Академічна мобільність студентів ДНУ ім. О. Гончара як прояв глобалізаційних процесів у сучасній освіті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академічна мобільність студентів ДНУ ім. О. Гончара як прояв глобалізаційних процесів у сучасній освіті

Стаття присвячена питанням дослідження процесів міжнародної академічної мобільності в Україні, і зокрема, розглядається специфіка впровадження та реалізації програм міжнародної академічної мобільності у провідному вузі Дніпропетровської області - Дніпровському національному університеті ім. О. Гончара. Наводяться ре-зультати соціологічного дослідження студентів ДНУ ім. О. Гончара стосовно розпо- всюдженості практик академічної мобільності, джерел їх фінансування, мотивації навчання за кордоном, а також аналізуються стримуючі фактори щодо участі сту-дентів в процесах академічної мобільності. На основі результатів соціологічного до-слідження також робиться висновок щодо потенційного ризику виїзду за кордон шля-хом реалізації програм академічної мобільності найбільш академічно успішної та ку- льтуркапіталізованої молоді.

Ключові слова: академічна мобільність, глобалізація, Болонський процес, про-грами обміну, стримуючі фактори, академічна успішність.

Процеси глобалізації стали характерною рисою сучасного світу. Во-ни пронизують усі його сфери, але особливо важливі в освіті. Для сучасно-го світу характерним є тотальне поширення інтеграційних процесів, які відбуваються в усіх сферах суспільного життя. Система вищої освіти в цьому випадку не є винятком. Одним із проявів процесів глобалізації в су-часній вищій освіті є практика міжнародної освітньої мобільності, що швидко розвивається в усьому світі. Сьогодні відбувається процес форму-вання єдиного освітнього простору, що, безумовно, актуалізує проблема-тику академічної мобільності. Серед учених і політиків немає єдиної пози-ції в оцінках цього явища. Доводи прихильників і противників розширення міжнародної освітньої мобільності недостатньо обґрунтовані, оскільки не спираються на результати спеціальних наукових досліджень.

Невдача конкретних реформ, з погляду невідповідності їх результа-тів заявленим цілям і сформованим очікуванням, не повинна дискредиту-вати саму ідею модернізації та інтернаціоналізації освіти в умовах глобалі-заційних процесів, не повинна стати приводом для відродження ізоляціо-ністської освітньої політики в нашому суспільстві. Українська освіта й на-ука, у разі зволікання з розвитком міжнародних обмінів в умовах загальної глобалізації (яка усвідомлюється вченими як незворотня), ризикують за-лишитися «поза грою». Саме тому тема академічної мобільності в Україні виступає як актуальна проблема, від успішного вирішення якої багато в чому залежить майбутнє держави.

Метою статті є спроба дослідити сучасний стан академічної мобі-льності в Україні, коло проблем, пов'язаних із цим складним соціальним

© Скляренко К. О., Стриж А. Є., 2017

процесом; на конкретному емпіричному прикладі проаналізувати варіати-вність підходів до реалізації академічної мобільності, основні труднощі та переваги, які виділяють сучасні студенти.

Згідно із Законом України «Про вищу освіту», академічна мобіль-ність - можливість навчатися, викладати, стажуватися чи проводити нау-кову діяльність в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами, без відрахування чи звільнення з основного місця навчання чи роботи [1]. Л. Г. Сокурянська визначає ака-демічну мобільність як вид соціального переміщення агента, який не су-проводжується змінами його соціального статусу, здійснюється з метою продовження освіти як усередині своєї країни, міста, вищого навчального закладу (академічна міграція), так і за кордоном (академічна еміграція) [3, с. 283].

В українському науковому дискурсі дослідження питань академічної мобільності є популярним та актуальним. Вивчають різноманітні аспекти цієї проблематики, а саме питання визначення поняття академічної мобіль-ності, виявлення історичних передумов її розвитку та становлення в країні, аналіз практики інших країн світу, визначення академічної мобільності як культурно-освітянської практики в сучасному суспільстві тощо.

