Структурні особливості неформальної освіти дорослих у Австралії на початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У Австралії неформальна освіта дорослих є невід'ємним елементом, який входить у систему неперервної освіти. Неформальна освіта дорослих слугує як соціальний та культурний феномени, що відповідає освітнім запитам дорослого населення, врахування освітніх потреб дорослих на відміну від формальної системи освіти. Функціонування структури неформальної освіти дорослих відбувається на засадах врахування освітніх потреб дорослих на відміну від формальної системи освіти. Ключовою функцією неформальної освіти дорослих є задоволення освітніх потреб на декількох соціальних рівнях, а саме на рівні суспільства, держави та особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми неформальної освіти дорослих висвітлені у публікаціях таких зарубіжних науковців якЖ. Делор, А. Карп, Р. Петерсон, П. Роелфс. У вітчизняній компративістиці проблема освіти дорослих висвітлена у працях таких дослідників як Н. Бідюк, Н. Горун,

О. Огієнко Однак структурні особливості неформальної освіти дорослих у Австралії не були предметом дослідження у вітчизняній педагогічній науці, що й зумовило вибір теми статті.

Мета статті: аналіз специфіки структурних особливостей неформальної освіти дорослих у Австралії на початку ХХІ століття.

Результати дослідження. Ж. Делор виокремив наступні цілі освіти дорослих: навчитися жити, навчитися жити разом, навчитися пізнавати, навчитися працювати. Окреслені цілі взаємодоповнюють одна одну і сприяють формуванню завдань неформальної освіти дорослих. Таким чином, метанеформальної світи передбачає задоволення освітніх запитів як особистості завдяки можливості вибору форм і методів навчальної діяльності у особистісній і професійній сферах, так і суспільства - виховання свідомих і активних громадян, які здатні адаптуватися до змін у професійному та особистішому середовищах [1].

Не менш важливими завданнями неформальної освіти є активна позиція кожного громадянина у громадянському суспільстві, формування індивідуальних та професійних компетентностей для високого рівня конкурентоспроможності на робочому місці, розвиток творчих умінь особистості.

Ключовими завданнями неформальної освіти дорослих є формування навичок критичного мислення у професійній та суспільній діяльності; забезпечення умов для саморозвитку особистості; формування світоглядних позицій.

А. Карп, Р. Петерсон та П. Роелфс виокремили наступні принципи неформальної освіти дорослих: масовості - передбачає надання освітніх послуг різним соціальним категоріям; гуманізації - орієнтація на потреби особистості; демократизації - рівний доступ до здобуття освіти серед усіх членів суспільства; випереджального розвитку, тобто врахування змін, які мають місце у суспільстві; неперервності - передбачає постійний розвиток особистості; інтеграції - передбачає поєднання різних видів освіти; гнучкості - передбачає використання різних підходів та технологій [1].

Сутнісними характеристиками, які визначають структурні особливості неформальної системи освіти дорослих у Австралії є врахування освітніх потреб різних соціальних категорій; демократична - надання усім соціальним верствам права на отримання освітніх послуг; прийняття до уваги специфічних потреб маргінальних груп населення; високий рівень мобільності дорослих учнів; високий рівень навчальної мотивації; диверсифікованість методів навчання; суб'єкт-суб'єктний педагогічний процес; врахування інноваційних методів та форм навчання.

О. Огієнко зазначає, що доречно звернути увагу на відповідність цілей і функцій освіти, адже функції є основними напрямами здійснення цілей [2].

Базовими функціями неформальної освіти є компенсаторна, що спрямована на подолання функціональної неграмотності; адаптивна, що націлена на адаптацію дорослої людини до змін у суспільстві; соціальна функція забезпечує самовдосконалення з метою позитивних соціальних трансформацій у громадянському суспільстві; розвивальна, передбачає розвиток дорослого учня. Не менш важливими є допоміжні функції неформальної освіти дорослих, а саме практико-діяльнісна, яка вказує на вміння пристосовуватись до змін; інтегративна, передбачає об'єднання практичного та пізнавального життєвого досвіду; креативна передбачає реалізацію творчих умінь. Крім того додатковими функціями є оздоровчо-валеологічна, спрямована на підвищення рівня здоров'я; екологічна - формування природоохоронних навичок; соціально-політична - спрямована на встановлення балансу між інтересами влади та особистості. Б. Якобс виокремлює дві головні функції неформальної освіти дорослих - компенсаторну та функцію подальшої неперервної освіти. Функція подальшої неперервної освіти об'єднує декілька функцій, оскільки передбачає отримання умінь та навичок, необхідних для високого рівня адаптації до соціальних трансформацій.

