Раціоналістична парадигма в освіті: переваги та недоліки
Аналіз причин домінування траціоналістичної освітньої парадигми. Характеристика протирічь між раціоналістичною і гуманістичною системами освіти. Особливість формування деструктивної особистості під час порушень заходів між раціоналізмом і гуманізмом.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.08.2018 |
| Размер файла | 20,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 37.0 +1
РАЦІОНАЛІСТИЧНА ПАРАДИГМА В ОСВІТІ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
Р.С. Мартинов
М.А. Білоус
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Для сучасної цивілізації з її всепоглинаючим культом розуму характерне прагнення, яке майже реалізувалося, - підкорити собі освіту через стандартизацію, стереотипність мислення, розвиненість до певної межі інтелекту за рахунок чуттєвості, моральності тощо, оскільки таким чином частково розвинена людина цілком відповідає вимогам індустріального суспільства з його функціональністю праці до інтелектуальних та моральних якостей. Із цього становища вбачається два виходу: або взагалі відмовитися від раціоналізму, або ж й далі розвивати основні раціоналістичні тенденції, притаманні суспільству, йти по логіці його розвитку, і тоді, досягнувши певної межі раціоналістичності та технократизму, індустріальне суспільство перейде до самозаперечення, постіндустріальної стадії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковане вирішення даної проблеми і на які спирається автор. Першим шляхом йшли «філософи підозри», починаючи із Ф. Ніцше та З. Фройда. Ними представлений образ раціонального суспільства і системи освіти, цілком негативно забарвлений; основний вихід із зазначеного становища вбачається у великій відмові. У останні десятиліття ХХ ст. стає впливовим так званий критичний напрямок, який, засновуючись на критичних ідеях суспільства Франкфуртської школи, запропонував радикальний задум «десекуляризації суспільства», тобто знищення школи як раціонального соціального інституту. Представники цього напряму А .Ілліч, Р. Рорті [1; 7] вбачали в школі основу всіх соціальних бід, оскільки інші соціальні інститути є похідними від неї. Саме школа формує конформіста, засновується на дисципліні, усуненні творчого потенціалу дитини, на педагогіці насильства і маніпуляції. Ними була запропонована така освіта, що базується на фаховому навчанні у процесі міжособистісної комунікації вихованця з майстром. Ця комунікація, окрім раціональних, включає гуманістичні ідеали співпраці, взаємоповаги та творчості. Ця концепція є варіацією антипедагогіки, що не визнає інституалізацію освіти, відмовляється від вимог щодо змісту освіти та педагогічного процесу, будь-яких норм і правил у освіті. На цих ідеях базується постмодерна філософія освіти, яка є супротивником диктату розуму, раціональності в освіті (Х. Патнем, П. Фрейре та ін. [3; 4]).
Цьому напрямку протистоїть технократична парадигма (Н. Бурбулес, Е.Тоффлер [2; 6]), яка має раціоналістичний характер і орієнтована, насамперед, на цінність знань, підконтрольність практичної діяльності викладача освітнім нормам і стандартам.
Виділення раніше не вирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Сутнісні витоки кризи освіти мають соціокультурну природу, демонструючи глобальну антропну кризу, що породжена відставанням духовного розвою людства від науково- технічного прогресу. Це відставання підкріплює система освіти, затверджуючи у свідомості людини ідею панування понад зовнішньою природою на шкоду пізнання природи внутрішньої, власних, притаманних людині, чуттєвих, інтелектуальних і моральних сил. Раціональність у освіти з інструментальної трансформується в технологічну. Її метою виявляється автономний суб'єкт, націлений на володіння та владу. Державні освітні стратегії здійснюються в алгоритмах «наглядати і карати» (М. Фуко). Цивілізаційна кризи виявляє себе в системі освіти через технократичний перекіс чистого знання на шкоду гуманітарної складової. Представники ж раціоналізму критикують освітній постмодернізм, за можливість відмови від інтелекту, знецінення знань хаосу невизначеності. Невиявленою залишається категорія «міри» у співвідношенні раціоналізму та постмодернізму у філософії освіти.
