Організація самостійної роботи студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема організації самостійної роботи студентів у процесі навчання є однією з актуальних у сучасній педагогіці. Склалася ситуація, коли усталені способи та форми проектування і здійснення самостійної роботи студентів вимагають осмислення, корекції та нових педагогічних рішень. Це зумовлено передусім розширенням поля самостійної діяльності студентів в умовах залучення до процесу пізнання інформаційних і телекомунікаційних комп'ютерних технологій, що формують навички самоорганізації та самонавчання.

Вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчують, що дослідники неодноразово зверталися до питань формування вмінь самостійної навчальної діяльності. Так, у працях Л. Виготського, О. Леонтьєва, П. Підкасистого, М. Скаткіна та ін. розкрито роль і місце самостійності у формуванні особистості. У роботах Б. Єсипова, І. Лернера, А. Лобанова наводяться визначення понять «самостійна робота», «самостійна пізнавальна діяльність», «самостійність».

Упровадженню інформаційних технологій у процес навчання присвячено роботи В. Беспалько, Б. Гершунського, Є. Долинського, І. Костікової, Є. Полат, І. Роберт та ін.; дидактичним і психолого-педагогічним проблемам використання комп'ютерних технологій у процесі навчання - дослідження П. Гальперина, П. Образцова, О.Машбиць.

Мета статті - схарактеризувати підходи до організації самостійної роботи студентів у сучасних умовах, де інформаційно-комунікаційні технології є невід'ємною її частиною.

У період навчання у ВНЗ закладаються основи професіоналізму, формуються вміння самостійної професійної діяльності. У цьому зв'язку особливо важливим є те, щоб студенти, оволодіваючи знаннями та способами їх здобуття, усвідомлювали, що самостійна робота має завершити завдання всіх інших видів робіт, адже жодні знання, що не стали об'єктом власної діяльності, не можуть вважатися здобутком особистості, і саме самостійна робота «формує готовність до самоосвіти, створює базу неперервної освіти в умовах швидкого оновлення знань» [1, с. 87]. На жаль, самостійна робота студентів часто відзначається своєю неефективністю, адже, незважаючи на значні витрати часу, їм не вдається досягти високих результатів у цьому виді роботи, що свідчить про їхнє невміння працювати самостійно.

Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми може стати створення теоретико- методологічного та організаційно-управлінського забезпечення організації самостійної роботи студентів. Такий підхід міг би, з одного боку, зробити більш ефективною не лише самостійну роботу, але й навчальну діяльність у цілому, а з іншого - сформувати у студентів навички самостійного набуття знань і вмінь, які знадобляться їм у майбутній неперервній освіті.

В основу дидактичного аналізу означеної проблеми нами покладено діяльнісний підхід, який спирається на уявлення про структуру цілісної діяльності і пояснює процес активного самостійного засвоєння досвіду, знань і вмінь шляхом мотивованого вирішення завдань.

Різні погляди на розкриття сутності самостійної роботи студентів і спроби виокремити в цьому розумінні такі складові, як мотив, творча основа, керівництво, засіб виконання певної діяльності, форми її організації тощо, на нашу думку, не суперечать одне одному. З одного боку, вони характеризують зовнішню зумовленість самостійної роботи (управління, педагогічне керівництво, система навчальних завдань, дидактичні засоби тощо), з іншого - у цих підходах присутня внутрішня сутність самої суб'єктної діяльності студента в процесі самостійного пошуку (мотиви, творчий характер, зміст і способи діяльності, її самоуправління).

Таким чином, самостійна робота студентів відзначається діяльнішим характером, і тому в її структурі можна виокремити компоненти, характерні для діяльності як такої: мотиваційні зв'язки, постановлення конкретного завдання, вибір способів його вирішення, виконавська ланка, контроль.

У нашому дослідженні самостійна робота студентів характеризується як цілеспрямована сукупність суб'єктних дій студента, що здійснюються під керівництвом викладача, але без його безпосередньої допомоги, на основі використання засобів супроводження навчального процесу. Самостійність же - це інтегральна якість особистості, що визначає її здатність здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування.

