Проблеми формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У контексті інтеграції України до європейського простору на перший план виступає проблема формування соціокультурної компетентності особистості. У зв'язку з цим українська держава висуває до кожного свого громадянина низку вимог, таких як: знання особливостей культури, традицій, звичаїв свого та інших народів; толерантне та відкрите ставлення до представників інших культур; дотримання загальних культурних і соціальних норм; здатність до саморозвитку та самореалізації в суспільстві; вміння застосовувати набуті теоретичні знання в практичній діяльності.

Актуальність проблеми формування соціокультурної компетентності особистості підтверджує документ “Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року” (2013 р.), у якому зазначено: “Система освіти повинна забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя в постійно змінюваному, конкурентному, взаємозалежному світі” [11].

Особливо важливим завданням на сучасному етапі розвитку суспільства є формування соціокультурної компетентності в майбутніх соціальних працівників. Це пов'язано з тим, що в своїй професійній діяльності соціальні працівники взаємодіють із клієнтами на різних рівнях, а саме: на мікрорівні (індивіди та сім'я), на мезорівні (соціальні спільноти та організації) та на макрорівні (національний та інтернаціональний рівні суспільства).

Тому соціальна робота це професія, метою якої є внесення необхідних соціальних змін у суспільство загалом і в індивідуальні форми його розвитку. Професійні соціальні працівники покликані служити на благо та самореалізацію індивідів, розвитку та предметному залученню наукових знань відносно властивостей людини й суспільства, розвитку ресурсів для задоволення індивідуальних, групових, національних та інтернаціональних потреб і прагнень до досягнення соціальної справедливості [1, с. 222].

Необхідність формування соціокультурної компетентності саме в майбутніх соціальних працівників зумовлена тим, що їх професійна діяльність буде спрямована на надання допомоги різним категоріям населення, до складу яких входитимуть представники як української, так і інших культур. Тому майбутні фахівці повинні володіти такими якостями, як гуманність, толерантність, доброзичливість, активність, ініціативність, відповідальність, творчість, альтруїзм тощо.

Соціокультурна компетентність вимагає від соціального працівника розуміння особливостей соціокультурного середовища, в якому здійснюється соціальна робота, а саме: знання культурних цінностей, установок, технологій соціокультурної діяльності та вміння використовувати ці знання в повсякденній практичній діяльності [12, с. 43]. Тому значну роль відводять професійній підготовці, під час якої майбутні фахівці мають змогу оволодіти необхідними знаннями, вміннями, навичками та навчитися їх застосовувати на практиці. навчальний студент соціокультурний компетентність

Про актуальність дослідження проблеми формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників свідчать праці В. Беха [1], О. Гусєвої [2], К. Дворак [3], Т. Жукової [4], С. Колової [5], М. Лукашевича [1], Н. Муравйової [8], С. Пахотіної [9], Л. Пономаренко [10], Л. Романовської [12], А. Сафонова [13], М. Туленкова [1], Т. Фоменко [14] та ін.

Науковці проаналізували досліджувану проблему за різними напрямами. Аналізу визначення поняття “соціокультурна компетентність” присвятили свої праці Н. Муравйова [8], Т. Фоменко [14] та ін. Соціокультурну компетентність як важливу складову професіоналізму майбутнього вчителя розглянула О. Гусєва [2]. С. Колова [5], С. Пахотіна [9], А. Сафонов [13] досліджували процес формування та розвитку соціокультурної компетентності різних суб'єктів (студентів педагогічних вищих навчальних закладів, майбутніх спеціалістів, молодих спеціалістів у системі післявузівської освіти). Педагогічні умови становлення соціокультурної компетентності студентів визначила в своїй праці К. Дворак [3]. Т. Жукова [4] розробила педагогічну технологію формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів. Соціальну роботу загалом та її роль у формуванні громадянського суспільства проаналізували В. Бех [1], М. Лукашевич [1], М. Туленков [1]. Сутнісну характеристику соціокультурної компетентності соціальних працівників і процес її розвитку під час вивчення окремих навчальних дисциплін розкрили в працях Л. Пономаренко [10] і Л. Романовська [12].

