Постановка проблеми. Модернізація системи освіти в Україні та її інтеграція в європейський освітній простір вимагає підвищення та оновлення професійного рівня викладача, гуманітарно-особистісної спрямованості професійної компетентності педагога, що відповідає запитам сучасного життя. Одним із чинників гуманізації навчального процесу та ефективності педагогічної діяльності є, на наш погляд, високий рівень психологічної компетентності викладача, як однієї зі складових його загальної професійної компетентності та педагогічної майстерності. Відомо, що недостатній рівень психологічних знань є причиною багатьох помилок та упущень педагогів. Сюди відносяться недооцінка індивідуальних і вікових особливостей студентів у процесі навчання, недемократичний стиль спілкування, наявність стереотипів у сприйманні та оцінюванні, що є причиною різноманітних ускладнень у взаєминах викладача зі студентами. Отже, психологічні знання, навички та уміння є важливим засобом досягнення професійних успіхів викладача. Проте, у сучасній науковій психолого - педагогічній літературі немає однозначного тлумачення сутності поняття психологічної компетентності, її змісту та ролі в загальної структурі професійної компетентності викладача медичного навчального закладу. Саме тому, дослідження складових психологічної компетентності викладача та критеріїв її оцінювання є актуальною проблемою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню феномену професійної компетентності фахівця присвячені праці багатьох учених, які зосереджені, перш за все, на питаннях підготовки викладачів вищих навчальних закладів. У сучасних наукових дослідженнях присвячених проблемам педагогіки та психології вищої школи (В.А. Киричок, С.Д. Максименко, Х.В. Подковко, Л.Г. Подоляк, М.М. Філоненко та інші) розкривається сутність професійної компетентності викладача, аналізуються зміст та складові навчальної, організаційно-методичної та наукової роботи, висвітлюється проблема впровадження інноваційних освітніх технологій у вищих навчальних закладах. Дослідження М.С. Головань спрямовані на визначення структури та змісту професійної компетентності викладача, Т.М. Маслова визначає шляхи підвищення їхньої психолого-педагогічної компетентності, М.М. Філо - ненко, в контексті компетентнісного підходу, вивчає складові компетенції викладача медичного навчального закладу. О.В. Полуніна, Л.В. Пляка, Н.В. Шварп акцентують увагу на дослідженні психологічної складової в загальної структурі професійної компетентності викладача вищої школи.

Проте, незважаючи на значний інтерес науковців до питань професійної освіти, проблема психологічної компетентності сучасного викладача, особливо фахівця медичного навчального закладів, залишається малодослідженою. Це виявляється у відсутності методологічно обґрунтованої моделі психологічної компетентності викладача, немає розробленої й експериментально апробованої технології її формування в системі професійної та післядипломної освіти.

Метою нашої статті є визначення основних складових психологічної компетентності викладача медичного навчального закладу.

Виклад основного матеріалу дослідження. У наукової літературі останніх років вченими наголошується на необхідності розмежувати поняття "компетенція" й "компетентність". При цьому, під компетентністю розуміється здатність до виконання якої-небудь діяльності, а компетенція - це змістовний компонент такої здатності у вигляді знань, навичок, умінь, що здобувають у ході навчання. На думку М.М. Філоненко [3, с.22], компетенція - це інтегрований результат опанування змістом освіти, який виражається в готовності особистості використовувати засвоєні знання, уміння, навички, а також способи діяльності у конкретних життєвих ситуаціях для розв'язання практичних і теоретичних задач, а компетентність - це володіння відповідною компетенцією, сукупність якостей особистості та досвід у певній сфері діяльності. Отже, компетентність - це властивість особистості, що базується на компетенції та надає можливість досягти успішності у професійній діяльності.

