Психолого-педагогічні аспекти формування готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців галузі "Фізична реабілітація" у процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні аспекти формування готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців галузі “Фізична реабілітація” у процесі фахової підготовки

Тетяна Чопик, Вадим Сівак

У статті подано результати аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми формування готовності майбутніх фахівців галузі “Фізична реабілітація ”у ВНЗ до професійної діяльності, розкрито основні поняття готовності, які розглядаються сучасною психолого-педагогічною наукою, виявлена сутність та специфіка готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, визначено структуру готовності до професійної діяльності, виокремлено два основні підходи до визначення змісту поняття “готовність до діяльності” - функціональний та особистісний.

готовність професійний фізична реабілітація

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ОТРАСЛИ “ФИЗИЧЕСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ” В ПРОЦЕССЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ

В статье представлены результаты анализа психолого-педагогической литературы по проблеме формирования готовности будущих специалистов отрасли “Физическая реабилитация ” в вузах к профессиональной деятельности, раскрыты основные понятия готовности, которые рассматриваются современной психолого-педагогической наукой ,проанализированы сущность и специфика готовности будущих специалистов к профессиональной деятельности, определена структура готовности к профессиональной деятельности, выделены два основных подхода к определению содержания понятия “готовность к деятельности” - функциональный и личностный.

THE PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF FORMATION OF READINESS TO THE PROFESSIONALACTIVITY OF FUTURE SPECIALISTS IN THE FIELD OF “PHYSICAL REHABILITATION” IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL PREPARATION

The article deals with the results of the study on training of future specialists in the field of physical rehabilitation; and highlights the following components: cognitive (understanding of educational tasks, assessment of their significance, knowledge of solutions, etc.); emotional (sense of responsibility, confidence in success, inspiration); motivational (the need to carry out tasks successfully, the desire to succeed), much attention is given to its core, the specifics and structure: motivational-value (personal) and executive (procedural). The basic notions of graduates readiness which are nowadays studied from the psycho-pedagogical point of view are described.

The qualities of future specialists in the field of “Physical Rehabilitation” necessary for successful professional activity are listed: the responsibility for the execution of the case, high mental working capacity, cleanliness, benevolence, independence in decision-making, discipline, organization, determination, critical approach to the evaluation of their actions and actions of others, the ability to quickly recover and relieve nervous-emotional stress, etc.

Постановка проблеми

Сучасна реабілітаційна педагогіка розглядається як особистісне орієнтоване навчання, спрямоване на допомогу особистості у визначенні індивідуальної траєкторії розвитку і самореалізації у різних сферах творчої та соціально-адаптивної діяльності з урахуванням психофізичних особливостей, стану фізичного, психічного і морального здоров'я.

Розширення сфери професійної діяльності, кола компетенцій висуває нові якісні вимоги і до професійної підготовки майбутніх фахівців, тобто до їх професійного становлення у ВНЗ, що є важливою умовою модернізації освіти. Підготовку до професійно-педагогічної діяльності слід розглядати з двох боків: як процес підготовки, тобто процес навчання та виховання студентів у вищому навчальному закладі, й як результат підготовки, тобто готовність їх до професійно- педагогічної діяльності (рівень оволодіння студентами професійними знаннями, уміннями й навичками, формування у них професійно значимих якостей).

Аналіз актуальних досліджень і публікацій показав, що науковцями проведено низку досліджень з проблеми підготовки майбутніх фахівців галузі “Фізичної реабілітації” до професійної діяльності. Однак аналіз психолого- педагогічної літератури з питань формування готовності дав змогу дійти висновку, що напрацьовані матеріали потребують подальшого осмислення й аналізу.

Мета статті. Розкрити основні поняття готовності до професійної діяльності, які розглядаються сучасною психолого-педагогічною наукою.

Виклад основного материалу

У сучасній науці накопичено досить великий теоретичний і практичний матеріал щодо проблеми готовності людини в різних видах діяльності, визначено велику кількість сформованих понять готовності, змісту, структури, основні параметри готовності та умови, що впливають на динаміку, тривалість і стійкість її прояв.

