Сучасні вектори розвитку освіти й культури молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ Й КУЛЬТУРИ МОЛОДІ

Вербицька Поліна Василівна,

доктор педагогічних наук, професор кафедри історії України та етнокомунікації Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів

Стаття присвячена визначенню ролі культури й освіти як чинників розвитку українського суспільства у контексті забезпечення сталості демократичних перетворень. Виокремлено та узагальнено проблеми соціокультурного розвитку в умовах постмодерну; розкрито методологічні підходи до освітньої і культурної практики молоді; з'ясовано ефективні технології її реалізації.

Ключові слова: молодь, освіта, культура громадянськості, соціокультурна компетентність.

СОВРЕМЕННЫЕ ВЕКТОРЫ РАЗВИТИЯ ОБРАЗОВАНИЯ И КУЛЬТУРЫ МОЛОДЕЖИ

Вербицкая Полина Васильевна

Статья посвящена виявлению роли культуры и образования как факторов развития украинского общества в контексте обеспечения стабильности демократических изменений. Ообобщены проблемы социокультурного развития в условиях постмодерна; раскрыты методологические подходы образовательной и культурной практики молодежи; обозначены эффективные технологии ее реализации.

Ключевые слова: молодежь, образование, гражданская культура, социокультурная компетентность.

CURRENT VECTORS OF THE YOUTH'S EDUCATION AND CULTURE DEVELOPMENT

Verbytska Polina

The article deals with the problem of actualization of the cultural and educational potential in the context of postmodernism. Education and culture are an important factor in the development of the Ukrainian society in the context of finding adequate means for solving problems of social understanding and reconciliation, promoting sustainability of democratic changes in Ukraine. New possibilities of communication development in the era of postmodernism cause changes not only in the economic or political spheres of society, but in the life of the individual. The researchers note postmodern challenges are cultural dimension of globalization and unification as a threat to the uniqueness of national cultures. The development of cultural processes in the national context, in extreme conditions of war and the development of democracy in Ukraine formulate new demands for education of the young generation. In these conditions, there are active searches for new strategies of social behavior and social communication. An important factor in the sustainable development of a democratic society is fostering of the civic culture, providing possibilities for the individual's conscious civic participation in public affairs.

Cultural heritage reflects the history of historical and cultural environment of the community; it is an important source of historical experience that contains diverse information about the society in the past and the present. Cultural institutions, places of memory dealing with cultural heritage should become generators of cultural identity formation of the individuals and the dialogue of cultures.

The modern approaches to education - dialogical, multyperspective, value-oriented and intercultural - in fostering socio-cultural competences of youth are clarified. The potential of youth activities in cultural heritage for sustainable development on local level is defined.

Key words: youth, education, civic culture, socio-cultural competence.

Постановка проблеми. Сучасні вектори розвитку освіти і культури зумовлені особливостями постмодерного суспільства, яке дослідники називають інформаційною метацівілізацією, медіакультурою. Нові можливості комунікації, засобів масової інформації спричиняють зміни не лише в економічній чи політичній сферах суспільства, але й у безпосередньому оточенні й житті індивіда. Динамічність змін унеможливлює сприйняття людиною явища в цілісності, спричиняючи його фрагментацію. Візуалізація, що стала провідним способом сприйняття людиною соціокультурних феноменів, утверджує кліпові, поверхневі способи мислення.

Аналіз досліджень. Дослідники відзначають виклики постмодерну -- підпорядкування розмаїття форм людського життя технологічній складовій, культурній глобалізації та уніфікації як загрози унікальності національних культур. За Й.Рюзеном «модернізація--особливо небезпечний вияв етноцентризму, що виявляється у підкоренні інакшості незахідних культур і їх вимушеному пристосовуванні, нівелюванні культурних особливостей, що призводить неминуче до руйнування її самої. Цей етноцентризм тому такий радикальний, бо він в універсалістському підході раціональних стратегій опанування світу й себе вже більше не залишає місця інакшості інших і своїй самобутності», -- зазначає німецький науковець [4; 164-165].

Медіакультура, на думку литовської дослідниці Р.Чепайтене, з одного боку, зближує духовний досвід народів світу, принципи бачення світу, системи цінностей, культурні символи, а з іншого -- призводить до формування уніфікованого мислення, стандартизації' [7; 17]. Відтак розвиток культурних процесів в Україні в умовах війни й розбудови демократії, формулює нові запити на освіту молодого покоління. У новому соціокультурному контексті відбуваються пошуки нових стратегій соціальної поведінки та соціальної комунікації. Важливим чинником сталого розвитку демократичного суспільства є плекання культури громадянськості, забезпечення свідомої громадянської участі особистості у суспільних справах. Вагомий внесок у розвиток проблематики освіти молоді, обгрунтування актуальних проблем культурної спадщини вносять праці І.Беха, М.Боришевського, Т.Катаргіної, Р.Нагнибіди, О.Онищенко, О.Титової, О.Сухомлинської, Г.Філіпчука, К.Чорної та ін. дослідників.

