Питання жіночої освіти у спадщині М.І. Пирогова

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 373.5.016:5(477)«19/20»

ПИТАННЯ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ У СПАДЩИНІ М. І. ПИРОГОВА

Кохановська О.В.

В умовах сучасної трансформації системи освіти України надзвичайного значення набуває врахування історичного досвіду розвитку освітньої системи. На особливу увагу заслуговує період, коли жінки та чоловіки навчалися роздільно. Дослідження процесу навчання жіноцтва в ті роки становить надзвичайний інтерес для формування цілісного наукового погляду на розвиток вітчизняної системи освіти.

Відзначимо, що розвиток освіти багато в чому залежить від особистостей, які по суті творили історію. З цього приводу О. Сухомлинська цілком слушно відзначає, що педагогічна думка «завжди персоніфікована, на ній лежить відбиток особистості її носія з його смаками, поглядами, віруваннями та уподобаннями» [6, с. 36].

ХІХ століття характеризується значним зростанням інтересу до проблем жіночої освіти, а у другій його половині рух за жіночу освіту пожвавився завдяки прогресивним поглядам видатних педагогів, громадських діячів, серед яких і М. Пирогов. Його постать займає особливе місце в історії вітчизняної педагогічної думки. Погляди Миколи © Кохановська О. В. пирогов жіночий освіта виховання

Пирогова щодо значення жінки в суспільстві були на той час прогресивними і привернули увагу широких кіл громадськості та преси, зокрема до питання жіночої освіти [5].

Вивченню історії розвитку жіночої освіти ХІХ століття присвячено дослідження О. Аніщенко, Н. Слюсаренко, Т. Сухенко, Т. Шушари та ін. Педагогічну спадщину М. Пирогова вивчали В. Бехтерєв, М. Добролюбов, П. Каптерєв, К. Ушинський та ін.; учені радянського періоду М. Бурденко, В. Компанець, О. Максименков, М. Скліфосовський та ін.; сучасні науковці Л. Бондар, А. Бойко, В. Євдокимов, М. Євтух та ін. Ці вчені розглядали різні аспекти життя та педагогічної діяльності М. Пирогова, його реформаторські наукові й технологічні пошуки, проте недостатньо уваги було приділено дослідженню його поглядів на роль і значення жінки в суспільстві, її освіченості як фактору зростання добробуту держави.

Метою статті є розкриття поглядів М. Пирогова на роль жінки у суспільстві та питання жіночої освіти.

Микола Іванович Пирогов (1810-1881 рр.) - учений, хірург, анатом, основоположник військово-польової хірургії, просвітитель-демократ, визначний теоретик у галузі педагогіки, організатор народної освіти. Народився в Москві, здобув вищу медичну освіту в Московському університеті, 1832 року захистив докторську дисертацію.

М. Пирогов зробив значний внесок у розвиток освітньої справи в Україні. Початок його педагогічного шляху датується лютим 1841 року, коли після захисту докторської дисертації вчений переїжджає до Петербурга працювати в медико-хірургічній академії та отримує посаду професора кафедри госпітальної хірургії, патологічної та хірургічної анатомії. Пізніше, ураховуючи заслуги вченого у сфері вищої медичної освіти, Міністерство народної просвіти обирає Миколу Івановича членом медичної комісії з реорганізації вищої медичної освіти в університетах [3, с. 8]. 15 років роботи в Петербурзькій медико-хірургічній академії (1841-1856 рр.) були роками розквіту його таланту як ученого, хірурга та педагога.

У липні 1856 року Микола Іванович звільняється з Академії за станом здоров'я та сімейними обставинами [там само]. І саме в цей час у журналі «Морской сборник» виходить друком його стаття «Питання життя», у якій М. Пирогов піддає різкій критиці наявну тоді систему виховання, навчання й освіти, чим започаткував широкий суспільно-педагогічний рух, став представником ліберального напряму в освіті [там само, с. 9].

У період 1856-1858 рр. він був попечителем Одеської навчальної округи. Перебуваючи при посаді, М. Пирогов активно вивчає стан педагогічної діяльності в окрузі. Він виступає за загальнолюдський характер освіти, поглиблення вивчення іноземних мов у навчальних закладах. Після низки активних реформ нові незалежні погляди вченого-педагога викликали обурення в реакційних колах. М. Пирогова було обвинувачено у вільнодумстві й підриві авторитету місцевої влади та переведено до Київського навчальної округи. З 1858-1861 рр. Микола Іванович займає посаду попечителя округи. Стан освіти на Київщині мало чим відрізнявся від Одещини: низький рівень, уседозволеність адміністрації були характерні для більшості шкіл округи [там само, с. 10].

Упроваджуючи власні погляди й у Київській навчальній окрузі, М. Пирогов здійснив реформування діяльності педагогічних рад гімназій та повітових училищ. Протоколи засідань рад та окремі думки вчителів надсилалися безпосередньо попечителю. Найбільш цікаві з них педагог публікував у циркулярах, які надалі було перетворено на щомісячні видання, що користувалися попитом усієї Російській імперії. Послідовники М. Пирогова стверджують, що ці циркуляри відбивають педагогічну діяльність і погляди Миколи Івановича. Нововведення педагога, які відображені в цих документах, значно покращили стан шкільної справи в окрузі, привернули увагу широких кіл педагогічної спільноти до озвучених у них питань [3, с. 10-11].

