Передумови якісного оцінювання умінь англійського усного мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Володіння усним іноземним мовленням завжди посідало вагоме місце в навчальних програмах мовних факультетів. «Без сумніву, - стверджував Р Ладо ще 1961 р., - уміння розмовляти іноземною мовою є найбільш цінованим із мовленнєвих умінь» (Lado 239). Значення уміння розмовляти іноземною мовою (ІМ) значно зросло останніми роками. Це обумовлено, передусім, глобалізаційними процесами, в яких задіяна Україна - поширенням міжнародних економічних, культурних, наукових та академічних відносин із зарубіжними партнерами, частішими подорожами наших громадян за кордон в якості туристів, працівників, студентів тощо. Наслідки таких стосунків відчуваються в наших аудиторіях, адже частина студентів вже має досвід спілкування із носіями ІМ у різноманітних контекстах та демонструє досить високий рівень володіння мовою неформального спілкування.

Визначення рівня володіння усного мовлення в аудиторії здійснюється під час поточного та підсумкового контролю відповідно до стандартів, які визначені в Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти: викладання, вивчення, оцінка (ЗЄР) («Common European Framework»). Саме за допомогою дескрипторів із усної продукції (монологічне мовлення) та усної інтеракції (діалогічне мовлення) визначені такі кількісні та якісні параметри говоріння, як належність висловлювання до певної сфери спілкування, тематика та проблематика змісту висловлювання та ступінь обізнаності студен - тіву них, обсяг та темп мовлення, складність та різноманітність використаних лексичних та граматичних засобів, складність комунікативних завдань та деякі інші.

Проблеми оцінювання умінь усного мовлення досліджуються фахівцями з прикладної лінгвістики (I. Csepes, N. DeJong, G. Fulcher, S. Luoma), та колективами розробників мовних тестів (ALTE, Cambridge ESOL), в основному, за межами нашої країни; винятком є кандидатська дисертація О. Української (Ukrainska). На нашу думку, питання розробки засобів контролю та оцінки усного мовлення є конче актуальним у вітчизняній методиці навчання ІМ, про що свідчить ціла низка факторів. По-перше, до програми Зовнішнього незалежного оцінювання іншомовних умінь випускників шкіл досі не включене тестування усного мовлення, що суттєво звужує показник володіння школярами ІМ. По-друге, тести з усного мовлення студентів ВНЗ здебільшого розробляються викладачами на підставі їхньої власної уяви про правила створення тестів та шкал оцінювання. На жаль, досвід викладання не може замінити знання про закономірності розроблення валідного та надійного тесту, а відтак «викладацькі» тести не завжди слугують якісним інструментом підсумкового контролю та оцінювання. По-третє, майже всі кандидатські дослідження із методичних проблем навчання усного мовлення мають доводити ефективність розробленої методики за допомогою тестів, проте методикою якісного оцінювання усного мовлення більшість дослідників повною мірою не володіє. Таким чином, вітчизняним науковцям слід привернути більш пильну увагу питанням оцінювання усного іншомовного мовлення. Започаткувати дискусію з цього питання, а також викласти основні теоретичні положення та оприлюднити власний доробок є метою цієї статті. Почнемо із аналізу теоретичних джерел із проблеми.

Вирішуючи питання розробки інструментів оцінювання усного мовлення, усі вчені виходять із того, що говоріння є складним умінням. На думку Д.П. Херіса, воно одночасно задіює різні мовні навички - вимовні, граматичні, лексичні, а також здібності до свідомого оперування інформацією під час плавного та швидкого висловлювання (Harris 81). М. Канале та М. Свейн (Canale, Swain) вирізняють чотири складові уміння розмовляти іноземною: граматичну (до складу якої входять знання граматики та лексики, вимова звуків, слів, а також інтонація та наголос); дискурсивну (яка відповідає за психологічну та мовну зв'язність висловлювань, успішне вираження смислів); соціолінгвістичну (яка передбачає лінгвістичну та соціокультурну релевантність висловлювань) та стратегічну компетенції (яка охоплює знання «коли і як розпочати розмову, як її підтримувати або закінчувати»).