Метою статті є актуалізація потенціалу освіти й культури молоді в нових суспільно-політичних реаліях.

Виклад матеріалу дослідження. У сучасному динамічному світі важливим є навчання молоді застосовувати загальноприйняті соціально-моральні норми і принципи відповідно до конкретної ситуації, забезпечивши їх інструментарієм, що працює в різних проблемних ситуаціях і в різних культурах. Культурне громадянство, на думку Б. Тернера, виходить за межі громадянства, оскільки воно, як форма культурної ідентичності, не забезпечує того, що містять у собі соціальні, культурні й освітні цінності [5; 232]. Дослідник визначає важливу роль освіти й культури у формуванні національної системи цінностей, і в цьому контексті громадянство передбачає не лише ідею загального статусу і національної політичної структури, а й виховання, становлення громадянської культури. Отже, відповідно до цього плеканням культури свободи, політичної участі, громадянських прав та обов'язків громадянство виконує своє завдання забезпечення рівного доступу і однакових можливостей всім членам спільноти.

Багатоманітність сприяє розвитку будь-якого суспільства. Чим більше існує різних ідентичностей, тим більше можливостей вибору. Це передбачає у суспільному житті та освіті визнання прав і цінностей культурної спадщини інших культурних спільнот, усвідомлення власної ідентичності і сприйняття ідентичності іншої людини. Ідентичність є динамічним, а не статичним явищем. Як зазначає Барт ван Стінберг, громадянство має плекати культуру свободи, політичної участі, громадянських прав і обов'язків, забезпечуючи рівний доступ й однакові можливості для всіх членів спільноти, незважаючи на різні приналежності. У тому випадку, коли громадянство намагається приймати інші форми культурної ідентичності, це призводить до конфлікту, що загрожує ідентичності, оскільки неможливість універсального консенсусу і потреба в наявності культурних ідентичностей є основою цих відносин. Відповідно за умови, якщо громадянство не виконує свою функцію членства у державному організмі, воно втрачає творчий (на політичному рівні) і консолідаційний (на суспільному рівні) потенціал [6; 15].

Діалогічність як сучасна освітня парадигма в умовах постмодерну передбачає впровадження діалогічного мислення, що передбачає подолання монополії знання, його зорієнтованості на механічну репродукцію подій і фактів минулого, трактування як надбання діалогу, в якому відображаються внутрішні настанови, думки, досвід, світоглядні орієнтації його учасників. За таких умов знання стають відкритими постійному перегляду та переоцінці, а тому є процесом, а не результатом [2; 164-165].

Тематика відображення різних образів світу, культурної багатоманітності і міжкультурних контактів представлена у змісті історичних та культурних джерел. Різні види історичних джерел дають змогу практично дослідити аспекти діалогічності історії та культури з різних перспектив та інтерпретації відповідно до принципу багатоперспективності. У процесі вивчення культурної багатоманітності доцільно пропонувати молоді засоби для роботи з різними інтерпретаціями минулого, надаючи можливість розвивати критичне ставлення особистості до інформації та змісту матеріалів.

Важливим завданням освіти є формування особистості, здатної критично оцінити минуле і сучасне, розуміти й поважати відмінності іншої людини, виявляти готовність до конструктивного діалогу та здатність здійснити усвідомлений вибір на базі стійких ціннісних орієнтацій. Цілеспрямований процес підготовки молодого покоління до успішної соціальної взаємодії та активної відповідальної участі в суспільстві передбачає створення стійкої мотивації особистості до активної діяльності шляхом формування цінностей, виховання потреби в усвідомленому засвоєнні знань і набутті досвіду громадянської дії. Критичний аналіз культурно-історичних джерел, артефактів має базуватися на системі морально-етичних цінностей, що є критерієм мотивації та поведінки людини. Важливим у цьому контексті є сприяння формуванню в особистості загальнолюдських цінностей, які є основою вибору її життєвих орієнтирів.

