Структура професійної компетентності майбутнього економіста як багатопрофільного фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура професійної компетентності майбутнього економіста як багатопрофільного фахівця

Ю.С. Кубіцький

кандидат економічних наук, доцент МАУП

Актуальність (Introduction). Наріжною тенденцією сучасного світу є плинне зростання кількості інформації, підвищення ролі особистості людини, значна інтелектуалізація її діяльності, швидкоплинність зміни техніки і технологій. За таких умов формування професійної компетентності постає важливим аспектом у процесі підготовки спеціалістів будь-якої галузі людської діяльності. Глибока фахова компетентність є одним із головних пріоритетів закладів освіти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій (Analysis of recent researches and publications). Проблема компетентнісного підходу в освіті знаходиться у центрі уваги багатьох науковців (Л. Анциферова, Г. Балл, С. Батишев, С. Вершловський, В. Журавльов, А. Хуторський, І. Ящук та ін.). Велика кількість науковців (В. Баркасі, О. Білик, Н. Босак, Н. Веніг, І. Воробйова, Л. Голованчук, С. Горобець, Ю. Головач, І. Дроздова, Н. Завіниченко, Л. Карпова, С. Козак, О. Коломінова, О. Мамчич, О. Мармаза, Г. Марченко, А. Онкович, О. Палій, О. Петращук, О. Селіванова, С.І. Селіверстов, В. Топалова, Л. Шевчук, І. Ящук та ін.) присвятили свої дисертаційні роботи проблемі компетентності.

Однак проблемним залишається те, що компетентність пов'язується не тільки зі специфічним обсягом знань, умінь та навичок, готовністю та здатністю їх ефективного використання у практичній діяльності (у науковій літературі існує різнобічне розуміння професійної компетентності як «інтегральної характеристики ділових та особистісних якостей спеціаліста» [1, с. 383]; «потенційної готовності вирішувати завдання із знанням справи»; «підвалини педагогічної майстерності, яку повинен формувати ВНЗ» [8, с. 37], «критерію підготовленості фахівця» [11, с. 21]), але й із спроможністю їх застосування фахівцями у нових соціально- економічних галузях, де засвоєні знання можуть виявитись застарілими.

За таких умов усі навчальні дисципліни мають спрямовуватися на розвиток глибокої фахової компетентності, а проблема формування професійної компетентності у студентів засобами непрофілюючих дисциплін є важливою і актуальною. Зазначене потребує якісно нового рівня викладання як базових, так і фахових дисциплін, забезпечення інтелектуальної, психологічної, моральної готовності до праці в нових умовах майбутніх фахівців.

Відтак, як засвідчує аналіз сучасної соціокультурної й економічної ситуації, у комплекс відповідних компетентностей має входити компонент, який вміщує аспект універсалізації і модифікації знань, вміння використовувати ці знання в умовах швидкої зміни в галузі сучасних економічних технологій, а сам процес професійної підготовки має спрямовуватися на становлення багатопрофільного фахівця.

Це, у свою чергу, актуалізує проблему структури професійної компетентності майбутнього економіста, який має відповідати запиту на багатопрофільного фахівця, здатного до швидкого реагування на заклики часу, спроможного швидко й ефективно опановувати новими сферами економічної теорії та практики.

Відповідно, метою (purpose) статті постає обґрунтування структури професійної компетентності майбутнього економіста як багатопрофільного фахівця.

Результати (Results). Орієнтація на формування багатобічного, багатопрофільного фахівця передбачає творчий характер діяльності, що викликає позитивні емоції та сприяє професійному самовдосконаленню та самоактуалізації як взагалі у житті, так і у професійній діяльності.

Структура компетентності багатопрофільного фахівця-економіста випливає з принципу єдності свідомості та діяльності, особливостей професійної діяльності та її основних компонентів. За таких умов професійну компетентність слід розуміти в процесуально- динамічному аспекті, оскільки вона виявляється через творчу діяльність, має діалектичний характер, охоплює всі новоутворення особистості, постає наріжною метою, до реалізації якої має прагнути фахівець у процесі особистісно-професійного розвитку.

Аналізуючи компоненти професійної компетентності сучасного фахівця, можна говорити про своєрідність та особливості цих компонентів у представників різних сфер професійної діяльності, зокрема в економістів.

Якщо говорити про багатопрофільного фахівця, то він, на нашу думку, має характеризуватися двома аспектами професійної компетентності:

- аспект багатопрофільної компетентності;

- аспект спеціалізовано-фахової компетентності.

Розглянемо перший аспект. Він має реалізовувати універсальний характер щодо опису системи компетентностей та їх характеристики. Серед всіх відомих систем компетентностей можна послатися на цілісний опис особистості фахівця, який через принцип теоретичного (системного) спрощення та узагальнення дає можливість виокремити три групи ключових компетентностей: компетентності, що відносяться до самого себе як особистості, як суб'єкта життєдіяльності; компетентності, що відносяться до взаємодії людини з іншими людьми; компетентності, що відносяться до діяльності людини, що виявляються у всіх її типах і формах [4, с. 35-38].