Явище академічної мобільності, що стало невід'ємною рисою сучас-ного світу, історично не нове, воно було характерно ще для середньовічних університетів. Нинішнє бурхливе зростання академічної мобільності є од-ним із проявів процесу глобалізації, якою охоплені практично всі націона-льні системи освіти, особливо рівень їх вищої освіти. Поряд з істотним зро-станням кількості ВНЗ на світовому ринку освітніх послуг посилюється конкурентна боротьба ВНЗ за студентів як усередині країн, так і на міжна-родній арені. У розвинених країнах на тлі зниження демографічного потен-ціалу виникає необхідність переорієнтації ВНЗ на зовнішні ринки. Але до конкуренції за іноземних студентів усе активніше долучаються також і уні-верситети менш розвинених країн. Адже ринок освітніх послуг сьогодні є привабливим як з позицій престижу, так і з позицій прибутку. Крім того, у Європі міжнародна академічна мобільність є одним із проявів Болонського процесу, до якого в 2005 р. приєдналася й Україна.

Враховуючи багатоаспектність Болонського процесу, академічна мо-більність видається, з одного боку, досить показовим, з іншого - інтегра-льним, з третього - найбільш значущим аспектом цієї реформи для біль-шості українських ВНЗ. Останніми роками в Україні робилися певні зу-силля активізувати як зовнішню, так і внутрішню академічну мобільність (введено кредитно-модульну систему організації навчального процесу, До-даток до диплома європейського зразка, дещо збільшено автономію уні-верситетів щодо створення навчальних програм, задекларовано право сту-дента формувати власну індивідуальну освітню траєкторію шляхом вибору вибіркових дисциплін). Зовнішню мобільність обмежують, зокрема, наяв-ність візового режиму з країнами Євросоюзу, відсутність механізмів фі-нансування, усе ще існуючі мовні бар'єри. Усе це, безумовно, актуалізує необхідність проведення досліджень з питань академічної мобільності. Проте реальні масштаби включення української молоді взагалі та молоді Дніпропетровської області зокрема в процеси міжнародної освітньої мобі-льності на сьогодні незначні. Немає надійних даних про характер, структу-ру, мотиви та фактори міжнародної мобільності українських студентів, а це означає, що немає наукової бази для прогнозування результатів та нас-лідків цього процесу в українських реаліях. Це, безумовно, ускладнює процес розробки та прийняття важливих управлінських рішень з питань міжнародних зв'язків у сфері освіти, провокує непослідовність проведення у країні освітніх реформ, приводить до формування недовіри академічної спільноти до самих цих реформ, заздалегідь прирікаючи їх на неефектив-ність. З метою комплексного дослідження процесу впровадження та реалі-зації програм академічної мобільності кафедрою соціології Дніпровського національного університету ім. О. Гончара було проведено соціологічне дослідження методом опитування в період 2016 р.

Аналізуючи дані соціологічного дослідження, проведеного серед студентів ДНУ ім. О. Гончара, можемо сказати, що 44,4% респондентів добре знайомі з поняттям академічної мобільності. Серед основних дже-рел, де вони знаходять інформацію про академічну мобільність, можна ви-ділити Інтернет (47%), інформацію, що надається безпосередньо у вищому навчальному закладі (35,3%), досвід друзів та родичів (31,9%).

Як свідчать дані проведеного дослідження, практики навчання за ко-рдоном, поки що не набули масового характеру. Проте щороку кількість студентів Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, які бажають пройти навчання в закордонних університетах, збільшується. Географія академічної мобільності дуже широка: Польща, Німеччина, Іта-лія, США, Латвія, Литва, Китай, Туреччина, Франція, Японія, Іспанія, Пор-тугалія тощо. міжнародний академічний мобільність університет

