Проблемні ситуації як метод формування екологічної компетенції старших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблемні ситуації як метод формування екологічної компетенції старших дошкільників

Н.М. Горопаха

У статті розкривається питання формування екологічної компетенції дітей дошкільного віку, обґрунтовуються педагогічні умови застосування проблемних ситуацій в екологічній освіті старших дошкільників. При цьому екологічна освіта розглядається як основа нової моделі освітньої системи -- освіти для сталого розвитку. Автор доводить, що проблемні ситуації можуть бути ефективними у формуванні екологічного мислення та екологічно доцільної поведінки дошкільників за дотримання таких педагогічних умов: підвищення рівня теоретичної та методичної готовності вихователів до застосування у роботі з дітьми проблемного навчання, сформованість у дошкільнят дослідницьких умінь, вдале поєднання проблемних ситуацій з традиційними методами ознайомлення дітей з природою, використання ігрової форми створення проблемних ситуацій.

Ключові слова: екологічна компетенція, екологічна освіта, правила поведінки в природі, проблемне питання, проблемно-ігрова ситуація, сталий розвиток.

Вступ

Педагогіка розглядає природу як один з основних і надзвичайно важливих засобів впливу на дитину, який слугує її розвитку та вихованню. Саме природа є тим найпершим матеріалом, на основі якого починає формуватись багатогранна особистість. Дуже важливо, щоб уже з перших років життя маленька людина відчувала свою єдність з природою, навчилася черпати цілющу силу з цього джерела для свого фізичного, духовного, психічного здоров'я. Систематичне спілкування дошкільнят з природою сприяє вихованню емоційно-позитивного, турботливого ставлення до неї. Діти навчаються бачити красу природи, милуватися нею, розуміти неповторність навколишнього світу. На цій основі виникають патріотичні почуття, зміцнюється прагнення охороняти та примножувати багатства природи. Спілкування з природою важливе й для розумового виховання дітей, адже саме природа є основним джерелом знань дошкільника, його сенсорного та інтелектуального розвитку.

Нині особливої актуальності набуло екологічне виховання підростаючого покоління, що привело до надання екологічного спрямування усій роботі з ознайомлення дошкільників з природним довкіллям. Як зазначається у Базовому компоненті дошкільної освіти, головною метою ознайомлення дітей з природою є формування їх природничо-екологічної компетенції (Богуш А.М. та ін., 2012). Вона виявляється у знаннях і переконаннях, ціннісних орієнтирах щодо навколишнього середовища та практичних природоохоронних уміннях і навичках. На дошкільний вік припадає надзвичайно важливий етап формування у дитини первісних уявлень про природу, вироблення емоційно-позитивного ставлення до неї, усвідомлення себе як частини природи, яка існує у нерозривній єдності з іншими компонентами довкілля.

Сьогодні все більше країн долучається до реалізації концепції сталого розвитку, філософською основою якої є біоцентризм, тобто розуміння того, що людина -- особлива, розумна, але все ж таки тільки частина природи, існування якої поза природним оточенням неможливе. Дослідники підкреслюють, що екологічна освіта має розвиватися випереджальними темпами, оскільки вона може стати основою нової моделі освітньої системи як необхідного елемента переходу сучасної цивілізації до сталого розвитку (Каверін О.В., Массеров Д.О., 2014, с. 46). Екологічна освіта повинна охоплювати всі рівні, починаючи від дошкільного закладу і закінчуючи післядиплом- ною освітою та освітою дорослих. Вчені також зазначають, що освіта для сталого розвитку має складний міждисциплінарний характер, який вимагає поєднання традиційних освітніх методів з активними методами, як-от: імітаційні ігри, ігрові методи створення команд, робота в малих групах, ділові ігри (Каверін О.В., Массеров Д.О., 2014, с. 50) тощо.

Метою статті є обґрунтування педагогічних умов застосування проблемних ситуацій в екологічній освіті дітей старшого дошкільного віку.