Теоретико-методологічною засадою диференціації зазначених груп ключових компетенцій як основи для формування багато профільного фахівця можуть бути сформульовані у вітчизняній психології положення про те, що людина є суб'єктом спілкування, пізнання, праці (Б. Ананьев), що людина виявляється в системі відносин до суспільства, інших людей, до себе, до праці (В. Мясищев). Такий тріадний характер активності людини корелює із узагальненою класифікацією моделей сучасного фахівця (за А. Сбруєвою), яка містить 1) модель діяльності, 2) модель професійних характеристик, 3) модель розвитку [10, с. 159].

У зв'язку з цим можна навести й універсалізацію якісних характеристик людини, побудовану І. Марковою, яка ці характеристики диференціює на три основні групи:

психофізіологічні (здібності людини, стан її здоров'я, працездатність, витривалість, тип нервової системи та ін.);

кваліфікаційні (обсяг, глибина і різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і умінь, що обумовлюють здібності працівників до праці певного змісту і складності);

соціальні (рівень соціальної зрілості, ціннісні орієнтації, потреби, мотиви, цілі, очікування і інтереси у сфері праці) [6].

Це, у свою чергу, відповідає інтегрованій якості особистості фахівця, яка містить такі три аспекти, як:

інтелектуальні навички (діагностування явищ і процесів, їх аналіз; інноваційна діяльність, самоосвіта; спілкування, прийняття рішень, адаптація в колективі, колективна робота, позитивна конструктивна поведінка);

професійні знання та навички фундаментального характеру (основа для забезпечення професійної мобільності);

підприємницькі навички (особиста ініціатива, творче ставлення до роботи, здатність до осмислення перспектив її розвитку, передбачення ризиків у прийнятті нових рішень, розуміння законів бізнесу) [2, с. 116].

Тріадний принцип розподілу компетентностей багатопрофільного фахівця реалізується у технології підготовки фахівця, за В.А. Оганесовим, яка включає:

Змістовний компонент: тематична інтеграція знань, умінь, спрямованих на формування професійної компетентності, готовності до професійної діяльності. Основним засобом інтеграції тут постає міждисциплінарний підхід, проблемна організація матеріалу.

Емоційно-ціннісний компонент: формування інтересу до професійної діяльності, мотивація навчально-професійної діяльності. З метою формування зазначеного компонента тут використовувані такі засоби, прийоми, як: самооцінні тести, практичні завдання, пов'язані з реальної виробничо-господарською практикою.

Діяльнісний компонент: формування компетенцій, професійних якостей. Основні засоби формування зазначеного компонента є тренінг, виробнича практика тощо [7].

У зв'язку з цим зазначимо, що дослідження Г. Юркевич дозволяють виокремити найбільш значущі якості сучасного професіонала.

Якості, що характеризують ставлення фахівця до себе і свого саморозвитку: а) вольові якості; б) емоційно-динамічні якості; в) інтелектуальні якості; г) якості, що характеризують загальний стиль поведінки та діяльності фахівця.

Якості, що характеризують ставлення до колег, підлеглих та системного оточення - комунікабельність, візуальність, уважність, контактність, справедливість, авторитетність, вимогливість, емпатія та ін.

Якості, що характеризують ставлення фахівця до управлінської діяльності та вирішення управлінських задач - високий професіоналізм, творчий характер праці, почуття нового, почуття ситуації, масштабність мислення та ін. [12].

Таким чином ми виявили тріадний компетентністний принцип багатопрофільного (універсального) фахівця, який реалізує диференціацію компетентностей за трьома ознаками: суб'єкт-особистість, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, діяльність [4, с. 35-38].

Такий підхід до проблеми змісту професійної компетентності можна класифікувати за трьома засадами, як це показано у таблиці 1. [4, с. 35-38].

Таблиця 1. Авторські концепції професійної компетентності сучасного фахівця, диференційовані за принципами трьох компетентних сфер

Для того щоб зреалізувати сутність компетентностей універсального фахівця, можна використати список компетентностей, які, за Дж. Равеном [9, с. 281-296], мають охопити професійно-особистісні риси фахівця, що ми диференціюємо за трьома ознаками:

Суб'єкт-особистість: залучення емоцій у процес діяльності; адаптивність (відсутність почуття безпорадності); впевненість у собі; самоконтроль; готовність і здатність навчатися самостійно; схильність до міркувань про майбутнє (звичка до абстрагування та рефлексії); самостійність мислення, оригінальність; критичне мислення; готовність покладатися на суб'єктивні оцінки і йти на помірний ризик; відсутність фаталізму.

