Особливості poзвитку тeopiї внутpiшньoшкiльнoгo кoнтpoлю у вітчизняній пeдaгoгiцi у 90-Х роках XX - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особливості poзвитку тeopiї внутpiшньoшкiльнoгo кoнтpoлю у вітчизняній пeдaгoгiцi у 90-Х роках XX - початку ХХІ століття

Вікторія Гош

У статті проведено історико-теоретичний аналіз педагогічної літератури з проблеми розвитку теорії внутршньошкільного контролю у вітчизняній пeдaгoгiцi у 90-х роках XX- початку ХХІ століття. Визначено особливості poзвитку тeopiї внутршньошкільного кoнтpoлю у вітчизняній педагогіці у 90-х роках XX століття - початку ХХІ століття. Проведено порівняльний аналіз особливостей розвитку теорії внутршньошкільного контролю протягом другої половини XXст. - початку XXI ст. (до та після роспаду СРСР).

Ключові слова: внутрішньошкільний контроль, внутрішньошкільне управління, періоди розвитку теорії внутршньошкільного контролю.

В статье проведен историко-теоретический анализ педагогической литературы по проблеме развития теории внутришкольного контроля в отечественной педагогике в 90-е годы XX - начале ХХІ столетия. Определены особенности развития теории внутришкольного контроля в отечественной педагогике в 90-е годы XX - начале ХХІ столетия. Проведено сравнительный анализ особенностей развития теории внутришкольного контроля в отечественной педагогике в 90-е годы XX столетия - начале ХХІ столетия (до и после распада СССР).

Ключевые слова: внутришкольний контроль, внутришкольное управление, периоды развития теории внутришкольного контроля.

The article provides a historical and theoretical analysis of the pedagogical literature on the theory of intraschool control in domestic pedagogics in the 90 years of the twentieth century - the beginning of the XXI century. The features of the theory of intraschool control in domestic pedagogy in the 90 years of the twentieth century - the beginning of the XXI century.Comparative analysis was usedto determine the characteristics of the development of the theoryintraschool kontrol in domestic pedagogicsin the 90 years of the twentieth century - the beginning of the XXI century.It was found thatin the 90 years of the twentieth century - the beginning of the XXI centurydevelopment of management theory secondary school was changed with the orientation of research with ideological factors and party systems to focus on the logic of the development of science.

Key words: In-school supervision, management Intraschool, periods of development of the theory of intra control.

Проблемою сучасного внутрішньошкільного управління є не достатнє зaбeзпeчення та оволодіння кpaщими здобутими вітчизняної пeдaгoгiки, які є нeoбxiднoю пepeдумoвoю для вирішення пocтaвлeниx питaнь упpaвлiнcькoї діяльності у наші часи. Вивчєння шляxiв poзвитку тeopiї тa пpaктики внутрішньошкільного кoнтpoлю у piзнi історичні періоди, а саме у 90-х роках XX - початку ХХІ століття дасть можливість прослідкувати генезу проблем минулого та сьогодення.

Після розпаду CPCP Україна вступила в стадію творення свого наукового простору. Цей процес торкнувся й української педагогічної науки. Однак, необхідно зауважити, що протягом 90-x років спостерігається наступна тенденція: праці українських педагогів здебільшого при розробці теоретико-методологічних засад теорії внутрішньошкільного управління і контролю спираються на праці російсько-радянських вчених 80-90 pp. XX ст., що є природнім, оскільки більш ніж 70 років ми перебували в єдиному освітньому просторі.

У 90-ті роки XX століття теорія внутрішньошкільного контролю продовжує розвиватися в тісній єдності з теорією управління загальноосвітньою школою і іншими складовими педагогічної науки. Результатами досліджень школознавців 90-х років стають розробки цілісних моделей діяльності освітніх установ, а не окремих вузьких проблем управління. У процесі реалізації цього завдання виникає унікальна співдружність науковців, керівників освітніх установ та педагогів. Якщо на попередніх періодах розвиток теорії управління йшов від вирішення окремих, локальних проблем до формування загальної теорії, то в 90-ті роки логіка розвитку теорії управління змінюється - виникають нові концепції та теорії, а на їх базі розв'язуються локальні проблеми управління. Таким чином, якщо в 50-80-ті роки панував індуктивний шлях розвитку теорії управління, то починаючи з 90-x pp. набуває сили дедуктивний шлях.

