Педагогічна майстерність як домінантна складова педагогічної дії у спадщині випускників тимчасових педагогічних курсів Полтавщини на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський національний торговельно-економічний університет

Педагогічна майстерність як домінантна складова педагогічної дії у спадщині випускників тимчасових педагогічних курсів Полтавщини на початку ХХ століття

Тонконог І.В.

Досліджено історико-педагогічну сутність та зміст професійної майстерності педагога в спадщині вчителів початкових шкіл, випускників педагогічних курсів Полтавщини на початку ХХ ст.: М. Анастасієва, С. Чубової, Я. Риженка. У ході ґенези розвитку науково-теоретичних уявлень про феномен педагогічної майстерності вчителів початкових шкіл Полтавщини початку ХХ ст. були накопичені цінні ідеї, підходи для упровадження в систему сучасної підготовки майбутнього вчителя з метою формування в них готовності до педагогічної діяльності. Зокрема, цінною, на наш погляд, була власна методика роботи над художнім твором С. Чубової; методика М. Анастасієва навчання твору за картиною; ідеї проведення уроку навчання грамоти з використанням евристичної бесіди Я. Риженка. Доведено, що спільним внеском усіх педагогів указаного періоду в розв'язання проблеми підвищення рівня майстерності вчителя була їхня переконаність у дієвості й ефективності підвищення професіоналізму педагога шляхом проведення педагогічних курсів, з'їздів, самоосвіти, поповнення власної бібліотеки.

Ключові слова: педагогічна майстерність, педагогічна діяльність, вчитель початкової школи, техніка мовлення, самоосвіта.

професійний майстерність вчитель

Постановка проблеми Одним із основних пріоритетів державної освітньої політики України визначено забезпечення умов для підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів, здатних до творчої праці та професійного розвитку через створення цілісної системи неперервної педагогічної освіти з урахуванням вітчизняного досвіду, національних традицій та узгодженості з тенденціями розвитку світових освітніх систем.

У зв'язку з цим одним з актуальних завдань є розробка сучасної концепції цілісної підготовки вчителів, яка б поєднувалася з інноваційними процесами, що відбуваються у вищій та середній школах, яка була створена з урахуванням історичного досвіду й теоретичних основ, які ґрунтуються на кращих ідеях учених, педагогів, громадських діячів, які працювали в різні історичні періоди розвитку нашої держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Аналіз історико-педагогічних джерел дозволяє стверджувати, що проблема діяльності навчальних закладів Полтавщини перебувала та продовжує перебувати в центрі уваги представників вітчизняної педагогічної думки. Ґрунтовний матеріал з проблеми діяльності навчальних закладів Полтавського краю, в тому числі й підготовки дівчат до учительської професії і роботи гувернанткою, містять праці Л. Клеваки (жіночі навчальні заклади у другу половину ХІХ -- на початку ХХ ст.), Г. Яковенко (домашні учителі та їхня підготовка у Полтавській губернії (ХІХ -- початок ХХ ст.), Л. Білої, С. Кікто [8] (організація земської освіти на Полтавщині (друга половина ХІХ ст. -- початок ХХ ст.), В. Ревегук, О. Дяченко (проблема національної освіти на Полтавщині на початку ХХ століття), В. Філіппович, (недільні школи у просвітницькій діяльності громади Полтави) та інших науковців.

Окремим аспектам досліджуваної проблеми присвячено розвідки А. Чернова, О. Єрмак [5] (педагогічна діяльність викладачів Полтавського учительського інституту), А. Москаленка (педагогічні погляди директора Полтавського кадетського корпусу Ф.І. Симашка), В.В. Пилипенко (спадщина О.І. Строніна), О. Ільченко [6] (діяльність В. Рєпніної -- подвижниці жіночої освіти на Полтавщині), Ю.С. Капшук [7] (проблема формування складу вчителів та вихованців середніх навчальних закладів Полтавської губернії (1861-1917 рр.).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми Проведений аналіз матеріалів показав, що на сьогодні відсутнє цілісне історико- педагогічне дослідження, предметом якого була б проблема формування професійно-педагогічної майстерності вчителя в науковому доробку вчителів початкових шкіл, випускників педагогічних курсів Полтавщини на початку ХХ ст.: М. Анастасієва, С. Чубової, Я. Риженка.

