Розвиток самостійності у дітей раннього віку як чинник формування активної життєвої позиції самодосконалої творчої особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Розвиток самостійності у дітей раннього віку як чинник формування активної життєвої позиції самодосконалої творчої особистості

Ключові слова: особистість; розвиток; ранній вік; розвивальне середовище; самостійна діяльність; продуктивна діяльність; навчальна діяльність; ігри-заняття; активна життєва позиція.

Аннотация

В статье освещена проблема формирования самостоятельности детей в раннем возрасте как основы формирования активной жизненной позиции совершенной творческой личности; проанализированы особенности раннего возраста, как периода интенсивного развития становления будущей личности; понятие «самостоятельность», проявление самостоятельности у разных видах деятельности, а также педагогические условия формирования самостоятельности у детей преддошкольного возраста.

Ключевые слова: личность, развитие, ранний возраст, развивающая среда, самостоятельная деятельность, продуктивная деятельность, учебная деятельность, игры-занятия, активная жизненная позиция.

Annotation

Key words: personality, development, early age, developmental environment, independent activity, productive activity, educational activity, games classes, active life position.

Постановка проблеми. Ранній вік - найвідповідальніший період в житті дитини. У цей час закладається фундамент майбутньої особистості, формуються основи фізичного і психічного здоров'я. Це період найбільш інтенсивного розвитку всіх органів і систем організму дитини, формування умінь та поведінки малюка. На сучасному етапі вихованню дітей раннього віку надається особливе значення. Адже у період раннього дитинства виховання має великий розвивальний вплив за умови максимального використання активності дитини, залучення її до діяльності, яка найповніше відображає її інтереси, ставлення до навколишнього світу.

Важливу роль у розвитку дитини відіграє самостійна діяльність. Згідно теорії Марії Монтессорі, завдяки гуманістичному підходу до виховання і навчання дітей, вірі у безмежні можливості розвитку дитини, опорі на її самостійність та індивідуальність виховання сприяє розкриттю духовного й інтелектуального потенціалу дитини, а засобами досягнення в розвитку є не зовнішні впливи на особистість, а спеціально сформоване середовище, своєрідна «духовна екологія». Дуже важливо створити розвивальне середовище, в якому б дитина могла займатися самостійно різними видами діяльності: діяти з предметами, гратись, спілкуватись з оточуючими, займатись зображувальною та конструктивною діяльністю тощо [7]. Самостійна діяльність допоможе дитині глибше пізнати навколишню дійсність, ввійти в соціум, підвищити свій інтелектуальний рівень. Тому вивчення особливостей організації самостійної діяльності малюків є актуальною проблемою сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психолого-педагогічних дослідженнях видатних зарубіжних та вітчизняних педагогів ( Б.Спок, М.Монтессорі, Н.Щелованов, НАксаріна, О.Білан, Л.Возна, О.Проскура, С.Теплюк та ін.) доведено важливість створення педагогічних умов для організації самостійної діяльності дітей ранньго віку, яка сприяє формуванню її як самостійної творчої особистості.

Самостійність зароджується в ранньому дитинстві. У дослідженнях Т. Гуськової, Н. Єрмак йдеться про те, що самостійність - це якість, яка характерна на певних етапах життя людини. У дітей двох-трьох років життя прагнення до самостійності особливо велике, а уже на четвертому році життя воно згасає [7]. Тому дуже важливо дорослим піклуватися про те, щоб бажання до самостійної діяльності не згасало. А для цього потрібно серйозно відноситися до бажання дитини діяти самостійно саме у ранньому віці і привчати їх до самообслуговування, самостійно діяти з предметами, давати можливість самостійно гратися тощо.

