Формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи в умовах сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Постановка проблеми. В наш час суспільству потрібні професійно і соціально зрілі люди, які здатні реалізувати себе в будь-яких соціально- економічних умовах, фундаментально здатні до проектування власного життєвого шляху. Одним із головних чинників вирішення цих завдань є формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи.

На нашу думку, ключовим завданням освіти у XXI ст. є формування професійної мобільності, орієнтованої на стале майбутнє: засвоєння знань, умінь та переконань, які дають змогу ухвалювати та впроваджувати рішення на місцевому та глобальному рівнях, спрямовані на підвищення якісного рівня життя, що не загрожують можливостям наступних поколінь задовольняти свої потреби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Професійна мобільність традиційно досліджувалася в соціології, зокрема, у класичних працях західних і вітчизняних вчених Р. Бенедікса, Т. Заславської, С. Ліпсета, П. Сорокіна, В. Шубкіна, П. Кропоткіна, Е. Дюркгейма, М.Вебера, О. Данкена та ін.

Професійна мобільність та конкурентоспроможність фахівця на ринку праці розкрита в дослідженнях вітчизняних вчених Л.Данилової, Н.Ничкало, Л. Сушенцевої, О.Симончук, О.Щербак Н. Коваліско та зарубіжних П. Блау, Н. Василенко, Г. Мухамедзінової, О. Олейнікової, О. Філатової учених. Професійній мобільності присвятили свої дослідження К. Барбакова, В. Войтович, С. Кугель, І. Мартинюк, В. Осовський, Л. Рибникова, О. Шкаратан, В. Ядов та інші.

Професійну мобільність в психології розглядали В. Ковальова, Л. Левченко, Н. Мурадян, В. Тихонович, М. Шабонова, Л. Шевченко та інші.

Сучасні соціально-економічні перетворення в Україні, розвиток ринкових відносин умотивовують нові, специфічні вимоги до майбутнього викладача вищої школи. Майбутній викладач вищого навчального закладу в умовах динамічного розвитку ринку праці повинен бути готовим до мінливих змін професійної діяльності, до динамічної боротьби з конкурентами, до труднощів професійної кар'єри та особистісного розвитку. На сьогодні актуалізується проблема підготовки професійно мобільного фахівця, який зможе реалізувати себе на ринку праці як кваліфікований професіонал. Тому метою статті є розкриття ролі професійної мобільності в умовах сталого розвитку.

Мета статті. Розкрити важливість формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи в умовах сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Подолання нинішньої кризи розвитку людської цивілізації, перехід до нової парадигми сталого розвитку системи «природа-суспільство-людина» неможливі без подолання кризи системи освіти, що продовжує готувати людей до дій і життя взагалі в рамках старої концепції економічного кількісного росту, невтримної експлуатації природи, бездумного споживання. Вектор науки й освіти поки має один напрям: «як більше взяти від природи». Вектор нової освіти має бути спрямований на те, щоб навчити людину жити в гармонії з природою, суспільством, оточенням.

Системоутворювальною ідеєю організації й змісту освіти має ідея сталого розвитку, без якого в людства немає майбутнього. Освіта для сталого розвитку розглядається як процес навчання, прийняття рішень, необхідних для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології. Розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети, ключове завдання освіти в ХХІ столітті. Освіта в умовах сталого розвитку ґрунтується на моральних принципах людського суспільства і орієнтована на духовність як результат функціонування освітньої системи.

У Законі України «Про вищу освіту» (2014 рік) одним із принципів вищої освіти є «Сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя»Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. На сучасному етапі розвитку українського суспільства та вищої освіти цей принцип відображає підготовку професійно мобільних викладачів, які зможуть орієнтуватися на зміну роду професійної діяльності, на мінливий ринок праці. У «Національній доктрині розвитку освіти» зазначається, що «передумовою утвердження розвинутого громадянського суспільства є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання» Про національну доктрину розвитку освіти : Указ, Доктрина від 17.04.2002 №347/2002 / Президент України // Офіційний вісник України. - 03.05.2002. - №16. - С.11, стаття 860.. Таким чином, законодавча база декларує необхідність підготовки таких викладачів, які зможуть прийняти виклики суспільства та швидко зорієнтуватися в своїй професійній діяльності.

