Нова стратегія професійно-педагогічної освіти: європейський вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нова стратегія професійно-педагогічної освіти: європейський вимір

Швидкі соціально-економічні зміни в глобалізованому світі зумовлюють вироблення нових стратегій навчання й виховання молодої генерації. Відтак закономірністю є потреба уточнення нових завдань освіти загалом і професійно - педагогічної зокрема. Насамперед важливо окреслити стратегії педагогічної освіти у сучасному науковому дискурсі.

Зауважимо, що широкомасштабні зміни в європейському освітньому просторі зумовлені суспільними запитами щодо підготовки молодого покоління, готового жити в інтегрованій системі загальноєвропейського співробітництва, обміну інформацією й продуктами людської праці, мережевої партнерської проектної діяльності на різних рівнях: соціальної спільності (громад), національному, міжнародному.

Європейський вимір в освіті розглядаємо як систему цілей, завдань щодо формування особистості - громадянина, професіонала нового типу. Осереддям цього виміру є людина, як найвища цінність. Освіта людини, професіонала європейського типу ґрунтується на пріоритетах цінностей, а саме: терпимості, плюралізму, культурного осердя спільнот, критичного усвідомлення історичного минулого й творення майбутнього, прав і свобод людини.

Безперечно ми свідомі того, що в сучасному глобальному вимірі важливим є поступ технологічної культури. Вона є складовою загальної культури людства й визначає зміни щодо стратегій підготовки молодого покоління до життя. Завдання освіти (педагогічної), полягає в створенні системи підготовки педагогічних кадрів для навчальних

закладів усіх типів, що забезпечить кожній людині умови для отримання знань, розвиток, удосконалення й самореалізацію впродовж життя.

Європейська модель освіти будується на цінностях і методах діяльнісної (партнерської) педагогіки, праві вибору особистістю власної траєкторії професійного зростання на полі альтернативної педагогіки. Чільне місце належить навчанню, що ґрунтується на дослідженнях, зокрема у галузях: соціальної психології, антропології, комунікації.

З огляду на актуальність означеної проблеми в руслі реформування освіти в Україні, вартісною є модель освіти європейського виміру, що функціонує на принципах: рівності (доступність для всіх громадян гарантовано державою); права індивіда на освіту (державне фінансування, контроль і організація освітніх послуг). У європейському вимірі освіта є важливою ціннісною складовою сучасної світової культури, а людина розглядається її носієм. Домінанта цінності свободи особистості, права на розвиток і саморозвиток, реалізації її творчого потенціалу впродовж життя увиразнює європейський вимір освіти. Демократичні цінності утверджуються в індивідуалізації навчання та розмаїтті варіативних форм здобуття фахової освіти, зокрема й педагогічної.

Мета - розкрити сутність та тенденції реалізації нової стратегії професійно-педагогічної освіти України в контексті європейського виміру.

Ціннісна домінанта стратегії професійно-педагогічної освіти. Нова стратегія освіти України в контексті європейського виміру покликана виробити життєствердну модель, що ґрунтується на провідних людських цінностях як надбання багатьох поколінь: повага до людини й прийняття її індивідуальності, цінність відповідальності за власну діяльність, внесок у розвиток спільноти, суспільства. Завдання виховання й навчання (освіти) полягають у тому, щоб навчити особистість змінювати умови життя, покращувати їх, а не пасивно приймати «дари» попередніх поколінь.

Означена проблема - не нова в сучасному науковому дискурсі. В. Огнев'юк (2016) розкриває сутність освіти XXI століття та її місце у творенні конкурентоспроможного суспільства (с. 37-44). Окремі аспекти розвитку вищої педагогічної освіти України у світовому глобалізаційному вимірі висвітлено у монографії Т. Десятова (2014). У наукових розвідках С. Сисоєвої подано сутнісні характеристики сучасної компетентнісно зорієнтованої вищої освіти, схарактеризовано індикатори її якісних вимірів (2015). Аксіологічні стратегії, їх характеристики щодо професійної освіти вчителя висвітлено колективом авторів у «Білій книзі національної освіти України» (Алексєєнко, Аніщенко, Балл, 2010, с. 269-273).

