Структурно-логічна модель проектування програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурно-логічна модель проектування програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу

Практика свідчить, що управління сучасним освітнім закладом - це складний, динамічний процес, який вимагає від керівника розвитку високого рівня управлінської культури, знань інноваційних підходів до управління, умінь і навичок постановки управлінських завдань і розробки стратегії їх розв'язання. Керівник навчального закладу повинен уміти компетентно приймати управлінські рішення, співпрацювати з педагогічним колективом, бути компетентним щодо технологій маркетингової діяльності в освіті та ін. Без володіння переліченими інструментами неможливо сформулювати місію освітнього закладу, конкретизувати мету, а також розробити програму розвитку навчального закладу та реалізувати її на практиці - досягнути конкретного результату. Іншими словами, керівник - це розробник, носій і відповідальна особа за реалізацію програми розвитку навчального закладу Відповідно до цього, він повинен чітко усвідомлювати образ моделі проектування програми розвитку освітнього навчального закладу, знати усі компоненти цієї моделі, розуміти взаємозв'язки між ними.

Проблема полягає у тому, щоб застосувати теоретичну основу методології освітнього менеджменту до розв'язання завдань управління навчальним закладом, а саме - розробити структурно-логічну модель проектування програми розвитку освітнього навчального закладу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вирішення проблеми реалізації стратегічного управління освітнім навчальним закладом [3; 6; 8] апріорі є неможливим без аналізу видів стратегій управління [6], без розкриття умов ефективності організації управління та аналізу досліджень [1; 3; 6; 8], які стосуються методологічних і теоретичних основ управління освітою (різних концепцій та підходів до управління в освіті).

Узагальнений досвід відзначеного наукового доробку [1; 3; 4; 5; 6; 7; 8] надав змогу обґрунтувати структурно-логічну модель проектування програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Теоретично обґрунтувати структурно - логічну модель проектування програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу. Коротко охарактеризувати основні компоненти моделі та розкрити зміст взаємозв'язків між ними.

Виклад основного матеріалу дослідження. Системоутворювальним чинником розробленої моделі є місія навчального закладу.

Сутність місії навчального закладу полягає в тому, що вона відображає загальні цінності й погляди, які тісно пов'язані з діяльністю навчального закладу; підтримується усім педагогічним колективом; є теоретико - гіпотетичною основою щодо причин власного існування; відповідає вимогам соціального замовлення; детермінує спрямованість процесу постановки завдань і прийняття рішень, які стосуються розвитку та процвітання школи, а також формулюється таким чином, щоб можна було оцінити рівень її реалізованості - досягнення результату [7; 8].

У навчальних і методичних посібниках, які стосуються освітнього менеджменту відзначається, що місія - це поєднання цілей, пов'язаних із ними переконань, відносин і напрямів діяльності, характерних для конкретного навчального закладу Іншими словами, місія розглядається як генеральна мета організації, що пов'язана з категорією «бачення» шляху розвитку організації, «філософією функціонування» організації [8, 74].

На основі аналізу наукової літератури, яка висвітлює різні аспекти управління в освіті [1; 6], а також підґрунтя організації стратегічного менеджменту (сутність і особливості) [7; 8], ми дійшли думки, що місія організації - це об'єднуючий чинник внутрішніх ресурсів, кадрового забезпечення організації, спосіб вираження культури організації, яка визначається крізь сформоване конкретне бачення спрямованості, орієнтирів і змісту діяльності організації, що є рушійною силою функціонування та її розвитку.

У розробленій структурно-логічній моделі проектування програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу (рис. 1), місія полягає в створені освітнього середовища, яке сприятиме творчості, розкриттю індивідуальних здібностей, успішності, гармонійному розвитку учня; виховуватиме національно свідому, високоморальну, духовну та відповідальну особистість.

З поданих визначень місії організації робимо логічний висновок про те, що мета організації - це насамперед конкретизація її місії. Мета - це «серцевина», «ядро» місії навчального закладу (рис. 1, зв'язок 1 ^ 2).