Суб'єкт-суб'єктна взаємодія: пошук і використання зворотного зв'язку; дослідження навколишнього середовища для виявлення його можливостей і ресурсів (як матеріальних, так і людських); впевненість у доброзичливому ставленні суспільства до інновацій; установка на взаємний виграш і широта перспектив; довіра; ставлення до правил як показників бажаних способів поведінки; здатність до спільної діяльності заради досягнення мети; здатність спонукати інших людей працювати спільно заради досягнення поставленої мети; здатність прислухатися до інших людей і брати до уваги те, що вони говорять; готовність дозволяти іншим людям приймати самостійні рішення; здатність розв'язувати конфлікти і пом'якшувати розбіжності; здатність бути підлеглим і ефективно працювати у цієї якості; терпимість стосовно різних стилів життя оточуючих; розуміння плюралістичної політики; готовність займатися організаційним і суспільним плануванням; прагнення до суб'єктивної оцінки особистісного потенціалу співробітників.

Діяльність: увага до проблем, пов'язаних із досягненням поставлених цілей; тенденція до більш ясного розуміння цінностей і установок стосовно конкретної мети; тенденція контролювати свою діяльність; готовність вирішувати складні питання; готовність працювати над дискусійними проблемами, що викликають занепокоєння; готовність використовувати нові ідеї й інновації для досягнення мети; знання того, як використовувати інновації; наполегливість; використання ресурсів; здатність приймати рішення; персональна відповідальність.

Переходячи до конкретних компетентнісних характеристик сучасного економіста, наведені універсальні сфери та їх багатопрофільний зміст можна наповнити конкретним змістом, спираючись на аналіз його професійних якостей, які подано у відповідних документах щодо конкретних напрямків підготовки економістів. Це дозволяє урахувати специфіку економічної галузі знань та практичної діяльності в сфері економіки.

Згідно стандарту вищої освіти України професійна діяльність фахівця з напрямку «економіст» полягає у реалізації загальних функцій керування шляхом здійснення переважно евристичних, адміністративних і частково операторських процедур праці; у вмінні приймати тактичні та стратегічні рішення у межах своєї компетенції; у керуванні первинними підрозділами, як лінійними (основна діяльність) або функціональними (кадри, комерційна діяльність, транспортна, постачання і збуту, діяльність господарського забезпечення), а також самостійними організаціями на всіх стадіях їхнього життєвого циклу переважно без, або з мінімальним апаратом керування (заступник, бухгалтерія); у керівництві підлеглими, компетенція яких не вище молодших фахівців і бакалаврів. Основні напрямки професійної діяльності полягають в організаційно-управлінській, адміністративно-господарській або інформаційно- аналітичній роботі [3].

Відповідно до принципів дидактики вищої школи щодо зв'язку знань з уміннями і навичками [5, с. 178], для майбутніх фахівців економічного профілю професійні знання реалізуються у ключових компетенціях, зміст яких визначається за провідними функціями фахівців у системі професійної діяльності та за відповідними професійними якостями. Так, відповідно до освітніх стандартів підготовки бакалаврів і магістрів економічних спеціальностей провідні функції фахівців економічного профілю вміщуються такі, як: планувальна (планування діяльності за фахом, планування кадрів тощо); організаційна (організація робіт згідно з посадовими інструкціями); управлінська (управління процесом виконання робіт, засобами тощо); контрольна (здійснення контрольно-аналітичної функції за результатами діяльності, моніторинг стану відповідного об'єкту спрямування діяльності, забезпечення дотримання нормативної та законодавчої бази тощо); методична (впровадження прогресивних форм і методів виконання професійної діяльності); технологічна (виконання функціональних обов'язків за фахом).

На основі аналізу структури особистісно-професійної компетентності майбутнього економіста сконструюємо цю структуру за допомогою трьох розглянутих вище засад (сфер).

Мотиваційно-ціннісний (сфера суб'єкт-особистість) компонент змістової структури професійної компетентності майбутнього економіста вміщує: мотиви, цілі, потреби, ціннісні установки актуалізації професійної ключових компетенцій у галузі економіки; творчий інтерес до постійного оновлення економічних знань; оволодіння ефективними способами формування професійної компетентності економіста; відповідальність, орієнтація на успіх у діяльності, оптимізм, позитивна «Я-концепція», прагнення до самореалізації та самовдосконалення.

Рефлексивно-регулятивний (суб'єкт-суб'єктна взаємодія) компонент змістової структури професійної компетентності майбутнього економіста являє собою реалізацію вміння свідомо контролювати результати своєї діяльності і рівень власного розвитку; сформованість креативності, ініціативності, орієнтованості на співробітництво, співтворчість; впевненість у собі, схильність до самоаналізу, здатність до передбачення. Цей компонент професійної компетентності реалізує регуляцію особистісних досягнень, пошуку особистісних смислів у спілкуванні з оточуючими, збудником професійного зростання, вдосконалення майстерності, формування індивідуального стилю діяльності [3].