Цілі статті (постановка завдання). Метою поданої статті є всебічний розгляд домінуючого у освіті раціоналізму, дослідження тих реальних завдань, які виконував раціонально-метафізичний дискурс протягом історії людства в цілому і в системі освіти, зокрема, та перспективи його подальшого розвитку. Актуальними завданнями звернення до цієї проблеми є необхідність нової освітньої парадигми та зміни концептуальних кордонів філософії освіти у аспекті знаходження міри, нормалізації раціоналістичної та гуманітарної складових.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. Починаючи із античності, для західної метафізики характерно розуміння істини, засадничої для усіх вчинків і дій, як універсального, загального усім суб'єктам закону. Вищім досягненням західноєвропейського раціоналізму стала поява раціонального дискурсу та науки як сфери діяльності, яка спеціалізується на відкритті об'єктивних істин, які мають загальний характер.
Метафізика не є звичайним етапом прямування філософської думки, що послідовно змінюється. В її історії віддзеркалені епохальні зміни в розумінні існуючого. Становлення кожної доби пов'язано із категоріальним раціонально-метафізичним каркасом. Традиційний раціональний дискурс був однією з потужних умов формування, у тому числі, і сучасних форм тоталітаризму. Його витоки знаходяться в античності. Так, починаючи з досократиків з'явилася тенденція ототожнення буття з ідеями - вона була запропонована Парменідом і в переможному вигляді представлена Платоном: статус буття притаманний лише ідеям, речі - лише їх бліда копія. Далі, протягом багатьох сторіч буде відтворюватися ця традиція, яка варіює лише визначення сущого - субстанції, трансцедентного тощо. Як підсумок, буття відвертається від себе самого, стає забутим.
Наче передбачаючи наслідки всесвітньої перемоги теорії розуму над буттям, стоїки, циніки, а потім і середньовічні єретики прагнули щось заподіяти, аби врятувати людство, хоча б і за рахунок втілення світобудови у власному способі життя. Навіть ще в філософії Сократа були дві можливі тенденції розвитку. Розум у раціонально-дискурсивному вигляді переміг. Лев Шестов яскраво зображує цю подію: «Міцні перемоги отримує тільки здоровий глузд, який вміє утворювати філософські системи та організовувати безмежні держави з блискучими арміями. Світом править тверезо мислячий Сократ» [5, с. 98]. Наслідки цієї перемоги ми маємо зараз і в освіті.
На освітньому рівні критика раціоналізму стосується перш за все домінанти на теоретичне освоєння дійсності, яке часто призводить до того, що головна мета освіти явно чи приховано міститься у необмеженій інформатизації освіти (що, у свою чергу, заохочується засобами масової інформації, наприклад, сучасними псевдо інтелектуальними телеіграми).
Ідеї панують понад світом, знання буття панує понад самим буттям. Сформувався огидний фетиш раціональних форм мислення. Їх міцний усе поглинаючий культ приховує справжню реальність: освіта, почавшись у фразі, фразою і закінчується. Чужий світ понять, які вже застигли, пригноблює людину, як і похідний із його всевладдя авторитет служителів цього культу. Освіта вже не здатна нічого поробити з інформацією, яка закидається в неї наукою, і через те повинна розчленовувати себе на все більшу кількість спеціалізацій, не пов'язаних між собою ні предметом, ні засобами дослідження - лише формальною єдністю. Цю розірваність освіти, яка здатна сформувати лише розірвану свідомість, символізує оцінка як сурогатний показник освіченості. Головною педагогічною технологією навчального процесу у технократичному індустріальному суспільстві є монолог викладача, де даються відповіді на питання, які студенти не задавали. В даний час в системі освіти панує раціоналістична парадигма, спрямована на формування фахівця, підготовленого до існування на принципах конкуренції і боротьби і вільного від гуманістичного початку. Але професіонал у всій множині його здібностей, становить лише фрагмент особистості. Якщо особистість не має розвинених духовних рис, то її загальні і фахові здібності легко перетворюються на антисоціальні, деструктивними.
Протидія раціоналізмові реалізується у появі безлічі нетрадиційних закладів, у яких відмовляються від розвитку інтелекту на користь розвитку чуттєвості, тіла тощо. Прибічники цього шляху у опозиції індивід - соціум знаходяться, безперечно, на боці індивіда.
