Розвиток професійної педагогічної освіти Закарпаття в контексті освітнього законодавства Австро-Угорщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013:340(477.87+436::439)]=161.2(045)

Мукачівський державний університет, м. Мукачево

Розвиток професійної педагогічної освіти Закарпаття в контексті освітнього законодавства Австро-Угорщини

Човрій Софія Юліївна,

старший викладач

Анотація

професійний педагогічний освіта транформація

Статтю присвячено вивченню основних тенденцій розвитку професійної педагогічної освіти Закарпаття на основі системних освітніх трансформацій другої половини ХІХ - початку ХХ століття. У досліджуваний період Закарпаття перебувало в складі Угорщини, яка в 1867році внаслідок укладеного договору про врегулювання державно-правових відносин між Австрією та Угорщиною увійшла до складу Австро-Угорської монархії. Означений період у Закарпатті характеризується становленням і розвитком закладів, що здійснювали підготовку вчителів для початкових шкіл. Особлива увага звертається на аналіз нормативно-правових документів, які регламентували розвиток педагогічної освіти краю.

Ключові слова: педагогічна освіта, Закарпаття, Австро-Угорщина, освітні закони.

Аннотация

Статья посвящена изучению основных тенденций развития профессионального педагогического образования Закарпатья на фоне системных образовательных трансформаций второй половины XIX - начала ХХ века. В исследуемый период Закарпатье находилось в составе Венгрии, которая в 1867 году в результате заключенного договора об урегулировании государственно-правовых отношений между Австрией и Венгрией вошла в состав Австро-Венгерской монархии. Указанный период в Закарпатье характеризуется становлением и развитием заведений, осуществлявших подготовку учителей для начальных школ. Особое внимание обращается на анализ нормативноправовых документов, регламентирующих развитие педагогического образования края.

Ключевые слова: педагогическое образование, Закарпатье, Австро-Венгрия, образовательные законы.

Annotation

The history of the development of education in Transcarpathia was studied by the following researchers in their scientific works: Ch. Fedynets, O. Fizeshi, V. Homonnay, A. Ignat, M. Klyap, P.-R. Mahochiy, V. Rosul, P. Strichyk, M. Talapkanych, etc. The available researches on the history of the development of education and schooling in Transcarpathia mostly deal with the historical aspects of the development of the educational system of different historical periods or with pedagogical issues of general secondary education. The conducted analysis of scientific works leads one to the conclusion that modern pedagogical science has not yet comprehensively revealed the establishment and development of professional pedagogical education in Transcarpathia. In the period under research, Transcarpathia was part of Hungary that became part of the Austrian-Hungarian monarchy in 1867 after the conclusion of a treaty to regulate state and legal relations between Austria and Hungary. This period in Transcarpathia is characterized by the establishment and development of institutions training teachers for primary schools. The region had three institutions of professional pedagogical education, namely two teacher-training seminaries in Uzhhorod (for boys and girls) that belonged to Mukachevo Greek- Catholic eparchy and a state teacher-training seminary that was opened in Mukachevo in 1914. The perspectives of scientific researchers include the study of the content and the didactic system ofprofessional training ofteachers in the specified period.

Key words: pedagogical education, Transcarpathia, Austria-Hungary, educational laws.

Постановка проблеми. Реформування сучасної професійної педагогічної освіти України неможливе без ґрунтовного вивчення, переосмислення та творчого використання історичного досвіду минулого. Встановлення концептуальної наступності між історико-педагогічною спадщиною та сучасними підходами до удосконалення системи педагогічної освіти дасть можливість актуалізувати досвід діяльності закладів, що здійснювали підготовку вчителів для початкових шкіл Закарпаття досліджуваного періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історія розвитку освіти Закарпаття знайшла відображення у наукових розвідках: В. Гомонная, А. Ігната, М. Кляп, П.-Р. Магочія, М. Талапканича, В. Росула, П. Стрічика, Ч. Фединець, О. Фізеші, В. Химинця та ін. Їхні дослідження в переважній більшості стосуються історичних аспектів розвитку системи освіти різних історичних періодів або педагогічних проблем загальної середньої освіти.

