Досвід формування естетичної культури у вищих навчальних закладах Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Польська теорія естетичного виховання сьогодні активно розвивається в поєднанні з науковими досягненнями філософії, психології, культурології, педагогіки. Варто назвати концепції таких науковців, як С. Шуман (психолог) про співвідношення між підсвідомим і свідомим, що визначає можливості мистецтва впливати на особистість, Б. Суходольський (філософ і культоролог), який представив вчення про спрямування життя молоді на загальнолюдські естетичні цінності й ідеали, С. Оссовський (соціолог), який об'єднав сфери дослідження естетики і соціології. Польська педагогічна наука наповнила новим змістом зарубіжний досвід: концептуальні підходи до проблеми формування естетичної культури, здійснені у працях професора Сассекського університету П. Еббса, когнітивно-феноменальну теорію С. Епштейна та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Польський досвід у поєднанні зі світовими науковими досягненнями в галузі формування естетичної культури студентів вищої школи викликав зацікавлення українських науковців. М. Лещенко розглянула концепції естетичного виховання в науковій думці Польщі і знайшла приклади засвоєння польською педагогікою та реалізації науково-естетичної думки зарубіжних вчених, зокрема англомовних дослідників. О. Безсмертна, дослідивши вплив комплексу мистецтв на формування естетичного досвіду студентів класичних університетів Польщі, вказала, що естетичне виховання ґрунтується на давніх філософсько-педагогічних традиціях та сучасних тенденціях розвитку мистецької освіти. Велику роль у збагаченні духовного світу студентів Польщі відіграють, на думку української дослідниці О. Бондаренко, університетські осередки культури.

Мета статті: здійснити аналіз передового наукового та педагогічного досвіду Польщі з формування естетичної культури студентів ВНЗ.

Результати дослідження. «Резонансна єдність підсвідомого та свідомого в ході пізнання істини зумовлює створення особливої атмосфери, яка переживається як радість, щастя, буття. Навчання, що продукує такі почуття, повинно бути віднесене до категорії прекрасного і має вважатися естетично ідеальним» [5, p. 65-67]. Ця думка є ключовою в розумінні вкладу польської педагогіки в практику естетичного виховання. Теорія естетичного виховання, зазначає М. Лещенко, виникла в Польщі на межі ХІХ і ХХ століть, ґрунтуючись на філософських вченнях і створюючи власні наукові концепції. Ф. Знанецький, автор тритомної «Історії естетики», побудував свою теорію на ідеях «естетичної реальності» Ф. Шиллера. В. Татаркевич, автор теорії естетичних переживань, тлумачив естетичність як здатність предметів викликати естетичні почуття. Р. Інгарден, учень і послідовник вчення Е. Гусерля, в праці «Переживання - твір - цінність» стверджує, що твір мистецтва є інтерсуб'єктивним багаторівневим інтенціональним предметом, що дає можливість доокреслення твору, яке реалізується за участі актів естетичної перцепції, переживання та уяви в процесі конституювання особистого «естетичного предмета» [3, с. 275].

Виховання естетичних почуттів, співвідношення естетичного й художнього виховання, поняття «естетичний розум», тобто властивість збалансованої психіки, що сформована в гармонійному навчальному процесі, займає широке місце в педагогічній думці Польщі ХХІ століття. Зокрема, спеціаліст з естетичного виховання І. Войнар розробила два напрями теорії естетичного виховання. Один з них стосується введення в науковий простір Польщі зарубіжних концепцій естетичного виховання. Йдеться про значення естетичного виховання для розвитку людини, ролі різних видів мистецтв в естетичному вихованні, взаємозв'язок естетичного виховання та творчого розвитку особистості, виховання естетичних почуттів на заняттях із мистецтвознавчих, гуманітарних, природничо-математичних дисциплін, розвиток естетичного сприймання сучасних засобів масової інформації.