13 березня 1861 року Миколу Івановича було звільнено з посади попечителя Київської округи і, враховуючи реакцію громадськості, відряджено за кордон як таємного радника.

17 червня 1866 року Олександр ІІ за поданням Д. Толстого підписав указ про звільнення М. Пирогова у відставку. Після цього вчений займався приватною медичною практикою. Останні роки свого життя провів у садибі «Вишня» на Поділлі. Помер 23 листопада 1881 року.

М. Пирогов був одним із тих громадських діячів, які звертали особливу увагу на потребу змін у жіночій освіті. Пирогов наголошував, що завдяки належній освіті жінка може досягти в суспільстві того ж, що й чоловік. Але виступаючи за рівноправність обох статей в освіті, він не був прихильником їх рівності в цілому. У цих поглядах відчувається типовий представник ліберальної буржуазії [2].

У статті «Питання життя» Микола Іванович активно виступав проти станової системи виховання й освіти. Педагог намагався довести, що не становище жінки в суспільстві, а стан її виховання має зазнати змін. Він стверджував, що освічена дівчина зможе так само добре засвоїти наукову, художню та суспільну культуру, як і чоловік. М. Пирогов писав: «Те, що в суспільстві доручається обраним людям, відомим своєю високою моральністю, глибокими релігійними переконаннями, хистом слова та знаннями, створеними наукою, у сімейному колі має бути доручено жінці» [4, с. 20].

М. Пирогов стверджує, що жінка й мати є берегинею сім'ї, на яку покладено такі ж важливі обов'язки, що й на чоловіка. А тому вона має вдосконалювати свою освіту та виховання, щоб відповідати своєму призначенню та гідно виховувати молоде покоління [там само, с. 26].

Думки про відповідальну роль матері в початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері-виховательки зародилися в нього задовго до публікації статті «Питання життя». Вони задовго до цього були висловлені ним у листах до своєї майбутньої дружини ще 1850 р. Головне призначення матері, як стверджував М. Пирогов, - повністю віддавати себе сім'ї, вихованню дітей. «Жінка має бути підготовлена до виховної діяльності», - писав він. - «Неоціненне щастя бути вихованим в перші роки життя дитини освіченою матір'ю, яка знала б і розуміла почесність свого покликання. Щоб виконати це покликання, матері необхідно постійно прагнути до самовиховання і самоосвіти». Микола Іванович високо підносив роль жінки в суспільстві та жорстко критикував недоліки жіночої освіти [3, с. 5].

Будучи палким прихильником поширення грамоти й освіти серед жінок, М. Пирогов у грудні 1859 року на прохання пані Нельговської та класних дам її пансіону дозволяє відкрити недільну жіночу школу в будинку 2-ї київської гімназії, яка була відкрита в січні 1860 року [1, с. 83].

До нововведень Миколи Івановича, запроваджених на освітянській ниві України, можна віднести допущення жінок до педагогічної діяльності [1, с. 142], а також відкриття недільних шкіл (чоловічих і жіночих), що значно сприяло поширенню освіти серед народу [1, с. 106].

Перебуваючи на посаді попечителя Київської навчальної округи, М. Пирогов 1859 року склав «Програми і правила для жіночих пансіонів», які далі надруковано у № 10 «Циркулярів Київського учбового округу» за 1859 рік (ст. 9-15).

У документі зазначається, що рівень освіти у приватних жіночих пансіонах значно нижчий, ніж у державних. М. Пироговим у період попечительства навчальною округою застосовано низку заходів щодо покращення діяльності жіночих навчальних закладів. Було сформульовано правила для жіночих пансіонів. Переглянуті навчальні програми значною мірою наближено до програм аналогічних чоловічих навчальних закладів. Ці «Програми і правила» стали доповненням і відповіддю на розпорядження

Міністерства народної просвіти (від 30 травня 1858 року) про підпорядкування відомству жіночих училищ. Сутність цього документа зводилася лише до того, щоб «жіночі училища», затверджені за рахунок пожертв приватних осіб, дворянства та міських товариств, перебували у відомстві Міністерства народної просвіти.

