Концептуальні підходи до побудови моделі освітньо-виробничого кластеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПОБУДОВИ МОДЕЛІ ОСВІТНЬО-ВИРОБНИЧОГО КЛАСТЕРУ

Ліна Короткова,

кандидат педагогічних наук, директор Державного навчального закладу “Запорізьке вище професійне училище моди і стилю”

У статті наголошено на необхідності модернізації системи професійної підготовки майбутніх фахівців сфери послуг. Проведено теоретичний аналіз інформаційних джерел та нормативно-правових документів щодо створення й розвитку регіональних освітніх кластерних структур. Подано результати досліджень соціально-економічних особливостей Запорізького регіону, виявлено невідповідність між попитом ринку праці та пропозиціями сфери професійної освіти. Запропоновано авторську трьохрівневу модель освітньо-професійного кластеру, представлено його учасників, визначено їх основні завдання.

Ключові слова: професійна освіта, ринок праці, освітньо-виробничий кластер, сфера послуг. освітній виробничий кластер професійний

Концептуальные подходы к построению модели образовательно-производственного кластера. Лина Короткова

В статье отмечена необходимость модернизации системы профессиональной подготовки будущих специалистов сферы услуг. Проведен теоретический анализ информационных источников и нормативно-правовых документов по созданию и развитию региональных образовательных кластерных структур. Представлены результаты исследований социально-экономических особенностей Запорожского региона, выявлено несоответствие между спросом рынка труда и предложениями сферы профессионального образования. Предложено авторскую трехуровневую модель образовательно-профессионального кластера, представлены его участники, определены их основные задачи.

Ключевые слова: профессиональное образование, рынок труда, образовательно-производственный кластер, сфера услуг.

The conceptual approaches to building of models of the educational-industrial clusters. Lina Korotkova

The article reflects the modernization of the professional training system of future specialists of service sector. The particular attention is paid to the theoretical analysis of informational sources and normative-legal documents as its starting point of creation and development of regional educational cluster structures. It is shown the results of analyzing the socio-economic characteristics of Zaporizhzhya region, it is detected the discrepancy between the labor market demands and vocational education offers, it is specially noted the contradictions between te declining prestige of a number of professions and their demand in the service sector.

It is substantiated а need to create the regional educational-professional cluster; the purpose of cluster is indicated in satisfaction of the employers ' requirements in highly skilled professionals, which are ready for constant improving of professional skills. It is investigated the conceptual provisions of cluster activities which are determined by such components: usein of the experience of foreign countries regarding clustering; the constant implementation of monitoring of the dynamics in labor market and educational services; creation of the center of development ofprofessional competence; creation of the center of Advanced Training ofpedagogical stuff; creation of the Educational-practical center of innovative sewing technologies and regional centers of vocational education; projection sectoral qualifications frameworks; creation of the professional and educational standards based on a competent approach; creation of new integrated plans, using the methods of functioning of educational-professional cluster, etc.

The article proposes the author's view of the three-level model of educational-professional cluster, describes the basic principles of cluster's activity such as voluntariness, openness, legitimacy, confidence, clear planning of development program, development of initiative, flexibility and variability. Much attention is given to the cluster's participants, which are representatives of local authorities, scientific institutions, enterprises, educational institutions, public organizations.

It is shown that innovative approaches to the model of the educational-production cluster have a significant impact on the process of modernizing the educational system, such approaches contribute into the creation of new modern vocational educational institutions and improve their structure.

Keywords: the vocational education, labor market, the educational-professional cluster, the service sector.

Постановка проблеми. Освітня система України стоїть на шляху еволюційного розвитку, головною метою якого є підвищення інтелектуального та економічного потенціалу регіонів і країни в цілому. Глобалізація сучасного суспільства, зумовивши динамічний розвиток в усіх галузях людської діяльності, висунула якісно нові вимоги до змісту, форм та принципів організації професійного навчання, одним із ключових питань якого стає інтеграція у європейський освітній простір. Відбувається перехід від концепції функціональної підготовки до концепції розвитку особистості, яка передбачає індивідуалізацію освіти, врахування можливостей кожної конкретної людини, що сприятиме її самореалізації та розвитку. Головним критерієм ефективного формування й розвитку трудового потенціалу стає рівень професійної освіти, який відіграє вагому роль у створенні кадрового потенціалу економіки і задоволенні освітніх потреб громадян.

