Формування гуманного ставлення до людей похилого віку у студентів педагогічних університетів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Формування гуманного ставлення до людей похилого віку у студентів педагогічних університетів

Кузьмич В. К.

Розглянуте питання становлення гуманної особистості майбутнього вчителя. Визначена структура гуманного ставлення та чинники, необхідні для становлення гуманності в майбутніх педагогів. Охарактеризована процедура дослідження рівнів сформованості гуманного ставлення до людей похилого віку.

Ключові слова: гуманність, гуманне ставлення, гуманізація освіти, гуманне виховання, навчально-виховний процес.

Актуальність теми дослідження обумовлена істотними трансформаціями у соціально-економічному, політичному та духовному житті українського суспільства, які загострили проблему формування гуманістично орієнтованої особистості. Значна частина молодих людей, унаслідок домінування у їх свідомості прагматичних та егоїстичних інтересів, досить розмито розуміє зміст гуманістичних цінностей. Такі тенденції обумовлюють формування особистостей, які дбають лише про свої індивідуальні інтереси, нехтуючи загальнолюдськими цінностями. А це в подальшому може загрожувати руйнуванню взаємовідносин між окремими особами та групами людей різного віку, соціального стану.

Постановка проблеми. Нині у досить складному становищі знаходяться люди похилого віку. Труднощі життя цієї соціальної категорії треба пов'язувати не лише з матеріальними негараздами та фізичною немічністю, але й із соціальним сприйняттям людей третього віку. Серед молоді склалося упередження стосовно пасивності та відсутності суспільної користі від літньої людини. У зв'язку з цим виникає необхідність у формуванні нової системи цінностей, яка допоможе молодому поколінню засвоїти гуманістичні ідеали, сприймати похилий вік як один із етапів онтогенезу індивіда, а людям літнього віку - включитися до суспільного життя [1; 2; 3; 4; 7].

Становлення гуманістичних цінностей необхідно пов'язувати з навчально-виховною діяльністю. Саме від педагога залежить, яким буде наше майбутнє суспільство. У зв'язку з цим, пріоритетним завданням сучасної професійної педагогічної освіти має бути формування гуманістично орієнтованої особистості студента педагогічного університету. Ефективним засобом досягнення цієї мети є моделювання суб'єктно орієнтованого освітнього простору, що передбачає інтеграцію навчальної та позанавчальної діяльності студента педагогічного вишу, розширюючи можливості для самопізнання, самоосвіти та саморозвитку майбутнього педагога.

Стан розробленості проблеми. Механізм формування гуманних якостей і стосунків у вищих навчальних закладах охарактеризовано у працях А. Алексюка, Г. Балла, Є. Березняка, і. Беха, В. Бондаря, С. Гончаренка, Г. Ковальова, О. Мороза, А. Нісімчука, О. Сухомлинської, С. Циганок та ін.

Методологічну основу процесу формування гуманістичної спрямованості студента складають психолого-педагогічні підходи: соціально-педагогічний (В. Бочарова, М. Галагузова, А. Мудрик, С. Сальцева); особистісно-діяльнісний (Л. Буєва, М. Вікуліна, А. Ксенофонтова, і. Якиманська); аксіологічний (М. Каган, А. Кирьякова, З. Равкин, Є. Шиянов, В. Ядов); практико-орієнтований (Н. Кузьміна, А. Маркова, С. Чистякова).

Мета дослідження - на підставі теоретичного обґрунтування проблеми гуманного виховання студентів педагогічних університетів розробити методику виховання гуманних якостей майбутніх педагогів та формування у них гуманного ставлення до людей похилого віку.

Виклад основного матеріалу. Емпіричною базою дослідження був Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. У дослідно-експериментальній роботі брали участь 256 студентів історичного та природничого факультетів, 30 викладачів ПНПУ, 80 людей похилого віку.

На різних етапах педагогічного експерименту брали участь понад 350 досліджуваних. Така дослідницька база дозволила забезпечити репрезентативність статистично-достовірної вибірки. Дослідницька робота здійснювалася на кафедрі педагогічної майстерності та менеджменту імені і. А. Зязюна та кафедрі загальної педагогіки та андрагогіки.