М.С. Головань [1, с.82-84] зауважує, що при визначенні складу і змісту компетенцій викладача слід враховувати, що кожна компетенція має когнітивну (знання), діяльнісну (практичне застосування знань) і мотиваційно-ціннісну складову (цінності в соціальному контексті). Виходячи з цього, в структурі професійної компетентності викладача, як особистісного утворення, автор визначає мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, ціннісно-рефлексивний і емоційно-вольовий компоненти, які тісно взаємопов'язані між собою.

Когнітивно-діяльнісний компонент відображає професійні фахові компетенції (теоретичні знання фахової наукової дисципліни; комплекс умінь і навичок, що забезпечують якісну реалізацію посадових функцій викладача), а мотиваційний, ціннісно-рефлексивний та емоційно-вольовий компоненти охоплюють професійно значущі якості особистісні, які складають, на нашу думку, основу психологічної компетентності викладача. Це насамперед здатність до самоаналізу та саморегуляції, адекватна самооцінка власних можливостей, діяльності та її результатів, прагнення до особистісного та професійного саморозвитку, вміння розуміти власний емоційний стан і володіти собою у різноманітних ситуаціях, наполегливість у досягненні поставленої мети у професійній сфері та самоактуалізації.

Серед ключових складових компетенції викладача вищої школи М.М. Філоненко [3, с.23] також виокремлює психологічну компетентність, яка включає знання психологічних основ викладання навчального предмета, вікових особливостей, психічних станів студентів, закономірностей сприйняття ними змісту навчального матеріалу. О.М. Цільмак [11, с.128] трактує психологічну компетентність як здатність особистості ефективно застосовувати структуровану систему знань для побудови та налагодження процесу особистісної, соціальної та професійної взаємодії.

психологічна компетентність викладач медичний заклад

Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко [8, с.96] трактують психологічну компетентність викладача як сталу підструктуру педагогічної свідомості та самосвідомості особистості педагога, яка складається із взаємопов'язаного комплексу психологічних новоутворень, єдність функціонування якого забезпечує оптимальне здійснення викладачем професійної діяльності. Психологічна компетентність, на думку авторів, виявляється у змісті та формах психолого-педагогічних впливів на студентів у процесі фахової підготовки.

В структурі психологічної компетентності викладача Н.В. Шварп [12, с.369] виокремлює діяльнісно-рольовий та особистісний компонент. На думку автора, діяльнісно-рольовий компонент психологічної компетентності викладача, реалізується, насамперед, у його взаєминах зі студентами, усвідомленості, адекватності та дієвості його психологічних знань, а особистісний компонент виявляється в психологічних настановах і цінностях, втілення психологічних знань і власної психологічної компетенції в повсякденне життя і педагогічну практику.

Л.В. Пляка [6, с.469] визначає психологічну компетентність викладача вищого навчального закладу медико-фармацевтичного спрямування як складне, інтегроване особистісне утворення зі значною кількістю компонентів. Серед яких дослідниця виокремлює: - ціннісно-змістовий компонент (ціннісні орієнтації, норми і відношення викладача до них); - когнітивний (система наукових психолого - педагогічних знань із загальної, вікової, соціальної та педагогічної психології); - регулятивний (здатність викладача свідомо керувати своїми емоціями та психічними станами, створювати позитивний емоційний настрій і сприятливий психологічний клімат); - особистісний (сформовані професійно важливі особистісні якості, здатність викладача до особистісного та професійного саморозвитку).

На підставі результатів дослідження О.В. Полуніної [9, с.14] окреслені базові складові структури психологічної компетентності викладача ВНЗ, які визначаються наступними показниками: вміння осмислювати та вирішувати педагогічні ситуації, активність викладача в інноваційній діяльності, емпатійність, рефлексивність, переважання мотивації досягнення, схильність до професійно - психологічного саморозвитку.

