Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки підлітків

Т.І. Ковальчук

А.А. Василашко

Актуальність (Introduction). Проблема профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді була і залишається актуальною для будь-якого суспільства. Ускладнена соціально- економічна ситуація у країні, руйнування усталених стереотипів, норм і традицій обумовили тенденцію до певного зниження виховного потенціалу сім'ї, поширення негативних проявів поведінки, зростання показників злочинності серед дітей та молоді. Особливе занепокоєння викликають асоціальні прояви підлітків, які є підґрунтям для деградації особистості, стають перешкодою у здійсненні навчально-виховного процесу в освітньому закладі та й до того ж суттєво шкодять здоров'ю.

Аналіз останніх досліджень та публікацій (Analysis of recent researches and publications). Висвітленню проблем адиктивної поведінки присвячені праці таких дослідників як: А. Лічко, Д. Колесов, С. Шевердін, Б. Лєвін, М. Лєвін, В. Оржеховська Н. Максимова, С. Толстоухова, Ц. Короленко, В. Менделевич, О. Безпалько, А. Капська, Н. Заверіко, О. Карпенко, М. Окаринський, П. Гусак, Н. Бурмак, О. Савчук, Т. Мартинюк, І. Шишова, О. Мурашкевич.

Мета (Purpose) статі. Мета полягає в аналізі, висвітленні і розкритті сутності змісту та ролі соціального педагога у вирішенні проблем соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків.

Методи (Methods). Для досягнення поставленої мети використано такі методи: аналіз, узагальнення, порівняння, класифікацію, опитування, вимірювання.

Результати (Results). Сьогодні все більшу увагу вчених привертають проблеми прояву адиктивної поведінки підлітків, що диктується масштабом тих змін, які відбуваються в даній галузі життєдіяльності. Саме тому, стало можливим говорити про збільшення проявів адиктивної поведінки підлітків. Соціально-педагогічний аналіз адиктивної поведінки вимагає попереднього уточнення ряду найважливіших понять, пов'язаних, в першу чергу, з предметом. Варто зазначити, що ми не ставимо своїм завданням дати повний аналіз поняття «адикції». Перш за все, необхідно розглянути питання, пов'язане з історією використання даного терміну.

Поняття "адиктивність" запозичене з медицини та є відносно новим і популярним сьогодні. Якщо звернутися до історичних коренів даного поняття, то "addictus" з латині - це юридичний термін, яким називали людину, котра підкоряється, осуджену: "addicere liberum corpus in servilutem" означає "засуджувати вільну людину до рабства за борги"; тобто "адик- тус" - це той, хто зв'язаний боргами [6, с. 56]. Тобто, "...метафорично адиктивною поведінкою називається глибока, рабська залежність від деякої влади, від нездоланної примушуючої сили, котра, звичайно, сприймається і переживається як така, що йде ззовні, ...вимагає від людини тотальної покори й отримує її" [6, с. 56]. Така поведінка виглядає як добровільне підкорення (compulsion).

За визначенням О. Безпалько адиктивна поведінка - це прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій [1, с. 103]. Існують такі види адиктивної поведінки: хімічні адикції - вживання та вдихання наркотичних, психоактивних, психотропних, токсичних речовин і речовин побутової хімії (тютюнопаління, п'янство, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія) та нехімічні адикції, до яких належать: комп'ютерна залежність (ігрова залежність, Intemet-адикція^З], адикція відносин, спортивна адикція, працеголізм, адикція до втрати грошей, ургентна адикція, адиктивний фанатизм, синдром Тоада.

Підлітковий вік виявляється найнезахищенішим і психологічно безпомічним життєвим періодом. Не маючи достатніх навичок для їх вирішення, не вміючи чи небажаючи обирати адаптивні способи зняття напруги, підлітки застосовують адиктивні засоби. Домінуючою діяльністю в цьому віці є спілкування з однолітками. Прагнення підлітка зайняти гідне місце серед ровесників супроводжується підвищеною конформністю до цінностей та норм групи ровесників. Вони легко підпадають під вплив інших. Бажання бути «своїм» серед групи ровесників, таким як всі, ускладнює вміння сказати «ні» у критичній ситуації (коли дитині пропонують спробувати алкоголь або наркотик).

