Ігнорування новітніх інформаційно-комунікативних технологій навчання у вищій школі як соціально небезпечна практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ігнорування новітніх інформаційно-комунікативних технологій навчання у вищій школі як соціально небезпечна практика

Анотація

Ключові слова: вища освіта, інформаційно-комунікативні технології навчання, електронна освіта, ігнорування як соціально небезпечна практика.

Аннотация

Статья посвящена проблеме восприятия субъектами образовательного процесса новейших информационно-коммуникативных технологий. Авторы рассматривают игнорирование этих технологий как социально опасную практику, которая негативно сказывается на качестве высшего образования, на взаимодействии между рынком образовательных услуг и рынком труда. В статье выделено два вида игнорирование информационно-коммуникативных технологий на примере электронного образования, а именно: 1) игнорирование самой идеи электронного образования; 2) игнорирование рисков ее внедрения. Если идея электронного образования не вызывает сопротивления со стороны преподавателей высших учебных заведений, то риски (опасности) ее внедрения осознаются недостаточно.

Ключевые слова: высшее образование, информационно-коммуникативные технологии обучения, электронное образование, игнорирование как социально опасная практика.

Abstract

The article deals with the perception problem of the new information and communication technologies by the subjects of the educational process. The authors consider ignoring these technologies to be socially dangerous practice that adversely affects the quality of higher education, the interaction between the market of educational services and the labour market. The article has defined two types of ignoring new information and communication technologies using the example of e-learning, namely: 1) ignoring the very idea of e-learning; 2) ignoring the risk of its introduction. If the idea of e-learning does not cause resistance from lecturers, the risk of its introduction is not enough realised. The materials of the held within the authors ' participation empirical sociological survey show that Ukrainian lecturers in the higher education admit the need to move to the modern technology of electronic education at the level of consciousness. However, it is in dissonance with the practical steps of the main actors in the educational process of their inclusion in the widespread use of new information and communication technologies in educational practices. Among the experts there is a dominating idea that lecturers in Ukraine do not deliberately ignore e-learning, they do not deny its necessity and usefulness.

Key words: higher education, information and communication technology training, e-education, ignorance as socially dangerous practice.

Наразі відбувається переосмислення ролі інформаційно-комунікативних технологій у вищій освіті. Починає панувати прагматичний підхід до електронного навчання, що актуалізує вивчення чинників, які гальмують використання його переваг, порівняно з традиційними формами навчання. Разом з тим науковці та практики усвідомлюють, що новітні інформаційно-комунікативні технології, які впроваджуються у вищій школі, мають відповідати безпековим критеріям, і цього не можна ігнорувати.

Синонімами ігнорування вважають зневагу, неувагу, неуважність, забуття, нехтування; відкидання; бравірування, бойкот, презирство. Ігнорування науковці зараховують до пасивних дій, обґрунтовуючи це тим, що той, хто ігнорує, відчуває свою слабкість, невпевненість у своїх вчинках і свідомо демонструє власну безвідповідальність [6]. В. Маралов розглядає ігнорування як тип ставлення до небезпек поряд з такими типами ставлення, як тривожний і адекватний. Він показав, що ігнорування загроз по-різному може поєднуватися із сензитивністю до небезпек, породжуючи три типи ставлення до них: демонстративно-ігноруючий, свідомо-ризикуючий і безтурботний. Під ігноруючим способом реагування В. Маралів розуміє «...применшення значення небезпеки, вчинення дій, що збільшують ризик завдати фізичної або психологічної шкоди собі або потрапили до зони ризику інших людей» [5, с. 3]. Дослідники останніми роками почали розробляти окремі питання інформаційної та психологічної безпеки молоді, різні аспекти впливу електронного (дистанційного) навчання на молодь як особливу категорію користувачів інтернет-простору [2].