У сучасних роботах, знаходимо більш конкретизований перелік складових уміння говорити ІМ. Так, на думку Г Фулчера, це вміння передбачає наявність таких макровмінь, як правильність, вільність, здатність успішно виконувати комунікативне завдання, володіння комунікативними стратегіями, дискурсивною, інтеракційною, прагматичною та соціолінгвістичною компетенціями. Кожне з макровмінь, у свою чергу, базується на комплексах умінь та компетенцій. Правильність базується на мовній компетенції, яка включає уміння правильно вимовляти, робити наголос, оформлювати інтонаційно, застосовувати синтаксичні структури та засоби когезії. Вільність передбачає уміння долати паузи хезітації, зайві повторювання, фальстарти, а також уміння повторного, оптимальнішого вибору лексичних одиниць та структурування речень. Володіння комунікативними стратегіями означає володіння стратегіями успішного вирішення завдань спілкування (узагальнення, перефразування, творення нових (зручних) слів/висловів, застосування більш вдалих структур, стратегії спільного вирішення завдань комунікації, перехід з однієї мови на іншу в разі необхідності, невербальні стратегії), а також стратегіями уникнення (формальними та функціональними). Дискурсивна компетенція базується на знанні комунікативних сценаріїв, суміжних пар, міни комунікативних ролей, ініціативних/ реактивних актів. Інтеракційна компетенція передбачає уміння створювати мовленнєвий продукт із співрозмовниками. Прагматична і соціолінгвістична компетенції складаються із усвідомлення доречності висловлювання (тобто його відповідності соціокультурній ситуації), знання імплікатур, уміння ідентифікувати особистість через її мовлення, усвідомлення сензітивних ситуацій, знання про тему / проблему спілкування, знання про культуру спілкування, знання гоноративів (Fulcher Testing Second Language Speaking).

Визначення складових уміння говорити є передумовою визначення конструкту усного тесту, який є відправним пунктом для розуміння того, що і як слід тестувати/оцінювати. Саме поняття «конструкт» тлумачиться у мовному тестуванні як сукупність визначених специфічних мовленнєвих макро та мікро умінь, на вимірювання яких спрямовують весь тест та/або окреме тестове завдання, та для чого розроблені способи такого вимірювання та інтерпретації його результатів (Alderson 18; Bachman, Palmer 21). Так, до конструкту тесту з говоріння можуть увійти визначені, зокрема, Г Фулчером макро - та мікроуміння, проте у різних комбінаціях в залежності від виду усного мовлення (монолог/діалог), його комунікативної функції та рівня володіння ІМ за ЗЄР Загалом, визначення конструкту ускладнене бажанням розробників тесту вимірити уміння студентів спілкуватися у ситуаціях, коло яких значно ширше, ніж тих, які можна змоделювати у тесті. (Fulcher Testing Second Language Speaking 47). Тому, для того, щоб розробити валідний усний тест, слід, з одного боку, урахувати та взяти до уваги усі реле - вантні риси говоріння та, з іншого, запобігти впливу факторів, які не мають відношення до конкретної ситуації спілкування та які пошкодять отриманню тестованими справедливої оцінки їх умінь.

Візьмемо зазначене до уваги та зробимо спробу визначити конструкт тесту усного мовлення, призначеного для перевірки умінь англійського усного мовлення у студентів спеціалізації «Східна мова», що вивчають англійську як другу іноземну. Для цього звернемось до аналізу дескрипторів рівня В2 ЗЄР Саме цей рівень є центральним в оволодінні ІМ; у багатьох навчальних контекстах він вважається цільовим. Щоб досягнути цього рівня у вивченні другої ІМ студентам-сходознавцям потрібні два роки (1-2 курси).

Визначальною рисою усного мовлення на рівні В2 є наголос на умінні ефективної аргументації. Саме на цьому рівні в користувачів

ІМ сформоване уміння вирішувати проблеми, деякі з яких можуть бути доволі серйозними (Fulcher, Davidson, Kemp 4).

Під час продукування монологу студенти повинні уміти: висловлювати власну думку і підтримувати та розвивати її під час дискусії слушними аргументами, поясненнями, коментарями. Вони повинні уміти пояснювати власну точку зору щодо актуальних проблем, наводячи задля цього аргументи на користь або проти можливих варіантів їх вирішення та пояснюючи причини підтримки або спростування певних думок.

Студенти також повинні уміти робити чіткий та детальний опис широкого кола явищ, подій тощо, які стосуються його інтересів, розгортаючи цей опис та наводячи додаткову ілюстративну інформацію та вагомі приклади на його підтримку.