Неформальна освіта дорослих надається у різних соціальних інститутах таких як соціум, дім, робота та передбачає різнопланові види діяльності. З огляду на це, важливими структурними особливостями неформальної освіти дорослих є її диверсифікованість, динамічність, поліфункційність та поліспрямованість.

В залежності від соціального контексту, у якому надаються освітні послуги (школа, робота, громада, сім'я) розрізняють: базову освіту дорослих, націлену на ліквідацію неграмотності. Даний вид освітніх послуг направлений на компенсацію занадто низького рівня освіти. Освіта, спрямована на професійний розвиток, яка передбачає оволодіння компетентностями, необхідними для підвищення рівня конкурентоспроможності. Домінуючою функцією даних освітніх послуг є адаптивна, що націлена на адаптацію дорослого учня до змін на ринку праці. Освіта для особистісного розвитку передбачає набуття функціональної та критичної грамотності, а також задоволення освітніх запитів та творчих потреб кожної людини. Спеціалізована освіта передбачає надання знань для виконання певних соціальних релей таких як батьки, жінки, люди третього віку, люди з особливими потребами. Освіта для ефективного функціонування громадянського суспільства за рахунок забезпечення миру, демократії.

Базова освіта дорослих є важливим елементом освітньої політики, оскільки передбачає набуття грамотності, яка забезпечує конкурентоспроможність на ринку праці. Грамотність є важливою запорукою професійного розвитку, а також позитивних культурних та соціальних трансформацій. Е. Петерсон наголошує, що базова освіта дорослих забезпечує дорослих учнів знаннями та уміннями, необхідним для успішної життєдіяльності.

Найбільш значущим елементом неформальної освіти дорослих є компенсаторна освіта, яка націлена на здобуття знань, які не були отримані у базовій освіті. Базова освіта лежить в основі формування функціональної грамотності.

Дослідники виділяють декілька моделей навчання грамотності, а саме: школо-орієнотована модель, згідно якої навички грамотності отримують у школі і використовуються у професійному та особистісному житті. Компетентнісно-орієнтована, що передбачає отримання компетенцій, необхідних для успішного функціонування особистості у всі підсистемах суспільства. Соціокультіурна модель, яка демонструє кореляцію між рівнем грамотності особистості та ефективністю вирішення соціальних, політичних і культурних проблем [3].

Ускладнення структури знань обумовлює постійну зміну вимог до функціональної грамотності. Функціональна грамотність складається з наступних складових елементів: загальнотеоретичні, спеціальні і прикладці знання; зв'язок з діяльністю; навички обирати найбільш ефективні засоби для реалізації окресленої мети; навички швидкої дії.

Розрізняють наступні форми функціональної грамотності: загальна грамотність, комунікативна грамотність, інформаційна грамотність, мовна грамотність, комп'ютерна грамотність, поведінкова грамотність, суспільно-політична грамотність.

Неформальна освіта дорослих, що забезпечує професійний розвиток особистості розглядається як процес, для якого притаманна неперервність, розвиток умінь та навичок необхідних для підтримання рівня конкурентоспроможності на ринку праці. Підвищення кваліфікації, навчання на робочому місці та корпоративна освіта відображають дві парадигми освітніх послуг для дорослих - андрагогічну, націлену на соціалізацію особистості та акмеологічну, яка забезпечує реалізацію потенціалу особистості. Рушійними силами, які обумовлюють професійний розвиток є соціально-економічна ситуація та специфіка професійної діяльності. Не менш важливе значення на професійний розвиток здійснюють зміни, які мають місце на різних етапах формування особистості, а саме формування, саморозвиток та самовдосконалення.

Серед теорій професійного розвитку виокремлюють психодинамічні, які були обґрунтовані З. Фрейдом, А. Маслоу та Е. Роз що висвітлюють кореляцію між вибором професії та різновидом потреб, починаючи від базових і завершуючи комплексними психодинамічними механізмами. У теоріях Е. Гінцберга та Д. Сьюпера наголошується на тому, що професійний розвиток складається зі специфічних етапів, які відображають перехід індивідуальних імпульсів у професійні потреби [1].

