Соціальна потреба у формування здоров'язбережувального стилю поведінки студентів аграрних вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

СОЦІАЛЬНА ПОТРЕБА У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

О.М. ГОНЧАРУК, аспірантка кафедри педагогіки

Анотація

аграрний освіта здоров'я студент

У статті обґрунтовується соціальна потреба у формуванні здоров'язбережувального стилю поведінки студентів аграрних вищих навчальних закладів. Окреслено особливості аграрної освіти України в умовах інтеграції до Європейського наукового простору. Охарактеризовано професійні навички та вміння, якими мають володіти майбутні фахівці агропромислового комплексу. Розкрито важливість впливу стану здоров'я молоді на їх дієздатність та професійну самореалізацію.

Ключові слова: аграрні вищі навчальні заклади, здоров'я, здоров'язбережувальний стиль поведінки, студент.

Аннотация

СОЦИАЛЬНАЯ ПОТРЕБНОСТЬ В ФОРМИРОВАНИИ ЗДОРОВЬЕСБЕРЕГАЮЩЕГО СТИЛЯ ПОВЕДЕНИЯ СТУДЕНТОВ АГРАРНЫХ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

О. М. Гончарук

В статье обосновывается социальная потребность в формировании здоровьесберегающего стиля поведения студентов аграрных высших учебных заведений. Очерчены особенности аграрного образования Украины в условиях интеграции к Европейскому научному пространству. Охарактеризованы профессиональные навыки и умения, которыми должны владеть будущие специалисты агропромышленного комплекса. Раскрыта важность влияния состояния здоровья молодежи на их дееспособность и профессиональную самореализацию.

Ключевые слова: аграрные высшие учебные заведения, здоровье, здоровьесберегающий стиль поведения, студент.

Annotation

The article substantiates the social need in forming of health saving behaviors of students of agrarian higher educational establishments. The features of agrarian formation of Ukraine are outlined in the conditions of integration to European scientific space. Professional skills and abilities that the future specialists of agroindustrial complex must own are described. Importance of influence of the state of health of young people is exposed on their capability and professional self-realization.

Keywords: agrarian higher educational establishments, health, здоров'язбережувальний style of behavior, student.

Актуальність (Introduction)

Інтенсивне оновлення соціально-економічної, науково-технічної сфери та духовного життя суспільства обумовлює високі й дедалі збільшувані вимоги до дієздатності студентської молоді, що покликана брати активну участь в ініціюванні та організації цього процесу [4, 68]. Здоров'я і здоровий спосіб життя студентства є головними якісними чинниками майбутньої самореалізації молодих людей, їх активного трудового довголіття, здатності до створення сім'ї і продовження роду, суспільно-політичної та творчої діяльності [1].

За цих обставин особливо актуальним є формування здоров'язбережувального стилю поведінки студентів аграрних вищих навчальних закладів, адже після завершення навчання вони покликані виконувати провідні функції у розвитку народного господарства держави, для чого необхідно мати високий рівень фізичної готовності та моральної стійкості.

Аналіз останніх джерел та публікацій (Analysis of recent researches and publications)

Аналіз наукової літератури з проблеми здоров'язбереження та формування здоров'язбережувального стилю поведінки в аграрних вищих навчальних закладах засвідчив багатоаспектність її теоретичного висвітлення. Загальнотеоретичні питання формування здорового способу життя розглянуто в роботах Н. Завидівської, Г. Апанасенка та ін. Проблема здоров'язбереження студентів вищих навчальних закладів відповідного спрямування досліджувались такими вченими, як: І. Смолякова, Н. Башавець, О. Плаксіна, Г. Власов та ін. Особливості виховання та становлення студентів аграрних ВНЗ України досліджували С. Ніколаєнко, Р. Сопівник, І. Сопівник, С. Амеліна, Н. Журавська, Т. Іщенко, Т. Кравченка, В. Манько, В. Марчук та інші.

Мета (Purpose)

Метою даної статті є обґрунтування соціальної потреби у формуванні здоров'язбережувального стилю поведінки студентів аграрних вищих навчальних закладів.

Методи (Methods)

Теоретичні: аналіз наукової літератури, дисертацій та нормативно-правових документів з питань аграрної освіти України та проблем здоров'язбереження молоді; метод індукції, дедукція та порівняння.

Результати (Results)

Сьогодні аграрна галузь, як і Україна в цілому, потребує цілісної системи освіти, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям розвитку та забезпечувала б підготовку фахівців, здатних втілювати їх у життя. Реалізація стратегічних напрямів аграрної політики, спрямованих на глибоке реформування сільського господарства на засадах приватної власності на землю та майно, нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, створення умов для вільного вибору видів виробничої діяльності значною мірою залежить від рівня підготовки фахівців, зайнятих в агропромисловому виробництві [3].