Проте аналіз наукових праць показав, що недостатньо уваги приділяють проблемі формування соціокультурної компетентності саме майбутніх соціальних працівників, оскільки значна кількість науковців акцентує на інших об'єктах дослідження.

Мета статті здійснити теоретичний аналіз проблеми формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників.

Перш ніж розглянути теоретичні аспекти проблеми формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників, доцільно зосередити увагу на базових поняттях дослідження.

На думку Т. Фоменко, соціокультурна компетентність це якісна характеристика особистості, що базується на сукупності набутих знань соціальних і культурних сфер життя, ціннісних орієнтацій; здатність та готовність до міжкультурного спілкування з носіями інших мов і культур [14, с. 153].

Ми розуміємо під соціокультурною компетентністю таку якість особистості, яка визначає рівень її соціального й культурного розвитку: володіння загальною культурою, знання культурної спадщини свого народу, вміння виявляти ініціативу в будь-яких справах, здатність до активної суспільно-корисної діяльності [6, с. 164].

Існує багато різних дефініцій терміна “соціокультурна компетентність соціального працівника”, проте ми акцентуємо лише на декількох з них.

Дослідниця Л. Романовська вважає, що соціокультурна компетентність соціального працівника це особистісна характеристика фахівця в галузі соціальної роботи, що виявляється в наявності сукупності об'єктивних уявлень і знань про різні культури, реалізується через практичні вміння та навички, які дають змогу успішно виконувати професійні завдання, що вимагають наявності цього виду компетентності [12, с. 45].

Вчена Л. Пономаренко визначає соціокультурну компетентність соціального працівника як інтегративну особистісну характеристику, яка включає систему відповідних ціннісних орієнтацій; особистісні якості, знання, вміння й навички; здатність їх універсально застосовувати в професійній діяльності та пристосуватися до мінливих соціокультурних умов; емоційно-вольову регуляцію й рефлексію процесу та результату регулювання взаємодії соціального працівника з різними соціальними інститутами (сім'єю, соціальними службами, культурно-просвітницькими установами, громадськими організаціями, неформальними групами тощо) [10, с. 321-322].

Враховуючи вищезазначене, сформулюємо власне визначення досліджуваного поняття. На нашу думку, соціокультурна компетентність соціального працівника це особистісна характеристика, яка охоплює сукупність знань, умінь, навичок, якостей, цінностей, що визначають рівень соціального та культурного розвитку фахівця із соціальної роботи й забезпечують успішне здійснення ним професійної діяльності.

У контексті нашого теоретичного дослідження проаналізуємо процес формування соціокультурної компетентності загалом і деякі його особливості саме в майбутніх соціальних працівників.

Процес формування соціокультурної компетентності складний і довготривалий. Він є посиленням проективної діяльності особистості та динамікою її розвитку на основі пізнання об'єктів соціокультурної дійсності [4, с. 33-34].

Формування соціокультурної компетентності процес і результат оволодіння сукупністю знань, умінь і якостей, необхідних для міжкультурної комунікації в конкретних соціальних умовах, з урахуванням культурних і соціальних норм комунікативної поведінки під впливом сукупності всіх факторів [9, с. 58].

Формування соціокультурної компетентності особистості відбувається в декілька етапів. Розглянемо три основні етапи оволодіння студентами соціокультурною компетентністю в процесі навчальної діяльності, які виділяє вчена С. Пахотіна:

- підготовчий (становлення когнітивного орієнтування в інформаційному полі з опорою на особистий досвід). На цьому етапі відбувається засвоєння інформації про факти культури у вигляді витворів культури (текстів) на контрастній основі порівняно з фактами власної культури, виділення відмінностей між культурами;

- основний (активне формування). На цьому етапі відбувається інтерпретація засвоєних фактів у міжкультурних контактних і конфліктних ситуаціях, виділення “культурних стандартів” етнічного, політичного та економічного плану, що впливають на мислення, цінності та дії представників конкретної культури, що зумовлює формування ціннісних орієнтацій особистості. Формування відбувається за допомогою моделювання ситуацій спілкування, ситуацій із майбутньої професійної діяльності, що вимагають аналізу, прийняття рішень на основі теоретичної інформації;

- завершальний (удосконалення й реалізація соціокультурної компетентності в різнопланових ситуаціях). На цьому етапі відбувається програвання міжкультурних ситуацій, під час яких студенти по черзі виконують ролі представників базових культур. У цьому процесі відбувається зміна культурного тла особистості при отриманні певних комунікативних сигналів від співрозмовника представника іншої культури, що призводить до утворення “третьої” культури особистості: формуються якості, звички, способи діяльності особистості. Велику увагу приділяють самостійній дослідницькій роботі [9, с. 63-64].