Результати теоретичного аналізу проблеми

У численних дослідженнях (О. Білан, Н. Горопахи, В. Зебзеєвої, Л. Іщенко, Н. Кот, Н. Лисенко, Л. Лупійко, В. Маршицької, С. Ніколаєвої, З. Плохій, Н. Рижової, Г. Тарасенко та ін.), проведених в останні десятиріччя, уточнено завдання екологічного виховання дошкільнят, визначено зміст та основні форми і методи роботи з дітьми. Аналіз наукових досліджень підтверджує думку (Горопаха Н.М., 2011, с. 35), що на сьогодні склалося принаймні три підходи до вибору змісту екологічної освіти в дошкільному закладі (натуралістичний, гуманістичний та практична екологія). Сучасні програми дошкільної освіти (наприклад, Програма розвитку дитини «Я у Світі») та парціальні програми екологічної освіти дошкільнят передбачають формування у дітей системи конкретних екологічних знань, що відображають закономірності існування природи. Насамперед це -- відомості про взаємозв'язок рослин і тварин із середовищем існування, їх пристосування до нього; про життя в угрупованнях, різноманітність видів, зміни у процесі росту та розвитку живих істот; про циклічність природних явищ; про роль кожного із компонентів природи у збереженні екологічної рівноваги тощо. До змісту екологічної освіти входить також розкриття дітям різнобічної цінності природи як джерела матеріальних та духовних сил суспільства, формування уявлень про цілісність природного світу, місце у ньому людини та проблеми, пов'язані з використанням людиною природних багатств і забрудненням навколишнього середовища. Засвоєння дошкільниками такого складного програмового матеріалу неможливе без використання різноманітних форм та методів навчання, в тому числі таких, які ставлять дитину в позицію суб'єкта пізнання, сприяють розвитку пізнавальних здібностей та навчальної діяльності, насамперед проблемно-пошукових методів, яким належить особливе місце в екологічній освіті. Вони слугують для розкриття дітям властивостей об'єктів і явищ природи (елементарні досліди, порівняльні спостереження, моделювання), самостійного виявлення зв'язків та залежностей у природі (мовні логічні завдання, евристичні бесіди, екологічний тренінг), засвоєння екологічної суті правил екологічно доцільної поведінки (проблемно-ігрові ситуації). Та ще більш важливим є те, що в ознайомленні з природою знання -- не самоціль, а необхідна умова для формування ставлення до оточуючого світу, котре повинно мати емоційно-дієвий характер та виражатися у формі пізнавального інтересу до природи, гуманістичних та естетичних переживань у спілкуванні з нею, готовності створювати, примножувати її багатства. З цієї точки зору використання проблемно-пошукових методів також здатне суттєво підвищити ефективність екологічної освіти.

Формування екологічної компетенції дітей дошкільного віку неможливе без значного підвищення розвивальної ефективності навчально- виховних технологій, які застосовуються в екологічній освіті. Вони мають забезпечувати активність дитини у навчанні, адже саме активність є тією ознакою, яка може надати процесу засвоєння знань справді особистісного характеру. Виявити свою активність дитина може через різноманітні види діяльності, в тому числі і через пізнавальну діяльність, якій притаманний особливий вид активності -- пізнавальна активність. Власна пізнавальна активність дитини створює умови, без яких неможливий перехід від споглядання природи до її охорони. Засвоєння екологічних знань (як і будь-якого іншого складного навчального матеріалу) потребує від дошкільнят не просто запам'ятовування, а глибокого усвідомлення. Усвідомлення знань -- це завжди активний процес, який вимагає від дитини аналізу того матеріалу, який вона вивчає, самостійного пошуку відповідей на запитання, використання власного досвіду. Така активність, яка виражає нову позицію дитини у пізнанні -- позицію суб'єкта цього пізнання, забезпечується лише при певній організації навчання. Зокрема, ефективним у цьому сенсі є проблемне навчання. Адже якраз у природничому та екологічном у матеріалі педагогові легко відшукати чимало цікавих і доступних для самостійного розв'язання дітьми проблем. Тому ми припустили, що проблемні ситуації можуть бути ефективним методом у формуванні екологічної компетенції старших дошкільників, зокрема екологічного мислення та екологічно- доцільної поведінки, оскільки вони допомагають дітям самостійно встановлювати екологічні взаємозв'язки, вчать аналізувати різноманітні ситуації взаємодії людини з природою, розуміти сутність правил поведінки в природі.

