Нормативно-правові засади удосконалення системи бібліотечно-інформаційної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Бачинська Н.А.

Постановка проблеми. Модернізація бібліотечно-інформаційної освіти сучасної України регулюється значною кількістю нормативно-правових актів -- законів, президентських указів, постанов Кабінету Міністрів, галузевих міністерств. Прийняття Закону «Про вищу освіту», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти», стимулюють удосконалення ступеневої підготовки, модифікацію інноваційних процесів у бібліотечно-інформаційній освіті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання удосконалення бібліотечно-інформаційної освіти активно досліджуються вітчизняними науковцями, зокрема розвитку інноваційної парадигми вищої бібліотечної освіти присвячено статті В. Загуменної, М. Сенченка, В. Ільганаєвої, Л. Каліберди; еволюція бібліотечної освіти обґрунтована в працях В. Бабича; розвиток концепцій бібліотечної освіти аналізує Т. Новальська; власні концепції запропонували І. Давидова, А. Соляник, Г. Шемаєва.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас проблема впливу сучасної нормативно-правової бази на модифікацію бібліотечно-інформаційної освіти залишається поза межами їх досліджень.

Мета статті. Головною метою статті є аналіз законодавчої бази та її вплив на модернізацію бібліотечно-інформаційної освіти.

Виклад основного матеріалу. Важливим кроком у розбудові вітчизняної освітньої галузі є прийняття Верховною Радою України Закону «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р. [2]. Закон встановлює правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти в Україні, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами, органічного поєднання освіти з науковою діяльністю [9].

Імплементація Закону «Про вищу освіту» передбачає комплекс системних кроків, наріжним вектором якого є підготовка нормативно-правових актів, що окреслюють механізми реалізації норм закону. Документом, що зумовив значні зміни у підготовці бібліотечно-інформаційних фахівців є постанова Кабінету Міністрів України № 226 від 20.04.2015 р. «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» (введено у дію 1 вересня 2015 року). Так, освітній напрям 2.060102 «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія» інтегровано зі спорідненим напрямом підготовки фахівців у галузі архівознавства та інформаційної діяльності, що зумовило появу нової інтегрованої спеціальності -- 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа [6].

Постанова викликала серед науковців, освітян та бібліотечних фахів цілий ряд дискусійних питань: якими мають бути спеціалізації нової спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»; які складові мають формувати зміст підготовки за новою спеціальністю та визначеними спеціалізаціями; яким має бути перелік нормативних дисциплін фундаментальної та професійно-орієнтованої підготовки за новою спеціальністю та чи має він бути обов'язковим для всіх ВНЗ; як зіставити теоретичний, технологічний, методичний та організаторський аспекти підготовки бакалаврів та магістрів нової спеціальності у навчальних дисциплінах?

Окреслені питання не вичерпують всіх освітніх проблем, це лише верхівка айсбергу модифікації інноваційних процесів підготовки фахівців в Україні. Так, на думку завідувача кафедри документальних комунікацій Рівненського державного гуманітарного університету кандидата педагогічних наук, доцента Сілкової Г. В. -- новий перелік галузей та спеціальностей не тільки не розв'яже проблему професійної підготовки 131 бакалавра та магістра документознавства та інформаційної діяльності, але й ще більше ускладнить її [10].

Соляник А. А. професор Харківської Державної Академії Культури доводить, що в умовах стрімкої інтелектуалізації бібліотечно-інформаційного виробництва, ускладнення завдань, які висуває перед бібліотечними фахівцями необхідність реалізації масштабного проекту розбудови Національної електронної бібліотеки та її інтегрування у світовий інформаційний простір, неприпустимо збіднювати зміст фахової освіти, поєднуючи її з іншою спеціальністю, орієнтованою на потреби канцелярій, органів документаційного забезпечення управління, архівів [11].

Наразі фахівці провідних вищих навчальних закладів культури наполегливо працюють над удосконаленням системи бібліотечно-інформаційної освіти, підґрунтям чого поряд з іншими законами стало Розпорядження Кабінету Міністрів України № 219-р від 23.03.16 р. «Про схвалення Стратегії розвитку бібліотечної справи на період до 2025 р. «Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України» в якій зазначено, що «бібліотеки України є базовим елементом культурної, наукової, освітньої, інформаційної інфраструктури держави. Вони важливі для розвитку інформаційної та мовної культури суспільства, патріотичного, правового та екологічного виховання, формування стійкого інтересу до вивчення та розуміння національної історії та культури. Бібліотеки сприяють розбудові читаючої, мислячої та освіченої нації, спроможної практично втілювати набуті знання і досвід у розбудову незалежної України» [8].