Сьогодні в Україні для формування інноваційної моделі недостатньо використовуються інтелектуальні ресурси, що зумовлює необхідність виявлення актуальних напрямків інтеграції закладів професійної освіти і виробництва як важливих факторів соціально-економічного розвитку країни. До дієвих засобів активізації процесів модернізації національної економіки, як доводить зарубіжний досвід, відноситься кластерний підхід, що активно використовується у багатьох сферах економічної діяльності провідних країн світу. Кластер сприяє інтеграції взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих підприємств, організацій, установ за територіальною єдністю та спільною метою, впровадженню інновацій, розвитку знань та стимулює різні форми навчання й адаптації фахівців у швидкоплинних умовах розвитку виробництва і сфери послуг.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Методологічну основу теорії кластерів становлять праці С. Коена, Ф. Ліста, А. Маршалла, М. Портера, Д. Ріккардо, Й. Шумпетера та ін. Особливості формування та функціонування кластерних моделей розглянуто у працях Е. Бергмана, В. Геєця, Н. Колосовського, С. Соколенка, А. Уварової та багатьох інших вчених. Американський економіст М. Енрайт в рамках своєї теорії кластерів визначив, що конкурентні переваги, враховуючи історичні передумови розвитку територій, створюються на регіональному рівні [7].

В умовах кластерізації ядром кластеру можуть бути навчальні заклади, які беруть на себе відповідальність за його освітню підтримку, а також виступають інформаційно-методичним центром, комунікаційною платформою тощо.

Більшість українських вчених (О. Варяниченко, М. Дмитренко, М. Кизим, В. Підвисоцький, В. Чужиков та ін.) розглядають інноваційно-освітні кластери як одну із форм розвитку системи вітчизняної освіти.

Українська дослідниця А. Старєва основними принципами кластерної освітньої політики в регіоні вважає орієнтацію на інноваційний спосіб розвитку освіти в Україні, створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-освітнього та інноваційного потенціалу, оптимізацію мережі навчальних закладів з урахуванням демографічної та економічної ситуації [5].

Вітчизняний науковець Є. Чернишова вважає, що освітній кластер це мережа постачальників, виробників й споживачів освітніх послуг і технологій, а також елементів освітньої інфраструктури, діяльність яких ґрунтується на позитивних синергетичних ефектах освітньої агломерації [6, 3].

Важливе значення для теоретичного обґрунтування концептуальних підходів до побудови моделі освітньо-виробничого кластеру мають чинні нормативно-правові документи: Закони України “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про внесення змін щодо удосконалення управління професійно-технічною освітою”, “Про наукову та науково-технічну діяльність”, Національна рамка кваліфікацій, Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Указ Президента України “Про стратегію сталого розвитку “Україна - 2020” та ін.

Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” визначає правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та їх реалізації в Україні [2].

Відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність” інноваційна інфраструктура являє собою сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності [1].

У багатьох регіонах України, впродовж останніх років, створення та розвиток кластерів визнано одним з найважливіших напрямів у стратегіях розвитку регіонів і розпочато реалізацію кластерних ініціатив спільними зусиллями облдержадміністрацій, виробництва, освітніх та громадських організацій [3].

Проте, незважаючи на значний науковий доробок у цьому напрямі, на сучасному етапі економічних перетворень ряд проблем щодо визначення основ функціонування освітньо- виробничих кластерів, ефективного економічного розвитку регіонів потребують глибшого дослідження й подальшої розробки.

Метою статті є визначення концептуальних підходів до побудови моделі освітньо-виробничого кластеру з формування трудового потенціалу (далі - Кластер) як організаційної форми забезпечення сталого регіонального розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. У Запорізькій області в рамках дослідно-експериментальної роботи з визначення педагогічних умов функціонування Кластеру з метою виявлення основних тенденцій та закономірностей розвитку сфери послуг, потреб у майбутніх фахівцях цієї галузі, рівнях їх кваліфікацій й компетентностей, було здійснено аналіз соціально-економічних особливостей регіону, результати якого засвідчили невідповідність між попитом ринку праці та пропозиціями сфери професійної освіти. Так, підготовкою майбутніх фахівців для сфери послуг займаються 28 непрофільних ПТНЗ (80%), що призводить до зниження якості навчання з причин невідповідності матеріально-технічної бази, кадрового складу, навчально-методичного забезпечення тощо [4, 38]. Роботодавці відзначили відсутність практичних навичок і вмінь у випускників відповідно до їхньої кваліфікації, розтягнуті й несприятливі терміни підготовки, невідповідність змісту освітніх стандартів реальним запитам сучасного виробництва. Також виявлено суперечності між зниженням престижу ряду професій та їх затребуваністю в сфері послуг; потребою ринку праці в професійно-компетентних, конкурентоспроможних фахівцях та традиційними методами організації навчального процесу, відсутністю практичних механізмів реалізації інноваційних педагогічних технологій; виникненням у сфері послуг нових перспективних професій та їх відсутністю у Класифікаторі професій ДК 003:2010; зростаючими вимогами до рівня професійної підготовки й компетентності майбутніх фахівців сфери послуг та недосконалими навчальними планами і програмами, які забезпечували б формування у них відповідної компетентності; швидкими темпами оновлення техніки і засобів праці на підприємствах сфери послуг та обмеженими матеріально-технічними можливостями професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців цієї галузі.

Актуальність порушених проблем, наявність виявлених протиріч, необхідність наближення професійної підготовки до потреб сучасного ринку праці сфери послуг зумовили необхідність створення Кластеру, учасниками якого стали органи влади, підприємства різних форм власності, громадські організації, навчальні заклади тощо. Основною метою такого об'єднання визначено задоволення вимог роботодавців у висококваліфікованих фахівцях відповідного рівня кваліфікації, здатних відповідально працювати та навчатися в умовах постійних змін в техніці та технологіях виробництва, готових до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності; посилення інноваційно-інвестиційної складової регіонального розвитку; розширення місцевої інфраструктури.

Виходячи з мети, основними завданнями Кластеру є:

- вдосконалення змісту професійної освіти на основі впровадження інноваційних технологій, системи ступеневої підготовки фахівців за наскрізними навчальними планами і програмами;

- забезпечення узгодженої дії органів влади, виробництва та освіти шляхом вільного обміну інформацією та різноманітними технологіями, практичної підготовки фахівців в умовах реального підприємства, формування єдиної інформаційно-технологічної інфраструктури;

- ефективне використання науково-педагогічних кадрів, соціальної інфраструктури, матеріально-технічної бази учасників Кластеру для забезпечення навчального процесу;

- організація підвищення кваліфікації педагогічних працівників навчальних закладів, робітників підприємств та організацій;

- спільне проведення науково-дослідних робіт, створення та реалізація перспективних проектів і програм в сфері освітньої діяльності.

Враховуючи основні завдання, функціонування Кластеру ґрунтується на концептуальних положеннях його діяльності, до яких нами віднесено:

- врахування досвіду зарубіжних країн щодо кластеризації;

- здійснення постійного моніторингу динаміки ринку праці й освітніх послуг, кадрових потреб, соціальних і економічних процесів з метою визначення шляхів подолання розриву між реальними потребами сфери послуг та підготовкою майбутніх фахівців цієї галузі;

- створення Центру розвитку професійної компетентності для задоволення потреб регіону в якісному науково-методичному супроводі професійної підготовки, популяризації та розвитку робітничих професій;

- започаткування діяльності Центру підвищення теоретичного вивчення досліджуваної проблеми, аналізу міжнародного досвіду функціонування кластерів та визначення соціально-економічних особливостей Запорізького регіону нами запропоновано трьохрівневу модель Кластеру, основними принципами функціонування якої є добровільність, відкритість, законність, довіра, чітке планування програми розвитку, розвиток ініціативи, гнучкість й варіативність (рис. 1).

Рис. 1. Модель освітньо-виробничого кластеру Запорізького регіону

- кваліфікації педагогічних працівників з метою удосконалення їхнього професіоналізму;

- введення в дію Навчально-практичного центру інноваційних швейних технологій щодо запровадження і реалізації інноваційних програм проектно-виробничої діяльності;

- створення регіональних центрів професійної освіти шляхом оптимізації мережі професійно- технічних навчальних закладів;

- проектування галузевих рамок кваліфікацій, професійних та освітніх стандартів на основі компетентнісного підходу, створення нових інтегрованих робітничих професій, затребуваних ринком праці з урахуванням сучасних та перспективних кваліфікаційних вимог;

- застосування методики функціонування Кластеру як інструменту стимулювання розвитку регіону.

На першому рівні учасниками Кластеру є наукові організації (Національна академія педагогічних наук України (далі - НАПНУ) та Інститут професійно-технічної освіти НАПНУ, які здійснюють науковий супровід експериментальної діяльності); органи влади (Запорізька обласна державна адміністрація, основними завданнями якої є координація діяльності навчальних закладів, надання державних послуг та допомоги у реалізації заходів програм розвитку тієї чи іншої галузі в рамках регіональних цільових та державних програм); Запорізька обласна федерація роботодавців, до функцій якої входить залучення провідних підприємств-роботодавців області до реалізації завдань програми Кластеру; громадські організації, що займаються упорядкуванням та встановленням взаємовідносин між приватними та громадськими секторами; навчальні заклади професійної освіти, в яких здійснюється підготовка майбутніх фахівців за професіями та спеціальностями, затребуваними регіоном.