Л. Виготський, Л. Божович, О. Леоньтєв, С. Рубінштейн підкреслюють, що саме в ранньому віці дитина переживає «кризу трьох років». У цей час дитина починає пізнавати себе як особистість. Вона відділяє себе від інших людей, усвідомлює власні можливості через відчуття оволодіння тілом, відчуває себе джерелом волі, що призводить до появи нового типу ставлення дитини до дорослого. Дитина починає порівнювати себе з дорослими і хоче виконувати ті дії, що і дорослий. Бажання дитини бути самостійною виражається не тільки у пропонованих дорослим формах, а й у наполегливому прагненні чинити саме так, а не інакше. Дитина, відчуваючи себе як джерело волі, прагне до самодосягнення [5].

Мета статті: на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури і практичного дослідження обґрунтувати особливості організації самостійної діяльності дітей раннього віку та її вплив на формування всебічно розвиненої творчої особистості.

Результати дослідження. Самостійність - це здатність особистості планувати та здійснювати контроль над своєю діяльністю на основі наявних знань автономно. П.Лесгафт писав: «Взагалі дитина задоволена, якщо вона сама помітила і з'ясувала для себе якесь явище, і якщо її міркування виявилося дійсно вірним, точно так само приносить їй задоволення і те, що вона зробила сама і досягла без вказівок інших» [7].

Коли дитина відчуває себе здатною успішно діяти самостійно, то прагне все зробити «сама». «Криза трьох років» виникає внаслідок окремих досягнень у особистісному розвитку дитини. Цьому сприяє спілкування дорослого з дитиною, що дає можливість дитині усвідомлювати себе як особистість. Потреба дитини діяти з предметами самостійно знаходиться в залежності від тієї позиції, яку займає дорослий у взаємодії з нею. Різке зростання бажання діяти самостійно іноді стає причиною конфлікту між дорослим і дитиною. На жаль дорослі не завжди враховують потребу дитини щодо опіки і припиняють будь-яку її активність, що і приводить до конфлікту [5].

Дорослі повинні дати можливість дитині проявляти себе у самостійній діяльності. Щоб дитина намагалась діяти самостійно, слід щоб навколо неї панувала атмосфера довіри, доброзичливості. Прагнення до самостійності виникає і розвивається, якщо у дитини наявний високий рівень сформованості умінь, навичок, вміння виконувати різні вправи. Розвиток самостійності залежить також від гуманного ставлення до дитини, моральних правил, організації ігор та інших видів діяльності.

Діти дошкільного віку рано виявляють інтерес до самостійності під час ігор, праці та інших продуктивних видів діяльності. У своїй діяльності вони наслідують приклад дорослих, використовують їх досвід, намагаються робити так, як вони -- швидко, вправно, акуратно. З метою виявлення інтересу до прояву самостійності нами було проведено дослідження у першій молодшій групі ДНЗ N°5 міста Мукачево.

Під час проведення констатувального експерименту за основу було взято три рівні сформованості у дітей самостійності (наявність культурно-гігієнічних навичок, уміння застосовувати знання про навколишнє в процесі зображувальної, конструктивної та ігрової діяльності); застосовували методи: тривале спостереження за різними видами діяльності малюків, бесіди з дітьми, батьками, вихователями, анкетування. З метою виявлення рівня сформованості самостійності у дітей було використано методику Н.Карпенко-Сашньової.

Під час підведення підсумків виявилося, що діти експериментальної групи досить слабо оволоділи навичками самообслуговування, важко справлялися з завданнями із зображувальної, конструктивної та трудової діяльності, показали досить низький рівень самостійної ігрової діяльності. Високий рівень самостійності виявився лише у 10% респондентів досліджуваної групи, середній - у 40% і низький - у 50% .

Результати констатуючого експерименту визначили особливості нашої подальшої дослідницько-експериментальної роботи.

Поглиблення знань та формування самостійних практичних умінь і навичок дітей раннього віку стало в основою формуючого експерименту.

Завдання формуючого експерименту полягало в тому, щоб забезпечити дітей знаннями та сформувати уміння самообслуговування; розвивати емоційні переживання, пов'язані з уміннями до самореалізації у всіх видах діяльності; експериментально перевірити раціональність використання різних форм і методів щодо забезпечення права дитини на реалізацію свого природного потенціалу, її основних життєвих тенденцій до самореалізації, саморозвитку й самозбереження.