Микола Іванович зазначає: «Наші жіночі училища, що відкриваються приватними власницями і мають ступень гімназій, повітових і парафіяльних училищ, не мають майже нічого спільного ні з гімназіями, ні з повітовими, ні з парафіяльними училищами. З них жіночі школи на ступеня повітових училищ ще можуть бути частково порівняні з чотирикласного дворянськими повітовими училищами; але жіночі школи на ступеня гімназій даремно користуються цією назвою. І поділ класів, і обсяг викладання предметів, і число наставників, і навчальні посібники, і хід навчання в них не мають нічого схожого з гімназичним курсом» [3, с. 89]. Пригнічувало Пирогова ще й те, що немає жіночих гімназій, у яких була б однакова система викладання або хоча б однакові предмети. Він зауважує, що хоча й існує нагляд за викладанням у цих школах, проте він суто формальний і фактично «крім жіночого нагляду самих власниць і їх помічниць, не вжито жодних заходів для постійного і систематичного спостереження над способом, поступовістю і правильним ходом викладання» [там само]. Недоліками в роботі таких закладів є ще й те, що там ніколи не буває педагогічних нарад, іспити мають суто публічний формальний характер; переведення з одного класу до іншого безпідставні та неконтрольовані; вступних іспитів до закладу майже немає, організація позакласних занять - незадовільна. Педагог зауважує, що робота інших гімназій також далека від ідеалу, проте вона більш організована. Він також зазначає, що про успіхи та хід гімназичного навчання можна правильно судити за допомогою університету, що також дає підстави стверджувати про незадовільний характер викладання у приватних жіночих пансіонах і гімназіях [2].

Микола Іванович щиро переймається, що дівчина, закінчивши курс навчання, замикається в сімейному колі; її діяльність, а отже й результати навчання залишаються невідомими, і суспільство може судити про це тільки щодо подальших, менш очевидним наслідків. Тому й науковий, раціональний, контроль у жіночих училищах ще більш необхідний ніж у чоловічих.

Серед позитивних досягнень жіночих приватних шкіл М. Пирогов відзначає високий рівень знання мов, зокрема французької. В інших науках, як пише педагог- гуманіст, успіхи вельми сумнівні, а на розумовий розвиток дівчат звертається взагалі ще менше уваги.

З метою підвищення якості викладання й виховання у приватних жіночих пансіонах, за наказом М. Пирогова, було створено так звані педагогічні засідання, на яких обговорювалися питання, пов'язані з викладанням різних навчальних предметів, розподілом годин тощо. Щоб відгородити склад викладачів від випадкових осіб, було зазначено, що педагогічну діяльність у жіночих пансіонах можуть провадити лише особи, які мають право на викладання в гімназіях. Крім того, для підвищення наукового рівня освіти на раді обговорювалися також питання, пов'язані з методами викладання, системою іспитів та ін. Було запропоновано ввести відповідні правила в усі приватні пансіони, метою яких було підняття навчального курсу цих шкіл до рівня відповідних їм «чоловічих державних училищ», організувати контроль за методами та успіхами учнів [3, с. 192].

Підводячи підсумки, варто зазначити, що погляди М. Пирогова щодо жіночої освіти були прогресивними для того часу та є актуальними й нині. їх сутність можна звести до такого: кожній жінці необхідна якісна освіта; зміст і методи навчання дівчат мають відповідати програмам чоловічих навчальних закладів; школа має якісно готувати жінок до вступу до вищих навчальних закладів.

Перспективою подальших досліджень у цьому напрямку є аналіз поглядів педагога на природничо-математичну освіту у ХІХ столітті, її дидактичне забезпечення.

Література

1. Голобородько В. М. Микола Пирогов в Україні : монографія / Валентина Михайлівна Голобородько. - Умань : ПП Жовтий О. О., 2012. - 178 с.

2. М. І. Пирогов про необхідність зв'язку школи з життям [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/3801/114/. - Загол. з екрану.

3. Пирогов Н. И. Избранные педагогические произведения. - М.: Педагогика, 1985.

4. Письма Н. И. Пирогова о любви, об обязанностях матери-воспитательницы и пр. // Русская школа. - 1914. - № 11. - С. 20-26.

5. Рижкова М. С. Питання жіночої освіти в педагогічній спадщині другої половини ХІХ - на початку ХХ століття [Електронний ресурс] / М. С. Рижкова. - Режим доступу: http://intellect-invest.org.ua/rus/pedagog_editions_e- magazine_pedagogical_science_arhiv_pn_n2_2008_st_16/?print.

6. Сухомлинська О. В. Персоналія в історико-педагогічному дискурсі / О. В. Сухомлинська // Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. - К., 2003. - С. 36-46.

Анотація

У статті описано життєвий шлях Миколи Івановича Пирогова (1810-1881) та схарактеризовано його внесок у розвиток вітчизняної жіночої освіти. На основі аналізу педагогічної спадщини вченого акцентовано, що він виступав за рівноправність чоловіків і жінок в освіті, однак не був прихильником повної рівності останніх у житті. М. Пирогов намагався довести, що стан виховання жінки в суспільстві має зазнати значних змін.

Ключові слова: М. Пирогов, жіноча освіта, педагогічні погляди.

В статье описан жизненный путь Николая Ивановича Пирогова (1810-1881) и охарактеризован его вклад в развитие отечественного женского образования. На основе анализа педагогического наследия Н. Пирогова отмечено, что педагог выступал за равноправие мужчин и женщин в образовании, однако не был за их полное равенство в жизни. Н. Пирогов пытался доказать, что состояние воспитания женщины в обществе должно быть значительно изменено.