С. Ніколаєва, розкриваючи основні положення розробленої нею педагогічної технології екологічної освіти, наголошує, що впровадження її в практику роботи дошкільних закладів повинно відбуватися одночасно на двох рівнях: організаційно-методичному і навчально-виховному. Перший з названих рівнів спрямований на формування екологічної культури дорослих, які мають здійснювати екологічну освіту дошкільнят та навчання їх відповідним методичним умінням. Науковець зауважує (Ніколаєва С.М., 2000, с. 21), що формування у педагогів екологічної культури, яка не лише складає основу роботи з екологічного виховання дітей, а й виступає важливою складовою їхньої загальної особистісної культури, має включати принаймні три етапи: засвоєння змісту і методів екологічного виховання дітей (вибір програми екологічної освіти, яка найповніше відбиває біоцентричну парадигму, виявлення своєрідності використання в екологічній освіті дошкільників традиційних методів ознайомлення їх з природою тощо); засвоєння науково обґрунтованих навчально-виховних технологій еколого-педагогічної роботи з дітьми різного віку, що побудовані на зрозумілому змісті і здійснюються вже знайомими методами, створення у дошкільному закладі розвивального екологічного середовища (ознайомлення з поданими у методичних публікаціях технологіями екологічної освіти); творче освоєння цих технологій (знаходження своїх прийомів, розробка своїх варіантів втілення визначеного змісту роботи, пристосування технології до своїх соціоприрод- них умов, а в подальшому -- апробація нових нетрадиційних форм та методів екологічного виховання тощо). Виходячи з цієї думки, першою педагогічною умовою ефективного використання проблемних ситуацій у формуванні екологічної компетенції дошкільників ми вважаємо підвищення рівня теоретичної та методичної готовності вихователів до застосування у роботі з дітьми проблемного навчання. Тому педагогів слід ознайомити з сутністю та основними принципами проблемного навчання, а також виробити алгоритм його використання в екологічній освіті дошкільнят.

Виклад основного матеріалу дослідження

У навчально-виховній роботі з дошкільниками ми виходимо з розуміння того, що у формуванні екологічної культури дітей суттєву роль відіграє наявність у них інтересу до природи та активність у пізнанні довкілля. Тому й важливою умовою формування екологічної культури вихователів є активізація їх пізнавального інтересу у самостійній методичній роботі, побудованій таким чином, щоб забезпечити розвиток педагога як творчої особистості, переключення його з репродуктивного типу діяльності на самостійний пошук методичних рішень (Яковлева Г.В., 2013).

Наступною педагогічною умовою використання проблемних ситуацій у формуванні екологічної компетенції дошкільників є врахування того, що нові знання як результат самостійних розмірковувань дитини над пізнавальною проблемою мають ґрунтуватися на раніше засвоєних нею знаннях. Тому проблемно-пошукові методи завжди слід поєднувати з іншими методами пізнання природи (спостереженнями, розповідями, ілюстративним матеріалом). Використовуючи традиційні методи ознайомлення з природою, вихователь не лише закладає необхідну дитині для самостійного розв'язання проблеми базу знань, але й навчає дитину розв'язувати пізнавальну проблему, поступово включаючи до методичного арсеналу керівництва пізнанням природи такі запитання та завдання, які активізують самостійну думку, спонукають до елементарного пошуку, розмірковування. Спочатку це запитання, що вимагають встановлення подібності та відмінності (Чим схожі і не схожі весна і осінь, хвойні та листяні дерева, сніг та лід?) або пов'язані із розмірковуванням, встановленням причинно-наслідкових зв'язків (Чому у качки на лапках є перетинки, а у курки їх немає? Де чистіше повітря: у лісі чи в місті? Чому?). Далі дітей привчають аналізувати власну пізнавальну діяльність та ставлять запитання, що вимагають пояснення способів дії та осмислення отриманих результатів (Як ви дізналися, що цю рослину слід полити? Про що ви дізналися, виконуючи завдання?), привчають до прогнозування результатів дії (Що буде, якщо у воду додати піску? Що станеться, якщо ми профільтруємо забруднену воду?), вимагають підтвердження або спростування висунутих положень прикладами із власного досвіду (Де ми ще бачили такі ж рослини? Чи так само багато птахів прилітало до нашої годівнички того дня, коли було дуже холодно?) тощо.

Слід врахувати також і те, що використання проблемних ситуацій як методу екологічної освіти можливе за умови формування у дошкільнят низки умінь (бачити проблему, аналізувати описану ситуацію, висувати гіпотези щодо шляхів розв'язання проблеми, перевіряти свої твердження, доводити власну думку тощо). Виробити названі уміння допомагають спеціальні розви- вальні вправи (Савенков О.І., 2003), які вихователь може планувати як фронтальні, включаючи до різноманітних занять, а також групові чи індивідуальні у щоденному житті. Так, цікавим варіантом вправи на розвиток уміння бачити проблеми є завдання на занятті з малювання чи інтегрованому занятті «Одна тема -- багато сюжетів»: вихователь пропонує дітям подумати і намалювати якнайбільше сюжетів на одну тему, наприклад «Осінь». Розкриваючи її, можна намалювати дерева із пожовклим листям, гриби, перелітних птахів, збір урожаю, першокласників, які йдуть до школи тощо. Під час прогулянки з підгрупою вихованців можна організувати ігрову вправу «Каруселі»: спочатку дітям потрібно подумки «сісти на каруселі», для цього вони стають в коло, беруться за кінці стрічок, прив'язаних до обруча, який вихователь тримає над головою. Після кожного повного оберту -- «зупинка» в різних екологічних системах, наприклад: в лісі, на луках, у морі. Ця ситуація дає змогу дітям побачити навкруг себе те, що співвідноситься з названою екологічною системою (скажімо, ліс асоціюється з деревами, кущами, які ростуть на майданчику, а, можливо, для когось і з «грибом» пісочниці).

