Формування особистості молодшого школяра засобами хореографічного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Формування особистості молодшого школяра засобами хореографічного мистецтва

кандидат мистецтвознавства, доцент

Петро Фриз

Анотація

Ключові слова: виховання, молодший школяр, хореограф, хореографічна культура, духовність, ціннісні орієнтації, художня модель, творча особистість.

Аннотация

Ключевые слова: воспитание, младший школьник, балетмейстер, хореографическая культура, духовность, ценностные ориентации, художественная модель, творческая личность.

Annotation

The choreographic culture as a social and cultural factor of creative activity and development of pupil's personality is investigated in the article. The ways of solution the contradictions between the requirements of the modern development of choreography and the traditional system of methods which ensure the formation of choreographic culture are determined. The social potential of the choreographic culture through the determination of two aspects of the work of art are discovered. It is substantiated that the creation of a choreographic image is the process of mental psychological and artistic demonstration of its character by means of music and dance. The process of modification and transformation of the existing vocabulary and the structure of the motion is revealed. It is given the analysis of formation of new words, which were not used in the traditional choreography.

Keywords: an education, a pupil of еlementary school, a choreographer, choreographic culture, spirituality, values, an artistic model, the creative personality.

Постановка проблеми. У практиці сучасної української хореографічної культури значне місце посідає формування особистості дитини засобами хореографії, однак це важливе питання хоч і було предметом науково-теоретичного дослідження, проте в контексті реалій сьогодення потребує узагальнення та розробки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Цікавими в контексті нашого дослідження є праці щодо історії становлення хореографічної освіти. Це дослідження С. Забредовського [4], О. Цвігун [8], О. Таранцевої [7]. Також заслуговує уваги науковий доробок О. Бурлі, де розроблено й експериментально апробовано концептуальну теоретичну модель формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об'єднання та вивчено умови ефективної реалізації цієї майстерності, визначено пріоритетні напрямки підготовки керівників дитячих хореографічних об'єднань [2]. Проблемам естетичного виховання виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності присвячено дисертаційне дослідження Ю. Гончаренко[3].

Постановка завдання. На нашу думку, розкриваючи зміст і сутність розвитку творчої особистості молодшого школяра, доцільно розглянути внутрішню структуру духовності особи. Отож, перед нами стоїть завдання-виявити аксіологічний потенціал явищ хореографічної культури та засоби реалізації за їх допомогою творчих здібностей особистості молодшого школяра у контексті вирішення сучасної проблеми конкурентноспроможності балетмейстера.

Виклад основного матеріалу. Проаналізуємо хореографічну культуру як чинник розвитку творчої особистості молодшого школяра, виходячи з поняття сутності особистості як суб'єкта соціальної поведінки та суспільних відносин.

Аналізуючи внутрішні детермінанти соціальної поведінки молодшого школяра, які певним чином підключають його до конкретних соціальних цінностей суспільства і до конкретного соціального оточення, визначаємо коло потреб та інтересів особи. Потреби дитини, як і кожної дорослої людини, - це ті форми її взаємодії зі світом, необхідність яких зумовлена особливостями відтворення і розвитку її органічної, психологічної, соціальної визначеності, що певною мірою відчуваються й усвідомлюються дитиною. Потреби демонструють протиріччя між наявним і необхідним. Причому мають досить широкий спектр - від нижчих до вищих - духовних. Американський вчений А. Маслоу виділив певну послідовність потреб людини [5, 31]: хореографічний культура індивідуальність школяр

- фізіологічні; безпеки і якості життя;

- соціальні (в уподобаннях, приналежності до колективу, спілкуванні, турботі про інших, увазі до себе, участі у спільній діяльності);

- престижу (повага іншими, визнання і висока оцінка);

- самореалізація творчого самовираження.

Якщо розглядати цю систематизацію стосовно

дитини, то можна зробити висновок, що так названі “нижчі” потреби задовольняються не самостійно, а за допомогою дорослих, і тому дитина, порівняно з ними, має більше можливостей для задоволення “вищих”. Отже, формування тих чи інших потреб опосередковане системою цінностей та інтересів. Потреби, інтереси особистості є основою ціннісного ставлення до оточення, усвідомлення ціннісних орієнтацій.

Поняття цінність - одне з фундаментальних у сфері філософії, культурології, психології, етнографії, історії, політології, правознавства. Кожна з них, як правило, розкриває його особливий зміст, що відбиває ті чи інші сторони цього надзвичайно складного соціального явища. Зазначимо, що соціокультурний підхід орієнтується на виявлення тих цінностей, що спрямовують творчий розвиток особистості дитини [1, 15]. Сукупність ціннісних уявлень, засвоєних і прийнятих особистістю, свідчить про те, що вона вважає необхідним, до чого прагне. Особистість може більш-менш адекватно усвідомлювати власні потреби, інтереси, зв'язок між ними, природними і соціальними умовами життєдіяльності, критично ставитися до “готових” ціннісних уявлень, перевіряти їхню істинність власним життєвим досвідом. Отже, ціннісна самосвідомість особистості не є простою проекцією ціннісних уявлень суспільства, групи на внутрішній світ індивіда. Це надзвичайно складний, багатошаровий духовний феномен, у якому наявні як загальнопоширені ціннісні стереотипи, прийняті на віру, так і ціннісні уявлення, вироблені особистим досвідом - власні оцінки, власні ціннісні судження. Серед таких елементів структури духовності особи - ціннісна орієнтація, що не збігається із сукупністю притаманних конкретному індивіду уявлень про цінне. Ціннісна орієнтація особистості - це системно пов'язані ціннісні уявлення про світ, його процеси та відношення, що структурують його у певний спосіб та реально детермінують вчинки і дії людини, визначаючи якісну своєрідність життєдіяльності в цілому або окремих її аспектів. Ціннісні орієнтації дають уявлення про стійку спрямованість інтересів.

Хореографічне мистецтво видовищне, виконавське і ґрунтується на музичному сприйнятті. Головним його твором є танець, вистава. Умовно хореографічну культуру можна поділити на класичну, народну, модерну. В сучасній культурі успішно функціонує класичний балет. Завдяки творчим пошукам балетмейстерів І. Моісеєва, П. Вірського мистецтво народного танцю стало професійним. Упродовж останніх десятиліть поширення набув модерн, який характеризується не тільки елементами класики, народного, спортивного танцю, але й елементами імпровізації, джазу, вуличних танців, степу та інші. Модерн - типовий продукт масової культури ХХ ст. На жаль, національна хореографічна культура, сприймаючи як належне існування західних танцювальних течій і взірців, механічно, не критично переносить їх, не адаптуючи до власних умов, ментальності.

Сучасна хореографічна культура виявляє властиву їй особливість: у художньому творі вирізняються дві сторони - наявна, актуалізована у відтворенні, і потенційна, що розкривається в ході сприймання глядачем. Їх єдність дозволяє судити про художньо-естетичний зміст твору Отже, художня модель дійсності (спосіб формування художнього образу) вимагає об'єднавчих творчих зусиль автора, виконавця, глядача. Звичайно, художня модель містять не тільки результати, але осмислений досвід, пізнання відношень, усталені стереотипи, оцінки. Мистецтво моделює процес накопичення досвіду, шлях пошуків і сумнівів, рух через втрати до знахідок і втягує читача, глядача, слухача до цього процесу. Художня модель отримує завершеність тоді, коли особистість докладає у створений автором образ свій власний пошук. Особистість проектує хід мислення художника на себе і на своє життєве оточення. Лише такий сплав є завершеною художньою моделлю, що відповідає практичному призначенню мистецтва.

Проте процес такого відтворення (проектування) не є абсолютно вільним. Він суворо заданий твором, ним організується, спрямовується і навіть своєрідно контролюється. Тому в тих ідеальних моделях, які формує свідомість митця, яскраво виявляються дві взаємопов'язані частини: відображувана - до неї входять результати пізнання і оцінки дійсності, і проектувальна - до неї входить програма впливу на майбутнього глядача. Саме в ній доцільно розрізнити сугестивний аспект (функцію), тобто вплив шляхом своєрідного художнього навіювання способу мислення, почуттів, вражень глядача певним ставленням до відображеного художником предметного матеріалу, та інтелектуальний аспект, тобто вплив шляхом збудження певного потоку спостережень, переживань, роздумів, що приводить глядача до певних ідей, оцінок, установок, які мають відношення до тих явищ життя, що відображені у творі, і до тих, що поза межами твору. Проектувальна частина моделі проникає у відображувану. Вона диктує вибір життєвого матеріалу, спрямовує його естетичну оцінку, організацію у художню модель. Відображувана частина моделі є основою проектувальної. Не залучивши глядача до певного потоку життєвих вражень, неможливо ні вразити його задуманим ставленням до них, ні привести до запрограмованих висновків. У такий спосіб виявляється роль втілення ідеальної художньої моделі, що досягається дієвими комунікативними засобами. У хореографічній культурі це - пластичне і музичне рішення. До прикладу, хрестоматійні постановки П. Вірського “Запорожці”, “Ой, під вишнею” чи “Повзунець”. Кожна з них має абсолютно різне рішення. Перша композиція присвячена історико-героїчній тематиці, дві інші, на перший погляд, суто побутові. Якщо танець “Ой, під вишнею” є своєрідною ілюстрацією народної пісні, то “Повзунець” у жартівливій формі передає високий мистецький рівень виконання. Але в кожному з них митець у найбільш загальному первинному задумі схоплює життя і відношення до нього свого майбутнього глядача, об'єднуючи розрізнені фрагменти в єдиний сюжет. Разом з цим, митець повинен тимчасово відволіктися від матеріалу, щоб конкретизувати ідею твору, і тимчасово відволіктися від ідеї, щоб конкретизувати форму. Лише в їх взаємопроникненні і взаємоперетворенні виникає задум твору, де вони будуть жити як єдине ціле, не знищуючи одне одного. Образ хореографічної форми так глибоко входить в художнє бачення світу, що митець ледь не кожне явище розглядає крізь призму його фізичного (пластичного) втілення.

Отже, можна стверджувати, що ідеальна модель у свідомості автора твору відтворює в тих чи інших психофізичних формах результати пізнавальної, оцінної, проектувальної і комунікативної діяльності митця. Синтетичне за своєю природою мистецтво потребує і синтетичних ідеальних моделей, де всі зазначені сторони злиті воєдино [6, 54].

Як показав практичний досвід, художньо-творчий діапазон інтересів у молодшого школяра дуже широкий. Саме це інтенсифікує зростання творчої особистості. Відомо, що спектр захоплень з віком звужується, вони стають вибірковими. А в дитинстві до інтересів додається ще й стимулювання з боку дорослих та громадськості, увага до дитячої творчості, інтерес публіки до виду мистецтва, взаємини з колегами старшого покоління, визнання їх творчості, задоволення результатами своєї творчої праці. Ця робота здійснюється, починаючи з місцевих центрів дитячої та юнацької творчості і закінчуючи різного роду телевізійними мистецькими фестивалями.

Дитина в процесі самореалізації свого творчого потенціалу розвивається, виробляючи власні інтегровані схеми різних типів, а саме: синтезу загальних знань, які вона отримує з різних джерел; оформлення їх в систему з метою використання в хореографічній практиці, у процесі розв'язання теоретичних та практичних завдань; здійснення зворотного зв'язку з глядачами.

Учителеві хореографії необхідно звертатись до провідних принципів сучасної національно-демократичної системи виховання. Її стрижнем є розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання здатної до самоосвіти і саморозвитку особистості, яка вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, критично мислити, опрацьовуючи різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Пріоритетна увага надається формуванню світогляду, цінностей культури, умінню самостійно вчитися, здатності до самопізнання і самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності. Вектор особистісного розвитку, спрямовуючись у площину цінностей, варіативності і відкритості, зумовлює принципову потребу переосмислення всіх факторів, від яких залежить якість художньо-естетичного процесу Особистісно орієнтована система формування особистості передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра). Вона зумовлює використання діалогу як домінуючої форми спілкування, спонукає до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуації, включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Найголовнішими ознаками особистісно орієнтованого навчання є:

- багатоваріантність методик;

- уміння організувати навчання одночасно на різних рівнях складності;

- утвердження усіма засобами цінності і гідності дитячої особистості.

Диференціація та індивідуалізація навчання і виховання стають основоположним принципом роботи хореографа. Залежно від освітніх потреб кожної дитини, відповідно до нахилів і задатків, пізнавальних можливостей та інтересів в ідеалі вибудовується особистісна освітня траєкторія здобуття умінь та навичок, яка, насамперед, є національно орієнтованою і демократичною. У цьому контексті:

- українська хореографічна культура як складова культури інших європейських народів є безпосередньою основою у вирішенні зазначених вище проблем навчання і виховання;

- засвоєння української хореографічної культури сприяє процесам гуманізації і демократизації особистості дитини, формує її в умовах свободи, без чого немає перспективи на успіх.

Тому сучасна практика ставить високі вимоги як до професійної майстерності учителя-хореографа, так і до учнів, до їх знань, умінь, навичок, здібностей, психічних пізнавальних процесів (сприймання, мислення, уява), емоційної сфери, загальної культури.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Прагнучи до ідеальної художньої моделі, хореографія, як і будь-який інший вид художньої культури, спрямована на розроблення, системи хореографічної підготовки для дітей молодшого шкільного віку, і націй основ і визначаються стратегічні напрями її подальшого розвитку. Формування ідеальної художньої моделі - складний механізм, який включає такі питання, як вплив і взаємодія професійного та непрофесійного мистецтва, створення танцювального образу, формування репертуару, музично-рухова діяльність.

Отже, хореографічна культура як фактор розвитку творчої особистості дитини в контексті сучасного культуротворчого процесу є складною і багатогранною, тому запропоноване дослідження не може претендувати на повноту висвітлення всіх питань, а торкається лише вдосконалення системи підготовки дітей у галузі хореографічної культури. У подальших дослідженнях варто зосередитись на вивченні змісту сучасних танців й методик новітніх хореографічних технологій, спрямованих на розвиток духовної культури молодшого школяра.

Література

1. Бакиров В.С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора /В. Бакиров. --Харьков: Вища школа, 1988. -- 152 с.

2. Бурля О.А.Формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного обjєднання: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.0.06 / О.А. Бурля; Київ. нац. ун-т культури і мистец. -- К., 2004. -- 20 с.

3. Гончаренко Ю.В.Естетичне виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.0.07 / Юліана Володимирівна Гончаренко; Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. -- Луганськ, 2009. -- 20 с.

4. Забредовский С.Г. Деякі аспекти розвитку народної хореографії /Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. -- К., 1994. -- С. 72 -- 74.

5. Маслоу А. Самоактуализация/ А.Маслоу. // Психология личности. Тезисы. -- М.: Высшая школа, 1982. - С. 31.

6. Рапопорт С.Х. От художника к зрителю. Проблемы художественного творчества / С. Рапопорт. -- М., 1978. -- 54 с.

7. Таранцева О.О. Василь Верховинець і національне виховання / О. Таранцева. // Рідна школа. -- 1999. -- № 12. -- С. 65 -- 66.

8. Цвігун О. Розвиток музичної освіти в навчальних закладах Києва (друга пол. ХІХ -- поч. ХХст.) / О. Цвігун. -- К: Вища школа, 1999. -- 386 с.

Размещено на Allbest.ru