Безсмертна вказує на розвиток польської традиції естетичного виховання студентів класичних університетів і виокремлює два шляхи формування естетичного в людині. Перший - «виховання до мистецтва», що передбачає виховання тієї частини студентства, хто сприймає мистецтво, здатен осмислювати й переживати його естетично й прагне спілкування з ним. Для цієї категорії студентів розроблена спеціальна методика, що дозволяє, вивчаючи, насолоджуватися цінністю мистецтва у всіх його проявах. Другий шлях - це розвиток суб'єкта через діяльність, названий «виховання через мистецтво», що пробуджує вже творчу активність, і, у свою чергу, народжує досвід створення мистецтва. Обидва шляхи, як вказує дослідниця, ведуть до естетичного виховання молоді таким способом, щоб людина завжди «тримала відкритими очі, вуха і серце» [1, с. 99] для сприйняття й засвоєння великих мистецьких творів, визнаних як оригінальні і досконалі, та виявляла особистісну роль в їх пізнанні та творчій трансформації.

Праці польських дослідників А. Вільчковської, І. Войнар, Р. Інгардена, Л. Лач-Росохи, Б. Суходольского, Б. Наврочинського, С. Хесена свідчать, що у сучасному науковому просторі Польщі все частіше адаптується естетична думка через культурологічні підходи. Польські педагоги використовують в царині планування, складання програмно-методичного забезпечення так зване «естетичне поле», яке сприяє гармонійному вихованню творчої особистості.

Суттєвим у досягненні польських педагогів є об'єднання евристичного з гедоністичним, тобто пізнання з насолодою. Польськими вченими проводяться глибокі психологічні дослідження зв'язку між підсвідомим і свідомим, що визначають роль мистецтва, його можливості впливати на особистість, адже естетично ідеальна естетична система може бути побудована лише за умови усвідомлення таємниць формування творчої індивідуальності. Нам імпонує в польській традиції естетичного виховання молоді створення необхідних умов для ефективного формування естетичного розвитку студента у вигляді його «власної зацікавленості та представлення шляхів подолання головної перешкоди - пасивності, байдужості, невігластва», які узагальнила у своїх працях Й. Лач-Росоха [7, s. 35].

Войнар та Б. Наврочинський багато уваги приділяють самовихованню та самореалізації через мистецтво [11]. Зокрема положення їх концепції естетичного виховання через позицію «відкритої душі» - це не лише необхідність отримання й поповнення знань про культуру, але, особливо у молодіжний період, це ще й пробудження та активізація загальних культурологічних, інтелектуальних інтересів, пристрасті до пошуків і вирішення різних естетичних питань, пізнання самого себе та обґрунтування вибору цінностей. Знайомство й спілкування з творами мистецтва, а також присвоєння їхніх культурних цінностей, обумовлює формування внутрішньої структури особистості, її світогляду, а також спонукає до створення нових культурних цінностей. С. Хессен уважає, що молода людина, яка живе у світі культури, здатна діяти за законами мистецтва, вдосконалювати свою моральну й духовну культуру та прагнення до високого ідеалу [6]. Йдеться не лише про художньо-інтелектуальну сторону, а взагалі про культуру життя молоді, її життєвий курс, спрямований на загальнолюдські естетичні цінності й ідеали, вважає Б. Суходольский [10].

Завдання з формування естетичного досвіду студентів класичних університетів Польщі вирішується на всіх етапах освіти, виховання мистецтвом як могутнім засобом трансляції культури, орієнтує університетську еліту на загальнолюдські цінності, світову й національну духовну культуру, гуманізацію процесу й змісту виховання. Складовою цього процесу є естетичне виховання засобами художньої літератури, засвоєння та вшанування творчості письменників, яка підносить національну ідею, зокрема Г. Сенкевича, Б. Пруса, Ю. Тувіма, К.-І. Галчинського.