Зауважимо, що нова стратегія освіти в України вибудовується в багатокультурному середовищі. Взаємодія й взаємозбагачення культур є простором життєтворчості людини та її існування загалом. Нова стратегія педагогічної освіти зумовлена внутрішніми викликами, а саме: суперечність між суспільними запитами щодо підготовки фахівця нової генерації та недостатнім рівнем теоретичного обґрунтування, необхідності реалізації нових суспільних проектів у галузі освіти й існуючим станом педагогічної освіти; розбудовою нової української школи та станом підготовки вчителя. Зміна знаннєвої парадигми на особистісно зорієнтовану зумовила суб'єктність учня, студента у процесі навчання. Діяльнісний підхід є визначальним у навчанні (на різних ступенях і рівнях) здобуття освіти, зумовлює утвердження реального життя і досвіду людської діяльності. Відтак важливим є навчання в діяльності, що ґрунтується на вартісному для молодого покоління національному й інноваційному досвіді. В діяльності особистість реалізує як власні (індивідуальні), так і суспільно значущі сенси. Знання співвідносяться з уміннями: діяти, бути, жити. Таке навчання відрізняється від попередніх освітніх практик. Особистісно вартісними є те, що знання підпорядковані діяльності - завданням досягати результат. Ним може бути освітній продукт (старт-ап, проект, модель та ін.), а також сформованість соціальної компетентності: готовність і здатність до комунікації в команді, налагодження партнерської взаємодії з батьками, дітьми дошкільного віку, учнями, соціальними інституціями.

Очевидним є те, що традиційні у авторитарній педагогіці принципи авторитету, дисципліни, змагальності змінюємо на нові: свободи, активності, діяльності, партнерства. Педагогічна практика збагатилася варіативними моделями навчальних закладів: вищих, загальноосвітніх, дошкільних. Упроваджується на всеукраїнському рівні інноваційний проект «Навчання для життя» та інші, у контексті реалізації Концепції нової української школи (2016). Розвиток варіативних систем навчання людини впродовж життя все більш зближує реальну й неформальну освіту, що зумовлює нові виклики. Чільне місце в закладах освіти різних рівнів належить проектній діяльності, розширення освітнього простору - організація пошуково-дослідницької діяльності в музеях, бібліотеках і інше.

Традиційно знання підпорядковуються внутрішній логіці навчальної дисципліни. Студенти засвоюють певну галузь науки еволюційним шляхом. Тому такий підхід до навчання є предметом сучасного наукового дискурсу в Україні, та за її межами, оскільки не відповідає сутності європейського виміру. Таким чином, сучасна педагогічна наука й практика розвивається на міждисциплінарному підході.

Логіка дослідження педагогічних явищ і процесів вимагає з'ясування причин (викликів) що, їх зумовлюють. У контексті теми статті варто виокремити зовнішні та внутрішні виклики щодо нової стратегії професійно-педагогічної освіти. До перших віднесено такі: соціально-економічні змінив суспільстві та глобалізованому світі; визнання освітнього інтелекту важливим стратегічним ресурсом. Відповідно до виклику соціально-економічних змін як на суспільному рівні так і в глобальному вимірі актуалізовано нові параметри щодо освіти молодого покоління, що ґрунтуються на таких цінностях: відкритість, терпимість, партнерство, соціально-значуща діяльність, європейська спільність (спадщина минулого, сьогодення, творення майбутнього). Європейська модель освіти побудована на принципах рівності свободи, цінності людини й міжкультурної взаємодії. Підготовка вчителя в європейському вимірі спрямована на модернізацію концепцій і технологій освіти, що в подальшому будуть впливати на розвиток школи. В європейському освітньому просторі школа виконує завдання щодо забезпечення умов для індивідуального розвитку особистості й формування відповідальних громадян єдиної Європи. Відтак чільне місце в європейському вимірі освіти належить побудові балансу між навчанням і вихованням у широкому сенсі.

Провідною тенденцією є якість освіти та засоби її досягнення. У цьому контексті значна увага приділяється розробці та обґрунтуванню індикаторів якості діяльності закладу освіти. Наприклад, оцінка результатів учнів, система взаємодії вчителів і учнів, джерела фінансування, соціальне середовище. Успішним вважається заклад освіти за умов: узгодженої діяльності, реалізації чітких завдань, інтеграції змістового забезпечення; діяльного навчання (навчання на дослідженнях), виконання максимально наближених до життя, професійної діяльності завдань, узгодженого педагогічного управління, систематичного вдосконалення кваліфікації педагогів і їх готовність працювати в команді, виконання правил і розпоряджень, співпраці з батьками, громадськістю, місцевими органами управління.