Інтеркультурний вимір до розуміння сутності явищ соцокультурного процесу передбачає орієнтацію особистості на засвоєння цінностей і досягнень багатокультурної спадщини України та світу, позитивне сприйняття і відтворення загальноприйнятих соціокультурних норм, формування на цій основі соціально-комунікативної здатності конструктивного розв'язання конфліктів, відтворення на практиці ненасильницьких моделей поведінки.

Впровадження діалогічності орієнтує освітній процес на залучення молодої людини до активного процесу пізнання світу, дає змогу сформувати у молодої людини здатність побачити та зрозуміти складні переплетіння, зв'язки, взаємовпливи різних культур, цінувати соціокультурну багатоманітність світу. Відповідно ключовим освітнім завданням є формування соціокультурної компетентності особистості як сукупності здатностей -- навичок діалогу, критичного аналізу інформації та соціальної ситуації, здійснення усвідомленого вибору і прийняття рішення, відповідальної громадянської участі і ненасильницької поведінки в соціумі, культури соціальної комунікації тощо. Нами виділено такі здатності, яких молодь має змогу набути в освітньому процесі, а саме: вміння висловлюватися, аргументувати та відстоювати власну точку зору, навички обговорення важливих питань суспільного життя, встановлення конструктивних відносин; вміння критично аналізувати інформацію та соціальну ситуацію, навички моделювання, проектування, прогнозування дослідницького процесу; досягнення компромісу засобами діалогу; вміння ненасильницької поведінки; вміння здійснювати вибір та приймати рішення у різних демократичних процедурах; навички самостійного і відповідального залучення в суспільне життя і врядування у навчальному закладі й місцевій громаді; навички участі в соціальних проектах, діяльності демократичних інституцій, вміння оцінити власну участь у суспільних справах і процесах.

Як наголошується у Білій книзі міжкультурного діалогу Ради Європи, міжкультурний діалог важливий для управління культурним розмаїттям у багатокультурному середовищі. Це механізм, що дозволяє постійно досягати нової рівноваги в самоідентифікації, враховуючи нові можливості й досвід, додаючи нові шари до своєї ідентичності без втрати власних коренів. Міжкультурний діалог допомагає уникнути пасток самоідентифікацій і залишатись відкритими до викликів сучасного суспільства [1; 22].

Зазначені гуманістичні освітні підходи віднайшли широкий відгук у сфері культурної спадщини, де створюються сприятливі умови і можливості естетичного й громадянського вихованн я особистості. Культурна спадщина відтворює історію історичного та культурного середовища спільноти, є важливим джерелом історичного досвіду, що містить різнобічну інформацію про розвиток суспільства в минулому та сьогоденні. Культурні інституції, місця пам'яті як осередки культурної спадщини мають стати генераторами культурної ідентичності особистості та реалізації ідеї діалогу культур.

Пам'ятки історії та культури як цінності й надбання сприяють становленню молодої особистості, її духовному розвитку, формуванню сталого почуття приналежності до місцевої спільноти. Культурна спадщина може актуалізувати способи, які допомагають проектувати модель суспільства, що базується на сталому розвитку. Молоді люди мають не лише отримувати інформацію про минуле, але й бути готовими до конструктивного діалогу з представниками різних культур, носіями різних ідентичностей, виявляти повагу до різних поглядів.

У лютому-травні 2016 р. кафедра історії України та етнокомунікації Національного університету «Львівська політехніка» у партнерстві з Всеукраїнською асоціацією викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» й Львівською міською радою організувала проведення Всеукраїнської громадянської акції «SOS -- історична пам'ятка: досліджуємо і зберігаємо разом», що мала на меті усвідомлення необхідності збереження культурного надбання на місцевому рівні, розвиток партнерства молоді та громадськості у справі охорони та популяризації історико-культурної спадщини. На адресу оргкомітету Акції надійшло 86 колективних проектів, в яких взяло участь майже тисяча учнів навчальних закладів різних регіонів України. Наведемо декілька прикладів проектної діяльності молоді-учасників конкурсу: збереження німецьких будівель як символ збереження німецької культури в Україні -- тема проекту, організованого групою учнів ЗОШ І-Ш ступенів № 9 Дружківської міської ради Донецької обл. У процесі проектної діяльності учні провели поїздку до с. Миколайпілля і огляд німецьких будинків; створення плакату на захист німецьких будинків; кампанію на захист культурних пам'яток серед учнів і жителів села; підготовку та видрук статті в місцевій газеті «Дружковский рабочий» [3].