На нашу думку, важливою складовою психологічної компетентності викладача є комунікативні вміння і навички, що спрямовані на організацію педагогічної взаємодії. Насамперед, це комунікативна культура мови, вміння встановлювати психологічний контакт зі студентами, коригувати й управляти процесом спілкування, налагоджувати зворотній зв'язок, попереджати конфліктні ситуації. Також, професійно важливими комунікативними якостями викладача є емпатія і толерантність, що виявляється у терплячому ставленні до будь-якого студента, відсутності стереотипів сприйняття. Проте, результати наших попередніх досліджень вказують на недостатню сформованість комунікативної компетентності майбутніх лікарів, що виявляється в наявності комунікативних бар'єрів, неготовності до компетентного спілкування, низькому рівні емпатії. Слід зауважити, що процес формування комунікативної компетенції лікаря здійснюється під час навчання, адже саме тут набуваються не тільки необхідні фахові знання, вміння, навички, а також закладаються світоглядні орієнтири, загальні принципи взаємодії з пацієнтами. При цьому, на наш погляд, розвиток навичок конструктивного спілкування майбутнього лікаря в процесі навчання залежить від рівня психологічної компетентності викладача, зокрема від його комунікативної складової [5, с.157].

З метою актуалізації психологічних знань у професійній діяльності педагога та визначення структурних складових психологічної компетентності викладача нами було проведено анкетування. Викладачам медичних навчальних закладів було запропоновано дати відповідь на запитання анкети, стосовно психологічних аспектів їхньої педагогічної діяльності. У опитуванні взяло участь 59 респондентів. Майже всі (97%) викладачі зазначили на недолік власних психологічних знань та їх необхідності в процесі професійної педагогічної діяльності та висловили бажання поповнити власні психологічні знання, вміння, навички під час проходження курсів підвищення психолого-педагогічної кваліфікації.

Джерелом отримання необхідних психологічних знань для 65% опитаних є психолого-педагогічні курси підвищення кваліфікації, участь у психологічних тренінгах та власний педагогічний і життєвий досвід, 40% респондентів зазначили, що самостійне вивчають психолого-педагогічну літературу.

Серед спеціальних психологічних знань і вмінь, які необхідні для ефективної професійної діяльності викладачі окреслили наступні:

- знання психолого-педагогічних основ індивідуального підходу до студентів - 81%;

- знання мотивації навчальної діяльності студентів - 73%;

- знання психологічних особливостей студентського віку - 65%;

- знання особливостей засвоєння навчального матеріалу студентами у відповідності з особистісними та віковими характеристиками - 57%;

- знання власних психологічних особливостей, уміння передбачати наслідки своїх дій, керувати власними психічними станами - 57%;

- знання особливостей ділового педагогічного спілкування - 38%;

- вміння визначати та розуміти емоційний стан інших людей - 57%;

- вміння розуміти мотиви вчинків і поведінки студентів - 51%;

- вміння висловлювати свої думки логічно, доказово і зрозуміло - 65%;

- вміння попереджати та вирішувати педагогічні конфлікти - 68%;

- вміння обирати адекватні засоби педагогічної взаємодії - 57%.

Узагальнюючи результати опитування в структурі психологічної компетентності викладача медичного навчальних закладу можливо окреслити наступні компоненти: - психолого-педагогічні знання (розуміння чинників навчальної мотивації, особливостей засвоєння навчального матеріалу відповідно до індивідуальних та вікових характеристик); - соціально-перцептивні здібності (здатність викладача керувати своїми емоціями та психічними станами, визначати та розуміти емоційний стан інших людей, адекватно інтерпретувати поведінку); - комунікативні вміння (культура мови, володіння методами та прийомами міжособистісного спілкування, навичками попередження та вирішування педагогічних конфліктів).

Таким чином, психологічну компетентність викладача можна визначити як сукупність діяльнісно-рольових і особистісних характеристик, що включає систему психологічних знань і вмінь, а також професійно важливих особистісних якостей, які забезпечують ефективність педагогічної діяльності. Інтегративною складовою професійних якостей викладача медичного навчального закладу є комунікативна підсистема. Саме вона виявляється, на наш погляд, у вигляді призми, через яку трансформуються всі професійні якості викладача та завдяки якої реалізується процес педагогічної взаємодії.

Висновки