Були визначені особливості рівня полікомунікативної емпатії у майбутніх педагогів за допомогою методики діагностики рівня полікомунікативної емпатії (за і. Юсуповим). Аналіз отриманих даних подано у табл. 1:

Таблиця 1

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 1. Аналіз рівня полікомунікативної емпатії у майбутніх педагогів, у %

Отже, із 160 досліджуваних лише 43%, тобто 69 опитаних, набрали від 37 до 62 балів, що свідчить про середній рівень емпатійності, що властивий переважній більшості студентів. Такі особистості в міжособистісних стосунках схильні оцінювати людей за їхніми вчинками, ніж довіряти своїм власним враженням. їм властиві емоційні прояви, але здебільшого вони залишаються під самоконтролем. У спілкуванні уважні, прагнуть зрозуміти більше, ніж сказано словами, але при зайвому впливі почуттів співбесідника втрачають терпіння. При читанні художніх творів і перегляді фільмів частіше стежать за дією, ніж за переживаннями героїв.

22% студентів (35 осіб) із 160, які набрали від 63 до 81 балів відповідно до даної методики, мають високу емпатійність. Такі люди чутливі до потреб і проблем тих людей, які їх оточують, великодушні, схильні багато що вибачати. З інтересом ставляться до людей. їм подобається пізнавати людей і цікавитися їхнім майбутнім. Вони емоційно чуйні, товариські, швидко встановлюють контакт із тими людьми, що їх оточують. В оцінці подій більше довіряють своїм відчуттям та інтуїції, ніж аналітичним висновкам. Вважають за краще працювати з людьми, ніж бути наодинці з собою.

35% студентів (56 опитаних) ВНЗ набрали від 12 до 36 балів, це свідчить про низький рівень емпатійності. Таким людям властиві труднощі у встановленні контакту з людьми, вони некомфортно відпочивають у великій компанії. Емоційні прояви у вчинках тих людей, які їх оточують, часом здаються їм незрозумілими і позбавленими сенсу. Вони віддають перевагу відокремленим заняттям конкретною справою, а не роботі з людьми. Вони прихильники точних формулювань і раціональних рішень. Цінують людей за ділові якості і ясний розум.

Етап оброблення результатів дослідження складався з аналізу результатів за кожною методикою по вибірках різних курсів, а також визначення кореляційного зв'язку за коефіцієнтом кореляції Пірсона. У досліджуваних студентів другого курсу встановлено зв'язок установок з ідентифікацією, інтуїтивного каналу емпатії з ідентифікацією. У майбутніх педагогів четвертого курсу виявлено зв'язок емпатійності з установками, ідентифікацією, інтуїтивним та емоційним каналами емпатії.

Ми визначили сформованість прийняття інших у майбутніх педагогів за допомогою методики «Шкала прийняття інших» (за В. Феєм). Розглянемо дані, отримані у результаті проведення методики (табл. 2., рис. 2.):

Таблиця 2

Зобразимо отримані дані графічно (рис. 2):

низький середній високий

Рис. 2. Аналіз рівня прийняття інших у майбутніх педагогів, у %

Як бачимо за рис. 2., для 30% другокурсників характерний низький рівень прийняття інших, для 44% - середній і для 26% - високий. Це пояснюється тим, що ще триває адаптація до навчання у ВНЗ, студентам складно сприймати оточуючих (студентів і викладачів), що, звичайно, поширюється і на людей похилого віку. Також студенти бояться помилитися у виборі методів і прийомів роботи, що підвищує загальну напруженість і перешкоджає ефективному прийняттю інших.

Для 15% студентів четвертого курсу властивий низький рівень розвитку прийняття інших, для 33% - середній рівень і для 52% - високий рівень. Отримані дані свідчать, що у студентів старших курсів розвиненіше прийняття інших, ніж у студентів другого курсу. Старші студенти мають певні навички роботи з людьми, теоретичну базу, вони розуміють важливість розуміння іншої людини для роботи педагога. Студенти з високим рівнем прийняття інших вважають інших людей гарними співрозмовниками та бажають надати їм допомогу. Вони загалом позитивно ставляться до оточуючих, їм приємний сам факт спілкування. Для студентів із середнім рівнем прийняття інших властиве вибіркове ставлення до оточуючих, іноді вони відмежовуються від оточуючих, оскільки не бачать з ними нічого спільного. Студенти з низьким рівнем прийняття інших вважають, що вони взагалі не повинні спілкуватися з оточуючими, вислуховувати чиюсь точку зору, розуміти когось і надавати допомогу. Така позиція буде перешкоджати виконанню професійних обов'язків педагога.

На нашу думку, для вчителя оптимальним є високий рівень здатності до психологічної близькості з іншими, що передбачає високу чутливість до проблем оточуючих, великодушність, схильність пробачати, зацікавленість у ставленні до учнів, а також комунікабельність, швидке встановлення міжособистіс- них контактів, прагнення не допускати конфліктів, знаходити компромісні рішення.