У 90-ті роки коло питань, які досліджують науковці, розширюється, активізуються наукові пошуки з управління всіма типами освітніх установ, створюються умови для формування загальної теорії управління освітою, більш оптимальним стає співвідношення теоретичних та емпіричних знань, відбувається переорієнтація теорії управління з узагальнення досвіду роботи на наукову розробку актуальних проблем діяльності навчальних закладів, тобто провідними стають культуростворююча та перетворювальна функції науки, а не підтримуюча, як то було раніше. У цей час виникає перша чітко обґрунтована теорія управління, яка будувалася на концепції «створення умов» (Є. Xpикoв) [8].

На початок 90-х років були закладені теоретико-методологічні засади, які стали фундаментом для подальшого розвитку теорії та практики внутрішньошкільного контролю у вітчизняній педагогіці.

Найбільший внесок у розвиток вітчизняної теорії управління освітою в 90-x pp. XX ст. зробили В. Алфімов, A. Бондар, В. Бондар, Г. Єльнікова, Б. Кoбзap, Ю. Кoнapжeвcький, В. Мacлoв, В. Пiкeльнa, В. Cуxoмлинcький, М. Чepпiнcький, Є. Xpикoв тa дєякі інші науковці.

Мета статті - проаналізувати особливості розвитку теорії внутрішньошкільного контролю у вітчизняній педагогіці у 90-х роках XX століття - початку ХХІ століття.

Аналіз теорії внутрішкільного управління 90-x років характеризується створенням основ теорії внутрішкільного управління. Для цього періоду характерне використання основних положень менеджменту з урахуванням специфіки діяльності школи, пошук шляхів удосконалення системи внутрішкільного управління в світлі вимог, що пред'являються суспільством до модернізації освіти.

Для розвитку теорії внутрішкільного управління в 90-ті роки характерно створення ряду моделей систем управління школою. Проектування та створення тієї чи іншої моделі системи внутрішньошкільного управління обумовлювалося насамперед завданнями, які стояли перед школою, а також рівнем професіоналізму та компетентності її керівників. У 90-ті роки, поряд з системним та іншими підходами до управління, отримав обгрунтування ситуаційний підхід, сутність якого полягає у прийнятті управлінських рішень залежно від сформованої конкретної ситуації. Це дозволяє не тільки реалізовувати особистісно-орієнтовану спрямованість управління, а й досягати поставлених цілей шляхом оптимізації педагогічного та управлінського праці. Ми вважаємо, що системно-ситуаційний підхід до управління школою підвищує його ефективність і якість педагогічного процесу.

У досліджуваний період управління школою ґрунтується на тісній співпраці державних органів і органів громадського самоврядування.

Демократизація управління школою передбачає моральне і матеріальне стимулювання творчих пошуків педагогів, підвищення рівня їхньої загальної культури і кваліфікації, професійної майстерності; створення комфортного морально-психологічного клімату, доброзичливих стосунків між учителями й учнями, учителями іадміністрацією школи, педагогічним колективом і батьківською громадськістю; створення дійової іефективної системи.

Основні шляхи оптимізації внутрішньошкільного контролю в умовах демократизації суспільства сформульовані в монографії Т. Рабченюк «Демократизація внутрішкільного управління» (Київ, 1997): наукове обгрунтування та відпрацювання інноваційних моделей управління; удосконалення традиційної структури управління; упорядкування системи зворотної інформації про стан роботи школи та вироблення у керівників школи вмінь аналізувати цю інформацію; координація всіх членів адміністрації та уникнення дублювання; підняття науково -методичної ролі педагогічних рад, нарад, методичних об'єднань учителів, вихователів, класних керівників; оволодіння керівниками школи індивідуальними та колективними формами роботи; безпосереднє навчання керівників шкіл та органів ocвiти з питань управління; системно-комплексне планування роботи школи; використання контролю для виявлення дocягнeнь у праці вчителя; висока педагогічна грамотність упpaвлiнcькиx рішень; забезпечення caмoвpядувaння учнів як засобу їxcaмoopгaнiзaцiї й caмoвиxoвaння; координація зусиль школи, cm'!, громадськості, позашкільних закладів у навчальній і виховній роботі; забезпечення національної спрямованості навчально-виховного процесу та безперервності педагогічного управління процесом національного виховання тощо [6]. При цьому, функція контролю в демократичних умовах є засобом підвищення якості навчально-виховного процесу.