Ґенезу професійно-педагогічної підготовки вчителя в Закарпатті відображено у працях: В. Гомоннай «Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ - ХХ ст.)»(1992 р.);

В. Гомоннай, В. Росул, М. Талапканич «Школа та освіта Закарпаття» (1997 р.); В. Гомоннай, В. Росул, П. Ходанич «Педагогічна освіта на Закарпатті» (2003 р.); В. Химинець, П. Стрічик, Б. Качур, М. Талапканич «Освіта Закарпаття» (2009 р.); Ш. Дравіцкі «Tanitokepzes Szabolcs megyeben» ( 2005 р.); О. Богів «Становлення та розвиток педагогічної освіти на Закарпатті (друга половина ХУШ ст. - перша половина ХХ ст.)» (2014 р.). Питання щодо освітніх документів, які регламентували діяльність учительських семінарій Закарпаття другої половини ХІХ - початку ХХ століття, не було предметом системного вивчення.

Мета статті: здійснити ретроспективний аналіз освітніх документів Австро-Угорського періоду, які регламентували діяльність педагогічних закладів Закарпаття.

Результати дослідження. У другій половині ХІХ - на початку ХХ століття Закарпаття продовжувало перебувати у складі Угорщини, яка в 1867 році внаслідок укладеного договору про врегулювання державно-правових відносин між Австрією та Угорщиною увійшла до складу Австро-Угорщини. Двоєдина (дуалістична) монархія складалася з двох держав - Австрійської імперії та Угорського королівства з двома урядами, двома парламентами, з двома різними адміністративними системами управління. На чолі Австро-Угорської монархії стояв австрійський імператор з династії Габсбургів, який одночасно мав титул короля Угорщини.

Назріла необхідність приведення всієї системи освіти Угорщини у відповідність до потреб суспільства. Парламент прийняв новий освітній закон, який увійшов в історію як Закон ХХХУПІ 1868 р. або як Закон Йожефа Етвеша (Eotvos Jozsef) - міністра релігії та народної освіти Угорщини. Закон забезпечив проведення реформування педагогічної освіти. Документ складався з дев'яти розділів: «І. Про обов'язковість освіти та право вибору навчального закладу», «ІІ. Типи закладів народної освіти та порядок їх заснування і функціонування», «Ш. Про церковні заклади народної освіти», «ІУ. Про приватні та громадські заклади народної освіти», «У. Про муніципальні заклади народної освіти», «УІ. Про державні заклади народної освіти», «УІІ. Про педагогічні заклади», «УШ. Про органи управління народною освітою», «ІХ. Про вчителів» [10].

Сьомий розділЗакону ХХХУПІ(§ 81 - § 115) регламентував питання підготовки вчителів та встановлення їх фахової кваліфікації [10, с. 266-269]. Згідно Закону, вчительські семінарії стали самостійними спеціальними учбовими закладами. Закон надавав право відкривати і утримувати вчительські семінарії церквам (§ 13) [10, с. 223-224] і, навіть, приватним особам (§ 16) [10, с. 228], за умови, що навчальні заклади будуть відповідати розробленим державою критеріям. Освітній закон передбачав підвищення фахової підготовки педагогічних кадрів. Особлива увага приділялася посиленню практичної підготовки майбутніх учителів. Чітко вказано, що кожний педагогічний освітній заклад має мати базову школу для проходження семінаристами педагогічної практики (§ 82) [10, с. 266], два хольди (тут: міра площі в Угорщині, дорівнює 0,432 га - Човрій С.Ю.) прилеглої території для практичної підготовки із землеробства, садівництва, виноградарства (§ 83) [10, с. 266] та бібліотеку, яка б забезпечувала відповідною літературою викладачів та студентів (§ 96) [10, с. 267].

Визначено термін навчання у педагогічному освітньому закладі - три роки (§ 87) [10, с. 266]. Упродовж навчання в закладі педагогічної освіти обов'язковим було засвоєння таких предметів: релігія і етика; педагогіка; методика викладання; географія (загальна, вітчизняна); історія (загальна, вітчизняна); рідна мова; угорська мова; німецька мова; природничі науки та використання їх надбань у сільському господарстві та промисловості; економіка, економічна та садівницька практика; основи вітчизняного правознавства; математика і геометрія; співи і музика (гра на музичних інструментах: скрипка, фортепіано); каліграфія і малювання; методика фізичного виховання; педагогічна практика (§ 88) [10, с. 266-267]. У Законі вказано, що навчальний план, затверджений міністром релігії та народної освіти Угорщини, визначає перелік навчальних предметів, які вивчаються у закладі освіти, послідовність їх вивчення та кількість годин, що відводяться на вивчення кожного з них за роками навчання, тижневу кількість годин (§ 89) [10, с. 267].