Для реалізації означених завдань необхідні принципово нові технології освітньої діяльності, модернізація системи освіти на засадах і принципах сталого розвитку. Актуальною є проблема відтворення повноцінного людського потенціалу, що має вирішуватися шляхом розвитку креативних, талановитих, педагогів з моральними цінностями, професійно мобільних педагогів, адже саме фахівців, які вміють аналізувати мінливі соціально - економічні тенденції, приймати і реалізовувати нестандартні рішення в ситуації ринкової конкуренції, скасовувати стереотипізацію з виробничої й особистісної сфер взаємодії потребує українське суспільство. Держава покликана забезпечувати підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, опанування та впровадження наукоємних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти. В цих умовах найважливішим завданням професійної освіти стає формування професійно мобільного фахівця. Чернишова Є. Р. Формування кадрового потенціалу системи післядипломної педагогічної освіти : моногр. : наук. вид / Є. Р. Чернишова. -- К. : Пед. думка, 2012. -- 472 с.

Зміна парадигми «освіта на все життя» на нову - «освіта через усе життя» (life-long education) принципово змінює роль освіти в суспільному і індивідуальному розвитку, вона стає одним з найважливіших соціальних інститутів. Внаслідок цього підвищуються вимоги до освіти з боку суспільства і держави, зокрема, вимоги до її якості та ефективності.

В умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів у суспільстві людина розглядається як найвища цінність, як вільна і творча особистість, яка реалізує себе впродовж усього життя. Структурна перебудова економіки країни, прискорене впровадження нових технологій у виробництво та інші чинники зумовили появу професійного середовища, в умовах якого людина впродовж своєї професійної діяльності може бути вимушена змінювати не лише місце своєї роботи, а й професію, тобто сучасному працівникові має бути притаманна така якість, як професійна мобільність. Тому в умовах ринку праці постала об'єктивна потреба формування в людини готовності здійснити можливий вибір нової професії, а динамічні зміни, що відбуваються у системі вищої освіти України, зумовлюють посилення вимог до особистісних якостей професіонала. Кремень В.Г. Освітня діяльність і інтелект: проблеми формування національної інтелігенції / В.Г. Кремень // Теорія і практика в управління соціальними системами. - 2008. - №2. - С.3-12.

Через ресурсну та економічну кризу у більшості країн світу, зокрема, і в Україні, а також через загальне погіршення стану здоров'я населення та забруднення навколишнього середовища виникла нагальна потреба розглядати сталість головним пріоритетним напрямком розвитку суспільства, а також всіх його сфер, серед яких освіті належить роль випереджального чинника побудови ціннісних та світоглядних засад суспільства сталого розвитку.

Педагогіка вищої школи є галуззю загальної педагогіки, має своїм предметом процес навчання і виховання студентів та тісно пов'язаний з психологією студента і викладача.

Магістр педагогіки вищої школи здатний проводити наукові дослідження за такими напрямами: концепції, теорії педагогіки вищої школи; особливості вищої освіти та педагогічної думки в світі; зміст вищої освіти; навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах; структура навчально-пізнавального процесу; форми організації навчання у вищому закладі; методи викладання у вищій школі; гнучкі технології навчання; види та структура науково-пошукової діяльності студентів; організація практики студентів; контроль знань, вмінь та навичок студентів; процес виховання студентів; педагогічне спілкування.

Особи, що навчаються за спеціальністю, отримують знання та компетенції з аналізу соціально-історичних характеристик системи вищої освіти, змісту, форм та методів навчання і виховання, основ контролю і оцінювання успішності студентів. Тому формування професійної мобільності в магістрів педагогіки вищої школи набуває важливого значення.

Актуальність формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи в умовах сталого розвитку полягає в тому, що:

- нагальною потребою ХХІ століття є формування такого способу життя, який становив би основу довготривалого ощадливого розвитку людства;

- освіта для сталого розвитку охоплює екологічну, економічну та соціальну проблематику навчання та виховання під кутом зору формування нової системи ціннісних орієнтирів та моделей поведінки майбутніх фахівців та суспільства загалом. Висоцька О. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: перспективи та напрями діяльності / О. Висоцька // Джерело. - 2012. - № 21-24. - С.5.

Проблема професійної мобільності актуалізувалася у вітчизняній психології та педагогіці на початку ХХ століття. Насамперед, це пов'язано з процесами модернізації соціально-економічної сфери, що зумовлюють нестабільність та значні трансформації на ринку праці, євроінтеграції, зміни освітніх парадигм у вищій школі у контексті «болонізації». Сьогодні особистість досить часто перебуває в ситуації вибору, побудови своєї життєвої траєкторії, яка в інформаційному суспільстві є досить динамічною і може змінюватися в залежності від обставин та трансформаційних процесів як у соціумі, так у самій особистості.