Основними напрямами роботи було: формування у малюків знань (змістовий компонент); виявлення емоційного ставлення (емоційно-спонукальний компонент); реалізація та використання одержаних знань у діяльності (операційно-діяльнісний компонент); створення розвивального життєвого простору (творчий, дослідницький компонент). Для проведення такої роботи ми практикували такі методи: роз'яснювально-ілюстративні (бесіди, розповіді, повідомлення, розгляд картин, діафільмів тощо); ігрові (ігрові ситуації, сюрпризні моменти тощо); практичні (прояв самостійності під час режимних процесів, самостійна художня діяльність тощо). Були використані такі форми роботи: групові (заняття, дидактичні, будівельні, сюжетно-рольові ігри); індивідуальні (бесіди, читання, показ, пояснення, вправляння тощо).

У формуючому експерименті взяли участь діти першої молодшої групи, вихователі, батьки, психолог. Разом з вихователями ми спланували систему спостережень, дидактичних ігор, ігор- занять, самостійної художньої діяльності по формуванню у дітей практичних умінь та навичок з різних видів самостійної діяльності та намагались створити різні осередки життєвого розвивального простору.

Підібрали і провели дидактичні ігри та вправи за сферами життєдіяльності «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам».

- сфера «Природа»: «Ознайомимо ляльку з «куточком природи», «Навчимо ляльку піклуватись про рослини», «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Добре - погано», «Навчимо ляльку вмиватися», «Зваримо борщик» та ін.;

- сфера «Культура»: «Як ми вміємо вітатись», «Будьмо знайомі», «Запросимо ляльку Оленку в гості», «Лялька Оленка в дитячому садку», «Самостійна лялька Катруся», «Навчимо ляльку Катрусю роздягатись після прогулянки», «Навчимо ляльку Катрусю вмиватися», «Магазин іграшок», «Укладемо ляльку спати», «Навчимо ляльку посміхатись» тощо;

- сфера «Люди»: «Розкажи ляльці Оленці про свою групу», «Ми прийшли в садочок», «Маленькі помічники», «Хто що робить», «Допоможи дідусеві зашнурувати черевики», «Лялька накриває стіл», «Лялька прибирає», «Навчимо ляльку, як слід поводитись з незнайомими людьми»;

- сфера «Я Сам»: «Навчимо ляльку Катрусю знайомитися з дітьми та дорослими», «Запросимо ляльку Оленку в гості», «Кожній речі - своє місце», «Своє - чуже», «Мій одяг», «Валеологічний будиночок», «Що вміють мої ручки та ніжки» та ін.

Під час проведення дидактичних ігор зверталась увага на поглиблення знань та використання їх під час різних видів самостійної діяльності. Малюків залучали до активної співпраці, збуджували інтерес, бажання брати участь у різних видах діяльності, проявляти самостійність під час режимних процесів, творчих ігор тощо; були створені сприятливі умови для розкриття можливостей дітей, які оволодівали новими знаннями, вміннями та навичками, розвивали риси характеру, погляди, почуття. Таким чином, були створені сприятливі умови, що дозволили виявити знання дітей та їхні потенційні можливості, а також сприяли поглибленню знань та формуванню практичних умінь і навичок. За допомогою проведення ігор-занять, занять з малювання, ліплення, конструювання, розповідей, бесід, спостережень, розроблених дослідних методик ми спробували визначити динаміку росту. З дітьми експериментальної групи було проведено комплексне заняття «Я умію одягатись», під час якого закріплювали знання про послідовність дій при одяганні; вчили робити узагальнення, складати описову розповідь за допомогою вихователя. Цікаві, повні і змістовні відповіді, рівненькі доріжки збудували 44,6% респондентів експериментальної групи (високий рівень).