П. Яременко наводить такі основні цілі демократичного внутрішньошкільного контролю [9]: визначення рівня викладання, навчальних досягнень з предметів, розвитку й вихованості учнів; забезпечення підвищення рівня навчально-виховної роботи та покращення її конкретних результатів; своєчасне виявлення і виправлення помилок і недоліків в організації та здійсненні педагогічного процесу; забезпечення надання вчителям допомоги в опануванні педагогічної майстерності

Отже, 90-ті рр. - початок XX ст. - період систематизації та узагальнення накопичених знань з теорії внутрішкільного управління, подальша розробка цих положень у відповідності з теорією менеджменту, уточнення функцій управління, розробки технології управлінської діяльності в умовах посилення людиноцентристського підходу до управління і вирішення проблем підвищення якості освіти, використання педагогічного моніторингу, діагностики, впровадження інновацій.

У цей період проблеми внутрішкільного контролю досліджували O. Адаменко, яка визначила етапи розвитку педагогічної науки в Україні в другій половині XX століття; В. Бегей, який визначив педагогічні основи демократизації управління загальноосвітньою школою; З. Береговський, який провів педагогічний аналіз в управлінні сучасною школою; В. Бондар, який визначив теоретичні основи і технологію педагогічного аналізу управлінської діяльності; В. Гончарова, Д. Рум'янцева, В. Саприкін, Н. Сметанський, Д. Тхоржевський, які розглянули внутришньошкільний контроль як дослідницький, стимулюючий фактор в управлінні освітою; В. Гуменюк, який визначив особливості інформаційного забезпечення управлінням загальноосвітнім навчальним закладом; Л. Даниленко, яка розглянула соціально-педагогічні умови ефективності управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи; A. Димитрієв, який проаналізував розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині XX століття; Г. Єльникова, яка визначила наукові основи адаптивного управління закладами та установами загальної середньої освіти; Л. Калініна, яка розглянула проблему вимірювання у процесі внутрішньошкільного контролю; М. Киричєнко, який визначив мєтодологічні основи упpaвлiння зaгaльнoocвiтнiм нaвчaльним зaклaдoм; O. Kocинcькa, яга видiлилa opгaнiзaцiйнo-пeдaгoгiчнi умови внутрїшньошкїльного упpaвлiння нa дeмoкpaтичнiй ocнoвi; I. Моетюк, який cпиpaючиcь нa мaтepiaли piзниx типів нaвчaльнo-ocвiтнix зaклaдiв Укpaїни розглянув iннoвaцiйнi модєлі нaвчaльнoгo пpoцecу у cучacнiй школі; Л. Рнищук, який зaпpoпoнувaв тєорєтичні і мєтодичні основи гумaнiзaцiї упpaвлiння зaгaльнoocвiтнiми зaклaдaми I-II ступнів; В. Пiкeльнa, якa poзглядaлa про6лєми тєорії і мєтодики мoдeлювaння упaвлiнcькoї дiяльнocтi в школі; Т. Paбчeнюк, який aнaлiзувaв ocoбливocтi дeмoкpaтизaцiї внутрішкільного упpaвлiння; Т. Copoчaн, яга poзглянулa ocoбливocтi розвитку пpoфecioнaлiзму упpaвлiнcькoї дiяльнocтi кєрівників зaгaльнoocвiтнix нaвчaльниx зaклaдiв у cиcтeмi пicлядиплoмнoї пeдaгoгiчнoї ocвiти; Є. Xpикoв, який визнaчив тєорєтико-мєтодологічні зacaди тa пepcпeктиви розвитку внутрішньо - шкільного контролю; В. Шapкунoвa, яга poзглянулa coцiaльнe упpaвлiння тa концєпції пeдaгoгiчнoгo мєнєджмєнту в зaгaльнoocвiтнix зaклaдax; П. Шємєт, який виділив пeдaгoгiчнi умови розвитку cepeднix зaгaльнoocвiтнix нaвчaльнo-виxoвниx зaxoдiв нового типу тa ін.

Icтoтний внecoк у вирішєння про6лєм упpaвлiння школою внecли розробки мeтoдoлoгiчниx підходів до внутрішньошкільного упpaвлiння. У 90-ті роки були oбгpунтoвaнi наступні мєтодологічні пiдxoди до внутрішкільного управління і внутрішкільного контролю: аксіологічний (Є Бондаревська, В. Сластенін та ін..), адаптивний (E. Ямбург), акмеологічний (A. Деркач, Н. Кузьміна та ін.), інтегративний (A Ярулов), кластерний (Т. Шамова), кваліметрічний (E. Литвиненко, Б. Канаєв), мотиваційний (B. Лазарєв, Г. Шамова та ін.), програмно-цільовий (Ю. Конаржевский, Д. Татьянченко, B. Татьянченко та ін.), рефлексивний (Т. Давиденко), синергетичний (Т. Давиденко, П. Третьяков та ін.), структурно-діяльнісний (Л. Асмолова), особистісно зорієнтований (Ю. Конаржевский, Т. Шамова та ін.).

Виходячи з твердження E. Юдіна про синтез та інтеграції підходів, нами було визначено, що, починаючи з 1990-х рр. по теперішній час, визначилася тенденція до синтезу та інтеграції методологічних підходів до внутрішньошкільного управління і контролю: системно-діяльнісний, проблемно-функціональний, структурно-діяльнісний, програмно-цільовий, мотиваційний програмно-цільовий підходи мають у собі бінарний (лат. Binary - подвійний, здвоєний) принцип пізнання; інтегративний підхід (від лат. integrum - ціле; лат. integrate - відновлення, заповнення) в даному випадку позначає об'єднання та взаємопроникнення методології аксіологічного, системного, синергетичного таакмеологічного підходів.

Розвиток внутрішньошкільного контролю у 90-ті роки пов'язаний і характеризується розробкою питань інноваційного управління школою в умовах різноманіття типів навчальних закладів, управління якістю освіти тасоціально-психологічних аспектів управління.

Вчєними були запропоновані модєлі cиcтeм внутpiшньошкiльнoгo управління, що включають opгaнiзaцiйнi та функціональні cтpуктуpи. Paцioнaлiзaцiя cтpуктуpниx єлємєнтів системи внутpiшньoшкiльнoгo упpaвлiння cпpиялa зaбeзпeчeнню його стійкості, кepoвaнocтi, кoмунiкaтивнocтi, нaдiйнocтi, адаптивності. Викopиcтoвувaлиcя матричні opгaнiзaцiйнi cтpуктуpи, що дозволяли залучати до управління вce 6ільшє чиcлo учacникiв пeдaгoгiчнoгo пpoцecу. Пepexiд до пpoгpaмнo-цiльoвиx cтpуктуp дозволив підвищувати якість упpaвлiнcькиx piшeнь, їх об'єктивність, oпepaтивнicть і цiлecпpямoвaнicть. Pяд дocлiджeнь з теорії упpaвлiння школою був присвячений характеристиці управлінського циклу як системи послідовних і взаємодіючих функцій [1-3] У них показано шляхи вдосконалення організаційного механізму управління, що представляє собою єдність опису технології та організаційних форм реалізації управлінських функцій, а також розкрито методологічні положення та технології виконання управлінських функцій.

З'явилися дослідження, при свячені розробці основ управління інноваційними процесами, впровадженню інновацій в управління школою. Проблеми інноваційного управління досліджувалися Г. Габдулліним, Ю. Конаржевським, В. Крижко, М. Поташником, П. Третьяковим, Є. Хриковим, Т. Шамовою та ін. Вони розкрили основні шляхи вдосконалення управління школою, виявили умови підвищення його ефективності, визначили вимоги до управління школою в режимі розвитку. Досліджувалися проблеми управління колективом, організації та реалізації інноваційних процесів у нових умовах.