Закон визначав штатний розпис педагогічного закладу: директор, не менше двох викладачів, один помічник викладача, вчитель базової школи (§ 84) [10, с. 266]. Були встановлені оклади педагогів. Зокрема, викладач отримував 1000 форинтів (тут: грошова одиниця Угорщини - Човрій С.Ю.) і додатково 100 форинтів як компенсацію за оренду житла; директор - до суми 1100 форинтів додатково отримував 200 форинтів за виконання посадових обов'язків. Помічнику вчителя призначалась заробітна платня в розмірі 450 форинтів і можливість проживання в службовому помешканні при навчальному закладі із забезпеченням опалення та харчування. Оклад вчителя базової школи становив 700 форинтів без додаткових доплат на проживання (§ 85) [10, с. 266].

У § 86 висвітлено умови прийому до педагогічного навчального закладу, а саме: право вступу до семінарії мають фізично здорові, відповідно підготовлені кандидати, яким виповнилося 15 років; рівень відповідної підготовки встановлюватиметься на основі свідоцтва або вступних випробувань з предметів (рідна мова, математика, географія, історія), що вивчаються у 4 нижчих класах гімназій, реальних (тут: навчальні заклади, в яких віддавалася перевага природничим і точним наукам - Човрій С.Ю.) або горожанських (тут: навчальні заклади, в яких діти ремісників, торгівців, службовців отримували загальну освіту та практичну підготовку за певним фахом . Горожанські школи мали 6-річний курс навчання для хлопців та 4- річний - для дівчат. У горожанські школи приймали учнів по закінченні 4-х класів початкової школи [10, с. 264].) шкіл [10, с. 266]. У §§ 101-105 визначено вимоги до перевідних та випускних іспитів [1, с. 268], у §§ 106-115 - вимоги до жіночих учительських семінарій [10, с. 268-269], у § 95 - обов'язки директора [10, с. 267] тощо. Згідно з § 133 Закону ХХХУПІ на посаду вчителя могли претендувати тільки ті особи, які мали диплом про завершення вчительської семінарії. Якщо на час прийняття Закону вчитель вже працював, але не отримав відповідної освіти, то під час канікул він був зобов'язаний підвищити свій фаховий рівень на курсах, які організовували при вчительських семінаріях [10, с. 271]. Учителі призначалися на посаду пожиттєво. Причинами звільнення могли бути (§ 138): суттєва професійна недбалість, аморальна поведінка, скоєння злочину [10, с. 274].

Закон ХХХУПІ від 5 грудня 1868 р. через створення учительських семінарій вводить категорію кваліфікованих вчителів, які покликані були фахово вирішувати питання навчання і виховання молоді у народних школах. Прийняття Закону ХХХУШ 1868 р. в історії розвитку освіти і шкільництва Угорщини та Закарпаття відіграло суттєву роль, оскільки сприяв упровадженню обов'язкової початкової освіти, регламентував роботу вчительських семінарій, визначав права й обов'язки учителів, їх заробітну плату тощо. У Закарпатті в досліджуваний нами період діяла Ужгородська королівська греко-католицька півце-учительська семінарія. Згідно Закону XXXVIII 1868 р. термін навчання в семінаріїв 1872 р. продовжено до трьох років [9, с. 46].

У 1869 р. на основі Закону ХХХ^П було затверджено перший навчальний план для вчительських семінарій, який залишався в дії до 1877 р. Тижневе навантаження за навчальним планом для чоловічих семінарій залежало від року навчання, а саме: 1-й рік навчання - 30 годин, 2-й - 31 година, 3-й - 32 години; разом

- 93 години, з яких на педагогічні предмети та практику припадало 13 годин; на предмети гуманітарної та суспільствознавчої підготовки - 27 годин; на предмети математично-природничої підготовки - 18 годин; на предмети художньо-естетичного циклу та фізичну підготовку - 29 годин; на релігію та етику - 6 годин [4, с. 5]. Тижневе навантаження за навчальним планом для жіночих семінарій також диференціювалося в залежності від року навчання: 1-й рік навчання - 30 годин, 2-й - 31 година, 3-й - 31 година; разом

- 92 години, з яких на педагогічні предмети та практику припадало 13 годин; на предмети гуманітарної та суспільствознавчої підготовки - 27 годин; на предмети математично-природничої підготовки - 22 години; на предмети художньо-естетичного циклу та фізичну підготовку - 24 години; на релігію та етику - 6 годин [4, с. 17].