На практиці відбувається процес формування професіоналізму через систему набутих умінь, що ґрунтуються на теоретичній і практичній підготовці студентів. Цей процес може оптимізуватися за певних педагогічних умов. Акмеологічні підходи до формування професіоналізму [15] дають змогу згрупувати професійні вміння майбутніх фахівців галузі “Фізичної реабілітації” у такий спосіб:

- гностичні - уміння аналізувати літературні джерела та наукові концепції; досліджувати об'єкт, процес і результат своєї праці; аналізувати соціальні ситуації та їхній вплив на розвиток особистості; вивчати індивідуальні особливості різних вікових категорій людей, мотиви їхньої поведінки;

- проектувальні - уміння формулювати мету і систему завдань для оптимального виконання професійної діяльності, прогнозувати програму індивідуального розвитку, моделювати зміст, форми і методи діяльності й можливі ситуації, моделі поведінки людини;

- конструктивні - уміння реалізувати визначені завдання, обирати продуктивні форми, методи і прийоми в роботі з різними групами і категоріями людей; визначати мету і планувати способи удосконалення професійної діяльності;

- комунікативні - вміння конструювати оптимальні стосунки, виявляти толерантність, доброзичливість, емоційну стійкість та оптимізм у будь-яких умовах;

- організаторські - вміння створювати умови для досягнення поставленої мети і виконання завдань; навчати учнів способів орієнтації у різних стресових ситуаціях та розв'язання поставлених завдань; приймати оптимальні самостійні рішення;

- оцінювальні - вміння визначати результативність власної діяльності, контролювати власні дії, психологічний стан, поведінку та професійні стосунки.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з проблеми виявлення сутності та специфіки готовності до професійної діяльності, можна дійти висновку, що підходи психологів і педагогів мають певні розбіжності при вивченні феномену готовності.

Поняття “готовність” В. Крутецький тлумачить як налаштування особистості на певну поведінку, установку на активні й доцільні дії, пристосування особистості для успішних дій, що обумовлені мотивами й психічними особливостями особистості; придатність до діяльності, котра виявляється в активному позитивному ставленні до неї, схильності займатися нею та переходить на високому рівні розвитку в особливу захопленість [2].

У психолого-педагогічній літературі поняття “готовність” С. Рубінштейн визначає як наявність здібностей, здатність людини ставити мету, вибирати способи її досягнення [10].

Поняття “готовність до професійної діяльності” трактується в психолого-педагогічній літературі по-різному. Його кваліфікують як здатність до пізнання індивідуальних особливостей (образ “Я”), аналізу професій та прийняття рішення на основі порівняння цих двох видів знань, як здатність до усвідомленого набуття професійних знань [4].

Складання з взаємозалежних елементів дає змогу визначити структуру готовності до професійної діяльності: розуміння своїх потреб, цілей, розв'язання яких задовольняє потребу; осмислення й оцінювання умов, за яких здійснюватиметься професійна діяльність; прогнози щодо інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і вольових процесів; окреслення на основі досвіду найбільш імовірних способів розв'язання професійних завдань; оцінювання співвідношення можливостей; мобілізація сил відповідно до умов і завдань.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє виділити два основні підходи до визначення змісту поняття “готовність до діяльності” - функціональний та особистісний.

Функціональний напрям розглядає готовність у зв'язку із психічними функціями, формування яких вважає необхідною умовою забезпечення результативності професійної діяльності. Він визначає готовність як особливий стан, що займає проміжне становище між психічними процесами і властивостями особистості, тобто як функціональний стан, “фон”, на якому відбувається психічні процеси.

У межах цього напряму існує підхід до розгляду готовності у взаємозв'язку з установкою. Відповідно до другого психологічна готовність розглядається у зв'язку із особистісними передумовами до успішної діяльності.

Установка особистості, в розумінні С. Рубінштейна, - це зайнята нею позиція, що полягає у певному ставленні до визначених завдань і виявляється у вибірковій мобілізації та готовності до діяльності, спрямованій на їх здійснення [9, 322].

