Впровадження ідей В.О. Сухомлинського у сучасній школі (на прикладі драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу "Школа-колегіум" ім Т.Г. Шевченка)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ (НА ПРИКЛАДІ ДРАМАТИЧНОГО ГУРТКА САРНЕНСЬКОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО КОМПЛЕКСУ «ШКОЛА-КОЛЕГІУМ» ІМ Т.Г. ШЕВЧЕНКА)

Гаврилюк Людмила Віталіївна,

Казначеєва Людмила Миколаївна

Простежено впровадження ідей В. О. Сухомлинського у сучасній школі на прикладі драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка. На заняттях гуртка впроваджуються у практику запропоновані видатним педагогом форми і методи роботи, що сприяють всебічному розвитку дитини -- основній меті виховання загалом, та формуванню мовної культури учнів зокрема. Серед таких форм роботи варто назвати бесіди, читання книг, складання авторських казок та інших творів, екскурсії, прослуховування музичних творів, розгляд картин живопису, їх втілення у словесних образах.

Ключові слова: В.О. Сухомлинський, драматичний гурток, пізнання, мовлення, слово, книга, казка.

ВНЕДРЕНИЕ ИДЕЙ В. А. СУХОМЛИНСКОГО В ШКОЛЕ (НА ПРИМЕРЕ ДРАМАТИЧЕСКОГО КРУЖКА САРНЕНСКОГО УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСА «ШКОЛА-КОЛЛЕГИУМ» ИМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА)

Гаврилюк Людмила Витальевна, Казначеева Людмила

Прослеживается внедрение идей В. А. Сухомлинского в школе на примере драматического кружка Сарненского учебно-воспитательного комплекса «Школа-коллегиум» им. Т. Г. Шевченка. На занятиях кружка внедряются в практику предложенные выдающимся педагогом формы и методы работы, способствующие всестороннему развитию ребенка -- основной цели воспитания в целом, и формированию языковой культуры учащихся в частности. Среди таких форм работы следует назвать беседы, чтение книг, составление авторских сказок и других произведений, экскурсии, прослушивание музыкальных произведений, созерцание картин живописи, их воплощение в словесных образах.

Ключевые слова: В.А. Сухомлинский, драматический кружок, познание, речь, слово, книга, сказка.

THE IMPLEMENTATION IDEAS OF VASYL SUKHOMLYNSKY IN THE MODERN SCHOOL (ON THE EXAMPLE OF THE DRAMATIC CIRCLE SARNY TEACHING AND EDUCATIONAL COMPLEX «SCHOOL COLLEGIUM» NAMED BY TARAS SHEVCHENKO)

Gavryliuk Lyudmila, Kaznacheieva Lyudmyla

This article has traced the implementation of ideas of Vasyl Sukhomlunsky in modern school drama circle, for example, Sarny teaching education complex «School collegium» named by Taras Shevchenko.

Teaching in the classroom implemented into practice offered by outstanding teacher forms and methods of work that promoting the comprehensive development of children -- primary goal of education in general and formation of linguistic culture of pupils. Among these forms of work should be called conversations, copyrights and other tales, excursions, listening to the music, compositions, consideration paintings of art and their implementation verbal abuse.

Key words: Vasyl Sykhomlynsky, drama circle, knowledge, language, word, book, tale.

Постановка проблеми. Культура соціуму детермінується насамперед станом функціонування мови в усіх сферах суспільної діяльності і особливо мовною культурою особистості, тому що одним із суттєвих показників людської шляхетності є культура мовлення -- поняття не тільки лінгвістичне, а й психологічне, педагогічне,естетичне та етичне. Знайомство з науково-педагогічною спадщиною В. Сухомлинського засвідчило, що педагог справедливо вважав одним із вирішальних стимулюючих факторів впливу на формуючу особистість школяра, дитини, яка формується, слово і, зокрема, слово педагога, вчителя, вихователя. Педагог не уявляв собі особистості вчителя без досконалого володіння рідною мовою, рідним словом як засобу впливу на учнів, дітей, засобом виховання. «Мовна культура людини, -- наголошував Василь Олександрович, це дзеркало її духовної культури» [8; 202]. Саме тому актуальним нині є питання впливу педагога на формування мовної культури учнів у навчально-виховному процесі.