Але, як не дивно, найбільш творчо розвинені і вільні люди зустрічаються саме серед науковців. Раціоналізм свідомості виявляється й в експансії її в сферу творчості як цілокупної діяльності людини, що творить. Наука і техніка сьогодні актуалізують всі інтелектуальні здібності людини, розширюють духовний обрій, володіють духом, не поневолюючи його, тому що відповідний їм дух у принципі вільний від усякого догматизму вже через той факт, що він постійно обновляється.
В онтологічному сенсі все буття визнається творчим, але на сучасному етапі методологія предметної діяльності витісняється методологією конструювання, програмування. Природничо- натуралістичний погляд на світ замінюється культурно-технічним, а парадигма відображення перед даною реальністю - парадигмою створення чогось іншого, небувалого. Навіть деякі форми постмодерного мистецтва є породженням техніки, тому що вони ворожі образному і безпосередньому. З'явилися поняття комп'ютерної графіки, музичного програмування, автоматизації проектування тощо. У парадигму творчості входить і науково-технічна інноваційна діяльність. Причому апогеєм творчості стає «гра», що є цінною сама по собі, і на її безпосередність має орієнтуватися, на нашу думку, і сучасна освіта. Отже, нам уявляється, що об'єктивний факт раціоналізації творчості, онтологізації штучної реальності, пов'язаний із внутрішньою розірваністю самого буття. Усе це промовляє на користь неоднозначності оцінок раціоналізації творчості і визначеної евристичності цього процесу, іманентної діалектичної органічності, а не абсолютної антиномічності останнього. Творчість не протилежна раціональності. Навіть протікаючи на несвідомому рівні, не підкоряючись певним правилам і стандартам, у кінцевому рахунку вона актуалізується тільки в раціональній діяльності і може творити нові її зразки.
траціоналістичний освітній раціоналістичний гуманізм
Висновки
І все-таки вихід нам вбачається не в першому і не в другому шляху, а в їх діалектичному поєднанні, не у відмові від раціональності, а в її коеволюції з творчістю природною, у соціально-гуманітарному регулюванні першого і культивуванні другого.
Тільки культура, будучи вираженням і матеріалізацією цілісності людини, може стати антиподом однобічній раціональності, може протистояти однобічності, частковості, перекрученості і збіднінню людського буття. У цьому сенсі розумною виглядає позиція, що говорить про необхідність високого раціоналізму, постулюється сучасність як якийсь вищий етап розвитку Логосу, що, у гегельянському забарвленні, повинна усвідомити свої витоки, інтегрувати в духовній напрузі свої здібності виразити концентровану духовну спрямованість.
Не можна сказати, що раціоналізм абсолютно руйнує культуру, тому що він органічний і генетично пов'язаний із нею. Галузь культури - це галузь штучно створеного. Звичайно, у цьому процесі виразно виявляються негативи, але сенс розумної позиції складається в баченні контрастів і підтримці оптимальної стратегії через певні жертви. Сьогодні логіка культури підкоряється розвиткові науково-технічного розвитку, у якому більшість бачить підставу розумного і вольового розвитку, узвишшя над «природними лімітами». Це не заперечує іншої логіки, яка наполегливо виявляє себе в онтології (визнанні нескінченності багатьох форм нескінченно можливого буття), у гносеології (полілогічності пізнання), у моральності. Але це досить специфічні, особистісні, полісемантичні прояви, а життя вимагає чітких орієнтирів і ефективних засобів, тим більше у сфері освіти.
У системі освіти цілком відбивається суперечливість і нерозвиненість самої дійсності. Проте, констатація на принципову обмеженість розвитку людини у сучасних умовах малопродуктивна. Установка на те, що всі здібності та якості людини формуються, передбачає могутність освіти як раз у її переорієнтації на освоєння культури не в якості вже досягнутих результатів, а в формах сумісно-подільної діяльності. В іншому випадку, вона приречена на нерозвиненість, безвідповідальність за все, що відбувається у світі. Її участь - існування у світі вже здійснених смислів, часто неадекватних і міфологічних. Людина повинна усвідомити смисл свого буття, оскільки це те, ким вона вирішує бути. Усі форми раціональності, мають бути союзниками, не ворогами, розвивати, а не сковувати кригою вільну течію думки.
Література
1. Зинченко В.В. Модель «нового гуманизма» в ценностной системе и принципах современной социальной философии образования // Перспективы науки и образования. - 2014.