У рамках проекту «Зруйнована віра -- розтрощена пам'ять (реєстр зруйнованих у радянський період культових споруд м. Миколаєва)» його учасники -- учні юридичного ліцею м. Миколаєва об'єдналися у 7 груп за інтересами та здійснили дослідження культових споруд міста з алгоритмом: культова споруда, що зникла з мапи міста; пошук джерел інформації за краєзнавчими матеріалами, в інтернет -- ресурсах; зустріч із мешканцями міста, які пам'ятають ці споруди з власних спогадів й унікальних свідчень минулого; укладення паспортів на зруйновані релігійні пам'ятки; оформлення результатів дослідження у формі презентації і представлення її у ліцеї; створення інтернет-сайту для збереження пам'яті про зруйновані об'єкти; розповсюдження буклетів і листівок, що висвітлюють інформацію про забуті культові споруди м. Миколаєва у рамках міського проекту, присвяченого 25 й річниці незалежності України «Моя країна--Україна» [3].

Проект учнів Озерненської гімназії Житомирської обл. був спрямований на привернення уваги жителів селища до проблеми покращення стану Гарнізонного Будинку офіцерів як осередку культури з нагоди 80-річчя його створення. Внесок учнів у збереженні пам'ятки виявився у проведенні фотовиставки; поширенні буклетів; проведення опитування містян щодо покращення її стану та впорядкуванні території біля пам'ятки. Цікавим результатом проведеної роботи було розроблення туристичного маршруту рідним краєм, однією з зупинок якого став цей Будинок офіцерів [3].

Метою проекту «Збережемо пам'ять! Садиба С. Шкурата», що здійснювався учнями-слухачами наукової секції історії України Роменської міської МАН стало інформування громадськості про історію садиби С. Шкурата та важливість збереження пам'ятки; порушення питання про надання статусу музею його садибі. Задля цього учні організували проектну діяльність за таким алгоритмом: історичне дослідження об'єкта; опитування громадськості; інформування населення про садибу С. Шкурата через сайт, групи в соціальних мережах, буклети та листівки; підготовка листа-звернення та петиції до міської влади про надання садибі статусу музею; аналіз результатів та перспективи роботи над проектом. У процесі проектної діяльності створено сайт і буклет, підготовлено лист- звернення до місцевої влади про надання статусу музею садибі С.Шкурата [3].

Розглядаючи можливості збереження та захисту культурної спадщини, молоді люди ознайомлюються з демократичними процесами та процедурами ухвалення рішення, що дає їм можливість впливати на позитивні зміни місцевої громади, зокрема, зміни призначення споруди та збереження її історичної вартості. Така діяльність дає можливість молоді брати участь в обговоренні важливих питань збереження історико-культурного надбання і розвитку його у майбутньому. Результати обговорення та пропозиції молоді можуть бути представлені на засіданні місцевих оранів самоврядування з метою ініціювання дискусії у громаді та ухвалення певного рішення. Молоді люди також можуть докласти зусиль для зміни призначення споруди й збереження її історичної вартості.

У контексті розвитку соціального партнерства в місцевій громаді важливих результатів досягла ініціативна група проекту «Палац Марисєнки» Стрийської ЗОШ І-ІІІ ст. № 7. Зокрема, учні здійснили низку заходів, спрямованих на залучення громадськості до порятунку визначної культурної памятки: провели зустріч із громадським діячем, журналістом Є. Тиченком, який став консультантом; видрукували буклет і впродовж двох днів розповсюджували серед містян та гостей міста, розповідаючи про історію палацу. З метою привернення уваги стриян до проблем Палацу запрошено представників ТВ. 7 квітня 2016 р. на ТРК «ЛАН» вийшли новини, у сюжеті яких учні розповідли про громадянську акцію школярів України, історію Палацу і закликали не байдужих стриян зберегти цю історико-архітектурну пам'ятку. Учасники акції були запрошені на громадське слухання (08.04.2016 р.) до міської ради та взяли участь в обговоренні питання порятунку Палацу, а також інших архітектурних споруд, що знаходяться у критичному стані. Учасники акції стали учасниками толоки, що відбулася 9.04.2016 р. біля Палацу [3].

Активна діяльність молоді в місцевому соціокультурному середовищі забезпечує механізми усвідомлення нею безпосереднього зв'язку з місцевою громадою та її культурною спадщиною. Це дає можливість зрозуміти зв'язки між діями людей у різних періодах історичного розвитку краю, інформує про бачення молодими людьми майбутнього та ролі, яку вони можуть відіграти у його поступі, сприяє формуванню активної громадянської позиції молодого покоління, соціокультурної компетентності особистості, що забезпечує її активну громадянську позицію у суспільстві, здатність відповідально реалізовувати свої права та обов'язки, налагоджувати соціальне партнерство у процесі розв'язання соціокультурних проблем.