Електронне (дистанційне) навчання, що розглядають з погляду такого учасника освітнього процесу, як студентство, викликає в соціологів тривогу. Так, сучасні студенти, які звертаються до цієї форми навчання, утворюють специфічну соціальну групу, у мотивації якої домінує фактор можливості поєднання навчання й роботи, територіальний, тимчасовий і матеріальний фактори. При цьому якість освіти для них усе ще не набула домінуючого значення, адже переважає установка на отримання диплома як такого [3]. Науковці також закликають не ігнорувати індивідуальні відмінності тих, хто навчається, за програмою дистанційної освіти [7]. Висловлюється думка, що «поява нових технологій підтримки систем онлайнового навчання не привела до підвищення якості дистанційного навчання. ... Онлайнові курси є досить нудними, важкими для сприйняття й не адаптованими до індивідуальних стилів навчання людей» [9]. Фіксується зважене й навіть критичне сприйняття науковцями наслідків електронної (дистанційної) освіти: «Дистанційна освіта обіцяє більш широкий доступ громадян до вищої освіти і вирівнювання освітніх можливостей; в умовах економічної кризи нерівномірний доступ населення до комп'ютерів і мережі Інтернет, а також проблема з комп'ютерною грамотністю в окремих верствах населення потенційно можуть збільшити нерівність в освітніх можливостях» [4, с. 147]. При цьому бракує досліджень, які б розглядали сферу електронної освіти в контексті соціальної безпеки.

Мета статті - визначити ігнорування новітніх інформаційно-комунікативних технологій в українських вищих навчальних закладах як соціально небезпечну практику.

Соціологічна діагностика ігнорування освітньої інновації у вигляді електронної освіти в контексті соціальної безпеки потребує певної методологічної основи. При проведенні такої діагностики пропонуємо виділяти такі види ігнорування: повне і часткове; демонстративне і приховане; навмисне і ненавмисне. Ці види ігнорування не вичерпують усього розмаїття феномена ігнорування, який можна розглядати як якість особистості, спосіб психологічного захисту, спосіб маніпулювання. Можна також виокремити ігнорування можливостей і ігнорування наслідків електронної освіти, які виникають переважно через незнання потенціалу нових інформаційно- комунікативних технологій і неготовність його використовувати. Ігнорування новітніх інформаційно-комунікативних технологій як захист можуть демонструвати викладачі і студенти, які не володіють комп'ютерними технологіями й не вмотивовані до їхнього освоєння та застосування. Ігнорування можливостей, закладених у цих технологіях, може спричиняти й недостатня їхня обізнаність щодо них.

Ми виокремлюємо два види ігнорування новітніх інформаційно-комунікативних технологій на прикладі електронної освіти, а саме: 1) ігнорування самої ідеї електронної освіти; 2) ігнорування ризиків її впровадження. Для цього звернемося до матеріалів соціологічного дослідження, яке проведено за участю авторів статті співробітниками кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в межах науково-дослідної теми «Проблеми впровадження технологій електронного навчання в українській ви-вищій школі», науковий керівник - академік НАН України В. С. Бакіров (з 10 жовтня по 30 жовтня 2016 р. проведено опитування 260 експертів з проблем упровадження технологій електронного навчання у вищій школі України; критерії відбору експертів: робота у вищому навчальному закладі України, використання електронних технологій навчання у своїй професійній діяльності, використання електронних технологій навчання у вищому навчальному закладі, де працює експерт).

Ідея електронної освіти не викликає опору з боку викладачів українських вищих навчальних закладів. Більше ніж половина (54%) експертів вважає, що українським вищим навчальним закладам потрібно використовувати електронні ресурси, новітні інформаційно-комунікативні технології, що створені в провідних університетах світу, 13% ставляться до цього упереджено, а третина - не визначилися з відповіддю. Однак ризики впровадження електронної освіти усвідомлюються недостатньо, що може негативно позначитися на якості вищої освіти в Україні та конкурентоспроможності вітчизняних вищих навчальних закладів (табл. 1).

Отримані в ході експертного опитування дані дають змогу виокремити три види ігнорування ризиків упровадження електронного навчання суб'єктами освітнього процесу, якими виступили опитані нами експерти. Розглянемо їх більш докладно.

Таблиця 1 Відповіді експертів на запитання: «Погоджуєтесь Ви чи ні з такими судженнями стосовно впровадження у вищій школі України технологій електронного навчання?»

(у % до числа тих, хто відповів, експертні оцінки, Україна, N = 260)