Ми погоджуємося з етапністю оволодіння студентами соціокультурною компетентністю, яку запропонувала С. Пахотіна, та вважаємо її логічною й послідовною. В процесі своєї навчальної діяльності кожен студент отримує та засвоює інформацію про власну культуру та культури інших народів, “пропускає цю інформацію крізь себе”, моделює різні ситуації спілкування з представниками інших культур і, зрештою, інсценує змодельовані ситуації, в результаті яких удосконалює свою соціокультурну компетентність.

На нашу думку, визначених етапів формування соціокультурної компетентності можна дотримуватися й у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, але з незначними доповненнями. С. Пахотіна акцентує на культурних аспектах формування соціокультурної компетентності студентів. Проте поняття “соціокультурна компетентність”, крім культурних, містить ще соціальні складові. З урахуванням цього пропонуємо таку послідовність формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки: отримання та засвоєння інформації про власну культуру та культури інших народів, про соціальні норми й правила, прийняті в суспільстві загалом і в різних країнах; інтерпретація засвоєної інформації в міжкультурних ситуаціях; виділення норм культурної поведінки представників інших національностей; моделювання різних ситуацій спілкування з представниками інших культур; інсценізація змодельованих ситуацій у процесі навчально-виховної діяльності; коригування моделей поведінки з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей представників інших культур і соціальних умов, у яких відбувається спілкування. Результатом реалізації виділених нами орієнтовних етапів буде поступове та системне підвищення рівня сформованості соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників.

Для того, щоб процес формування соціокультурної компетентності студентів був успішним і мав позитивні результати, у вищому навчальному закладі повинні бути створені відповідні умови.

Дослідниця С. Колова у своєму дисертаційному дослідженні зазначає, що формування соціокультурної компетентності майбутніх спеціалістів буде більш ефективним за таких умов:

- забезпечення особистісно-розвивального характеру процесу навчання на основі ідей міжкультурної комунікації в дусі міжнаціонального взаєморозуміння й толерантності, поваги до своєї та чужої культури;

- формування ціннісно-мотиваційної орієнтації студентів на оволодіння соціокультурною компетентністю;

- застосування навчання в співробітництві та методу проектів, що будуть методико-технологічним інструментом формування соціокультурної компетентності [5, с. 72-73].

С. Колова стверджує, що комплекс визначених педагогічних умов забезпечить оволодіння майбутніми спеціалістами знаннями, вміннями, навичками, які становлять основу їх професійної діяльності та є необхідними для соціокультурного спілкування [5, с. 73].

Зазначимо, що розглянуті педагогічні умови можуть сприяти формуванню соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників, але їх необхідно суттєво доповнити з урахуванням специфіки конкретного вищого навчального закладу.

Незважаючи на наявність у науковій літературі чітко визначених етапів і педагогічних умов, формування соціокультурної компетентності майбутніх фахівців не завжди відбувається успішно, й звичайним явищем є виникнення різних труднощів у процесі його практичного здійснення.

Л. Романовська вважає, що до основних труднощів формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників можна зарахувати: нерозуміння сутності компетентнісного підходу в процесі професійної підготовки, структури та змісту соціокультурної компетентності; відсутність досвіду використання конкретних соціальних/соціально-педагогічних технологій для цілеспрямованої роботи з формування соціокультурної компетентності майбутніх спеціалістів; відсутність контрольно-діагностичного інструментарію та критеріїв для визначення рівня розвитку як загальних, так і соціокультурних компетенцій фахівця [12, с. 45]. На нашу думку, до зазначеного переліку труднощів доцільно додати такі, як: відсутність у майбутніх соціальних працівників мотивації до формування та подальшого вдосконалення власної соціокультурної компетентності; незацікавленість викладачів проблемою формування соціокультурної компетентності студентів; застосування лише традиційних форм і методів роботи в процесі викладання навчальних дисциплін та в позааудиторній діяльності.

Формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників є більш ефективним, якщо здійснюється в умовах вищого навчального закладу. Схильні та готові до самостійного здійснення цього процесу в сімейній (або в будь-якій іншій) обстановці лише поодинокі студенти. Подібної думки дотримується Л. Пономаренко. Вона зазначає, що “формування соціокультурної компетентності соціальних працівників доцільно реалізувати в межах основної професійної підготовки, тобто на тому предметному змісті, який складає основу майбутньої спеціальності. У такому випадку соціокультурна компетентність як психологічне новоутворення стане центральним особистісним новоутворенням” [10, с. 322].

Нам імпонує думка про доцільність формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки. Професійна підготовка студентів охоплює навчальну та позанавчальну діяльність. Зазначимо, що формування досліджуваного нами виду компетентності буде більш результативним, якщо підібрати та впровадити інноваційні форми й методи роботи і під час викладання навчальних дисциплін, і в процесі підготовки та проведення різних позанавчальних заходів. Проте нам хотілося б акцентувати саме на аудиторних заняттях, які включають лекції, практичні заняття та індивідуальну роботу (якщо вона передбачена навчальним планом). На нашу думку, найбільш сприятливими для формування соціокультурної компетентності студентів є практичні заняття, адже вони відіграють провідну роль у розвитку навичок і застосуванні набутих знань. Цей вид занять є важливим засобом оперативного зворотного зв'язку, розвиває наукове мислення та мову студентів, дає змогу перевірити їх знання. Приклад одного з практичних занять, проведеного зі студентами спеціальності “Соціальна робота” в межах навчальної дисципліни “Етнопедагогіка”, представлено в нашій науковій публікації «Формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників (на прикладі вивчення навчальної дисципліни “Етнопедагогіка”)» [7, с. 75-78], тому ми не будемо детально її розглядати в цьому дослідженні.

Зважаючи на складність і довготривалість процесу формування в майбутніх соціальних працівників досліджуваного нами виду компетентності, виникнення низки труднощів під час його здійснення, необхідно розглянути певні шляхи, форми й методи його оптимізації.

Дослідниця Л. Пономаренко пропонує такі шляхи формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників:

- зробити викладання окремих навчальних дисциплін більш проблемно-орієнтованим;

- ширше використовувати рефлексивний підхід у навчанні;

- стимулювати в студентів розвиток уміння не тільки відповідати на поставлені питання, а й формулювати власні питання з курсу [10, с. 322].

Вчена С. Пахотіна виділяє форми організації навчальної діяльності, що використовують у процесі формування соціокультурної компетентності студентів (у нашому випадку майбутніх соціальних працівників). До них належать:

- самостійна робота (в процесі формування соціокультурної компетентності можна використовувати як домашню, так і аудиторну фронтальну, групову та індивідуальну самостійну роботу репродуктивного, дослідницького або пізнавального характеру);

- групова робота (використовують на різних етапах навчання, а також при виконанні більшості завдань; форми організації групової взаємодії можуть бути різноманітними);

- ігрова форма (в процесі формування соціокультурної компетентності можна використовувати рольові ігри) [9, с. 62-63].

Розглянемо методи формування соціокультурної компетентності студентів, які пропонують науковці Н. Муравйова та С. Пахотіна. Так, Н. Муравйова вважає, що для підвищення ефективності здійснення цього процесу можуть бути використані такі загальнопедагогічні методи: герменевтичні, метод моделювання, метод проектів, метод дослідницької творчої діяльності, метод проблемного навчання [8, с. 142]. На думку С. Пахотіної, оптимальними методами формування соціокультурної компетентності студентів є крос-культурний аналіз і порівняння, аналіз інцидентів, метод “культурних капсул”, рольова гра, дискусія, тренінг рефлексивності та тренінг емоційно-мовленнєвої сензитивності й гнучкості [9, с. 51].