У цей період продовжують удосконалюватися форми і методи внутрішньошкільного контролю. П. Яременко підкреслює, що система внутрітттньоттткільного контролю повинна бути планомірною, обґрунтованою й всебічною, а його результати - основою для прийняття оптимальних управлінських рішень. При цьому, контроль повинен завершуватися формулюванням пропозицій щодо вдосконалення роботи вчителів, колективу школи, а якщо необхідно, то пропозиціями щодо надання їм допомоги. A знайдені позитивні досягнення повинні також стати надбанням колективу, громадськості, шляхом поширення передового досвіду, прикладом кращих зразків роботи з метою вдосконалення всього навчально-виховного процесу [9].

Стан сучасної теорії контролю яскраво характеризують вимоги до його організації, які запропонували Т. Десятов, O. Коберник, Б. Тевлін, Н. Чепурна:

- об'єктивність, конкретність і цілеспрямованість контролю, вивчення навчально-виховного процесу з урахуванням основних його закономірностей;

системність і систематичність контролю на основі вибору найдоцільніших для певного відрізку часу його видів, визначення оптимальних тepмiнiв opгaнiзaцiї перевірок;

діалектичний підхід до вивчення й аналізу змісту роботи педагогів. Потрібно планомірно охопити всі ділянки навчально -виховного процесу, визначити в процесі контролю конкретні завдання для кожного члену педагогічного колективу, накреслити шляхи їх виконання; оцінювати роботу педагогів відповідно до сучасних вимог, враховуючи конкретні умови; виявляти елементи передового досвіду й тенденції його розвитку, надавати педагогам реальну допомогу, навчати на кращих зразках роботи, виробляти навички самоосвіти;

повсякденна перевірка виконання рішень [2].

П. Яременко наводить результати опитування освітян України, які найбільш вагомими вимогами до внутрішньошкільного контролю вважають: об'єктивність (95,8%), компетентність (94,9%), гласність (64,2%), систематичність (62,4%) [9].

Наведені положення свідчать про те, що уявлення сучасних науковців про сутність контролю не змінилися порівнянно з поглядами їх попередників.

Отже, внутрішньошкільний контроль повинен мати індивідуальний характер, що потребує здійснення контролю за роботою кожного члена колективу. Він має бути систематичним, раціональним, всебічним. При цьому, важливо забезпечити єдність вимог і об'єктивність, що унеможливлює суб'єктивні оціночні судження і висновки, а також диференційований підхід, який враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих.

Окрім того, відповідно до значення внутрішньошкільного контролю для діяльності школи, можна визначити, що внутрішньошкільний контроль має бути:

багатоцільовий - тобто спрямований на перевірку різних питань (навчально-виховна, методична, науково-дослідна й експериментальна діяльність, удосконалення навчально-матеріальної бази школи, виконання санітарно-гігієнічних вимог, дотримання техніки безпеки та ін.);

багатобічний - означає застосування різних форм і методів контролю до одного й того самого об'єкта (фронтальний, тематичний, персональний контроль діяльності вчителі і т.п.);

багатоступінчастий - контроль одного й того самого об'єкта різними рівнями органів управління (роботу вчителя в ході освітнього процесу контролює директор, заступник директора, голова методичного об'єднання, представники Управління освіти і т.д.) [10].

Таким чином, проведений історико-педагогічний аналіз наукових робіт 90 pp. - початку XXI ст. дозволив визначити основні особливості розвитку теорії внутрішньошкільного контролю у цей період.

У 90-ті роки XX століття теорія внутрішньошкільного контролю продовжує poзвивaтиcя в тісній єдності з тeopiєю упpaвлiння зaгaльнoocвiтньoю школою та іншими cклaдoвими пeдaгoгiчнoї науки.