О. Бондаренко вказує, що рушійною силою концентрації естетичного виховання є створення в польських вищих навчальних закладах літературних товариств, діяльність яких ґрунтується на принципах єдності загальноєвропейських та національних цінностей, мультикультурності, гармонійного розвитку особистості, добровільності, гуманізації, особистісної орієнтації, творчої активності, саморозвитку, самореалізації, соціалізації. Ця діяльність осередків регламентується статутами, які відображають основні положення директивних документів загальноєвропейського, державного та університетського рівнів і окреслюють їх цілі та функції діяльності. На загальноєвропейському рівні ця діяльність ґрунтується на нормативно-правових актах, документах Європарламенту, Ради Європи, Болонського процесу, Європейських студентських організацій, що створює підґрунтя загальноєвропейського молодіжного культурно-дозвіллєвого простору. На державному рівні діяльність університетських осередків культури регламентується наступними документами державними документами Польщі: Конституцією, Законом «Про вищу освіту», постановами уряду, документами студентських організацій. На університетському рівні вище вказані нормативи конкретизуються в університетських нормативних актах в умовах збереження традицій університету та шляхом створення сприятливих умов з урахуванням потреб студентів з опорою на принципи самовиховання та самореалізації. Саме таким способом через діяльність університетських осередків культури створюються сприятливі умови для задоволення культурологічних, художньо-естетичних, моральних, духовних та комунікаційних потреб студентів. Серед ключових - підтримка музейної діяльності, аматорського руху, естетичного виховання, літературної творчості [2]. естетичний навчальний студент міжкультурний

Глобалізаційні та інтеграційні світові процеси, всезагальна інформатизація вимагають від людини жити по новому, співпрацювати з тими, хто відрізняється культурою, традиціями, релігією, мовою. Професійна діяльність сучасної людини здійснюється в полікультурному контексті як під час реалізації міжкультурних проектів, так і в межах власної держави, тому у вищій школі Польщі широко розроблено питання міжкультурної діяльності, що стала «предметом особливого інтересу для держав і суспільств, що проявляють турботу про освіту й прагнуть забезпечити собі можливості розвитку й успішного функціонування в сучасному світі» [8, с. 37]. Провідні польські дослідницькі університетські центри: Люблінський, Познанський, Шльонський, Торунський, Варшавський, Вроцлавський звертаються як до традицій вивчення культури, так і до розробки та впорядкування нової категорійно-понятійної системи [4]. В її основі лежить тісне співробітництво в галузі культури з прикордонними державами, збереження ідентичності в умовах полікультурного світу. Розгорнута також широка науково-дослідницька діяльність в галузях лінгвістики, літературознавства, теології, культурознавства, естетики. Під керівництвом Польської Академії Наук проводяться регулярні міжнародні симпозіуми, конференції, багатосторонні зв'язки дослідників з освітньою практикою, співпраця зі студентськими науковими колами зарубіжних країн, примножили досвід з питання виховання естетичної культури.

У контексті актуалізації когнітивно-феноменологічної теорії С. Епштейна, що акцентує увагу на суттєвому значенні популяризації власного досвіду та загальнолюдських цінностей, діє міжнародний українсько-польський проект «PL+UA=UE. Polsko-ukrainskie spotkania na szlaku do Zjednoczonej Europy». Про важливість міжкультурних зв'язків педагогів, що в сьогоднішньому світі по-новому висвітлюють загальнолюдські цінності свідчить співпраця ХНУ з Товариством «Інтеграція Європа-Схід» (Польща), зокрема з питань естетики та культурології в літературознавстві. Погоджуємося з думкою Т. Левовицького, що міжкультурна освіта має стати «предметом особливого інтересу для держав і суспільств», наші науковці та студенти плідно працюють у цьому та інших проектах.

