Перспективи театрально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів у системі професійної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи театрально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів у системі професійної освіти

Статтю присвячено проблемі визначення перспектив театрально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів у системі вищої школи. Автором узагальнено результати експериментально-дослідницької роботи щодо загальнодидактичних засад діяльності студентського театру в системі професійної підготовки майбутніх педагогів, що дало можливість обґрунтувати подальші перспективи досліджуваної теми. Обґрунтування перспектив театрально-педагогічної підготовки педагогів у системі професійної освіти як цілеспрямованого процесу, у ході якого набуваються нові знання, формуються уміння, розширюється й поглиблюється усвідомлення життєвих явищ, збагачуються здібності особистості та її творчий потенціал, пов'язане з трьома аспектами підготовки майстра педагогічної дії - теоретичним, методичним і практичним.

Ключові слова: перспективи, театрально-педагогічна підготовка, система професійної підготовки майбутніх педагогів, театральна педагогіка, педагогічна майстерність, діяльність студентського театру.

Узагальнення напрацювань щодо загальнопедагогічних засад діяльності студентського театру в системі професійної підготовки майбутніх педагогів надали нам можливість обґрунтувати подальші перспективи досліджуваної теми.

На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел (О. Бочарова, В. Букатов, О. Булатова, Т. Вакуленко, В. Гаманюк, О. Єршова, В. Загвязинський, І. Зязюн, О. Лавріненко, А. Максименко, В. Мозговий, А. Парінов, Г. Переухенко, Л. Пуховська, О. Романенко, С. Соломаха, Л. Шаповалова та ін.) виявлено значний доробок у галузі проблеми професійної педагогічних кадрів через можливості мистецтва театру та театральної педагогіки. Проте дослідження учених засвідчують необхідність подальшого розроблення означеної проблеми в напрямку визначення шляхів впровадження форм, методів театральної педагогіки в освітній процес вищої школи.

Мета статті - визначити й обґрунтувати перспективи театрально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів у системі професійної освіти.

На наше переконання, особливої уваги потребують перспективи театрально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах. Зазначений напрям визначено за результатами експериментально-дослідницької роботи на констатувальному та формувальному етапах. Результати анкетування майбутніх педагогів (подальша розробка щодо акторсько-режисерської підготовки майбутніх педагогів; професійно-педагогічна підготовка педагогів у студентському театрі тощо), проведеної науково-педагогічними працівниками експертної оцінки виявили низку питань, що потребують певного аналізу саме з позицій перспективного педагогічного прогнозування.

Обґрунтування перспектив театрально-педагогічної підготовки педагогів у системі професійної освіти як цілеспрямованого процесу, у ході якого набуваються нові знання, формуються уміння, розширюється й поглиблюється усвідомлення життєвих явищ, збагачуються здатності особистості та її творчий потенціал, ми пов'язуємо з трьома аспектами підготовки майстра педагогічної дії - теоретичним, методичним і практичним.

Розпочнемо з теоретичного аспекту. Аналіз досвіду використання студентського театру в практиці професійної підготовки педагога-майстра дозволяє констатувати, що в багатьох сучасних університетах України діяльність студентських театрів набуває все більшого педагогічного спрямування, стає невід'ємною складовою освітнього процесу, зокрема й студентської науково-дослідницької роботи як позаудиторний компонент професійної підготовки фахівців є тим підґрунтям, що забезпечує не лише розвиток здібностей педагогів, але й створення специфічного середовища, у якому через багату природу форм художньо-творчої діяльності кожної індивідуальності набувається естетичний досвід комунікації театру.

Сьогодні за умов інтенсифікації та гуманізації, культуропровідності навчання зумовленим є інтерес до проблем психопедагогіки, запровадження елементів театральної педагогіки в навчальний процес закладів освіти. Від учителя вимагаються уміння розпоряджатися своїми психічними резервами, володіти засобами й методами психокорекції як своєї психотехніки, так і учнів, використовуючи при цьому великий творчий потенціал театральної педагогіки. Так, професія учителя є масовою й одночасно унікальною. Педагогічних вишів, які здійснюють професійну підготовку, в Україні достатня кількість, але, на жаль, талановитих, високоякісних, справжніх педагогів-майстрів не вистачає, що доводить важливість упровадження в освітній процес вищої школи елементів театральної педагогіки, а не традиційного, стандартного, конвеєрного способу навчання.