2. Тоффлер Э. Третья волна. - М.: АСТ, 2004. - 784 с.
3. Фрейре Пауло. Педагогика угнетенных : Материалы к учеб. семинарам Шк. трудовой демократии : Пер. с португ. / Пауло Фрейре; [Предисл. Г. Ракитской, Б. Ракитского]; Ин-т перспектив и проблем страны Рос. акад. естеств. наук. - М. : Шк. трудовой демократии, 1998. - 40 с.
4. Шестов Л. Только верою. - Париж: УМКА - Пресс , 1966.- 265 с.
5. Burbules N. C. Where is philosophy of education today: at the start of a New Millennium or at the end of a tired old one? / N. C. Burbules // Philosophical Studies in Education. - 2002. - Vol. 33. - P. 13-24.
6. Carr W. Philosophy and Education / W. Carr // Journal of Philosophy of Education. Oxford, 2004. -Vol. 38. -No 1. - P. 3-16.
Анотація
У статті проаналізовано причини домінування траціоналістичної освітньої парадигми, її сутність, феноменологія і перспективи подальшого розвитку. Зафіксовано протиріччя між раціоналістичної і гуманістичної парадигмами освіти. Це протиріччя проявляється в прагненні раціоналізму до стандартизації і тестування та прагненні гуманітарної парадигми до індивідуалізму і відмови від істини. Досліджено причини критики раціоналізму і показано, що порушення заходів між раціоналізмом і гуманізмом призводить до формування деструктивної особистості.
Ключові слова: освіта, раціоналізм, технократизм, гуманізм, парадигма, дискурс, особистість
В статье проанализированы причины доминирования рационалистической образовательной парадигмы, ее сущность, феноменология и перспективы дальнейшего развития. Зафиксировано противоречие между рационалистической и гуманистической парадигмами образования. Это противоречие проявляется в стремлении рационализма к стандартизации и тестированию и стремлении гуманитарной парадигмы к индивидуализму и отказу от истины. Исследованы причины критики рационализма и показано, что нарушения меры между рационализмом и гуманизмом приводит к формированию деструктивной личности.
Ключевые слова: образование, рационализм, технократизм, гуманизм, парадигма, дискурс, личность.
The article analyzes the reasons for the dominance of the rationalistic educational paradigm, its essence, phenomenology and prospects for further development. There is a contradiction between rationalistic and humanistic education paradigms. This contradiction is manifested in the desire of rationalism to standardization and testing and striving for a humanitarian paradigm for individualism and a rejection of the truth. The reasons for the criticism of rationalism are investigated and it is shown that the violation of the measure between rationalism and humanism leads to the formation of a destructive personality.
Keywords: Education, rationalism, technocracy, humanism, paradigm, discourse, personality.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Гуманізації різноманітних аспектів освітньої діяльності. Авторитаризм у вітчизняній освіті. Гуманізація змісту та спрямованості освіти, організаційних основ освіти. Розгляд освіти з кадрово-професійної точки зору. Особистісно-орієнтоване навчання.
монография [112,1 K], добавлен 15.07.2009Вивчення першочергових завдань освітньої політики держави. Дослідження механізму сталого розвитку системи освіти. Аналіз особливостей розвитку освіти з урахуванням сучасних вимог. Аналіз парадигмальних аспектів модернізації системи освіти в Україні.
статья [22,6 K], добавлен 22.02.2018Особливості системи освіти Німеччини: початкової, середньої, вищої. Повноваження держави і федеральних земель у розвитку і регулюванні освіти. Шкала оцінювання учнів та студентів. Болонський процес у гімназіях та університетах. Реформи освітньої системи.
презентация [708,5 K], добавлен 24.05.2016Аналіз підходів до трактовки поняття "інновація". Інноваційний характер, ознаки та цілі сучасної освіти. Зміст типології А.І. Пригожина. Класифікаційні ознаки інновації за К. Ангеловським. Рівень педагогічних інновацій, їх належність до парадигми.
реферат [32,4 K], добавлен 06.11.2016Духовність як невід’ємна частина розвитку рис особистості. Критерії та рівні сформованості духовних якостей в учнях. Особливості розвитку творчої особистості в позашкільній освіті. Етичне і трудове виховання як основа процесу духовного розвитку дитини.