Ситуація вибору на життєвому шляху людини є тим ключовим етапам, коли проявляється професійна мобільність. А оскільки життєвий шлях людини взаємопов'язаний з її професійною траєкторією, то в такі переломні моменти проявляється і професійна мобільність особистості.

Сьогодні молодь після закінчення вищого навчального закладу має широкі можливості вибору професії, водночас рівень отриманих випускником ВНЗ знань з того чи іншого предмета не завжди відповідає вимогам ринку праці, у якому йому хотілося здійснювати професійну діяльність. Потреби регіонального ринку праці у тій чи іншій професії також, зазвичай випускнику невідомі. Оптимальним способом подолання означених проблем вважаємо формування професійної мобільності. Хорєв І. Теоретичні проблеми дослідження наукових засад професійної мобільності викладача вищої школи / І. Хорєв // Вісник Львівського університету. - 2009. - Вип. 26. - С. 242-249.

Розвиток професійної мобільності багато в чому залежить від особистісного смислу, який має для студентів майбутня професійна діяльність.

Студент може в цілому розуміти загальну соціальну значимість професії, але при цьому по-різному в особистісному плані до неї ставитись. У цьому аспекті виявляється різна мотивація, яка визначається, перш за все, тим, наскільки студент розуміє, що професійна мобільність забезпечить йому в майбутній професійній діяльності готовність і здатність до зміни професії, місця й виду діяльності, високий рівень життєвих орієнтацій і високу професійну адаптацію.

Серед феноменів мотиваційної сфери, які впливають на ефективність формування професійної мобільності, винятково важливу роль відіграє мотивація досягнення успіху, яка виявляється у визначенні нових цілей, прагненні до успіху і супроводжується переживанням почуття радості від досягнутого, яке стимулює ініціативу, творчу активність студентів. Мотивація досягнення успіху сприяє активному пошуку нової інформації, нових способів вирішення завдань, готовності до відповідальності. Наслідком створення ситуації успіху є формування у студентів позитивної професійної Я-концепції, яка виступає умовою реалізації їхніх творчих можливостей.

Поняття «професійної мобільності» досить складне і неоднозначне, вивчення якого займалися багато вчених різних наук. Дефініції поняття «професійна мобільність» представлені в таблиці 1.

професійний мобільність педагогічний праця

Таблиця 1 Зміст поняття «професійна мобільність»

Джерело: систематизовано автором на основі вивчення літературних джерел.

Виходячи з означених вище філософських, психолого-педагогічних та соціологічних підходів, ми розглядаємо професійну мобільність майбутніх магістрів педагогіки вищої школи як полікомпонентну, інтегровану, динамічну якість особистості, що забезпечує оптимальну зміну власної професійної стратегії в соціумі.

Ми можемо стверджувати, що одним з основних завдань вищої освіти має бути сприяння розвитку у майбутніх магістрів педагогіки вищої школи таких якостей фахівця, як здатність до професійного вдосконалення, готовність переключатися з одного виду діяльності на інший, тобто бути професійно і соціально мобільним. Освіта має спонукати молодь створювати робочі місця для себе, сприяти розвитку у кожного професійної активності, трудової та інтелектуальної незалежності, заповзятливості.

Від молоді вимагається не тільки відмінне володіння професією, а насамперед, формування нових суб'єктивних якостей, серед яких найважливішими є інтегрованість і цілісність особистості, ерудованість та здатність до швидкої орієнтації в соціальній ситуації, готовність до переорієнтації і перенавчання, оновлення знань, умінь і навичок, самостійність і відповідальність за свій вибір, уміння «переконструювати» у структурі своєї особистості окремі елементи адекватно цілям, завданням і умовам ситуації. При цьому необхідно керуватися «Золотим правилом ринку праці» - кожна людина тільки тоді конкурентоспроможна на ринку праці, коли вона володіє високим рівнем професійної кваліфікації. Lasota A. Swiat gestow i symboli w komunikacji dzieci^cej, Oficyna Wydawnicza «Impuls», Krakow 2010

Тобто професійна мобільність має бути засобом активізації професійного самовизначення молоді, актуалізації її внутрішніх резервів і можливостей, формування здатності до самостійного і усвідомленого рішення щодо орієнтації в професії, самореалізації у майбутній професійній діяльності. Необхідно, щоб кожний випускник університету був готовий повною мірою реалізувати власний інтелектуальний потенціал в професійній діяльності.