Ключові положення теорії Д. Сьюпера найбільш чітко характеризують риси неформальної освіти професійного розвитку у Австралії: умови життя особистості відображають вибір нею професії; професійний розвитку поетапний та підпорядковується контролю особистості; на задоволеність роботою впливає можливість особистості реалізувати власні інтереси та здібності [1].

Тому метою освіти для професійного розвиту є реалізація потреб у саморозвитку та самоактуалізації у професійному житті. З огляду на це ключовими завданнями зазначеного виду освітніх послуг є вироблення позитивної навчальної мотивації, формування професійної компетентності; визначення напрямів професійного розвитку.

Неформальна освіта на підприємствах характеризується високим рівнем фінансування, близько 5% від прибутку. На базі великих підприємств створюються центри для надання послуг з неформальної освіти дорослих. Зазвичай, навчання здійснюється на короткотривалих курсах підвищення кваліфікації.

На професійний розвиток дорослого учня здійснює значний вплив саморозвиток, оскільки концепти саморозвиток та самореалізація взаємопов'язані. Самореалізація відбувається на основі самоздійснення та самовизначення. Освіта дорослих функціонує не тільки як засіб професійного розвитку та самореалізації, а й сприяє утворенню мотивації до формування особистісних цінностей. З огляду на це, освіта для особистісного розвитку є важливим інтегративним елементом неформальної освіти дорослих у Австралії. Неформальна освіта дорослих націлена на реалізацію потреб, прагнень та інтересів дорослої людини, творчий розвиток та самовдосконалення. К. Роджерс наголошує, що кожна людина має прагне до самовдосконалення, адже має на це здібності. З огляду на це важливим є створення умов для розвитку дорослих учнів. А. Маслоу наголошував на прагненні людини до самоактуалізації та самовираження. Залучення до різних видів пізнавальної діяльності націлене на задоволення потреб дорослих учнів у самоактуалізації, самовираженні і самовдосконаленні. Неформальна освіта дорослих відрізняється поліспрямованістю, полівимірністю та варіативністю. Метою неформальної освіти дорослих є розвиток функціональної грамотності у всіх сферах життя, яку доречно розглядати як вміння особистості адаптуватися до змін на ринку праці. Існують політичний, соціальний та освітній виміри функціональної грамотності. Характерними рисами функціональної грамотності є опора на початковий рівень умінь читати та писати, направленість на розв'язання побутових проблем, ситуаційний характер виявлення.

Не менш важливим видом освітніх послуг є освіта для ринку праці, яка націлена на здобуття компетентностей, які є необхідними на ринку праці. Дорослі учні відвідують курси, семінари, тренінги. Найбільш широкого розповсюдження набули програма допомоги звільненим працівникам, національна програма професійного навчання сільських жителів, програма з працевлаштування колишніх військовослужбовців, програма працевлаштування людей похилого віку, програма професійного навчання у сферах економіки, які розвиваються швидкими темпами.

Корпоративне навчання є важливим інтегративним елементом неформальної освіти дорослих. Основними складниками корпоративного навчання є систематизація досвіду на робочому місці, запозичення досвіду та учнівство. Аналітична модель навчання на робочому місці передбачає інтеграцію дорослого учня та соціально-освітнього середовища. Соціальне середовище лежить в основі навчального процесу, адже визначає культурну та професійну специфіку робочого життя. Однак ключовим елементом навчання на робочому місці є використання інноваційних методів та технологій навчання та високий рівень навчальної мотивації. Тому найбільш ефективним є компетентнісний підхід навчання на робочому місці [4].

Неформальна освіта для особистісного розвитку у Австралії націлена на самостійність визначення позиції особистості та формування сімейної, інтелектуальної, комунікативної, моральної, художньої, фізичної, екологічної, економічної та інших складових культури. Культура життєдіяльності розглядається як розуміння дорослим учнем себе як суб'єкта функціонування у громадянському суспільстві, який вміє приймати адекватні рішення, нести відповідальність за власні дії, мати власну життєву позицію у структурі культурних, професійних, соціальних, міжособистісних зав' язків з іншими людьми.

