Основи забезпечення наступності й перспективності розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку та молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ Й ПЕРСПЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Ольга Петрик, старший викладач кафедри початкової освіти

Комунального закладу “Запорізький обласний

інститут післядипломної педагогічної освіти ”

Анотація

наступність діалогічний мовлення педагогічний

У статті досліджуються основи реалізації принципу наступності й перспективності у розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку та молодшого шкільного; науково-методичні позиції, на яких ґрунтується педагогічна діяльність щодо розв'язання означеної проблеми. Окреслено завдання, на які необхідно зосередити увагу у розвитку діалогічного спілкування дошкільників і молодших школярів.

Ключові слова: наступність, перспективність, психологічні і лінгвістичні засади розвитку діалогічного мовлення.

Аннотация

ОСНОВИ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ПРИЕМСТВЕННОСТИ И ПЕРСПЕКТИВНОСТИ РАЗВИТИЯ ДИАЛОГИЧЕСКОЙ РЕЧИ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО И МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА

В статье исследуются основы реализации принципа приемственности и перспективности у развитии диалогической речи детей дошкольного возраста и младшего школьного; научно-методические позиции, на которых основывается педагогическая деятельность относительно решения обозначенной проблемы. Определены задачи, на которые необходимо сосредоточить внимание в развитии диалогического общения дошкольников и младших школьников.

Ключевые слова: приемственность, перспективность, психологические и лингвистические основы развития диалогической речи.

Annotation

BASIS OF PROVIDING THE CONTINUITY AND PERSPECTIVE OF THE DEVELOPMENT OF DIALOGICAL LANGUAGE OF CHILDREN OF PRESCHOOL AGE AND JUNIOR SCHOOLCHILDREN

The article analyzes the basic component of preschool education and the curriculum of elementary general education (Ukrainian language). The author defines the psychological foundations of the development of dialogical speech of the child: the unity of the motivational, target, performing components that arise from necessity. The importance of teachers ' understanding of a number of concepts, such as: “the formation and development of personality”, “socialization”, “communicative competence”, “dialogue”.

The linguistic foundations of dialogue speech are deeply analyzed, the peculiarities of dialogue as a kind of speaking are defined. In the pre-school age it is coordinated speech actions aimed at maintaining the social contact, practical interaction, mastery of meaningful dialogue, personally coloured by communication. Mastering the dialogue in the elementary school involves the formation of a dialogical position, the ability to listen to and understand the interlocutor, attract the attention to oneself and ones activities, interested in the interlocutor and to be interesting to him.

The article outlines the methodological positions on which the pedagogical activity is based on solving the problem: the speech situation should be considered as a way of organizing exercises aimed at consolidating the knowledge gained, forming a dialogic competence; examples of dialogue that the children receive by communicating with adults; communicating with contemporaries and it has been an area of development of true speech amateur activities. The author stresses that for these tasks, it is necessary to focus an attention on the development of dialogic communication between the preschoolers and junior schoolchildren is determined.

Keywords: continuity, perspective, the psychological and linguistic principles of development of dialogue speech.

Актуальність проблеми

Наступність і перспективність є однією з обов'язкових умов здійснення неперервності здобуття освіти. Для методичної науки і педагогів-практиків у розвитку діалогічного мовлення особливої актуальності набуває проблема реалізації принципу наступності й перспективності між дошкільною і початковою ланками освіти.