Дослідження, ґрунтовне вивчення творчої спадщини вітчизняних вчителів, зокрема наукового доробку педагогів, які були випускниками тимчасових педагогічних курсів Полтавщини на початку ХХ ст., ідеї яких залишилися поза увагою науковців, сприятиме подальшому розвитку педагогічної науки та вдосконалення навчально-виховної практики, глибшому вивченню і пізнанню минулого, осмисленню сьогодення з поглядом у майбутнє.

Отже, об'єктивна потреба сучасної національної школи у вдосконаленні професійно-педагогічної майстерності вчителя, а також необхідність відродження і втілення в практику кращих педагогічних ідей та здобутків, з одного боку, і відсутність дослідження, де б цілісно розглядалась ця проблема, з другого, зумовили вибір теми «Педагогічна майстерність як домінантна складова педагогічної дії у спадщині випускників тимчасових педагогічних курсів Полтавщини на початку ХХ ст.».

Формулювання цілей статті визначення сутності та виділення складників педагогічної майстерності вчителя у творчій спадщині вчителів початкової школи, які були випускниками тимчасових педагогічних курсів Полтавщини на початку ХХ ст., праці яких були опубліковані в «Педагогическом журнале для учащих народных школ Полтавской губернии».

Виклад основного матеріалу дослідження. У 1914 р. в Полтаві почало виходити періодичне видання «Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии». Вчителі початкових шкіл Полтавщини, громадські діячі ставили питання, які були актуальним та цікавими для них. Журнал, створений земством та суспільно-педагогічною думкою Полтавщини на початку ХХ ст., став провідником багатьох прогресивних начал у справи навчання та виховання, підвищення майстерності вчителя.

Ідеї вчителів Полтавщини з приводу проблеми розбудови системи педагогічної освіти, створення системи фахових закладів для підготовки освітян, розробки наукових засад професійної підготовки педагогічних кадрів початкової школи, знаходили своє відображення в наукових та публіцистичних творах, опублікованих на сторінках журналу. Велику увага вчителі початкових шкіл Полтавщини приділяли розвитку особистості вчителя, вимогам щодо його професійних якостей, формуванню вмінь та навичок, необхідних для організації педагогічної діяльності та досягнення високого рівня педагогічної майстерності.

Видатні громадські діячі, педагоги цього регіону запропонували низку оригінальних ідей щодо професійної підготовки вчителя. «Педагогічний журнал для вчителів народних шкіл Полтавської губернії» об'єднав навколо себе значне число постійних авторів, серед яких М. Анастасієв, С. Чубова, О. Заборська, В. Правдухін, Ф. Зубковський, П. Степанов, В. Валдайський, Я. Риженко, І. Коломийцев, В. Матвеєць, Ф. Мироненко, Л. Толстопят та ін. Всі вони працювали в початкових школах Полтавщини, були випускниками тимчасових педагогічних курсів регіону.

М. Анастасієв - випускник Кременчуцьких 1914 р. тимчасових педагогічних курсів. Нам не вдалося дізнатися його повну біографію, проте встановлено, що він 12 років працював в початкових закладах освіти Полтавщини [1, с. 24].

За М. Анастасієвим, грамотний підбір засобів навчання, раціональний підхід до їхнього добору - майстерність учителя. Педагог вказував, що лише 50% вчителів мають навички використанні наочності [там само, с. 26]. М. Анастасієв, аналізуючи різні підручники з російської мови, математики, букварі, висував дидактичні вимоги до їх створення:

Зміст підручника повинен відповідати віковим особливостям дітей.

Матеріал повинен бути написаний зрозумілою і доступною мовою, всі складні терміни повинні бути подані рідною мовою з коментарями.

Об'єм підручника повинен бути невеликим, проте виклад матеріалу в ньому повний і ґрунтовний, при цьому подавати основну інформацію в чітко сформульованих і легких для запам'ятовування правилах.

Підручники мають бути ілюстровані й привабливі [2, с. 17-18]; [3, с. 13-14].

Майстерність вчителя науковець розумів як уміле викладання предметів з поєднанням здатності до комунікативного зв'язку з учнями, їх батьками. Ґрунтовне знання свого предмета та обізнаність в різних галузях наук - складова педагогічної майстерності. До структури професійної майстерності вчителя М. Анастасієв також додавав самовдосконалення як невід'ємну складову. Підвищувати свою майстерність педагог пропонував у закладах післядипломної освіти - центрах саморозвитку, які повинні існувати при попечительствах [4, с. 29].