Нині агропромисловий комплекс України забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність держави, формує 12% валового внутрішнього продукту та більшу половину фонду споживання населення. Аграрний сектор України належить до основних бюджетоутворювальних компонентів національної економіки, а також займає перше місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту. Агропромисловий комплекс України об'єднує галузі, які виробляють для сільського господарства засоби виробництва, а також здійснюють зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції. З усіх функціональних ланок агропромислового комплексу найбільш трудомістким залишається сільськогосподарське виробництво [3, 68].

Сільськогосподарська діяльність здійснюється майже на всій території України, в галузі зайнято близько 17,6 % працездатного населення країни, з них близько 3 млн. осіб із сільської місцевості. Найгострішими проблемами на селі є відсутність мотивації до праці, бідність, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи та, як наслідок, відмирання сіл [14]. Розв'язання проблеми кадрового забезпечення агропромислового сектору України можливе лише за умови подальшого активного розвитку системи аграрної освіти, адже більшу половину студентів аграрних вищих навчальних закладів складає саме сільська молодь.

Мережу аграрної освіти України складають 22 аграрні вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації та 105 вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, що складає близько 16% від ВНЗ України. Навчальний процес забезпечують близько 12,8 тисяч науково-педагогічних працівників. Контингент студентів становить всього понад 160 тис. осіб, з них близько 98,6 тис. навчаються за державним замовленням, майже 71 % студентів складає сільська молодь [15]. Вищі навчальні заклади, що ведуть підготовку кадрів для аграрної галузі, є регіональними центрами науки, культури, спорту та необхідних для їх забезпечення інфраструктури.

Міністерство освіти та науки України особливу увагу приділяє підвищенню якості освіти через активізацію у вищих навчальних закладах, зокрема і аграрних, процесів інтеграції науки, освіти та виробництва, шляхом поліпшення матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення практичного навчання, підвищення зацікавленості керівників практики та самих студентів у якісній практичній підготовці. Можливість спілкування із закордонними партнерами свідчить, що аграрне виробництво вимагає, перш за все, високопрофесійного, з розвиненими практичними навичками, фахівця.

Підготовка нової генерації кадрів аграрного профілю пов'язана не тільки з вдосконаленням навчального процесу та його рівнем, а й прагненням студентів оволодіти комплексом знань, необхідних для роботи в нових умовах. У зв'язку із цим найважливішим компонентом забезпечення якості аграрної освіти є ретельний відбір науково-педагогічних кадрів та постійне підвищення їх кваліфікації, тому діяльність науково-педагогічних працівників аграрних навчальних закладів є цілеспрямованою. Керуючись новими стандартами вищої освіти, вони впроваджують більш ефективні форми навчання, які сприяють активізації діяльності студентів як учасників навчального процесу [2]. Станом на 2016-2017 роки, навчальний процес в агарних вищих навчальних закладах забезпечують близько 7,7 тисяч науково-педагогічних працівників, з них на 100 студентів припадає 1,2 докторів наук та 7,1 кандидатів наук [15].

Нині, в умовах інтенсифікації науково-технічного процесу, актуальним є розв'язання вищими навчальними закладами агропромислового профілю низки завдань, від яких залежатиме рівень професійної підготовки майбутніх фахівців агропромислового виробництва [6], зокрема: залучення до постійної та часткової роботи високопрофесійних науково-педагогічних працівників із міжнародним досвідом; переорієнтація навчальних планів на збільшення частини практичного компонента, масштабне запровадження програм стажування на виробництві; участь та розроблення державних стандартів змісту освіти; створення організаційно-правових та фінансових умов для активної реалізації міжнародних програм, що відкриває студентам виняткові можливості для отримання якісної освіти, проведення досліджень або проходження практик за кордоном в рамках міжнародної співпраці; відкриття нових спеціальностей для підготовки фахівців відповідно до вимог європейського освітнього простору з метою отримання студентами подвійних дипломів та ін.

Однак, не зважаючи на досить високий рівень розвитку та розгалужену мережу навчальних закладів, аграрна освіта України має і проблемні питання, зокрема: небажання молодих фахівців працювати у сільській місцевості, що зазвичай пояснюється малою заробітною платою та відсутністю інфраструктури, що ускладнює проживання молоді на селі; досягнення збалансованості між попитом та пропозицією молодих фахівців АПК на ринку праці; поліпшення науково-методичного забезпечення та удосконалення матеріально-технічної бази аграрних вищих навчальних закладів; підготовка конкурентоспроможних фахівців, які спроможні працювати на сучасному високотехнологічному обладнанні та володіти новітніми технологіями тощо.

