресурсами та може бути призначений на посаду служби персоналу дивізії зі штатно-посадовою категорією “майор” (загальна вислуга 1116 років). Після чого офіцер може бути призначений до управління армійського корпусу зі штатно-посадовою категорією “підполковник" (загальна вислуга 17-22 роки), у подальшому - можливе призначення в об'єднані штаби НАТО на посади офіцера служби персоналу зі штатно-посадовою категорією “полковник” (загальна вислуга більше 22 років).

Професійна підготовка офіцерів генерал-ад'ютантської служби (аналог служби адміністративної діяльності) підрозділів управління кадровими ресурсами здійснюється у військових навчальних закладах за суміжною військово-обліковою спеціальністю (наприклад, десант або розвідка) здійснюється у такій послідовності:

базовий курс підготовки офіцерів генерал-ад'ютантської служби;

курси підвищення кваліфікації капітанів генерал-ад'ютантської служби;

курси підготовки офіцерів командування та Генерального штабу (середній рівень освіти (ILE, Intermediate Level Education) у командно штабному коледжі;

вищий військовий коледж (SSC, Senior Service College) [4, с.132]. Початкове навчання фахівця у сфері людських ресурсів складається з двох блоків: основне бойове навчання (10 тижнів) та поглиблене індивідуальне навчання з інструкціями на робочому місці (9 тижнів). При цьому передбачено як теоретичну, так і практичну підготовку.

Додаткові блоки навчальних дисциплін можуть бути надані в залежності від виду посади, на яку призначають кандидата [5].

Відповідно до кваліфікаційних вимог, які ставляться керівництвом збройних сил США до військових фахівців з управління персоналом, вони повинні вміти спілкуватися з людьми, володіти різносторонніми знаннями, уміннями та навичками, які можна набути поза межами формальних програм з управління людськими ресурсами, наприклад, на комп'ютерних курсах, психологічних практикумах, відкритих тренінгових програмах та ін.

Загалом фахівці з людських ресурсів повинні вміти:

працювати з людьми, які мають різний рівень культури, освіти, життєвий і професійний досвід;

діяти рішуче, неупереджено й справедливо; вміти переконувати людей; діяти за умов пресингу [4, с.135].

Зокрема, у кваліфікаційній характеристиці менеджера з персоналу визначено вимоги щодо необхідних для цієї професії (посади) ком - петенцій у таких основних галузях (ступінь важливості відповідних знань для цієї посади відповідає їх місцю у наведеному переліку - від більш важливих до менш важливих):

Персонал і людські ресурси: знання принципів і процедур щодо найму персоналу, його відбору й тренування, компенсацій і переваг, трудових відносин і переговорного процесу, інформаційних систем.

Адміністрація і менеджмент: знання принципів бізнесу і менеджменту, пов'язаних зі стратегічним плануванням, забезпеченням ресурсами, моделюванням людських ресурсів, лідерськими якостями, методами виробництва, координацією людей і ресурсів.

Англійська мова: знання структури і змісту англійської мови, в тому числі значення і правопису слів, правил композиції, граматики.

Право й державне управління: знання законів, юридичних кодексів, судових процедур, прецедентів, урядових рішень, виконавчих наказів, правил діяльності організацій, демократичного політичного процесу.

Обслуговування клієнтів (замовників) і персональне обслуговування: знання принципів і процесів надання послуг для клієнтів та особистого обслуговування (оцінювання потреб та задоволеності клієнта, відповідність стандартам якості, встановленим для послуг).

Економіка й бухгалтерський облік: знання практики та принципів економіки й бухгалтерського обліку, фінансових ринків, банківської справи, аналізу фінансової інформації, фінансової звітності.

Математика: знання арифметики, алгебри, геометрії, калькуляції, статистики та їх застосування.

Освіта й навчання: знання принципів і методів складання навчальних програм і планів, педагогічної діяльності й інструктажу для груп та окремих осіб, вимірювання ефективності навчання (тренінгу).

Адміністративна робота: знання адміністративних і канцелярських процедур і систем (вільне володіння відповідним програмним забезпеченням за напрямом професійної діяльності).

У кваліфікаційній характеристиці менеджера згадуються такі необхідні здатності: активне сприйняття, індуктивне мислення, комунікаційні здатності до спілкування з керівництвом та підлеглими, розуміння усного мовлення співрозмовника тощо [6].

Крім того, військове керівництво США зацікавлене у самостійному підвищенні фахового рівня фахівцями служб персоналу і всіляко сприяє цьому.

У цьому контексті доцільно зазначити, що у багатьох американських коледжах й університетах існують програми, після навчання за якими можна отримати відповідну ступінь у галузі управління персоналом, управління людськими ресурсами, трудових відносин, адміністрування людських ресурсів, навчання та розвитку персоналу. Спеціальні курси, що сприяють кар'єрі у сфері людських ресурсів, можна закінчити на таких факультетах (відділеннях або інших структурних підрозділах), як управління бізнесом, методологія навчання, розвиток організацій, послуги для людей, комунікації, державне управління або в окремих спеціалізованих інститутах (структурних підрозділах) з підготовки фахівців у галузі управління людським ресурсами.

У зв'язку з тим, що для ефективної роботи у сфері управління людськими ресурсами бажано мати міждисциплінарну підготовку, чимало фахівців вчаться на спеціальних курсах у галузі соціальних наук і бізнесу. Для подальшого підвищення кваліфікації та кар'єрного зростання для фахівців з управління людським ресурсами діють спеціалізовані курси з компенсацій та винагороди за працю, найму персоналу, оцінювання ефективності діяльності персоналу, а також курси з принципів менеджменту, організаційного структурування, психології на промисловості, соціології, політичних наук, загальної економіки й економіки праці, статистики, трудового законодавства тощо. Так само, як і в інших сферах, для фахівців з управління персоналом дуже корисними є знання сучасних комп'ютерних технологій та інформаційних систем [4, с.134-135].

Висновки