Педагог, на думку М. Анастасієва, мусить володіти фактичними даними предмета. Він зобов'язаний навчитися інтегрувати знання як у самому предметі, так і мати знання з різних галузей наукових знань, подавати різноманітні історичні дані, цікаві факти, приклади сучасного етапу розвитку науки, якої навчає учнів. Професійну майстерність вчителя початкової школи М. Анастасієв вбачав також у його здатності розуміти вікові особливості учнів, оскільки на уроці школярі довго не можуть виконувати одні й ті ж дії, тому потрібно чергувати різні види діяльності та постійно стимулювати інтерес до книги.

Необхідною умовою високого рівня майстерності М. Анастасієв вважав свободу вибору вчителя при організації навчально-виховного процесу [3, с. 13]. З метою розвитку педагогічної майстерності вчителя пропонував проведення з'їздів освітян. Найкращі ідеї освітян, висловлені на з'їздах, за М. Анастасієвим, повинні бути опублікованими у періодичних виданнях, зокрема кращі зразки уроків та зразки творів учнів [4, с. 29].

М. Анастасієв обстоював дидактичні здібності вчителя, зокрема пропонував методичні рекомендації щодо ефективності проведення письмових творчих робіт учнів: переказів, творів. Велику увагу науковець приділяв методиці проведення творів за картиною, оскільки такі види робіт найбільш цікаві для учнів. Твори за картиною можуть бути різними за ступенем складності. Основне завдання таких уроків -- навчити учнів бачити картину, розуміти її зміст і бачити її художні можливості, переводити побачене на мову слова. Картина дає можливість розвивати логічне мислення, оскільки при описі чи передачу її сюжету необхідно вміти виділити головне і другорядне, бачити деталі й визначатиме відносини між частинами, описувати все в потрібній послідовності (тобто мати план). Тематика творів за картиною різноманітна. Твір за картиною може бути, з одного боку, твором-описом картини (на основі баченого), з іншого боку, твором з приводу картини (на основі баченого, чутого або прочитаного). Використовуючи картину на уроках, викладач повинен, перш за все, навчити учнів зрозуміти творчий задум художника, чуйно сприйняти мову живопису як мистецтва образів, фарб, світла і тіні і, зрозумівши все це, розкрити зміст та ідею картини [4, с. 23-30].

У зв'язку з цим велике значення має відбір картин. Починати роботу доцільно з жанрових картин, цікавих за тематикою, близьких і доступних дітям.

Творчість -- головна вимога до вчителя, який повинен вчити учнів спостерігати за явищами, висловлювати свої власні думки.

М. Анастасієв, спираючись на положення К.Д. Ушинського про пізнавальну роль читання, про його естетичний вплив на розуми емоції молодших школярів, запропонував власну методику навчання твору за картиною, яка містила три етапи:

Підготовка викладача до уроку.

Вибір картини з урахуванням віку учнів, рівня підготовленості класу і мети уроку.

Вивчення змісту картини.

Знайомство з історією створення картини і засобами реалізації задуму художника.

Формулювання запитань для бесіди.

Складання плану уроку.

Проведення уроку написання твору за картиною.

Ознайомлення учнів з темою і метою роботи.

Вступне слово вчителя про художника (його творчий шлях) чи бесіда, зміст та обсяг якої визначається рівнем підготовленості класу, рівнем труднощів сприйняття картини, наявністю літератури з даного питання.

Розглядання картини.

Бесіда з приводу картини з одночасним аналізом відповідей учнів.

Робота з лексикою, добір потрібних слів.

Колективне або самостійне складання плану твору.

Усне висловлювання одного-двох учнів з подальшим рецензуванням його іншими учнями або вчителем.

Колективна самостійна робота над створенням тексту.

Аналіз творів учнів та робота над помилками [4, с. 23-30].

Майстерність вчителя, за М. Анастасієвим, у викладанні математики повинна полягати у здатності вчителя постійно стимулювати інтерес учня до цієї складної науки.

Майстерність педагога, на думку М. Анастасієва, полягає не лише не в умінні дібрати складані задачі та навчити їх вирішувати, а спрямовувати дитину на розвиток логічного мислення. Зміст завдань з математики повинен спонукати учнів задуматися над проблемами, наприклад, бездуховності, орієнтувати на їх вирішення, наблизити до потреб життя. Вершиною майстерності вчителя педагог-методист вважав здатність добирати методи та прийоми навчання з урахуванням віку та рівню розвитку школярів, обов'язково підвищувати мотивацію навчання [3, с. 5-14].

Проблемам педагогічної майстерності та вимогам до вчителя присвячувала свої методичні статті С. Чубова, вчитель Вищеольшанської земської початкової школи Полтавського повіту, яка навчалась на Роменських педагогічних курсах в 1914 р.