Прагнення реформувати українську освіту у відповідності до європейських стандартів, орієнтованих на якісні зміни в організації навчального процесу задля підготовки конкурентоспроможних фахівців, які знають і можуть працювати з використанням інноваційних технологій провідних країн світу - головна мета аграрної освіти України на сьогодні [11, 67].

За словами Р. Сопівника, «вирішення питань безпечного виробництва сільськогосподарської продукції з дотриманням світових стандартів якості, економічно ефективне господарювання при збереженні балансу екосистеми, реформування агропромислового комплексу вимагають від аграрних вищих навчальних закладів підготовки висококваліфікованих фахівців-лідерів із розвиненими моральними якостями, організаційними здібностями, творчим, прикладним мисленням, екологічною культурою, здатністю прогнозувати, бачити і формулювати перспективні соціально корисні цілі, згуртовувати людей для їх досягнення...» [12, 4]. На думку науковця, майбутній фахівець агропромислової галузі повинен мати також і гарний стан здоров'я, так як для праці в аграрній сфері зазвичай притаманні шкідливі виробничі та складні погодні умови [13].

У сучасних ринкових умовах успіх самореалізації в професійній діяльності та конкурентоздатність особистості залежать не лише від фахової обізнаності, а й від психічного, духовного, соціального та фізичного стану, належного світоглядного ставлення до свого здоров'я як до надважливої цінності людини. Як свідчить світова практика, нині суспільство занепокоєно складною екологічною ситуацією, низьким рівнем культури, інтенсифікацією навчального процесу, спрямованого переважно на інтелектуальний розвиток особистості, що породжує негативний вплив організації навчального процесу у вишах на здоров'я студентів. Молодь є недостатньо освіченою з питань власного здоров'язбереження, не дбає про своє здоров'я і майже не дотримується здорового способу життя, що призводить до дисгармонії та погіршення їхнього здоров'я [2].

Про наявність надзвичайно складних проблем стосовно способу життя учнівської та студентської молоді свідчать дані соціологічного опитування, проведеного українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременка в межах міжнародного проекту Всесвітньої організації охорони здоров'я «Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді». Зокрема, станом на 2014 рік близько 21 % опитаних визнали своє здоров'я посереднім або поганим; 32,5 % скаржилися, що їм щонайменше раз на тиждень дошкуляє головний біль, біль у спині - 22,9 %, у животі - 22,6 %; 45,9 % - раз на тиждень впродовж останніх шести місяців почували себе роздратованими або в поганому настрої; 43,5 % молоді часто нервували, 24,1 % відзначали це з частотою щодня або кілька разів на тиждень. Всього близько 35 % опитаних кожного дня тренуються або займаються різними фізичними вправами, зокрема, дівчата дещо частіше, ніж хлопці, повідомляли про те, що ніколи не займалися фізичними вправами у вільний від занять час. До досягнення 17-річного віку надбання практичного досвіду статевого життя визнали більше ніж кожен другий хлопець (54,9 %) та кожна третя дівчина (33,9 %). Відносно більша частина дівчат, які мають досвід статевих стосунків, не зважає на загрозу власному здоров'ю і практикує ризиковані статеві акти: у всіх вікових групах дівчат, таких, що мали незахищені презервативом контакти, виявилося більше, ніж серед хлопців. 46,2 % молодих людей віком 17-ти років курять, 60,7 % - принаймні один раз протягом життя були п'яними, 8,9 % респондентів вживали марихуану [10, 7-11].

Молоді люди, в тому числі і студенти аграрних вищих навчальних закладів, не турбуються про підтримку і зміцнення свого здоров'я. В них сформована зовсім необґрунтована впевненість у тому, що здоров'я гарантоване молодим віком, що будь-які навантаження, грубі порушення харчування, режиму праці, відпочинку, стреси, наслідки шкідливих звичок спроможний самостійно подолати молодий організм. Наслідком такого ставлення до свого здоров'я є те, що молодь хворіє [7, 5].

Сучасна система підготовки фахівців у вищих навчальних закладах характеризується інтенсифікацією процесу навчання, збільшенням кількості отримуваної інформації, психічною насиченістю навчальних занять, сесій, високими вимогами до якості знань, і, як наслідок, недостатнім рівнем фізичної підготовленості та професійної трудової діяльності майбутніх фахівців [5]. Великий обсяг їх денного та тижневого навантаження призводить до систематичного накопичення втоми, зменшення обсягу рухової здоров'я студентів, які навчаються в різних навчальних закладах, зокрема аграрних [4, 67]. Тому, використання здоров'язбережувального стилю поведінки має для майбутнього фахівця агропромислової галузі не лише особистісну, а й професійну значущість, що сприяє його самореалізації в умовах підвищених запитів та вимогливості працедавців.

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року наголошено, що одним із ключових напрямів державної освітньої політики є формування здоров'язбережувального середовища, екологізація освіти, валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу. Ядром державної гуманітарної політики щодо національного виховання має бути забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та толерантності [9].

Державна політика у галузі освіти спрямована на забезпечення здоров'я людини в усіх її складових: духовній, соціальній, психічній, фізичній. У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що пріоритетним завданням системи освіти є навчання людини відповідальному ставленню до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей [8]. Тому, навчально-виховна робота у системі аграрної вищої освіти не тільки побудована на засадах рекомендацій з національного виховання, вказаного в основних освітніх документах держави, але й спрямована на всебічний та гармоній розвиток майбутнього фахівця АПК України, враховуючи його фізичне та духовне вдосконалення.

Сільськогосподарське виробництво характеризується помітно високим рівнем ручної праці. Так, у рослинництві праця механізаторів становить близько 25 %, рівень комплексної механізації у скотарстві - близько 50 %, у свинарстві - 65-70 % тощо. Тому в таких умовах сільськогосподарського виробництва дуже важливим є рівень фізичного здоров'я, психофізичних і психофізіологічних можливостей, від яких певною мірою залежить професійна дієздатність, надійність і творче довголіття [4, 68].

Висновки і перспективи (Discussion)

Таким чином, на основі аналізу нормативно-правових документів та науково-методичної літератури нами було охарактеризовано особливості аграрної вищої освіти України та розкрито основні професійні навички та вміння, якими мають володіти майбутні фахівці агропромислового комплексу. Визначено, що успішність професійної діяльності в агропромисловому комплексі залежить не лише від фахової обізнаності майбутнього фахівця, а й від психічного, духовного, соціального та фізичного стану, належного світоглядного ставлення до власного здоров'я як до надважливої цінності людини.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою та експериментальною перевіркою методики формування здоров'язбережувального стилю поведінки студентів аграрних вищих навчальних закладів.

Список використаних джерел

1. Апанасенко Г. Л. Медицинская валеология (избранные лекции) / Апанасенко Л. А., Попова Л. А. К.: Здоров'я, 1998. 248 с.

2. Башавець Н. А. Теоретико-методичні засади формування культури здоров'язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів: автореф. дис.... д. пед. наук: 13.00.04 / Н. А. Башавець. Одеса, 2012. 554 с.

3. Білан С. О. Аграрна освіта в Україні: історичний аспект (90-ті роки ХХ - початок XXI ст.): автореф. дис....канд. іст. наук / С. О. Білан. К., 2005. 20 с.

4. Карабанов Є. О. Аналіз процесу фізичного виховання у вищих аграрних навчальних закладах / Є. О. Карабанов // Молода спортивна наука України, 2013. Т. 2. С. 67-70.

5. Конох А. П., Притула О. Л. Використання сучасних інноваційних технологій в процесі фізичного виховання студентів на основі поглибленого курсу професійно-прикладної фізичної підготовки / А. П. Конох, О. Л. Притула // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2010. № 10. С. 49-51.

6. Краснов В. П. Фізичне виховання: психофізичні вимоги до фахівців агропрому: навч. посіб. для аграр. вищих навч. закладів / В. П. Краснов. К.: Аграрна освіта, 2000. 133 с.

7. Маценко Л. М., Сопівник Р. В. Методичні рекомендації наставникам студентських груп щодо виховання здорового способу життя. К.: ДАКККіМ, 2009. 40 с.

8. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. К.: Шкільний світ, 2001.

9. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року // Схвалено Указом Президента України від 25 червня 2013 № 344/2013.

10. Показники та соціальний контекст формування здоров'я підлітків: моногр. / О. М.Балакірєва, Т. В. Бондар, Д. М. Павлова та ін. ; наук. ред. О. М. Балакірєва. К.: ЮНІСЕФ, Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка, 2014. 156 с.

11. Сєдашова О. А. Формування інтелектуально-художньої творчості у студентів аграрних вищих навчальних закладів: дис..канд. пед. наук: 13.00.07 / О. А. Сєдашова. Луганськ, 2014. 200 с.

12. Сопівник Р. В. Виховання лідерських якостей студентів аграрних вищих навчальних закладів: монографія / Р. В. Сопівник; за ред. В. К. Сидоренка. К.: «ЦП «Компринт», 2012. 504 с.

13. Сопівник Р.В. Еволюція ідей відбору та формування якостей лідера у процесі фахової підготовки майбутніх аграріїв // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2012. №3. С. 13-18.

14. Становлення і розвиток аграрної освіти і науки в Україні (з найдавніших часів і до сьогодення) / за ред. С. Живори. К.: НАУ, 2004. 144 с.

15. Статистично-аналітичні дослідження діяльності аграрних навчальних закладів за 2016 рік (у таблицях, графіках, діаграмах) - К.: Агроосвіта, 2017. 71 с.

Размещено на Allbest.ru