Конфліктологічна готовність як основа формування конфліктологічної компетентності юриста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро

Конфліктологічна готовність як основа формування конфліктологічної компетентності юриста

Анна Жданюк, аспірант

Анотація

конфліктологічний професійний юрист

Аннотация

Анна Жданюк, аспирант Днепропетровского университета имени Альфреда Нобеля, г. Днепр

Конфликтологическая готовность как основа формирования конфликтологической компетентности юриста

В статье проанализированы взгляды ученых, которые касаются определения понятия “конфликтологическая готовность”. Установлено существование ограниченного количества исследований, посвященных проблеме конфликтологической готовности специалистов юридического профиля. Дано авторское видение сущности разграничения понятий “конфликтологческая компетентность” и “конфликтологическая готовность” специалиста. Акцентируя на особой значимости конфликтологической компетентности в профессиональном становлении юриста, доказана необходимость введения ее в состав базовых компететнтностей специалиста.

Annotation

Anna Zhdanyuk, Postgraduate Student Alfred Nobel University, Dnipro

The conflictological readiness as the basement of the formation of the conflictological lawyer`s competence

The article deals with the theoretical analysis of the current scientific viewpoints in accordance with the determination of the notion “the conflictological commitment”. The author considers the lack of researching of the problem of conflictological arrangement of specialists of the juridical profile. The author's point of view on the essence of the differentiating the notions “the conflictological competence” and “the conflictological commitment” of the specialist. It has been determined that the conflictological commitment of the future lawyer is the integrative creation of person, which characterized with the steady motivation and aiming for the conflict- free cooperation during the realization of the professional functions; the high level of the acquirement of the theoretical conflictological knowledge and the formation of the practical skills which are necessary for the prevention and solving the conflicts in the professional activity, that are the basement of the formation of the conflictological competence of the specialist.

Keywords: the conflictological competency, the conflictological commitment, the professional lawyer's attitude, the base lawyer's competencies.

Постановка проблеми. У сучасній державно-правовій дійсності настала епоха реформування та вдосконалення усіх систем, у тому числі правових. Процес правової модернізації викликаний змінами суспільних відносин, що мають конфліктогенний характер, у політичній, соціально-культурній, економічній та інших сферах та вимагає відповідної готовності сучасних фахівців юридичного профілю до таких перетворень. З огляду на це, метою правничої освіти є формування компетентностей, необхідних для розуміння природи і функцій права, змісту основних юридичних інститутів, застосування права, а також меж юридичного регулювання різних суспільних відносин. Здобувачі правничої освіти повинні бути готові до служіння суспільству, будучи відданими принципам людської та професійної гідності, справедливості, неупередженості, співпереживання та дотримання високих етичних стандартів, запобігаючи та вирішуючи конфлікти, що постійно супроводжують їх у професійній діяльності. Отже, на сьогодні особливого значення набуває формування у процесі навчання у вищому навчальному закладі конфліктологічної компетентності правознавця, що є найвищим проявом його конфліктологічної готовності.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Теоретичним питанням конфліктологічної готовності майбутнього фахівця у процесі навчання у ВНЗ присвячена значна кількість наукових досліджень, серед яких: формування готовності майбутнього фахівця до розв'язання професійних конфліктів (З. Дринка, Н. Підбуцька, Н. Самсонова та ін.); готовності вчителя до запобігання та розв'язання конфліктних ситуацій (Г. Антонов, Г. Болтунова, Я. Довгополова, Л. Порохня); готовності майбутніх соціальних педагогів до запобігання та розв'язання професійних конфліктів (А. Лукашенко, М. Трухан); готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів (Є. Варлакова); готовності майбутніх дільничних інспекторів міліції до розв'язання конфліктних ситуацій під час навчання у вищому навчальному закладі МВС України (С. Гіренко, В. Лазарєв); дидактичні умови підготовки студентів до вирішення професійних конфліктологічних завдань (З. Дринка) та інші. Однак, серед розмаїття наукових робіт, присвячених окресленій проблемі, можна виокремити лише поодинокі дослідження, в яких розглядаються особливості конфліктологічної готовності майбутніх юристів.

Мета статті - провести теоретичний аналіз існуючих поглядів щодо визначення та розмежування понять “конфліктологічна готовність” та “конфліктологічна компетентність” майбутніх юристів.

Виклад основного матеріалу. Перш за все зазначимо, що науковцями для визначення певного рівня оволодіння фахівцями конфліктологічними знаннями та уміннями паралельно вживаються в дослідженнях терміни “конфліктна компетентність”, “конфліктологічна компетентність” та “конфліктологічна готовність”.

Так, З. Дринка, розглядаючи дидактичні умови підготовки студентів до вирішення професійно-конфліктологічних задач, вважає, що конфліктологічна готовність є одночасно складовою соціально-психологічної компетентності та спеціальної готовності для такого типу професій, в яких використання та моделювання конфліктних ситуацій та конфліктів із суб'єктами професійної діяльності виступає сутністю професійної готовності [4].

Фахівець, що володіє конфліктологічною готовністю, на думку Н. Підбуцької, вже підготовлений до професійної діяльності на всіх рівнях ускладнень: від міжособистісних (конфліктні ситуації і конфлікти із суб'єктами професійної діяльності) до внутрішньоособистісних (подолання внутрішньоособистісних рольових, когнітивних, мотиваційних конфліктів). Вона є результатом конфліктологічної підготовки майбутнього інженера-управлінця [6, 90].

Л. Порохня вважає, що ефективність формування готовності майбутнього учителя до запобігання та розв'язання конфліктних ситуацій залежить від активної взаємодії різних факторів: розуміння, усвідомлення майбутніми учителями принципу виконання дій щодо запобігання конфліктних ситуацій, знання результатів розв'язання конфліктних ситуацій, вплив раніше засвоєних знань та вмінь відносно запобігання та розв'язання конфліктних ситуацій і вироблення навиків на конкретний момент навчання, раціональне співвідношення репродуктивності та продуктивності [7, 149].

Цікавою є позиція Н. Самсонової, яка виокремлює конфліктологічну готовність у структурі конфліктологічної культури фахівця і визначає її як усвідомлення важливості попередження та подолання конфлікту, уміння обирати оптимальну стратегію поведінки, здатність керувати власним емоційним станом, проявляючи толерантність, емоційну стійкість та стресостійкість [8]. Авторка вважає, що конфліктологічна готовність фахівця виконує функцію регулятивного базису для комунікативної і перетворюючої конфліктологічної діяльностей фахівця у конфліктогенному професійному середовищі. Подібні думки у своїх роботах виказують О. Бартків та І. Козич.

На думку О. Дзяни, конфліктологічна готовність майбутніх фахівців сфери обслуговування полягає в здатності розв'язувати конфлікти в професійному середовищі, вмінні розуміти конфлікт та керувати ним, оцінювати конфліктну ситуацію та прогнозувати її наслідки, вмінні діагностувати на початковій стадії виникнення конфлікту, попереджати його або вирішувати конструктивним способом.

Важливими для нашого дослідження є погляди науковців, які у своїх роботах визначають конфліктологічну компетентність як інтегроване особистісне утворення фахівця, що передбачає його теоретичну і практичну готовність до профілактики, запобігання та розв'язання конфліктів, що дає можливість забезпечити антиконфліктний характер професійної діяльності.

Я. Довгополова зазначає, що готовність майбутнього викладача до попередження конфліктів у професійній діяльності являє собою інтегративну якість особистості, що характеризується наявністю потреби особистості у безконфліктній взаємодії під час виконання професійних функцій та усвідомленим прагненням і спрямованістю на її організацію; високим рівнем оволодіння конфліктологічними знаннями, необхідними для попередження конфліктів у професійній діяльності; сформованістю умінь попередження конфліктів (комунікативно мовленнєві, організаційно-управлінські, морально етичні), емоційного інтелекту й рефлексії. Як багатопланове утворення, що містить як раціональні компоненти, так і особистісні складові, розглядає М. Трухан конфліктологічну готовність майбутніх соціальних педагогів до діяльності з розв'язання професійних конфліктів у закладах освіти. На думку Л. Березовської та Т. Конц готовність до вирішення конфліктів - це інтегральне психологічне утворення, яке створює суб'єктивні передумови професійної поведінки і діяльності в ситуації конфлікту. Є. Варлакова трактує готовність до розв'язання міжособистісних конфліктів як стійку систему професійно важливих якостей особистості, її досвід, знання, навички, вміння, що є необхідними як для конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів у життєдіяльності клієнтів, так і у взаємодії психолога з клієнтом.

Під конфліктологічною готовністю працівника ОВС С. Гіренко розуміє систему особистісних характеристик (знань, вмінь, навичок та здібностей), які регулюють оптимальне його функціонування в професійно обумовлених в конфліктонебезпечних ситуаціях, забезпечують його здатність їх використовувати для успішного, свідомого впливу на конфлікт та його суб'єктів для досягнення певної мети [1, 35].

Цілісною якістю особистості, що охоплює: професійну самосвідомість, ставлення до діяльності, мотиви, способи діяльності, здатність до практичної реалізації цих способів та професійно значущі якості особистості майбутнього міліціонера, вважає готовність до розв'язання конфліктних ситуацій В. Лазарєва. Згадане психолого-педагогічне новоутворення формується значною мірою на основі позитивного ставлення фахівців до виконання своїх обов'язків, наявності відповідних рис характеру, здібностей та темпераменту, володіння необхідними знаннями, вміннями та навичками у галузі юридичної психології та конфліктології. На думку авторки, сформована готовність до розв'язання конфліктних ситуацій є однією з найважливіших умов успішної професійної діяльності спеціалістів.

Ураховуємо погляди науковців, які у своїх роботах розглядають психологічну готовність фахівців до попередження і розв'язання конфліктів: М. Ніконорова визначає її як систему знань, умінь та навичок, особистісних характеристик, які необхідні для успішної профілактики організаційних конфліктів; Н. Горлова - як складну системну якість, що складається з декількох структурних компонентів, які знаходяться в функціональному взаємозв'язку о дин з одним; Г. Ложкін - як інтегральне психологічне утворення, яке створює суб'єктивні передумови професійної поведінки і діяльності в ситуації конфлікту.

На конструктивному аспекті готовності майбутніх фахівців до запобігання та розв'язання конфліктів наголошують І. Холковська, яка акцентує увагу на уміннях займати конструктивну позицію у професійній діяльності за умов розгортання конфліктної ситуації, прагненні дотримуватися установок і правил діалогічного спілкування, уміннях реалізувати всі етапи керівництва конфліктними ситуаціями (діагностика конфлікту, прогнозування особливостей розвитку, попередження, власне конфліктна взаємодія, розв'язання проблемної ситуації) та А. Скок, яка зазначає, що людина набуває конфліктологічної компетентності якщо змогла усвідомити і прийняти толерантність як цінність, що дозволяє людині у подальшому жити з іншими нормами та цінностями, які допомагають їй в подальшому займати таку позицію, яка обумовлює конструктивний вихід з конфліктної ситуації [7].

Серед розмаїття наукових робіт, присвячених проблемі готовності до запобігання та вирішення конфліктів у професійній діяльності, можна виокремити лише поодинокі дослідження, що висвітлюють проблему

Щодо наукових робіт, присвячених конфлікгологічній готовності майбутніхюристів, особливої уваги заслуговує дослідження К. Маркарової. Вона розглядає конфліктологічну компетентність юриста як необхідну частину його професіоналізму, що представляє собою інтегровану характеристику психологічних, моральних, професійно-значущих якостей особистості, а також знань, умінь та навичок, що формуються у процесі професійної підготовки та забезпечують повноцінну здатність спеціаліста у галузі юриспруденції керувати конфліктом, перетворюючі конфліктогенне професійне середовище [5].

На думку Є. Грищенко, конфліктологічна компетенція юриста представляє собою сукупність конфліктологічних знань як виду професійних знань про конфлікти та пов'язані із ними явища та факти [3].

Н. Свиридюк у своїй роботі акцентує увагу на світоглядно-конфліктологічній компетентності юристів, фахова діяльність яких обов'язково присутня в управлінському апараті, представницьких органах усіх рівнів, правоохоронних органах тощо. Автор наголошує на необхідності оволодіння студентами юридичними механізмами вирішення конфліктів як найбільш ефективними, що сприяють вирішенню суперечностей законним шляхом, стабілізують ситуацію, породжують цілком реальні правові, соціальні й економічні наслідки і, що важливо, гарантують ухвалене рішення авторитетом та силою держави або міжнародного співтовариства[9].

В. Гришко розглядає конфліктологічну компетентність юристів як форму соціальної практики, що сприяє вирішенню соціальних конфліктів, стабілізації правовідносин, становленню громадянського суспільства [2].

А. Іванова визначає значущість конфліктологічної компетентності у професійному становленні юриста, та зосереджується на її спрямованості на запобігання вірогідності виникнення соціальної, міжособистісної напруги; розширення можливостей отримання інформації про стан взаємовідносин учасників процесуальних відносин (кримінального, громадянського, арбітражного, судового тощо); сприяння більш глибинному пізнанню учасниками конфлікту один одного та проблеми, що виникла між ними.

У межах нашого дослідження ми розмежовуємо поняття “конфліктологічна компетентність” та “конфліктологічна готовність”. У сучасній науці компетентність переважно розглядають як найважливішу умову ефективної діяльності особистості, як показник її здібностей та визначають як інтегративну якість особистості, яка проявляється у здатності й готовності до діяльності і базується на знаннях і досвіді. Досвід є важливою складовою компетентності, адже основою компетентності є не тільки знання, обізнаність й навички, а й досвід соціально-професійної діяльності. З цього приводу важливими для нашої роботи є погляди В. Семиченко, яка пов'язує конфліктологічну компетентність із результатами діяльності з розв'язання конкретних проблем. Компетентність при цьому визначається як результативність сформульованих та вирішених суб'єктом проблемних завдань у певній сфері діяльності. Основним показником результативності розв'язання конфліктної ситуації слугує якість усунутих суб'єктом суперечностей. Зв'язок компетентності з досвідом та результативністю діяльності, на нашу думку, складає основу різниці понять “компетентність” і “готовність”.

Враховуючи це, вважаємо, що готовність забезпечує основу для формування компетентності, отже конфліктологічна компетентність - це найвищий прояв конфліктологічної готовності фахівця, при чому готовність характеризується стійкою мотивацією й налаштованістю на діяльність, а компетентність базується на досвіді та визначається результативністю діяльності.

Наголошуючи на особливій значущості конфліктологічної освіченості майбутніх юристів, констатуємо відсутність конфліктологічної компетентності як окремого компонента у системі компетентностей таких фахівців. Дотримуючись класифікації, запропонованої А. Хуторським, визначаємо: ключові (базові, міжпредметні) - компетентності, що формують здібності в студента знаходити і застосовувати потрібну інформацію, працювати в команді, бути готовим до постійного навчання і переучування; загальнопредметні - такі, що відносяться до певного кола навчальних предметів та формують здібності у студента вирішувати проблеми на основі відомих фактів, понять з різних освітніх областей; предметні - мають конкретний опис і можливість формування в рамках навчальних предметів. Ми вважаємо, що в умовах професійної підготовки майбутніх правознавців важливе місце посідають базові (ключові, універсальні, метапредметні, міждисциплінарні) компетентності особистості, яким відведено провідну роль у вирішенні різнопланових особистісних і професійних проблем (комплекс освітніх досягнень майбутнього спеціаліста, які він набуває в процесі навчання з метою подальшого розвитку й імплементації у професійній діяльності, що характеризується стійкістю позитивних мотивів професійного саморозвитку і заснований на досвіді професійно орієнтованої діяльності.

Більшість науковців визнають такий перелік базових компетентностей майбутнього правознавця: навчальна, соціальна, етична, комунікативна, інформаційна. Саме у межах комунікативної компетентності вчені виділяють знання та уміння майбутніх юристів до запобігання та вирішення конфліктів у професійній діяльності, що, на наш погляд, є невиправданим. У процесі спілкування у конфліктогенному середовищі юрист, використовуючи систему відповідних знань та володіючи необхідними професійно-значущими особистісними якостями, може або “погасити конфлікт”, перетворити його у конструктивну взаємодію, або спровокувати подальше “розгортання” конфліктної поведінки учасників професійної діяльності. Отже, вважаємо за необхідне ввести до переліку базових компетентностей юриста конфліктологічну компетентність як окремий вид, адже, найчастіше саме вона визначає результат вирішення професійних задач, досягнення цілей діяльності професіонала у галузі юриспруденції.

Висновки

Таким чином зазначаємо, що фахівець, який має високий рівень конфліктологічної компетентності, здатний виходити за межі конфліктної ситуації, бачити причини виникнення конфлікту, враховувати усі аспекти суперечок. Основою формування конфліктологічної компетентності майбутнього фахівця є конфліктологічна готовність, яку ми трактуємо як інтегративне новоутворення особистості, що характеризується стійкою мотивацією й налаштованістю на безконфліктну взаємодію під час виконання професійних функцій; високим рівнем оволодіння теоретичними конфліктологічними знаннями і сформованістю практичних умінь, необхідних для запобігання та вирішення конфліктів у професійній діяльності. Такі наробки є засадничими для проведення компонентноструктурного аналізу готовності майбутніх юристів до запобігання конфліктам у професійній діяльності, на який спрямовані наші подальші пошуки.

Література

1. Гіренко С. П. Конфліктологічна готовність працівників органів внутрішніх справ як складова їх професійної підготовки /С. П. Гіренко //Вісник Національного університету оборони України. Питання педагогіки. -- Х, 2011. -- № 4 (23). -- С. 33-39.

2. ГришкоВ. І. Формуваннябазовихкомпетентностей майбутніх правознавців у процесі фахової підготовки: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 /Гришко Вікторія Іванівна. -- Нац. ун-т водного господ-ва та природокористування. -- Рівне, 2016. -- 21 с.

3. Грищенко Е. В. Особенности формирования конфликтологической компетенции студентов- юристов /Е. В. Грищенко //Роль и значение науки в вузе и ее влияние на образовательный процесс: материалы Междунар. заоч. науч.-практ. конф. (Саранск, 30 окт. 2015 г.)/[редкол.: Б.Ф. Кевбрин (отв. ред.) и др.]; Саран. кооп. ин-т РУК. -- Саранск: ЮрЭксПрактик, 2015. -- 472 с. - С. 24-- 27.

4. Дринка З. З. Дидактические условия подготовки студентов крешению профессиональных конфликтологических задач: автореф. дис. ... канд. пед. наук / Зарема Забировна Дринка. -- Калининград, 2000. -- 20 с.

5. Маркарова К. Э. Формирование конфликтологической компетентности будущих юристов в процессе профессиональной подготовки в вузе: автореф. дис. . канд. пед. наук: 13.00.08/Маркарова Кристина Эдуардовна.