Таким чином, плекання громадянської культури, активне залучення молоді до збереження культурного надбання є умовою забезпечення сталого культурного розвитку суспільства, сприяє становленню особистості, її духовному розвитку, формуванню сталого почуття приналежності до місцевої спільноти.

Висновки

освіта культура молодь

Узагальнюючи, зазначимо, що ідентифікація освітніх і культурних потреб у національному контексті є важливим чинником сталого розвитку українського суспільства. Активна участь у соціокультурній діяльності залишається однією з найважливіших характеристик сучасних процесів -- демократизації політичного життя, зростання громадянської свідомості, реалізації громадянської гідності і прав особистості. У цьому контексті особливої ваги набуває залучення молоді до соціокультурної діяльності на місцевому рівні.

Список використаної літератури

1. Біла книга з міжкультурного діалогу «Жити разом у рівності й гідності». Затверджена міністрами закордонних справ країн-членів Ради Європи на 118 сесії Комітету міністрів. -- Страсбург, 7 травня 2008 р. Режим доступу: http://www.model21.in.ua/files/bila_knyha_.pdf

2. Ганаба С. О. Історична освіта у методологічному фокусі інтерсуб'єктивності: монографія / С. Ганаба. -- Камянець-Подільськ.: Камянець-Подільськ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2010. -- 152 с.

3. Матеріали Всеукраїнської громадянської акції «SOS -- історична пам'ятка: досліджуємо і зберігаємо разом». - Електронний доступ: http://lp.edu.ua/news/2016/kafedra-istoriyi-ukrayiny-gromadyansku

4. Рюзен Й. Нові шляхи історичного мислення / Й. Рюзен / Пер. з нім. -- Львів: Літопис, 2010. -- 358 с.

5. Тернер Б. Культура постмодерну сучасні громадяни / Б. Тернер // Умови громадянства: зб. ст. / за ред. Б. ван Стінбергена; пер. з англ., передмова та примітки О. О. Іваненко; Укр. центр духовної культури. -- Київ, 2005. -- С. 230-250.

6. Умови громадянства: зб. ст. / за ред. Б. Ван Стінбергена; пер. з англ., передм. та прим. О. Іваненко; Укр. центр духовної культури. -- Київ: [б. в.], 2005.

7. ЧепайтенеР. Культурное наследие в глобальном мире / Р. Чеапайтене / Европ. гуманит. ун-т, Инт истории Литвы. -- Вильнюс, 2010.

8. Interculturalcompetences. Conceptual and Operational Framework. UNESKO, 2013.

References

1. White Book in Intercultural Dialogue «Living Together in Equality and Dignity» approved by the Ministers of Foreign Affairs of member states of the Council of Europe at the 118 session of the Committee of ministers. -- Strasbourg, May 7, 2008. Access at http://www.model21.in.ua/ files/bila_ knyha_.pdf

2. Hanaba S. O. History Education in Methodological Focus of Intersubjectivity: monograph./ Svitlana Hanaba. -- Kamyanets-Podilskyi: Kamyanets-Podilskyi I.Ohiyenko National University, 2010. -- 152 p. -- Bibliography: Р. 133-151.

3. Materials of All-Ukrainian civic action «SOS -- Historical monument: Researching and Preserving it Together». -- Access at: http://lp.edu.ua/news/ 2016/ kafedra-istoriyi-ukrayiny-ta-etnokomunikaciyi-organizuvala- vseukrayinsku-gromadyansku

4. Riusen Jorn. New Paths of Historical Thinking/ Jorn Riusen/ Translated from German. -- Lviv: Litopys, 2010. -- 358 p.

5. Turner B. Post-Modernism Culture of Modern Citizens/ Bryan Turner// Conditions of Citizenship: collection of articles/ ed. by Bart van Stinbergen; translation from English, foreword and comments by O.Ivanenko -- Kyiv, Ukrainian Center of Spiritual Culture, 2005.

6. Conditions of Citizenship: collection of articles/ ed. by Bart van Stinbergen; translation from English, foreword and comments by O.Ivanenko -- Kyiv, Ukrainian Center of Spiritual Culture, 2005.

7. Chepaytene R. Cultural heritage in the Global World/ Chepaytene R./ European Humanities University of History of Lithuania. -- Vilnius, 2010.

8. Intercultural competences. Conceptual and Operational Framework. UNESKO, 2013.

Размещено на Allbest.ru