З огляду на сучасні процеси модернізації вітчизняної вищої школи в умовах вступу України до Європейського освітнього простору бачимо шляхи впровадження прогресивного польського досвіду в практику вітчизняних університетів: на європейському рівні - активізація співпраці з європейськими студентськими організаціями, інтернаціоналізація естетичного виховання, участь у міжнародних мистецьких акціях, фестивалях, конкурсах; на національному рівні - розробка новітніх культурно-освітніх програм, вдосконалення творчих здібностей та розвитку естетичної культури студентської молоді, активізація співпраці з органами державної влади з питань естетичного виховання; на університетському рівні - створення та діяльність багатофункціональних центрів культури, активізація ролі студентського самоврядування у сфері естетичного виховання, впровадження нових форм і методів організації культурно-мистецької та дозвіллєвої діяльності, творчої та видавничої справи.

Спільними в досягненнях як польських дослідників, так і вітчизняної педагогіки вищої школи, є напрацювання новітніх концепцій виховання через мистецтво, культурну активність, естетичні знання та самореалізацію студентів через культурне середовище, мистецькі осередки.

Загальною метою естетичного виховання в системі вищої освіти є формування високого рівня особистої естетичної культури і творчого спрямування випускника. Вирішення цього складного завдання, зокрема розробка систем, форм, методів, засобів, шляхів ефективного формування естетичної культури особистості викликали потребу у вивченні кращого досвіду сучасної зарубіжної педагогічної науки і практики. Перспективами подальших досліджень бачимо в науково-педагогічних зв'язках з Польською Академією наук, університетами Польщі, обмін досвідом, що сприяє взаємозбагаченню наукової думки.

Література

1. Безсмертна О.В. Вплив комплексу мистецтв на формування естетичного досвіду студентів класичних університетів Польщі (культурологічний і аксіологічний підходи) / О.В. Безсмертна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2013. - № 4. - С. 98-101.

2. Бондаренко О.О. Організаційно-педагогічні засади діяльності університетських осередків культури в Польщі: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / О.О. Бондаренко. - Суми: Б.в., 2012 . - 20 с.

3. Лещенко М.П. Концепції естетичного виховання в науковій думці Польщі / М.П. Лещенко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2014. - № 9. - С. 274 - 283.

4. Огродзка-Мазур Е. Педагогіка і міжкультурна освіта у польській системі вищої освіти - на прикладі Тєшинської школи приграничних досліджень / Е. Огродзка-Мазур // Становлення і розвиток науково-педагогічних шкіл: проблеми, досвід, перспективи: зб. наук. праць / за ред. В. Кременя, Т. Левовицького. - Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2012. - С. 235-246.

5. Abbs P. Education. Phantasy and the Inner Life of Feeling. A is for Aesthetic. London, 1989, P. 63-76.

6. Hessen S. Filozofia - kultura - wychowanie. Wroclaw. Zaklad Narodowy im. Ossolinskich. Wydaw. PAN, 1973, 470 s.

7. Lach-Rosocha J. Przezycie estetyczne jako metoda wychowania tworczego / E. Kochanowska, J. Wojciechowska red. Edukacyjne konteksty wspierania rozwoju dziecka, red. Wydawnictwo Naukowe Akademii Techniczno - Humanistycznej. Bielsko-Biala, 2012, S. 34-45.

8. Lewowicki T. Problemy ksztalcenia i pracy nauczycieli. Warszawa-Radom. Wyd. ITE-PIB, 2007, 147 s.

9. Nawroczynski B. Uczen i klasa: zagadnienia pedagogiczne zwiqzane z nauczaniem i organizowaniem klasy szkolnej. Warszawa. Skl. gl. Ksiqznica Polska Towarzystwa Nauczycieli Szkol Wyzszych, 1923, 326 s.

10. Suchodolski B. Wychowanie i strategia zycia. Warszawa. Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne, 1983, 343 s.

11. Wojnar I. Teoria wychowania estetycznego: zarys problematyki. Warszawa. Panstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1980, 297 s.

Размещено на Allbest.ru