Розгляд внутрішньої сутності самостійної роботи, спрямованої на розвиток самостійності особистості, спирається на теорію особистісно орієнтованого навчання. Лише в контексті опори на особистісно орієнтований підхід та індивідуалізацію навчання ми вбачаємо нову якість дослідження проблеми внутрішнього сутнісного наповнення самостійної навчальної діяльності студентів. Особистісно орієнтований підхід в організації самостійної роботи студентів передбачає створення сприятливих умов для самоосвіти, творчого саморозвитку. При цьому важливим є визнання пріоритету індивідуальності, самоцінності особистості як суб'єкта навчального процесу.

Виходячи з цього, ми визначаємо самостійну роботу як особливий вид пізнавальної діяльності, у процесі якої відбувається формування оптимального для індивіда стилю обробки інформації на основі інтеграції його суб'єктного досвіду з «культурними» зразками [9, с. 256].

При цьому необхідно розглядати особистісний підхід і самостійну навчальну роботу з позицій дидактики (а саме: мета, зміст, методи навчання і конкретні технології, діяльність викладача та критерії ефективності самостійного оволодіння відповідними знаннями, вміннями та навичками).

Організація самостійної роботи студентів включає в себе такі етапи: складання плану самостійної роботи студентів з дисципліни; розроблення та видання завдань для самостійного опрацювання; організація консультацій з виконання завдань; контроль ходу виконання та результатів самостійної роботи студентів.

Отже, самостійна робота у ВНЗ передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його закріплення, повторення тощо. Слід зазначити, що фактично єдиний і неподільний процес індивідуального навчального пізнання таким чином штучно розчленовується, що гальмує розвиток мислення студента або щонайменше не дозволяє набути таких знань, які сприяли б його розвитку. У процесі такої діяльності, по суті, не відбувається накопичення досвіду їх застосування.

Ефективність самостійної роботи студентів залежить насамперед від її організації, змісту та характеру знань, логіки пізнавального процесу, взаємозв'язків наявних і передбачуваних знань у такому виді самостійної роботи, результатів її виконання тощо.

Таке розуміння сутності самостійної роботи дозволяє враховувати зовнішній і внутрішній аспекти цього поняття. З одного боку, самостійна робота постає як педагогічний засіб і керування самостійною діяльністю студента в навчальному процесі, з іншого - становить собою специфічну форму навчального й наукового пізнання. Таким чином, слід говорити про подвійну сутність самостійної роботи студентів у системі навчального процесу у ВНЗ, яка є одночасно засобом навчання та формою навчально-наукового пізнання.

У самостійній навчальній діяльності змінюється характер праці викладача та його роль у навчальному процесі. Викладач стає інструктором, консультантом і координатором. Такий вид співпраці надає студенту більшу свободу та разом з цим підвищує його відповідальність за якість і результати навчальної діяльності.

Для успішної організації самостійної роботи у ВНЗ необхідна наявність певних об'єктивних і суб'єктивних умов. До об'єктивних слід віднести, по-перше, матеріально- технічне забезпечення, що передбачає наявність необхідного аудиторного фонду, включаючи профільні кабінети та читальні зали, а також високий рівень оснащення аудиторій мультимедійним обладнанням; по-друге - навчально-методичне та інформаційне забезпечення, що включає необхідну кількість навчальної літератури, навчально-методичних комплексів, навчальних матеріалів на електронних носіях, великий набір варіантів завдань і методичних рекомендацій з їх виконання в режимі індивідуальної самостійної роботи.

Усі вищезазначені сучасні форми організації самостійного оволодіння знаннями не можуть бути реалізовані без використання інструментарію допоміжних засобів, особливо інформаційних технологій.

Застосування комп'ютерних технологій у навчанні відкриває якісно нові можливості для оптимізації та інтенсифікації самостійної діяльності студентів, адже інформаційні технології розглядаються як такий компонент освітньої системи, що не тільки здатен внести докорінні зміни в розуміння категорії «засіб» стосовно процесу освіти, але й істотно вплинути на всі інші компоненти тієї чи іншої локальної освітньої системи, зокрема мету, зміст, методи й організаційні форми навчання, виховання й розвиток студентів, які здобувають професійну підготовку в навчальних закладах будь-якого рівня та профілю [2, с. 182-183].