Мета навчального закладу є об'єктивно - суб'єктивною категорією, яка відображає вимоги до цієї організації зі сторони конкретної освітньої системи, а також суб'єктивні уявлення, бачення керівників про цілі розвитку організації [8, 73].

У запропонованій структурно-логічній моделі мета тісно пов'язана із змістом розробки та впровадження програми розвитку навчального закладу

Мета конкретизується в ряді важливих завдань програми розвитку закладу, які відображені в структурно-логічній моделі (зв'язок 2 ^ 3).

Зважаючи на обмежений обсяг статті, ми не зупиняємось на детальному аналізі суті всіх завдань, які відзначені в структурно-логічній моделі розвитку. Розкриємо лише змістове наповнення першого завдання програми розвитку. Ми не випадково зупинились саме на розкритті змісту цього завдання. Це пов'язано з тим, що в центрі діяльності педагогічного колективу навчального закладу фігурує особистість учня. На нашу думку, саме учень є смислоутворювальним чинником реформування освітнього процесу

Отже, перше завдання програми розвитку - це формування ключових компетентностей сучасної української школи.

За еталон у розумінні змісту поняття «ключові компетентності» доцільно взяти визначення подане у змісті інноваційного проекту Міністерства освіти і науки України - «Нова школа. Простір освітніх можливостей». У цьому проекті відзначається, що «ключові компетентності - ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити життєвий успіх молоді у суспільстві знань [4, 12]».

Уже на цьому етапі розв'язання першого завдання перед учителями-методистами, природно, має виникнути ряд запитань, на які необхідно шукати відповіді. Одне з них: «Які зміни необхідно внести в існуючу дидактичну систему навчання, щоб успішно адаптувати її до розвитку ключових компетентностей учнів?»

Виконання усіх визначених завдань у запропонованій структурно-логічній моделі програми розвитку є складною інтегративною проблемою, яку має вирішувати колектив навчального закладу в процесі професійної діяльності та тісної взаємодії усіх його педагогічних працівників (взаємозв'язок 4.1 ^ 4.2). Зміст цієї діяльності полягає в злагодженій, спільній та компетентній взаємодії між адміністрацією навчального закладу та педагогами, які організовують та реалізують освітній процес і забезпечують засвоєння учнями предметних, міжпредметних і ключових компетенцій навчально-пізнавальної діяльності.

Важливою складовою діяльності адміністрації навчального закладу є продуктивна взаємодія з громадськістю (соціумом). Адже без реалізації цієї складової розв'язання ряду завдань програми розвитку навчального закладу утруднюється, або ж взагалі є неможливим (зв'язок 4.1 ^ 7). Це стосується, наприклад, таких завдань, як розвиток міжміських і міжнародних зв'язків навчального закладу або вдосконалення матеріально-технічної бази навчального закладу відповідно до вимог сучасної освіти та ін.

У виконанні поставлених завдань програми розвитку навчального закладу, неможливо досягти високих результатів без налагодження на належному рівні науково-методичної роботи з педагогічними працівниками (зв'язок 4.1 ^ 6).

В. Григораш [3], аналізуючи поняття «науково - методична робота», пропонує такі механізми вирішення проблеми її удосконалення:

1. Створення та забезпечення нормативно - правових, кадрових, практично-діяльнісних, організаційно-педагогічних умов, фінансово - економічних і матеріально-технічних умов організації науково-методичної роботи.

2. Стимулювання педагогів до підвищення кваліфікації, рівня професійної компетентності та мотивація, розвиток пізнавального інтересу до науково-дослідницької, творчої діяльності.

1. Високий рівень науково-методичної роботи в школі забезпечує розв'язання завдань програми розвитку навчального закладу, які пов'язані з пошуком ресурсів, що сприятимуть професійному та особистісному зростанню працівників педагогічного колективу, а також із створенням умов, які забезпечать пошук і розвиток обдарованих учнів та ін.Місія - створити освітнє середовище, яке сприятиме творчості, розкриттю індивідуальних здібностей, успішності, гармонійному розвитку учня; виховуватиме національно свідому, високоморальну, духовну та відповідальну особистість

2. Мета: сформувати в учня цілісний науковий світогляд, уміння учитися впродовж усього життя та застосовувати здобутий компетентніший досвід на практиці

3. Основні завдання програми розвитку навчального закладу:

1. Формування предметних і ключових компетентностей сучасної української школи.