Саме на цьому віковому етапі розвитку особистості зустрічається найбільша кількість конфліктів з батьками: суперечки, непорозуміння, самотність у сім'ї. За даними УНІАН результати соціологічного опитування "Куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед підлітків, які навчаються: поширення й тенденції в Україні", проведеного ГО "Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка" у 2015 році в рамках міжнародного проекту "Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин" [7].

Дослідження показало, що 83,4% учнів вживали будь-які напої хоча б один раз упродовж життя. У віці 15 років цей показник становить 78,4%, а у віці 16 та 17 років - наближається до 85%. Хоча це високий показник, але у 2015 році він є найменшим за 20 років проведення досліджень. У 2007 році цей показник становив 91%, а у 2011 - 88%", - сказала голова правління ГО "Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка" Ольга Балакирева, представляючи результати соціологічного опитування. Найпоширенішим напоєм, який вживали учні 1-2 рази впродовж останнього місяця, є вино (26,6%). Також поширеним є вживання пива (20%) та слабоалкогольних напоїв (18%). 11% учнів зазначили, що почали вживати міцні алкогольні напої у віці 15 років. При цьому вік першого сп'яніння підлітків у динаміці залишається незмінним і становить 15 років. Крім того, 34,5% учнів вказали на те, що їм "легко" або "дуже легко" придбати алкогольні напої. Найбільш доступними виявилися слабоалкогольні напої (їх вказали 51,5% опитаних) та пиво (59,5%). Також дослідження показало, що кожен дванадцятий підліток вперше спробував випалити сигарету у віці 9 років або раніше.

Щодня палять 12,2% учнівської молоді (18,2% серед хлопців та 6,7% серед дівчат). Серед опитаних учнів лише 18,4% вважають, що паління створює великий ризик негативних наслідків для здоров'я. Опитування також показало, що 11,3% підлітків хоча б один раз у житті вживали наркотики, серед яких хлопців - 15,4%, дівчат - 7,9%. Найбільш вживаним наркотиком є марихуана або гашиш, про що зазначив кожен десятий опитаний підліток. Кількість споживачів наркотичних засобів та психотропних речовин збільшується, вік наркозалежних осіб має тенденцію до омолодження. У листі МОН від 17.02.2014 № 1/9-118 «Щодо профілактичної роботи з запобігання протидії поширенню наркоманії серед дітей та учнівської молоді» йдеться про те, що за останні десять років частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилася у 6-8 разів. Головним завданням соціального педагога є виявлення осіб, схильних до адиктивної поведінки. Об'єктом соціальної профілактики є сім'ї «групи ризику», до яких відносять: конфліктні сім'ї, неповні сім'ї, неблагополучні сім'ї, сім'ї трудових мігрантів, сім'ї з низьким морально-етичним рівнем, девіантною поведінкою тощо [5].

У нормативних документах, які регламентують професійну діяльність соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах встановлено, що у переліку функціональних обов'язків соціального педагога є: орієнтація учнів на здоровий спосіб життя; профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями «групи ризику» тощо. Отже, майбутній соціальний педагог, який прийде працювати у школу повинен бути готовим до організації профілактичної діяльності адиктивної поведінки учнів.

На основі вивчення практичного досвіду психолого-педагогічної допомоги підліткам, які схильні до адиктивної поведінки, О. Виходцева [2] до основних завдань первинної профілактики віднесла:

Допомогти підліткові сконцентруватися на розв'язанні своєї проблеми. Педагог має «пробудити» свідоме ставлення підлітка до прав і обов'язків у суспільстві та допомогти усвідомити себе у якості активного члена суспільства.

Психологічно «прийняти» підлітка, що дозволить учневі почуватися більш комфортніше, знизить психічне напруження та рівень кричного ставлення до себе. Педагогові доцільно навчитися розділяти ставлення до особистості учня та ставлення до його вчинків, а також опиратися на позитивні якості дитини, що дасть можливість створити сприятливу обстановку тісної взаємодії під час діагностики схильності до адикцій.