Аналіз досліджень з проблеми використання інформаційних технологій у навчанні студентів дозволив визначити такі основні переваги активного включення інформаційно-комунікаційних технологій в освітнє середовище:

1. Розширення можливостей підвищення якості навчання, відкриття нових можливостей у розвитку мислення студента, підбір індивідуальних засобів здобуття знань шляхом самостійної роботи кожного студента з комп'ютером, реалізація важливих функцій використання комп'ютерних технологій як фактору зближення сфери освіти з реальним світом, як системи побудови візуальних образів і моделей, які підвищують місткість інформаційних каналів навчального процесу, як методу алгоритмізації діяльності студента й методу формування у свідомості внутрішніх орієнтирів до діяльності.

2. Розширення дидактичного простору самостійної навчальної діяльності студентів за рахунок розробки методології змісту й технології проектування інформаційно- освітніх середовищ.

3. Організація особистісно орієнтованого навчання на основі поєднання традиційних педагогічних та інформаційних технологій, що пов'язується зі створенням єдиного інтерактивного освітнього та інформаційного простору.

4. Розвиток самостійності студентів на основі засобів інтерактивних технологій.

Ми виходимо з розуміння того, що інформаційні технології навчання - це системна сукупність методів засвоєння знань і способів діяльності на основі взаємодії педагога, студента та засобів інформаційно-комунікаційних технологій, що включають комплекс дидактичних і програмних засобів, призначених для автоматизації навчального процесу, вирішення завдань навчання в рамках єдиної дидактичної системи, розробки навчальних курсів, управління засобами навчання та моніторингу ефективності навчального процесу.

Використання сучасних інформаційних технологій спрямовано на досягнення психолого-педагогічних цілей навчання з опорою на відповідну методологічну базу, що включає сукупність дидактичних форм, функцій, методів, прийомів використання комп'ютерних технологій у навчальному процесі.

Засоби інформаційних технологій становлять собою широкий спектр наукоємних програмно-апаратних засобів і пристроїв, функціонування яких забезпечується мікропроцесорною та обчислювальною технікою, а також сучасними засобами та системами інформаційного обміну, які уможливлюють збір, продукування, накопичення, зберігання, обробку та передачу інформації [6, с. 9; 8, с. 11]. Інформаційні технології надають можливість накопичення бази знань для створення моделі інтелектуальної діяльності людини. На відміну від традиційних освітніх технологій вони «мають предметом і результатом праці інформацію, а знаряддям праці - комп'ютер» [2, с. 45-46].

На основі аналізу літератури й узагальнення практики можна виокремити дидактичні можливості інформаційних технологій в організації самостійної роботи студентів:

- надання гнучкості навчальному процесу шляхом варіативності в зміні змісту та методів викладання й навчання, форм організації навчальних занять; одночасного поєднання різних методик для різних груп студентів; можливості поетапного просування до мети за лініями різного ступеня складності, з варіюванням для кожного студента темпу, обсягу, міри самостійності; розширення наборів використовуваних завдань і керування їх вирішенням;

- активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів за рахунок ігрового характеру, підвищеної динамічності, діалогової форми навчання, включення елементів дослідження, моделювання якісно нового рівня візуалізації навчального матеріалу - наочного представлення як реальних, так і «віртуальних» об'єктів, процесів та явищ;

- спостереження тих чи інших процесів у їх розвитку, у часовому та просторовому русі; графічній інтерпретації основних закономірностей тощо;

- посилення мотивації та пізнавального інтересу в навчанні за рахунок ефекту новизни, можливості індивідуалізації навчання, реалізації численних технічних можливостей комп'ютера, зниження гостроти проблем, пов'язаних з відчуттям невдачі в навчанні та забезпечення позитивного емоційного фону;

- можливість налаштування певних характеристик, властивостей, параметрів програмної системи (наприклад, швидкість і форма подання інформації на екрані, темп діалогової взаємодії студента з комп'ютером, адекватні способи реагування системи на відповіді, що вводяться користувачем). Крім того програма здатна адаптуватися до певного навчального контексту, автоматично змінюючи стратегію надання матеріалу залежно від результатів попереднього етапу роботи студента;

- організація гнучкого керування навчальним процесом на основі здійснення педагогічної корекції та неперервного зворотного зв'язку, якісна зміна контролю навчальної діяльності - проведення контролю з діагностикою, зворотним зв'язком та оцінкою етапів, надання контролю систематичності та об'єктивності [4].