У 1877 р. було затверджено другий навчальний план для вчительських семінарій. Тижневе навантаження, у порівнянні з першим навчальним планом, суттєво не змінилося: 1-й рік навчання

- 31 година, 2-й - 32 години, 3-й - 33 години; разом - 96 годин, з яких на педагогічні предмети та практику припадало 13 годин; на предмети гуманітарної та суспільствознавчої підготовки - 27 годин; на предмети математично-природничої підготовки - 21 година; на предмети художньо-естетичного циклу та фізичну підготовку - 29 годин; на релігію та етику - 6 годин [11, с. 517]. У чоловічих семінаріях до навчального плану ввели нову дисципліну - домашнє виробництво, а в жіночих - ручну працю, на вивчення яких навчальним планом передбачалося додаткові 2 години щотижнево для кожного класу [11, с. 516-517].

Розпорядженнями міністра релігії та народної освіти Угорщини 1881 р. за № 655 та № 15369 термін навчання в учительській семінарії змінився з трирічного на чотирирічний [12, с. 82]. Одночасно розпорядженнями міністра релігії та народної освіти Угорщини за № 20364 від 26 серпня 1881 р. для жіночих учительських семінарій [1], а потім - за № 3998 від 6 лютого 1882 р. для чоловічих учительських семінарій [2], були затверджені нові навчальні плани.

Разом з тим, термін навчання в Ужгородській королівській греко-католицькій півце-учительській семінарії стає чотирирічним тільки в 1899 р. [5, с. 34; 6]. Діяльність семінарії давала змогу поступово вирішувати питання підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів для народних шкіл краю, але кількість дипломованих учителів була явно недостатньою, що спонукало до відкриття в 1902 р. в Ужгороді жіночої учительської семінарії (Розпорядження міністра релігії та народної освіти Угорщини № 90376/1902) [7, с. 5]. До 1 вересня 1912 р. термін навчання в семінарії становив два роки і набір студентів здійснювався кожний другий рік, а пізніше - чотири роки [8, с. 7]. У семінарії здебільшого навчались дівчата із сімей священнослужителів. Обидві ужгородські учительські семінарії належали Мукачівській греко-католицькій єпархії і підпорядковувалися як єпископу, так і безпосередньо Міністерству релігії та народної освіти Угорщини.

Нестача педагогічних кадрів на Закарпатті на початку ХХ століття сприяла відкриттю в Мукачеві державної вчительської семінарії [3, с. 11]. Новий навчальний заклад отримав назву «Мукачівська угорська королівська державна народошкільна вчительська семінарія» (Munkacsi Magyar Kiralyi Allami Elemi Nepiskolai Tamtokepzo-Intezet). Перший навчальний рік семінарії співпав із початком Першої світової війни. Навчальний процес в учительській семінарії було організовано відповідно до навчального плану і рекомендацій, затверджених міністром релігії та народної освіти Угорщини в 1911 р. [13]. Під час Першої світової війни навчально-виховний процес у всіх трьох педагогічних закладах Закарпаття не припинявся. Проте проходив з непередбачуваними перервами.

Розпад Австро-Угорської імперії припадає на кінець Першої світової війни (1914 - 1918 рр.). За Сен-Жерменським мирним договором з Австрією від 10 вересня 1919 року припинила своє існування колишня Австро-Угорщина. Згідно Тріанонського мирного договору з Угорщиною, підписаного 4 червня 1920 року, Закарпаття було включено до складу Чехословаччини, що призвело не тільки до змін у суспільно-політичному та соціально-економічному житті, але й визначило стратегію підготовки вчителів як складової державної освітньої політики нового державного утворення.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, період другої половини ХІХ - початку ХХ століття в Закарпатті характеризується становленням і розвитком закладів, що здійснювали підготовку вчителів для початкових шкіл. У досліджуваний період у краї функціонували три заклади професійної педагогічної освіти, зокрема дві учительські семінарії в м. Ужгород (чоловіча і жіноча), які належали Мукачівській греко-католицькій єпархії та державна учительська семінарія, відкрита в м. Мукачеві в 1914 р. Однак, на початку ХХ століття в Закарпатті критично не вистачало педагогічних кадрів.

Діяльність закладів професійної педагогічної освіти на Закарпатті Австро-Угорського періоду визначалася нормативно-правовими документами, які регламентували терміни навчання в учительських семінаріях, їх організацію та управління, зміст підготовки педагогічних кадрів тощо. Перспективним напрямом подальших наукових розвідок є вивчення змісту та дидактичної системи фахової підготовки вчителів у Закарпатті в контексті історичних змін.