Важливим тут є те, що при відповіді на питання стосовно майбутньо-го виїзду за кордон з метою навчання 31,4% студентів обрали варіант від-повіді «важко відповісти», тобто є групою, яка потенційно може здійснити академічну мобільність за сприятливих для цього умов. При цьому робили вони це винятково за власною ініціативою, переважно за власні кошти - 42,1%, у тому числі користуючись послугами різних іноземних фондів і освітніх програм - 15,8%. Так, у межах виконання програми «Erasmus Mundus» студенти, які вже здобули базову вищу освіту, мають можливість отримати європейський диплом магістра після освіти за кордоном. Аспіра-нти мають можливість готувати дисертації в університеті-партнері протя-гом двадцяти місяців. Викладачі, наукові співробітники можуть пройти стажування чи виконати науковий або методичний проект протягом 1-6 місяців залежно від проекту. Ця програма розрахована на три роки та по-вністю фінансується Євросоюзом. До складу консорціуму входять десять університетів з країн колишнього СНД (6 - з України, 2 - з Білорусі та Мо-лдови) і 10 університетів з країн ЄС. Програма надає можливість студен-там протягом двох семестрів пройти навчання в європейському універси- теті-партнері. У 2007-2008 навчальних роках група студентів ДНУ факу-льтету суспільних наук і міжнародних відносин, механіко-математичного, економічного факультетів та факультету прикладної математики (6 студентів) пройшла курс навчання в університетах Португалії, Італії, Туреччини, Литви, Нідерландів. У межах цієї програми були відправлені у відрядження також один аспірант та п'ять викладачів ДНУ з метою на-вчання, стажування, проведення наукових досліджень в університетах Іта-лії, Іспанії, Польщі, Туреччини. У червні 2008 р. в м. Кишинів (Молдова) відбулось засідання відбіркової комісії консорціуму цієї програми. Студе-нти та викладачі ДНУ виграли найбільшу кількість грантів на навчання та стажування протягом 2008-2009 рр. в університетах - членах консорціуму: 10 стипендій - для навчання на ІІІ курсі, 6 стипендій - для навчання в ма-гістратурі, 3 стипендії - для навчання в аспірантурі, 2 стипендії - для вче-них, 3 стипендії - для співробітників ДНУ [2, с. 220].

Сьогодні студентам ДНУ ім. О. Гончара пропонується широкий вибір програм для здійснення академічної мобільності. У межах співпраці з уря-дом Індонезії оголошено конкурсний відбір на навчання на магістерській програмі Kemitraan Negara Berkembang (KNB) у 2017 р. Серед основних на-прямів програми гуманітарні, технічні, інженері, соціальні науки та освіта.

Крім програм академічної мобільності, що реалізуються в межах співпраці ДНУ ім. О. Гончара з іншими вищими навчальними закладами, співробітники університету постійно інформують про всеукраїнські про-грами та можливості академічної мобільності, що пропонуються урядами КНР, Румунії, Угорщини, Польщі, Німеччини, США, Чехії, Ізраїлю, Япо-нії, Кореї, Швеції.

Також, за результатами соціологічного дослідження, чимала кіль-кість отримала допомогу університету у фінансуванні академічної мобіль-ності - 15,8%, і ще велика кількість вибрала варіант «інше» - 26,3%, що може свідчити про різні види спонсорської або меценатської допомоги в цьому питанні.

Так, 155 студентів факультетів міжнародної економіки та прикладної математики навчались за програмою надання двох дипломів в Університеті м. Мен (Франція) та Університеті прикладних наук м. Міттвайда (Німеч-чина); 43 студенти та 5 аспірантів університету навчалися та стажувалися в Європі за програмою «Erasmus Mundus» (нині - «Еразмус+»). Протягом першого семестру 2015/2016 н. р. в університеті розпочалася реалізація се-ми проектів у межах міжнародної європейської програми «Еразмус+» у партнерстві з університетами Бельгії, Іспанії, Італії, Латвії, Туреччини та Болгарії. Усі вони передбачають студентський обмін. Наразі активно здій-снюється міжнародна співпраця у сфері академічних обмінів з Латвійським університетом (м. Рига). За результатами конкурсного відбору претенден-тів для навчання протягом весняного семестру 2014-2015 н. р. до зазначе-ного ВНЗ були направлені 6 студентів факультету міжнародної економіки та 2 факультету суспільних наук і міжнародних відносин. З вересня 2015 р. у ДНУ виконується програма академічних обмінів «Mevlana Exchange Program» з Караманським університетом ім. Мехметбея (Туреччина), який передбачає двосторонню мобільність студентів (5 місяців) та викладачів (3 тижні). Програма повністю фінансується урядом Туреччини.

