Психологічні особливості становлення етнічної ідентичності особистості пізнього юнацького віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПІЗНЬОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

О.М. ГРІНЬОВА

У статті досліджується проблема становлення етнічної ідентичності особистості пізнього юнацького віку. Проаналізовано наукові позиції українських і зарубіжних вчених щодо вивчення проблем етнічного розвитку особистості. Презентовано теоретичний аналіз проблем розвитку етнічної свідомості, самосвідомості, ідентифікації юнаків у сучасній фаховій літературі. Наведено результати експериментального дослідження психологічних особливостей та динаміки розгортання когнітивного й емоційного компонентів етнічної ідентичності особистості віку пізньої юності в сучасному суспільстві. Досліджено психологічні особливості прояву етнічних когніцій юнаківі дівчат у стратегіях їх міжособистісної взаємодії.

Ключові слова: етнічний розвиток, свідомість, етнічна самосвідомість, етнічна ідентичність, особистість, особистісний розвиток, стратегії етнічної взаємодії, юнацький вік.

Key words. Ethnic development, consciousness, ethnic selfconsciousness, ethnic identity, personality, personality growth, strategies of ethnic interrelations, youth age.

В статье исследуется проблема становления этнической идентичности личности позднего юношеского возраста. Проанализированы научные позиции современных украинских и зарубежных ученых относительно изучения проблем этнического развития личности. Представлен теоретический анализ проблем развития этнического сознания, самосознания, самоидентификации юношей в современной специальной литературе.

Ключевые слова. Этническое развитие, сознание, этническое самосознание, этническая идентичность, личность, личностное развитие, стратегии этнического взаимодействия, юношеский возраст.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розбудови Української держави, стрімкі зміни соціально-політичної ситуації в країні проявляються на рівні особистісному, впливають на розвиток свідомості й самосвідомості кожного громадянина. Руйнація старих, радянських цінностей і несформованість єдиної сучасної загальнодержавної ідеології, національної ідеї, етнічних та громадянських цінностей визначає свободу сучасної людини в процесах її етнічного саморозвитку, однак при цьому - і високу складність становлення її етнічних уявлень про себе та своє буття. У віковому аспекті саме в юності особистість набуває громадянської й соціальної зрілості, а отже - і можливостей не лише до формування когніцій етнічної самосвідомості, але і до автономного від соціального впливу проектування цих когніцій у виміри своєї життєдіяльності й поведінки. Водночас “інформаційні війни” у сучасних ЗМІ, неоднозначність інформації про сучасну соціально-політичну ситуацію в країні, яку одержує сучасна молодь, розчарування у економічних реаліях свого життя, значною мірою ускладнює становлення етнічної ідентичності сучасних юнаків. Усе це визначає високу актуальність і соціальну значущість дослідження цього психічного утворення в ювенальному періоді життя людини.

Формулювання цілей статті. Метою статті є теоретичне й емпіричне дослідження психологічних особливостей етнічної ідентичності особистості упродовж пізньої юності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблем етнічного розвитку молоді у сучасній фаховій літературі приділяється значна увага. Розгортання й диференціація життєвої трансспективи від найближчого до віддаленого майбутнього, становлення смислових утворень історичного минулого й майбутнього визначають значне розширення можливостей особистості юнацького віку з конструювання когніцій свого етнічного буття. У ранньому юнацькому віці, за О. В. Шевченко, етнічний “Я-образ” особистості набуває більшої структурованості й диференційованості. Позитивне ставлення юнаків до свого етносу та подальша самоідентифікація з ним сприяє становленню і інших етнічних особистісних утворень: прагнення орієнтуватись на етнокультурні цінності своєї нації, потребу в афіліації до власного народу, позитивних інтегрованих уявлень про себе [7]. Однак недостатня узгодженість когнітивних і поведінкових етнічних конструктів значної кількості юнаків і дівчат проявляється у виборі ними неефективних способів етнічної взаємодії, а саме стратегій етнонігілізму та етнофанатизму (І. І. Кауненко [1]), а також недостатньої толерантності, максималізму та імпульсивності в міжетнічній взаємодії (Л. М. Ондар [2]).

У роботах сучасних вчених з проблеми етнічної ідентичності у пізньому юнацькому віці значна увага приділяється вивченню національного аспекту цього феномена. Так, у роботах С. С. Макаренко підкреслюється смислова основа набуття особистістю національної ідентичності. Процес становлення етнічної ідентичності особистості юнацького віку являє собою встановлення нею смислових зв'язків між власним “Я” і національною спільнотою. Це обумовлює інтеграцію складових національної ідентичності, оскільки “... пов'язує когнітивне “Я” особистості з переживанням національної ідентичності” [3, 352].