У зазначеному вище нормативному-правовому документі наголошено, що одним із стратегічних напрямів розвитку бібліотечної справи є удосконалення системи бібліотечно-інформаційної освіти та підвищення кваліфікації, забезпечення професійного розвитку персоналу бібліотек. Реалізація напряму передбачає формування системи знань, вмінь і навичок працівників бібліотек і трансформацію безперервної освіти відповідно до міжнародних стандартів.

Не менш важливим питанням для модернізації вищої освіти, в тому числі й бібліотечно-інформаційної є академічна мобільність, яка повинна стати невід'ємною складовою сучасної освіти в Україні [13], право на яку в Україні закріплено в Законі про вищу освіту і поширюється на всіх учасників освітнього процесу -- як на студентів та аспірантів, так і науково-педагогічних працівників.

12 серпня 2015 р. введено в дію Постанову Кабінету Міністрів України № 579 «Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність», що встановлює порядок організації програм академічної мобільності для учасників освітнього процесу вітчизняних вищих навчальних закладів (наукових установ) (далі -- вітчизняні учасники освітнього процесу) на території України чи поза її межами та учасників освітнього процесу іноземних вищих навчальних закладів (наукових установ) (далі -- іноземні учасники освітнього процесу) на території України.

У нормативному документі зазначено, що за місцем реалізації права на академічну мобільність вона поділяється на: внутрішню та міжнародну. Основними видами академічної мобільності є: ступенева та кредитна [7]. Проте, низька обізнаність учасників освітнього процесу та недосконалість механізмів реалізації права на академічну мобільність, створюють певні перешкоди та виклики для системи кредитної мобільності в українських реаліях, а також у міжнародному обміні «носіїв» знань [12]. Ці аспекти підтверджують експерти, учасники круглого столу «Кредитна мобільність: реалії та перспективи в системі вищої освіти України», організованого Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Як зазначає керівник Відділу міжнародних освітніх проектів управління міжнародного співробітництва Міністерства освіти і науки України Любов Щітка, що хоча постанову про порядок реалізації права на академічну мобільність й було ухвалено у серпні минулого року, однак цей документ, поки що не вирішив усіх питань, які постають у працівників університетів і студентів, котрі прагнуть бути активними учасниками процесу академічної мобільності. Пов'язано це з тим, що деякі пункти цього положення мають бути узгоджені з іншими законодавчими актами, над чим зараз і працює міністерство. Одна із таких проблем -- стипендійне забезпечення студентів, які вирішили навчатися за обміном [4].

Також одним із феноменів українського досвіду в кредитній мобільності є те, що її прийнято розглядати як суто зовнішню мобільність. Виконавчий директор аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний підтверджує той факт, що в Україні практично відсутній механізм, коли студенти вивчають частину програми в одному університеті України, частину -- в іншому і потім можуть перезарахувати ці курси в материнському університеті.

Експерт Програми ЕРАЗМУС+ в Україні Іванна Атаманчук зазначає про позитивні зміни у цьому напряму. За її словами у 2015 р. вперше відкрилася можливість для українських вищих навчальних закладів брати участь у проектах з кредитної мобільності. 27 Національних агентств Еразмус+ країн-членів цієї програми підтримали 275 проектів з кредитної мобільності між українськими вишами та європейськими університетами. Зокрема, 127 українських університетів торік отримали подібні проекти. Число поданих заявок українських студентів на кредитну мобільністю зростає [4].

Важливим кроком на шляху реформування вищої бібліотечно-інформаційної освіти є розробка вітчизняних стандартів. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» при Міністерстві освіти і науки України створено Науково-методичну раду, яка за участю Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти покликана розробити методологію стандартів вищої освіти.

Згідно філософії окреслення вимог до фахівця, закладених в основу Болонського процесу та в міжнародному Проекті Європейської Комісії «Гармонізація освітніх структур в Європі» (Tuning Educational Structures in Europe, TUNING), базисом є формування компетентністного підходу до розробки стандартів освіти. Визначено наступні критерії до освітньої програми: обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти; перелік компетентностей випускника; нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання; форми атестації здобувачів вищої освіти; вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти; вимоги до професійних стандартів (у разі їх наявності). Розроблення цих стандартів здійснюють науково-методичні комісії (підкомісії).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 6 квітня 2016 р. № 375 затверджено персональний склад науково-методичних комісій (підкомісій) сектору вищої освіти Науково-методичної ради. До складу підкомісії 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» увійшли: Бачинська Н. А. -- завідувач кафедри книгознавства і бібліотекознавства Київського національного університету культури і мистецтв; Гавриленко В. В. -- завідувач кафедри інформаційних систем і технологій Національного транспортного університету; Гомотюк О. Є. -- завідувач кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету; Палеха Ю. І. -- завідувач кафедри документознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»; Пелещишин А. М. -- завідувач кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Національного університету «Львівська політехніка»; Пасічник М. С. -- завідувач кафедри українознавства, документознавства та інформаційної діяльності Української академії друкарства; Соляник А. А. -- завідувач кафедри документознавства та книгознавства Харківської державної академії культури [5].