Важливо також відзначити, що успішність програм академічної мо-більності, що реалізуються у вищому навчальному закладі, безпосередньо залежить від стабільної ситуації в країні в цілому. Саме цим можемо пояс-нити зниження майже в половину кількості студентів, що виїжджали на навчання за кордон у 2014 р.

Серед тих, хто має досвід здійснення академічної мобільності, пред-ставників гуманітарного напряму - 54,5%, такі студенти здебільшого про-живають з батьками або у власному помешканні (54,6% разом), оцінюють свій рівень доходу як достатній (27,3% - «в цілому грошей вистачає») та високий (36,4% - «живу в достатку»), мають рівень освітніх досягнень ви-ще від середнього (39,4% навчаються на «добре» та «відмінно») та високий (36,4% навчаються, здебільшого, на «відмінно»). Більшість з них - 72,7% вивчали додатково іноземну мову. Тобто ми можемо припустити, що такі тенденції, як набуття досвіду академічної мобільності матеріально забез-печеними студентами з високими рівнем академічних досягнень та з по-глибленими вивченням іноземної мови актуалізує тривогу з приводу акту-алізації «відтоку мізків» у майбутньому.

Ці припущення підтверджуються також даними щодо тих студентів, які тільки планують виїжджати за кордон, адже досить велика частина, а саме 23,4% студентів планують поїхати за кордон на навчання. Серед них також більшість живе у достатку -6,5% або їм у цілому грошей вистачає - 12,3%, навчаються здебільшого на «добре» та «відмінно» - 9,6%, на «від-мінно» - 6,9%.

За таких умов важливо проаналізувати, що ж впливає на бажання студентів навчатись за кордоном. Насамперед, цікаво було виявити, які пе-реваги вбачають студенти в навчанні за кордоном. При цьому найчастіше своє бажання вчитися за кордоном вони пояснюють прагненням відвідати іншу країну, пожити в ній (40,9%), бажанням отримати диплом одного із зарубіжних університетів (40,2%) і набути досвіду навчання в зарубіжному університеті (34,3%). Отримати можливість працевлаштування за кордо-ном хотіли б 35,4% респондентів, прослухати окремі навчальні курси, лек-ції відомих учених - 16,9%.

Найбільша кількість студентів здійснює академічну мобільність що-року саме з метою навчання. Однак важливо відзначити, що досвіду студе-нти набувають також завдяки участі в міжнародних конференціях, олімпі-адах, виставках тощо.

Тобто в мотивації навчання за кордоном у сучасних студентів праг-матичні цілі поєднуються з прагненням розширити свій світогляд, позна-йомитись з культурами інших країн. Однак у цьому можна вбачати й тен-денції подальшої академічної еміграції - унаслідок довготривалого прожи-вання на території іноземної каїни та отримання диплома закордонного університету студент прагне до асиміляції в межах певної країни шляхом працевлаштування та подальшого проживання на її території на постійній основі. Не випадково такі самі показники, як у студентів, що здійснили академічну мобільність, або лише планують, ми спостерігаємо у групи студентів, які мають бажання виїхати за кордон на ПМП.

Показово, що серед основних можливостей, які надає освіта за кор-доном, потенційні академічні емігранти називають саме працевлаштування там - 75,6%, також освіта поза межами країни асоціюється з можливістю змінити своє життя на краще - 56,7%, самовдосконаленням - 42,7%, на-буттям корисного досвіду - 41,3%.