Становлення структурних компонентів етнічної ідентичності у пізньому юнацькому віці відбувається нерівномірно. Формування позитивного ставлення й беззаперечного прийняття більшістю українських юнаків етно-національної культури, поваги до багатої історико-культурної спадщини українського народу й стійкого переживання почуття власної гордості поєднується з недостатньо чіткими уявленнями про свої національні особистісні якості. Гостре переживання юнаками складної суспільно-політичної ситуації в Україні на початку ХХІ ст. також обумовлює їх негативне ставлення юнаків до окремих аспектів політичного й економічного теперішнього країни [4]. Згідно з результатами досліджень Г. А. Ставицького, активізація особистісних засад етнічної ідентичності особистості пізнього юнацького віку не означає нівелювання соціальних детермінант цього феномена. Так, “Революція гідності” в Україні 2013 року обумовила особливо гостре переживання юнаками єдності зі своїм народом, почуття приналежності саме до своєї нації. Це спричинило нерівномірність становлення структурних компонентів етно-соціальної ідентичності юнаків: найвищі показники дослідником було виявлено саме за критерієм етнічно-національної ідентичності (високий рівень у 96,6% досліджуваних). Значно нижчі результати було виявлено за показниками власне національної й соціокультурної ідентичності [6].

Становлення ціннісно-смислових детермінант етнічного саморозвитку особистості обумовлює необхідність інтеграції нових етнічних смислових структур з вже сформованими на попередніх етапах онтогенезу, переважно соціально детермінованими, етнічними когніціями і стратегіями поведінки. Узгодження етнічних особистісних утворень є складним завданням для особистості пізнього юнацького віку, вирішення якого впливає на успішність її подальшої етнічної самоідентифікації. Згідно з результатами досліджень Л.М. Співак та Д. В. Піонтковської, показники національної ідентичності у юнаків зростають у віці 18-19 р. і знижуються у віці 19-20 р. [5].

Соціальна ситуація розвитку сучасних юнаків впливає на особливості становлення їх етнічної ідентичності. У пізній юності активізація ціннісно-смислових конструктів свідомості все більше переорієнтовує особистість на вибудовування власних етнічних когніцій. Нерівномірність та відсутність лінійної позитивної динаміки становлення показників етнічної самоідентифікації сучасної молоді визначає необхідність подальших емпіричних досліджень психологічних особливостей цього психічного утворення, особливостей прояву етнічних когніцій юнаків в умовах їх соціальної взаємодії.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для виявлення особливостей становлення когнітивного і емоційного компонентів етнічної ідентичності юнаків було використано методику, що вимірює вираженість етнічної ідентичності особистості Дж.Фінні. За цією методикою, показники когнітивного компонента етньїчної ідентичності юнаків відображають їх прагнення до пізнання свого етносу, його історії й культури, дотримання етнічних традицій, рефлексивного самоосмислення як представника своєї нації та ін. Рівень розвитку етнічної складової етнічної ідентичності респондентів дає можливість виявити наявність у них позитивних емоційних ставлень до свого етносу, переживання приналежності до своєї етнічної групи, єдності з нею. Для дослідження психологічних особливостей прояву етнічної ідентичності юнаків у виборі ними стратегії етнічної взаємодії було використано опитувальник «Типи етнічної ідентичності» Г.У. Солдатової та С. В. Рижової. Експериментальне дослідження було проведено на базі факультету психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. У дослідженні взяли участь 178 студентів віком 17-21 рік.

За результатами використання «Опитувальника, що вимірює вираженість етнічної ідентичності» особистості Дж.Фінні, максимальна кількість балів, яку можуть набрати учасники за шкалами вираженості когнітивної та афективної складових етнічної ідентичності особистості, складає 20 і 28 відповідно.

Мінімально можлива кількість балів - 4 і 7. Для обробки та узагальнення кількісних показників цієї методики усіх студентів нами було зараховано до високого (16-20 балів - когнітивна складова, 22-28 балів - афективна складова), середнього (10-15 балів і 15-21 бал) та низького (4-9 балів, 7-28 балів) рівнів когнітивного та афективного структурних компонентів етнічної ідентичності особистості. Результати обробки одержаних експериментальних даних представлені у таблиці 1.

Таблиця 1.

Психологічні особливості когнітивного та афективного компонентів етнічної ідентичності юнаків n=178