Культурологічний та аксіологічний підходи до формування майбутнього педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурологічний та аксіологічний підходи до формування майбутнього педагога

Формування особистості сучасного фахівця педагогічної сфери на основі загальнолюдських цінностей і культури залежить від ефективності освіти в аксіологічному плані. На рівні суспільства аксіологічний підхід передбачає професійну підготовку студентів, їх цілеспрямований гуманістичний розвиток, які неможливо здійснювати без визначення соціокультурних цінностей, а на рівні окремої особистості цей підхід спрямовує педагогічний вплив на втілення на практиці оптимальних шляхів трансляції соціальних цінностей, сформованих у межах певної культури і необхідних особистості для існування у соціумі.

Аксіологічний підхід є одним із основних у професійній підготовці майбутніх педагогів. Звернення до філософської теорії цінностей у педагогічній площині дає можливість розглядати зміст і структуру освіти як сферу суб'єкт - об'єктних і міжсуб'єктних відносин, які визначаються ціннісним ставленням до дійсності. При цьому це ставлення відбувається з позицій культури, що актуалізує реалізацію професійної підготовки педагогів не лише у площині аксіологічного, а й культурологічного підходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню методологічної основи освіти і виховання в контексті культури присвячені праці М.М. Бахтіна, В.С. Біблера, Є.В. Бондаревської, А.П. Валицької, М.Г. Вохришевої, М.С. Кагана, Н.Б. Крилової, Л.М. Мосолової, В.М. Розіна, Х.Г Тхагапсоєва та ін. Аксіологічні засади освіти вивчалися в науковій літературі, в якій деякі автори, зокрема, В. І. Андрєєв, Є. В. Бондаревська, С.В. Кульневич, В.О. Сластенін та ін., вважають цей підхід методологічною основою освітньої практики, оскільки завдяки йому зазначений різновид діяльності отримує ціннісну спрямованість. Ціннісний потенціал освіти вивчали В.П. Андрущенко, Б.С. Гершунський, І.А. Зязюн, А.І. Кавалеров, С.Б. Кримський, В.В. Кумарін, В.С. Лутай, В.І. Шинкарук та ін.

Реалізація культурологічного підходу розглядалася дослідниками як засвоєння майбутнім фахівцем необхідного комплексу знань, умінь і навичок - засобів розвитку особистості (Н. Порошина); як активне засвоєння особистістю важливих у житті людини і суспільства духовних цінностей (О. Коренева). У словнику зазначений підхід формулюється в межах методології пізнання та перетворення педагогічної реальності, основою якої є аксіологія; це бачення освіти крізь призму культури, тобто розуміння освіти як складової культури; освіти, що відбувається у культурному середовищі, всі компоненти якого наповнені людськими змістами і слугують людині для виявлення індивідуальності, здатності до культурного саморозвитку і самовизначення на засадах засвоєних культурних цінностей [8]. Культурологічний підхід трактують також як напрям у педагогічній практиці, що ґрунтується на принципі культуровідповідності освіти. Зокрема, В.В. Гура суть культурологічного підходу вбачає в тому, що в центрі уваги педагога повинна опинятися людина як суб'єкт культури, а навчальне середовище слід розбудовувати передусім як культурне. Дослідник пропонує наступне визначення культурологічного підходу: це таке бачення людини у контексті понять культури, яке дає можливість розглядати людину в навчальній діяльності як вільну, активну індивідуальність, здатну до самодетермінації в процесі спілкування з іншими особистостями, культурами як у межах сьогоднішнього життєвого світу особистості так і інших епох [1, 11]. Заслуговує уваги тлумачення культурологічного підходу І.В. Колмогоровою, яка, розробляючи цей підхід до формування педагогічної культури педагога [5, 163 - 167], визначає його як «сукупність теоретико-методологічних положень та організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на створення умов для освоєння й трансляції педагогічних цінностей та технологій, які забезпечують творчу самореалізацію особистості вчителя в професійній діяльності» [5, 166]. У будь-якому визначенні йдеться про зв'язок культурологічного підходу з аксіологічним, адже останній із названих підходів репрезентує ціннісний аспект педагогічних явищ як проявів культури.

Хоча праць, присвячених вивченню аксіологічних і культурологічних основ освіти чимало, аксіологічний та культурологічний підходи не розглянуті в науковій літературі достатньою мірою, а тому існує необхідність їх докладнішого розгляду, чим і пояснюється вибір теми нашого дослідження.

Мета статті - дослідити зміст аксіологічного і культурологічного підходів до формування майбутнього педагога.