Під час мовленнєвої інтеракції (діалогу/ полілогу) студенти повинні уміти: брати активну участь у неформальній дискусії щодо знайомих їм контекстів, чітко висловлюючи власну позицію. Під час дискусії вони повинні уміти швидко оцінювати альтернативні думки партнерів по спілкуванню та робити необхідні коментарі щодо висловлюваних поглядів. Також необхідно уміти висувати власні припущення/гіпотези та реагувати на припущення, зроблені іншими співрозмовниками.

Студенти також повинні знати, як розгортати усний дискурс того чи іншого типу: починати його, чергуватися з іншими співрозмовниками, тактовно їх перебивати у разі необхідності, закінчувати розмову, роблячи це достатньо ввічливо, хоча й із можливими незначними порушеннями мовленнєвого етикету.

Під час інтеракції студенти повинні уміти повно / детально розуміти висловлювання співрозмовників, зроблені стандартною англійською мовою навіть у ситуаціях із суттєвим фоновим шумом. Студенти повинні висловлюватись із високим ступенем вільності та спонтанності, що уможливить плавність та не напруженість їх розмови із носіями мови. Студенти повинні уміти виправляти свої помилки, якщо вони призводять до непорозуміння зі співрозмовниками, свідомо контролюючи коректність власних висловлювань.

Представимо характеристики мовлення на рівні В2 за допомогою тверджень про те, що і як студенти можуть говорити (can do statements). Також на основі дескрипторів ЗЄР, а також з урахуванням праць колективів розробників мовних тестів (ALTE, Camridge ESOL) визначимо обмеження, припустимі для мовлення на цьому рівні. Зробимо це за такими параметрів, як вільність мовлення, мовні характеристики (лексика, граматика, фонетика) та мовленнєві функції та дискурсивні стратегії, прийнятими у ЗЄР

Характеристики усного мовлення на рівні В2

Проаналізуємо зазначені вище характеристики усного мовлення на рівні В2. Якість усного мовлення визначається, як бачимо, за такими параметрами як вільність, плавність, легкість, володіння дискурсивними стратегіями. Втім, ніким із вчених досі не визначено, що саме мається на увазі, на приклад, під «досить довгіми» стосовно висловлювань та «доволі високою» стосовно швидкості (Aldersonetal.). Більш конкретними видаються інші параметри - теми/ситуації, тривалість висловлювання, певний (тематичний) словник, перелік граматичних структур, фонетичні та інтонаційні характеристики, мовленнєві функції та засоби когезії, які характеризують змістовне та мовно-мовленнєве наповнення усного мовлення на кожному із етапів навчання або курсів. Оскільки конструкт тесту досягнень (achievement test) повинен відображати зміст навчання за певний період часу, то звернемось до розгляду програмних вимог, сформульованих у відповідності до змісту базового посібника. Це потрібно для того, щоб мати чітку уяву про змістовно-тематичне та мовно-мовленнєве наповнення висловлювань студентів, що перевірятимуться за допомогою усного тесту.

Навчання студентів-сходознавців англійської мови як другої іноземної у межах аспекту «усна практика» проводиться на основі навчально-методичного комплексу (НМК) Global, виданого Macmillan Publishers Limited 2011 року. Відповідно до цільового рівню В2 пропонується здійснювати навчання студентів за посібником Global Upper-Intermediate на 1-2 курсах. Цей посібник, без сумніву, відноситься до посібників нового покоління. По-перше, в ньому яскраво виражений лінг - восоціокультурний компонент, що виявляється у спрямованості навчання англійської мови на її використання як мови глобального, світового засобу комунікації. Це такі секції посібника як «Глобальні голоси» (Global voices) та «Глобальна англійська» (Global English), матеріали яких розроблені, відповідно, для аудіювання англомовних висловлювань, зроблених носіями різних мов, та для читання текстів про історію та розвиток англійської як глобальної мови.

Ще однією рисою посібника є нестандартний підхід до відбору предметного змісту навчання. Автори відійшли від охоплення традиційної «туристської» тематики та запропонували зміст, що стосується загально людських цінностей, поданих у контрастуючих парах, наприклад, «Сміх та сльози», «Мрії та реальність». Такий підхід зумовлює орієнтованість організованого матеріалу на навчання критичного мислення, висловлення та обґрунтування власних думок, застосування мовленнєвих стратегій, що забезпечують реалізацію вагомих комунікативних функцій. Зрештою, такий підхід до відбору предметного змісту викликає в студентів значно вищій рівень мотивації навчання.