Проектуючи навчально-виховні можливостей мистецтва театру на структурні компоненти педагогічної майстерності вчителя, визначені академіком І. Зязюном, виявляємо потужний потенціал формування педагогічної майстерності майбутніх учителів будь-якого напряму.

У процесі формування гуманістичної спрямованості вчителя мистецтво театру розвиває і формує ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації, професійну ідеологію педагога; допомагає його самоствердженню, вибору засобів педагогічного впливу на своїх учнів; спрямовує на особистість іншої людини, на розвиток школяра, на утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків.

Можливості мистецтва театру застосовуються й у процесі формування професійної компетентності вчителя. Організовуючи сценічно-педагогічну дію, педагог моделює, відтворює певні ситуації, взаємодію людей у повсякденному житті, що стає інструментом осягнення законів суб'єкт-суб'єктної взаємодії між учителем і учнями, завдяки чому він отримує психолого-педагогічні, спеціальні, методичні знання для успішного вирішення педагогічних завдань, аналізу педагогічних ситуацій, для вибору засобів взаємодії. Елементи мистецтва театру розвивають у вчителя уміння синтезувати матеріал, знаходити в ньому емоційно-мовленнєве забарвлення, що допомагає учням проникнути у світ власних почуттів, думок, розвинути творчий потенціал. Саме театр синтезує в собі різні галузі специфічних мистецьких знань, що є основою культури людини. Ознайомлення студентів із драматургією та жанровим розмаїттям театральних форм закладає й зміцнює знання, відчуття історичної епохи, в яку виникли ті чи інші жанри. Так, у практиці вивчення мистецтва театру реалізуються принципи культуровідповідності, історичної послідовності, наступності й поетапності, що сприяє засвоєнню надбань різних етапів української та світової культури.

Мистецтво театру впливає і на розвиток здібностей до педагогічної діяльності, а саме: розвиває комунікативність; професійну проникливість, пильність, педагогічну інтуїцію, здатність сприймати й розуміти іншу людину (перцептивні здібності вчителя); здатність володіти собою, здійснювати самоконтроль, саморегуляцію за будь-якої емоційної ситуації; здатність активно впливати на іншу особистість; здатність прогнозувати розвиток особистості, орієнтувати її на позитивні перетворення; креативні здібності - здатність до творчості, до використання нетрадиційних методів і прийомів для ефективного вирішення педагогічних завдань.

З нашого погляду, можливості мистецтва театру можна максимально використовувати для формування такого елементу педагогічної майстерності, як педагогічна техніка. Театральне мистецтво має великий творчий потенціал щодо формування педагогічної внутрішньої техніки (створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштування вчителя на майбутню професійну діяльність) і зовнішньої (втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в його природі - міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці) через уміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Мистецтво театру сприяє ефективному оволодінню комплексом прийомів, формує професійні уміння, які допомагають глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе й досягти успіхів у навчально-виховній роботі.

Використання театрального мистецтва ВНЗ у підготовці майбутніх учителів останніми роками набуває все більшої популярності. Закономірним є те, що психолого- педагогічна наука розробляє один із важливих аспектів професійної підготовки - використання мистецтва театру як засобу вдосконалення творчого потенціалу вчителя, його педагогічної майстерності.

Проте процес формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя комплексом засобів, зокрема циклом театральних дисциплін, студентським театром, недостатньо відображено в педагогічних дослідженнях. Тому робимо спробу визначити вплив мистецтва театру на формування педагогічної майстерності студентів як мистецьких, так і педагогічних спеціальностей, які умовно поєднаємо в декілька блоків. Отже, театральне мистецтво впливає на:

1. Розвиток психологічних якостей особистості, а саме: розвиває пам'ять, увагу, уяву, фантазію; формує асоціативно-образне мислення; збагачує художнє начало в людині; створює здатність до співпереживання, емпатії, певний ступінь емоційного відгуку, оцінок на сприймання ситуацій, поглядів, вчинків сценічного образу; розширює світ почуттів людини, відшліфовує їх, емоційно зворушує, у результаті чого відбувається внутрішнє очищення душі (катарсис); переводить людину від стану співпереживання до співтворчості; розвиває здатність відволікти людину від негараздів, нервових стресів і встановлювати душевну рівновагу.