Аналіз основних досліджень і публікацій

у яких започатковано розв'язання означеної проблеми і на які спирається автор. Зауважимо, що означена проблема розглядалася у дослідження сучасних науковців. Так О.Я. Савченко справедливо зазначає, що педагоги початкової школи мають враховувати той загальний потенціал, який здобула дитина в дошкільному навчальному закладі (далі по тексту - ДНЗ), і на цьому підґрунті формувати новоутворення молодшого школяра. О.В. Запорожець вважає за необхідне різнопланово продовжувати роботу, спрямовану на всебічний розвиток вихованця. Науковці А.М. Богуш [4], Н.В. Гавриш [3], А.Я. Зрожевська, Т.Ф. Потоцька наголошують на забезпеченні наступності і перспективності мовленнєвого розвитку дошкільників і учнів початкових класів як умові формування мовної особистості дитини. У цьому контексті у дослідженнях О.В. Проскури, О.Л. Кононко акцентується на успішному розвитку діалогічного мовлення за умови використання різних видів дитячої творчої діяльності, насичення змісту освітнього процесу знаннями про навколишній світ, правилами співжиття в ньому і формування відповідальності за найближче оточення. Наукові праці Л.А. Парамонової, М.М. Поддякова, З.М. Істоміної, Т.М. Фадєєвої вказують на необхідність забезпечення діалогічної форми занять як у дошкільному закладі, так і уроку у школі; створення можливості орієнтуватися на партнера-однолітка, взаємодіяти з ним і вчитися в нього (а не тільки в дорослого); підтримання діалогічного спілкування між дітьми.

Мета статті - дослідити основи реалізації принципу наступності й перспективності у розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку та молодшого шкільного, науково-методичні позиції, на яких ґрунтується забезпечення наступності та перспективності у розвитку діалогічного мовлення означеного віку дітей.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасні тенденції розвитку дошкільної і початкової ланок освіти мають багато спільного. Про це засвідчують Базовий компонент дошкільної освіти [2] та Навчальні програма початкової загальної освіти. Українська мова [8]. Йдеться про:

- компетентнісний підхід до розв'язання основних завдань дошкільної та початкової ланок освіти;

- розвиток дитячої особистості;

- набуття дитиною певного практичного досвіду, необхідного для використання у майбутньому житті;

- емоційно-ціннісне ставлення дитини до навколишнього світу.

Метою дошкільної освіти відповідно Базового компоненту визначено “забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини, її фізичного і психічного здоров'я, виховання ціннісного ставлення до природного й соціального довкілля, до самої себе, формування механізмів соціальної адаптації та творчого втілення в умовах життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих” [2]. Конкретизовано зміст та результати роботи з розвитку діалогічного мовлення освітньої змістовій лінії “Мовлення дитини” Базового компоненту, що представлено у таблиці 1.

Слід відзначити, що розвиток діалогічного мовлення дітей дошкільного віку передбачено в інших освітніх лініях, що, на нашу думку, є важливим. Зокрема освітня лінія “Дитина в соціумі” окреслює діалогічну компетенцію випускника дошкільного закладу таблиця 2.

Державним стандартом початкової загальної освіти передбачено продовження роботи, яку розпочато в дошкільній ланці. Саме тому за мету галузі “Мови і літератури” обрано “розвиток особистості учня, формування його комунікативної компетентності та загальних уявлень про мову як систему і літературу як вид мистецтва” [1]. Відповідно й Програма з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання у першому класі визначає такий зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів щодо розвитку діалогічного мовлення (таблиця 3).

Вихователі дошкільного закладу і вчителі початкових класів повинні бути обізнані з державними вимогами до формування діалогічного мовлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Очевидним є те, що зміст дошкільної та початкової освіти і вимоги до результатів освітньої роботи / рівня загальноосвітньої підготовки на сьогодні декларативно узгоджені. Тож проблемою для вихователів і вчителів є як фактично формувати і розвивати діалогічне мовлення.

Важливою умовою забезпечення перспективності і наступності у розвитку

Зміст і результати освітньої роботи з розвитку діалогічного мовлення за змістовою лінією “Мовлення дитини”

Таблиця 1

Таблиця 2

Діалогічна компетенція випускника дошкільного закладу за освітньою лінією “Дитина в соціумі”

діалогічного мовлення дитини у дошкільному закладі та початковій школі є володіння педагогами науковими основами цього процесу, а саме чітке розуміння низки понять, як: “формування і розвиток особистості”, “соціалізація”, “комунікативна компетентність”, “діалог” та інші.