2. Створення умов, які забезпечать пошук і розвиток обдарованих учнів.

3. Розвиток спортивної культури учнів засобами фізкультурно-оздоровчої роботи [2].

4. Допомога та підтримка школярів з особливими потребами.

5. Удосконалення освітнього середовища крізь пошук і впровадження освітніх інновацій.

6. Розвиток зовнішніх зв'язків (соціального партнерства) навчального закладу.

7. Удосконалення матеріально-технічної бази навчального закладу відповідно до вимог сучасної освіти.

8. Пошук ресурсів, які сприятимуть професійному та особистісному зростанню працівників педагогічного колективу.

Реалізація етапів програми розвитку вимагає використання системи необхідних методів та інструментів, які б забезпечили інтенсифікацію цього процесу (зв'язок 10 ^9.1-9.4).

Серед основних методів та інструментів інтенсифікації процесу впровадження та реалізації програми розвитку навчального закладу виділимо такі: управління компетенціями; розподіл завдань і обов'язків у колективі, за виконання яких окрема особа звітує керівництву (розробка інфраструктури відповідальності); планування можливих сценаріїв розвитку; розробка стратегії діяльності; стратегічна співпраця, моніторинг. З'ясуємо зміст кожного методу та інструменту.

Управління компетенціями - це метод інтенсифікації процесу впровадження та реалізації програми розвитку навчального закладу, який полягає в розкритті потенціалу продуктивної професійної діяльності крізь розвиток і підвищення власного інтелектуального капіталу кожного працівника навчального закладу.

Розробка інфраструктури обов'язків і відповідальності. Зміст цього інструменту пов'язуємо з розподілом конкретних завдань між працівниками навчального закладу Обов'язок кожного працівника - відповідально та вчасно виконати поставлене завдання, використовуючи надані йому необхідні для цього повноваження, та здійснити звітування перед керівником навчального закладу.

Передбачення можливих сценаріїв розвитку - полягає у пошуку та аналізі можливих сценаріїв майбутнього розвитку подій, здійснення оцінки рівня ймовірності їх реалізації, розробка ефективної процедури діяльності для усіх можливих сценаріїв.

Розробка стратегії діяльності. Цей інструмент реалізації програми розвитку навчального закладу включає комплекс взаємопов'язаних заходів, покрокова реалізація яких забезпечуватиме досягнення поставленої мети.

Стратегія діяльності - це розроблений унікальний довгостроковий та послідовний план дій, виконання якого неминуче призведе до необхідного результату.

Стратегічна співпраця - метод реалізації програми розвитку, який полягає у пошуку зацікавлених партнерів і укладанні договорів про співпрацю на взаємовигідних умовах. Стратегічна співпраця загальноосвітнього навчального закладу передбачає пошук і залучення ресурсів із сфери бізнесу, всеукраїнських і міжнародних фондів та ін.

Моніторинг за рівнем реалізації програми розвитку навчального закладу. Під моніторингом розуміють здійснення постійного спостереження за перебігом змін певного об'єкта з метою виявлення його відповідності необхідному результату або вихідному стану.

Згідно нашого дослідження, об'єктом моніторингу, на який спрямовані конкретні моніторингові процедури, є реалізація етапів п р о г р а ми р о з ви т ку на вч а ль н ого з а кл ад у, а предметом - стан розвитку навчального закладу за чітко визначений період, який характеризується змінами, що відбулися за час реалізації конкретного етапу розвитку.

Зміст цього інструменту полягає в забезпеченні оцінювання систематичного контролю і збору інформації за станом виконання кожного з етапів програми розвитку навчального закладу. Здійснення моніторингової діяльності - завдання адміністрації навчального закладу, яка є суб'єктом моніторингу. Така діяльність, зокрема, надає можливість контролювати за соціально - психологічним кліматом у педагогічному колективі [1; 7].