Керівництво Кластером забезпечує Координаційна рада, до складу якої входить по одному представнику від кожного учасника.

На другому рівні Кластер представлений професійно-технічними навчальними закладами, складовими яких є Центр розвитку професійної компетентності, Навчально-практичні центри, Центри підвищення кваліфікації педагогічних працівників та підприємства регіону.

Учасниками Кластеру третього рівня визначено Навчально-практичні центри за галузевим спрямуванням та підприємства цього ж напрямку.

Здійснюючи коопераційні взаємодії, всі учасники Кластеру отримують відчутні вигоди за рахунок доступу до кадрових ресурсів, інноваційної та науково-технологічної інфраструктури, матеріально-технічної і виробничої баз, створення єдиного інформаційного простору, обміну досвідом.

Отже, інноваційні підходи до побудови моделі освітньо-виробничого кластеру суттєво впливають на процес модернізації освітньої системи, створення нових сучасних професійних навчальних закладів та удосконалення їхньої структури, що створює сприятливі умови для підготовки конкурентоздатних фахівців сфери послуг та розвитку регіональної економіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України "Про інноваційну діяльність" [Електронний ресурс] - Режим доступу до докум: http://zakon0. rada.gov. ua/laws/show/40-15.

2. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [Електронний ресурс] - Режим доступу до докум: http:// zakon3. rada.gov. ua/laws/show/3715-17.

3. Кластери в системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування: довідник/[Толкованов В. В., Канавець М. В., Савонюк Р Ю., Сидоров В. М.]; під ред. В. В. Толкованова. - Сімферополь, 2012. - 248 с.

4. Короткова Л. І. Регіональна система професійної освіти: експериментальні пошуки / Л. Короткова // Проф.-техн. освіта. - 2015. - № 4. - С. 36-39.

5. Старєва А. М. Регіональний соціокультурний освітній кластер як організаційна умова вирішення проблеми оптимізації навчальних закладів / [Електронний ресурс] - Режим доступу до докум: http:// www. narodnaosvita. kiev. ua / vupysku / 17 / statti / stareva .htm.

6. Чернишова Є. Р. Освітні кластери як шлях підвищення конкурентоздатності навчальних закладів системи післядипломної педагогічної освіти / Є. Р. Чернишова; НАПН України; Ун-т менедж. освіти. - К.: Педагогічна думка. - 2012. - 472 с.

7. Enright M. J. Regional Clusters and Economic Development: A Research Agenda // Graduate School of Business Administration. Division of Research. 1993. Vol. 94. № 42. P. 3- 22.

REFERENCES

1. Zakon Ukrainy “Pro innovatsiynu diyalnist” [Law of Ukraine “On Innovation Activity”]. Retrieved from http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/40-1 5. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy “Pro priorytetni napryamy innovatsiynoyi diyalnosti v Ukrayini” [Law of Ukraine “On Priority Areas of Innovation Activity in Ukraine”]. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 3715-17. [in Ukrainian].

3. Tolkovanov, V V, Kanavets, M. V, Savonyuk, R. Yu. & Sydorov, V. M. (2012). Klastery v systemi pidvyshchennya kvalifikatsiyi derzhavnykh sluzhbovtsiv ta posadovykh osib orhaniv mistsevoho samovryaduvannya [Clusters in the system of professional development of civil servants and officials of local self-government bodies]. Simferopol, 248 p. [in Ukrainian].

4. Korotkova, L.I. (2015). Rehionalna systema profesiynoyi osvity: eksperymentalni poshuky [Regional vocational education system: experimental research]. The vocational and technical education, no.4, рр. 36-39 [in Ukrainian].

5. Staryeva, A. M. Rehionalnyy sotsiokulturnyy osvitniy klaster yak orhanizatsiyna umova vyrishennya problemy optymizatsiyi navchalnykh zakladiv [Regional socio-cultural educational cluster as an organizational condition for solving the problem of educational institutions'optimization]. Retrieved from http:// www. narodnaosvita. kiev. ua / vupysku / 17 / statti / stareva .htm. [in Ukrainian].

6. Chernyshova, Yе. R. (2012). Osvitni klastery yak shlyakh pidvyshchennya konkurentozdatnosti navchalnykh zakladiv systemy pislyadyplomnoyi pedahohichnoyi osvity [Educational clusters as a way to improve the competitiveness of educational institutions in the system of postgraduate pedagogical education]. Kyiv: Pedahohichna dumka, 472 р. [in Ukrainian].

7. Enright, M. J. (1993). Regional Clusters and Economic Development: A Research Agenda. Graduate School of Business Administration. Division of Research. Vol. 94, no. 42. pp. 3- 22. [in English].

Размещено на Allbest.ru