Теоретичною основою розвитку діалогічного мовлення є дослідження відомих психологів та психолінгвістів А.С. Виготського, О.О. Леонтьєва. Так, А.С. Виготський зазначав, що мовленнєва діяльність має три сторони: мотиваційну, цільову, виконавську і народжується з потреби [5, 56 - 58]. Тож акт мовленнєвої діяльності є єдністю трьох сторін. Він починається мотивом і планом, а завершується результатом, досягненням означеної цілі.

Таку ж думку розвивав О.О. Леонтьєв, який стверджував, що “все, що ми говоримо у повсякденному житті, ми говоримо для чогось (мотив) і чомусь (мета). І якщо ми хочемо, щоб продукували в умовах навчального процесу те чи інше висловлювання, необхідно створити такі зовнішні або внутрішні обставини, в яких дитина буде вживати потрібні для нас (за змістом) висловлювання”, тобто мовленнєву ситуацію, яка є “сукупністю мовленнєвих і немовленнєвих умов, необхідних для того, щоб здійснити мовленнєву дію за визначеним нами планом” [6, 155 - 157]. Отже, мовленнєву ситуацію варто розглядати як спосіб організації вправ, спрямованих на закріплення одержаних знань, формування діалогічної компетентності.

Таблиця 3

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів щодо розвитку діалогічного мовлення

Необхідно також, на нашу думку, враховувати, що репліка кожного співрозмовника залежить від поведінки іншого. Разом з тим, ситуативність діалогічного мовлення зумовлює необхідність швидкої реакції, чому слід учити і вправляти молодших школярів.

Зауважимо, що вихователь і вчитель повинні глибоко усвідомлювати особливості діалогу як виду усного мовлення. З цього приводу А.Г Арушанова зауважує, що діалогічна форма спілкування не дається дитині від народження. У дошкільному віці це стадія переддіалогу (“дуету”, “колективного монологу”), скоординованих мовленнєвих дій, спрямованих на підтримання соціального контакту (фактична бесіда), практичної взаємодії, оволодіння “теоретичним” і змістовим діалогом, особистісно забарвленим спілкуванням [1, 138]. Разом з тим, оволодіння діалогом є, перш за все, формуванням діалогічної позиції, умінням слухати і розуміти співрозмовника, привертати його увагу до себе і своєї діяльності, цікавитися співрозмовником і бути цікавим йому. Зразки ведення діалогу діти одержують у спілкуванні з дорослими. У той же час, спілкування з ровесниками є областю розвитку істинної мовленнєвої самодіяльності, важливий показник сформованості комунікативних здібностей.

Як зазначають більшість науковців, формування вище означених здібностей, передбачає:

- оволодіння мовою (лексикою, граматичним ладом, синтаксичними одиницями, культурою мовлення);

- набуття умінь застосовувати мову з метою спілкування в різних комунікативних ситуаціях, що передбачає побудову розгорнутого тексту і встановлення інтерактивної взаємодії. В інтерактивній взаємодії дитина набуває умінь починати розмову, привертати увагу співрозмовника, підтримувати розмову, в разі необхідності змінити тему розмови, виявити розуміння, запитати, відповісти, порадити, побажати, згодитись чи не згодитись, завершити розмову.

Специфічні риси діалогічного мовлення знаходимо у праці І.О. Луценко [7,15], серед яких автор виокремлює такі:

- діалог (з лінгвістичного погляду) - це зв'язний текст, який складається з автономних пар реплік - діалогічних єдностей. Тому важливо (з погляду методики) ураховувати, що єдність сусідніх реплік в діалозі - миттєва, а не постійна, зумовлена конкретною ситуацією. Ця риса зобов'язує до того, щоб лінгвістичною основою навчання діалогічного мовлення були не окремі фрази, а діалогічні єдності;

- діалогічне мовлення - це не тільки питання і відповіді. Оскільки репліки в діалогічних єдностях можуть пов'язуватись не тільки на основі “запит інформації - подання її”, у навчанні слід використовувати всі можливі зв'язки.