На думку С. Чубової, складова педагогічної майстерності вчителя -- його здібності, насамперед, дидактичні здібності: «Коли я стала вчителем, я всі зусилля спрямувала не те, щоб все більш зрозуміліше та чіткіше пояснювати учням» [17, с. 23]. Серед інших здібностей вчителя науковець виділяла творчі здібності, здатність до навіювання, створення творчої сприятливої атмосфери гарного настрою на уроці: «Справжній вчитель -- не лише той, хто сліпо слідує за книгою, а вибирає з неї те, що найцінніше, поєднує уроки літературного читання з творчістю учнів (ліплення, малювання)» [19, с. 12].

Важливим для вчителя є також його вміння викликати інтерес до книги та його техніка мовлення. Для того, щоб навчити дітей декламувати, вчителю треба самому вміти це робити. Саме тому вчитель повинен вміти виразно читати твори, особливо поетичні [19, с. 9].

Важливим для вчителя-майстра є також його професійна компетентність-обізнаність з предметів початкової школи та різних галузей наукових знань, психології та педагогіки. Зокрема, С. Чубова наголошувала на важливості інтегрованих уроків (наприклад, письмо та малювання, читання та ліплення), оскільки такі заняття підвищують інтерес до предметів, розвивають уяву та мислення учнів, сприяють оптимізації навчання. Майстер має бути терплячим і вірити в учня, вірити у свій талант навчити кожного, використовуючи різноманітні методи та прийоми. Формула ефективності уроку за С. Чубовою включає такі складові: ретельність підготовки і майстерність проведення. Саме тому погано спланований, недостатньо продуманий, поспішно спроектований і не узгоджений з можливостями учнів урок якісним бути не може [17, с. 25]; [14, с. 39-40].

У своїх працях С. Чубова значну увагу приділяла проблемам методики роботи над художнім твором. Вчитель-майстер -- той, хто здатен навіяти учням любов до поезії, її творців, розвинути естетичні почуття [19, с. 8].

С. Чубова, використовуючи ідеї методики пояснювального читання К.Д. Ушинського та літературно-художнього читання М.Л. Бродського,

І.М. Соловйова, концепцію цілісного сприймання змісту твору В.Я. Стоюніна, запропонувала власну методику роботи над художнім твором, яка включала такі етапи:

Пропедевтична робота, спрямована на підготовку до сприйняття тексту твору.

Читання тексту вчителем уголос.

Читання учнями тексту з метою формування навичок виразного читання, цілісного розуміння тексту, підготовки до аналізу.

Аналіз твору з метою характеристики дійових осіб.

Підсумкова бесіда з метою розвитку вмінь визначати ідею твору, узагальнювати [19, с. 12-13].

Педагог обстоювала важливість майстерності вчителя при роботі над різними жанрами творів, вказуючи на специфіку роботи над оповіданням, казкою, віршем. При цьому доцільним, на думку С. Чубової, є варіювання методів навчання вчителем-майстром.

Справжній вчитель -- той, хто здатен розвивати в учнів самостійність мислення. З цієї метою корисними будуть вправи з написання творів різних типів та створення усних висловлювань учнів [16, с. 13-14]. Під час виконання завдань розвивального характеру з математики, коли учні самостійно виводять правило, в школярів формуватиметься логічне мислення [18, с. 14-15].

С. Чубова визначила такі умови формування майстерності вчителя: самоосвіта, постійна робота над самовдосконаленням (потреба в постійному підвищенні свого професійного рівня, читання новинок літератури, впевненість вчителя в своїх силах, робота у створенні експонатів педагогічного музею та постійне його відвідування) [15, с. 44-46].

Ідеї забезпечення зв'язку навчання із майбутньою шкільною діяльністю, вдосконалення методики навчання грамоти обстоював також в своїй спадщині Я. Риженко. У своїх працях вчений висловлював глибокі переконання щодо необхідності розбудови педагогічної освіти й підготовки майбутнього вчителя початкової школи до здійснення ефективної, високопрофесійної педагогічної дії.

Аналізуючи опубліковані статті Я. Рижен- ка, нами встановлено, що ним сформовано низку вимог до професійної майстерності вчителя початкової школи, що зводилися до наступних: гарні знання з різних наук; любов до учнів та до своєї професії; участь у суспільному житті; потреба в самовдосконаленні; вміле використання наочності; прагнення до наукової діяльності; послідовність, чесність, акуратність у виконанні справ та в своєму домашньому побуті; здатність прогнозувати свої дії та вчинки, їх наслідки, робити висновки; створення власної бібліотеки; вдосконалення своїх знань; здатність використовувати індивідуальний підхід до учнів; здатність формувати в учнів навички самостійності; вміння вести діалог з учнями на уроці; творчі здібності вчителя.