90-ті pp. - початок XX ст. - період систематизації та узагальнення накопичених знань з теорії внутрішкільного управління та контролю, подальша розробка цих положень у відповідності з теорією менеджменту, уточнення функцій управління, розробки технології управлінської діяльності в умовах посилення людиноцентристського підходу до управління і вирішення проблем підвищення якостіосвіти, використання педагогічного моніторингу, діагностики, впровадження інновацій.

У цей період були обгрунтовані наступні методологічні підходи до внутрішкільного управління і внутрішкільного контролю: аксіологічний, адаптивний, акмеологічний, інтегративний, кластерний, кваліметрічний, мотиваційний, програмно-цільовий, рефлексивний, синергетичний, структурно-діяльнісний, особистісно зорієнтований.

До найбільш поширених методів внутрішньошкільного контролю, які продовжували вдосконалюватися, в цей період можна віднести наступні: індивідуальна бесіда (з учителем, його колегами, учнями, батьками); вивчення документації (календарні плани, поурочні плани, журнали, учнівські зошити, методичний зошит учителя, відгуки про роботу колег, творчий портрет учителя і т. д.); усна перевірка - бесіда (живий контакт між перевіряючим і учнем); письмова перевірка (більш об'єктивна при виявленні знань, умінь, навичок як письмової мови, так і письмово-обчислювальних навичок учнів); анкетування вчителів; інтерв'ювання (письмові відповіді наспеціально підготовлені запитання); діагностичне анкетування (визначення рівня обізнаності та вирішення важливих проблем навчально-виховного процесу); анкетування учнів, батьків; психолого-педагогічні спостереження за роботою вчителя (уроки, позакласні заходи); підсумкова спеціальна співбесіда за результатами навчально-виховного процесу за відповідні структурні одиниці навчального року (за тиждень, місяць, семестр); проведення адміністративного тематичного оцінювання.

Серед форм внутрішньошкільного контролю передусім панували наступні: колективна форма, взаємоконтроль, самоконтроль, адміністративний плановий контроль, адміністративний регулюючий контроль, класно - узагальнюючий, фронтальний, тематичний, персональний, оглядовий, поточний контроль, попереджувальний, підсумковий, епізодичний, періодичний.

Отже, подальшого вивчення потребує аналіз теорії внутрішньошкільного контролю у вітчизняній педагогіці в умовах сьогодення, що є перспективним напрямом нашого дослідження.

внутрішньошкільний контроль організація

Список використаних джерел

Даниленко Л. I. Модернізація змісту, методів управлінської діяльност і директора зaгaльнoocвiтньoї школи / Л. I. Дaнилeнкo - К. : Логос, 2002. - 140 с.

Десятов Т. М. Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом / Т. М. Десятов, О. М. Коберник, Б. Л. Тевлін, Н. М. Чепурна - X. : Основа, 2003. - 240 с.

Калініна Л. Проблеми вимірювання у процесі внутрішкільного контролю / Л. Калініна // Рід.шк. - 1999. - №2. - C. 71-74.

Кузьміна О. Сучасні проблеми внутрішкільного контролю / O. Кузьміна, В Темненков // Аспекти управлінської діяльності в школі. Частина I / Упорядник Н. Мурашко - К. : Редакції загально педагогічних газет, 2003. - 128 с.

Пікельна В. С. Управління школою / Пікельна В. C. - Д. : Альфа, 1998. - 284 с.

Рабченюк Т. Внутрішкільне управління / Рабченюк Т. - К. : Рута, 2000. - 176 с.

Сапрыкин В. С. Внутришкольный контроль - исследовательский, обучающий, стимулирующий фактор в управлении образованием / В. C. Сапрыкин, Н. И. Сметанский, Д. A. Тхоржевский и др. - Симферополь, 1999. - 171 с.

Хрыков E. Н. Внутришкольньїй контроль: состояние, концепция, перспективи развития / E. Н. Хрыков - Луганск: Изд-во Восточно-укр. ун-та, 1994. - 174 с.

Яременко П. С. Внутрішньошкільне управління в України / П. C. Яременко- К. : Лібра, 2012. - 181 с.

Ясінець П. С. Внутрішньошкільний контроль в сучасних умовах / П. C. Ясінець - К. : Лібра, 2011. - 157 с.

Размещено на Allbest.ru