Категорія «цінність» виступає в якості методологічного орієнтира, що визначає сутність аксіологічного підходу - органічного та необхідного компонента осмислення сталого соціального розвитку проблем взаємодії пізнання та ціннісної свідомості (В.І. Бойко, ГП. Вижлєцов, М.С. Каган, Ю.М. Плюснин), важливої складової в контексті феноменології ціннісних систем особистості (Н.Г. Алексєєв, М.І. Бобнєва) та формування нового тезауруса і нової освітньої парадигми (Н.М. Воскресенська, Н.Б. Крилова, З.О. Малькова). Цінностями можна вважати природні явища та результати людської діяльності. В такому випадку до цінностей доречно віднести досягнення культури, отримані в процесі розвитку людської цивілізації. Логічним є також включення до їхнього складу технічних досягнень, архітектурних споруд, творів мистецтва тощо. А це вже безпосередньо стосується проблеми цінностей освіти. Дійсно, по-перше, всі ці цінності є предметом вивчення в процесі освіти, а по-друге, всі технічні досягнення, твори мистецтва являють собою результат професійної діяльності людей. Отже, розуміння їхнього змісту і вміння створювати повинні формуватися і розвиватися у представників молодого покоління вже в процесі отримання загальної і особливо професійної освіти. Безперечно, аксіологічний підхід передбачає інтеріоризацію у процесі професійної освіти цінностей культури.

Аксіологічний (ціннісний) підхід будується на уявлені, згідно з яким культура є втіленням «істинної людяності», «справді людським буттям». Під культурою в даному випадку слід розуміти сукупність кращих надбань людства, вищих духовних цінностей. Культура виступає як сукупність досягнутих у процесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей. П. Сорокін, зокрема, визначає культуру систему цінностей, за допомогою яких суспільство інтегрується, підтримує функціонування та взаємозв'язок своїх інститутів. Цю точку зору поділяють Нейл Смелзер та Ентоні Гідденс. Вони розуміють під культурою певну сукупність цінностей, норм, стандартів поведінки, з якими люди долають життєвий шлях, і матеріальні речі, які вони виробляють. Культура є невичерпним джерелом нововведень, фактором творчого зростання. Згідно з позицією В.Н. Сагатовського, в освіті в процесі становлення людини стверджується визначальна роль духовних основ, що базуються на справжніх цінностях і духовно-моральних ідеалах - культурних зразках [7, 58 - 63]. Значення аксіологічного підходу в професійно - особистісному розвитку студентів полягає у визначенні природи цінностей, їх генезису і шляхів залучення людини до них відповідно до норм культури. Цей підхід має недолік: культура сприймається як щось лише позитивне, а все те, що є негативним, виноситься за її межі. Цей підхід звужує сферу культури і виключає такі явища, як пияцтво, наркоманію тощо. Проте при вивченні культури, наприклад, у межах культурології, такі феномени не можна ігнорувати.

У контексті аксіологізації освіти цінності культури розглядаються як на рівні суспільства, так і на індивідуальному рівні. В обох випадках вони виступають основою для формування стандартів культурних оцінок, ієрархії життєвих цілей та вибору методів їх досягнення. На думку П.С. Гуревича, цінність виражає людський вимір культури, втілює в собі ставлення до форм людського буття. «Вона ніби стягує все духовне різноманіття до розуму, почуттів і волі людини. Таким чином, цінність - це не лише «свідоме», а й життєве, екзистенційно відчуте буття» [2, 51]. Разом з поняттям «цінності» в педагогічних дослідженнях використовується поняття «ціннісні орієнтації», за допомогою якого визначають зміст спрямованості особистості. Ці орієнтації складають ядро її мотивації, життєвої концепції і відображають ставлення людини до себе, навколишнього світу та інших людей. Стійкі ціннісні орієнтири, сформовані у молодої людини на етапі її становлення, у тому числі професійного, забезпечують такі якості людини, як цілісність, надійність, вірність певним принципам та ідеалам, здатність до вольових зусиль і мобілізації розумових і фізичних сил в ім'я досягнення мети.

Сенсом освіти стає залучення вихованців до культури як позитива, розвиток їхніх здібностей її освоювати і примножувати у межах певної спільноти. На формування змісту, що відповідає цьому завданню, спрямований культурологічний підхід, в основі якого лежить принцип культуровідповідності. Цей принцип вперше обгрунтовувався А. Дістервегом у статті «Про природовідповідність і культуровідповідність у навчанні» (1832 р.). Механізм дії даного принципу формулювався ним так: «Будь-який стан культури даного народу є основою, базисом, це щось дане і реальне, з якого розвивається подальший стан. Тому та ступінь культури, на якій ми знаходимося в даний час, ставить до нас вимогу, щоб ми діяли згідно із нею, якщо лише хочемо досягти позитивних результатів» [3]. Кожна нова доба породжує нові орієнтири, а оновлення цінностей є закономірністю розвитку культури і освіти при необхідності збереження всього позитивного, що необхідно враховувати при організації професійної підготовки педагога.

Виховання в системі педагогічної аксіології і культури будується як процес засвоєння цінностей. Цей процес включає кілька етапів: ознайомлення з цінністю в умовах виховання; її первинне оцінювання, забезпечення емоційно позитивного ставлення до цінності; виявлення сенсу цінності та її значення; прийняття усвідомленої цінності; включення прийнятого ціннісного ставлення у контекст дій і спілкування;

закріплення ціннісного ставлення як основи діяльності і поведінці вихованців [6].

Вибудовуючи стратегію професійно - особистісного розвитку особистості необхідно враховувати базисні цінності, що забезпечуються освітою. Результати досліджень під керівництвом А.В. Кирьякової показали, що існують такі групи базисних цінностей вищої освіти: академічні цінності (до них дослідник відносить інституційну незалежність, фундаментальність, інтелектуальний розвиток, академічні свободи, академічну солідарність, колегіальність, сприяння зростанню інновацій, професійну компетентність, нові парадигми викладання і дослідження, академічну відповідальність, єдність освітнього та дослідницького процесу, академічну мобільність, критичне мислення, наставницьку модель взаємин викладача і студентів, залучення останніх до наукових шкіл); цінності особистісного зростання і добробуту (серед них виділяються цінності самовизначення, самореалізації, індивідуальності, суб'єкт-суб'єктних відносин, безперервності освіти, адекватності людини середовищу і ситуації, професійної мобільності, здоров'я, корпоративності, конкурентоспроможності випускника); цінності громадянського суспільства (до них відноситься цінності свободи, демократії, відкритості, соціальної справедливості, толерантності, етичності, культурного розмаїття, соціальної відповідальності); організаційні цінності (основними серед них є цінності прийняття рішень на основі узгодження думок та інтересів, цінності свободи у здійсненні наукових досліджень, статусної ієрархії, заснованої на принципі наукового авторитету, технологізації освітньої діяльності, стандартизації якості освіти, створення матеріальних цінностей і знань, конкурентоспроможності університету, доступності освітніх програм для іноземних студентів, стратегічного партнерства університету і бізнес - структур [4, 28].

Цінності, задекларовані сферою освіти і підтримувані соціальним оточенням, суспільством, пов'язані з прагненням особистості до самовдосконалення, саморозвитку. У зв'язку з цим актуалізується значимість ціннісної проблематики освіти, її практична реалізація [9]. Найважливішою рисою цієї реалізації є організація освіти на засадах поєднання аксіологічного підходу з культурологічним, оскільки саме культурологічний контекст визначає змістовну основу і напрямки науково-педагогічного пошуку при вирішенні завдань професійно-особистісного розвитку студентів, а ціннісний - забезпечує гуманістичну спрямованість їхнього становлення. Виходячи з цього, ефективне використання цих двох підходів у професійній освіті необхідно супроводжувати аналізом культурних цінностей, визначенням їх актуального і перспективного значень, можливостей формування цих цінностей на сучасному етапі розвитку культури.

Висновки. Культура та освіта виступають у ролі провідних факторів суспільного прогресу і розвитку цивілізації. Існує тісний зв'язок між культурою і освітою, що актуалізує реалізацію професійної підготовки педагогів не лише у площині аксіологічного, а й культурологічного підходів.

Література

педагогічний фахівець культура освіта

1. Гура В.В. Культурологический подход как теоретико-методологическая основа гуманизации информационных технологий обучения. Автореф. дис. канд пед. наук. 13.00.01 / В.В. Гура. - Ростов - на-Дону, 1994. - 16 с.

2. Гуревич П.С. Философия культуры / П.С. Гуревич. - М.: АО Аспект Пресс, 1994. - 315 с.

3. Дистервег А. О природосообразности и культуросообразности в обучении. - Режим доступу: http://jorisami.ru/PP corner/Classics/ Diesterweg/

Diesterweg Adolf Nature and Culture.htm

4. Кирьякова А.В. Ценностные ориентиры университетского образования / А.В. Кирьякова // Вестник ОГУ - 2011. №. 2. - С. 27 - 33.

5. Колмогорова И.В. Культурологический подход к формированию педагогической культуры учителя / И.В. Колмогорова // Известия Уральского государственного университета. - 2008. - №60. - С. 163 - 167.

6. Підходи до виховання у сучасній вітчизняній педагогіці. - Режим доступу: ua-referat.com

7. Сагатовский В.Н. Аксиология творчества / В.Н. Сагатовський // Наука. Искусство. Культура. - 2012. - №1. - С. 58 - 63.

8. Словари и энциклопедии. - Режим доступа: http://mirslovarei.com/content_eco/ kulturologicheskij-podxod - 32415.html 12. http:// www. psychorelax. ru/forum. php

9. Тимофеева С.В. Аксиологический подход в образовании - важнейший фактор воспитания личности / С.В. Тимофеева. - Режим доступа: kgau. ru/img/konferenc/2012/g10. Doc

Размещено на Allbest.ru