Відбулись зміни в знаннях дітей про послідовність одягання, роздягання, уміння самостійно доглядати за чистотою свого тіла, тобто сформувались культурно-гігієнічні навички. Діти почали проявляти самостійність під час організації та проведення ігор. З метою виявлення прояву самостійності під час ігор нами була застосована методика Н.Карпенко-Сашньової. Була підготовлена вихователем ситуація до ігор «У лікаря», «Перукарня» і виявилось, що сюжетно-рольові ігри дітей стали більш змістовнішими, розширився сюжет, уміння співпрацювати з однолітками, спілкуватись з ними.

Дана методика була використана також щодо зображувальної та конструктивної діяльності дітей. Виявилось, що діти самостійно виконують прості сюжетні будівлі та називають їх, обігрують будови (гараж, дорогу, ліжко, будиночок тощо); за допомогою пластиліну, олівця, фарби діти зображували прості предмети і називали їх, при чому предмети схожі на ті, які називали діти. Проведення рухливих ігор показало, що рухи у дітей стали впевненими, навчились ходити по обмеженій площині, переступати через мотузку або палку. Слід відмітити, що після проведеної роботи, сюжет і зміст ігор розширився, діти більш впевнено входили в роль і виконували певну систему дій з іграшками.

Проведення формуючого експерименту показало, що використання у виховному процесі ігор-занять, спостережень, дидактичних та рухливих ігор, індивідуальної роботи з дітьми та їх батьками, вправляння та заохочення до самостійної діяльності, створення розвивального життєвого простору сприяло формуванню у дітей самостійної діяльності. Найефективнішими засобами з формування самостійної діяльності у дітей виявились заняття з конструювання, малювання, ліплення, бесіди, дидактичні ігри, участь у самообслуговуванні та господарсько-побутовій праці тощо.

Розвиток самостійності у дітей сприяє формуванню у них культурно-гігієнічних навичок, культури поведінки, розвитку різних видів діяльності, пізнавальних психічних процесів, творчості і відіграє важливу роль у подальшому житті дитини, є найкращим, так би мовити, стимулятором її ствердження як самостійної особистості. З такої дитини виростає справжня всебічно гармонійно розвинена особистість, готова до подолання труднощів в умовах соціуму.

Контрольний експеримент довів, що спланована нами робота по формуванню самостійної діяльності дітей раннього віку сприяла збагаченню розумового розвитку дитини; поширенню знань, умінь та навичок прояву самостійності під час режимних процесів та організації ігрової, конструктивної, зображувальної, трудової діяльності, усвідомленню свого особистісного «Я».

Аналіз досліджувальної проблеми показує, що дитина як особистість починає формуватися вже наприкінці першого року життя. У деяких сім'ях дитину довго вважають маленькою, не розуміють, що вона дорослішає, опікують як безпомічну істоту, блокують розвиток її самостійності. Дорослі, особливо бабусі, роблять своєму улюбленцю ведмежу послугу -- виставляють дитину перед чужими людьми невмійкою, від чого самому малюку стає ніяково. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у дитячому садку почуваються безпорадними і самотніми. Проте дитині легше буде пристосуватися до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самообслуговування. Саме ці навички самообслуговування визначені державними програмами виховання в ДНЗ як посильні для оволодіння і потрібні для становлення маленької людини. Якщо дитина опанує ці навички з раннього дитинства, вона буде виконувати їх надалі без зайвих нагадувань.

У дітей перших трьох років життя провідним видом діяльності є предметно-ігрова. Саме вона повинна бути покладена в основу всіх форм організації життєдіяльності дітей раннього віку. Організація дій з предметами сприяє розвитку мовлення дітей, збагаченню словникового запасу, пам'яті, уваги, уяви, мислення, а також сенсорному розвитку, допомагає у формуванні практичних навичок. Віковий період третього року життя характеризується тим, що розгортається сюжетно-відображувальна гра, у якій є місце і наслідуванню, і відтворенню, і уяві. Важливим напрямом діяльності дорослого у цей період є соціалізація та соціальна адаптація малюків.