Оскільки дослідниці пропонують застосовувати вищеперелічені методи в роботі зі студентством загалом як віковою категорією, ми вважаємо, що вони можуть бути успішно використані і з метою формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників.

Отже, ми здійснили теоретичний аналіз проблеми формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників, у процесі якого: надано дефініції понять “соціокультурна компетентність”, “соціокультурна компетентність соціального працівника” та “формування соціокультурної компетентності”; сформульовано власні визначення базових термінів дослідження; розглянуто етапи оволодіння студентами соціокультурною компетентністю в процесі навчальної діяльності; запропоновано послідовність формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки; проаналізовано педагогічні умови, які можуть сприяти формуванню соціокультурної компетентності майбутніх спеціалістів; виявлено основні труднощі формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників і доповнено їх перелік; підтверджено доцільність формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки; підібрано шляхи, форми та методи формування соціокультурної компетентності студентів (у тому числі й майбутніх соціальних працівників).

Здійснений нами теоретичний аналіз не вичерпує всіх аспектів проблеми формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників. Перспективними напрямами подальших досліджень є: поглиблене теоретичне вивчення особливостей професійної підготовки майбутніх соціальних працівників в умовах вищого навчального закладу; підбір і розробка інструментарію, визначення критеріїв та показників рівнів сформованості соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників; розробка й апробація практичних заходів, спрямованих на підвищення рівня сформованості соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників, та перевірка їх ефективності.

Література

1. Бех В.П., Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціальна робота і формування громадянського суспільства: монографія / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2008. 599 с.

2. Гусєва О.С. Соціокультурна компетентність як важлива складова професіоналізму майбутнього вчителя фізики. Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. 2014. № 2. С. 210-217.

3. Дворак Е.В. Педагогические условия становления социокультурной компетентности студентов технического вуза: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. Иркутск, 2006. 196 с.

4. Жукова Т.А. Педагогическая технология формирования социокультурной компетентности будущих учителей: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. Самара, 2007. 202 с.

5. Колова С.М. Формирование социокультурной компетентности будущих специалистов: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. Челябинск, 2002. 190 с.

6. Курінна Л.В. Соціокультурна компетентність: дефінітивний аналіз поняття. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. Запоріжжя, 2017. Вип. 52 (105). С. 159-168.

7. Курінна Л.В. Формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних працівників (на прикладі вивчення навчальної дисципліни “Етнопедагогіка”). Компетентнісний вимір сучасної освіти: теорія і практика: збірник тез V регіональної науково-практичної конференції (19 травня 2017 р.) / за заг. ред. В.В. Нечипоренко. Запоріжжя, 2017. С. 75-78.

8. Муравьева Н.Г. Понятие социокультурной компетенции в современной науке и образовательной практике. Вестник Тюменского государственного университета. 2011. № 9. С. 136-143.

9. Пахотина С. В. Формирование социокультурной компетентности студентов неязыковых факультетов педагогического вуза: на примере факультета физической культуры: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. Ишим, 2007. 205 с.

10. Пономаренко Л. Розвиток соціокультурної компетентності соціальних працівників у процесі вивчення дисципліни “Зв'язки з громадськістю у соціальній сфері”. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2016. № 4. С. 317-325.

11. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 р.: Наказ Президента України від 25.06.2013 № 344/2013.

12. Романовська Л. Сутнісна характеристика соціокультурної компетентності соціального працівника. Social Work and Education. 2017. Vol. 4, No. 1. P. 41-47.

13. Сафонов А.Н. Развитие социокультурной компетентности молодых специалистов в системе послевузовского образования: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05. Москва, 2006. 141 с.

14. Фоменко Т.М. Визначення поняття “соціокультурна компетентність” у сучасній парадигмі вищої освіти. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. пр. / за заг. ред. проф. В.І. Євдокимова, проф. О.М. Микитюка ; Харк. нац. пед. унт ім. Г.С. Сковороди. Харків, 2014. Вип. 42. С. 149-156.

Размещено на Allbest.ru