У зв'язку з цим важливими постають вміння майбутнього економіста контролювати свої емоційні стани та бути лідером у своїй галузі, проявляти переконливість, ініціативність, гнучкість, бути спроможнім реалізувати ефективне планування діяльності, ставити цілі та ефективно приймати відповідні рішення на основі вимогливості до себе, дисциплінованості, цілеспрямованості, здатності до особистісної рефлексії та спостереження, що проявляється у незалежності думки та впевненості в собі, стриманості, здійснення впливу на оточуючих з метою вирішення відповідних завдань виробництва та управління. Важливою також постає й соціальна перцепція та емпатія, вміння застосувати зусилля для зменшення імовірності невдач за допомогою мобілізації енергії, цілеспрямованості.

Функціонально-процесуальний (діяльнісна сфера) компонент змістової структури професійної компетентності майбутнього економіста представлений насамперед функціонально-професійними знаннями в галузі економіки, тобто теоретико-методологічними знаннями в сфері світоглядних, гуманітарних, професійних наук; універсальними способами пізнання і практичної діяльності. Тут виявляється інтуїція, креативний аспект діяльності як здатність генерувати й обґрунтовувати нові ідеї завдяки розумному ризику та знаходження додаткових інформаційних ресурсів, передбачення наслідків своїх дій у контексті міжособистісних інтеракцій. Важливими постають також і здатність до навчання, уміння працювати в команді, диференціювати стратегічні та тактичні цілі, широка ерудиція у фундаментальних та спеціальних сферах діяльності.

Функціонально-процесуальний компонент є стрижнем формування функціональної компетентності економіста, яка полягає у набутті цілого комплексу знань: гуманітарних, соціально-економічних, природничо-наукових, загально професійних, спеціальних дисциплін; здобутті навичок творчої діяльності спеціаліста, яка трансформується з потенційного в діяльнісний стан [11, с. 21-29].

Висновки і перспективи (Discussion). Відтак, можна говорити про два аспекти фахівця-економіста, які реалізують його багатопрофільні та спеціалізовано-фахові компетентності. При цьому процес професійної підготовки майбутнього економіста має орієнтуватися на формування зазначених аспектів, що дозволяє побудувати чіткий алгоритм зазначеного процесу.

Перспективи дослідження полягають як в обґрунтуванні системи функціонально- змістового співвідношення двох типів компетентностей, так і в розробці шляхів їх формування у процесі професійної підготовки у ВНЗ.

Список використаних джерел

професійний компетентність фахівець

1. Батышев С.Я. Энциклопедия профессионального образования: В 3 т. / С.Я. Батышев. - М.: Педагогика, 1998. - Т. 2. - 504 с.

2. Вознюк О.В. Педагогічна синергетика: генеза, теорія і практика: Монографія / О.В. Вознюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2012. - 708 с.

3. Горобець С.М. Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: монографія / за ред. О.А. Дубасенюк / С.М. Горобець. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. - С. 320-334.

4. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании. Авторская версия / И.А. Зимняя. - М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. - 42 с.

5. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб / А.І. Кузьмінський. - К. Знання, 2005. - 486 с.

6. Маркова А.К. Психология труда учителя / А.К. Маркова. - М.: Знание, 1993. - 325 с.

7. Оганесов В.А. Подготовка конкурентоспособного специалиста в условиях диверсификации высшего образования // Автореф. дисс... канд. пед. наук: спец. - 13.00.08: «Теория и методика профессионального образования» / В.А. Оганесов. - Ставрополь, 2003. - 22 с.

8. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. - К.: Вища школа, 1997. - 349 с.

9. Равен Дж. Компетентность в современном обществе / Дж. Равен. - М.: Когито- центр, 2002. - 396 с.

10. Сбруева А.А. Порівняльна педагогіка / А.А. Сбруєва. - Суми: Університетська книга, 2005. - 320 с.

11. Чошанов М.А. Дидактическое конструирование гибкой технологии обучения / М.А. Чошанов // Педагогика. - 1997. - № 2. - С. 21-29.

12. Шинкарук Л.В. Структурні характеристики національної економіки у контексті міжнародних порівнянь / Структурні зміни та економічний розвиток України // за ред. Л.В. Шинкарук; Ін-тут екон. та прогнозування. - К: ВПЦ «Експрес», 2011. - С. 114-132.

13. Юркевич Г.Й. Психологічні детермінанти розвитку особистості менеджера // Автореф. канд. псих. наук: спец. 19.00.05 - «Соціальна психологія» / Г.Й. Юркевич. - К., 1999. - 21 с.

Размещено на Allbest.ru