Доцільно в практиці роботи ДНЗ використовувати циклограми трудової, ігрової, зображувальної, дослідницько-експериментальної діяльності дітей. Згідно з циклограмами вихователь може планувати та здійснювати різні види організації життєдіяльності дошкільників протягом дня (ігри-заняття, дидактичні ігри, рухливі ігри, спостереження, комплексні та інтегровані заняття, трудові доручення, тощо), адже саме завдяки насиченню перебування дитини в дошкільному закладі протягом дня цікавою змістовною, спеціально організованою та самостійною діяльністю можна досягти повноцінного гармонійного розвитку дитини.

Проведене нами дослідження показало, що в практиці роботи ДНЗ та сім'ї слід привчати малюків діяти самостійно у всіх видах діяльності, сприймати дитину такою, якою вона є і прийняти її такою, якою вона є; необхідна довіра дитини до дорослого та повага з боку дорослих до дитини як до особистості; повага дорослих до своїх власних інтересів та прав. Заважають розвитку самостійності у дітей: надмірна опіка; нехтування реальними почуттями і потребами дитини; критичне ставлення до дитини і результатів її діяльності.

Для розвитку в сучасних умовах всебічно гармонійно розвиненої особистості важливо забезпечити належні умови щодо фізичного, психічного, духовного здоров'я дитини з самого раннього віку, формування її особистісного «Я», прагнення бути в майбутньому справжнім громадянином своєї держави, самостійно мислити і приймати рішення у будь-якій ситуації. Важливою умовою ефективності навчально-виховного процесу є якісна організація різних форм спеціально-організованої та самостійної діяльності дітей протягом дня у ДНЗ та сім'ї.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Результати нашого дослідження доводять, що проблема розвитку самостійності у дітей з самого раннього віку є актуальною і перебуває в центрі уваги дослідників, оскільки вона зумовлена проблемами подальшої теоретичної та практичної розробки шляхів виховання самостійності у малюків. Під час проведеного дослідження було виявлено, що педагогічними умовами, які забезпечують формування самостійності у дітей раннього віку є тісний взаємозв'язок сімейного та суспільного виховання у даному процесі; створення належного виховного потенціалу родини та розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі, обґрунтовано й апробовано педагогічні умови, експериментальну модель і методику їх реалізації. Однак, проведене дослідження не є вичерпним з проблеми формування самостійності у дітей раннього віку та створення педагогічних умов щодо навчання малюків діяти самостійно. Подальші дослідження даної проблеми можуть бути спрямовані на поглиблення і виявлення нових підходів до розвитку самостійності дітей раннього віку - як платформи формування активної життєвої позиції самодосконалої творчої особистості.

Список використаних джерел

1. Аксаріна Н.М. Виховання дітей раннього віку. /Н.МАксаріна - М., 1977. - 174 с.

2. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) наук.кер. Богуш А.М. //Дошкільне виховання - 2012. - С. 4 -19.

3. Ванжа С.М. Перспективний план розвивально-виховної зайнятості дітей раннього віку / С.М.Ванжа - Х.: Ранок, 2010. - 256 с.

4. Воскресенська В. Створимо розвивальне середорвище самі / В.Воскресенська //Дошкільне виховання. - 2010. - №1, - С. - 77-79.

5. Виготський Л.С. Криза трьох років./Л.С.Виготський //Дошкольное образование. - 2005. - №5. - С-2-4.

6. Теплюк С.Т. Актуальні проблеми розвитку і виховання дітей від народження до трьох років. - /С.Т.Теплюк - Посібник для педагогів дошкільних закладів. - М.:МОЗАИКА-СИНТЕЗ, 2010. - 144 с.

7. Українська мозаїка. Посібник-хрестоматія /Упоряд. О.П.Долинна, О.В. Низьковська, Н.І. Вакуленко, О.А.Копейкіна. - К.: АВДІ, 2008. - 376 с.

8. Юсупова Г. Виховання самостійності у дітей. / Г.Юсупова // Дошкільне виховання.2002 . - № 8. - С.28-29.

Размещено на Allbest.ru