Зокрема, Я. Риженко, враховуючи ідеї К.Д. Ушинського щодо розробки деталей методики опрацювання творів різних жанрів, ідеї цілісного сприймання змісту твору В.Я. Стоюніна, обстоював доцільність проведення уроку навчання грамоти з використанням евристичної бесіди: «Досить часто на уроках мови спочатку пропоную дітям декілька прикладів на невідоме правило, і шляхом навідних запитань допомагаю дітям самим вивести це правило, а потім змушую його записати в зошитах. Записавши це правило, діти придумують приклади на це правило» [12, с. 21].

Використовуючи цінні ідеї К.Д. Ушинського щодо ролі наочності навчання, яка виявляється у спостереженнях над явищами природи, а також у читанні науково-пізнавальних текстів про предмети, вчитель-практик у своїх працях значну увагу приділяв проблемі наочності та здатності вчителя до її вмілого використання, методиці навчання учнів створенню усних та письмових висловлювань. Педагогічну майстерність Я. Ри- женко вбачав також у здатності вчителя випромінювати позитивну енергію, охоплювати нею усіх учнів, привертаючи їх до своєї особистості й предмета, який він викладає; у створенні простору для творчості учнів та вмінню знаходити ефективні шляхи роботи з школярами на уроці, щоб максимально зацікавити їх [там само, с. 25].

Основними умовами розвитку професійної майстерності вчителя Я. Риженко вважав самоосвіту, організацію та відвідування педагогічних виставок, наявність власної бібліотеки [10, с. 38-40].

Під час дослідження нами встановлено, що педагогічна платформа педагогів початкової школи Полтавщини другої половини XIX -- початку XX століття у вирішенні проблеми педагогічної майстерності вчителя враховувала багатий досвід попередніх поколінь та базувалась на демократичних гуманних позиціях. Зокрема, у своїх поглядах педагоги спиралися на ідеї методики пояснювального читання К.Д. Ушинського, за якими пояснювальне читання -- це засіб розвитку мови й мислення дітей. Вчителі у виробленні вимог до вчителя початкової школи намагалися переосмислити підходи до добору та розміщення матеріалу для читання дітям молодшого віку, висловлені К.Д. Ушинським, принципи проведення бесід залежно від виду твору, його вимоги до вчителя, рівня педагогічної майстерності. Ці ідеї актуальні й сьогодні.

Намагаючись творчо інтерпретувати концепції Д.І. Тихомирова щодо прийомів послідовного аналізу твору за частинами для виявлення його головної думки, вчителі початкових шкіл Полтавщини створювали свою оригінальну систему методики початкового навчання грамоти, розробляли вимоги до складання плану, обстоюючи необхідність розвитку логічного мислення в учнів. Ідея цілісного сприймання змісту твору В.Я. Сто- юніна, яка знаходила своє відображення у творах Я. Риженка, С. Чубової, М. Анастасієва, посіла належне місце в сучасній методиці читання.

Цінні ідеї вчителів Полтавщини, які вони висловлювали в своїх творах на сторінках періодичного видання регіону, щодо необхідності розбудови педагогічної освіти й підготовки майбутнього вчителя початкової школи до здійснення ефективної, високопрофесійної педагогічної діяльності спричинили значний поступ у розвитку системи професійної підготовки вчительських кадрів в Україні на початку ХХ ст.

