Формування освітніх компетентностей учнів початкової школи у змісті навчального предмета "Я у світі"

The mission of competence-oriented education is to contribute to the formation of a person as a subject and designer of life. Educational activities should be based on subjective-subject basics, where the student and teacher act as full partners. For a competence-oriented education, a personality orientation is important. Each person from birth has different abilities and abilities; therefore, education, school must provide every child with the opportunity to choose their further life and professional activities. The article outlines the main aspects of forming the educational competences of elementary school students as a result of organizing educational activities at the lessons of the subject "I am in the world". A group of educational competences is formed that are formed in the content of the subject, namely: life, social and civil. The structural components of these competencies and the mechanism of their formation from the younger schoolchildren are determined. The content of the educational material and the peculiarities of teaching the subject "I am in the world", which reveals the content of the educational line "Social Science" in the elementary school, is analyzed. Many tasks are solved by the subject "I am in the world", the purpose of which is the person's development of the student, the formation of his social and vital competence on the basis of the phased assimilation of various types of social experience. Also, the signs of the formation of life, social and civil competency among younger schoolchildren, which can become a benchmark for student students and practicing teachers of elementary school, are defined.

Key words: competence, competence, educational competence, life competence, social competence, civil competency.

Постановка проблеми. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання - сформувати у школяра та дорослого вміння вчитись. Саме розвиток в особистості життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти.

Наростання кризових явищ у світі загалом та Україні зокрема загострило проблему відриву теоретичних знань від практичних умінь і навичок, унаслідок чого більшість людей були навченими, але не готовими до вирішення життєвих і професійних проблем. За таких обставин компетентність особи є нагальною потребою, що зумовлює її соціальну взаємодію з оточуючим середовищем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Українськими вченими дослідження ведуться у різних напрямах, що відображено у працях Н. Бібік, К. Баханова, О.Локшиної, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачевої, Г. Фрейман. Однак наш науковий пошук засвідчив, що питання формування освітніх компетентностей у молодших школярів на уроках з навчального предмета "Я у світі" не достатньо вивчене.

Мета статті - визначити систему освітніх компетентностей освітньої галузі "Суспільствознавство" в початковій школі, структурні компоненти освітніх компетентностей та окреслити процес їх формування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття "компетентність" знаходиться в епіцентрі світової педагогічної думки, оскільки воно розкриває якісно нові перспективи розуміння місії школи, результати освітньої діяльності. Науковець Л. Данильчук у статті "До питання дослідження поняття "компетентність"" зауважує, що в основі концепції компетентності лежить ідея становлення компетентної особистості, яка не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні та громадянські якості, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання і беручи на себе відповідальність за певну діяльність [6, с. 41].

Незважаючи на те, що терміни "компетенція", "компетентний", "компетентність" часто зустрічаються в педагогічній літературі, існують різні визначення їх змісту. Великий тлумачний словник сучасної української мови подає такі трактування:компетенція:

Експерти країн Європейського Союзу визначають поняття компетентностей як здатність застосовувати знання й уміння, що забезпечує активне використання навчальних досягнень у нових ситуаціях [9, с. 68].

Система компетентностей в освіті України має ієрархічну структуру і складається з таких рівнів:

1. Ключові компетентності (міжпредметні та надпредметні компетентності)- здатність людини здійснювати складні попіфункціональні, попіпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми.

2. Заганьногапузеві компетентності - компетентності, які формуються учнем упродовж засвоєння змісту певної освітньої галузі в усіх класах середньої школи і які відбиваються в розумінні "способу існування" відповідної галузі - тобто того місця, яке ця галузь посідає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці у межах культурно доцільної діяльності для розв'язку індивідуальних та соціальних проблем.

3. Предметні компетентності - складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета.

Ключовими компетентностями, яких має набути кожен випускник загальноосвітнього навчального закладу, на думку О. Пометун, є: навчальна, культурна, громадянська, соціальна та підприємницька компетентності.

Навчальна компетентність - це інтелектуальний розвиток особистості та здатність учитися упродовж усього життя.

Культурна компетентність - здатність жити та взаємодіяти з іншими в умовах полікультурного суспільства, керуючись національними та загальнолюдськими духовними цінностями.

Громадянська компетентність - здатність захищати та піклуватися про відповідальність, права, інтереси та потреби людини й громадянина Української держави та суспільства.

Соціальна компетентність - володіння сукупністю засобів, що дають можливість особистості взаємодіяти з різними соціальними групами та соціальними інститутами суспільства.

Підприємницька компетентність - володіння засобами, що дають особі можливість ефективно організувати власну та колективну трудову й підприємницьку діяльність [9, с. 67].

Варто відрізняти просто "компетентності" від "освітніх компетентностей". Компетентності для учня - це образ його майбутнього, орієнтир для освоєння. Але в період навчання в учня формуються ті чи інші складові цих "дорослих" компетентностей, і щоб йому не лише готуватись до майбутнього, а й жити в сьогоденні, він освоює ці компетентності з освітньої точки зору. Освітні компетентності відносяться не до всіх видів діяльності, в яких бере участь людина (наприклад, дорослий фахівець), а тільки до тих, що включені до складу загальноосвітніх галузей і навчальних предметів. Такі компетентності відбиваються предметно-діяльнісною складовою загальної освіти та покликані забезпечувати комплексне досягнення її цілей. Як приклад можна навести таке. Учень у школі освоює компетентність громадянина, але повною мірою використовує її компоненти вже після закінчення школи, тому під час його навчання ця компетентність фігурує в якості освітньої [4, с.131]. освітній компетентність учень школа

Щоб забезпечити відповідність компетентностей традиційним освітнім параметрам, розкриємо зміст поняття "освітні компетентності" шляхом переліку структурних компонентів компетентності:

• значеннєві орієнтації учня стосовно даних об'єктів, особистісна значущість компетентності (у чому й навіщо учневі бути компетентним);

• знання про дане коло реальних об'єктів;

• уміння й навички, що відносяться до даного копа реальних об'єктів;

• способи діяльності стосовно даного копа реальних об'єктів; мінімально необхідний досвід діяльності учня у сфері даної компетентності;

• особистісні цінності.

Перелічений набір установлює набір характеристик для опису освітніх компетентностей у нормативних документах, навчальній і методичній літературі [10, с. 177].

- сформувати в учня інтелектуальні вміння (читати, писати, висловлювати власну думку усно та письмово, активно слухати, коректно формулювати, задавати питання, отримувати та аналізувати інформацію з друкованих (книги, журнали, газети) та, за допомогою комп'ютерних навичок, з електронних джерел (Інтернет);

- формувати навички прогнозування власної життєдіяльності (діяльності) на найближчий період життя (день, місяць);

- актуалізувати потребу та створити реальні умови, необхідні для самостійного прийняття учнем рішень;

- сформувати найпростіші необхідні навички обґрунтування (оцінки), деталізації та планування реалізації власного рішення в реальних життєвих умовах;

- створювати умови та дієво підтримувати (педагогічними засобами) формування елементарних життєвих та соціальних навичок учня (щодо пізнання, спілкування, практичної діяльності), необхідних для реалізації його власних рішень, успішного вирішення актуальних життєвих завдань;

- заохочувати учня до самостійного контролю та організації власного життєвого часу, посильного самовиховання [8, с.70].

Соціальна компетентність трактується як здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ропі та функції у колективі.

- володіють елементарними знаннями про соціальні явища, події, людей, взаємини, способи їх налагодження; цінують, визнають значущість для себе того, що пов'язано із соціальним життям, цікавляться ним;

- називають словами, вербалізують основні соціальні явища;

- передають враження, пов'язані із соціальними подіями та взаєминами людей, художніми образами (малюють, складають оповідання тощо);

- пов'язують соціальну активність людей та власну з виконанням соціально сформованих стандартів;

- реалізують знання та інтереси у формах поведінки;

- проявляють у поведінці конструктивну творчість;

- збапансовують особисті та соціальні інтереси.

- це здатність до неперервного збагачення особистісного досвіду про соціальну поведінку шляхом створення та аналізу життєвих ситуацій як у реальному, так і віртуальному житті [7, с. 46].

Багато завдань вирішує навчальний предмет "Я у світі", метою якого є особистісний розвиток учня, формування його соціальної і життєвої компетентностей на основі поетапного засвоєння різних видів соціального досвіду, який охоплює загальнолюдські, загальнокультурні і національні цінності, соціальні норми, громадянську активність, практику прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій, різних точок зору.

Формування громадянських компетентностей особистості - складний і довготривалий процес. Ці компетентності дитина набуває передусім у сімейному колі: від батьків та інших членів родини.

До формування громадянських компетентностей мають залучатися всі інститути як держави, так і громадянського суспільства. Важко уявити собі державу, яка б не була зацікавлена в консолідації зусиль народу і впади для досягнення добробуту, суспільної солідарності. Важко уявити і громадянське суспільство, яке б не прагнуло до розбудови демократії, стабільності та взаєморозуміння. У розвитку громадянської компетентності особистості зацікавлені місцева громада, громадські організації. Особливе місце належить школі, адже саме тут людина отримує перші громадянські знання і громадянський досвід.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Сьогодення вимагає від школярів бути підготовленими до дорослого життя, уміти адаптуватися в ньому та набути протягом навчання в школі саме тих умінь та навичок, які відповідали б потребам сучасного ринку праці. Саме тому один з головних напрямів реформування систем початкової освіти - така підготовка учнів, яка допомогла б їм у майбутньому житті. Подальшого дослідження потребує проблема підготовки вчителів до здійснення компетентнісного підходу.

Размещено на Allbest.ru