Особливості навчання майбутніх соціальних працівників супервізорству

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147:36 - 051

Дрогобицький державний педагогічний університет

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ СУПЕРВІЗОРСТВУ

Леся Смеречак

Постановка проблеми. У сучасній системі вищої освіти України здійснюються активні пошуки шляхів підвищення якості підготовки фахівців соціальної сфери, зорієнтованих на формування професійної компетентності, розвиток творчих та потенційних можливостей, забезпечення ефективних умов для самоосвіти, самовиховання та самовдосконалення. Актуальність навчання супервізорству майбутніх соціальних працівників зумовлена необхідністю урахування особливостей соціальної роботи, тенденцій її розвитку. Супервізорство сприяє усвідомленню майбутніми фахівцями своїх можливостей; дозволяє обговорювати складні, а іноді й типові випадки з практики соціальної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Суттєве значення для нашого дослідження мали наукові розвідки І. Астремської, І.Ушакової (особливості супервізії в соціальній роботі); О.Савчук, І.Миргородської (стандарти та принципи проведення супервізії в соціальній роботі; вимоги до кваліфікації супервізора); Т.Коленіченко (особливості ефективного навчання студентів супервізорству в умовах вищої школи). супервізорство знання громадський практика

Концептуальні підходи до організації практики майбутніх фахівців соціальної сфери розкрито у працях С.Архипової, А. Капської, Л. Кобилянської, А. Конончук, Т Логвиненко, Л. Міщик, В. Поліщук,

З. Фалинської, С. Харченко та ін. У них наголошено: при складанні програм практики необхідно враховувати майбутню професійну діяльність соціального педагога/соціального працівника, Положення про організацію виробничої та педагогічної практики студентів закладів вищої освіти, основні функції соціального педагога/ соціального працівника та регіональні особливості вищого навчального закладу.

Мета статті - визначити особливості навчання майбутніх соціальних працівників супервізорству.

Відповідно до поставленої мети, нами окреслено такі завдання:

1) проаналізувати дефініцію “супервізорство в соціальній роботі”;

2) визначити особливості навчання майбутніх соціальних працівників супервізорству під час проходження практики.

Виклад основного матеріалу. Супервізія розглядається, як процес надання супервізором працівнику соціальної служби, по відношенню до якого здійснюється супервізія, професійної допомоги, спрямованої на аналіз й подолання професійних труднощів, удосконалення організації роботи, підтримку мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки, підвищення професійної кваліфікації. Супервізія у соціальних службах може здійснюватися для забезпечення ефективного виконання посадових обов'язків і завдань працівниками соціальної служби, запобігання професійному та емоційному вигоранню, підвищення рівня їхньої професійної кваліфікації [3].

Супервізія, як професійна допомога та підтримка працівників соціальної служби (соціальний працівник, фахівець із соціальної роботи, соціальний робітник, інший фахівець, залучений до надання соціальних послуг), може бути спрямована на: надання допомоги працівникам соціальної служби у визначенні цілей та пріоритетів у процесі роботи; надання допомоги у визначенні результативних методів та засобів надання допомоги отримувачу соціальних послуг; здійснення об' єктивної оцінки з розв'язання проблемних ситуацій, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків; визначення сильних професійних якостей, навчальних потреб та необхідності підвищення кваліфікації; розподіл професійного навантаження з метою попередження професійного вигорання; дотримання етичних норм у процесі роботи; вираження почуттів щодо роботи, стосунків із колегами та отримувачами послуг в умовах конфіденційності; управління власними почуттями й поведінкою в стресових ситуаціях; формування позитивного ставлення до своєї роботи; формування мотивації до професійного зростання [3].

І. Ушакова наголошує, що зміст супервізії залежить від змісту діяльності соціальної служби. Однак у кожній службі він сфокусований на системі працівника (особисті його ресурси); системі практики (взаємодія з клієнтами, їхнім оточенням, особами, яким доводиться відмовляти в наданні послуг); системі команди (взаємодія всередині колективу); системі установи (організаційний клімат, нормативні вимоги, процедури, які задають параметри діяльності соціального працівника) [5, 83].

Завдання супервізії - задоволення організаційних, професійних та особистих потреб.