На усіх етапах процесу реалізації процедури розвитку здійснюється необхідний контроль, корекція та оцінювання програми розвитку навчального закладу (зв'язки 11 ^ 9.1, 11 ^ 9.2, 11 ^ 9.3 і 11 ^ 9.4).

Важливою властивістю контролю, в контексті нашої моделі, є орієнтація його на конкретний результат (зв «язок 11 ^ 12). Адже кінцева мета контролю - забезпечити виконання поставлених завдавань програми розвитку навчального закладу (зв'язок 11 ^ 2). Щоб досягти вказаної мети необхідно здійснювати контроль у трьох напрямках: перший - це контроль і корекція покрокової процедури розробки програми розвитку навчального закладу (зв'язок 11 ^ 8); другий напрямок - це контроль за виконанням етапів реалізації програми розвитку та їх оцінка (зв'язок 11 ^ 9) і третій напрямок - контроль за формами та методами реалізації етапів програми розвитку навчального закладу (зв'язок 11 ^ 10). Спрямованість контролю у відзначених трьох напрямках є запорукою досягнення необхідного результату (зв'язок 11 ^ 12).

Від забезпечення системи контролю, корекції та оцінювання програми розвитку залежить кінцевий результат діяльності колективу навчального закладу. Він визначає ефективність розробленої структурно-логічної моделі проектування програми розвитку навчального закладу та відображає емерджентну (інтегративну) властивість розробленої моделі.

Відзначимо, що методологія науки, описуючи можливості використання системного підходу до дослідження різноманітних складних об'єктів та явищ, щодо розуміння емерджентної властивості системи (моделі) стверджує наступне: елементний склад системи та її структура визначають емерджентну властивість системи. Ця властивість є наслідком взаємодії компонентів системи. Вона є властивістю цілого, нею не володіють окремі компоненти системи. З іншого боку, емерджентна (системна) властивість чинить реляційний вплив на елементи і структуру системи «…будь-який компонент системи, - відзначає І. Малафіїк, - коли він взаємодіє з іншими компонентами, це вже не той компонент, який є у вільному стані, це вже елемент системи. Системна властивість його змінила саме в інтересах самої системи» [5, 53].

Відповідно до сказаного, емерджентна властивість нашої структурно-логічної моделі - це результат, який полягає у забезпеченні навчальним закладом високої якості освітніх послуг. Ця властивість є продуктом взаємодії усіх компонентів структурно-логічної моделі проектування розвитку освітнього навчального закладу.

Зрозуміло, що розглянута структурно-логічна модель проектування програми розвитку освітнього навчального закладу є теоретичною, її функціональність може бути доведена лише в ході педагогічного експерименту. Модель лежить в основі теоретичного обґрунтування гіпотези нашого дослідження, предметом якого є зміст і організація управління навчальним закладом. Як було показано, цій моделі притаманні ознаки системності та цілісності, що визначає її перспективність та практичну значущість.

Представлена структурно-логічна модель проектування програми розвитку є узагальненою орієнтувальною основою, яка може бути адаптованою і застосовуватись відповідно до виконання поставлених завдань конкретного навчального закладу. Описана структурно-логічна модель спрямована на удосконалення процесу управління, а також є засобом і творчим продуктом професійної діяльності адміністрації освітнього навчального закладу.

Перспективи подальших досліджень полягають у дослідженні ґенези управлінської компетентності керівника освітнього навчального закладу як особи, що здійснює контроль і несе відповідальність за успішну реалізацію програми розвитку школи.

Література

навчальний загальноосвітній програма

1. Вимірювання в освіті: Підручник / [За ред. О.В. Авраменко]. - Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2011. - 360 с.

2. Григораш В.В. Організація науково - методичної роботи в школі /В.В. Григораш // Нова педагогічна думка. - Рівне, 2013. - №2. - С. 14-20.

3. Концепція «Нова школа. Простір освітніх можливостей» [Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http://mon.gov. ua/activity/education/ zagalna-serednya/ua-sch 2016/konczepcziya. html.

4. Малафіїк І.В. Системний підхід у теорії і практиці навчання / Малафіїк І.В. - Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2004. - 437 с.

5. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: дорожня карта керівника / Мармаза О. І. - Харків: Видав. група «Основа», 2007. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru