Добір методів навчання для проведення спортивно-масової роботи з учнями загальноосвітніх шкіл України (ІІ половина ХХ - початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.011.3 - 051:796.011.3:373

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Добір методів навчання для проведення спортивно-масової роботи з учнями загальноосвітніх шкіл України (ІІ половина ХХ - початок ХХІ ст.)

Мар'яна Турянська, аспірант

Анотація

навчання спортивний фізичний виховання

Аннотация

Марьяна Турянская, аспирант Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

Подбор методов обучения для проведения спортивно-массовой работы с учащимися общеобразовательных школ Украины (ІІ половина ХХ - начало ХХІ века)

В статье рассматривается подбор методов обучения для проведения спортивно-массовой работы с учащимися общеобразовательных школ Украины как средство эффективной подготовки будущих учителей физического воспитания. Акцентируется внимание на раскрытии понятий “метод обучения ”, “специфические методы обучения”. Анализируется использование разных классификаций методов во время организации и проведения спортивно-массовой работы с учащимися общеобразовательных школ. Обосновывается использование традиционных и специфических методов обучения в процессе её осуществления.

Annotation

Maryana Turyanska, Postgraduate Student Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

Selection of teaching methods for conducting the sports and mass work with the pupils of Ukrainian comprehensive schools (the second half of ХХ - beginning of ХХІ century)

The article examines the selection of teaching methods for conducting the sports and mass work with the pupils of Ukrainian comprehensive schools in the period from the second half of the XX till the beginning of the XXI century as a means of effective preparation of future teachers of physical education. The emphasis is on the disclosure of the concepts“a teaching method”, “the specific teaching methods”. Application of different classifications of methods during the organization and conducting of sports and mass work with the pupils of comprehensive schools is analyzed. The using of the traditional and specific teaching methods in the process of its implementation is substantiated. The verbal, visual, practical methods, explanatory and illustrative, instructional and reproductive, problem methods belong to the traditional teaching methods. The methods of motor uniform exercises ("uniform workout"); methods of a variable continuous exercise; method of individual tasks; game and competitive methods; a method of repeating actions, movements; variable method built on game actions; the interval and circular methods are the specific ones. A combination of effective forms and methods of teaching is carried out during the organization and conducting of sports and mass work with the pupils of all ages.

Keywords: a future teachers, methods, preparation, the sports and mass work, Ukrainian comprehensive schools, a physical education.

Постановка проблеми. У ХХІ ст. освіта докорінно змінюється, йде процес її інформатизації, з'являється необхідність розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій і впровадження ефективних методів, сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень в навчальний процес підготовки нової генерації педагогічних кадрів.

Низка методистів із фізичного виховання (В. Грубник, А. Леськів, В. Папуша, Б. Шиян) зазначає, що потрібно готувати фахівців високої кваліфікації в галузі фізичного виховання і спорту з урахуванням потреб спортивної практики. Поряд із здобуттям спеціальності студенти повинні отримати знання для роботи не тільки вчителя фізичної культури, але й керівника спортивної секції із будь-якого виду спорту, а також інструктора-організатора спортивно-масової роботи. Окрім того, дипломовані фахівці повинні знати про ефективні методи і навчальні технології, які будуть доступні для різного контингенту тих, хто займається фізичними вправами. Отже, підготовка таких фахівців буде найбільш успішною за умови цілеспрямованого вивчення методів і технологій організації та проведення спортивно-масової роботи з учнями загальноосвітніх шкіл України досліджуваного періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідники цієї проблеми А. Алексюк [1], О.Савченко [8] вважали, що в 60 - 80 роках ХХ ст. почала активно розвиватися теорія змісту шкільної освіти та методів навчання, виховання, розвитку пізнавальної активності учнів.

Дослідники Ю. Курамшин, В. Петровський рокривають методи, та їхні ознаки, що застосовуються у фізичному вихованні [4, 104].

Б. Шиян розглядав у професійній підготовці майбутніх фахівців зі спортивно-масової роботи такі методи навчання, які були спрямовані на розв'язання актуальних проблем освіти та спортивно-масової роботи: [12, 79].

О. Стасенко висвітлив організаційні методи, якими учителеві фізичного виховання важливо володіти для забезпечення процесу спортивно-масової роботи [9, 79].