Ще однією визначальною рисою НМК є наявність тестів для поточного, проміжного та підсумкового письмового контролю, а також матеріалів для самооцінки студентами свого прогресу. Посібник також має електронний варіант робочого зошиту студента (e-workbook), що наближає навчання за посібником до навчання «змішаного типу» (blended learning). Отже, перелік позитивних рис посібника Global є вражаючим, проте існують деякі фактори, які утруднюють роботу викладача з ним, зокрема, під час контролю та оцінювання мовних досягнень студентів. Зупинимось на деяких з них.

Це, як не дивно, неможливість працювати у традиційному режимі так званих «топіків», адже їх не просто сформулювати на основі запропонованих матеріалів дискусійного характеру та за майже відсутніх текстів для читання. Відтак, контрольні запитання або комунікативні ситуації досить довгий час формулювалися різними викладачами по різному в залежності від їх бачення / сприйняття змістової проблеми, що розглядається як тема для дискусії. На жаль, автори посібника не пропонують завдання для оцінювання умінь усного мовлення та не надають критеріїв оцінювання. Висновком до цього є необхідність вироблення спільної стратегії та критеріїв оцінювання монологічного та діалогічного мовлення студентів, яке має відбуватися на основі вивчення теорії ті практики тестування усного мовлення.

Інша риса аналізованого НМК полягає у відсутності чітко визначеного списку так званого «активного вокабуляру». Його приходиться визначати через вправи у посібнику та робочому зошиті. Проте навіть ці вправи є нечисленними, одномовними, спрямованими лише на рецептивне володіння лексикою адже вправи типу «заповніть пропуски» або «знайдіть відповідність» не готують студентів до використання лексичних одиниць у продуктивному мовленні. Відсутність вправ на переклад, значення яких для створення у студента концептуальної відповідності вивчених одиниць, важко недооцінити. Виконання ж одномовних тестових завдань, запропонованих для поточного та рубіжного видів контролю у матеріалах, запропонованих авторами, не викликають особливих труднощів у студентів, надаючи реальну картину лише рецептивного, а не продуктивного володіння лексикою. Втім, як ми зазначали вище, лексична сторона мовлення входить до конструкту усного тесту.

Таким чином, віддаючи належне позитивним рисам чинного НМК, колективу викладачів слід виробити певні підходи до викладання та стандарти оцінювання мовних та мовленнєвих компетенцій студентів. Спираючись на наведений вище аналіз дескрипторів рівню В2, узагальнимо вимоги до усного мовлення студентів на цьому рівні в такий спосіб.

Отже, усне мовлення студентівповинне:

• бути ефективним (повним та зв'язним) висловлюванням щодо кола зазначених у програмі тем,

• містити чітку аргументацію та розгорнуту підтримку основних думок релевантними прикладами, пов'язаними із вивченим змістом спілкування;

• бути вільним, спонтанним, коректним та швидким (у визначених межах), а також стилістично релевантним;

• містити необхідні дискурсивні маркери та засоби когезії;

• бути коректним з точки зору вимови та наголосу слів, що визначені програмою кожного курсу, а також інтонаційного оформлення речень;

• містити коректне використання поширеного та різноманітного словника, передбаченого програмою кожного курсу;

• бути граматично правильним, особливо стосовно зазначених граматичних явищ та не містити систематичних помилок, а також помилок, що порушують комунікацію; помилки можуть виправлятися мовцем, що свідчить про сформований рівень самоконтролю.

Запропонуємо на основі визначених вимог критерії оцінювання усного монологічного мовлення студентів та укладемо шкалу його оцінювання відповідно до балів, що пропонуються кредитно-модульною системою оцінювання.

Шкала оцінювання усного (монологічного) мовлення

іноземний навчання мовлення посібник

Розроблену шкалу згідно із правилами мовного тестування необхідно пілотувати, в разі необхідності - модифікувати та, можливо, зробити зручнішою для використання у навчальному процесі. Саме це відносимо до подальших перспектив цього дослідження. Крім того, наступним кроком нього може (й повинне) стати розроблення, пілотування та модифікація тестових завдань із монологічного, а потім і з діалогічного мовлення. Саме за таких умов ми зможемо стверджувати, що оцінювання усного мовлення студентів є справедливим, валідним та надійним.

Размещено на Allbest.ru