Висновки

Отже, науково-дослідна і практична робота вітчизняних науковців, педагогів- практиків Полтавщини періоду початку ХХ ст. сприяла втіленню в сучасну систему національної освіти принципів педагогічної майстерності, допомагала вчителям та тим, хто здобував професію вчителя, в осмисленні основних витоків і принципів професійної поведінки, технологій організації діяльності. Розвиток педагогічної майстерності вченими розумівся як неперервний процес саморозвитку і самовдосконалення якостей, особистісних і професійних цінностей, а також особистісної, педагогічної і соціальної спрямованості вчителя. Вчителі початкових шкіл вимагали від вчителя власної позиції, постановки та неординарного вирішення проблеми, вияву індивідуальності, готовності викликати враження в учнів. Ідеї педагогічної майстерності науковців зводились до того, що недостатньо однієї лише освіти для того, щоб стати справжнім майстром. Дійсно, знання мають вагоме значення, але їх необхідно постійно поновлювати у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу; систематично підвищувати науково-теоретичний рівень і педагогічну кваліфікацію. У ході ґенези розвитку науково-теоретичних уявлень про феномен педагогічної майстерності вчителів початкових шкіл Полтавщини початку ХХ ст. були накопичені цінні ідеї, підходи для осмислення їх інноваційності й упровадження в систему підготовки майбутнього вчителя з метою формування в них готовності до педагогічної діяльності. Зокрема, цінним, на наш погляд, власна методика роботи над художнім твором С. Чубової; методика навчання твору за картиною М. Анастасієва; ідеї проведення уроку навчання грамоти з використанням евристичної бесіди Я. Риженка. Кожен з представників української початкової школи Полтавщини досліджуваного періоду, праці якого були надруковані в «Педагогическом журнале для учащих народных школ Полтавской губернии», зайняв свою нішу оригінальністю та своєрідністю розуміння досліджуваної проблеми, проте спільним внеском усіх педагогів указаного періоду в її подальший розвиток була їхня переконаність у дієвості й ефективності підвищення професіоналізму вчителя шляхом проведення педагогічних курсів, з'їздів, самоосвіти, поповнення власної бібліотеки.

Перспективи дослідження. Статття не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми, розкриваючи простір для подальших наукових пошуків аналізу спадщини О. Бистрової, В. Валдайського, П. Степнова, М. Степанова та ін., чиї праці також були опубліковані в «Педагогическом журнале для учащих народных школ Полтавской губернии». Наукові ідеї педагогів можуть бути використані в сучасній системі освіти: вчитель -- це насамперед, творча особистість, що має яскраву індивідуальність, здатна до безперервного самовиховання і самоосвіти. Формування вчителя, професійно компетентного, ініціативного, творчого, самостійного, може здійснити тільки педагог, який бездоганно володіє вказаними якостями та систематично розвиває їх у собі.

Список літератури

Анастасиев Н. К вопросу о наглядных пособиях / Н. Анастасиев // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1914. - № 1. - С. 54-57.

Анастасиев Н. Учебные предметы в начальной школе / Н. Анастасиев // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 7. - С. 4-18.

Анастасиев Н. Учебные предметы в начальной школе / Н. Анастасиев // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 11. - С. 5-14.

Анастасиев Н. Школьные заметки / Н. Анастасиев // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 6. -С. 23-30.

Єрмак O. Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка: з історії перших десятиліть діяльності / O. Єрмак, Г. Білик // Рідний край. - 2009. - № 2. - С. 6-23.

Ільченко О. Благодійниця княгиня Варвара Рєпніна - подвижниця жіночої освіти на

Полтавщині / О. Ільченко // Рідна школа. - 2010. - № 6. - С. 54-58.

Капшук Ю. С. Формування складу вчителів та вихованців середніх навчальних закладів Полтавської губернії (1861-1917 рр.) / Ю. С. Капшук // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 108. - С. 4-8.

Кікто С. Становлення земських навчальних закладів Полтавщини (кінець XIX - початок XX ст.) / С. Кікто // Педагогічні науки. - 2012. - Вип. 55. - С. 140-145.

Михайлов М. Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии № 1-1914 г. / М. Михайлов // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - 1914. - № 48. - С. 2687-2692.

Рыженко Я. Выставка наглядных учебных пособий / Я. Рыженко // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 6. - С. 38-40.

Рыженко Я. Лепка в начальной школе / Я. Рыженко // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1914. - № 3. - С. 19-23.

Рыженко Я. Наглядное преподавание / Я. Рыженко // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 3. - С. 13-24.

Чубова С. Впечатления от выставки ученических работ, сделанных на курсах ручного труда в Полтаве в 1915 г. / С. Чубова // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 12. - С. 20-23.

Чубова С. Два урока / С. Чубова // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 2. - С. 39-40.

Чубова С. Из посещений педагогического музея / С. Чубова // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1915. - № 4. -С. 44-46.

Чубова С. К вопросу о введении самостоятельных письменных работ в 4 отделении / С. Чубова // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1914. - № 4. - С. 13-14.

Чубова С. Как я применяю лепку и рисование в начальной школе / С. Чубова // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1914. - № 2. - С. 23-25.

Чубова С. Несколько слов о преподавании арифметики в начальной школе / С. Чубова // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской губернии. - 1914. - № 4. - С. 14-15.

Размещено на Allbest.ru