Огляд використаної літератури. Науково-педагогічна спадщина В. Сухомлинського та впровадження ідей педагога у сучасну освітню практику привертала увагу та цікавить й нині багатьох зарубіжних та вітчизняних дослідників. Сучасна сухомлиністика досить уважно інтерпретує внесок видатного педагога, зокрема, у лінгводидактику. Так, М.Антонець досліджує різні питання сухомлиністики, зокрема роль слова в дидактичній спадщині видатного педагога, сучасні проблеми діяльності вчителя у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, інші аспекти сучасної освітньо-виховної теорії та практики, процесу шкільного виховання крізь призму науково- педагогічного доробку В. Сухомлинського [1]. Є.Голобородько на основі аналізу педагогічної спадщини В. Сухомлинського аналізує використання видатним педагогом слова як джерела творчої снаги, як засобу благородного впливу на учнів, батьків, колег, читачів та слухачів [2].

Дисертаційне дослідження Г.Ткаченко «Виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В.О. Сухомлинського» окреслює окремі аспекти словесної творчості учнів [9]. Автор доводить, що В. Сухомлинський розглядав проблему виховання школярів засобами слова крізь призму педагогічного, психологічного, соціального та філософського аспектів. Дослідниця показала ґенезу проблеми виховання засобами слова в історико-педагогічному процесі, з'ясувала погляди В. Сухомлинського на роль слова у вихованні учнів, проаналізувала форми, методи та засоби виховання словом у Павлиській середній школі. Велику увагу приділила таким формам роботи, як подорожі до джерел думки і слова, складання казок, виразне читання.

Сталий інтерес до науково-педагогічного доробку видатного педагога свідчить про актуальність вивчення його поглядів та доцільність їхнього впровадження у навчально-виховний процес сучасної школи.

Метою дослідження є вивчення провадження ідей В. Сухомлинського у сучасній школі на прикладі драматичного гуртка, що функціонує на базі Сарненського навчально-виховного комплексу «Школа-колегіум» ім. Т. Шевченка (м. Сарни, Рівненська обл.).

Виклад матеріалу дослідження. В. Сухомлинський трактував педагогіку слова як один із найважливіших засобів впливу на дитину, відзначаючи, що саме через рідне слово у дитини формується національна психологія, світогляд, характер, свідомість та самосвідомість [5; 597]. Квінтесенцією виховання дітей засобами слова є книга В. Сухомлинського «Як виховати справжню людину». Побудована на національних та загальнолюдських моральних цінностях, вона стала етичним кодексом виховання майбутніх громадян України. У праці Василь Олександрович чітко окреслив образ справжньої людини, якій властиві високі морально-духовні якості, що регулюють гармонійні відносини у соціальному середовищі і охоплюють два аспекти: ставлення до інших людей і ставлення до самого себе. Книга вміщує повчання, поради, настанови про те, як донести слово до серця і розуму учнів, аби воно стало ефективним засобом виховання.

Виховання словом у системі В. Сухомлинського є цілеспрямованим процесом, який здійснювався за допомогою певних форм, методів і засобів. За роки багаторічної праці Василь Олександрович розробив і застосував у Павлиській середній школі такі оригінальні виховні форми, як подорожі до джерел думки і слова, уроки мислення серед природи, уроки слова і почуттів, вечори читання улюблених творів, що були спрямовані на виховання всебічно розвиненої особистості.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського свідчить про те, що він був глибоко обізнаний з досвідом народного виховання, звичаями, культурою, історією українського народу. Свої знання педагог-вчений зумів використати у розкритті багатогранного світу дитини. Він вважав, що пізнання дитиною світу починається з оволодіння нею рідним словом. Педагогічні погляди видатного гуманіста на загальнолюдські цінності пов'язані з народною педагогічною мудрістю, народним світобаченням, українською національною системою виховання. Спираючись на народну філософську думку, В. Сухомлинський поклав в основу виховання народне слово. Тому в його творах так багато українських прислів'їв, приказок, казок, притч, оповідань, легенд і переказів. У вихованні дітей він використовував багато ефективних методів, але провідними серед них вважав методи формування свідомості, серед яких домінуючими стали бесіда, розповідь, переконання, навіювання, роз'яснення моральної істини та ін. Педагог вважав, що моральність слова вчителя залежить від різноманітності цілей звертання вихователя до учня. Великого значення вчений надавав бесідам і радив їх проводити так, аби діти не відчували, що їх виховують. «Слово -- найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне - приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину», - писав В. Сухомлинський [7; 251].