Науково-методична підкомісія наразі займається розробкою стандартів вищої освіти спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» для кожного рівня вищої освіти в межах спеціальності і відповідно до Національної рамки кваліфікацій. В червні 2016 року підготовлено проект стандарту ступеня вищої освіти «Бакалавр», в розробці -- проект стандарту ступеня вищої освіти «Магістр».

7 липня 2016 р. Президент підписав Закон України № 1415--VIII «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», прийнятий Верховною Радою України 14 червня 2016 р. Закон передбачає створення правових умов для забезпечення формування якісного складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що буде спроможне протистояти наявним в системі вищої освіти негативним явищам і здатне сформувати в Україні нові механізми і стандарти забезпечення якості вищої освіти [3].

Так, відповідно до ст. 18 закону, агентство формує вимоги до системи забезпечення якості освіти та критерії оцінки якості, розробляє відповідне положення і проводить акредитацію освітніх програм, здійснює ліцензійну експертизу, розробляє порядок присудження наукових ступенів та вимог до їх здобувачів, акредитує і контролює спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій, формує перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти тощо.

Згідно ст. 9, 10, Національне агентство має погоджувати стандарти освітньої діяльності та вищої освіти [1]. Тобто практично всі питання, пов'язані з якістю вищої освіти, низький рівень якої був одним з основних стимулів до реформування, так чи інакше має вирішувати Національне агентство [1].

Висновки і пропозиції. Наявна нормативно- правова база бібліотечно-інформаційної освіти ставить перед вищими навчальними закладами важливе завдання, яке полягає в трансформації системи підготовки фахівців для бібліотечно-інформаційної галузі з урахуванням встановлених вимог, які покликані гармонізувати імплементацію у європейський освітній простір та стандартизувати національну систему освіти. Актуальними є питання впливу законодавчої бази на удосконалення системи підготовки фахівців для бібліотечної галузі. Проте, важливо зберегти специфіку підготовки бібліотечно-інформаційних фахівців, адже саме ці фахівці забезпечують діяльність близько 40 тис. бібліотек державної та комунальної власності, відомчого підпорядкування.

бібліотечний інформаційний освіта європейський

Список літератури

1. Бахрушин В. Закон «про вищу освіту»: проблеми імплементації. URI: http://education-ua.org/ua/articles/443- zakon-pro-vishchu-osvitu-problemi-implementatsiji (20.УШ.2016).

2. Закон України № 1556-VII «Про вищу освіту» від 01.07.2014. URI: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (1.Х.2016).

3. Закон України № 1415-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», прийнятий Верховною Радою України 14 червня 2016 року. URI: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1415-19 (22.ІХ.2016).

4. Круглий стіл «Кредитна мобільність: реалії та перспективи в системі вищої освіти України», організованого Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. URI: http://www.dif.org.ua/ua/events/osvita-bez- kordzitivna.htm (5.VII.2016).

5. Наказ МОН України від 06.04.2016 № 375 «Про затвердження персонального складу Науково-методичних комісій (підкомісій) сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України». URI: http://mon.gov.ua (9.VI.2016).

6. Постанова Кабінету Міністрів України № 226 від 20.04.2015 р. «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». URI: http://zakon.rada.gov.ua (10.VII.2016).

7. Постанова Кабінету Міністрів України № 579 від 12.08.2015 р. «Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність». URI: http://www.kmu.gov.ua (22.ІХ.2016).

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 219-р від 23.03.16 року «про схвалення Стратегії розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року «Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України». URI: http://zakon.rada.gov.ua (12.Х.2016).

9. Салата Г. В. Аспектуалізація діяльності публічних бібліотек України у проблемному полі державної інформаційної політики / Г. В. Салата // Наукові записки: [збірник наукових статей]. - Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. - Випуск СХХ (120). - 288 с. - С. 253-267.

10. Сілкова Г. В. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа: нова спеціальність чи модифікація існуючих професійних компетенцій? / Г. В. Сілкова / / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Рівне, 10 лютого 2016 р.). - Рівне, 2016. - С. 130-131.

11. Соляник А. А. Вища бібліотечно-інформаційна освіта в умовах реформування / А. А.Соляник // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі України (м. Київ, 12 лист. 2015 р.). - Київ, 2015. - С. 198-201.

12. Салата Г. В. Учреждения консолидированной информации, или информационно-библиотечные центры Украины, в условиях евроинтеграции: к постановке проблемы [Текст] / Г. В. Салата, Т. В. Данилова // Молодий вчений. - 2016. - № 8. - С. 253-256.

13. Danylova T. Overcoming the Cultural Differences: Parable as a Means of Intercultural Dialogue [Text] / T. Danylova // Антропологічні виміри філософських досліджень. - Вип. 3. - 2013. - С. 42-51.

Размещено на Allbest.ru