Найбільш популярними серед студентів, які бажають здійснити ака-демічну мобільність, країнами для виїзду є США, а також Великобританія, Німеччина, країни Східної Європи, Канада. Але на практиці, як свідчить статистика, найбільш популярними країнами, до яких студенти ДНУ ім. О. Гончара здійснювали академічну мобільність протягом 2013-2016 рр., є Німеччина, Польща, Китай та Франція.

На нашу думку, не останню роль при виборі країни академічної мо-більності відіграє її економічне становище (США - 46,5%, Великобрита-нія - 30%, Німеччина - 29,4%), географічна близькість до України (країни Східної Європи - 25,7%), а також доступність мови (здебільшого англійсь-ка). Такі висновки підтверджуються розподілом відповідей на запитання: «Ви не плануєте поїхати на навчання за кордон тому, що...». Основні при-чини, через які студенти ДНУ ім. О. Гончара не планують поїхати на на-вчання за кордон, розподілились таким чином.

Згідно з відповідями, вагомий відсоток серед причин небажання ви-їжджати за кордон на навчання є недостатній рівень володіння іноземною мовою - 38,9%, страх перед невідомою країною - 17,3%, її умовами про-живання, відсутність досвіду виїзду далеко за кордон. Проте головна при-чина - відсутність відповідних коштів - 53,1%, оскільки з попередніх від-повідей встановлено, що чимала кількість виїжджає за кордон на навчання за власний кошт, адже є вихідцями із сімей з високим рівнем доходу чи вище від середнього.

Таким чином, можемо казати, що студенти, безумовно, не відкида-ють можливості навчання за кордоном (оскільки відсутність бажання здій-снити академічну мобільність вказали в своїх відповідях лише 13,5% рес-пондентів). Саме така політика у сфері освіти та науки щонайменше ство-рює підстави для загрози інтелектуальної еміграції у подальшому, адже еміграція з навчальною метою може перетворитися на бажання постійного проживання за кордоном. Додатковим ризиком є потенційний виїзд саме академічно успішної та культуркапіталізованої молоді, адже саме за допо-могою такого соціокультурного портрета можна описати потенційних ака-демічних емігрантів.

Аналіз стримувальних факторів участі студентів ДНУ ім. О. Гончара в академічній мобільності студентів показує, що, з одного боку, для біль-шості з них участь у Болонському процесі відкриває широкі перспективи. З іншого боку, у Болонському просторі багато чого залежить від стратегії й тактики конкретного ВНЗ, що, зрештою, спрямовано на підвищення його конкурентоспроможності. Природно, що для цього потрібно формулюван-ня певної стратегії і її неухильне втілення в життя. Таким чином, розвиток зовнішньої академічної мобільності студентів ДНУ ім. О. Гончара вимагає виділення з бюджету певних фінансових коштів для реалізації студентами індивідуальних освітніх траєкторій. Подальший розвиток академічної мо-більності неможливий без вирішення таких проблем, як синхронізація про-грам навчання за курсами і спеціальностями, визнання українських доку-ментів про освіту та наукових ступенів за кордоном. При цьому, оскільки основним інструментом розвитку академічної мобільності є визнання ква-ліфікацій та документів про освіту, необхідно впроваджувати адекватну систему оцінювання досягнень студентів ВНЗ.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII [Електронний ресурс]. - Ре-жим доступа: http://osvita.ua/legislation/law/2235/.

2. Історія Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара / редкол.: М. В. Поляков (голова) та ін. - 4-те вид., перероб. і доповн. - Дніпропет-ровськ : Вид-во ДНУ, 2012. - С. 218-223.

3. Сокурянская Л. Г. Украинский студент в Европе и Америке: современное со-стояние, перспективы и последствия академической мобильности молодых украинцев / Л. Г. Сокурянская // Академическая мобильность - важный фактор образовательной евроинтеграции Украины : материалы Междунар. науч.-практ. конф. - Харьков : НУА, 2010. - С. 282-291.

Размещено на Allbest.ru