Як вказує Г.Ткаченко, В. Сухомлинський категорично виступав проти «сильнодіючих» засобів впливу на учнів, вважаючи, що справжнє виховання несумісне з покаранням. Особливо він виступав проти покарань словом, які принижують людську гідність: педагог був проти висміювання, дорікання, «розпікання» учня перед колективом, крик вихователя тощо [9; 10]. Виходячи з однієї з основних ідей своєї педагогіки -- повноти щастя дитини В. Сухомлинський вважав, що дитина не може бути щасливою, коли їй у школі погано. Запорука щастя учня, дитини -- в її шкільних успіхах, дитині треба допомагати вчитися, потрібно дати їй відчути себе достатньо здібною для оволодіння шкільною наукою. Вирішувати цю проблему він радить через відкриття навіть перед найважчим учнем, школярем тих сфер його розвитку, де він може досягти вершини, бути кращим за інших. Цьому сприяє, передусім, залучення дітей до участі у різних гуртках. На думку В. Сухомлинського, не можна зводити духовний світ маленької людини лише до навчання. Якщо учителі будуть прагнути до того, щоб всі сили школяра були поглинуті уроками, життя його стане нестерпним.

У Сарненському навчально-виховному комплексі «Школа-колегіум» ім. Т.Шевченка діє драматичний гурток, де педагогами впроваджуються ідеї та погляди видатного педагога. Учні 8-9-х класів мають можливість познайомитися з педагогічними поглядами В. Сухомлинського на заняттях зі сценічної мови, сценарного мистецтва, акторської майстерності та сценічного руху.

Одним із вагомих засобів впливу на дитину, формування її морально-етичних переконань В. Сухомлинський вважав народні казки. Саме казка, на думку педагога, задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього світу. Казка завжди глибоко національна і самобутня, вона є джерелом виховання любові до Батьківщини і рідного слова. Казки павлиських школярів -- це одне з дидактичних відкриттів В. Сухомлинського, унікальний експеримент не лише у вітчизняній, а й у світовій педагогічній теорії і практиці. Майстерність, мистецтво виховання словом виявляється в тому, що педагог, вчитель, вихователь драматичного гуртка створює для учнів атмосферу, насичену душевністю, атмосферу шукань, відкриттів -- наукових, пізнавальних, морально-естетичних. Тож не дивно, що В. Сухомлинський надавав казкам великого значення в мовному розвитку дітей.

Слово педагога, що відображає його духовні уподобання і потреби, -- це найперше і найголовніше. Навчити не окремих з дітей, а кожного творити казку -- справді гідний наслідування шлях і результат, що заслуговує на поцінування. Спільними зусиллями педагогів та учнів цього навчально-виховного комплексу на заняттях драматичного гуртка серед інших проводяться постановки народних та авторських казок, у процесі роботи над якими педагоги послуговуються порадами В. Сухомлинського. Знайомлячись із казкою, діти переживають почуття, що сприяють виробленню ідейно- естетичної оцінки описаних подій, вчинків. Тому доцільно після розповіді казки спрямувати питання не лише на закріплення змісту, оцінювання персонажів, а й на те, чим схвильовані учні, що їх обурювало чи радувало.

Творча атмосфера на репетиціях драматичного гуртка та й взагалі у школі -- початок морального розвитку, а слово, на думку видатного педагога, -- «найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжшшої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним -- велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!» [5; 597]. Саме від слова педагога залежить створення у школі обстановки, що сприяє вихованню любові до знання, читання, мистецтва, музики.

До важливих засобів виховання В. Сухомлинський відносив книгу, радість і гордість пізнання [2]. Підкреслюючи велике виховне значення книги у духовному розвитку дитини, Василь Олександрович рекомендував звертати увагу на формування у школярів вміння читати, бачити в тексті його глибинний зміст. Велику увагу він приділяв добору літератури для дитячого читання. Для молодших школярів Павлиської школи вчений уклав Золоту бібліотеку дитинства, а для підлітків -- Золоту бібліотеку отроцтва, до яких увійшли найкращі книги українських та зарубіжних письменників. В. Сухомлинський не уявляв собі повноцінного, всебічного розвитку підлітка, юнака, дівчини без того, аби вони не мали своїх улюблених письменників. Обов'язковою вимогою до дітей було за шкільні роки перечитати 200 книг із золотого фонду світової літератури, а до педагогів ставив вимогу навчати школярів працювати з книгою. Як і в Павлиській школі, керівники драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу спонукають учнів до активного читання. Як і В. Сухомлинський, педагоги вважають, що не можна зводити духовний світ маленької людини -- дитини -- лише до навчання. Якщо педагоги будуть прагнути до того, аби всі сили школяра були поглинуті уроками, життя його стане нестерпним.

Як і в роботі Павлиської школи, творчість засобами слова займає одне з вагомих місць на заняттях драматичного гуртка. Словесна творчість, на думку видатного педагога та його сучасних колег, -- могутній стимул духовного життя дитини, надійний спосіб самовираження і самоутвердження особистості. Василь Олександрович переконливо констатував, що кожна дитина має свій поетичний хист, який вихователю треба вміло і дбайливо плекати. Слово входить у духовне життя дитини тоді, коли вона сприйняла, відчула його емоційне забарвлення. Вчений вважав, що саме через поезію дитина пізнає красу рідної мови. Учасники драматичного гуртка мають можливість брати активну участь у складанні сценарії до різноманітних свят, котрі регулярно тут проводяться.

Складання казок, оповідань і віршів було улюбленим заняттям павлиських школярів -- через твори у дітей виховувалась любов до книги, до природи рідного краю, до людини, до рідного слова [9; 11]. Крім казок, віршів В. Сухомлинський разом із колегами широко практикував написання учнями оповідань-мініатюр, що були результатом уроків мислення, на яких удосконалювався найважливіший інструмент людського спілкування -- слово. Робота над складанням казкового сюжету -- могутній засіб розвитку уяви, а здатність фантазувати -- необхідна якість, яку слід виховувати у дітей. Найсуттєвішою особливістю казки є фантазія, що надзвичайно імпонує, зокрема, молодшим школярам.

На заняттях драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу серед інших форм роботи педагоги використовують метод складання учнями казок. Цьому методу, запропонованому В. Сухомлинським, передує чимала підготовча робота, першим кроком якої є слухання і читання казок. Далі відбувається інсценізація цих казок.

В. Сухомлинський підкреслював, що розуміння краси неможливе без фантазії, без особистої участі дітей у творчості. «Казка -- це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини -- її розум, почуття, увагу, волю. Вона починається вже у процесі розповіді, вищий її етап -- інсценізація» [3; 184]. Насамкінець відбувається самостійне складання казок.

Багаторічний досвід подібної практики переконує, що складання казок позитивно впливає на розвиток творчих можливостей учнів, розвиток мислення і мови, зближує їх з природою і життям, сприяє вихованню спостережливості. За такої творчості пожвавлюється навчальний процес, інтенсивніше відбувається всебічний розвиток дитини.

Учні, а особливо молодші, складають казки на основі власних спостережень, життєвого досвіду, прочитаних книг. При цьому педагоги, учителі практикують багато прийомів, способів пояснення значень слів, дбають про збагачення й розвиток словникового запасу школяра, його творчого мислення. Робота над казкою є початковим етапом у розвитку творчих можливостей кожного. Метою такої роботи, вперше запропонованої В. Сухомлинським та впровадженою його послідовниками є не лише навчання мовленню маленьких казкарів, розвиток фантазії у дітей, а й виховання людини, становлення громадянина.

До однієї з цікавих форм роботи, що сприяє зокрема мовному розвитку школярів окрім складання казок, на заняттях драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу використовується запропонований В. Сухомлинським метод складання творів інших жанрів про те, що учень бачить, про що він думає, мріє, фантазує. «Коли учень, - підкреслював Василь Олександрович, - вибирає з невичерпної скарбниці рідної мови слово для твору про те, що він бачить, чує, рідна мова стає для нього як мелодія для музиканта, засобом вираження думок, почуттів і переживань». Рушійною силою дитячої творчості В. Сухомлинський вважав емоційно-естетичні переживання: дуже важливо, щоб дитина відчула подив перед побаченим, почутим, перед красою слова, виразу. «Здивування -- це надійна стежка мислення, -- стверджував В. Сухомлинський. -- Завдяки здивуванню дитина відчуває себе активним трудівником думки -- мислителем» [4; 66]. Роль навколишнього середовища, роль природи тут незамінна. Заняття на лоні природи В. Сухомлинський називав справжньою школою радості під блакитним небом. Він постійно наголошував, що природа є першоджерелом словесної творчості, а кожну вдало організовану подорож дітей у природу називав уроком мислення, уроком розвитку розуму. Педагоги драматичного гуртка разом з учнями проводять подібні заняття з метою всебічного розвитку особистості. Твори павлиських школярів розміщувалися у рукописних збірниках «Наша творчість» і «Наша думка». За життя В. Сухомлинського у школі було укладено 16 збірок творчих робіт та 44 збірки казок [9; 11]. Педагоги та вчителі заняттях драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу шукають фінансових можливостей, аби така практика втілилася і у їхній школі.

В. Сухомлинський, застерігає, що було б наївним очікувати, що дитина під впливом навколишнього світу одразу ж складе твір. Необхідно навчати дітей творити. У своїх працях видатний педагог щедро ділиться досвідом своєї роботи над організацією творчої праці учнів. Це, насамперед, яскраві й привабливі для школярів подорожі до джерел мислення і мовлення -- чудової краси природи: мандрівки по хмаринках, роздуми в мальовничому Куточку мрії, слухання музики природи, складання книжок-малюнків про барви навколишнього світу, читання «Книги природи» тощо. Як і в Павлиській школі, разом з учасниками драматичного гуртка педагоги Сарненського навчально-виховного комплексу організовують спеціальні екскурсії, аби ознайомити учнів з окремими явищами і картинами природи.

Поряд з іншими видами творів, педагог радив включати до словесної творчості гумор, вважаючи, що він зміцнює розумові сили і здібності дитини [9; 11]. Саме гумор, на думку Василя Олександровича, виховує у дітей співпереживання, нетерпимість до грубощів і цинізму. Зважаючи на поради видатного педагога, до театральних постановок драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу педагоги включають вистави з гумористичним сюжетом.

Велика увага у Павлиській середній школі приділялась прослуховуванню музичних творів, розгляду картин живопису і втіленню їх у словесних образах [9; 11]. Видатний педагог прагнув аби слово, яке пояснює музику, було емоційним стимулом, що пробуджує чуттєвість до музики як до безпосередньої мови душі. «Музика починається там, де кінчається слово» -- писав В. Сухомлинський, тісно пов'язуючи ці два види мистецтва [6; 553]. За допомогою слова створювалася картинка, що пробуджувала спогади про пережите, про відчуття. Комплексна робота над твором має не тільки навчальне значення, а й виховне, вчить не лише описувати природу, а й формує в школярів ставлення до неї, формує особистість учня. Подібну практику впроваджують у своїй роботі й педагоги та вихованці драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу «Школа-колегіум» ім. Т.Шевченка.

драматичний гурток сухомлинський мовний

Висновки

Отже, на сучасному етапі активних пошуків нових шляхів реформування освіти особливо зростає науково-практична значущість творчої спадщини В. Сухомлинського. Він створив виховну систему, співзвучну із завданнями сучасної школи, тому такий широкий інтерес науковців та вчителів-практиків до творчої спадщини павлиського вченого. Процес виховання школярів засобами слова В. Сухомлинський насамперед пов'язував із вихованням почуттів, вважаючи, що справжнє виховання неможливе без емоційного ставлення до навколишнього світу. Для виховання почуттів у Павлиській середній школі використовувались різноманітні організаційні форми: «подорожі» до джерел думки і слова, уроки мислення серед природи, уроки слова і почуттів тощо, засоби: книга, пісня, казка, гумор. На думку видатного педагога, виховання дітей засобами слова становить собою єдність трьох компонентів: знань -- почуттів -- вчинків. На заняттях драматичного гуртка Сарненського навчально-виховного комплексу «Школа-колегіум» ім. Т.Шевченка впроваджуються у практику запропоновані видатним педагогом форми і методи роботи, що сприяють всебічному розвитку дитини -- основній меті виховання загалом, та формуванню мовної культури учнів зокрема. Серед таких форм роботи варто назвати бесіди, читання книг, складання авторських казок та інших творів, екскурсії, прослуховування музичних творів, розгляд картин живопису, їх втілення у словесних образах.

Список використаної літератури

1. Антонець М. Сучасні проблеми діяльності вчителя у педагогічній спадщині В. Сухомлинського: монографія / М. Антонець. -- 6 вид. -- Київ: Четверта хвиля, 2013. -- 224 с.

2. Голобородько Є. П. Слово як компонент педагогічного всесвіту В. Сухомлинського [Електронний ресурс] / Є. П. Голобородько. - Режим доступу: http://ps.stateuniversity.ks.Ua/file/issue_53/4.pdf

3. Сухомлинський В. О. Кімната казки / Вибр. тв. В 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В. О. Сухомлинський. -- Київ: Рад. шк.., 1977. -- 670 с.

4. Сухомлинський В. О. Ми слухаємо музику природи / Вибр. тв. В 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В. О. Сухомлинський. -- Київ: Рад. шк.., 1977. -- 670 с.

5. Сухомлинський В. О. На порозі юності / Вибр. тв. В 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В. О. Сухомлинський. -- Київ: Рад. шк.., 1977. -- 670 с.

6. Сухомлинський В. О. Музика / Вибр. Тв... В 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В. О. Сухомлинський. -- Київ: Рад. шк., 1977. -- 670 с.

7. Сухомлинський В. О. Народний учитель / Вибр. тв. В 5-ти т. Т. 5. Статті / В. О. Сухомлинський. -- Київ: Рад. шк.., 1977. -- 639 с.

8. Рідне слово / Вибр. тв. В 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В. О. Сухомлинський. -- Київ: Рад. шк., 1977. -- 670 с.

9. Ткаченко Г. М Виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В. О. Сухомлинського: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.01 / Г. М. Ткаченко. -- Київ, 2000. -- 16 с.

References

1. Antonets M. Suchasni problemy diialnosti vchytelia u pedahohichnii spadshchyni Vasylia Sukhomlynskoho: monohrafiia / M. Antonets. -- 6-te vyd. -- Kyiv: Chetverta khvylia, 2013. -- 224 s.

2. Holoborodko Ye. P. Slovo yak komponent pedahohichnoho vsesvitu Vasylia Sukhomlynskoho [Elektronnyi resurs] / Ye. P. Holoborodko. -- Rezhym dostupu: http://ps.stateuniversity.ks.Ua/file/issue_53/4.pdf

3. Sukhomlynskyi V. O. Kimnata kazky / Vybrani tvory. V 5-ty t. T. 3. Sertse viddaiu ditiam. Narodzhennia hromadianyna. Lysty do syna / V. O. Sukhomlynskyi. -- Kyiv: Radianska shkola, 1977. -- 670 s.

4. Sukhomlynskyi V. O. My slukhaiemo muzyku pryrody / Vybrani tvory. V 5-ty t. T. 3. Sertse viddaiu ditiam. Narodzhennia hromadianyna. Lysty do syna / V. O. Sukhomlynskyi. -- Kyiv: Radianska shkola, 1977. -- 670 s.

5. Sukhomlynskyi V. O. Na porozi yunosti / Vybrani tvory. V 5-ty t. T. 3. Sertse viddaiu ditiam. Narodzhennia hromadianyna. Lysty do syna / V. O. Sukhomlynskyi. -- Kyiv: Radianska shkola, 1977. -- 670 s.

6. Sukhomlynskyi V. O. Muzyka / Vybrani tvory. V 5-ty t. T. 3. Sertse viddaiu ditiam. Narodzhennia hromadianyna. Lysty do syna / V. O. Sukhomlynskyi. -- Kyiv: Radianska shkola, 1977. -- 670 s.

7. Sukhomlynskyi V. O. Narodnyi uchytel / Vybrani tvory. V 5-ty t. T. 5. Statti / V. O. Sukhomlynskyi. -- Kyiv: Radianska shkola, 1977. -- 639 s.

8. Vybrani tvory. Ridne slovo / V 5-ty t. T. 3. Sertse viddaiu ditiam. Narodzhennia hromadianyna. Lysty do syna / V. O. Sukhomlynskyi. -- Kyiv: Radianska shkola, 1977. -- 670 s.

9. Tkachenko H. M. Vykhovannia shkoliariv zasobamy slova u tvorchii spadshchyni V. O. Sukhomlynskoho: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk: 13.00.01. / H. M. Tkachenko. -- Kyiv, 2000. -- 16 s.

Размещено на Allbest.ru