Проблема професійної мобільності актуалізувалася у вітчизняній психології та педагогіці на початку ХХ століття. Насамперед, це пов'язано з процесами модернізації соціально-економічної сфери, що обумовлюють нестабільність та значні трансформації на ринку праці, євроінтеграції, зміни освітніх парадигм у вищій школі у контексті «болонізації». Сьогодні особистість досить часто перебуває в ситуації вибору, побудови своєї життєвої траєкторії, яка в інформаційному суспільстві є досить динамічною і може змінюватися в залежності від обставин та трансформаційних процесів як у соціумі, так у самій особистості. Сушенцева Л.Л. Формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно - технічних навчальних закладах: теорія та практика: монографія / Лілія Леонідівна Сушенцева; за ред. Н.Г. Ничкало; Інститут професійно-технічної освіти НАПН України. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2011. - 439 с.

Ситуація вибору на життєвому шляху людини є тим ключовий етапом, коли формується професійна мобільність, а оскільки життєвий шлях людини взаємопов'язаний з її професійною траєкторією, то в такі переломні періоди проявляється і професійна мобільність особистості. Smolka L. Kompetencjia komunikacyjna dzieci szescio-siedmioletnich, Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, Krakow 2004, p. 43

Головним завданням сучасної освіти є «створення такої системи, яка забезпечить кожній людині можливість оволодівати знаннями, їх оновлювати, а також самореалізуватися, самовдосконалюватися». Система вищої освіти покликана формувати особливий тип працівника - суб'єкта соціально-професійної діяльності, самобутню, активну особистість. На сучасному ринку праці поціновується високоосвічений, високопрофесійний працівник, здатний мислити по-новому. Розвиток людини в системі неперервної освіти передбачає, насамперед, оволодіння навичками професійної й соціально-психологічної адаптації у швидко змінному світі. Професійна адаптація майбутнього викладача вищої школи - важливий етап його професійної діяльності. Вона передбачає здатність працівника швидко опановувати нові умови праці, нову техніку, засвоювати нове в конкретній ситуації, тобто виявляти професійну мобільність. Баранов В.В., Белоновская И.Д., Никулина Ю.Н. Конкурентный ресурс студента в условиях регионального университета / В. В. Баранов, И.Д. Белановская, Ю. Н. Никулина // Высшее образование в России. - 2013. - № 8-9. - С.106-Ш. Тому актуальною є проблема відтворення повноцінного людського потенціалу, що має вирішуватися шляхом розвитку креативних, талановитих, педагогів з моральними цінностями, професійно мобільних фахівців.

У своєму розвитку освітній потенціал існує у часі і просторі та проходить шлях формування від рівня особистості до рівня навчальних закладів і далі, через галузевий рівень до рівня суспільства. Здатність суб'єктів освітнього середовища до формування й ефективного використання власного потенціалу визначає розвиток навчальних закладів та освітніх установ на основі переходу до вищого технологічного устрою та забезпечує їх сталий розвиток та конкурентоспроможність на освітньому ринку праці. Чернишова Є. Р. Формування кадрового потенціалу системи післядипломної педагогічної освіти : моногр. : наук. вид / Є. Р. Чернишова. -- К. : Пед. думка, 2012. -- 472 с.

Особливо важливим завданням є формування професійної мобільності у майбутніх викладачів вищої школи, які зможуть гідно конкурувати на ринку праці, набувати таких професійних компетенцій, які будуть забезпечувати ефективність їх професійної діяльності, розвиток творчих здібностей, саморозвиток та самовдосконалення, зміну сфери своєї професійної діяльності.

Інтеграція освіти України у європейський освітній простір передбачає підготовку компетентних, висококваліфікованих фахівців з урахуванням міжнародних вимог і стандартів освіти. В умовах єдиного європейського освітнього простору формування професійної мобільності відкриває нові можливості не тільки для системи освіти, але й для формування європейського ринку праці.

Отже, враховуючи соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні доцільно посилювати увагу до формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи, що є важливою педагогічною проблемою і стимулюючим чинником сталого розвитку.

Размещено на Allbest.ru