Відзначимо, що ігрова форма є найефективнішою не лише для проведення вправ на розвиток у дітей необхідних для проблемного навчання умінь, але й для власне створення проблемної ситуації, яка ставить дитину перед необхідністю поміркувати над певною екологічною проблемою. В основі проблемної ситуації лєжить проблемне запитання, на яке дітям слід дати відповідь. Запитання можуть бути різноманітними: від встановлення взаємозв'язків у природі (Що більше потрібне рослині -- повітря, сонце чи вода?) до аналізу конкретних екологічних проблем рідного краю (Як врятувати річку Устю? Чи чистим повітрям ми дихаємо?). Щоб надати проблемній ситуації ігрової форми, можна використати для її створення елементи драматизування, при цьому діти уявлять себе на місці того чи іншого природного об'єкта, спробують передати в художній діяльності свої почуття, ставлення до природи. Для прикладу можна запропонувати їм здійснити уявні подорожі по сторінках «Червоної книги», у минуле («До тих тварин, яких вже немає»), скласти «Книгу скарг та пропозицій неживої природи (або рослин та тварин)», перетворитись на добрих чарівників тощо.

Важливим аспектом формування природничо-екологічної компетенції є вироблення у дітей дошкільного віку навичок екологічно вірної поведінки, зокрема навчання малят діяти згідно з відомими їм правилами поведінки у природі. Такі правила можуть бути сформульовані самими вихователями на основі аналізу типових для кожної вікової групи ситуацій, з якими стикаються діти під час прогулянок, екскурсій, працюючи на городі чи у квітнику, доглядаючи за мешканцями куточка природи. Засвоєння дітьми кожного правила має ґрунтуватися на осмисленні його екологічної (моральної) сутності та наслідків, можливих через його порушення. Кращими методами при цьому є такі, які дають змогу поставити дитину перед необхідністю розв'язати певну моральну (екологічну) проблему, самостійно здійснити вибір або оцінку того чи іншого способу поведінки. Засвоєння екологічної сутності тих чи інших правил поведінки у природі найлегше відбувається завдяки емоційному сприйманню та переживанню дитиною наслідків виконання чи невиконання правил поведінки, поданих з допомогою наочних обра- зів-зразків. Таке емоційне переживання виникає тоді, коли вихователю вдається викликати у дітей почуття, співзвучні до тих, які з'являються і у героїв проблемно-ігрової ситуації. Здійснити моральний вибір дітям допомагає сприйняття емоційної реакції вихователя на ситуації виконання та невиконання правила.

Найбільше можливостей для емоційного навіювання вихователь має у такому розігруванні проблемних екологічних ситуацій з участю іграшок чи героїв лялькового театру, у якому вихователь грає самого себе, а діти є не просто глядачами, а учасниками, які співпереживають героям, обговорюють їх поведінку, разом з дорослим шукають виходу із проблемної ситуації. При цьому педагог досягне успіху лише в тому випадку, коли емоційний стан персонажів яскраво виражений і зрозумілий дітям, а сам вихователь демонструє своє емоційне ставлення до поведінки, що відповідає або суперечить моральній нормі. Обов'язковим структурним компонентом проблемної ситуації є бесіда-обго- ворення побаченого, яка повинна завершитись формулюванням конкретного правила поведінки у природі. Особливий ефект досягається в тому випадку, коли у бесіді «беруть участь» ігрові персонажі ситуації. Тут досить цікаво може бути використана здатність дітей персоніфікувати об'єкти та явища природи. Так, у бесіді можуть взяти участь Зламана гілка, Викинуті на смітник речі тощо.

Особливість проблемних екологічних ситуацій полягає також у тому, що в кожній з них обов'язково мають бути наявні протилежні образи-зразки, які уособлюють дві альтернативні лінії поведінки. Негативний образ завдяки ненормативній поведінці та емоційній реакції на неї вихователя і інших учасників ситуації допомагає дітям усвідомити наслідки неправильної поведінки у природі, а позитивний образ -- це і є той зразок екологічної поведінки, котрий повинен бути засвоєний. Оскільки в роботі вихователеві доводиться використовувати екологічні проблемні ситуації з різним змістом багаторазово, рекомендуємо мати їх постійних героїв. У цьому випадку вони починають сприйматися дітьми реалістичніше, що значно посилює ефект використовуваного методу. Однак слід застерегти від присвоєння комусь одному з героїв тільки негативних форм поведінки, а іншого робити втіленням лише позитивної. Це призведе до того, що діти у своїх оцінках орієнтуватимуться не на дії героїв, а на вироблені у них стереотипи ставлення до «хорошого» та «поганого» персонажів. Запобігти цьому можна, чергуючи у різних проблемних ситуаціях зразки правильної та помилкової поведінки одного й того ж персонажа.

Конкретний зміст екологічних проблемних ситуацій може бути досить різноманітним, стосуватись не тільки можливих випадків з життя групи, а й ширшого екологічного змісту. Наприклад, із старшими дошкільниками можна розіграти та обговорити наведені нижче проблемні ситуації.

Діти нарвали під час прогулянки великий букет конвалій. Вихователька на них розсердилася. Чому?

Діти принесли в живий куточок маленьке безпорадне зайченя. Що ви їм скажете? Висловіть своє ставлення до цього вчинку.

Прибираючи квартиру, ви знайшли свої старі дитячі книжечки з малюнками, які любили розглядати у три роки. Зараз вони вам вже не цікаві. Що з ними варто зробити? Чи можна їх просто викинути на смітник?

На прогулянці у літній спекотний день діти гралися біля басейну, оббризкуючи одне одного. Хтось звернув увагу на квітник і запропонував набрати у лійки води та полити рослини, яким теж спекотно. Чи дозволила вихователька це зробити? Чому?

Висновки

екологічний освіта дошкільник емоційний

Подолання притаманних сучасному суспільству екологічних проблем можливе лише за умови зміни поведінки людини, її ціннісних орієнтирів, формування у підростаючого покоління особливого екологічного мислення, яке передбачає розуміння суті тих взаємозв'язків, що існують у єдності «природа -- людина -- суспільство», та усвідомлення власної відповідальності кожного за збереження Землі як єдино можливої екологічної ніші людства. Причому розв'язання поставлених завдань буде ефективним лише у тому випадку, якщо екологічне виховання здійснюватиметься з перших років життя дитини. У формуванні екологічної компетентності дошкільників важливо поєднувати традиційні освітні методи з активними, які вимагають від дитини вищого рівня самостійної пізнавальної активності. Зокрема, таким методом є проблемні екологічні ситуації, розв'язання яких вправляє дітей у самостійному встановленні екологічних взаємозв'язків, вчить аналізувати різноманітні ситуації взаємодії людини з природою, розуміти сутність правил поведінки в природі. Педагогічними умовами використання проблемних ситуацій як методу екологічної освіти дітей дошкільного віку є підвищення рівня теоретичної та методичної готовності вихователів до застосування у роботі з дітьми проблемного навчання, формування у дошкільнят дослідницьких умінь (бачити проблему, аналізувати описану ситуацію, висувати гіпотези щодо шляхів розв'язання проблеми, перевіряти свої твердження, доводити власну думку тощо), поєднання проблемних ситуацій з традиційними методами ознайомлення дітей з природою (спостереженнями, розповідями, бесідами тощо), використання ігрової форми створення проблемних ситуацій.

Джерела

Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / наук. ред. А.М. Богуш. -- К. : Слово, 2012. -- 26 с.

Горопаха Н.М. Сучасні підходи до розробки програм екологічної освіти дітей дошкільного віку / Н.М. Горопаха // Нова педагогічна думка. Спецвипуск. -- 2011. -- Грудень. -- С. 35.

Каверин А.В. Роль экологического образования в устойчивом развитии общества [Электронный ресурс] / А.В. Каверин, Д.А. Массеров // Интеграция образования. -- 2014. -- № 3 (76). -- Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/rol-ekologicheskogo-obrazovaniya-v-ustoychivom-razvitii- obschestva#ixzz4LwhsHJRE. -- DOI: 10.15507/inted.076.018.201403.046.

Николаева С. Роль педагогической технологии в формировании экологической культуры детей и взрослых / С. Николаева // Дошкольное воспитание. -- 2000. -- № 6. -- С. 19-30.

Савенков А.И. Маленький исследователь: Как научить дошкольника приобретать знания / А.И. Савенков. -- М. : Академия развития, 2003. -- 160 с.

Размещено на Allbest.ru