2. Формування соціально-етичної спрямованості студентів: формує світоглядні орієнтири; виховує моральне, етичне ставлення до себе як особистості й до інших, допомагає осягнути, визначити своє місце в навколишньому світі; збагачує людину новими знаннями, життєвим досвідом; підвищує духовний потенціал особистості; сприяє формуванню ціннісної орієнтації людини, її думок, почуттів, напряму творчої діяльності, внутрішньому світу.

3. Створення естетичного і мистецтвознавчого досвіду: виховує в людині творчу активність художнього сприймання творів мистецтва; орієнтує особистість на оволодіння класичною спадщиною вітчизняної і світової драматургії; навчає читати, розуміти мову драматургії й у результаті - мистецтво театру; сприяє проникненню людини в образну природу кожного твору мистецтва; розвиває практичні навички аналізу художнього твору; вдосконалює і формує художні смаки; формує уміння бачити, розуміти й оцінювати прекрасне.

4. Професійно-педагогічну підготовку: виховує культуру спілкування та культуру зовнішності; розвиває і формує педагогічну техніку; прищеплює здатність народжувати у своїй свідомості художній образ й уміти його сприймати в інших творах мистецтва; навчає глибоко розуміти і творчо інтерпретувати в процесі репетиційних занять зміст авторського тексту, вдумливо аналізувати образи, характери дійових осіб, перевтілюватися в них; сприяє поповненню й збагаченню особистого життєвого досвіду через переживання чужого досвіду, не порушуючи власної індивідуальності; виховує відчуття простору, руху; формує уміння організовувати свою творчу професійну діяльність; сприяє виробленню уміння адекватно оцінювати власну творчу діяльність; допомагає засвоєнню скарбів національної та світової культури.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, ще раз переконуємося в тому, що мистецтво театру має величезний потенціал можливостей у формуванні педагогічної майстерності майбутніх педагогів, які у своїй подальшій професійній діяльності також будуть використовувати методи та прийоми театральної педагогіки для того, щоб розгорнути перед учнями широке полотно поступового розвитку різноманітних мистецтв у їхніх тісних ідейних і художніх взаємозв'язках.

Щодо обґрунтування перспектив методичного аспекту театрально-педагогічної підготовки педагогів у системі професійної освіти зазначимо, що основним питанням є створення дієвої технології, за допомогою якої фахівці педагогічного профілю наблизяться до майстерної організації педагогічної взаємодії у всіх наявних форматах. Скориставшись синтезом знань, методів, прийомів, тренінгів, вправ театральних дисциплін, що відшліфовують професійні уміння, можна створити спеціальну методичну систему формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя. Упровадження театральних тренінгових технологій навчання в діяльність студентського театру істотно доповнює традиційну професійну підготовку спеціалістів, а саме: розвиває психофізичний апарат (психотехніку) майбутнього педагога, його комунікативні, кінестетичні та просторово-організаційні дії, що впливають на професійно-комунікативну виразність і розвиток естетичного досвіду. Таке цілісне та комплексне запровадження тренінгових технологій розвиває в педагога дійове динамічне спілкування, побудоване на активній творчій дії, що в професійній діяльності підвищує навчальний ефект уроку.

Тільки завдяки активній творчій дії вчителя на занятті можна досягнути високого рівня засвоєння навчального матеріалу учнями, активізувати їхнє мимовільне запам'ятовування, тобто створити умови, наближені до реальної комунікації. Тренінгові технології навчання як практичний курс театральної педагогіки, де закладено весь впливовий потенціал мистецтва театру, необхідно впроваджувати в формування особистості майбутнього педагога, який прагне до саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації, підвищення професійного рівня педагогічної майстерності. Тренінгові театральні технології - це шлях до високого й постійного вдосконалення мистецтва педагога-майстра.