Нові завдання щодо освіти «європейського виміру» трансформуються в оновлені критерії та курикулуми: концепція та цінності; особливості організації процесу навчання; адміністрування, освітня політика, середовище, професіоналізм вчителів; взаємодія з спільнотами та різними соціальними й державними інституціями, культура школи. На підставі аналізу вищенаведеного, зауважимо, що якість освіти визначається як результат трьох взаємопов'язаних чинників: освіченості вчителя, системи роботи закладу освіти, соціально-культурного оточення.

До внутрішніх викликів щодо обґрунтування нових стратегій педагогічної освіти в Україні відносимо такі: суспільні запити на педагога, здатного й готового підготувати фахівця з інноваційним мисленням. Суспільні потреби реалізації політичних, економічних, наукових проектів зумовлює розроблення та впровадження нових стандартів освіти. Реалізація концепції нової української школи зумовлює уточнення нових стратегій і критерій якості підготовки сучасного вчителя.

Нові стратегії педагогічної освіти. У сучасному науковому дискурсі мають місце суперечливі тенденції моделі сучасної педагогічної освіти. Дискутуються, насамперед, питання щодо місця педагогічних традицій та інновацій у царині педагогічної освіти.

Вивчення особливостей розвитку педагогічної освіти України попередніх періодів дає підстави зробити висновок про те, що ця проблема не нова. У роки зламу освітніх систем у руслі політичних, економічних і соціальних змін питання про те чи заслуговують педагогічні традиції ввійти в один ранг із тими ідеями, що були зумовлені новими метою, завданнями підготовки педагогів. Варто зауважити, що освіта загалом є дуже чутлива до всіх змін, вона й сама є продуктом розвитку суспільства (цивілізації). Достатньо поширеною серед педагогічного загалу є позиція: «На колісниці минулого в майбутнє не приїдеш». Мають право на існування міркування щодо бережливого ставлення до педагогічної традиції, що становить складову гуманітарної культури України. У цій царині своє важливе слово ще мають сказати дослідники з історії педагогіки.

Вразливою сферою педагогічної освіти є педагогічна теорія. З огляду на традиції в царині педагогіки - вони є квінтесенцією філософських ідей (філософія серця Г. Сковороди й П. Юркевича), культурної спадщини родинного виховання, доробку цілої плеяди українських педагогів: Г. Ващенка, О. Духно - вича, С. Русової, С. Сірополка, В. Сухомлинського, К. Ушинського. Однак поза увагою дослідників ще залишаються фундаментальні аспекти: закономірності педагогічних процесів і явищ, принципи, що відповідають сучасним меті, завданням освіти. Здебільшого в кандидатських і докторських дисертаціях досліджують окремі аспекти підготовки вчителя до виконання певних професійних дій. Поза увагою сучасних дослідників залишаються ті питання, що власне визначають особистісні та професійні, культурні сенси, критерії якості педагогічної освіти.

Педагогічна теорія має формувати засобами наукового аналізу основи майбутньої педагогічної практики: теорія й практика мали б функціонувати в системі. Варто розуміти, що педагогічна освіта в Україні як і загалом система освіти розвивається в умовах розбудови державності на демократичних цінностях. Тому означені вище суперечності є закономірні.

З іншого боку, міжнародні зв'язки українських університетів, грантові програми з міжнародною участю засвідчують інтерес до існуючої в Україні системи освіти (педагогічної). Інтерес українських ВНЗ до міжнародної партнерської співпраці лежить у площині обміну ідеями, фахівцями, технологіями та участі у спільних проектах щодо розв'язання технологічних та інших завдань, вивчення досвіду організації освітнього процесу (Андрущенко, 2007).

Поєднання науки й освіти. Інноваційний розвиток педагогічної освіти у руслі європейських (Болонських) домовленостей ґрунтується на збільшенні частки науки. Сучасний викладач ВНЗ - це вже не транслятор готової «єдино правильної» інформації, знань і способів їх досягнення в навчальному процесі. Минув той час, коли студенти переписували відомі всім думки класиків, однак не долучалися до аналізу, формування власної ціннісної позиції. Прикладом реалізації сучасних підходів до педагогічної освіти, зокрема, організованого навчання на дослідженнях, може слугувати системна інноваційна діяльність викладачів і студентів у Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Впроваджуються в освітній процес проекти: «Початкова школа: освіта для життя»; «Міжнародна науково-дослідницька мережа з вивчення та розробки нових технологій і методів для інноваційної педагогіки в галузі ІКТ, електронного навчання та міжкультурних компетентностей (IRNet)»; «Компетенції викладача вищої школи в добу змін»; модуль «Якість вищої освіти та експертний супровід її забезпечення: рух України до Європейського Союзу» програми «Еразмус +: Жан Моне» («Діючі наукові проекти Київського університету імені Бориса Грінченка»).