І. Астремська виокремлює такі три основні функції супервізії: освітницька (формувальна), що включає розвиток умінь, навичок, здібностей стосовно професії; підтримувальна (тонізуюча), що включає підвищення стійкості впливу з боку проблем клієнтів; спрямовувальна (нормативна), що включає контроль працівника над власною особистістю (недоліки, слабкі сторони, сліпі плями, осуд) [1, 56].

Суттєву роль у забезпеченні умов для навчання майбутніх соціальних працівників супервізорству відіграє організація і проходження практики. Вона дає змогу ознайомитися зі специфікою діяльності соціального працівника, особливостями ділової документації, з посадовими інструкціями, змістом роботи державних та недержавних організацій. Проходження практики сприяє створенню цілісного уявлення про сутність та специфіку соціальної роботи, освоєнню норм етичної поведінки, допомагає у виборі майбутньої спеціалізації відповідно до власних можливостей.

Практична підготовка студентів - це органічна складова їхньої фахової підготовки, регламентована відповідними положеннями, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України і диференційована навчальними планами спеціальностей. Кожен вид практики передбачає набуття певного обсягу практичних знань, умінь і навичок, відповідно до змісту і завдань навчальних дисциплін циклу професійної та практичної підготовки кожного із кваліфікаційних рівнів.

Розглядаючи особливості організації практики, доречно навести докази В. Поліщук про те, що “успіх практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів залежить від характеру та якості її організації, від координації діяльності навчального закладу з тими соціальними службами, де студенти проходять практику, від вибору і рівня кваліфікації соціальних працівників, що працюють із студентами під час практики” [4, 119].

Аналізуючи досвід організації неперервної практики в цілісній системі підготовки соціальних працівників, Л. Кобилянська [2] наводить аргументи робочої групи університету, згідно з якими неперервна педагогічна практика допоможе студентам краще усвідомити суть майбутньої професії та відшукати власне місце в ній; сприятиме ширшому ознайомленню студентів зі станом соціальної роботи в нашій країні, забезпечить апробацію теоретичних знань та створить підгрунтя для введення нових технологій, діагностик, форм і методів до практики роботи соціальних служб.

Оскільки якраз під час проходження практики у студентів формуються найповніші уявлення про особливості майбутньої професії, актуальними є рекомендації керівників баз практики щодо часу, умов та вимог до студентів і методистів практики. Вартими уваги є також зауваження соціальних педагогів/працівників щодо корекції навчальних планів та програм проходження практики, змістового наповнення окремих дисциплін.

Ефективність проходження практики залежить від якісного проведення настановної конференції, на яку доцільно запросити методистів баз проходження практики. Зміст практики повинен бути динамічним, еклектичним та враховувати специфіку освітніх закладів, особливо тих, які студенти обрали самостійно (з дозволу факультетського керівника). Після закінчення практики студенти повинні прозвітувати згідно з усталеним кафедрою порядком.

Особливу роль у процесі підготовки майбутніх соціальних працівників відіграють знання і вміння, набуті ними в результаті співпраці з практиками, здатним допомогти розібратися в різних складних ситуаціях, навчити використовувати нові ефективні методи і технології соціальної роботи.

З метою навчання майбутніх соціальних працівників супервізорству, необхідного для ефективного надання якісних соціальних послуг, рекомендовано здійснювати навчальну (наставницьку) супервізію. Під час такої супервізії можуть розглядатися питання, що стосуються практичної діяльності працівника соціальної служби - встановлення контакту з отримувачами послуг, врахування їхніх соціально-психологічних характеристик, дотримання професійних меж та етичних норм у роботі, визначення індивідуальних потреб, планування й надання послуг, аналіз труднощів у процесі надання послуг, здійснення моніторингу й коригування роботи, надання підтримки, мобілізації ресурсів клієнтів, ведення документації. Така супервізія передбачає аналіз роботи майбутнього соціального працівника, надання йому підтримки у процесі проходження практики.

У своєму дослідженні опираємося на функції супервізора (визначені І. Астремською), які залежать від виду практики та можуть включати:

- загальне ознайомлення студентів із соціальним закладом, його формальною і неформальною структурою, провідними спеціалістами, внутрішніми правилами й інструкціями;

- створення продуктивних робочих відносин із практикантом;

- надання емоційної підтримки, заохочення самостійності;

- управління діяльністю підопічного через організацію безпосереднього спостереження за роботою інших, обговорення, спільне керівництво, ведення записів, рольові ігри;

- допомога у виробленні професійних умінь і навичок: комунікативних, інструментальних, аналітичних;

- виявлення навчальних проблем і труднощів та налагодження контактів із метою їх подолання;

- допомога у виробленні адекватних установок стосовно клієнтів, самих себе і професії в цілому;

- контроль і оцінювання діяльності студентів на всіх етапах практики [1, 58].

Важливою характеристикою підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери є збільшення її суб'єктів, перш за все супервізорів соціальної практики. Основна допомога з боку супервізорів (у нашому випадку - працівників соціальної служби, методистів закладу вищої освіти) полягає не тільки в тому, щоб навчити майбутніх фахівців застосовувати відповідні методи та прийоми соціальної роботи з різними категоріями клієнтів, вибудовувати моделі соціально-педагогічної діяльності, навчити розробляти алгоритм соціальної роботи тощо, а й максимально підтримати впевненість у власних силах, дати своєчасну пораду щодо вирішення складної ситуації тощо. На наше глибоке переконання, супервізор сприяє формуванню мотивації студента до роботи за обраним фахом.

Підвищення ролі соціальної роботи в умовах модернізації українського суспільства вказує на необхідність визначення мети й проектування підготовки майбутніх соціальних працівників, що сприятиме формуванню професійних компетенцій студента.

Таким чином, майбутні соціальні працівники, котрі пройшли навчальну підготовку з супервізії під час проходження практики, мають володіти такими компетенціями:

- виявляти сильні сторони і сфери діяльності організації і працівників та сприяти їхньому подальшому розвитку;

- реалізовувати адміністративну, освітню та підтримувальну функції супервізії;

- розуміти основні теорії, концепції та принципи, на яких базується супервізія в соціальній роботі;

- визначати критерії ефективності проведення супервізії в організації;

- вирішувати етичні питання, конфліктні ситуації, деструктивні практики та інші процеси, що відбуваються в організації;

- будувати позитивні особистісні та міжособистісні стосунки між працівниками, а також сприятливе робоче середовище, мотивуючи таким чином працівників до конструктивної співпраці [6].

Висновки

Таким чином, майбутні соціальні працівники під час проходження практики на базі соціальних служб не лише поглиблюють теоретичні знання про особливості супервізії у соціальній роботі, а й отримують додаткову інформацію про сфери професійної діяльності соціального працівника й перспективу працевлаштування.

Література

1. Астремська І. В. Супервізія у практиці соціальної роботи та підготовці соціальних працівників /1. В. Астремська // Теорія і практика сучасної психології. - 2012. - Вип. 5. - С. 55-59.

2. Кобилянська Л. Спеціальні дисципліни в системі фахової підготовки соціального педагога в умовах класичного університету / Лілія Кобилянська // Вісник Львівського університету. - 2001. - Вип. 15. - Ч.1. - С. 125 - 132. - (Серія "Педагогічна”).

3. НАКАЗ Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення супервізії у соціальних службах (05.01.2015 № 5).

4. Поліщук В. Місце неперервної практики у цілісній системі підготовки соціальних педагогів / В. Поліщук //Вісник Львівського університету. 2001.- Вип. 15. - Ч. 1. - С. 116 - 124. - (Серія “Педагогічна ”).

5. Ушакова І. В. Особливості супервізії в соціальній роботі / І. В. Ушакова // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер.: Соціологія. - 2011. - Т. 156. - Вип. 144. - С. 80 - 84.

Анотація

Автором здійснено спробу розкрити особливості навчання майбутніх соціальних працівників супервізорству в умовах закладу вищої освіти; доведено що супервізорство сприяє усвідомленню майбутніми фахівцями соціальної сфери своїх можливостей та є складником професійного розвитку, дозволяє обговорювати складні й типові випадки з практики соціальної роботи. Акцентовано увагу на тому, що саме під час проходження практики студенти поглиблюють теоретичні знання про особливості супервізії у соціальній роботі.

The purpose of the article is to determine the education peculiarities of future social workers of supervisory.

Tasks: 1) to analyze the definition of "Supervision in social work"; 2) to define the features of training of future social workers the supervising during the course of practice.