Оцінити здатність підлітка протистояти реальності без своєрідних захисних механізмів таких як «втеча у фантазії» (підліток має уявлення як змінити своє життя, але лише за умови переїзду у інший населений пункт чи навіть іншу країну, коли у нього буде максимум свободи та коштів), «втеча у хворобу» (коли підліток не може відповідати за свої вчинки, то у нього проявляються симптоми різних захворювань, виникає діарея, блювота та підвищується температура), «втеча у песимізм» (спостерігається тоді, коли підлітки визнають себе безпорадними перед обставинами та не можуть нічого зробити для зміни своєї поведінки).

При потребі соціальний педагог повинен демонструвати учневі зразки поведінки, яка має яскраві приклади самоконтролю, уміння працювати над собою та своїми прорахунками та помилками. У процесі вивчення сутності профілактичної діяльності соціального педагога з адиктивними підлітками, ми прийшли до усвідомлення того факту, що одним із перспективних завдань є захист прав та інтересів підлітка, та медіаторська (посередницька) діяльність у спілкуванні із батьками. Соціальний педагог повинен зорієнтувати підлітка на активні самостійні спроби попередження адиктивної поведінки та сприяти підвищенню впевненості в собі.

Висновки і перспективи (Discussion). Сутність адиктивної поведінки полягає в тому, що прагнучи відійти від реальності, підлітки намагаються штучним шляхом змінити свій психічний стан, який дає їм ілюзію безпеки, відновлення рівноваги. Сьогодні, підлітки все частіше вживають спиртні напої, наркотичні засоби та тютюнові вироби. З'ясовано аспекти прояву адиктивної поведінки та її профілактики. Серед функціональних обов'язків соціального педагога найважливішими є орієнтація учнів на здоровий спосіб життя; профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з підлітками «групи ризику» тощо. Висвітлено сутність та зміст соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки. Головним завданням соціального педагога є виявлення осіб, схильних до адиктивної поведінки та в подальшому попередження проявів адикцій.

Перспективи дослідження полягають у вивченні механізмів профілактики адиктивної поведінки підлітків, їх ставлення до здорового способу життя і визначення рівнів готовності майбутніх соціальних педагогів / соціальних працівників до соціально-педагогічної профілактики.

Список використаних джерел

адиктивний поведінка учень педагог

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях / О.В. Безпалько. - К.: Логос. - 2003. - 134 с.

2. Виходцева О. Психолого-педагогічна допомога підліткам із адитивною поведінкою / O. Виходцева, Т. Виходцева // Психолог. Шкільний світ. - 2007. - № 37. - С. 57-61.

3. Вінтюк Ю. Узалежнення від комп'ютера: формування і можливості протидії / Ю. Вінтюк // Вісник Львівського національного університету. - Львів: ЛНУ імені І. Франка, 2010. - Вип. 13. - С. 215-226. - (Серія: "Педагогічні науки").

4. Парфанович І.І. Профілактика девіантної поведінки дівчат: [навчально-методичний посібник] / І.І. Парфанович. - Тернопіль : ТНПУ, 2011. - 208 с.

5. Підготовка майбутніх соціальних працівників/соціальних педагогів до професійної діяльності: колективна монографія / Л.В. Вікторова, Т.І. Ковальчук, О.Б. Кошук, С.О. Кубіцький, О.В. Лапа, П.Г. Лузан, О.В. Наконечна, О.М. Прохорчук, І.В. Сопівник, Р.В. Сопівник, Р.О. Тарасенко, Н.Т. Тверезовська. - К.: «ЦП «Компринт», 2016. - 589 с.

6. Психология и лечение зависимого поведения / [ред. Скотта Даулинга]; пер. с англ. P.Р. Муртазина. - М.: Независимая фирма "Класс", 2000. - Вып. 85. - 240 с. - (Серия: "Б-ка психологии и психотерапии").

Размещено на Allbest.ru