Студіювання практики означеної проблеми дає підстави стверджувати наявні позитивні зрушення щодо організації процесу навчання на дослідженнях. Певний досвід напрацьовано в класичних університетах (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені І. Франка) та педагогічних: Київський національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка).

Вважаємо зазначити, що у Київському університеті імені Бориса Грінченка (кафедра педагогіки та психології) у процесі вивчення навчальної дисципліни «Педагогіка», «Психологія» студенти долучаються до наукових пошуків і підготовки проектів, що мають як нові знання, так і практичну значущість («Кафедра педагогіки та психології Київського університету імені Бориса Грінченка»). Навчання на дослідженнях, що реалізується в міждисциплінарних, міжвузівських, міжнародних проектах є резервом сучасної педагогічної освіти в Україні. Особистісна пошукова діяльність майбутнього педагога в сфері культури формує загальну (культурну) компетентність, що підтверджує викладені вище думки: важливо створювати освітнє середовище університету умови щодо особистісно - професійного зростання фахівця.

Внутрішні та зовнішні виклики щодо розбудови професійно-педагогічної освіти України є визначальними в обґрунтуванні її нової стратегії. У контексті європейського виміру нова стратегія професійно-педагогічної освіти спрямована на подолання існуючих суперечностей між новими суспільними реаліями та станом практики. Професійно-педагогічна освіта не повинна йти у фарватері суспільних процесів, а має випереджувати їх. З огляду на це, нова освітня стратегія визначає фундаментальну та практико зорієнтовану складову, що становлять підґрунтя особистісно - професійного розвитку фахівця. Модель освіти має відповідати як особистісним, так і національним та міжкультурним потребам. На часі розроблення курикулуму та технологічного забезпечення нової системи професійної педагогічної освіти в Україні.

Література

педагогічний освіта професійний навчальний

1. Алексєєнко Т.Ф., Аніщенко В.М., Балл Г.О. Біла книга національної освіти України. Київ, 2010. 342 с.

2. Андрущенко В.П. Українська педагогічна освіта в європейському просторі: збірник наукових праць до 15-річчя АПН України у 5 томах. Том 4. Педагогіка і психологія вищої школи. Київ: «Педагогічна думка», 2007. 440 с.

3. Гриневич Л., Елькін О., Калашнікова С. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи, 2016. 40 с. URL: http://mon.gov.ua/%D0% 9D % D0% BE % D0% B2% D0% B8% D0% BD % D0% B8% 202016/12/05/konczepcziya.pdf (дата звернення: 28.10.2017).

4. Десятов Т.М. Вища педагогічна освіта України в контексті світових глобалізаційних процесів: порівняльний аналіз: монографія. Київ: Арт Економі, 2014. 151 с.

5. Діючі наукові проекти Київського університету імені Бориса Грінченка. URL: http://kubg.edu.ua/ informatsiya/naukovtsyam/diiuchi-proekty.html. (дата звернення: 25.10.2017).

6. Кафедра педагогіки та психології Київського університету імені Бориса Грінченка. URL: http://pi.kubg. edu.ua/struktura/kafedry-instytutu/kafedra-pedahohiky/pro-kafedru.html. (дата звернення: 25.10.2017).

7. Концепція Нової української школи. Міністерство освіти і науки України. URL: http://mon.gov.ua/ activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016 (дата звернення: 28.10.11).

8. Огнев'юк В. Освіта та конкурентоспроможність суспільства. Освітологія. 2016. №5. С. 37-44. doi: 10.28925/2226-3012.2016.5.3744

9. Сисоєва С. Компетентнісно зорієнтована вища освіта: формування наукового тезаурусу. Компетентніс - но зорієнтована освіта: якісні виміри: монограф. К: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. 2015. С. 18-45.

Размещено на Allbest.ru