Практичний аспект перспектив театрально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів у системі професійної освіти ми пов'язуємо з реалізацією відповідних організаційно-педагогічних умов. Дотримання організаційно-педагогічних умов ефективності роботи студентського театру (створення відповідного освітнього художньо- творчого середовища; домінування й активне використання театральних тренінгових технологій в освітньому процесі студентського театру; суб'єкт-суб'єктна взаємодія в багаторівневій комунікації учасників студентського театру; послідовність діяльності-дії студентського театру в професійній підготовці педагога) у ВНЗ сприяє професійному становленню фахівця у процесі оволодіння багаторівневою художньо-педагогічною комунікацією театру на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії, під час якої майбутній педагог перетворюється на творця в життєвій і професійній діяльності. Розгляд студентського театру в ВНЗ як форми організації освітнього простору - гнучкої системи сценічно-педагогічних дій, яка забезпечує створення сприятливих умов для становлення особистості учителя, розвитку її естетичного досвіду, багаторівневої художньо-педагогічної комунікації, - дозволив нам з'ясувати закономірності й принципи діяльності студентського театру в системі професійної підготовки педагогів.

Синтез видів мистецтв є необхідною педагогічною передумовою ефективної організації діяльності студентського театру, спрямованої на взаємодію мистецтв, яка забезпечує поглиблення й посилення процесу художньо-творчого спілкування, розкриває художню концепцію світу; створює емоційні зони глибокого співпереживання і співчуття, здійснює повноцінний внутрішній діалог з автором твору, із розумінням його внутрішнього світу, почуттями і світобаченням. Завдяки опануванню синтезу мистецтв у практиці студентського театру студент отримує естетичний досвід і поступово стає не лише суб'єктом художньої творчості, а й суб'єктом мистецького синтезу, що, на нашу думку, є прогресивним шляхом розвитку майбутнього педагога в системі професійної підготовки.

Проведене педагогічне прогнозування не вичерпує усіх перспектив театрально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів у системі професійної освіти. Визначено, що подальших наукових пошуків потребують такі проблеми, як розробка теоретичних

і методичних основ формування естетичної культури майбутніх учителів у діяльності студентського театру; теоретичні та методичні засади формування комунікативної компетенції майбутнього педагога в умовах студентського театру; підготовка майбутніх учителів до режисури педагогічної дії в діяльності студентського театру; обґрунтування методологічних і теоретичних основ поєднання педагогічної та мистецько-театральної освіти в підготовці майбутніх учителів; теорія й методика формування особистішої готовності майбутнього вчителя до використання форм, методів, засобів театральної педагогіки у власній професійній діяльності; розвиток комунікативної культури педагога як важливої складової педагогічної майстерності і професійно значущої якості особистості вчителя тощо.

Таким чином, з огляду на визначені вище перспективні напрями дослідження в професійно-педагогічній підготовці, можемо впевнено стверджувати, що актуалізація питання практичної дієвості майбутнього педагога-майстра та місце в ній інноваційних технологій, форм, методів, прийомів театральної педагогіки, її життєствердження як нової структури дидактики мотивовано сучасним станом чинної системи вищої освіти. Пошук ефективних шляхів підготовки педагогічних кадрів у вітчизняній освіті можливий за рахунок упровадження театральної педагогіки, глибокого розуміння її пріоритетності, що у свою чергу вимагає від науковців, педагогів-практиків її методологічного осмислення.

І. Зязюн з цього приводу далекоглядно зазначав: «Перша основоположна вимога методології нововведення - виконавське цілеспрямування ідей театральної педагогіки до рівня розробки технології і техніки реалізації театральної дидактичної підструктури. Тобто синтезувати теорію, прикладне управління педагогічним процесом і його алгоритми з особливостями мистецтва театру взагалі, і театральної педагогіки зокрема. Предметна реалізація цієї основоположної методологічної вимоги полягає в розробці і опублікуванні пакету посібників, підручників, методологічних розробок нового покоління для професійної підготовки вчителів, для учіння і освіти учнів, їх виховання» [1, с. 89-90]. Отже, учений прагнув розробити прогностичні моделі дидактичних систем школи, ВНЗ із впровадженням в освітній процес театральної педагогіки як самостійного життєво необхідного компонента. Науковець був переконаний, що суттєвою методологічною передумовою опанування нового ефективного компонента освітньо-виховної дидактики є аналіз наукової інформації у вітчизняній і зарубіжній педагогіці, у науці і практиці театральної педагогіки. Він мріяв про створення банку педагогічних даних, де буде занотовано всю наявну інформацію про театральну педагогіку й театральне мистецтво.

На думку учнів І. Зязюна, необхідно створити фонд вивчення інформації, практичного досвіду з театральної педагогіки цього педагога-майстра. Це може стати предметом подальшого наукового пошуку.

театральний педагогічний школа

Размещено на Allbest.ru