Наразі техніко-дидактичні можливості електронних програмно-методичних комплексів є достатніми, щоб говорити про перекладення на них певної частки функції педагогічного керівництва самостійною роботою студентів, тобто заміну парадигми «викладач - студент» на парадигму «комп'ютер - студент», коли студент стає активним учасником процесу навчання, а ефективність засвоєння знань у системі «комп'ютер - студент» пов'язана з можливістю самоорганізації процесу навчання [3]. Тому з метою вдосконалення системи управління процесом самостійної роботи студентів доцільно передати окремі керівні функції комп'ютеру, керівний вплив якого може здійснюватися такими способами: через програму навчальної діяльності, імпліцитно присутню в автоматизованому навчальному курсі; систему завдань і вправ; вербальні репліки системи у відповідь на повідомлення, які вводяться користувачем, зокрема вказівки на помилки та рекомендації щодо їх виправлення; оцінку, дані діагностики.

Програмне керування самостійною навчальною діяльністю забезпечується за допомогою зворотного зв'язку, який реалізується в процесі взаємодії студента з програмно-апаратною системою та передбачає як внутрішній самоконтроль і самокорекцію, так і зовнішнє (комп'ютерне) оцінювання студентів на етапах самостійних занять і проходження тестування. Зворотний зв'язок є одним із найважливіших понять теорії управління, адже забезпечує безперебійний процес отримання інформації про поточний стан об'єкта управління [7]. Аналізуючи таким чином хід і результати процесу взаємодії студента з електронною програмою, що виводяться на дисплей комп'ютера, викладач має змогу варіювати зміст та інтенсивність процесу залежно від якості засвоєння матеріалу, а отже, обирати найбільш оптимальний варіант керування самостійною навчальною діяльністю.

Таким чином, одним зі шляхів організації самостійної роботи студентів має стати створення її теоретико-методичного, організаційно-управлінського забезпечення.

Ефективна організація самостійної роботи студентів у контексті використання інформаційно-комунікаційних технологій має ґрунтуватися на діяльнішому та особистісно орієнтованому підходах. Використання комп'ютерних засобів у процесі самостійної роботи студентів дозволить забезпечити інформаційно-методичне забезпечення занять; управління процесом самостійної роботи; корекцію самостійної навчальної діяльності; автоматизацію процесів контролю.

Напрямки подальших досліджень вбачаємо у вивченні іноземної мови на основі мікроцифрових технологій - мобільного навчання.

Література

1. Загвязинский В. И. Теория обучения: Современная интерпретация : учебное пособие для студентов вузов / В. И. Загвязинский, - М. : Академия, 2001.- 192 с.

2. Костікова І. І. Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій : дис. ... докт. пед. наук : 13.00.04 / І. І. Костікова. - Х., 2008. - 409 с.

3. Лобанов А. П. Управляемая самостоятельная работа студентов в контексте инновационных технологий / А. П. Лобанов, Н. В. Дроздова. - Минск : РИВШ, 2005. - 175 с.

4. Образцов П. И. Дидактические аспекты эффективного применения компьютерных средств обучения в вузе / П. И. Образцов // Сб. науч. трудов ученых Орловской области. Вып. 2. - Орел : ОрелГТУ, 1996. - С. 468-475.

5. Поспелов Г. С. Искусственный интеллект - основа новой информационной технологии / Г. С. Поспелов. - М. : Наука, 1988. - 280 с.

6. Роберт И. В. Информационные и коммуникационные технологии в образовании : учебно-методическое пособие / И. В. Роберт, С. В. Панюкова, А. А. Кузнецов, А. Ю. Кравцова. - М. : Дрофа, 2008. - 312 с.

7. Симонян К. В. Методика использования компьютерных технологий при организации самостоятельной работы студентов (языковой вуз, начальный этап) : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / К. В. Симонян. - М., 2008.

8. Beatty K. Teaching and Researching Computer-assisted Language Learning / K. Beatty. - New Jersey: Pearson Education, 2003. - 259 p.

9. Hedge T. Teaching and Learning in the Language Classroom / T. Hedge. - Oxford: Oxford University Press, 2000. - 464 p.

Размещено на Allbest.ru