Список використаних джерел

1. A m. kir. allami elemi tanltonokepezdek tanterve. Kiadatott a vallas- es kozoktatasugyi magyar kir. minister 1881. evi augusztus ho 26-an, 20364. sz. a. kelt rendeletebol. - Budapest : Nyomatott a Magyar Kiralyi Egyetemi Konyvnyomdaban, 1888. - 15. o.

2. A magyar kiralyi allami elemi tanltokepezdek tanterve. Kiadatott a vallas- es kozoktatas m. kir. minister 1882-ik evi februar ho 6-an 3998. sz. a. kelt rendeletebol. - Budapest : Nyomatott a Magyar Kiralyi Egyetemi Konyvnyomdaban, 1890. - 15. o.

3. A Munkacsi M. Kir. Allami Elemi Nepiskolai Tanltokepzo-Intezet I. ertesitoje az 1914-15. iskolai ev. / szerk. Szondi Janos, igazgato. - Munkacs : Grosz testverek Konyvsajtoja, 1915. - 63. o.

4. A tanltokepezde szervezete az 1868-ki XXXVIII. t. cz. ertelmeben. - Buda : A Magyar Kir. Egyetem Nyomdaja, 1870. - 28. o.

5. Az Ungvari Kir. Gor. Szert. Kath. Eneklesz-Tanltokepezde ertesitoje az 1898-99. Tanevrol / kozli: Kaminszky Geza, igazgato. - Ungvar : Nyomatott a «Sz. Bazil-tarsulat:» Konyvnyomdajaban. - 1899. - 103. o.

6. Az Ungvari Kiralyi Gor. Szert. Kath. Eneklesz-Tanltokepzointezet ertesitoje az 1899-1900. tanevrol / kozli: Kaminszky Geza, igazgato. - Ungvar : Nyomatott a «Sz. Bazil-tarsulat» Konyvnyomdajaban. - 1900. - 152 o.

7. Az Ungvari Gor.KatLeanyHceum-Tanltonokepzo Intezet es vele kapcsolatos Gyakorlo Nepiskola evkonyve az 1938-39. iskolai evrol. Az intezet fennallasanak 37-ik eveben / osszeallltotta: Csurgovich Gyorgy, mb. igazgato. - Ungvar :Unio-Miravcsik Gy. Konyvnyomdaja, e. n. - 88. o.

8. Az Ungvari Gor. Kat. Leanyhceum, Tanltonokepzo-Intezet es vele kapcsolatos Gyakorlo-Nepiskola evkonyve az 1941-42. iskolai evrol. Az intezet fennallasanak 40. Eveben / osszeallltotta: Csurgovich Gyorgy, mb. igazgato. - Ungvar : Nyomatott az «UNIO» Konyvnyomdaban, e. n. - 91. o.

9. Kaminszky, Geza. Emlek-album az Ungvari Kir. Gor. Kath. Eneklesz-Tamtokepezde 100 eves fennallasanak jubileumara 1893-94-ik tanevben / Geza Kaminszky. - Ungvar : Jager Bertalan Konyvnyomdaja es Konyvkoteszete, 1894. - 163. o.

10. Klamarik, Janos. A magyarorszagi kozepiskolak ujabb szervezete torteneti megvilagitassal / Janos Klamarik // A magyarorszagi nepoktatasugy, kereskedelmi es ipari szakoktatas szervezete es kozigazgatasa / Levay Ferencz, Dr. Morlin Emil, Szuppan Vilmos (szerk.). - Budapest : Eggenberger-fele Konyvkereskedes (Hoffmann es Molnar), 1893. - 906. o.

11. Magyarorszagi Rendeletek Tara. Tizenegyedik folyam. 1877. Hivatalos kiadas. - Budapest : A Pesti Konyvnyomda-Reszveny-Tarsasag tulajdona, 1877. - 900. o.

12. Szakal, Janos. A magyar tanitokepzes tortenete / Janos Szakal. - Budapest : Hollossy Janos Konyvnyomtato, 1934. - 147. o.

13. Tanterv es Tantervi Utasitasok az allami elemi iskolai tanito- es tanitonokepzo-intezetek szamara. Kiadatott a vallas- es kozoktatasugyi m. kir. miniszter 1911. evi junius ho 30-an, 78000. sz. a. kelt rendeletevel. - Budapest : M. Kir. Tudomanyegyetemi Nyomda, 1911. - 172. o.

Размещено на Allbest.ru