Матеріальне становище професорської корпорації університету Святого Володимира в 1834-1884 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.4(477-25)«1834/1884»

МАТЕРІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ ПРОФЕСОРСЬКОЇ КОРПОРАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА В 1834-1884 РР

В.М. Василенко

Постановка проблеми. Історичні дослідження в ХХІ ст. зміщують фокус наукових пошуків з загальноісторичних проблем до історії «малих соціальних груп», мікроісторії та історичної антропології. Дослідження окремих аспектів повсякденного життя вченої корпорації постає в руслі останніх тенденцій в розвитку історичної науки. Матеріальне становище відігравало важливе місце у повсякденні професорської корпорації Київського університету Св. Володимира. Від фінансових можливостей вченої республіки залежали всі аспекти повсякденного життя починаючи з побуту і закінчуючи сімейним статусом.

Аналіз останніх досліджень. Довгий час існування ідеологічних заборон негативно впливало на вивчення соціокультурних аспектів вищої школи. Лише в останні десятиріччя науковці намагаються відновити дослідження в межах історико-антропологічного підходу [1--4].

Мета. Наступна стаття виявляє вплив матеріального становища на різноманітні аспекти повсякденного життя професорської корпорації Київського університету Св. Володимира.

Виклад основного матеріалу. Матеріальний статус професорів визначався не лише посадовим окладом, але й походженням, сімейним становищем та соціальним статусом. Основу доходів вченої республіки складало жалування в університеті, що складався з заробітної плати та додаткових виплат на квартирування та харчування.

Професори як державні чиновники не були найбільш заможною частиною імперського суспільства. Високий соціальний статус «вченої корпорації» втім не забезпечувався достатнім фінансуванням, що викликало постійний дефіцит професорсько-викладацьких кадрів на кафедрах та обмежувало кількість бажаючих ставати на шлях служіння науці. Становище професорської корпорації як державних службовців залежало від нормативно-правових актів, що регулювали не лише статус й повноваження наукової еліти, але й її матеріальне становище [5, 194].

На початковому етапі Київський університет отримував недостатнє фінансування. Заробітна плата професорів була низькою, це змушувало науковців шукати додаткових доходів. Приватні уроки, квартирувати студентів, робота в медичних та освітніх установах Києва стали важливими факторами фінансової стабільності вченої республіки [6, 32]. Професори університету додатково працювали лікарями, журналістами, адвокатами чи редакторами журналів. Інколи такий дохід перевищував посадовий оклад і дозволяв суттєво поліпшити матеріальне становище. Так, відомому професору О. Кістяківському адвокатська практика приносила 8 тис. руб. на рік, що вчетверо перевищувало заробітну плату в стінах університету [7, 29].

За Статутом 1863 р. заробітна плата вченої корпорації складала від 1200 руб. у доцента - до 3 тис. руб. в ординарного професора. Це було майже вдвічі більше, ніж за Статутом 1835 р. [8, 99]. Разом з цим було підвищено статус наукової еліти як державних службовців. З 1863 р. професори університету були прирівняні до статських радників, що показує зростання ролі вченої республіки в суспільно-політичному житті імперії. Крім того професорська корпорація могла розраховувати на додаткові виплати з невикористаних університетом коштів наприкінці кожного року залежно від штатного окладу та кількості прочитаних лекцій [9, 3].

Запровадження Статуту 1884 р. збільшило заробітну плату наукової та державної еліти виросла до 3 тис. руб. в ординарних професорів і до 2 тис. - в екстраордирних. Статут хоча і радикально не збільшив оклади, але ввів гонорарну систему виплат за слухання лекцій, які сплачували студенти (1 руб. на півріччя) [10, 45]. Гонорари одного боку сприяли поліпшенню матеріального становища окремих професорів, про те в цілому стали причиною збільшення соціальної диференціації в межах вченої республіки. Гонорар залежав від спеціалізації та кількості студентів на факультеті, тому суми гонорарів були нерівномірними і викликали загальне обурення.

Додатковий дохід вченій корпорації приносили адміністративні посади ректора, проректора, вчених секретарів. Додаткові виплати за посади могли становити 1500 руб. в рік (за Статутом 1884 р. ) у ректора, до 300 руб. у вченого секретаря [11, 1027-1039]. Балатування на ці посади завжди супроводжувалося протистоянням та скандалами, які мали серед багатьох аспектів (особистих, політичних, релігійних, фракційних) і фінансовий.

Вагомим додатком до матеріального забезпечення було проживання професорів в стінах університету. Проте специфіка Київського університету полягала в тому, що навчальний заклад не мав достатнього житлового фонду. Навіть студенти змушені були винаймати квартири. Більшість професорського складу винаймала будинки, випадки володіння нерухомістю були одиничними [12, 8]. Лише окремі представники вченої корпорації дворянського походження могли дозволити власні будинки та земельні ділянки. З 35 професорів дворянського походження лише шість мали власні будинки. В Київському університеті лише професор А. Славатінський мав земельну ділянку в 6 десятин. [13, 184-186].

Варте уваги ще одне джерело отримання доходів - це підприємницька діяльність. Більшість наукової еліти складали державні службовці, які не мали додаткових доходів, окрім викладацької роботи. Фінансова залежність від держави та недостатнє фінансування сприяли активізації пошуків додаткових доходів. Згодом виникає навіть особлива група «професорів-підприємців», які паралельно з науковою та викладацькою роботою беруть активну участь у створенні різноманітних кооперативів, акціонерних товариств та підприємств [14, 48-49,].

Специфіка становлення університету, його особлива місія та дещо провінційний статус, викликали нестачу професорсько-викладацьких кадрів. Це давало змогу професорам отримувати дохід шляхом читання лекцій на вакантних посадах. Більшість професорів Московського та Петербурзького університетів не бажали переїздити до Києва, тому важливим матеріальним стимулом були «підйомні» кошти які виділялись під час переїзду, інколи ця сума була дуже значною і доходила до 1000 руб. [15, 5].

Після відставки професори університету могли розраховувати на пенсійне забезпечення залежно від вислуги, що складало від 80 до 100% посадового жалування. За статутом 1884 р., навіть після звільнення науковці мали право на користування посібниками університетської бібліотеки та читання лекцій. Крім того, грошове утримання в разі смерті професора отримувала його дружина або діти. [16, 35-36].

Більш менш незалежними у фінансовому плані були професори вихідці з заможних родин, які отримали багатий спадок, але у загальній масі професорів таких була меншість. Більшість викладачів змушені були шукати додаткових доходів через прикладні дослідження, які могли принести додаткові доходи [6, 27]. матеріальний професор науковий еліта

Висновки

Таким чином, матеріальне становище професорської корпорації університету Св. Володимира залишалося складним попри високий суспільний статус наукової еліти. Недостатнє фінансування викликало пошук додаткових джерел доходів, що негативно впливало на наукову та викладацьку діяльність Посадові оклади вченої республіки попри постійне зростання не забезпечували побутові потреби та стиль життя наукової еліти.

Список використаної літератури

1. Драч О. О. Студенчество Университета св. Владимира эпохи Шевченко: социокультурный портрет / О. О. Драч // Київ і кияни у соціокультурному просторі ХІХ-ХХІ століть: Шевченкознавчий дискурс (до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка) : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. - К., 2014. - С. 10-21.

2. Университет в Российской империиХУН - первой половины XIX века / [под. общ. ред. А. Ю. Андреева, С. И. Посохова]. - Москва : РОССПЭН, 2012. - С. 671.

3. Посохов С. И. Профессорский стиль и качество жизни в университетских городах Российской империи первой половины XIX в. / С. И. Посохов // Tractus Aevorum : эволюция социокультурных и политических пространств. - 2014. - № 1, т. 1. - С. 78-96.

4. Вішлєнкова Є. А. Корпоративність і етнічна ідентичність Казанського імператорського університету / Є. А. Вішлєнкова // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. - Випуск 7 : Спеціальне видання : Університети та нації в Російській імперії. - Харків ; Київ : Критика, 2005. - C. 167-187.

5. Бушуева Л. А. Повседневность университетского профессора Казани. 1863-1917 гг. / Л. А. Бушуева. - Казань : Центр инновационных технологий, 2012. - С. 288.

6. Киев и Университет Св. Владимира при імператоре Николае І : 1825-1855. - Киев : Типогр. С. В. Кульжен- ко, 1896. - С. 100.

7. Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874-1885) : 1874-1879 / О. Ф. Кістяківський ; [Упорядники : В. С. Шандра та ін. ] - Київ, 1994. - Т. 1 - С. 645.

8. Історія Київського університету : монографія [ І. В. Верба, О. В. Вербовий, Т. Ю. Горбань та ін. ]. - Київ : ВПЦ «Київський університет», 2014. - С. 895.

9. ДАК. - Ф. 16. - Оп. 304. - Спр. 272. - Арк 3

10. Жмудський О. З. Історія Київського університету : 1834-1859 / О. З Жмудський. - Київ : Вид-во Київського ун-ту, 1959. - С. 629.

11. Зборник постановлений по министерству народного просвещения. - Т. 9. - Спб., 1893. - Стлб. 1027-1039.

12. Стельмах С. П. Професорська корпорація Київського університету в ХІХ - на початку XX століття: спроба колективного портрету. / С. П. Стельмах // Вісник Київського національного університету імені Т.Г Шевченка. Серія : Історія. - 2000. - Вип. 46. - С. 5-11.

13. Щетинина Г. И. Университеты в России и устав 1884 года, университеты / Г. И Щетинина. - Москва : Наука, 1976. - С. 231.

14. Иванов А., Кулакова И, Русская профессура на рубеже ХІХ-ХХ веков. / А. Иванов, И. Кулакова // Русская история. - 2013. - № 2. - С. 44-62.

15. Протокол заседания совета 7 сентября 1862 года // Университетские известия. - 1862. - сентябрь, № 5. - С. 51.

16. Левицька Н. М. Матеріальне забезпечення викладачів гуманітаріїв вищих начальних закладів Надніпрянської України (ХІХ - початок XX ст.) / Н. М. Левицька // Наука. Релігія. Суспільство. - 2012. - № 4. - С. 35-36.

17. Шип Н. А. Интелигенция на Украине (ХІХ в.) : Ист.-социол. очерк / Н. А Шип. - Киев : Наук. думка, 1991.

Анотація

Ключові слова: матеріальне становище, заробітна плата, професорська корпорація, університет Св. Володимира .

Introduction. Analysis ofsome aspects of the everyday life of an academic body arises in the light of the latest disposition of the history development. The economic status has played an important role in everyday life of an academic body of the St. Volodumur University. There was a dependence between different aspects of everyday life such as mode of life or family status, and its financial facilities.

Purpose. An article determines an influence of the material status on the different aspects of the everyday life of the academic body of the St. Volodumur University in Kyiv.

Results. There was revealed the main factors of the material status of the academic body of the St. Volodumur University in Kyiv.

Originality. The global investigation of the material status of an academic body as a separate social group was made for the first time.

Conclusion. The economic status of an academic body of the St. Volodumur University was a difficult despite their high social status. An insufficient investment had provoked other searches of the earnings which influenced badly on the scientific and academic activity. Position salaries haven t covered everyday expenses of the scientific nobles, despite the constant pay rise.

Key words: material status, salary, academic body, St. Volodumur University.