В. Папуша вважав, що метод навчання - це спосіб, за допомогою якого учитель передає, а учні засвоюють знання, у них формуються уміння і навички [7, 21]. Учений визначив методи, які пов'язані, передовсім, з організацією роботи спортивних секцій, гуртків, позакласних занять учнів з масових і технічних видів спорту та з методами спортивного тренування [7, 24].

Мета статті. Висвітлити добір методів навчання для проведення спортивно-масової роботи з учнями загальноосвітніх шкіл України зазначеного періоду.

Виклад основного матеріалу. Спортивно-масова робота учнів загальноосвітніх шкіл України передбачає використання таких методів навчання, як і на уроках фізичного виховання. У процесі її організації та проведення з метою розвитку в учнів фізичних якостей зазначеного періоду використовувалися загальнодидактичні і специфічні методи.

Поняття “метод” (від грец.слова “metodis”) означає спосіб пізнання явищ природи й суспільства, це шлях досягнення мети [8, 260].

У педагогічному словнику автора С. Гончаренка подається таке визначення методів навчання: “методи навчання в школі - упорядковані способи взамопов'язаної діяльності учителя й учнів, спрямовані на розв'язання навчально-виховних завдань” [2, 206].

У спортивній діяльності під методом розуміють спосіб виконання або застосування конкретної вправи (швидше, повільніше), або застосування інших засобів (слова), які забезпечують досягнення поставленої мети при виконанні вправ (розвитку якостей, навчанні, контролі та ін.) [4, 105].

Педагогічний процес як взаємодія вчителя й учнів немислимий без їхнього словесного спілкування. За допомогою слова ставляться завдання, активізується сприйняття, повідомляються знання, аналізуються та оцінюються, здійснюється керівництво всім процесом спортивно-масової роботи.

В. Леськів [10], В. Папуша [7] та Б. Шиян [12] вважають, що до словесних методів у спортивно-масовій роботі належать такі, як повідомлення завдань, здійснення спостережень, розповідь і її види (стисла розповідь, опис, пояснення), бесіда, розбір, словесні оцінки.

Наведемо приклад розповіді-пояснення учителя фізичного виховання з теми “Формування та удосконалення в учнів фізичної якості “сили”: “Сьогодні ми будемо працювати над фізичною якістю - розвитком сили. Ми ознайомимося з роботою м'язів, які під час рухової дії виконують чотири основні різновиди роботи: утримуючу, долаючу, поступливу і комбіновану. Наші завдання такі: 1) розглянути, що таке “м'язове напруження”; 2) розкрити здатність “вибухова сила”; 3) ознайомитися із статичною здатністю; 4) визначити абсолютну і відносну сили; 5) взяти участь у силових вправах”.

В. Папуша визначає метод розповіді як лаконічну оповідну форму викладу інформації під час ознайомлення учнів із вправами [7, 20]. Її використовували при повідомленні теоретичних відомостей, викладі змісту вправ, гри, інформації про спортивні події;

Стисла розповідь застосовувалася під час ознайомлення учнів з технікою виконання гімнастичних вправ, вправ з акробатики, атлетики або розвитку фізичних якостей.

Важливу роль у спортивно-масовій роботі відігравав метод бесіди. Її різновиди (вступна, пошукова, заключна) мали великий вплив на учнів, які були активними, уважними, відповідали конкретно на поставлені питання, доповнювали один одного. Переважно бесіда застосовувалася під час включення учнів у спортивну роботу, виявлення їхніх знань, інтересів, розуміння, визначення причин труднощів в роботі, розвитку в них логічного мислення, підвищення їхньої активності та підсумку в роботі. Ось приклад пошукової бесіди на тему “Що я знаю про ігри та їхні види?”:

Учитель. - Які ігри ви знаєте? (Рухливі, спортивні, народні).

- Чим відрізняються рухливі ігри від естафет? (Естафети мають змагальний характер, а рухлива гра - це гра без змагання).

- Чи належать олімпійські ігри до спортивних? Наведіть приклади. (Так, це футбол, волейбол, баскетбол, бейсбол, хокей, гандбол).

- Яка фізична якість переважає в спортивних іграх? (швидкість реакції рухів, спритність).

- Які ігри належать до народних? Розкажіть про них.

На заняттях спортивних гуртків учителі використовували інструктаж під час інструктивних пояснень техніки виконання фізичних вправ, проведення різноманітних видів спортивних ігор. Це точний, словесний, послідовний виклад правил виконання, колективних дій, уникнення травм, помилок і способів розв'язання завдань [8, 271].

Методи розповіді, бесіди використовувалися під час пояснення видів спорту, вправ , спортивних ігор в початковій і основній школах України. У старших класах загальноосвітніх шкіл зв'язна розповідь учителя набуває більш широкого значення і цілісного характеру, її стиль повинен бути наближеним до наукового викладу. Слухаючи вчителя, учень повинен навчитися розпізнавати причини, мотивацію, обставини, гальмуючі і стимулюючі успіх, сам хід справи і результати події; він повинен вникнути у сутність прослуханого та спокійно й виважено запам'ятати. Методом лекції-розповіді користувалися в 10 - 11 класах, коли розглядався теоретичний матеріал про спортивні ігри, наприклад, “Із історії волейболу (баскетболу, тенісу, футболу)”.

Окрім загальнодидактичних методів, були й специфічні, які характерні для організації та проведення спортивно-масової роботи з учнями цього періоду. Низка методистів фізичного виховання та спортивно-масової роботи (В. Грубник [3], О. Лєонов [5], А. Леськів [ 10], В. Папуша [7], А. Цьось [11], Б. Шиян [12] та ін.) пропонували застосовувати специфічні методи для організації та проведення спортивно-масової роботи з учнями.

Б. Шиян вважав, що для виховання фізичної якості “загальної витривалості” у дітей треба використовувати метод рухових рівномірних вправ (“рівномірного тренування”) та методи змінної безперервної вправи [12, 97 - 98].

Сутність “рівномірного тренування” полягає у тривалому виконанні циклічних вправ (ходьба, біг, їзда на велосипеді, пересування на лижах, веслування та ін.). Або в багаторазовому злитому повторенні ациклічних рухів (присідання, нахили, віджимання в упорі лежачи, підтягування у висі, піднімання і опускання ніг чи тулуба в положенні лежачи і ін.) [Там само, 98 - 99].

Методи змінної безперервної вправи можна проілюструвати на прикладі кросового бігу, де протягом всієї дистанції варіюється швидкість по нестандартній програмі залежно від рельєфу місцевості.

Методи змінної інтервальної вправи характеризуються певною системою чергування навантаження та відпочинку.

Метод індивідуальних завдань передбачав, що кожен учень отримує від учителя певні завдання під час виконання вправ з легкої атлетики, гімнастики, акробатики і самостійно їх виконує.

Ігровий метод широко застосовувався у спортивно-масовій роботі з учнями загальноосвітніх шкіл України у зазначений нами період. В. Папуша вважає, що ігровий метод характеризується тим, що ігри виступають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу [7, 98].

Він передбачає використання рухливих, спортивних і народних ігор для розвитку фізичних якостей: сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності, орієнтування в просторі, а також сприяє вихованню кмітливості, самостійності, ініціативності, рішучості тощо.

В. Грубник зазначає, що перш ніж дібрати гру, треба спланувати конкретне педагогічне завдання, вирішенню якого вона буде сприяти, враховуючи при цьому інтереси учнів, їхні вікові особливості, фізичні умови. Якщо основним завданням є, наприклад, закріплення і вдосконалення досвіду бігу на короткі дистанції, треба добирати такі ігри, у яких бігові вправи будуть основними (лінійна естафета, квач, зустрічна естафета, “Виклик номерів” і ін.) [3 ].

О. Лєонов [5], В. Папуша [7], Б. Шиян [12] розглядають змагальний метод як спосіб стимулювання інтересу і активізації при виконанні фізичних вправ, і як відносно самостійна форма організації занять (різного роду змагання). Визначальна риса змагального методу - зіставлення сил в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або найвище досягнення..

Важливою є освітня, виховна та розвиткова роль названих методів. Оцінюючи гру з цих позицій, П.Ф. Лесгафт визначав її як вправу, з допомогою якої дитина готується до життя [6, 57].

У початковій школі та протягом навчання учнів у 5 класі корисним був метод імітації (діти у своїй діяльності люблять наслідувати та копіювати дорослих) [4; 7]. Наприклад, під час словесної фізкультхвилинки у 4 класі учні разом з учителем імітували руками природні сили: рухи вітру, сонця, дощу, снігопаду і водночас присідали, підстрибували чи бігали на місці.

Метод повторення дій, рухів - це багаторазове повторення окремих дій у вправах, рухів під час гри або на заняттях у спортивних секціях чи гуртках.

Використання перемінного методу побудовано на ігрових діях. Застосовуючи цей метод, майбутні учителі міняють вправи, які вимагають великого напруження, на вправи з незначним навантаженням, змінюючи тривалість їхнього виконання.

Інтервальний метод застосовується для розвитку швидкісно-силової витривалості. Його сутність полягає у багаторазовому повторенні короткочасних серій вправ із точно визначеною тривалістю цих вправ і відпочинку між ними на кожному занятті. Науковці з цього приводу попереджають, щоб учні, виконуючи біг або рухові вправи, не втомлювалися, не перенапрягалися, щоб їхня працездатність постійно відновлювалася, а пульс працював ритмічно.

Під час спортивно-масової роботи застосовувався коловий метод (колова форма тренування), який має складатися з різноманітних загальних методів, а іноді й з усіх. Для проведення заняття цим методом на спортивному майданчику розмічають місця для виконання вправ. Кожен учень виконує їх з максимальною для себе інтенсивністю в обмежений час, зміною тривалості пауз для відпочинку залежно від стану й підготовленості.

Груповий метод відрізняється від групових форм роботи. Його можна застосовувати під час роботи біля перекладини.

Висновки

Варіативність та доцільність добору методів сприяє ефективній організації та проведенню спортивно-масової роботи з учнями загальноосвітніх шкіл України (ІІ половина ХХ - початок ХХІ ст.). Використання традиційних методів навчання, а саме словесних, наочних, практичних методів, пояснювально-ілюстративного, інструктивно-репродуктивного, проблемного методу сприяє кращій організації спортивно-масової роботи. А впровадження специфічних методів в спортивно-масову роботу з учнями, серед яких метод рухових рівномірних вправ, метод змінної безперервної вправи, метод індивідуальних завдань, ігровий і змагальний методи, метод повторення дій, рухів, перемінний метод, інтервальний та коловий методи зміцнюють фізичний стан учнів, мотивують їх до здорового способу життя.

Література

1. Алексюк А. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: підручник / А. Алексюк. -- К.: Либідь, 1998. -- 560 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник/С. Гончаренко. -- К.: Либідь, 1997. -- 376с.

3. Грубник В. Фізична культура: спортивні ігри в школі: 5 -- 12 класи /В. Л. Грубник. -- Х.: Веста- Ранок, 2008. -- 288 с.

4. Курамшин Ю. Ф., Петровський В. В. Методи, що застосовуються у фізичному вихованні /Ю. Ф. Курамшин, В. В. Петровський // Теорія і методика фізичного виховання. У 2 томах / За ред. Т.Ю. Круцевич / Загальні основи теорії і методики фізичного виховання. -- К.: Олімпійська література, 2008. -- Т. І. -- С.104 -- 126.

5. Лєонов О.З. Старти надій. Рекомендації по організації масових спортивних змагань школярів / О.З. Лєонов. -- К.: Молодь, 1981. -- 144 с.

6. Лесгафт П.Ф. Избранные педагогические сочинения в двух томах. -- Т. 2. /П.Ф. Лесгафт. -- М.: Изд-во Академии пед. наук РСФСР, 1952. -- 336 с.

7. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів: форми, зміст, організація: навч. посібник/ВГ Папуша; [відп. за вип. О. Давидова]. -- Тернопіль: Підр. і посібн., 2004. -- 192 с.

8. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підручник / О. Я. Савченко. -- К.: Грамота, 2012. -- 504 с.

9. Стасенко О. Сучасний стан підготовки майбутніх учителів фізичної культури до позакласної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл / Олексій Стасенко //Молода спортивна наука України -- 2009.-- Т. 2. -- С. 166 -- 172.

10. Форми і засоби фізичного виховання молодших школярів: метод. посібник/ А.Д. Леськів, Н.В. Андрощук, С.О. Механошин, А.Б. Дзюбановський. -- Тернопіль: Астон, 1997. -- 108 с.

11. Цьось А.В. Українські народні ігри та забави: навч посібник / А.В. Цьось. -- Луцьк: Волинське обласне ред.-вид. підприємство “Надстир'я”, 1994. -- 96 с.

12. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів/ Б.М. Шиян. Частина 2. -- Тернопіль: Навчальна книга. -- Богдан, 2002. -- 248 с.