Дослідник Д. Узнадзе вважає, що важливо усвідомити установку як готовність до діяльності. Її варто, поза сумнівом, розуміти не як частковий психологічний феномен у низці інших таких же часткових феноменів, а як стан самого цілісного суб'єкта. Це означає, що установка викликає психічну активність, котра виникає в результаті дії об'єктивних обставин і є таким станом, в якому відображено об'єктивні умови, що самі її викликають. Отже, установка - не суто суб'єктивний стан, а перенесення на суб'єкт об'єктивної ситуації [12, 102].

В. Мясищев, поділяючи точку зору Д. Узнадзе, розглядає залежність готовності людини до діяльності від рівня її активно-позитивного ставлення до неї. Для формування характеру необхідна мобілізація внутрішніх сил особистості на здійснення діяльності [7].

Незважаючи на відмінності в конкретному тлумаченні поняття “готовність”, аналіз психологічної літератури переконує, що більшість авторів цього напряму дотримуються думки, що готовність - це особливий психічний стан.

Знаний психолог К. Платонов трактує готовність як інтегральну властивість особистості, початок формування якої лежить у підструктурі досвіду, тобто обумовлену насамперед знаннями, уміннями і навичками [8].

Деякі дослідники розглядають готовність як технічний стан, “налаштування” особистості на виконання проф есійної діяльності і як якість особистості. Так, М. Дьяченко і Л. Кандибович стверджують, що в процесі трудової діяльності виявляються як стійкі особистісні особливості людини (переконання, погляди, риси характеру), так і ситуативні її психічні стани, пов'язані з професійним процесом (пильність, зібраність, задоволеність). На їх думку, стан готовності - це “налаштування”, актуалізація і пристосування можливостей особистості для успішних дій в певний час, внутрішня зібраність особистості на виконання професійних завдань, установка на “активні й доцільні дії”. Налаштування ж на професійну діяльність обумовлюється мотивами і психічними особливостями особистості, тому готовність трактується ними і як стан, і як інтегральна якість особистості [3].

Російський науковець В. Сластьонін характеризуючи поняття “професійна готовність”, доходить висновку, що для визначення його суті необхідно знати реальну структуру діяльності. Готовність до діяльності, на його думку, слід розглядати як цілісний стан особистості, це - особливий психічний стан. За структурою професійна готовність є складним синтезом тісно взаємозв'язаних компонентів. До їх числа ми, насамперед, відносимо мотиваційно-ціннісний (особистісний) і виконавський (процесуальний) компоненти. Всі якості особистості, “що визначають її готовність, інтегровані в її спрямованості як сукупність домінуючих мотивів професійної поведінки і діяльності” [11, 19].

Дослідниця С. Манукова, розкриваючи розуміння готовності як новоутворення особистості студента, що характеризує суб'єктивне ставлення особистості до професійної діяльності, ідейну і практичну готовність до її здійснення, внутрішньо підкріплену значущими етичними мотивами, доводить, що така готовність має певну структуру. Її складовими є світоглядний, когнітивний, мотиваційний, емоційно-вольовий і операційно-поведінковий компоненти [6].

У дослідженні [14] доведено, що рівень і спрямованість кореляцій між показниками компонентів (операціонального, інформаційного, мотиваційного) професійної готовності свідчить про значущість методичної підготовки студентів на молодших курсах, незважаючи на те, що в цей період їх розвиток проходить безвідносно до професійної готовності як цілісності.

О. Лєванова розглядає готовність студентів з різних точок зору: по-перше, як професійно значущу якість особистості, що є складним психічним утворенням, котре охоплює: позитивне ставлення до навчання; достатньо стійкі мотиви діяльності; адекватні вимоги професійної діяльності до якостей характеру, здібностей, темпераменту; необхідні знання, уміння, навички; стійкі професійно важливі особливості сприйняття, уваги, мислення, емоційно-вольових процесів тощо. По-друге, як психічний стан. Психічний стан готовності - це “налаштування”, актуалізація і пристосування можливостей особистості для успішних дій в даний момент. На думку автора, стан готовності має такі компоненти: пізнавальний (розуміння виховних завдань, оцінка їх значущості, знання способів розв'язання і т. п.); емоційний (почуття відповідальності, упевненості в успіху, натхнення); мотиваційний (потреба успішно виконувати завдання, прагнення добиватися успіху). Готовність і як якість, і як стан значною мірою обумовлюється стійкими мотивами і психічними особливостями конкретної особистості [5, 108].