Дані констатувального експерименту засвідчили, що існуюча практика виховного процесу у вишах не забезпечує належного рівня розвитку гуманних якостей у майбутніх педагогів. Для розроблення та перевірення ефективності організаційно-педагогічних умов виховання гуманності до людей похилого віку у студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі їх фахової підготовки проведено формувальний експеримент.

Мета формувального експерименту полягала у реалізації спроектованої теоретичної моделі виховання гуманного ставлення до людей похилого віку у студентів педагогічного ВНЗ. Формувальний експеримент тривав один навчальний рік (2014-2015 н. р.).

Першим етапом виховання був демонстраційний, мета якого полягала у наданні майбутнім педагогам інформації про моральні норми та цінності, ознайомленні їх із прикладами гуманного ставлення, формуванні вмінь і навичок звичного виконання норм гуманної поведінки щодо найближчого оточення.

З метою реалізації спроектованої теоретичної моделі гуманістичного виховання була звернута увага на історію життя і виховання студентів, досліджувався життєвий досвід майбутніх педагогів за допомогою вивчення особових справ, результатів первинного вишівського анкетування, та шляхом особистих бесід із куратором. На основі отриманої інформації були складені індивідуальні портфоліо на кожного студента експериментальної групи.

Досягнення та невдачі майбутніх педагогів, пов'язані з процесом формування гуманного ставлення до людини, фіксувалися у щоденнику куратора. Враховуючи, що мотивація є провідним чинником освітнього процесу, а мотиви - головною рушійною силою, ми прагнули сприяти формуванню як мотивів самовдосконалення особистості майбутнього педагога, так і мотивів виховання гуманного ставлення до людей похилого віку зокрема.

Відмітимо, що на демонстраційному етапі виховання у студентів сформувалася система знань про саморозвиток і самовдосконалення особистості. Ця мета була досягнута шляхом вивчення студентами традиційних курсів, проведення практичних занять із самопізнання своїх індивідуальних особливостей. Студентами була усвідомлена відсутність повноцінної системи педагогічних умов, необхідних для розгортання процесу саморозвитку майбутнього педагога, та наявність певних індивідуальних труднощів.

Мотиваційний компонент виховання передбачав формування у майбутніх педагогів позитивних установок на гуманне ставлення до людей похилого віку. Інакше кажучи, мотиваційна складова виховного процесу сприяла прояву гуманних почуттів і вияву гуманної поведінки до людини. Для досягнення цього були використані такі дидактичні прийоми як переконання в необхідності оволодіння навчальним матеріалом для реалізації завдань майбутньої професійної діяльності; надання самостійності й свободи для прояву гуманної ініціативи; організація пропаганди досвіду гуманістичної діяльності; проблемний виклад матеріалу та періодичне обговорення питань гуманістичного характеру на лекційних, семінарських і практичних заняттях, під час індивідуальних бесід і консультацій; орієнтація студентів на приклади гуманної поведінки минулого та сьогодення.

Як бачимо, у порівнянні з констатувальним етапом роботи позитивні рівні когнітивного компонента гуманного ставлення (високий і середній) у студентів експериментальної групи значно підвищилися. Це свідчить про те, що майбутні педагоги мають достатнє уявлення про гуманістичні норми, цінності, категорії; ранжують гуманність як першочергову якість особистості; розуміють основні принципи педагогічної діяльності, професійної етики.

У контрольній групі знання студентів про сутність гуманного ставлення до людини не набули відчутного поглиблення. Переважають середній і низький рівні вихованості гуманності. Уявлення про гуманне відношення до людини пов'язуються з інтересом до тих людей, які мають безпосереднє відношення до індивіда, або йому імпонують.

Виявлення у студентів експериментальної групи позитивної динаміки розвитку емоційного компоненту гуманного ставлення до людини свідчить про наявність у майбутніх педагогів розвинених емпатичних здібностей: співчувати, співпереживати іншій людині, поставити себе на її місце; установки на постійне розширення діапазону емоційної ввічливості та емпатичного сприйняття; готовності до прояву гуманного ставлення до людини. Однак треба відмітити, що показники емоційного компоненту гуманного ставлення до людини, порівняно з когнітивним і поведінковим компонентами, отримали не значне зростання. Це обумовлено тим, що у ході формувального експерименту студенти мали незначний досвід спілкування з людьми похилого віку під час проходження навчально-педагогічних практик. Формування стійких емпатичних здібностей майбутнього педагога вимагає постійної взаємодії з людьми даної категорії, які потребують емоційного розуміння, співчуття [6]. похилий гуманність педагог емпатія

Отже, переважання високого та середнього рівня гуманного ставлення до людей похилого віку у студентів експериментальної групи демонструє, що у майбутніх педагогів сформувалася певна система гуманістичних поглядів і переконань. Уявлення студентів про гуманність і гуманне ставлення співвідносяться з моральними цінностями та характеризується орієнтацією на інтереси людини. Студенти усвідомлюють і визнають суб'єктність та своєрідність особистості кожної людини незалежно від її віку, національності тощо. Респонденти приймають гуманне ставлення до людини як цінність і переконані у необхідності його прояву в майбутній діяльності. Виражена здатність до емпатії свідчить про багатство емоційної сфери особистості майбутнього педагога, розвинене емоційне сприйняття, наявність інтересу до людей, установки на доброзичливе, чуйне ставлення до їх переживань, що визначає готовність студентів до встановлення гуманних взаємин з оточуючими.

Високі показники поведінкового компонента гуманного ставлення свідчать про гармонізацію міжособистісних взаємин студентів у групі, прояв взаєморозуміння і турботи до оточуючих. У студентів сформувалась звичка бути уважними до людей. Поведінка студентів показала, що майбутні педагоги не тільки усвідомлюють і приймають необхідність гуманного ставлення до людини, але й навчилися слідувати моральним нормам з почуттям обов'язку, співвідносити власні бажання з інтересами інших людей, здійснювати рефлексію і самоконтроль за своєю поведінкою.

Наявність позитивної динаміки в зміні позитивних рівнів гуманного ставлення до людини у студентів експериментальної групи свідчить про ефективність апробованої в ході експерименту моделі виховання.

Ефективність організації процесу виховання гуманності до людей похилого віку у студентів педагогічних спеціальностей залежить від розроблення системи педагогічних умов, прийомів і методів.

Висновки

Таким чином, вважаємо, що процес виховання у студентів педагогічного ВНЗ гуманного ставлення до людей похилого віку буде ефективним за таких умов: організація педагогічного процесу з урахуванням досвіду та ціннісних орієнтацій студентів; гуманітаризація навчального процесу, спрямована на формування у майбутніх педагогів гуманістичних почуттів; взаємодія викладачів педагогічного ВНЗ, що спрямована на виховання у студентів гуманного ставлення до людини. Також важливою умовою виховання гуманності є організація колективної навчальної, суспільно корисної діяльності, особливо таких її видів, де студенти будуть поставлені в ситуацію безпосереднього прояву турботи до людей похилого віку, надання їм допомоги та підтримки. Такі ситуації можуть безпосередньо виникати у процесі спільної діяльності, або спеціально передбачені педагогом. Виховання у студентів гуманних почуттів сприятиме створенню оптимальних умов для їх інтелектуального і соціального розвитку; виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного права кожної особистості на свободу, на соціальний захист, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності, на самореа- лізацію фізичного, психічного та соціального потенціалу, на створення соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів негативних чинників навколишнього природного і соціального середовища.

Список використаних джерел

Бех, І. Д. Особистісно-орієнтований виховний процес - сходження до людяності / І. Д. Бех // Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні 1992-2002. - 2002. - № 1. - С. 69-83.

Бобко, Л. Гуманістичне виховання студентів вищих навчальних закладів фінансово- економічного профілю у позанавчальній діяльності : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. - Київ, 2004. - 20 с.

Врочинська, Л. Виховання гуманності як філософсько-педагогічна проблема / Л. Вро- чинська // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : наук. зб. / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. - Умань : Жовтий О. О., 2011. - Вип. 38. - С. 123-130.

Гончаренко, С. Гуманізація та гуманітаризація освіти / С. Гончаренко, Ю. Мальований // Шлях освіти. - 2001. - № 3. - С. 2-8.

Гриньова, М. В. Виховання: теорія і практика : навч.-метод. посіб. [для студентів і магістрантів] / М. В. Гриньова, Л. В. Малаканова, Г. Ю. Сорокіна. - Полтава : ТОВ «Фірма Техсервіс», 2012. - 216 с.

Хрисанфова, Е. Н. Основы геронтологии (Антропологические аспекты) : учеб. для студ. высш. учеб. завед. - Москва : Гуманит. изд. Центр Владос, 1999. -160 с.

Holderegger А., Siegfried W., Zurbuchen S. Humanismus. Sein kritisches Potential for Gegenwart und Zukunft / А. Holderegger, W. Siegfried, S. Zurbuchen. - Basel: Schwabe 2011. In: Freiburger Zeitschrift for Philosophie und Theologie 60 (2013), S. 247-253.

Размещено на Allbest.ru