Ключовими сферами самовизначення є людина, суспільства, природа, ноосфера. З огляду на це неформальна освіта дорослих націлена на розвиток пізнавальних здібностей і отримання нових знань про навколишнє середовище за рахунок курсів, тренінгів, семінарів, лекцій, диспутів з різноманітною направленістю з врахуванням інтересів і потреб особистості.

Неформальна освіта дорослих націлена на формування аутокомпетентностей, тобто володіння технологіями саморозвитку та самореалізації, що забезпечується за рахунок її багатовекторності та багатофункційності. У неформальній сімейній освіті найбільш розповсюдженими є наступні моделі освітнього супроводу сімей: діагностична модель, націлена на забезпечення інформацією щодо причин виникнення проблем; психологічна модель орієнтована на виявлення психологічного дисбалансу та формування гармонійних відносин; освітня модель орієнтується на виховання дітей різних вікових категорій; медична модель направлена на реабілітацію хворих та пристосування здорових членів сім'ї; юридична модель компенсує недостатню юридичну компетентність. Важливим складником сімейної освіти є валеологічна освіта, яка передбачає надання знань про здоровий спосіб життя. У процесі набуття валеологічної компетентності набуваються знання про правильне виховання дітей, створення умов для їх розвитку.

Не менш важливим складником неформальної освіти дорослих є гуманітарна освіта, яка націлена на вивчення надбань художньої культури та емоційний розвиток дорослого учня. Важливу роль у системі неформальної освіти виконує сімейна освіта. Оскільки вона націлена на надання знань про здоровий спосіб життя, статево-рольові відмінності, права дитини, стилі спілкування, способи уникнення конфліктів, раціональне ведення господарства.

У структурі дозвілля дорослих учнів є потенційні можливості для навчання, а саме відпочинок, націлений поліпшення психологічного самопочуття та підвищення рівня здоров'я, просвіта як шлях інтелектуального розвитку, підвищення рівня функціональної грамотності, творчість, яка слугує засобом самовираження, рефлексія надає можливість зануритись у світ почуттів. У Австралії досить широкий спектр установ, які надають послуги з рекреації, а саме рекреаційно-навчальні центри, океанаріуми, зоопарки, театри, музей, бібліотеки. Ключове значення мають громадські центри, які націлені на освіту, оздоровлення та дозвілля.

Висновки і перспективи подальших досліджень.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що функціонування структури неформальної освіти дорослих відбувається на засадах врахування освітніх потреб дорослих на відміну від формальної системи освіти. Ключовою функцією неформальної освіти дорослих є задоволення освітніх потреб на декількох соціальних рівнях, а саме на рівні суспільства, держави та особистості. Метою неформальної освіти дорослих є задоволення освітніх запитів як особистості завдяки можливості вибору форм і методів навчальної діяльності у особистісній і професійній сферах, так і суспільства - виховання свідомих і активних громадян, які здатні адаптуватися до змін у професійному та особистісному середовищах. Принципами неформальної освіти дорослих є: масовості, гуманізації, демократизації, випереджального розвитку, неперервності, інтеграції. Основним складниками неформальної освіти дорослих Австралії є базова освіта дорослих, компенсаторна освіта, освіта для ринку праці, неформальна освіта для особистісного розвитку, сімейна освіта. Найбільш поширеними моделями навчання грамотності є школо-орієнтована, комптентнісно-орієнтована та соціокультурна.

Перспективами подальших досліджень є специфіка корпоративної освіти у Австралії на початку ХХІ століття.

Література

неформальний професійний освіта суспільний

1. Огієнко О.І. Тенденції розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах (друга половина ХХ століття) дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Огієнко Олена Іванівна. - К., 2009. - 500 с.

2. Огієнко О.І. Андрагогічний підхід як методологічна основа самоспрямованого навчання дорослої людини / О.І. Огієнко // Вища освіта України. - Дод. 4, т. 5: Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: психолого-педагогічні та організаційні умови запровадження європейських стандартів вищої освіти в Україні. - К., 2010. - С. 218-225.

3. Tennant M. Learmng and Change іn the Adult Years: A Developmental Perspective / M. Tennant, P. Pogson. - San Francisco: Jossey-Bass, 2005. - 218 p.

4. Wacker R.R. Community Resources for Older Adults% Programs and Seraces іn an Era of Change / Robbyn R. Wacker, Karen A. Roberto, - Los Angeles: SAGE, 2014. - 510 p.

Размещено на Allbest.ru