У педагогічній літературі широкого вжитку набуло поняття “професійна готовність”, що нерідко ототожнюється з поняттям “професійна підготовка” і також має декілька значень. Найбільш поширеним є тлумачення: організовувати щось; навчити тому, що потрібно; дати необхідні знання.

Автор Н. Волянюк [1], виокремила підструктури професійної готовності майбутніх фахівців: спеціальну (знання виступають засобом і результатом творчості), методичну (професійні уміння та навички), соціально-психологічну (обізнаність у сфері спілкування), диференціально- психологічну (індивідуальний підхід), психофізичну (сформованість професійно значущих особистісних якостей), фізичну (стан здоров'я та фізична підготовленість) і аутопсихологічну (самовдосконалення).

Фундаментальними структурними утвореннями професіоналізму є: специфічність знань предмета діяльності і сформована на цьому ґрунті методологія професійного мислення; достатній досвід діяльності; творчий характер включення набутого досвіду в процес пошуку оптимальних варіантів виконання завдання; наявність чіткого орієнтувального образу стратегії і тактики у процесі діяльності.

Найбільш важливими сторонами професіоналізму особистості, на думку Г Хозяїнова, є професійна спрямованість особистості, здібності, особистісні та професійно важливі якості особистості; професійна компетентність [13,7].

Структура особистості містить такі елементи, як: здібності, мотивація, емоції, вольові якості, характер, темперамент, соціальні установки, ролі та норми, моральні якості.

Серед якостей, майбутніх фахівців галузі “Фізичної реабілітації”, необхідних для успішного виконання професійної діяльності, можна назвати такі: відповідальність за виконання своєї справи, високу психічну працездатність, охайність, доброзичливість, самостійність у прийнятті рішень, дисциплінованість, організованість, рішучість, критичний підхід до оцінювання своїх дій та дій інших, вміння швидко відновлюватися та знімати нервово-емоційне напруження тощо.

Висновок

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури, здійснений з метою з'ясування стану дослідження проблеми готовності майбутніх фахівців галузі “Фізичної реабілітації” до професійної діяльності, дав можливість обґрунтувати поняття “психолого-педагогічної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності” та виокремити основні компоненти такої готовності. До перспектив подальшого дослідження варто віднести розробку та обґрунтування критеріїв, показників та рівнів готовності майбутніх фахівців галузі “Фізичної реабілітації” до професійної діяльності.

Література

1. Волянюк Н. Ю. Готовність до професійно- педагогічної діяльності тренера-викладача, як показник суб'єктності // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / [за ред. Максименка С.Д.]. - К.: 2004. - Т.Щ Випуск 1. - С. 90 - 96.

2. Деркач А. А. Акмеология: путидостижения вершин профессионализма /А. А. Деркач, Н. В. Кузьмина. М.: РАУ, 1993. - 32 с.

3. Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України; [гол. ред. В.Г. Кремень]. - К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

4. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. -М.: Просвещение, 1976. - 303 с.

5. Леванова Е. А. Готовясь работать с подростками. - М., 1993. - 152 с.

6. Манукова С. А. Формирование идейно-нравственной готовности выпускников педагогического института к профессиональной деятельности: автореф. дис. канд. пед. наук. - Ростов-на Дону, 1988. - 15 с.

7. Мясищев В. Н. Психология отношений. - М.: Издательство института практической психологии, Воронеж: НПО МО ДЕК, 1995. - 336 с.

8. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий. - М.: Высшая школа, 1981. - 175 с.

9. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: в 2-х т. - М., 1989. - 486 с.

10. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1976. - 416 с.

11. Сластенин В. А. Теория и практика высшего образования. - М., 1987. - 142 с.

12. Узнадзе Д. Н. Экспериментальные основы психологии установки. - Тбилиси, 1961. - 210 с.

13. Хозяинов Г. И. Мастерство педагога в процессе образования и обучения / Г.И. Хозиянов. - М.: Физическая культура, 2006. - 224 с.