До діалогізування співрозмовників, на думку автора, спонукають різноманітні мотиви і комунікативні задачі:

- повідомити щось співрозмовнику;

- привернути увагу до певного об'єкта чи події;

- поділитися своїми враженнями;

- констатувати факти, які стосуються співрозмовників;

- узгодити різні підходи до розв' язання конкретної справи;

- обмінятися із співрозмовником думками, переживаннями;

- виразити свої емоції [7, 15].

Ми вважаємо: педагогам варто звернути увагу на те, що реплікам усного діалогу характерні прості, непоширені за структурою речення. У непідготовленому мовленні такі речення більш зручні. Специфічною особливістю такого мовлення є еліптичність. Звідси робимо висновок, що необхідно навчати коротких, “неповних” відповідей і навіть питань.

Крім цього, у діалозі досить часто використовуються кліше, усталені розмовні формули, з якими необхідно ознайомити школярів. Серед груп вище вказаних кліше розрізняють такі:

- мовленнєвого контакту (знайомство, представлення);

- формули мовленнєвого етикету;

- вираження стандартизованих емоцій (подив, співчуття, несхвалення тощо);

- комунікативний супровід (початок, продовження, завершення розмови).

Кліше поряд з вигуками і модальними словами надають мовленню виразності, емоційності. Тож слід якомога частіше вносити у зміст вправ кліше різних видів.

Забезпеченню зв'язності діалогу сприятиме використання інтонації і мовних засобів зв'язку: повторення слів і окремих реплік; використання займенників, синонімічних слів; вживання дієслівних форм другої особи; звертання (у кличному відмінку) до співрозмовника.

Висновок

Отже, початкова школа має повно і точно врахувати досягнення дітей дошкільного віку. Зміст початкової освіти має логічно продовжувати і розширювати дошкільну освіту, забезпечувати нарощення рівня складності та самостійності виконання мовленнєвих дій.

Виходячи з вище викладених уявлень про діалог, у розвитку діалогічного спілкування молодших школярів, необхідно зосередити увагу на розв'язанні таких завдань: опанування мови як засобу спілкування; встановлення дітьми соціальних контактів мовними і невербальними засобами; оволодіння засобами і способами побудови розгорнутого тексту в умовах продуктивного творчого мовлення; формування навичок встановлювати інтерактивну взаємодію.

Література

1. Арушанова А.Г. Речь и речевое общение детей: Книга для воспитателей детского сада / А.Г. Арушанова. М.: Мозаика -- Синтез, 1999. 272 с.

2. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / Науковий керівник: А.М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А.М., БєлєнькаГ.В., Богініч О.Л., Гавриш Н.В., Долинна О.П., Ільченко Т.С.,

3. Коваленко О.В., Лисенко Г.М., Машовець М.А., Низковська О.В., Панасюк Т.В., Піроженко Т.О., Поніманська Т.І., Сідєльнікова О.Д., Шевчук А.С., Якименко Л.Ю. К.: Видавництво, 2012. 26 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// m o n. gov. u a / c o n t e n t / % D 0 % 9 E % D 1 %81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0/%D0%94%D0%BE%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0/bazovij-komponent-doshkilnovi-osviti-na-sajt-(ostatochnii).pdf.

4. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах. Підручник /за ред. А.М. Богуш. 2 вид., доповн. К.: Видавничий Дім “Слово ”, 2011. 704 с.

5. Богуш А.М. Наступність, перспективність, спадкоємність -- складові неперервності освіти./ А.М. Богуш //Дошкільне виховання. 2001. №12. С. 11 -- 12.

6. Выготский Л.С. Собрание сочинений. т.2. /Под ред. Б.В.Давыдова. М.: 1982. С. 56 -- 57.

7. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность / А.А. Леонтьев. М.: 1969.-- С. 155 --157.

8. Луценко І.О. Готуємось до мовленнєвого спілкування з дошкільниками: Навч. посібник / І.О. Луценко. К.: НПУ, 2001. 96 с.

9. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4 класи (зі змінами). Тернопіль: Мандрівець, 2015. С. 19.