методичка [312,1 K], добавлен 21.02.2014Парадигма "освіти протягом життя", яка передбачає розвиток людини впродовж усього життя як робітника, громадянина, індивідуальності. Принципи та перспективи розвитку позаформальної та дистанційної освіти культурологів. Переваги заочно-дистанційної освіти.
практическая работа [19,2 K], добавлен 28.12.2012Формування у молоді здатності до вибору моральних цінностей, створення власних критеріїв, побудованих на гуманістичних ідеалах як основне завдання ціннісного виховання. Розвиток кожної особистості - один з аксіологічних орієнтирів освітньої системи.
статья [16,6 K], добавлен 07.02.2018Сучасний освітянський простір України, болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти України. Перспективи розвитку української освіти. Мета впровадження незалежного тестування, формування національної системи кваліфікацій.
реферат [32,4 K], добавлен 06.10.2009Історія та основні етапи виникнення та розвитку американської системи освіти, її специфіка та відмінні риси порівняно з українською системою. Реформи освіти в США другої половини ХХ століття. Цілі та форми реалізації сучасної освітньої стратегії США.
реферат [15,1 K], добавлен 17.10.2010Розробка нової освітньої стратегії – полікультурної освіти. Проблема полікультурної освіти в поліетнічному багатонаціональному суспільстві. Дослідження історичних та соціокультурних чинників, що сприяють зародженню і розвитку полікультурної освіти.
статья [18,6 K], добавлен 17.12.2008Гуманізація як пріоритетний напрям сучасної освіти, головна умова реалізації творчого потенціалу, формування його педагогічного мислення, професійної компетентності, гуманітарної культури. Проблема вдосконалення освіти у її гуманістичному аспекті.
реферат [23,1 K], добавлен 15.10.2012Основні принципи Болонської декларації. Ступеневість та доступність вищої освіти у Великій Британії. Принципи організації вищої освіти у Франції. Цикли університетської освіти у Франції. Ступеневість освіти та кваліфікації у польській вищій освіті.
реферат [21,4 K], добавлен 29.09.2009Дослідження різних аспектів формування україномовної соціокультурної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, яка забезпечує соціокультурну мобільність майбутніх учителів. Аналіз пріоритетів соціокультурної парадигми освіти.
статья [26,0 K], добавлен 06.09.2017Підвищення вимог до рівня освітньої та фахової підготовки людини у зв'язку з науково-технічною та інформаційною революцією. Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти, історичні витоки ступеневої освіти. Особливості національних систем вищої освіти.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 25.10.2011Вища освіта: структура та зміст. Соціально-педагогічні умови якісної освіти в Україні. Види навчальних закладів. Моделі освіти, характеристика, принципи та загальні закономірності педагогічного процесу. Організація та прогнозування освітньої галузі.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 05.07.2009Методологічна парадигма та особливості розвитку гендерних досліджень. Перспективи впровадження гендерної освіти в Україні. Дослідження впливу гендерних стереотипів на процес соціалізації дитини. Висвітлення проблем спільного та роздільного навчання.
дипломная работа [117,2 K], добавлен 30.10.2013Розвиток вітчизняної освіти за нормативами європейських домовленостей. Придатність приватних закладів освіти в Україні для інноваційного розвитку. Конкурентний вихід української освіти на світовий ринок інтелектуальних послуг. Псевдо-інноваційної моделі.
статья [24,4 K], добавлен 02.02.2013Реформування освітньої системи в незалежній Україні. Нова законодавча і нормативна бази національної освіти. Проблеми наукової діяльності, управління освітою. Посилення гуманітарного компоненту освіти, пріоритетні напрями державної політики в її розвитку.
реферат [41,5 K], добавлен 09.02.2011Загальна характеристика та особливості трьох основних систем освіти, що використовуються в сучасній Німеччині: шкільна, професійна та вища. Схема на напрямки взаємодії між системами. Умови присвоєння звання доктора наук. Вдосконалення української освіти.
презентация [558,2 K], добавлен 14.05.2014Вплив чинників розвитку освіти на вибір спеціальності культуролога, їх види. Вдосконалення системи освіти в контексті соціокультурної політики розвинених країн. Позасистемна освіта як фактор реалізації ідей якості. Позасистемні форми освітньої діяльності.
контрольная работа [16,9 K], добавлен 19.12.2012