14. Чичикин В. Т. Теоретические основы формирования профессиональной готовности специалиста в системе физкальтурно- педагогического образования: автореф. дис. док. пед. наук: 13.00.04. /РГАФК. - М., 1995. - 34 с.

15. Чудновский В. Э. О временном аспекте гармонического развития личности // Психологопедагогические проблемы становлення личности и индивидуальности в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1980. - С.60 - 67.

References

1. Volianiuk, N. Yu. (2004). Hotovnist do profesiino- pedahohichnoi diialnosti trenera-vykladacha, yak pokaznyk subiektnosti [Readiness for vocational and pedagogical activity of the trainerteacher, as an indicator of subjectivity]. Collection of scientific works of the Institute of Psychology named after. GS Kostiuk of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. S.D. Maksimenko (Ed.). Kyiv: T.I.V, vol. 1, pp. 90 - 96. [in Ukrainian].

2. Derkach, A.A. (1993). Akmeologiya: putidostizheniya vershin professionalizma [Akmeologiya: ways to achieve the vertices of professionalism]. Moscow RAU, 32 p. [in Russian].

3. Kremen, V.H. (2008). Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of Education]. Acad. ped Sciences of Ukraine. Kyiv: Yurincom Inter, 1040 p. [in Ukrainian].

4. Krutetskiy, V A. (1976). Psikhologiya obucheniya i vospitaniya shkolnikov [Psychology of education and upbringing of schoolchildren]. Moscow: Prosveshchenie, 303 p. [in Russian].

5. Levanova, Ye. A. (1993). Gotovyas rabotat s podrostkami [Preparing to work with teenagers]. Moscow, 152 p. [in Russian].

6. Manukova, S.A. (1988). Formirovanie ideyno- nravstvennoy gotovnosti vypusknikov pedagogicheskogo instituta k professionalnoy deyatelnosti [Formation of ideological and moral readiness of graduates of the pedagogical institute for professional activity]. Extended abstract of candidate's thesis. Rostov-on Don, 15p. [in Russian].

7. Myasishchev, V. N. (1995). Psikhologiya otnosheniy [Psychology of Relations]. Moscow: Publishing House of the Institute of Practical Psychology, Voronezh: NGO MO DEK, 336 p. [in Russian].

8. Platonov, K. K. (1981). Kratkiy slovar sistemy psikhologicheskikh ponyatiy [Brief dictionary of the system of psychological concepts]. Moscow: Higher school, 175 p. [in Russian].

9. Rubinshtein, S. L. (1989). Osnovy obshchey psikhologii [Fundamentals of general psychology]. in 2- book. Moscow, 486 p. [in Russian].

10. Rubinstein, S. L. (1976). Problemy obshchey psikhologii [Problems of general psychology]. Moscow: Pedagogics, 416 p. [in Russian].

11. Slastenin, V.A. (1987). Teoriya i praktika vysshego obrazovaniya [Theory and practice of higher education]. Moscow, 142 p. [in Russian].

12. Uznadze, D.N. (1961). Eksperimentalnye osnovy psikhologii ustanovki [Experimental Fundamentals of Installation Psychology]. Tbilisi, 210 p. [in Russian].

13. Khozyainov, G. I. (2006). Masterstvo pedagoga v protsesse obrazovaniya i obucheniya [The Mastery of Teacher in the Process of Education and Training]. Moscow: Physical Culture, 224p. [in Russian].

14. Chichikin, V. T. (1995). Teoreticheskie osnovy formirovaniya professionalnoy gotovnosti spetsialista v sisteme fizkalturno-pedagogicheskogo obrazovaniya [Theoretical bases of formation of professional readiness of a specialist in the system of physical culture and pedagogical education]. Extended abstract of candidate's thesis. RGAFK. Moscow, 34p. [in Russian].

15. Chudnovskiy, V. E. (1980). O vremennom aspekte garmonicheskogo razvitiya lichnosti [On the Temporary Aspect of Harmonic Development of the Personality]. Psychological-pedagogical problems of the formation of personality and personality in childhood. Moscow: Prosveshchenie, pp.60 - 67. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru