Формування концертно-виконавської компетентності іноземних студентів магістратури в педагогічному дискурсі

Ключевые слова: формирование концертно-исполнительской компетентности, иностранные студенты, магистратура, фортепиано, педагогический опыт, обучение, профессиональная подготовка.

The article is devoted to the quality analysis of foreign students' professional (piano) training in the master's program in the condition of Ukrainian music education and the effectiveness of the methodology of concert-performing competence development. The analysis of scientific studies containing information about the history of the instrumental performing school, interpretation musical works, means of performing expressiveness, styles and genres of music of domestic and foreign composers, technical techniques and their development, namely those aspects that become the basic components in the context of the growth of a true performer - the carrier of artistic and aesthetic and cultural values of different ages and nations. The important component of the professional training of students is the teachers' awareness of the specifics of their previous training, namely: mental features, program requirements for reporting concerts, educational management, repertoire and technical capabilities of each future artist and teacher in the specialty. The study of Ukrainian teachers of international pedagogical experience, cultural traditions of the countries from which the student arrived at the universities of Ukraine will give an opportunity to form a number of effective methods and techniques aimed at forming the concert and performing competence of foreign students, to reveal their artistic and creative potential, to outline the prospects for the implementation of a phased methods of professional (piano) training in the master's program.

Key words: formation of concert-performing competence, foreign students, master's degree, piano, pedagogical experience, training, vocational training.

З метою з'ясування реального стану формування концертно-виконавської компетентності іноземних студентів в умовах музично-педагогічної освіти ми звернулись до вивчення наукових праць авторів - наукових дослідників країн, представники яких навчаються в українських вишах, а саме: КНР, Сербії та України з метою співставлення специфіки навчання студентів у магістратурі та методики їх фахової (фортепіанної) підготовки. Китайські та сербські студенти з 2016 року здобувають музично-педагогічну освіту в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, саме тому епіцентром дослідження педагогічних умов та методики формування концертно-виконавської майстерності іноземних студентів став саме цей навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка майбутніх концертних виконавців за спеціальністю 025 "музичне мистецтво".

До історико-педагогічного аналізу тенденцій розвитку виконавської школи зверталися українські (Т. Барбазюк, Л. Баренбойм, Н. Гуральник, Ж. Дедусенко, Г. Ніколаї, А. Ніколаєв, О. Олексюк, Г. Падалка, Н. Позняковська, О. Ростовський, Т. Рощина, О. Рудницька, О. Самойленко, А. Семецький, Н. Смоляга, Н. Терентьева, Ж. Хурсіна), російські (Т. Барбазюк, Л. Баренбойм); китайські (Сє Фан, Чень Бо, Чжан Сянюн, Чжао Сяошень, Хуан Цзя, Шен Юєн) та сербські (М. Антолович, Я. Арсенієвич, В. Бабич, Д. Батавелич, А. Бірашев, Д. Бранкович, Г. Вуксанович, Н. Грубор, М. Джукич, Дж. Джурич, В. Петкович) науковці.

У їхніх дослідженнях розглянуто шляхи становлення та розвитку виконавських шкіл, визначено періоди та тенденції цього процесу, схарактеризовано національні особливості виконавської школи, організацію навчального процесу, специфіку фахової підготовки студентів магістратури, музичний репертуар, конкурсний рух як складову форму формування музично-педагогічної компетентності фахівців, методику підготовки концертних виконавців, зміст навчального забезпечення, біографічні данні видатних виконавців та викладачів, фундаторів музично-освітньої системи, які дають уявлення про культурно-освітні традиції кожної країни та педагогічні умови навчання майбутніх викладачів та виконавців. Узагальнення наукових позицій щодо тенденцій та закономірностей розвитку системи музичної освіти в кожній окремій країні уможливило усвідомити сутність складових її елементів, виявити унікальність цього процесу, визначити загальні та особливі характеристики фахової підготовки студентів магістратури у вишах КНР, Сербії та Україні, з'ясувати роль музично-педагогічного навчання в контексті культурного розвитку суспільств-націй та водночас виявити деякі суперечності.

Розбіжності в наукових підходах спостерігаємо у визначенні науковцями передумов становлення інструментально-виконавської практики в Китаї та Сербії, які пов'язані з подальшими тенденціями розвитку музично-педагогічної освіти за фахом (розробка методики викладання гри на фортепіано, програм музичного профілю, формування виконавських навичок та прийомів, концертного досвіду, художньо-естетичної підготовленості студентів тощо). Суперечності щодо характеристики історичних процесів розвитку виконавських шкіл в Китаї та Сербії, на нашу думку, полягають у визначенні авторами окремих явищ музично-педагогічної системи та її складових елементів (національні музичні традиції, становлення композиторської (фортепіанної) школи, розвиток репертуару для дітей різних вікових категорій, історико-педагогічний аналіз різних ланок музично-педагогічної освіти), що заважає цілісному уявленню історичних процесів, закономірностей та тенденцій становлення фортепіанно-виконавських шкіл у зазначених країнах, формування педагогічних технологій підготовки майбутніх піаністів в умовах фахової підготовки, концертно-виконавської компетентності як невід'ємного складника професійної діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва.

Отже, мета статті полягає в аналізі наукових положень та з'ясуванні розробленості проблеми формування художньо-виконавської компетентності іноземних студентів магістратури в умовах українських вишів.

Відсутність системного наукового аналізу музично-педагогічної галузі, зокрема, виконавської фортепіанної практики можемо пояснити так: по-перше, увага дослідників до культурно-освітніх тенденцій Китаю та Сербії пов'язана з державною програмою з обміну студентами та масовим приїздом китайських та сербських студентів у музично-педагогічні заклади України. Міжнародна співпраця з закладами Китаю та Сербії розпочато відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття") №896 від 3 листопада 1993 р., в якій визначені основні положення щодо діяльності українських вишів у сфері співробітництва та партнерства. Пріоритетним напрямком діяльності українських освітніх закладів став обмін іноземними студентами, а також підвищення якості підготовки майбутніх фахівців для інших країн за рахунок створення відповідних програм; по-друге, музично-педагогічна наука здобула активної фази розвитку тільки у 1990-х роках XX століття, теоретико-методологічні основи якої знаходяться на стадії розробки, що, безумовно, може свідчити про наявність певних прогалин у галузі міжнародних досліджень. педагогічний виконавський піаніст китай україна

Історико-культурологічний аналіз розвитку китайської виконавської (фортепіанної) галузі висвітлено дослідником Чжан Сянюн у дисертаційному дослідженні "Формування художньо-виконавської майстерності майбутніх піаністів з КНР у процесі фахової підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах України" [5]. Працю присвячено актуальним питання розвитку фортепіанної виконавської школи, а саме: здійснено теоретичний аналіз понять виконавська майстерність, художньо-виконавська майстерність, запропоновано структуру художньо-виконавської майстерності в контексті фахової підготовки майбутніх піаністів з КНР, визначено педагогічні умови і методи формування цього явища [5, с. 18]. Дійсно, становлення виконавської школи пов'язано з практикою гри на інструменті, процесом формування методів та педагогічних умов підготовки музикантів, проте вважаємо, що на розвиток освітньої музичної системи впливають й інші складові історико-культурного змісту - ментальність, традиції, соціальні умови, національний характер країни. Саме тому робота Чжан Сянюн актуалізує методико-виконавський аспект становлення фортепіанної школи Китаю, але не розкриває важливих історико-культурних домінант розвитку китайського суспільства.

В музично-педагогічній науці, культурології та естетиці останнім часом проблема формування концертно-виконавської компетентності збігається з тенденціями розвитку виконавських шкіл. У вітчизняній педагогіці одним із перших його виділив і конкретизував М. Давидов. Концертно-виконавська компетентність за визначенням автора включає комплекс "слухо-моторних і психофізіологічних даних, теоретичних та практичних навичок, прийомів і форм музично-ігрових рухів, постійно модифікуючих у процесі актуалізації творчої інтерпретації музичного твору" [1, с. 132]. У процесі теоретичного аналізу формування концертно-виконавської компетентності автор торкається питань виконавської обдарованості, художньо-виконавської техніки, виконавського тонусу та специфічних виконавських виражальних засобів, які у єдності впливають на успішність цього процесу. М. Давидов справедливо зазначає, що у процесі формування концертно-виконавської компетентності майбутніх музикантів особливе місце має займати систематичне удосконалення слухо-моторних і слухо-психологічних уявлень у контексті музично-ігрових рухів (орієнтування, контактування з клавіатурою, дотикові відчуття, форма рухів рук, координація) [1, с. 132].

Аналіз концертно-виконавської підготовки іноземних студентів у вищих навчальних закладах України здійснено в праці О. Хлєбнікової "Формування досвіду музично-виконавської діяльності у студентів вузів культури" [4]. Автор справедливо зазначає, що процес концертно-виконавської підготовки, а також технічно-виконавських навичок є одним з важливих чинників, які суттєво впливають на динаміку фахового зростання студентів-інструменталістів [4]. Проте автор висловлює критичну думку до змісту та організації цього процесу у вищих навчальних закладах України. До основних недоліків виконавської підготовки дослідниця відносить відсутність кореляції між теоретико-педагогічним і виконавсько-практичним (фаховим) змістом навчання. О. Хлєбнікова вважає, що "музично-теоретичні дисципліни викладаються у недостатньому зв'язку з майбутньою професійною, зокрема музично-виконавською діяльністю, а навчання грі на інструменті не завжди спирається на міцний теоретичний фундамент" [4, с. 7]. Ми погоджуємося з думкою автора, адже відсутність міждисциплінарної кореляції у контексті виконавсько-практичного навчання майбутніх концертних виконавців гальмує процес набуття вмінь і навичок - комплексу технологічних прийомів фахової підготовки.

Процес формування концертно-виконавської компетентності досліджує О. Щербініна на основі стильового підходу [6]. Автор звертає увагу на синкретичні форми цього процесу, який здійснюється шляхом творчої співдружності виконавця та композитора. У процесі поєднання композиторської та виконавської творчості дослідниця розглядає низку питань, пов'язаних з художньо-виконавським відтворенням змісту музичних творів. До проблем, що потребують наукового вирішення автор відносить процес декодування музичного матеріалу [6]. У контексті порівняння різних положень відомих учених у галузі музичної педагогіки та мистецтвознавства автор уточнює зміст поняття авторського тексту музичного твору як декодованого виконавцем композиторського задуму та розглядає його як стильову особливість, яка, за її висловом, стає відправною точкою виконавської діяльності [6].

Перспективи подальших розвідок полягають у вивченні специфіки підготовки іноземних студентів за спеціалізацією фортепіано, які потребують прискіпливої уваги науковців, особливо у сфері формування художньо-виконавської компетентності в умовах української музичної освіти.

Література

Размещено на Allbest.ru